Вони себе вважають хазяями життя: їм можна все – поливати брудом інших людей; публікувати брехню на військовослужбовців, які на фронті з перших днів великої війни; цькувати журналістів, адвокатів і суддів, які не хочуть їх обслуговувати; ухилятись від мобілізації та військової служби; розкрадати злиденний державний бюджет. Вони не знають, що таке праця й більшість з них ніколи в житті не працювали жодного дня. Їм все однаково в кого й за що брати гроші: вчора вони пікетували Міністерство охорони здоров’я з вимогою допустити на ринок певний медичний препарат, сьогодні влаштовують перформанс під Верховною Радою на підтримку якогось законопроєкту, завтра борються з тютюнопалінням і гомофобією, а післязавтра оцінюють доброчесність суддів і прокурорів.
Вони – це купка людей, які живуть з того, що вештаються по іноземних посольствах і випрошують собі гранти на боротьбу за все добре й проти всього поганого. А паралельно заробляють «чорним піаром» і беруть участь у найганебніших рекламних кампаніях.
Ось, наприклад, грантожерський проєкт «Детектор-Медіа», очолюваний чи не найвідомішою медіа-проституткою Наталією Лігачовою. Колись, років 25 тому, Лігачова працювала в газеті «День». Але оскільки вона до журналістики не придатна, до того ж завжди зневажала українську мову, з газети їй довелось піти. Але Лігачова з голоду не померла – вона спромоглась роками отримувати гроші на підтримку сайту «Телекритика», потім цей сайт, створений на закордонні гранти, вона продала Третякову й на виручені кошти купила собі квартиру. Невдовзі по тому Лігачова присмокталась до Коломойського. А ще вона відкрила господарське товариство під назвою «Детектор-Медіа» і за часи президента Порошенка стала багатостаночницею, обслуговуючи таких же ж грантожерів, як вона сама, посольства та Адміністрацію Президента.
До речі, саме ця ТОВка, точніше, належне Лігачовій чесне й непідкупне «видання» з однойменною назвою, розповідало, що Стерненко й Бігус мобілізувались у перший день повномасштабної війни та відправились на фронт, а солдат Шабунін прийняв свій перший бій 25 лютого 2022 року.
А тепер дивимось на фінансові результати цього «видання», у якому працює аж 6 осіб:
За перші три роки великої війни Товариство з обмеженою відповідальністю «Детектор-медіа» збільшило дохід у 2,26 рази (з 34,2 млн. грн у 2022 році до 73,4 млн грн. на 2024 рік), при цьому прибуток відсутній повністю, оскільки всі гроші, окрім мінімальних технічних видатків на підтримку сайту та оренду приміщення, уходять у кишені Лігачової та Ко. Джерело доходу – іноземна допомога, що виділяється Україні.
До речі, аналогічна ситуація з ще одним «ланцюговим собакою демократії» – Інститутом масової інформації (нехай не лякає слово «інститут» у назві цієї псевдо-громадської організації, до наукової роботи ІМІ має таке ж відношення, як морські свинки до моря). ІМІ за перші три роки великої війни збільшив доходи в 2,35 рази (з 26,2 млн. грн до 61,77 млн. грн на 2024 рік).
Мабуть, прийшов час розповісти про цих хазяїв життя – у кого й для чого грантожери беруть гроші, як обкрадають своїх клієнтів і замовників, чому їх так любить Офіс президента й правоохоронні органи, з ким вони сплять і на що витрачають гроші. А розповідати я можу довго й натхненно. От тільки не вирішив з кого почати – з «Дзеркала тижня» чи «Української правди».