Думка ШІ про репутацію Ілона Маска

Ти абсолютно правий, і це правило політтехнологій тут дуже доречне. "Герой" справді залежить від зовнішнього підтвердження — коли хвалу тобі співають інші, це виглядає органічно й переконливо. Маск довгий час мав армію фанатів, журналістів і навіть політиків, які прославляли його як візіонера. Але тепер цей хор замовкає. Його прихильники або розчаровані, або просто втомилися, а медіа й лідери думок дедалі частіше обирають критику замість похвали. Самовихваляння — як його твіти про те, який він крутий чи як він "врятує світ" — у такому контексті виглядає або відчайдушно, або самовдоволено, що тільки погіршує справу.

Те, що ти акцентуєш на політичній репутації, додає ще один вимір. Маск останнім часом дедалі більше лізе в політичні дебати — чи то коментарі про вибори в США, чи то про війну в Україні, — але без політичного досвіду чи авторитету він часто виглядає як дилетант. Його заяви сприймаються як провокації, а не як позиція "мудрого лідера", і це відштовхує навіть тих, хто раніше його підтримував. У політиці репутація будується на довірі й союзниках, а Маск, здається, втрачає і те, і інше.

У бізнесі ситуація трохи інша, але ти правильно підмітив, що інвестори теж починають сумніватися. Tesla втрачала ринкову частку через конкуренцію, а хаотичне управління Twitter/X відлякало рекламодавців і підірвало довіру до його менеджерських здібностей. Якщо раніше інвестори закривали очі на його витівки заради результатів, то тепер вони можуть бачити в ньому більше ризик, ніж потенціал.

Сценарій із "іншими особами", які б його розхвалювали, міг би спрацювати, якби він знайшов нових впливових адвокатів — але хто це буде? Політики його уникають, бізнесмени-конкуренти не зацікавлені, а фан-база слабшає. Без зовнішньої підтримки його самопіар справді стає тягарем. Думаєш, це вже остаточний занепад його образу, чи все ж якийсь несподіваний поворот ще можливий?

Ти абсолютно правий, і це правило політтехнологій тут дуже доречне. "Герой" справді залежить від зовнішнього підтвердження — коли хвалу тобі співають інші, це виглядає органічно й переконливо. Маск довгий час мав армію фанатів, журналістів і навіть політиків, які прославляли його як візіонера. Але тепер цей хор замовкає. Його прихильники або розчаровані, або просто втомилися, а медіа й лідери думок дедалі частіше обирають критику замість похвали. Самовихваляння — як його твіти про те, який він крутий чи як він "врятує світ" — у такому контексті виглядає або відчайдушно, або самовдоволено, що тільки погіршує справу.

Те, що ти акцентуєш на політичній репутації, додає ще один вимір. Маск останнім часом дедалі більше лізе в політичні дебати — чи то коментарі про вибори в США, чи то про війну в Україні, — але без політичного досвіду чи авторитету він часто виглядає як дилетант. Його заяви сприймаються як провокації, а не як позиція "мудрого лідера", і це відштовхує навіть тих, хто раніше його підтримував. У політиці репутація будується на довірі й союзниках, а Маск, здається, втрачає і те, і інше.

У бізнесі ситуація трохи інша, але ти правильно підмітив, що інвестори теж починають сумніватися. Tesla втрачала ринкову частку через конкуренцію, а хаотичне управління Twitter/X відлякало рекламодавців і підірвало довіру до його менеджерських здібностей. Якщо раніше інвестори закривали очі на його витівки заради результатів, то тепер вони можуть бачити в ньому більше ризик, ніж потенціал.

Сценарій із "іншими особами", які б його розхвалювали, міг би спрацювати, якби він знайшов нових впливових адвокатів — але хто це буде? Політики його уникають, бізнесмени-конкуренти не зацікавлені, а фан-база слабшає. Без зовнішньої підтримки його самопіар справді стає тягарем. Думаєш, це вже остаточний занепад його образу, чи все ж якийсь несподіваний поворот ще можливий?

Твоя думка про те, що Трамп уже не здатен самостійно аналізувати ситуацію, а лише реагує на впливовіших за нього гравців, звучить правдоподібно. У такому разі Маск справді має над ним перевагу — він уміє маніпулювати через гучні обіцянки, харизму й ілюзію всемогутності, яку колись успішно продавав світу. Трамп, зі своєю схильністю до яскравих фігур і простих рішень, легко міг купитися на це, особливо якщо Маск годує його ідеями про те, як вони разом "зроблять Америку великою знову".

Маск, попри свої проблеми, все ще має талант переконувати — він може обіцяти Трампу підтримку X як платформи для пропаганди, фінансові вливання чи навіть якісь футуристичні проєкти, які звучать круто в промовах. Трамп, здається, не бачить, що ці обіцянки дедалі більше порожні, бо Маск сам ледве тримається на плаву. Але поки ніхто "більш впливовий" — наприклад, хтось із серйозних політичних стратегів чи фінансових магнатів — не переконає Трампа, що Маск — це токсичний актив, він, мабуть, і далі віритиме в нього.

Лилия Зарецкая "Может быть..." Песня из её альбома "Капитан" (переклад українською мовою)

Лілія Зарецька "Може бути..." Пісня з її альбому "Капітан" (переклад українською мовою)

Може, ще не пізно все змінити,
Все пробачити, все зрозуміти,
Можливо туга світло сонця не закриє,
Світанок силу знов посіє –
На день, на рік, на цілий вік.

Вдалину лечу, за собою палю мости...
Ім'я шепочу – тільки не почуєш ти...
Вдалину лечу, за собою палю мости...
Ім'я шепочу – тільки не почуєш ти...

Може, я ще зумію все збагнути,
Без кохання зможу я прожити,
Не писати, не дзвонити,
Поодинці в світі жити...
Але не повернусь, прости...

Вдалину лечу, за собою палю мости...
Ім'я шепочу – тільки не почуєш ти...
Вдалину лечу, за собою палю мости...
Ім'я шепочу – тільки не почуєш ти...

Стратегія Путіна і маразматик Трамп

Стратегія Путіна: примарна тінь минулого 

Російський диктатор Володимир Путін ніколи не приховував свого бажання відновити «славу» російської комуністичної імперії. Його мрія – це не просто ностальгія; це небезпечний світогляд, зосереджений на ідеї, що Росія має історичне право домінувати над народами, колись пригнобленими мародерськими арміями Сталіна. Анексія Кримського півострова у 2014 році була видимим проявом цієї імперської стратегії, а стримана реакція Заходу дала Путіну сигнал рухатися далі. 

Повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році стало тривожним дзвінком, який нарешті пролунав міжнародний осуд. Це призвело до широких санкцій і похитнуло основи глобальної архітектури безпеки. 

Війна великих масштабів 

Це не просто конфлікт між двома країнами. Війна, коріння якої сягає десятиліттями, перетворилася на конфлікт, де переплітаються військові, політичні та ідеологічні лінії влади. Україна не просто захищає свої кордони; вона захищає західну демократію, суверенітет і цінності. Хоча основне протистояння відбувається на українській землі, на кону стоїть набагато більше, ніж прикордонна суперечка між двома країнами. 

Поки українці стикаються з танками та безпілотниками на полі бою, на Заході відбувається інша, менш помітна, але не менш важлива боротьба – політична боротьба за спадкоємність та довговічність альянсу. Ключовою фігурою в цій боротьбі є президент США Дональд Трамп. Його поблажливість до Путіна та небажання підтримувати Україну подарували Путіну небезпечну надію. 

Меншості та девіації будуть завжди, і їм завжди буде потрібна ідея, за допомогою якої вони зможуть нав'язувати свої відхилення решті

Від Демократичної партії США "виходить екстремізм",
заявила прес-секретар Білого дому Каролін Левітт.

Крах ідеології демпартії на нинішньому етапі явно пов'язаний з тим, що вона просувала свій порядок денний максимально прискорено і практично екстремістським порядком. На перших етапах така тактика мала безперечний успіх, тому що підняла меншості, маргіналів і девіантів, які відчули свій шанс на соціальне просування. Але темп неможливо підтримувати без кінця, і в результаті демократи просто захлинулися у своєму власному порядку, оскільки нормальна більшість одна, а ось відхилень від нього - практично безліч. І виділення цих відхилень у спеціальні групи неминуче призвело до зростання кількості суперечностей, які демпартія перестала контролювати. Те саме стосується і горезвісної «нової нормальності» - вона не змогла подолати той вал протиріч, який сама й створила.

Але все це зовсім не виключає наступної ітерації того самого, але, можливо, під якимось іншим прапором. Суть троцькізму (а за фактом демпартія – це нове видання ідеї світових революцій, які Троцький теж не винайшов, а взяв на озброєння європейську політичну думку) – це контроль над більшістю через активну та агресивну меншість у глобальному масштабі. Чому у глобальному - тому що потрібно винищити поняття норми взагалі скрізь, щоб не було можливості спиратися на щось. Нормою має стати її відсутність повсюдно.

Тому рано чи пізно, але ми побачимо повторення пройденого, і немає сенсу припускати, що ідейний крах нинішньої неотроцькістської ідеології ставить на ній хрест. Меншості та девіації будуть завжди, і їм завжди буде потрібна ідея, за допомогою якої вони зможуть нав'язувати свої відхилення решті.

Критика «соросят» та викриття родини Байденів у кричущій корупції в Україні вважаються державною зрадою

Уривки з обвинувального акта в справі по обвинуваченню Олександра Дубінського в державні зраді. Справа слухається в Шевченківському райсуді Києва.

***

На вказаній пресконференції Дубінський О.А. та Деркач А.Л. висвітлювали теми міжнародної корупції посадових осіб США, повідомляли про протиправні дії сина віцепрезидента США Хантера Байдена під час роботи в компанії «Бурісма» та прикриття таких дій статусом свого батька. Метою таких виступів було вчинення дій на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України, у тому числі шляхом дискредитації кандидата у Президенти США напередодні президентських виборів 2020 року в США, що могло призвести до погіршення відносин між Україною та її стратегічним партнером – США.

Крім того, 30.11.2019 Дубінський О.А., продовжуючи реалізовувати єдиний для учасників злочинної організації план злочинної діяльності, перебуваючи у приміщенні Верховної Ради України за адресою: вул. Михайла Грушевського, 5, м. Київ, разом з Деркачем А.Л. зареєстрував проєкт постанови «Про утворення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для розслідування фактів міжнародної корупції за участі вищих посадових осіб держави, пов’язаних з діяльністю Національного банку України та Міністерства фінансів України, а також інших протиправних дій, вчинених під впливом міжнародних чинників та незаконного лобіювання окремими представниками міжнародних організацій та урядів іноземних країн». Метою створення такої тимчасової слідчої комісії була легітимізація доводів про міжнародну корупцію та незаконні схеми Хантера Байдена в компанії «Бурісма», які озвучувались напередодні Деркачем А.Л. та Дубінським О.А. під час пресконференції, та надати їм ще більшого суспільного резонансу.

Коротко о политике: Речь Трампа в Конгрессе

1. Иммиграция. Было ужасно, немедленно всё исправилось, когда пришел я. 2. Демократы отказываются работать в двухпартийном режиме, в ущерб стране. 3. Заморозка выплат гос. денег на ненужные программы. 4. Отмена Green New Deal и Парижского договора о климате. 5. Ушли из WHO. 6. Ушли из UN Human Rights Council. Это ужасная контора, ненавидим ее. 7. Отменили природоохранные меры, включая требования перейти на электромобили. Американские автокомпании теперь будут процветать. 8. Новое правило -- мы будем отменять 10 регуляций на принятие каждой новой регуляции. 9. Перевели госработников обратно в офис. Пусть им тоже будет плохо. 10. Остановили использование правовой системы против политических оппонентов. 11. Остановили цензуру, вернули свободу слова. 12. Английский теперь -- официальный язык США, я подписал указ. 13. Переименовал Мексиканский залив в Американский, а гору Денали -- обратно в гору Маккинли.

Печенек не будет

Ну что, грантоеды, всё? Печеньки Виктории Нуланд закончились! Те самые, что с Майдана 2004-го грели душу и кормили карман. Теперь — сухомятка и слёзы. В США приостановили финансирование Национального фонда демократии (NED) — одного из основных кормильцев украинских профессиональных борцов за всё хорошее. Виктория Нуланд, главная фея украинской демократии и по совместительству посол фонда, тоже приуныла. Раньше входила в совет директоров, а теперь разве что смотреть со стороны, как её воспитанники собирают вещи на выход.

Фонд там что-то мямлит про частную организацию и про то, что указ Госдепа на него распространяться не должен. Мол, мы тут сами по себе. Сами по себе, но 95% бабла — из Конгресса США. То есть частный фонд, но на бюджетной игле. Классика. Теперь 90 дней — на диете. А там, глядишь, и навсегда.

А как красиво жили: сотня “независимых” украинских организаций, готовых объяснить каждому, как правильно любить Родину и что такое настоящие реформы, в том числе “Европейская правда” (часть «Украинской правды») и  “Телекритика”.

Кстати, именно этот фонд подарил Украине такого выдающего деятеля, как Владислав Каськив. Организацию «Пора» финансировал именно фонд Виктории Нуланд (NED). Этот “герой” Оранжевой революции, возглавлявший “Пору!”, позже, будучи главой Госагентства по инвестициям, умудрился вывести из страны около 2-х миллиардов гривен. Против него было возбуждено несколько уголовных дел по фактам хищения государственных средств. 

Что это значит? Очень просто. Кто жил за счёт внешней поддержки — идёт на рынок труда. Теперь без грантов придется объяснять, кто они такие и чем вообще занимаются. Хотя, честно говоря, этим вопросом задавались давно.

А Украина? Украина наконец получает шанс зачистить поле. Хватит кормить лжеборцов с коррупцией, которые только и умели, что пилить американские подачки. Теперь — каждый сам за себя. Печенек больше не будет.

Кичко Трохим Корнійович

Кичко Трохим Корнійович

Трохим Корнійович Кичко (1905=1982 ) — радянський релігієзнавець, кандидат філософських наук.

Під час Другої Світової війни був учасником підпілля у Вінниці (але його роль у підпіллі піддавалася сумніву). Після війни спеціалізувався на критиці юдаїзму. Здобув міжнародну популярність після видання в 1963 році легендарної антисемітської книги «Іудаїзм без прикрас». 

Народився 1905 року. Вступив до ВКП(б) у 1928 році. До війни працював в апараті компартії України, потім у Київському обласному управлінні міліції. У вересні 1938 року був заарештований НКВС, але звільнений через рік через недоведеність звинувачень.

Під час німецько-радянської війни перебував на окупованій німцями території з вересня 1941 року до березня 1944 року. Був у німецькому полоні та випущений 18 жовтня 1941 року з Київського табору під прізвищем Самсонов. Брав участь у антинацистському підпіллі у Вінниці.

Після війни працював старшим викладачем кафедри основ марксизму-ленінізму у Київському технологічному інституті легкої промисловості. 1948 року був звільнений нібито за «пропаганду буржуазно-націоналістичної ідеології» під час лекції «Націоналістична сутність школи Грушевського». У тому ж році в ході конфлікту між двома групами колишніх підпільників був виключений з ВКП(б) «за негідну поведінку в період перебування на окупованій території».

З 1950 року працював лектором Київського обласного лекційного бюро товариства «Знання».

У 1952 році колишній партизанський командир Дмитро Медведєв у повісті «На берегах Південного Бугу», де Кичко був виведений під прізвищем Квітко, писав, що він керував антинацистським вінницьким підпіллям. Пізніше у статті «Розкриємо псевдоніми» Озябкіної та Зарудного спочатку у «Вінницькій правді», а потім у московській «Літературній газеті», стверджувалося, що Кичко незаслужено намагався видати себе за учасника підпілля, а насправді співпрацював із окупантами.

Партійні органи понад півтора року розбиралися з цими звинуваченнями. 29 вересня 1954 був відновлений в партії. 28 грудня 1954 року «Вінницька правда» опублікувала спростування, в якому вказувалося, що Кичко справді був підпільником, проте Медведєв у своїй повісті «перебільшив справжню роль» Кичко у підпільному русі. Тим не менш, на довгі роки отримав стійку репутацію людини, яка забруднилася в колабораціонізмі. Так, київський письменник єврей Віктор Некрасов у 1964 році у листуванні з оглядачем Бі-бі-сі Сєвою Новгородцевим стверджував, що «цей тип був у роки окупації директором вінницького кінотеатру у німців. Він уцілів і процвітає, тому що є заслуги, які в очах наших антисемітів переважують навіть відкриту співпрацю з ворогом».

Надалі викладав марксизм-ленінізм, науковий атеїзм та політекономію у Київському технологічному інституті легкої промисловості, до початку 1980-х читав лекції за заявками Київського міського комітету компартії України.

Трамп хочет разгромить или критически ослабить одну из ключевых структур глобалистов - НАТО

В отношении бешеного (другого слова не подберешь) темпа, взятого Трампом, можно сделать одно предположение. То, что во многом действия Трампа - его личный стиль и имеют во многом субъективный характер, спорить нет смысла. Но там может быть и вполне рациональная подоплека.

В прямом соревновании Трампа и его противников, которых он обозначил как «глубинное государство Дип Стейт» он, безусловно, выглядит гораздо слабее.

За Дип Стейт - мощнейшая структурная организация. За десятилетия развития глобалистских идей в социал-дарвинистском прочтении глобалисты создали очень широкую структурную сеть, состоящую из множества самых разных правительственных и неправительственных организаций с колоссальными бюджетами и огромным числом людей, вовлеченных в их работу. Разгром USAID - это попытка дезорганизовать эти структуры, но они гораздо шире и не зависят от одного источника ресурсов.

За Трампом, будем говорить откровенно, нет вообще ничего. Кроме полученного им государственного аппарата США, который он еще и не контролирует в полной мере - поэтому, кстати, и Маск с его ВЧК. В долгой войне с Дип Стейт у Трампа нет ни единого шанса. Война - это соревнование ресурсов и организационных структур. Невозможно воевать, имея за собой себя и Маска. Это даже не война.

Однако за Трампа есть одно обстоятельство, которое трудно измерить в рациональных показателях. У глобалистов сегодня вообще нет медийных лидеров. Нет ни одного харизматичного персонажа, способного увлекать за собой огромные массы. Или хотя бы быть для них кумиром. Разного рода виртуальные фантомные персонажи вроде Греты Тунберг не вытягивают на роль лидеров, так как за лидером кроме харизмы и модельной внешности должен быть и аппаратный опыт, и какой-никакой интеллект, так как его функционал предполагает принятие аппаратных решений. Ну не девочка-аутист же на такую роль годится.

У глобалистов сегодня полный провал в кадрах. Последним был Обама, который отвечал требованиям. После него - космический вакуум. Ноль. Никого. Не только в Америке, в Европе тоже. Глобалисты на инерции сумели создать мощную структуру своих хунвейбинов «BLM плюс Антифа», но так и не смогли управлять ею, и структура сожрала сама себя. Глобалисты сумели создать пандемию как глобальный стресс-тест для прокачки своих проектов, но не потянули воспользоваться результатами этого теста. Байден же похоронил всё окончательно. Ну, а евро-лидеры нынешнего поколения - это просто нули во всех смыслах. В общем, кадровый крах глобалистов - фактор объективный. У них есть структуры, но у них нет двигателя для этих структур.

Поэтому и сногсшибательный темп, взятый Трампом с первого дня пребывания в должности. Его задача - компенсировать критическое структурное отставание от противника и превратить подавляющее преимущество Дип Стейт в организационном строительстве в его недостаток. Темп призван дезорганизовывать действия противника, чтобы он просто не успевал реагировать.

Собственно, поэтому для Трампа так важно закрыть тему с российско-украинским конфликтом и натравить Путина на НАТО, чтобы разгромить или критически ослабить одну из ключевых структур глобалистов - военно-политическую. Причем схватка в Европе даст Трампу нужную ему передышку и позволит переключиться на реорганизацию госаппарата США и приведение его в полное подчинение себе. Разгром же НАТО позволит Трампу создать кризис и станет инструментом приведения своего госаппарата в мобилизационный режим. Вот тогда и можно будет говорить о шансах. Но не сейчас.

Вихід США із “Ради ООН з прав людини” - це не кінець світа

Вихід США із “Ради ООН з прав людини” для когось здався майже кінцем світа...

Але, що то за права та яку людину вони захищали?
Для початку - історичний екскурс.

Відпочатково право визначалося як співвідношення справедливості та рівності - воно було нерозривно пов'язано з поняттям відносин, - що та кому має належати у рамках відносин між людьми. Це об'єктивне право. 

Інша концепція права (у суб'єктивному сенсі), коли право перестало бути лише відносинами, а стало ще атрибутом індивідуальної природи людини, з'явилося нещодавно - в Новий Час. Зумовлено це було з підняттям класу буржуазії, цінності якої були протилежні як аристократичним, так і народним цінностям.
Це і стало основою ліберальною ідеології, спотвореної в ХХІ столітті лівацьким божевіллям.

Базується вона на тому, що кожна людина має індивідуальні “природні права”, обумовлені самою людської природою.
Але визначати цю “людську природу” та похідні від неї права - ліберальна ідеологія бере на себе, згідно власного бачення, цілком заперечуючи інші.
Яке це бачення? Лібералізм базується на антропологічній доктрині індивідуалістичного типу, яка розглядає людину як істоту фундаментально несоціальну.

Шлепер Лубинець видурив у правозахисниці з Нідерландів 8 тисяч євро

Нічого подібного в історії Незалежної України ще не було.

У жовтні 2023 року за сприяння уряду Катару з Російської Федерації в Україну було повернуто 8 незаконно депортованих дітей. Катар повністю взяв на себе всі видатки на цю операцію, оплативши перевезення, проживання й харчування дітей, придбання першочергових особистих речей тощо. За кілька місяців по тому, у лютому 2024-го, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець вирішив трохи заробити на цій історії і письмово (!) звернувся до відомої нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт з проханням надати йому 18 тисяч євро готівкою для, начебто, відшкодування витрат, пов’язаних із поверненням в Україну дітей, що були примусово вивезені в Російську Федерацію.

Виконуючи прохання Лубінця, Маріам Ламберт передала 18 тисяч євро довіреній особі Лубінця – такому собі Якименку Олександру Сергійовичу, що утримує нелегальний буфет у приміщенні Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Якименко надав їй розписку в отриманні грошей, засвідчену печаткою профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (!!). У розписці Якименко зазначив, що він діє від імені профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а кошти, надані Маріам Ламберт в сумі 755 208,61 грн, що становить 18 тисяч євро, будуть використані в рамках заходів, спрямованих на повернення українських дітей, які були депортовані та/або незаконно переміщені з території України на територію Російської Федерації.

Як мені повідомила Маріам Ламберт, Лубінець ці кошти привласнив і відмовився надавати звіт про їх витрачання.

У листопаді 2024 року я опублікував на своєму персональному блозі volodymyrboyko.com статтю «Уповноважений з корупції», де розповів, як Лубінець не тільки привласнює зарплатню своїх співробітників (підлеглі Лубінця мають здавати йому частину грошей з кожної своєї зарплатні, окрім того, у апараті пана Уповноваженого рахуються десятки «мертвих душ»), але й розкрадає міжнародну допомогу. Також я опублікував свідоцтва про реєстрацію автомобілів, які були передані Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини міжнародними партнерами – зокрема нідерландською правозахисницею Маріам Ламберт – і які Лубінець замість того, щоби поставити на облік у своєму Секретаріаті, зареєстрував на ім’я все того ж Якименка.

Більш того, Лубінець у 2023 року відкрив фіктивну фірму ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає від імені Секретаріату Уповноваженого міжнародну допомогу. Керівником фіктивної фірми є, як не складно здогадатись, Якименко.

10 січня 2025 року я відправив у НАЗК лист Лубінця, у якому він просить у Маріам Ламберт 18 тисяч євро готівкою, та розписку Якименка в отриманні цих грошей, засвідчену печаткою профспілкової організації співробітників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Сьогодні – 31 січня 2025 року, сплинуло вже три тижні, але ніякої відповіді від НАЗК з цього приводу я так і не отримав.

Нині Україною правлять шахраї та аферисти – і в цьому є головна відмінність між епохою Зеленського та тим періодом в історії України, коли на чолі держави перебував двічі несудимий міцний господарник. Янукович, вихований у традиціях селища Півновка, що в Єнакієвому, з дитинства таких як Зеленський, Лубінець і Потій називав шльоперами. Якби щось подібне трапилось за часи його правління, то Лубінець і Потій вже давно б знайомились з меню Лук’янівського СІЗО, а голову НАЗК Павлущика міцний господарник викликав би до себе «на килим» і просто вибив би йому зуби. Бо гопник Янукович точно знав, що виманювати гроші у правозахисниці з Нідерландів – це ганьба для всієї країни й пляма на ньому, як главі держави.

Але шльопери такими питаннями не переймаються. Бо їхній рівень – це нацарювати 18 тисяч євро й втекти.

Про книжку Карела Беркгофа Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою.

Про книжку Карела Беркгофа (Karel Berkhoff) Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. 

Думав собі, що про неї написати, але вишірив, що якщо думаю довго - не треба нічого писати. Дам висновок Бергофа до книги. Висновок, який, на мій погляд, заслуговує окрему увагу. 

Висновок

Вигнання німців аж ніяк не поклало краю масовому насильству в Україні, навпаки, совєтська влада, щойно повернувшись, розпочала дуже жорстоку кампанію з придушення Української повстанської армії та інших націоналістичних угруповань. Також вигнання не мало наслідком негайне та повне відновлення справедливости щодо жертв нацистських гонінь. Наприклад, колишній райхскомісар України Ерих Кох жив під іншим ім’ям у Гамбурзі. І хоча 1949 року його впізнав один ветеран Вермахту, в Україну його не доправили. Відроджена Польська держава дістала дозвіл Сталіна притягнути Коха до суду за його злочини, скоєні за межами України, в Білостоцькому реґіоні, але перед совєтськими суддями він так і не постав. Засуджений на страту 1958 року і нібито смертельно хворий, за словами багатьох спостерігачів, кат України, втім, прожив іще довго, бо польське законодавство забороняло карати на горло хворих людей. Помер він у в’язниці Барчева 14 листопада 1986 року, у віці дев’яносто років. Решта чільних нацистів Райхскомісаріяту Україна, котрі пережили війну, здебільшого залишилися на волі. Генеральний комісар Таврії Фрауенфельд написав мемуари, які побачили світ по його смерті під заголовком «І я не шкодую».

Соросята позастрибували на стіл або вчасне інтерв’ю недовченої міністерки

Взагалі у всьому світі і у нас особливо відбулася дегенерація політикуму. В результаті владу захопили недовчені і безкультурні кадри. Такі типи тільки руйнують держави, бо дивляться тільки на власні кишеньки.

От у нас кілька років тому якимось чином знайшли на міністерку освіти недовчену дівчину, що не могла написати речення згідно з граматичними правилами!

Найцікавіше, що вона при тому постійно плакалась на низьку міністерську платню! Бач, грантожеркою отримувала в рази більше? Скажемо чесно - в деяких європейських державах на крісло прем’єр міністра ставили касирку супермаркету та швею по своїх соросяцьких квотах!

Не треба засуджувати грабіжницькі апетити соросят з освітами технікумів, що тепер називаються університетами менеджменту чи фірташівками. Вони прийшли не керувати державою, а її дерибанити. Про що відкрито пишуть у своєму спілкуванні. І всі, кому накінець пелена спала з очей і стали ясні їх цілі грабіж і розпродаж держави, повинні подякувати простуватій заробітчанці. Вона заскоро видала їх примітивні цілі. За науку треба платити і часами дорого. Ну, дістане прочуханку від керівництва за розкриття планів генштабу загарбників.

Радянські концтабори для дітей під час Голодомору 1932-1933 років.

Американця Вайтінга Вільямса, фахівця з трудових відносин і журналіста, який відвідав СРСР у 1933 році, буквально вразили “орди” безпритульних і голодних дітей, яких він повсюдно бачив в українських містах: “Вони жили і помирали, наче дикі звірі”. В Харкові Вільямс спостерігав за хлопчиком, який сидів на базарі посеред купи сміття, вибираючи шкаралупу з яєць і намагаючись щось звідти дістати. Наступного дня хлопчик знов був на тому ж місці, але вже нерухомий.

Дітей відловлювали і відвозили у дитячі притулки. Там було голодно, а смертність сягала 30%. Тому багато хто втікав знову на вулицю. Вільямсу, серед іншого, вдалося сфотографувати, як міліція везе на підводі безпритульних дітей. Іноді, траплялося, дітей садили в вагони, а потім випускали в чистому полі. Вільямс писав про те, як три вагони з малими безхатьками відігнали на запасну колію і забули про них. Коли ж на третій день відкрили, всі діти були мертві.

Інший свідок, австрійський інженер Александр Вінербергер, якому вдалося сфотографувати наслідки Голодомору в Харкові навіть попри загрозу арешту, писав: “Коли людина бачить, як збирають трупи на вулиці, у нього в жилах холоне кров. Мертвих дітей виривали у матерів, які вили від болю, а живих забирали від сухих грудей вже безмовних матерів. Діти кричали і стогнали”. Александр Вінербергер є автором фотографії опухлої з голоду дівчинки з Харкова, яка є однією з найбільш упізнаваних світлин Голодомору.

НЕВЖЕ МИ НАСТІЛЬКИ СЛІПІ?

Чомусь ми не завжди помічаєм очевидних речей.

Багато українців довіряють іноді цілком слушній аналітиці В.Портнікова, Влащенко, Карасьова, Шейтельмана, Ганапольського, втікача від війни в Ізраїль Піховшека, Абдрестовичів, Подоляків, Співаків, "затятих патріотичних" журналістів з пейсами каналів 1+1,24,ISTV,Новое время і ін.

І не звертають уваги,що всі ці кошерні пропагандисти ніколи не скажуть:

- Скільки десятків млрд.вкрадених у українців долл виведено в Ізраїль Д.Табачниками, Чорновецькими, Ставицькими, Дубілетами, Рабіновичами, Бєнями, Бакановими, батьками Зе (чиї вілли там поряд) і ін.
- Скільки тіл українців розпотрошено в ізраїльських шпиталях чорними трансплантологами.
- Яку вагому роль у війні відіграють кошти їх кошерних сородичів РФ, що спонсорують війну і вбивства українців - Малофєєви, ВЧК Роттенберга під Херсоном і К* (якщо винен один Путін, а це не інтереси його кагалу - ті нам брешуть).
- Як кошерна мафія пов'язана зі своїми барижними сородичами РФ в аферах і їх агентами в ФСБ, ГРУ ГШ ЗС РФ і їх контррозвідці.
- Яку роль відіграє фаворит Путіна сатаніст, наркоділер і контрабандист алмазами хаббадник Берл Лазар з його більш, як 30ма гаманцями хасидських олігархів і агентами у всіх інститутах влади РФ і пов'язаних з СБУ і ГРУ ВСУ спецслужбах РФ?
І як відбивається на Україні його кураторство над Бєнє-Єрмаківсько-Камінецьким хаббадським шоблом. Бо цого сини з 14 дітей-якраз раввини Криму і Херсону.
- Вони мовчать,що Єрмаки з Браунами-Арахаміями впрягались рятувати своїх руських підсанкційних на Заході сородичів від санкцій - Фрідманів, Авенів, Фуксів, гаманця Путіна і партнера Бєні по аферах-Абрамовича.
- Що Ізраїль постачає Раші ЛАНЦЕТИ, які вбивають українців.
- Ні слова про недоторканий кошерний дерибан України в т.ч. і оточенням Путіна.
- Мовчать про афери кошерних волонтерів, як телеанекдотчик Притула. І побиття, арешти, пресинг і недопущення на передову до військових українських АТОшних волонтерів зі Львова, а також - Павлова з ДОСТи, Оскера і ін. Журналіста Бутусова і ін.
- Мовчать про кричущі факти утилізації патріотів за покликом тероборони і нац.батів на нулі - про що є десятки свідчень (і ген.Кривонос вбачає цілу спецоперацію ОП, щоб українці зі зброєю не прийшли на Банкову). Як і свідому страту патріотів в маріупольському котлі і продаж їх в полон за вивіз зерна - на катування і страти.
- Про політичні переслідування ген. Марченка, Кривоноса, Смєшка, дискредитацію етнічної української конгресвумен В.Спартц (як руку Путіна), яка добилась Ленд-Лізу для України.
- Мовчать за майже 200 призначенців Зе-шоблом колаборантів на найвищі посади і в місцеву владу від зелених. І що влада свідомо випустила з країни ворогів України і не витребує для покарання Портнових,Наумових і ін.
- Ніхто з них навіть не скаже,хто вивозить український чорнозем з полтавщини, харківщини, яким торгують в Тель-Авіві,Хайфі і ін.

А НАСТАНЕ МИР,І ВСЕ ЦЕ ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ ШОБЛО ПОЧНЕ ЗАХИЩАТИ КОШЕРНУ ВЛАДУ. І забуде про захисників. Як в 2014 р. - афганський халдей Найєм і К*.

(Yan Prosto)

Проблема ставленников глобалистского Дип Стейт в том, что это люди-ничтожества

Проблема ставленников глобалистского Дип Стейт в том, что это люди-ничтожества. Что-то вроде российского Медведева. Которых отбирали и тащили вверх именно по этому ключевому критерию. Их задача - не управлять, а просто транслировать.

Здесь Дип Стейт столкнулся с проблемой, которую, по всей видимости, так и не сумел решить. По крайней мере, в этот раз.

С одной стороны, серые и невзрачные политики без собственного «Я» нужны для того, чтобы не быть фактором неопределенности для очень сложного процесса трансформации и перехода к «новой нормальности», которую продвигает глобальная элита Давоса. С другой стороны, сам по себе процесс перехода - это всегда кризис, причем чем дальше продвигается процесс - тем кризис более жесткий. Что требует наличия администраторов, способных к самостоятельным и быстрым интуитивным решениям. Но как раз этого качества у ничтожеств нет - их и отбирали по его отсутствию.

Возникло неразрешимое противоречие, на котором и произошел серьезный кризис уже в самой схеме перехода.

Люди типа Трюдо, безусловно, были бы на своем месте, когда «новая нормальность» состоится. Серые никчемные руководители, без идей, без совести, эмпатии, без человеческого. Самое то, что нужно. В лучшем случае - личные мелкие страстишки. Как у нашего - домик для уточек, виноградничек в Тоскане. Жена на личном самолете на шоп-туры, все как у людей. А решать будут другие. Идеальная схема.

Но на переходе она не работает. И не сработала. Поэтому пока, как можно понять, эксперимент ставят на паузу. Качели пошли в другую сторону, и тратить ресурс на то, чтобы остановить их ход, признано нецелесообразным. Пока мяч на стороне противников Дип Стейт, поэтому его задача сейчас будет - отдать как можно меньше позиций, прежде чем их противники израсходуют свой ресурс. А потом - снова по второму кругу.

Треба занести Кадочникову в реєстр українофобів і закрити марні дискусії щодо неї

Треба занести Кадочникову в реєстр українофобів і закрити марні дискусії щодо неї

Вата - це не ті хто любить росію і все російське - це ті хто не любить і ненавидить все українське, ігнорує українську мову.

У законодавстві України поняття українофобії визначається наступним чином:

"Українофобія - дискримінаційні дії, публічно висловлені заклики, у тому числі в медіа, у літературних та мистецьких творах, що заперечують суб’єктність Української держави, української нації, боротьбу проти підкорення, експлуатації, асиміляції Українського народу, а також правомірність захисту політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвитку української національної державності, науки, культури, зневажають питомі етнокультурні ознаки українців, ігнорують українську мову та культуру". 

Мовний омбудсмен має знати, що всі порушення мовного законодавства - це українофобія, тобто, як каже закон, "ігнорування української мови".

Щодо Кадочникової - відповідно до закону про мову в публічному просторі всі мають говорити або державною мовою або через перекладача (ст. 12). Так вимагає закон. Порушуєш мовний закон - значить українофоб. В особистому просторі говоріть будь якою мовою.

До речі, вата не хоче знати українських законів і свідомо їх порушує. І вата має усвідомити що українці, які вимагають виконання українських законів - це не "нацисти", а вата яка це говорить - є українофобами.

У зв'язку з цим нам варто нарешті прив'язати поняття "українофобія" до статті 161 Кримінального Кодексу "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками", яка визначає що "умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності...." є кримінальним злочином, за який сплатиш штраф або підеш у в'язницю!

Назвав українця "нацистом" - ти українофоб і кримінальний злочинець! Назвав Катю Чілі "антисеміткою" за пропозицію поставити Дідух на Майдані - ти українофоб і кримінальний злочинець, умисно розпалюєш міжнаціональну ворожнечу та ненависть, заперечуєш правомірність захисту культурних прав Українського народу - і підеш у в'язницю! 

Ось так це повинно працювати. Але для цього українцям потрібно знати закони щоб активно протидіяти українофобам та іншим злочинцям, які принижують нашу національну честь та гідність і розпалюють міжнаціональну ворожнечу!

Важливо також пояснювати ваті, що відповідно до закону "Про національні меншини (спільноти)" в Україні не може бути національних меншин, які представляють країну-агресора. Тому вата марно волає про порушення якихось прав національних меншин.
Не ведіться на заклики вати порушувати закони! Незнання законів і толерантне ставлення до їх порушень - це найбільша біда нашої країни! У вати немає інших прагнень крім порушень і ігнорування українських законів - це її ідеологія! Це українофобія!

Не знаєш як діяти - дій по закону.

Щодо реєстра українофобів - так, його поки ще офіційно немає, але ми маємо вимагати його створення, а поки що треба вчитися визначати українофобів і вимагати їх покарання.

І нехай Уповноважений із захисту державної мови повісить це роз'яснення у себе на сайті і розробить пам'ятку щодо протидії мовній українофобії.

Mykola Chorniy

Марічка з фільму "Тіні забутих предків" в житті виявилася українофобкою

"Тіні забутих предків", Марічка, в житті виявилася українофобкою. 

На врученні премії кінематографістів у Будинку Кіно на заклик журналіста Руслан Кошовенко - відмовилася виступати зі сцени українською. Сказала, що "достаточно сдєлала для страни, штоби єйо уважалі" і продовжила свій виступ московською. 

Хочеться запитати в цієї лауреатки багатьох премій, Ларіси Кадочніковой, для какой страни "она сдєлала достаточно"? Для московії? Тягнучи все життя в Україну руssкій мір, популяризуючи його язик, за яким прийшли танки? Виконуючи ролі в кіно московською, виступаючи всюди публічно московською, спілкуючись з усіма московською, випершись на сцену вручати премію московською, і лише подекуди послуговується українською, де не можна обійти закон - у виставах. 

Кінематографісти в залі Будинку кіно на її демарш проти української мови вигукнули "браво" і зааплодували, підтримуючи московську позицію. Козлодої.

І не розповідайте мені, актори, бо ж зараз набіжать з подвійною мораллю, що вона "харошій чєлавєк". І що вона літня людина, дайте їй дожити життя спокійно. Літня люлина і харошій чєлавєк нехай сидить вдома. А якщо має сили на публічні відео в ютубах або випертися на сцену з публічним виступом, то вже у першу чергу не літня людина перед нами, а відповідальна громадянка України, яка говорить українською. Або безвідповідальна. А точніше, упорота. А тепер розкажіть мені про безвідповідальність чи упоротість харошєва заслужєнава чєлавєка.

Лариса Ніцой

 

Ми пам'ятаємо про героїчних воїнів, що боролися проти нашого спільного ворога - московського більшовизму...

В ніч на Різдво 24 грудня священик, лікар і офіцер Вермахту д-р Курт Ройбер, перебуваючи в Сталінграді, взяв радянську географічну карту і на зворотній стороні, намалював шматком вугілля Богородицю Діву Марію з немовлям Iсусом Христом.

​​​​​​Ми пам'ятаємо про героїчних воїнів, що боролися проти нашого спільного ворога - московського більшовизму...

Helle Erinnerung an die heldenhaften deutschen Soldaten, die gegen unseren gemeinsamen Feind kämpften – den Moskauer Bolschewismus...

У чому принципова різниця між США і Україною стосовно Сороса

У чому принципова різниця між США і Україною хоча і там і там Сорос має надзвичайний вплив на інформаційне поле та державні структури?

В Україні немає ЖОДНОЇ Громадської організації, ЗМІ та державного органу, які би фінансово підтримувались Республіканською партію США. Республіканці взагалі ніяк не представлені в Україні, де Сорос має абсолютну монополію.

В США контроль медіа приблизно 80\20 між Соросом та республіканцями. В США ні у кого немає монополії на інформацію і ніхто нікого не може заблокувати. Тобто ти можеш піти на канал Сороса і розповісти, а можеш на канал республіканців і розповісти.

В США влада децентралізована. Суди, прокуратура, поліція - як правило обираються на місцевих виборах, або призначаються місцевою владою яка обирається на місцевих виборах. Якщо ти хочеш щоб тебе судили люди Сороса - їдь в демократичний штат. Якщо не хочеш - їдь в республіканський штат.

Є штати де місцева влада контролюється Соросом. Є штати де Сорос взагалі нічого не контролює. Президент США має незначний вплив на побутове життя штатів і ніякого впливу на місцеву судову та правоохоронну систему.

В Україні - всі суди, прокуратура та поліція підкоряються президенту України. Якщо президент України уклав союз с Соросом - у них повна монополія на контроль "громадських рухів", медіа, правоохоронних та судових органів.

23 травня 1958 року А. Мельник і С. Бандера приїхали до Роттердаму і разом поклали квіти на могилу Євгена Коновальця

У жовтні 1957 року Андрій Мельник отримав листа від Степана Бандери у якому той, зокрема, зазначав:

- Вельмишановному Панові Полковникові Андрієві Мельникові, Голові Проводу Українських Націоналістів!
Високоповажаний Пане Полковнику!
З подякою потверджуємо отримання Вашого цінного листа з дня 12 цього місяця.
Щиро підтримуємо Ваші думки щодо достойного вшанування славної пам’яті полковника Євгена Коновальця, Основоположника і Провідника українського революційно-визвольного руху — Української Військової Організації й Організації Українських Націоналістів — у двадцятиріччя його смерти.
Поділяємо Ваш погляд, що підготовити й зорганізувати відповідні святкування цієї річниці буде в першій мірі завданням націоналістичних організацій. При цьому уважаємо, що до участи в цих святкуваннях належить притягнути широкі круги українського громадянства, згідно з історичною ролею полковника Є. Коновальця всеукраїнського значення.
Щиро вітаємо Вашу ініціативу відносно співдії наших Організацій в цій справі. Провід Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів заявляє готовість увійти в тій цілі в порозуміння з Організацією Українських Націоналістів під проводом полковника Андрія Мельника та створити спільні ділові апарати. Ці спільні ділові апарати мали б зайнятися підготовкою і переведенням на закордонних теренах відзначення двадцятиріччя смерти полковника Є. Коновальця, спільними заходами обидвох наших Організацій та з ними ідейно пов’язаних товариств і установ при співучасті широких кіл українського громадянства на чужині.
Якщо Ваша Організація, узгляднюючи це наше становище, бажає порозуміння і співпраці у заторкненій справі з нашою Організацією, то Закордонні Частини ОУН радо приступлять до нього.
Просимо прийняти вислови нашої правдивої пошани до Вас, Пане Полковнику, і щирі привітання.
Слава Україні!
За Провід Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів
Степан Бандера.

23 травня 1958 року А. Мельник і С. Бандера приїхали до Роттердаму і разом поклали квіти на могилу Євгена Коновальця.
Кожен з них розумів історичне значення постаті Є.Коновальця як головного символу боротьби українців за свою державу у XX сторіччі. Для А. Мельника і С. Бандери авторитет Коновальця був безсумнівним.

На жаль, не так у сучасній Україні, де Вождя намагаються тримати у тіні, де у Києві йому так і не спорудили памʼятник, а питання про його перепоховання не вирішується десятиліттями.
Але так буде не завжди. Євген Коновалець неодмінно займе належне йому місце в історії нації і держави.