Российская модель экономики обанкротилась, но банда Путина менять ее не будет потому потеряет власть

Экономист Дмитрий Белоусов (брат главы Минобороны РФ Андрея Белоусова) дал крайне негативный прогноз развития российской экономики до 2030 года.

По сути, он подтвердил что российские провластные экономисты даже не ставят задачу поиска нового источника роста и перехода на иную модель экономики. Логика здесь предельно очевидная: смена модели практически безальтернативно ведет к смене управляющей страты. Это, в общем-то, вполне стандартная схема: российская экономика по своей сути полуфеодальная, ее основу составляет сбор ренты. А смена рентного источника всегда ведет к смене сборщика ренты. Исключений практически не бывает.

Поэтому правящая страта будет до последнего высасывать страну в рамках нынешней обанкротившейся модели экономики, но менять ее не будет просто потому, что вслед за этим потеряет власть. Ну, а в азиатском способе производства власть и собственность неразрывно связаны.

По сути, это тупик, в который попала российская знать. Эта модель не работает, но любая другая модель ведет к ее уходу со сцены. Поэтому они будут тянуть до последнего, как трупные черви обгладывая страну до костей.

Технологія Flood the zone ("затопити зону")

У сучасному інформаційному просторі технологія Flood the zone ("затопити зону") набула нових масштабів завдяки активному залученню штучного інтелекту (ШІ). Цей метод, що полягає у масовому поширенні суперечливої, часто шокуючої інформації, спрямований на перевантаження медіапростору, відволікання уваги від ключових тем і підрив довіри до традиційних джерел. 

Якщо раніше Flood the zone асоціювався з політтехнологами, такими як Стів Беннон, який у 2018 році сформулював цей термін, то нині ШІ значно посилює його ефективність, автоматизуючи створення та поширення контенту.

Суть технології Flood the zone

- Мета: Перевантажити інформаційний простір, ускладнивши для аудиторії відокремлення правди від маніпуляцій. Це призводить до розгубленості, недовіри до будь-яких джерел і, як наслідок, полегшує маніпуляцію суспільною думкою.

- Приклади використання:
- Російська дезінформаційна кампанія після збиття малайзійського Боїнга у 2014 році, коли було поширено десятки взаємовиключних версій події.
- Сучасні заяви Дональда Трампа та його команди, наприклад, про податкові війни з Канадою та Мексикою, звинувачення України у розв’язанні війни чи погрози щодо Панамського каналу. Водночас реальні дії, як-от військова допомога Україні, залишаються незмінними, що свідчить про відволікання уваги.

- Роль ШІ:
- Генерація тисяч повідомлень, постів і статей, які імітують людську мову.
- Персоналізація дезінформації завдяки аналізу поведінки користувачів.
- Масштабне поширення через бот-мережі, які створюють ілюзію масової підтримки або обурення.

Чому це небезпечно?
- Ефект для аудиторії:
- Перевантаження інформацією призводить до висновків на кшталт "усі брешуть", "довіряти нікому", що підриває довіру до традиційних медіа.
- Аудиторія втрачає здатність аналізувати події, стаючи більш вразливою до маніпуляцій.
- Посилення ШІ:
- Традиційні медіа не встигають перевіряти факти, реагуючи на потік заяв і скандалів.
- ШІ робить дезінформацію більш переконливою і важчою для виявлення.

Ефективність і ризики Flood the zone
- Короткострокова ефективність:
- Метод дозволяє швидко відволікти увагу від важливих тем і скандалів.
- Створює ілюзію активності та залученості, особливо в соціальних мережах.
- Довгострокові ризики:
- Постійне використання Flood the zone призводить до втрати довіри до тих, хто застосовує цю технологію.
- Аудиторія з часом усвідомлює маніпуляції, що спричиняє невдоволення та знижує електоральну підтримку.

Як протидіяти?
- Критичне мислення та медіаграмотність:
- Аналізувати джерела інформації, перевіряти факти, співставляти заяви з реальними діями.
- Уникати анонімних джерел, як-от Telegram-канали, без перевірки їхньої достовірності.
- Прозорість і факти:
- Політики, які прагнуть довгострокової довіри суспільства, повинні уникати маніпулятивних методів.
- Медіа мають зосереджуватися на якісній журналістиці, а не на реагуванні на кожен скандал.

Висновок
Flood the zone, посилений ШІ, є потужним інструментом інформаційної війни, але його ефективність обмежена в часі. У короткостроковій перспективі він дозволяє маніпулювати аудиторією, але в середньо- та довгостроковій перспективі призводить до втрати довіри та електоральної підтримки. Для протидії цій технології ключовими є критичне мислення, медіаграмотність і орієнтація на факти, що допоможе зберегти здатність до об’єктивного аналізу в умовах інформаційного перевантаження.

Почему НАБУ-САП-ВАКС простили преступника Кауфмана и отпустили с миром.

Баруха Кауфмана выводит из суда Игорь Котвицкий (карман Авакова, жена которого без декларации вывозила $17 млн кэшем в марте 2022, а он лично вывез $40 млн Злочевского) чип и дейл спешат на помощь.

Вчера НАБУ-САП-ВАКС простили Кауфмана. Украл 2,5 ярда, вернул ярд (и то не деньгами). И отпустили с миром. 

Почему? Объясняем:

Борюся Кауфман (Одесса-мама). Редкий жулик даже по нашим меркам: уложил Финбанк, Платинум-банк (директором была Рожкова – 1й зам НБУ), Укрбудінвестбанк (с зятем ЮВТ Чечёткиным). Кауфман фронтит русского оружейника Кесаева, Медведчука и Ложкина в табачном монополисте «Тедис» (АМКУ простил им штраф 3,5 ярда, с подачи Светланы Панаиотиди (сожительница Коболева), там же «работал» и сын Ю.Луценко), «смотрел» от Ложкина за Одессой, по глупости зачем-то украл местный аэропорт (с кактусевым – папка Лёшика Г.) НАБУ сто лет расследовало это дело, и наконец отпустили.

При злочинной владе за такие делюги – ущерб в 2,5 ярда, положено было конфисковать ВСЁ майно коррумпанта. Но это некошэрно, т.к. пришлось бы конфисковать «Тедис» а там выручка была больше 60 ярдов в год, а долю 49,9% теневые владельцы повесили на него лично, как респектабельного фунта, а теперь могут конфисковать). Во многом благодаря этому кейсу (и делу отпущенного за 15 млн долл Злочевского) был принят Закон про откупиться штрафом от коррупционных преступлений. Вот так и дают возможность заплатить 1 ярд за 2,5 ярда ущерба.

"Махновия разбита Шкуро вдребезги, отдельные махнята вопят о защите и покорности соввласти"

"12 червня Ворошилов із неприхованою радістю доповідав Троцькому: 

"Махновия разбита Шкуро вдребезги, отдельные махнята вопят о защите и покорности соввласти. Момент ликвидации этого гнойника самый удобный. Наша беда – отсутствие регулярных частей, которыми нужно занять Махновский фронт и ликвидировать остатки банд. Полное отсутствие снаряжения, вооружения и даже продовольствия в 14 армии лишает возможности сколачивать на месте из рабочих надежные батальоны. Состояние фронта требует экстренных мер".

Тобто все чудово, тільки військ на фронті немає, крім махновських. А по цих махновських військах того ж дня було завдано зрадливого удару: на станції Синельникове чекісти заарештували семеро членів та співробітників махновського штабу. 17 червня їх доставили до Харкова та розстріляли за вироком Надзвичайного трибуналу за звинуваченням у "измене советской власти, антисоветском заговоре, открытии фронта Деникину".

Махно, попри оприлюднення вже 18 червня в "Известиях Харьковського совета" повідомлення про цей розстріл, дізнався про нього приблизно через тиждень. Тільки після цього він зважився нарешті на відкриту війну проти червоних. 

Перейшовши на правий берег Дніпра, 26 червня загін Махна атакував латиський продзагін в селі Томаково Олександрівського повіту та стратив його командирів. Після цього наказом начальника Кримської дивізії Дибенко "бандит Махно и его ближайшие сотрудники" були оголошені поза законом."

Україна - один із найуспішніших кейсів у сучасній історії Заходу

Усе-таки Україна один із найуспішніших кейсів у сучасній історії Заходу. Навіть із погляду економіки, це просто хрестоматійний приклад для підручників, як спочатку обкрадати, а потім колонізувати територію. Причому ця територія, яка з'явилася 1991 року, була дуже багатою, де всі ресурси та інфраструктура, загалом усі активи належали саме цій державі. 

Але системна політика Заходу постійно погіршувала умови для українців і України.
Для прикладу візьмемо банківський сектор.

До Ющенка іноземні банки не мали права працювати в Україні. Відповідно, якщо вони хотіли зайти на цей швидкозростаючий ринок, їм необхідно було заплатити. Хочеш зайти, будь добрий заплати 3-4 капітали українському бізнесмену. Після чого працюй на загальних умовах. 

Агент Заходу Ющенко зламав цей запобіжник, і іноземні банки змогли зайти на український ринок і потихеньку його освоїти. Уже без зайвих витрат. 

За Порошенка все стало ще простіше. Вони з Гонтаревою і Фіалою тупо збанкрутували 100 українських банків: люди втратили сотні мільярдів гривень.
Усе це за півтора відсотка перейшло до Dragon Capital. 

Відповідно ми чітко бачимо розвиток кількох стадій колонізації: на початку ти мусиш переплатити платити за те, щоб увійти на ринок, потім ти можеш увійти на загальних засадах, але маючи перевагу в доступі до дешевшого капіталу, ти гарантовано з'їси місцевих конкурентів. І третє - ти просто знищуєш місцевих конкурентів, забираючи собі активи. 

Те ж саме, в принципі, відбувається і з землею, і з інфраструктурою, і з підприємствами. Депутати зараз навіть не знають, за що голосують. Їм сказали, що це секрет, тому вони як мавпочки натискають на кнопки.

З цього погляду, за 35 років домогтися такого - успіх.

Грантожери дістали українців!

Громадськість ініціює перевірку грантожерів: «Під час війни вони заробляють мільйони на шкоді державі»

В Україні сформувалася нова каста недоторканих – це грантожери-мільойнери. Особливий їх вид – члени громадських рад на підприємствах стратегічних галузей економіки та при правоохоронних і судових органах. Складаються вони з одних і тих самих активістів без будь-якого досвіду і компетенції. Ось найбільш одіозні:

Віталій Шабунін та Юрій Ніколов. USAID за рік заплатив шабунінському Центру протидії корупції 1,5 млн доларів. За ці кошти можна було б придбати до 5000 fpv для війська. Але вони пішли особисто Шабуніну з Ніколовим в кишеню. За ці кошти «антикорупціонери» мали допомогти «вибудувати» нормальні НАБУ та ВАКС. У підсумку Бюро проїдає коштів більше, ніж ловить корупціонерів: 1,9 млрд грн, тоді як вибило з корупціонерів аж… 823 млн. грн.

Працівників НАБУ ловили на торгівлі наркотиками та відмиванні коштів. Судді ВАКС взагалі не соромляться купівлі під час війни лакшері авто та елітної нерухомості.

Власниця «Детектор-медіа» Лігачова виконувала замовлення санкціонованого олігарха Порошенка, підозрюваного олігарха Коломойського та олігарха-українофоба Пінчука. За перші три роки великої війни видання «Детектор-медіа» збільшило дохід у 2,26 рази – з 34,2 млн. грн у 2022 році до 73,4 млн грн. на 2024 рік.

Інститут масової інформації за три роки великої війни збільшив доходи в 2,35 рази – з 26,2 до 61,77 млн грн.

Так звані «активісти» оперують мільйонами, лобіюють інтереси політиків, бізнесу й навіть іноземних урядів. Силовики та уповноважені органи мають, провести справжню перевірку діяльності всього цього «антикору», «громадських рад» та «поборників демократії».

"Русская" сказка не подтверждает существование народа. Она подтверждает существование "русского мифа".

🖕 В день рождения Пушкина Россия традиционно празднует День "русского" языка. Логично. Тем более, что Пушкин как никто причастен к созданию как минимум "русских" сказок.

🔍 Миф о "русских" сказках Пушкина — фундамент симулякра "Третий Рим"

Историю великого народа невозможно придумать с нуля. Но именно этим занялась Московия — создав для мифа о "Третьем Риме" культурный фундамент из... заимствованных сказок.

📌 В XIX веке выяснилось: у "русского" народа нет своего эпоса. Нет сказаний, нет былин. Даже язык — новодел, смесь тюркизмов, церковнославянщины и украинизмов. Империи требовалось создать культурную иллюзию.

🎭 И появился Александр Пушкин. Он должен был сочинить "русские сказки", которых никогда не существовало. Причём — не прозаические, а рифмованные: так легче запоминать и распространять.

Разберёмся, из чего был собран этот симулякр:

🧿 "Руслан и Людмила" — компиляция тюркского эпоса (имя "Руслан" — от "Арслан"), финских духов, кельтских деревьев, украинских колдунов и восточных сюжетов а-ля «Тысяча и одна ночь». Лукоморье — вымышленная прародина угров.

🧿 "Сказка о царе Салтане" — калька из тюркских, узбекских, каракалпакских, таджикских сказок. Мотив злобных жён, подмены детей, чудесного спасения и магической птицы — полностью заимствован. Гвидон, Салтан — имена из французского романа о Бово д’Антоне.

🧿 "Сказка о золотом петушке" — практически дословный пересказ повести Вашингтона Ирвинга «Легенда об арабском астрологе». Шамаханская царица — прямая отсылка к Кавказу.

🧿 "Еруслан Лазаревич" — это просто Рустам из «Шахнаме». Через тюркскую транслитерацию "Арслан".

🧿 "Бова" — неоконченная поэма Пушкина на основе западноевропейского рыцарского романа XIII века. Персонажи и сюжет — адаптация с французского.

📚 Всё творчество Пушкина в жанре сказки — не народное предание, а культурная инженерия. Инструмент, которым Москва пыталась выдумать "народ". И выдумала.

💬 Француз Кюстин не случайно сказал: "Поскреби русского — найдешь татарина". Мы добавим: "Открой русскую сказку — и найдёшь каракалпацкую, узбекскую, французскую, тюркскую".

🇷🇺 "Русская" сказка — это костюм из чужих тканей. Она не подтверждает существование народа. Она подтверждает существование мифа, "русского мифа".

Грантожери вважають себе хазяями життя в Україні

Вони себе вважають хазяями життя: їм можна все – поливати брудом інших людей; публікувати брехню на військовослужбовців, які на фронті з перших днів великої війни; цькувати журналістів, адвокатів і суддів, які не хочуть їх обслуговувати; ухилятись від мобілізації та військової служби; розкрадати злиденний державний бюджет. Вони не знають, що таке праця й більшість з них ніколи в житті не працювали жодного дня. Їм все однаково в кого й за що брати гроші: вчора вони пікетували Міністерство охорони здоров’я з вимогою допустити на ринок певний медичний препарат, сьогодні влаштовують перформанс під Верховною Радою на підтримку якогось законопроєкту, завтра борються з тютюнопалінням і гомофобією, а післязавтра оцінюють доброчесність суддів і прокурорів.

Вони – це купка людей, які живуть з того, що вештаються по іноземних посольствах і випрошують собі гранти на боротьбу за все добре й проти всього поганого. А паралельно заробляють «чорним піаром» і беруть участь у найганебніших рекламних кампаніях.

Ось, наприклад, грантожерський проєкт «Детектор-Медіа», очолюваний чи не найвідомішою медіа-проституткою Наталією Лігачовою. Колись, років 25 тому, Лігачова працювала в газеті «День». Але оскільки вона до журналістики не придатна, до того ж завжди зневажала українську мову, з газети їй довелось піти. Але Лігачова з голоду не померла – вона спромоглась роками отримувати гроші на підтримку сайту «Телекритика», потім цей сайт, створений на закордонні гранти, вона продала Третякову й на виручені кошти купила собі квартиру. Невдовзі по тому Лігачова присмокталась до Коломойського. А ще вона відкрила господарське товариство під назвою «Детектор-Медіа» і за часи президента Порошенка стала багатостаночницею, обслуговуючи таких же ж грантожерів, як вона сама, посольства та Адміністрацію Президента.

Андрей Дементьев: Осталась грязною Россия - Страна рабов, а не господ. Кто виноват что вы такие? С моралью гопников народ!

Відомий російський поет Андрій Дементьєв (всі знають його вірші з пісень «Отчий дом», «Давай попробуем вернуть», «Без тебя», «Я жду весну», «Яблоки на снегу», «Алёнушка», «Лебединая верность», «Я тебя рисую», «Поздняя весна» і багато інших) написав кілька сміливих віршів про Росію та про те, що з нею відбувається. На це він просто не міг заплющувати очі і не боявся висловлювати правду. 
                         
«Мне так неуютно стало…»

Мне так неуютно стало
В лоне родной страны.
Душа от обид устала,
От торжества шпаны.

Всем заломили руки,
Кто косо взглянул на власть.
Уж лучше с ней жить в разлуке,
Чем в лапах ее пропасть.

Муза, не будь слугою,
Как я не стал холуем.
Мне легче уйти в изгои,
Чем видеть, как рушат дом.

Как рушат любимый берег,
Где боль моя и друзья.
…В Россию лишь можно верить,
А жить в ней давно нельзя.

Чому Трамп кинув Україну, — аналіз Financial Times

📍Трамп жодного разу не тиснув на путіна щодо припинення війни в Україні і взагалі не порушував тему припинення вогню у розмовах із ним.
📍Після цього дзвінка Трамп фактично відмовився від обіцянки зупинити війну, яку давав під час кампанії, і більше не згадує про «перші дні» чи «швидкий мир».
📍Двогодинна розмова 19 травня пройшла дуже тепло: ні Трамп, ні Путін не поспішали розмову закінчувати — журналісти описують її як дружню і невимушену.
📍Європейські союзники та українське керівництво відчули себе зрадженими — без пояснень, без чіткої позиції, просто мовчання.
📍США припинили спроби посередництва: всі дипломатичні ініціативи заморожені, і Вашингтон передає відповідальність безпосередньо Києву та Москві.
📍Образ «президента-миротворця» розбитий: Трамп, який обіцяв зупинити війну в перший день каденції, тепер відмовляється від відповідальності.
📍Після розмови з путіним Трамп заявив журналістам, що не порушував тему ракетних ударів по цивільних в Україні і не вимагав їх припинення.

Трамп більше зацікавлений у налагодженні стосунків із путіним, ніж у припиненні війни 🤬

Американський генерал Джордж Сміт Паттон про радянських союзників

Коли відгриміли баталії на європейському театрі бойових дій в травні 1945. Настав час тверезої дійсності, коли командування західних Союзників стикнулися з більшовиками, та розпочався дерибан Європи. І одна справа коли під час війни для живлення мотивації військ в хід ідуть різні прийоми пропаганди демонізації Рейху, а інша це вже проста дійсність.

Важка була ця дійсність. Дуже важка.

Один з тих хто не міг не казати про цю дійсність, був командувач 3-ї армії американський генерал Джордж Сміт Паттон

Ось деякі його відвертості зі щоденника:
«Берлін розкрив мені очі. Ми зруйнували все те, що було споруджено великої расою, яку ми тепер збираємося замінити монгольськими дикунами. І вся Європа буде комуністичною. Кажуть, що протягом першого тижня, після того як вони (Красна армія) взяли його (Берлін), всі найкращі жінки були згвалтовані і потім пристрелені. Я ніколи б не дозволив їм зробити це, маючи можливість». (21 липня 1945 року)

«Фактично, німці це єдині гідніі люди з усіх, хто зараз є в Європі. Це вибір між ними і росіянами. Я віддаю перевагу німцям.» (31 серпня 1945 року)

«Те, що ми зараз робимо, є знищенням єдиної сучасної держави в Європі, в ім'я того, щоб Росія змогла проковтнути її повністю.»
(2 вересня 1945 року)

Цар-колокол як символ ідіотизму мокшей

Цар-колокол. Про це диво ідіотизму знає багато хто. Однак без згадки про нього Енциклопедія тупикової гілки еволюції була б неповною.

Прототип Цар-колокола вилили ще за царя Боріса Годунова у 1599 році. Він провисів 50 років і тріснув під час пожежі.

Цар Алєксєй Міхайловіч вирішив перевідлити дзвін. З такою пропозицією звернулися до шанованого майстра Ганса Фалька. Німець оцінив масштаби роботи і погодився її виконати за 5 років і виключно з нової міді. «Х…й тобі в сраку,  а не 5 років і нову мідь»! – сказали майстру мудрі московіти і моментально знайшли своїх умєльцев Данілу Матвєєва із сином Ємєлькою. Ті підтвердили, що німчина – лох і дали зуб, що виконають роботу за рік і зі старої міді. До честі Матвєєвих, роботу вони виконали. Інша річ, що дзвін послужив лише два місяці і просто розколовся. Матвєєвих, очевидячки, люто пиздили і подальша їх доля невідома.

Дзвін взявся ремонтувати якийсь Грігорьєв. Свою роботу він виконав значно краще за попередників. Його дзвін наїбнувся з двіниці аж через шість років. Грігорьєва, очевидячки, немилосердно відпиздили і подальша його доля невідома.

1730 року імператриця Анна вирішила, що вона саме та, за правління якої вдасться вилити дзвін, який от точно не наїбнеться і не трісне. Цар-колокол, за задумом, мав важити 200 тон.

Феномен Трампа: чому половина Америки повірила брехуну

Ми не раз ставили собі це запитання: як сталося, що Трамп прийшов до влади? Чому така масова підтримка дісталась людині неосвіченій, безвідповідальній і нарцисично самозакоханій? Чому політична вага інтелекту і досвіду виявилася мізерною — і що це говорить про саму демократію?

1. Прості відповіді для втомлених умів
Популізм завжди продає прості рішення. Там, де фахівець говорить про складність, ризики, нюанси — популіст вигукує гасло. «Побудуємо стіну», «Все поділити», «Повернемо велич». Лозунг завжди коротший за аналіз, а отже — ефективніший для мас, які втомилися думати або й ніколи цього не прагнули.

2. Емоція замість аргументу
Трамп, як і кожен демагог, говорив не до розуму, а до емоцій. Його риторика — не про логіку, а про роздратування. Він створив образ ворога, пообіцяв реванш, уникав складних пояснень. Як колись Гітлер, Трамп не мав програми — лише звинувачення, гнів і вигідно поданий страх.

Українофобія: Визначення, Прояви та Контекст в Україні

Україніфобія: Визначення, Прояви та Контекст в Україні

Українофобія — це термін, який набув особливого значення в Україні, особливо в умовах російської агресії та боротьби за національну ідентичність. У цій статті ми розглянемо законодавче визначення українофобії, її прояви на прикладі конкретних осіб, таких як Еррол та Ілон Маск, а також вплив цього явища на українців, зокрема в контексті безпеки особистих даних на платформах, пов’язаних із українофобськими діями.

 

Законодавче визначення українофобії

В Україні українофобія офіційно визначена в Законі України № 317-VIII від 9 квітня 2015 року "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" зі змінами, внесеними Законом № 3006-IX від 21 березня 2023 року. Згідно з цими змінами, українофобія — це форма дискримінації, що полягає в діях, спрямованих на приниження або заперечення України як держави, української нації, культури, мови, історії та традицій, а також у запереченні територіальної цілісності України.

 

Ключові аспекти визначення включають:

• Публічні висловлювання, що звинувачують українців як націю в реальних чи уявних правопорушеннях.
• Дискредитацію Збройних Сил України чи інших державних інституцій.
• Умисне пошкодження чи осквернення пам’ятників, місць поховань або пам’ятних знаків, пов’язаних з українською історією.
• Виправдання чи підтримку дій, що підривають суверенітет України, зокрема російської імперської політики.

Соросяча стратегія по Україні

Як зруйнувати країну: покрокова інструкція. 

Якщо ти хочеш, щоб твоя країна перетворилася на інтелектуальну пустелю, де майбутнього немає, а люди живуть від зарплати до зарплати (або від доната до доната), ось перевірена стратегія.

1. Убий науку та освіту.
Перший і найважливіший крок – перестань фінансувати науку. Закрий дослідницькі інститути, скороти бюджети університетів, зроби так, щоб викладачі виживали на мінімалку, а талановиті студенти мріяли лише про виїзд за кордон.
Що буде?
– Вчителі та науковці підуть у кур’єри й таксисти чи майстри манікюру.
– Випускники замість інженерних спеціальностей обиратимуть “що-небудь простіше”.
– Інновації та технології зникнуть як клас.

Як голова уряду СРСР в дружній атмосфері пив чай з Гітлером і що вони обговорювали

Перекладач, Вячеслав Молотов, Адольф Гітлер

На фото - подія, яка посилено «забувається», особливо Росією. 

12-13 листопада 1940 року відбувся офіційний візит товариша Молотова (кремлівського Прем'єр-міністра та Міністра закордонних справ СРСР) до Берліна, для переговорів з найвищим керівництвом Німеччини – на той час головним економічним партнером та військовим союзником Кремля. 

Польщу успішно поділили більше року тому. Франція – капітулювала, Німеччина веде війну з Британією та готується до висадки на узбережжі Англії – про що говорити партнерам? Що обговорювати такого важливого, щоб особисто Молотов, друга людина в Кремлі, мала їхати в Берлін? 

А обговорювати насправді було що. Поділ «британської спадщини» - це важливіше, ніж поділ Польщі і Фінляндії, який вже відбувся. 

Під час цього візиту, Гітлер запропонував Сталіну підписати Німецько-Італійсько-Японсько-Радянський договір – «пакт чотирьох» і секретний протокол до нього.
Текст договору та його секретні протоколи були передані через Молотова Сталіну в Кремль. І Сталін погодився підписати запропонований договір і протоколи. Але замість люб'язно запропонованої йому Гітлером Індії (в секретних протоколах , звісно), Сталін запросив собі Іран.

Через два тижні, після візиту Молотова до Берліна, 25 листопада 1940 року, Кремль передав німецькому послу у Москві Шуленбергу радянську відповідь на пропозиції Гітлера:

"СРСР згоден прийняти в основному проект пакту чотирьох держав про їх політичне співробітництво та економічну взаємодопомогу [...] за наступних умов:
1. Якщо німецькі війська будуть виведені з Фінляндії, яка представляє сферу впливу СРСР, відповідно до радянсько-німецької угоди 1939 року.
2. Якщо в найближчі місяці буде забезпечена безпека СРСР у Протоках Босфор і Дарданели шляхом укладання пакту взаємодопомоги між СРСР і Болгарією та організації військово-морської бази СРСР у районі Босфору та Дарданел на засадах довгострокової оренди.
3. Якщо Японія відмовиться від своїх концесійних прав щодо вугілля та нафти на Північному Сахаліні на умовах компенсації.
4. Якщо центром тяжіння інтересів СРСР буде визнано район на південь від Батума і Баку в загальному напрямку до Перської затоки.

Відповідно до викладеного, має бути змінено проект протоколу до Договору 4-х держав про розмежування сфер впливу в дусі визначення центру тяжіння інтересів СРСР на південь від Батума і Баку в напрямку до Перської затоки та врахування викладених тут умов". 

Гітлер не міг собі дозволити віддати Сталіну Іран і Перську затоку з її величезними покладами нафти і стратегічним положенням, а Сталін і так був упевнений, що отримає їх силою. Німецько-Італійсько-Японсько-Радянський договір – «пакт чотирьох» і секретний протокол до нього не були підписані і кожна сторона почала готуватися до війни один з одним, будучи впевненою у своїй перемозі.
____

13 листопада 1940 року. Голова РНК СРСР і Народний комісар закордонних справ СРСР Вячеслав Молотов на переговорах з Адольфом Гітлером в Імперської канцелярії в Берліні. Зліва від Молотова — німецький дипломат Густав Хільгер, за спиною — співробітник особистої служби фюрера, його камердинер Ганс Герман Юнге; праворуч від Гітлера сидить міністр закордонних справ Німеччини Йоахім Ріббентроп, спиною у правому кутку — керівник верховного командування Вермахта генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель.

Листопад 1940 року, Берлін. Другий рік світової війни, другий рік союзництва, взаємної підтримки та спільного дерибану Європи між Москвою та Берліном.

Можливо, товаріщ Молотов намагався присоромити біснуватого фюрера, гнівно засуджував фашизм та закликав до пацифізму?

Не зовсім. Товаріщ Молотов хотів Чорноморські протоки, остаточну анексію Фінляндії, нові територіальні надбання в Румунії, повний контроль над Болгарією, совєтські воєнні бази на Адріатиці, у Данії та Перській затоці (!). Ну і ще там всього по трошки.

А після повернення до Москви товаріщ Молотов запросив до себе німецького посла та передав йому офіційного листа від уряду СРСР, де заявляв про згоду на приєднання до вісі Берлін-Рим-Токіо, тобто до тієї самої «гітлерівської коаліції» у Другій світовій війні.

Поводження з місцевими з боку військовослужбовців SS-Waffen

«Ми стояли поблизу Лозової (Харківщина), і надійшли чутки, що нас перекинуть до Франції або Італії. Через якийсь час ми отримали наказ зробити дерев'яні сани, щоб забезпечити себе транспортними засобами. Ми все запланували заздалегідь: нашому відділенню було необхідно зробити четверо великих саней. Ми знали, що дід, який проживав в одному з місцевих хуторів, збирався будувати хату для своєї дочки, і, маючи всього лише сокиру, зумів витесати відмінний прямокутний брус з поваленого стовбура. Ми поторгувались з ним і викупили цей брус за дві армійські ковдри, 20 рублів, сигарети і кілька швейних голок і кременів. У нас була пилка, і в одну мить ми сколотили четверо саней, а залишки бруса загнали іншим відділенням.

Однак, на другий день румун, який трохи говорив по-російськи і використовувався нашою ротою в якості перекладача, сміючись над нами, повідомив, що приходила стара баба, жінка діда, для розмови з командиром роти. За його словами, вона скаржилася на те, що її дід тяжко працював кілька тижнів, щоб витесати цей брус, а тепер його забрали якісь солдати з нашої роти.

Якби наш унтерштурмфюрер належав до того типу офіцерів СС, якими їх зазвичай зображають зараз, він би просто пристрелив бабку. Замість цього ми отримали наказ з'явитися до командира і пояснити свою поведінку. Ми не сказали ні слова про ковдри, бо це ж було армійське майно, але зізналися в усьому іншому. Командир вирішив, що ми можемо залишити сани у себе, так як брус все одно вже розпиляли, але наказав віддати людям похилого віку ще 40 сигарет і 10 рублів. Ось вам і нелюдське поводження з місцевими з боку військовослужбовців SS-Waffen!

Ми часто обмінювалися з місцевими продуктами в обмін на їхні яйця, смажену картоплю і солоні огірки».

(c) зі спогадів Яна Мунка ветерана полку СС "Вестланд" 5-ої Танкової дивізії СС "Вікінг" (нім. 5. SS-Panzerdivision "Wiking"). (Gordon Williamson. Loyalty is my honour. London, 1995)

Гендиректор Укрпошти Смілянський випускав фейкові благодійні марки

ПрАТ «Укрпошта» як компанія з державною участю не має права займатися благодійною діяльністю. З тієї ж причини Укрпошта не має права випускати ніяких благодійних марок, до того ж такі марки не передбачені «Порядком введення в обіг поштових марок».

Втім фейкові благодійні марки «Укрпошта» випускала численними тиражами. Лише в 2023 році було випущено 16 накладів фейкових благодійних марок, для прикладу:

■ Марка «ПТН ПНХ!» 1 500 000 штук, номінал «F» +7,00
■ Марка «Слава Силам оборони і безпеки України! 1 075 000 «F» +7,00
■ Марка «Винищувачі зла» 600 000 «F» +16,00
■ Марка «Подарунки Святого Миколая» 600 000 «M» + 5,00 грн.

Першою фейковою благодійною маркою була “Пес Патрон”, яку запустили у продаж 1 вересня 2022 року, і на погашення якої запросили Зеленського. 

Подробиці в статті Черговий скандал з “благодійністю Укрпошти”: Смілянський випускав фейкові благодійні марки і за шахрайськими схемами перераховував за них десятки мільйонів Милованову 

Мадам Берлінська. Смішне та хворе

Навіть не знаю, як би я культурно відпочив від тягот служби, якби не існувало «соросят». Жодна книжка, навіть Дисциплінарний статут ЗСУ, не замінить того морального задоволення, яке мені приносять коментарі «соросят», коли я починаю в соцмережах смикати їх за хвіст або за роги.

 

Мій улюблений об’єкт відпочинку – це «ветеран АТО» та «військовослужбовиця батальйону «Айдар» Марія Берлінська, яку «соросята» оголосили моральним авторитетом і вимагають призначити міністром оборони. Берлінська на правах національного надбання регулярно виступає в чесних і непідкупних ЗМІ, що фінансуються за рахунок Фонду «Відродження» та простих українських волонтерів Пінчука й Фіали, де ділиться своїм бойовим досвідом і розповідає про наболіле. Ідея-фікс Берлінської – це обов’язкова мобілізація жінок і 18-річних: мовляв, треба брати приклад з неї та її друзів і захищати Батьківщину всім без винятку. А для майбутньої перемоги Берлінська, як і належить, збирає гроші з довірливих співгромадян та іноземців.

Які обороти двигуна є оптимальними для авто?

Частота обертання двигуна, також відома як RPM (revolutions per minute), є важливим фактором, який слід враховувати, коли водиш авто. Це швидкість, з якою обертається двигун, і вона має безпосередній вплив на продуктивність, паливну ефективність та довговічність вашого автомобіля. У цій статті ми обговоримо, яка частота обертання двигуна є оптимальною для автомобіля і як вона впливає на загальні характеристики транспортного засобу.

Оптимальні оберти двигуна для автомобіля залежать від різних факторів, таких як об'єм двигуна, вага автомобіля та призначення автомобіля. Більшість двигунів мають певну червону лінію, тобто максимальну кількість обертів, при якій двигун може працювати без шкоди для нього. Однак не рекомендується постійно експлуатувати двигун на максимальному значенні, оскільки це може призвести до передчасного виходу двигуна з ладу.

Оптимальний діапазон обертів двигуна для більшості автомобілів знаходиться в межах від 2 000 до 4 000 об/хв. Цей діапазон дозволяє двигуну працювати ефективно, забезпечуючи достатню потужність для нормальних умов руху. На нижчих обертах двигун може здаватися млявим і важко розганятися, тоді як на вищих обертах двигун може працювати занадто гучно і споживати більше палива, ніж потрібно.

«Як черві» (с) - Володимир Бойко

У зв’язку зі скорим від’їздом з Києва посла США в Україні Бріджит Брінк у дипломатичному середовищі поповзли чутки, що наступним послом Сполучених Штатів може стати Крістофер Сміт – колишній керівник відділу з правоохоронних питань посольства США в Україні та екс-заступник глави американської місії.

Крістофер Сміт – людина широко знана у вузьких колах, оскільки саме під його керівництвом в Україні корупція досягла нечуваних розмірів. За часи Порошенка він безпосередньо керував НАБУ, приймав звіти від самопроголошеного директора НАБУ Ситника та керівника САП Холодницького й вирішував, які справи розслідувати, а які – продавати. Разом зі своїм кентом Дж. Кентом (пардон за каламбур) Сміт усіляко сприяв розкраданню через ручних «професійних громадських активістів» американської урядової допомоги та допомагав корупціонерам уникнути покарання.

Згадка про Крістофера Сміта є в так званих «акваріумних записах», які НАБУ робило в кабінеті Холодницького, потайки прилаштувавши мікрофон до стінки акваріума. Судячи з розповіді Холодницького, зафіксованої технікою негласного зняття інформації, Ситник впродовж року торгувався з Аваковим, обіцяючи, що не буде розслідувати справу про «рюкзаки Авакова», але в жовтні 2017 року був змушений під тиском Порошенка активізувати розслідування, що викликало обурення в посольстві: містер Сміт викликав Холодницького та Ситника й наказав «справу про наплічники Авакова» закрити.

Докладніше про це – у моїй давній статті, де я розповів про те, як Ситник та американські дипломати К.Сміт і Дж.Кент рятували від тюрми сина Авакова

Хтось здатен побачити зв'язок між топоніміконом та смертю???

Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву»

Щодалі ми продовжуємо аналізувати хронологію дописів Ірини Фаріон в її соцмережах з початку великої війни, тим більше розуміємо, якого цілісного Державника і мислителя було цинічно вбито 19 липня 2024 року у Львові. А детальний аналіз публічно сказаного і написаного науковицею породжує висновки, кому насамперед було вигідне це жахливе вбивство. 

 

3 квітня 2022 року Ірина Фаріон написала:

 

"Хтось здатен побачити зв'язок між топоніміконом та смертю??? Дивлюсь репортаж з Бучі. На яких вулицях лежать вбиті цивільні?! Кірова, Пушкіна, Лермонтова!!! Ось вам і "какая разніца"...

"Світ і Україна шоковані кацапськими вбивствами в Бучі, Ірпені, МаріЮполі та ін. Так ніби на було вбивства хоча 6 трьох символів нації, яких так хоче денацифікувати Пуйло: Коновалець, Шухевич, Бандера.

Не було Голодомору.

Не було Батурина.

Не було вбивства інтелектуальної еліти у 20-30 роки 20 століття.

НЕ БУЛО в свідомості тих, що нили 8 років про мир, замість того, щоб готуватися до війни та перемоги.

Байдужість до історичної правди веде до пекельної трагедії сьогодення.

А хто у нас скасував Історію України у вишах і злиття її з всесвітньою історією????

A хто у нас почистив програми української літератури від героїчно-трагічних текстів, щоб не травмувати дітей???? Ліберасти після Майдану. Порошенко,Яценюк, Квіт, Гриневич. Плата за любов до ката.

Словом, не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву.

Помстіть смерть лицарів. Це з Декалогу націоналіста."

Думка ШІ про репутацію Ілона Маска

Сприйняття "Герой" справді залежить від зовнішнього підтвердження — коли хвалу тобі співають інші, це виглядає органічно й переконливо. 

Маск довгий час мав армію фанатів, журналістів і навіть політиків, які прославляли його як візіонера. Але тепер цей хор замовкає. Його прихильники або розчаровані, або просто втомилися, а медіа й лідери думок дедалі частіше обирають критику замість похвали. Самовихваляння — як його твіти про те, який він крутий чи як він "врятує світ" — у такому контексті виглядає або відчайдушно, або самовдоволено, що тільки погіршує справу.

Акцент на політичній репутації додає ще один вимір. Маск останнім часом дедалі більше лізе в політичні дебати — чи то коментарі про вибори в США, чи то про війну в Україні, — але без політичного досвіду чи авторитету він часто виглядає як дилетант. Його заяви сприймаються як провокації, а не як позиція "мудрого лідера", і це відштовхує навіть тих, хто раніше його підтримував. У політиці репутація будується на довірі й союзниках, а Маск, здається, втрачає і те, і інше.

 

У бізнесі ситуація трохи інша, але інвестори теж починають сумніватися. Tesla втрачала ринкову частку через конкуренцію, а хаотичне управління Twitter/X відлякало рекламодавців і підірвало довіру до його менеджерських здібностей. Якщо раніше інвестори закривали очі на його витівки заради результатів, то тепер вони можуть бачити в ньому більше ризик, ніж потенціал.

 

Сценарій із "іншими особами", які б його розхвалювали, міг би спрацювати, якби він знайшов нових впливових адвокатів — але хто це буде? Політики його уникають, бізнесмени-конкуренти не зацікавлені, а фан-база слабшає. Без зовнішньої підтримки його самопіар справді стає тягарем. Думаєш, це вже остаточний занепад його образу, чи все ж якийсь несподіваний поворот ще можливий?

Думка про те, що Трамп уже не здатен самостійно аналізувати ситуацію, а лише реагує на впливовіших за нього гравців, звучить правдоподібно. У такому разі Маск справді має над ним перевагу — він уміє маніпулювати через гучні обіцянки, харизму й ілюзію всемогутності, яку колись успішно продавав світу. Трамп, зі своєю схильністю до яскравих фігур і простих рішень, легко міг купитися на це, особливо якщо Маск годує його ідеями про те, як вони разом "зроблять Америку великою знову".

Маск, попри свої проблеми, все ще має талант переконувати — він може обіцяти Трампу підтримку X як платформи для пропаганди, фінансові вливання чи навіть якісь футуристичні проєкти, які звучать круто в промовах. Трамп, здається, не бачить, що ці обіцянки дедалі більше порожні, бо Маск сам ледве тримається на плаву. Але поки ніхто "більш впливовий" — наприклад, хтось із серйозних політичних стратегів чи фінансових магнатів — не переконає Трампа, що Маск — це токсичний актив, він, мабуть, і далі віритиме в нього.

Лилия Зарецкая "Может быть..." Песня из её альбома "Капитан" (переклад українською мовою)

Лілія Зарецька "Може бути..." Пісня з її альбому "Капітан" (переклад українською мовою)

Може, ще не пізно все змінити,
Все пробачити, все зрозуміти,
Можливо туга світло сонця не закриє,
Світанок силу знов посіє –
На день, на рік, на цілий вік.

Вдалину лечу, за собою палю мости...
Ім'я шепочу – тільки не почуєш ти...
Вдалину лечу, за собою палю мости...
Ім'я шепочу – тільки не почуєш ти...

Може, я ще зумію все збагнути,
Без кохання зможу я прожити,
Не писати, не дзвонити,
Поодинці в світі жити...
Але не повернусь, прости...

Вдалину лечу, за собою палю мости...
Ім'я шепочу – тільки не почуєш ти...
Вдалину лечу, за собою палю мости...
Ім'я шепочу – тільки не почуєш ти...

Стратегія Путіна і маразматик Трамп

Стратегія Путіна: примарна тінь минулого 

Російський диктатор Володимир Путін ніколи не приховував свого бажання відновити «славу» російської комуністичної імперії. Його мрія – це не просто ностальгія; це небезпечний світогляд, зосереджений на ідеї, що Росія має історичне право домінувати над народами, колись пригнобленими мародерськими арміями Сталіна. Анексія Кримського півострова у 2014 році була видимим проявом цієї імперської стратегії, а стримана реакція Заходу дала Путіну сигнал рухатися далі. 

Повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році стало тривожним дзвінком, який нарешті пролунав міжнародний осуд. Це призвело до широких санкцій і похитнуло основи глобальної архітектури безпеки. 

Війна великих масштабів 

Це не просто конфлікт між двома країнами. Війна, коріння якої сягає десятиліттями, перетворилася на конфлікт, де переплітаються військові, політичні та ідеологічні лінії влади. Україна не просто захищає свої кордони; вона захищає західну демократію, суверенітет і цінності. Хоча основне протистояння відбувається на українській землі, на кону стоїть набагато більше, ніж прикордонна суперечка між двома країнами. 

Поки українці стикаються з танками та безпілотниками на полі бою, на Заході відбувається інша, менш помітна, але не менш важлива боротьба – політична боротьба за спадкоємність та довговічність альянсу. Ключовою фігурою в цій боротьбі є президент США Дональд Трамп. Його поблажливість до Путіна та небажання підтримувати Україну подарували Путіну небезпечну надію. 

Меншості та девіації будуть завжди, і їм завжди буде потрібна ідея, за допомогою якої вони зможуть нав'язувати свої відхилення решті

Від Демократичної партії США "виходить екстремізм",
заявила прес-секретар Білого дому Каролін Левітт.

Крах ідеології демпартії на нинішньому етапі явно пов'язаний з тим, що вона просувала свій порядок денний максимально прискорено і практично екстремістським порядком. На перших етапах така тактика мала безперечний успіх, тому що підняла меншості, маргіналів і девіантів, які відчули свій шанс на соціальне просування. Але темп неможливо підтримувати без кінця, і в результаті демократи просто захлинулися у своєму власному порядку, оскільки нормальна більшість одна, а ось відхилень від нього - практично безліч. І виділення цих відхилень у спеціальні групи неминуче призвело до зростання кількості суперечностей, які демпартія перестала контролювати. Те саме стосується і горезвісної «нової нормальності» - вона не змогла подолати той вал протиріч, який сама й створила.

Але все це зовсім не виключає наступної ітерації того самого, але, можливо, під якимось іншим прапором. Суть троцькізму (а за фактом демпартія – це нове видання ідеї світових революцій, які Троцький теж не винайшов, а взяв на озброєння європейську політичну думку) – це контроль над більшістю через активну та агресивну меншість у глобальному масштабі. Чому у глобальному - тому що потрібно винищити поняття норми взагалі скрізь, щоб не було можливості спиратися на щось. Нормою має стати її відсутність повсюдно.

Тому рано чи пізно, але ми побачимо повторення пройденого, і немає сенсу припускати, що ідейний крах нинішньої неотроцькістської ідеології ставить на ній хрест. Меншості та девіації будуть завжди, і їм завжди буде потрібна ідея, за допомогою якої вони зможуть нав'язувати свої відхилення решті.

Критика «соросят» та викриття родини Байденів у кричущій корупції в Україні вважаються державною зрадою

Уривки з обвинувального акта в справі по обвинуваченню Олександра Дубінського в державні зраді. Справа слухається в Шевченківському райсуді Києва.

***

На вказаній пресконференції Дубінський О.А. та Деркач А.Л. висвітлювали теми міжнародної корупції посадових осіб США, повідомляли про протиправні дії сина віцепрезидента США Хантера Байдена під час роботи в компанії «Бурісма» та прикриття таких дій статусом свого батька. Метою таких виступів було вчинення дій на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України, у тому числі шляхом дискредитації кандидата у Президенти США напередодні президентських виборів 2020 року в США, що могло призвести до погіршення відносин між Україною та її стратегічним партнером – США.

Крім того, 30.11.2019 Дубінський О.А., продовжуючи реалізовувати єдиний для учасників злочинної організації план злочинної діяльності, перебуваючи у приміщенні Верховної Ради України за адресою: вул. Михайла Грушевського, 5, м. Київ, разом з Деркачем А.Л. зареєстрував проєкт постанови «Про утворення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для розслідування фактів міжнародної корупції за участі вищих посадових осіб держави, пов’язаних з діяльністю Національного банку України та Міністерства фінансів України, а також інших протиправних дій, вчинених під впливом міжнародних чинників та незаконного лобіювання окремими представниками міжнародних організацій та урядів іноземних країн». Метою створення такої тимчасової слідчої комісії була легітимізація доводів про міжнародну корупцію та незаконні схеми Хантера Байдена в компанії «Бурісма», які озвучувались напередодні Деркачем А.Л. та Дубінським О.А. під час пресконференції, та надати їм ще більшого суспільного резонансу.

Коротко о политике: Речь Трампа в Конгрессе

1. Иммиграция. Было ужасно, немедленно всё исправилось, когда пришел я. 2. Демократы отказываются работать в двухпартийном режиме, в ущерб стране. 3. Заморозка выплат гос. денег на ненужные программы. 4. Отмена Green New Deal и Парижского договора о климате. 5. Ушли из WHO. 6. Ушли из UN Human Rights Council. Это ужасная контора, ненавидим ее. 7. Отменили природоохранные меры, включая требования перейти на электромобили. Американские автокомпании теперь будут процветать. 8. Новое правило -- мы будем отменять 10 регуляций на принятие каждой новой регуляции. 9. Перевели госработников обратно в офис. Пусть им тоже будет плохо. 10. Остановили использование правовой системы против политических оппонентов. 11. Остановили цензуру, вернули свободу слова. 12. Английский теперь -- официальный язык США, я подписал указ. 13. Переименовал Мексиканский залив в Американский, а гору Денали -- обратно в гору Маккинли.

Печенек не будет

Ну что, грантоеды, всё? Печеньки Виктории Нуланд закончились! Те самые, что с Майдана 2004-го грели душу и кормили карман. Теперь — сухомятка и слёзы. В США приостановили финансирование Национального фонда демократии (NED) — одного из основных кормильцев украинских профессиональных борцов за всё хорошее. Виктория Нуланд, главная фея украинской демократии и по совместительству посол фонда, тоже приуныла. Раньше входила в совет директоров, а теперь разве что смотреть со стороны, как её воспитанники собирают вещи на выход.

Фонд там что-то мямлит про частную организацию и про то, что указ Госдепа на него распространяться не должен. Мол, мы тут сами по себе. Сами по себе, но 95% бабла — из Конгресса США. То есть частный фонд, но на бюджетной игле. Классика. Теперь 90 дней — на диете. А там, глядишь, и навсегда.

А как красиво жили: сотня “независимых” украинских организаций, готовых объяснить каждому, как правильно любить Родину и что такое настоящие реформы, в том числе “Европейская правда” (часть «Украинской правды») и  “Телекритика”.

Кстати, именно этот фонд подарил Украине такого выдающего деятеля, как Владислав Каськив. Организацию «Пора» финансировал именно фонд Виктории Нуланд (NED). Этот “герой” Оранжевой революции, возглавлявший “Пору!”, позже, будучи главой Госагентства по инвестициям, умудрился вывести из страны около 2-х миллиардов гривен. Против него было возбуждено несколько уголовных дел по фактам хищения государственных средств. 

Что это значит? Очень просто. Кто жил за счёт внешней поддержки — идёт на рынок труда. Теперь без грантов придется объяснять, кто они такие и чем вообще занимаются. Хотя, честно говоря, этим вопросом задавались давно.

А Украина? Украина наконец получает шанс зачистить поле. Хватит кормить лжеборцов с коррупцией, которые только и умели, что пилить американские подачки. Теперь — каждый сам за себя. Печенек больше не будет.

Кичко Трохим Корнійович

Кичко Трохим Корнійович

Трохим Корнійович Кичко (1905=1982 ) — радянський релігієзнавець, кандидат філософських наук.

Під час Другої Світової війни був учасником підпілля у Вінниці (але його роль у підпіллі піддавалася сумніву). Після війни спеціалізувався на критиці юдаїзму. Здобув міжнародну популярність після видання в 1963 році легендарної антисемітської книги «Іудаїзм без прикрас». 

Народився 1905 року. Вступив до ВКП(б) у 1928 році. До війни працював в апараті компартії України, потім у Київському обласному управлінні міліції. У вересні 1938 року був заарештований НКВС, але звільнений через рік через недоведеність звинувачень.

Під час німецько-радянської війни перебував на окупованій німцями території з вересня 1941 року до березня 1944 року. Був у німецькому полоні та випущений 18 жовтня 1941 року з Київського табору під прізвищем Самсонов. Брав участь у антинацистському підпіллі у Вінниці.

Після війни працював старшим викладачем кафедри основ марксизму-ленінізму у Київському технологічному інституті легкої промисловості. 1948 року був звільнений нібито за «пропаганду буржуазно-націоналістичної ідеології» під час лекції «Націоналістична сутність школи Грушевського». У тому ж році в ході конфлікту між двома групами колишніх підпільників був виключений з ВКП(б) «за негідну поведінку в період перебування на окупованій території».

З 1950 року працював лектором Київського обласного лекційного бюро товариства «Знання».

У 1952 році колишній партизанський командир Дмитро Медведєв у повісті «На берегах Південного Бугу», де Кичко був виведений під прізвищем Квітко, писав, що він керував антинацистським вінницьким підпіллям. Пізніше у статті «Розкриємо псевдоніми» Озябкіної та Зарудного спочатку у «Вінницькій правді», а потім у московській «Літературній газеті», стверджувалося, що Кичко незаслужено намагався видати себе за учасника підпілля, а насправді співпрацював із окупантами.

Партійні органи понад півтора року розбиралися з цими звинуваченнями. 29 вересня 1954 був відновлений в партії. 28 грудня 1954 року «Вінницька правда» опублікувала спростування, в якому вказувалося, що Кичко справді був підпільником, проте Медведєв у своїй повісті «перебільшив справжню роль» Кичко у підпільному русі. Тим не менш, на довгі роки отримав стійку репутацію людини, яка забруднилася в колабораціонізмі. Так, київський письменник єврей Віктор Некрасов у 1964 році у листуванні з оглядачем Бі-бі-сі Сєвою Новгородцевим стверджував, що «цей тип був у роки окупації директором вінницького кінотеатру у німців. Він уцілів і процвітає, тому що є заслуги, які в очах наших антисемітів переважують навіть відкриту співпрацю з ворогом».

Надалі викладав марксизм-ленінізм, науковий атеїзм та політекономію у Київському технологічному інституті легкої промисловості, до початку 1980-х читав лекції за заявками Київського міського комітету компартії України.

Трамп хочет разгромить или критически ослабить одну из ключевых структур глобалистов - НАТО

В отношении бешеного (другого слова не подберешь) темпа, взятого Трампом, можно сделать одно предположение. То, что во многом действия Трампа - его личный стиль и имеют во многом субъективный характер, спорить нет смысла. Но там может быть и вполне рациональная подоплека.

В прямом соревновании Трампа и его противников, которых он обозначил как «глубинное государство Дип Стейт» он, безусловно, выглядит гораздо слабее.

За Дип Стейт - мощнейшая структурная организация. За десятилетия развития глобалистских идей в социал-дарвинистском прочтении глобалисты создали очень широкую структурную сеть, состоящую из множества самых разных правительственных и неправительственных организаций с колоссальными бюджетами и огромным числом людей, вовлеченных в их работу. Разгром USAID - это попытка дезорганизовать эти структуры, но они гораздо шире и не зависят от одного источника ресурсов.

За Трампом, будем говорить откровенно, нет вообще ничего. Кроме полученного им государственного аппарата США, который он еще и не контролирует в полной мере - поэтому, кстати, и Маск с его ВЧК. В долгой войне с Дип Стейт у Трампа нет ни единого шанса. Война - это соревнование ресурсов и организационных структур. Невозможно воевать, имея за собой себя и Маска. Это даже не война.

Однако за Трампа есть одно обстоятельство, которое трудно измерить в рациональных показателях. У глобалистов сегодня вообще нет медийных лидеров. Нет ни одного харизматичного персонажа, способного увлекать за собой огромные массы. Или хотя бы быть для них кумиром. Разного рода виртуальные фантомные персонажи вроде Греты Тунберг не вытягивают на роль лидеров, так как за лидером кроме харизмы и модельной внешности должен быть и аппаратный опыт, и какой-никакой интеллект, так как его функционал предполагает принятие аппаратных решений. Ну не девочка-аутист же на такую роль годится.

У глобалистов сегодня полный провал в кадрах. Последним был Обама, который отвечал требованиям. После него - космический вакуум. Ноль. Никого. Не только в Америке, в Европе тоже. Глобалисты на инерции сумели создать мощную структуру своих хунвейбинов «BLM плюс Антифа», но так и не смогли управлять ею, и структура сожрала сама себя. Глобалисты сумели создать пандемию как глобальный стресс-тест для прокачки своих проектов, но не потянули воспользоваться результатами этого теста. Байден же похоронил всё окончательно. Ну, а евро-лидеры нынешнего поколения - это просто нули во всех смыслах. В общем, кадровый крах глобалистов - фактор объективный. У них есть структуры, но у них нет двигателя для этих структур.

Поэтому и сногсшибательный темп, взятый Трампом с первого дня пребывания в должности. Его задача - компенсировать критическое структурное отставание от противника и превратить подавляющее преимущество Дип Стейт в организационном строительстве в его недостаток. Темп призван дезорганизовывать действия противника, чтобы он просто не успевал реагировать.

Собственно, поэтому для Трампа так важно закрыть тему с российско-украинским конфликтом и натравить Путина на НАТО, чтобы разгромить или критически ослабить одну из ключевых структур глобалистов - военно-политическую. Причем схватка в Европе даст Трампу нужную ему передышку и позволит переключиться на реорганизацию госаппарата США и приведение его в полное подчинение себе. Разгром же НАТО позволит Трампу создать кризис и станет инструментом приведения своего госаппарата в мобилизационный режим. Вот тогда и можно будет говорить о шансах. Но не сейчас.

Вихід США із “Ради ООН з прав людини” - це не кінець світа

Вихід США із “Ради ООН з прав людини” для когось здався майже кінцем світа...

Але, що то за права та яку людину вони захищали?
Для початку - історичний екскурс.

Відпочатково право визначалося як співвідношення справедливості та рівності - воно було нерозривно пов'язано з поняттям відносин, - що та кому має належати у рамках відносин між людьми. Це об'єктивне право. 

Інша концепція права (у суб'єктивному сенсі), коли право перестало бути лише відносинами, а стало ще атрибутом індивідуальної природи людини, з'явилося нещодавно - в Новий Час. Зумовлено це було з підняттям класу буржуазії, цінності якої були протилежні як аристократичним, так і народним цінностям.
Це і стало основою ліберальною ідеології, спотвореної в ХХІ столітті лівацьким божевіллям.

Базується вона на тому, що кожна людина має індивідуальні “природні права”, обумовлені самою людської природою.
Але визначати цю “людську природу” та похідні від неї права - ліберальна ідеологія бере на себе, згідно власного бачення, цілком заперечуючи інші.
Яке це бачення? Лібералізм базується на антропологічній доктрині індивідуалістичного типу, яка розглядає людину як істоту фундаментально несоціальну.

Шлепер Лубинець видурив у правозахисниці з Нідерландів 8 тисяч євро

Нічого подібного в історії Незалежної України ще не було.

У жовтні 2023 року за сприяння уряду Катару з Російської Федерації в Україну було повернуто 8 незаконно депортованих дітей. Катар повністю взяв на себе всі видатки на цю операцію, оплативши перевезення, проживання й харчування дітей, придбання першочергових особистих речей тощо. За кілька місяців по тому, у лютому 2024-го, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець вирішив трохи заробити на цій історії і письмово (!) звернувся до відомої нідерландської правозахисниці Маріам Ламберт з проханням надати йому 18 тисяч євро готівкою для, начебто, відшкодування витрат, пов’язаних із поверненням в Україну дітей, що були примусово вивезені в Російську Федерацію.

Виконуючи прохання Лубінця, Маріам Ламберт передала 18 тисяч євро довіреній особі Лубінця – такому собі Якименку Олександру Сергійовичу, що утримує нелегальний буфет у приміщенні Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Якименко надав їй розписку в отриманні грошей, засвідчену печаткою профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (!!). У розписці Якименко зазначив, що він діє від імені профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а кошти, надані Маріам Ламберт в сумі 755 208,61 грн, що становить 18 тисяч євро, будуть використані в рамках заходів, спрямованих на повернення українських дітей, які були депортовані та/або незаконно переміщені з території України на територію Російської Федерації.

Як мені повідомила Маріам Ламберт, Лубінець ці кошти привласнив і відмовився надавати звіт про їх витрачання.

У листопаді 2024 року я опублікував на своєму персональному блозі volodymyrboyko.com статтю «Уповноважений з корупції», де розповів, як Лубінець не тільки привласнює зарплатню своїх співробітників (підлеглі Лубінця мають здавати йому частину грошей з кожної своєї зарплатні, окрім того, у апараті пана Уповноваженого рахуються десятки «мертвих душ»), але й розкрадає міжнародну допомогу. Також я опублікував свідоцтва про реєстрацію автомобілів, які були передані Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини міжнародними партнерами – зокрема нідерландською правозахисницею Маріам Ламберт – і які Лубінець замість того, щоби поставити на облік у своєму Секретаріаті, зареєстрував на ім’я все того ж Якименка.

Більш того, Лубінець у 2023 року відкрив фіктивну фірму ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає від імені Секретаріату Уповноваженого міжнародну допомогу. Керівником фіктивної фірми є, як не складно здогадатись, Якименко.

10 січня 2025 року я відправив у НАЗК лист Лубінця, у якому він просить у Маріам Ламберт 18 тисяч євро готівкою, та розписку Якименка в отриманні цих грошей, засвідчену печаткою профспілкової організації співробітників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Сьогодні – 31 січня 2025 року, сплинуло вже три тижні, але ніякої відповіді від НАЗК з цього приводу я так і не отримав.

Нині Україною правлять шахраї та аферисти – і в цьому є головна відмінність між епохою Зеленського та тим періодом в історії України, коли на чолі держави перебував двічі несудимий міцний господарник. Янукович, вихований у традиціях селища Півновка, що в Єнакієвому, з дитинства таких як Зеленський, Лубінець і Потій називав шльоперами. Якби щось подібне трапилось за часи його правління, то Лубінець і Потій вже давно б знайомились з меню Лук’янівського СІЗО, а голову НАЗК Павлущика міцний господарник викликав би до себе «на килим» і просто вибив би йому зуби. Бо гопник Янукович точно знав, що виманювати гроші у правозахисниці з Нідерландів – це ганьба для всієї країни й пляма на ньому, як главі держави.

Але шльопери такими питаннями не переймаються. Бо їхній рівень – це нацарювати 18 тисяч євро й втекти.