УЧИТЕЛЬСТВО ТА ЖИДІВСТВО: ПРОБЛЕМИ ТА ПРОЕКЦІЇ

Іван Франко. Учитель.

 

Пересічний читач майже не знайомий з драматургією Івана Франка, на відміну від його прози чи поезії. А про журналістику, публіцистику чи літературознавство годі й говорити. Схоже, що це взагалі закрита тема.

 

Серед драматичних творів найчастіше можуть назвати “Украдене щастя”. Насправді ж драматургія - лише один з наріжних каменів геніальності Івана Франка. Його внесок до світової драматургії ще гідно не оцінений і не пошанований.

 

П’єсу “Учитель” Іван Франко трактував як комедію. В ній дійсно є багато якщо не смішного, то кумедного, хоча за правилами жанру це мала би бути драма. Кінцівка п’єси, коли Омелян Ткач, учитель, будучи важко хворим, все ж вирішує їхати працювати в школу до віддаленого села, свідчить радше про оптимістичну трагедію.

Іван Франко описує нелегку вчительську роботу в глухому гірському селі. Школа збудована, але до неї упродовж багатьох років не ходили учні. Покійний учитель, на місце якого прибуває Омелян Ткач зі сестрою Юлією, турбувався про город біля хати, але не про навчання дітей. Таку політику проводили війт Микита Сойка та лихвар Вольф Зільберглянц. Коли приїжджала інспекторська комісія, вони запрошували дітей із сусідніх сіл, аби показати, буцімто школа працює.

 

Чесний учитель не міг миритися з такою ситуацією. Він хоче навчати дітей. Йому доводиться пройти важкий шлях, аби домогтися свого. Сойка і Зільберглянц наставляють проти нього селян і їхніх дітей, звинувачують в тому, що він на віру живе з молодою панянкою, хоча знають, що це його сестра. Поступово Омелян Ткач завойовує довіру до себе з боку простих людей, але війт і лихвар віртуозно плетуть нову змову проти нього. 

 

Штучною у п’єсі виглядає постать жандарма, з яким головний вчитель разом колись учився. Саме завдяки цьому знайомству вдається розгадати злі замисли Вольфа Зільберглянца, а сам він опиняється у в’язниці. Без знайомства з жандармом все могло бути по-іншому. І вже коли здається, що школа запрацювала, діти прийшли вчитись, лихвар вдається до останньої підлості: домовляється в повіті, аби вчителя перевели до віддаленого села.

 

Як це й годиться, маємо любовну лінію у п’єсі. Іван Франко ретельно виписує розвиток стосунків між Юлією та Іваном Хоростілем, теж учителем. Звісно, все закінчується щасливо.

 

Особливо слід сказати і про так звану жидівську лінію в цій п’єсі. Слово“жид” у часи Івана Франка не було лайливим і вживалось поруч із словом “русин” на ознаку українця. Проте письменника звинувачували в антисемітизмі. Насправді ж Іван Франко реально описував події. Він був українцем і не терпів тих, хто виступав проти його нації. В ті часи найбільше до цього долучилися, власне, євреї. На селі найбільшим ворогом українців були лихварі, шинкарі, які споювали селян, відвертали їх від науки, читання книжок. Саме про це й пише Іван Франко, тому звинувачення його в антисемітизмі є безпідставними. Це все одно, що звинувачувати Івана Франка в анти-українстві, бо він виводить чимало негативних образів українців. Як приклад, у цій п’єсі маємо війта Микиту Сойку. З іншого боку, Іван Франко чимало написав душевних творів про трагедію єврейського народу. Взяти ті ж його “Жидівські станси”. Але цього чомусь не добачають його недоброзичливці, звинувачуючи в антисемітизмі. Можливо, в цьому одна з причин того, що в Європі більше відомий єврейський письменник із Дрогобича Бруно Шульц, ніж його земляк українець Іван Франко, хоча непорівнянність цих творців слова є очевидною. Та й дивним, якщо не сказати різкіше, виглядає те, що й досі в Україні не видано повне зібрання творів Івана Франка, яке, за оцінками експертів, мало би сягнути від ста до ста п’ятдесяти томів. Яка ще нація може пишатися такою багатою спадщиною свого генія?!

 

Мабуть, незаслужено наші театри обходять п’єсу Івана Франка “Учитель”. Вона й досі не втратила своєї актуальності. А, можливо, театральні діячі просто не знають про її існування? То ж, про всяк випадок, скажу, що цю п’єсу можна знайти в 24-ому томі п’ятдесятитомного зібрання творів Івана Франка. Там, до речі, є й інші п’єси великого українського генія. А з незакінчених його драматичних творів узагалі на сцені можна дива творити. Але це вже тема окремої розмови.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Феномен Трампа: чому половина Америки повірила брехуну?

Багато людей продовжують ставити те саме питання: як Дональд Трамп прийшов до влади? Чому така масова підтримка дісталася людині, яку широко вважають неосвіченою, безвідповідальною та нарцисично самовдоволено одержимою собою? Чому інтелект, компетентність та досвід раптом стали такими незначними в політиці — і що це говорить про саму демократію? 

 • Популізм завжди продає прості відповіді. Де експерти говорять про складність, ризики та нюанси, популісти кричать гасла. «Побудуй стіну.» «Поверни велич.» Гасло завжди коротше за аналіз — і тому ефективніше для мас, які втомилися думати, або ті, хто й спочатку не хотів думати глибоко. 

 

 • Емоція перемагає аргумент. Трамп, як і кожен демагог, говорив не до розуму, а до емоцій. Його риторика будувалася на гніві, образі та страху. Він створював ворогів, обіцяв помсту та уникав складних пояснень. Як і багато популістів до нього, він менше покладався на програми та більше — на обурення й емоційно заряджені наративи. 

 

 • Простота стає мовою «простих людей». Інтелектуали майже завжди програють у масовій політиці. Складна мова дратує людей. Багато хто відчуває дискомфорт, коли чогось не розуміє, але замість визнання цього звинувачують мовця. Людина, яка говорить простіше, сприймається як «одна з нас». 

 

 • Впевненість плутають із компетентністю. Людська природа не змінилася. Люди досі плутають рішучість із мудрістю, а впевненість — із знаннями. Трамп став ідеальним прикладом ефекту Даннінга-Крюгера: людина з обмеженим розумінням, яка видає себе за генія. Проте саме ця сліпа самовпевненість сприймається багатьма виборцями як сила. 

 

 • Популісти оточують себе слабшими людьми. Демагоги та лідери з авторитарним мисленням бояться інтелектуальних незалежних мислителів. Тому вони часто оточують себе лояльними, але менш компетентними фігурами. Перша адміністрація Трампа частково стримувалася інституційною інерцією та традиційними республіканцями. Пізніше багато критиків стверджували, що він дедалі більше віддавав перевагу лоялістам, теоретикам змов та ідеологічним фанатикам перед досвідченими професіоналами.

 

 • Історія повторюється знову й знову. Суспільство, яке шукає легкі відповіді, неодноразово відчиняє двері демагогам. Замість того, щоб прийняти складну реальність демократії — компроміс, інститути, відповідальність — люди обирають ілюзію простоти. Вони хочуть «сильного лідера», який нібито «знає, як» і нарешті «скаже правду», навіть якщо ця правда переважно вигадка.

 

 • Знання саме по собі стає недоліком. Один із парадоксів сучасної політики полягає в тому, що інтелект часто здається слабкістю. Розважливість породжує сумніви, а сумніви дратують людей. Той, хто аналізує, здається невпевненим. Той, хто обіцяє певність, звучить переконливо. Для багатьох виборців зовнішність важливіша за реальність. 

 

 Урок простий і жорстокий: демократія без розважливих виборців — лише оболонка. Доки значні частини суспільства продовжуватимуть вірити в легкі відповіді на складні проблеми, феномен Трампа — або щось дуже подібне до нього — повертатиметься в різних країнах і під різними обличчями. 

 І щоразу він приходить із тією ж обіцянкою: «Тільки я можу це виправити.» Саме тому демократія вимагає більшого, ніж просто голосування. Вона вимагає думати. Без цього будь-хто з гаслом може стати твоїм господарем.

Чехословацький корпус проти більшовиків: початок великої Громадянської війни

17 травня 1918: повстання, яке розірвало радянську Росію

17 травня 1918 року по дорозі на Далекий Схід повстав Чехословацький корпус, що дало початок повномасштабній Громадянській війні у радянській Росії.
Передісторія цих подій криється ще в царських часах та Першій світовій. Перші чехословацькі військові формування у складі російської армії створили на початку Першої світової війни. Собі метою вони ставили визволення Чехословаччини зі складу Австро-Угорської імперії. І війна проти Австро-Угорщини в складі армії Росії здавалася шансом досягти мети. Поступово формування поповнювалося військовополоненими, які виявили бажання перейти на бік Антанти. Після Лютневої революції 1917 року в Росії чехословацькі формування продовжили воювати. Ба більше – у вересні 1917-го з них сформували окремий Чехословацький корпус із двох дивізій та запасної бригади.

Однак після Жовтневого перевороту нова “влада рад” почала шукати шляхи завершення війни. Згодом вона підписала сепаратний Брестський мир із Німеччиною та Австро-Угорщиною. Тож становище чехословацького корпусу відчутно ускладнилося. У результаті досягли домовленості про приєднання військових до французької армії – для продовження боротьби проти Австро-Угорщини за визволення своєї батьківщини. Радянська влада погодилася випустити чехословацьке військо – але не суходолом до Європи, а морським шляхом – аж через Тихий океан. 

Тож військових направили Транссибірською залізницею до Владивостока. Ешелони розтяглися в просторі та часі. А напруга між чехословацьким командуванням та більшовиками зростала. Значне невдоволення викликало рішення більшовицького керівництва про часткове роззброєння легіонерів. 50-тисячний загін, що розтягнувся на 63 поїзди по 40 вагонів кожен, був загрозливою силою. Необхідність роззброїтись чехословаки сприйняли з великим невдоволенням. Але справжній вибух спричинили спроби радянського керівництва затримати чехословаків у дорозі (це робили за домовленістю з Німеччиною). 

21 квітня нарком закордонних справ Чичерін направив телеграму Красноярській раді про зупинення подальшого пересування чехословацьких ешелонів на схід. 16-20 травня у Челябінську зібрався з’їзд чехословацьких військових делегатів. 17 травня там вирішили розірвати всі домовленості з більшовиками, припинити здачу зброї та рухатися “власним порядком” у Владивосток. Перше збройне зіткнення із радянськими військами сталося 25 травня. Після цього Чехословацький корпус перейшов у наступ, захопивши контроль над Сибірською та Алтайською залізницями. Антибільшовицькі повстання сколихнули Сибір, Самару, Владивосток та інші території. Тут створювалися нові уряди та формувалася антибільшовицька армія.

Статті звинувачення зрадника порошенка

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

🇳🇴 Норвегія опинилася в центрі безпрецедентного юридичного скандалу, який може переписати правила міжнародної відповідальності політиків. Місцеве відділення руху літніх активісток Grag (Grandmothers Against Genocide) спільно з Палестинським комітетом Норвегії домоглися від прокуратури та Національної служби кримінальних розслідувань поновлення справи проти вищого керівництва країни.

Під офіційне розслідування кримінальної поліції за найтяжчою статтею про співучасть у геноциді та злочинах проти людяності потрапили чинний прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре, глава МЗС Еспен Барт Ейде, колишній генсек НАТО та ексміністр фінансів Єнс Столтенберг, а також керівники Центрального банку та Суверенного фонду Норвегії. Початкову спробу влади зам’яти цей позов прокуратура повністю заблокувала, зобов’язавши слідчих письмово повідомити всіх топчиновників про початок процесуальних дій.

В основі цієї справи лежить 118-сторінкове юридичне досьє, яке доводить прямий зв’язок норвезьких держструктур із трагедією в секторі Гази через Державний пенсійний фонд. Цей найбільший у світі державний інвестиційний фонд з активами у два трильйони доларів, попри часткове виведення коштів з ізраїльських активів, умисно зберіг частки у трьох десятках місцевих підприємств під зовнішнім політичним тиском. Але ще важливіше те, що фонд залишається великим акціонером транснаціональних військових корпорацій, які постачають важке озброєння та боєприпаси для потреб ЦАХАЛу.

Адвокати активісток на чолі з професором права Бергенського університету Терьє Ейнарсен використовують концепцію пособництва. Вони доводять, що для обвинувачення владі не обов’язково особисто бажати загибелі людей — достатньо факту, що норвезькі політики повністю усвідомлювали характер злочинів, але умисно схвалювали продовження інвестицій у ВПК, голосуючи в парламенті проти фінансового бойкоту.

Пол Нюгор, професор економічної історії Норвезької школи бізнесу BI та співавтор доповіді, заявив, що триваючі інвестиції зміцнюють безкарність Ізраїлю: «Важливо, щоб фонд дотримувався своїх етичних принципів і діяв як справді відповідальний інвестор, а це означає виведення інвестицій з усіх компаній, які сприяють незаконній окупації Палестини Ізраїлем, його системі апартеїду та геноциду», — сказав він.

«Зрештою саме політики створили цю систему відповідальних інвестицій, і саме вони несуть остаточну відповідальність за те, щоб фонд і Рада з етики керували інвестиціями належним чином», — додав Нюгор.

У вівторок Grag представила до Постійного комітету Норвегії з фінансів та економічних питань докази, що стосуються інвестицій фонду. 
Співзасновниця Grag Маріанна Бергвол заявила комітету, що «триваючі інвестиції посилають чіткий сигнал: для Норвегії немає нічого неприйнятного в діях Ізраїлю».

«Колосальний масштаб цих інвестицій не лише аморальний — він також робить винними тих, хто за них відповідає», — сказала вона.

Вагомим доказом у справі стало й офіційне попередження спецдоповідачки ООН Франческа Альбанезе, яка раніше прямо вказала Столтенбергу на порушення міжнародного права, що перетворило скандинавську державу на співучасника глобальної катастрофи.

Мендель і Кухта - соросяча єврейська сім'я

Мендель і Кухта - соросяча єврейська сім'я

До речі, у Мендель цікавий чоловік - Павло Кухта.

Кухта був радником Гройсмана, Яресько, Данилюка та Маркарової, а також помічником депутата Луценка (Батьківщина). Був заступником міністра Милованова і в.о. міністра Мінагро. Також був у партії Голос (№25 у списку) і писав для неї програму.

Типовий ліберал-соросьонок з команди олігархів Фіали-Сороса.

Також Кухта для піару у березні 2022 року типу пішов воювати, але уже у квітні звільнився, після того, як наробив фоточок у формі.
А сама Мендель є подругою екс-керівника ОП - Богдана (який раніше уже давав скандальні інтерв'ю російським "журналістам"), і була вигнана з ОП саме Єрмаком, який протягував туди свого Нікіфорова замість неї.

Нещодавно Зеленський ввів санкції проти Богдана і той обіцяв "війну", а тут вилазить Мендель і дає інтерв'ю американському проросійському "журналісту" Карлсону, в якому атакує особисто Зеленського, що точно не є збігом.

Мендель - королева Раша Тудей

До речі, зараз ходять чутки, що олігархи Сорос-молодший та Фіала (гаманець Сороса) запартнерилися з олігархом Новінський (який уже фінансує Арестовича, Корбана, Мосійчука і ще деяких ватних зрадників) і готують новий політичний проект, у який ймовірно увійдуть також і Кухта з Мендель та Богдан, а також Железняк і ще багато "цікавих" персон. Не виключено, що вони пізніше також укладуть угоду і з олігархом Ахметовим, бо той також завжди робить ставки на кілька різних політичних сил, щоб ніколи не програвати.

Я тут згадав Железняка не просто так - він активно зараз працює проти ОП, системно працює, не сам працює (за допомогою фінансування Фіали та з підтримкою ФБР/НАБУ), і ось ці всі справи проти найближчого оточення Президента (в більшій частину видумані справі, які розваляться в Суді), паралельно з інтерв'ю Мендель та відновленням тиску АП Трампа на ОП Зеленського - це все не співпадіння (їх взагалі у політиці не буває)...

Можна по різному ставитися до ОП Зеленського і там є кого та за що критикувати і саджати за грати, але ось ця вся історія - це дуже погано, це про російські спроби внутрішнього реваншу за допомогою США, щоб змусити нашу владу капітулювати у війні і це вже мова не про прізвища, а про Державу і Націю.

Євгеній Прокопишин

Сьогодні всі варіанти безпілотних систем знаходяться в загребущих руках шахраїв, провокаторів, організованих злочинців

Виходить, що в указі Зеленського, суть була тільки в одному, ніщо не мало затьмарити дрібне свято путіна. По Україні більше 7000 малих та великих дронів.

Навіть жалюгідний цирк під кремлем 9 травня вчергове довів - його армія мильна бульбашка. Щоб ця бульбашка стільки років працювала як мясорубка для українців,потрібен тільки Зеленський з його підручними не фаховими холуями.

Ще з 14-го року тверезим людям було відомо,що таке безпілотна зброя, що таке тепловізори. Вперше в авіації тепловізори з компютером я застосував ще у 1989-му році на АН-26. Система фіксувала, рахувала об'єкти в автоматичному режимі.
Весь світ спостерігав за першим широким застосуванням дронів у Н.Карабаху.

Велику кількість різноманітних дронів я бачив на останній виставці озброєнь у Києві в останнє літо перед вторгненням. І ось воно - до осені 22-го,жодного тверезого замовлення від ГШ Залужного. Більш того, у кінці вересня 22-го , він з Забродським дають кремлю 9 місяців фору, вимагаючи від Заходу велику кількість бронетехніки!!!
Для чого? Формальна причина, щоб не громити путіна, який на початок жовтня залишився з жалюгідними 80-ти тисячами піших...

22 липня 2022-го, кремль в Україні провів одну з найгучніших спецоперацій,про яку майже щоденно нам нагадують псевдопатріоти - удар по аеродрому Канатове.За успіх цього удару вже майже виправдали полковника Червінського. Тут є кілька дрібниць, яких соромиться наше оборонно-безпекове керівництво. Просто божественні співпадіння - прилетіло більше десятка крилатих ракет, які дуже легко збиваються любими наявними засобами. Але ракети ніхто збивати не став. Якось так вийшло, що головки ракет знали де, що та хто. Знищені літаки, поранення отримали 17 військових, загинув комбриг... 

Полковник Руслан Тюх

І до сьогодні засекречені обставини загибелі цього дня полковника Руслана Тюха - найкращого нашого ФАХІВЦЯ з безпілотних систем. Мав відповідну профільну освіту,більше двадцяти років займався цією справою в ЗСУ. Пройшов підготовку в Турції та організував роботу байрактарів в Україні. Прибрати такого фахівця такого рангу та рівня - це мрія кожної спецслужби. Кілька місяців Червінський з ГУР, СБУ готували цю операцію, щоб вона стала настільки вдалою, що до сьогодні українські безпілотні війська залишились без голови.

Альтернативна аналітика

Альтернативна аналітика — це методи збору та інтерпретації даних, які відрізняються від традиційних підходів, пропонуючи вищу конфіденційність, простоту або фокус на прихованих показниках. Це включає інструменти веб-аналітики без cookie, нетрадиційні методи аналізу стейкхолдерів та інтелектуальні центри (think tanks), що пропонують виважений погляд на сучасні виклики.

Альтернативна аналітика досліджень являє собою методи, інструменти та метрики, які використовуються як альтернатива або доповнення до традиційних підходів (наприклад, класична статистика, імпакт-фактори або стандартні веб-аналітичні системи) для більш глибокого або специфічного розуміння даних. 

• Аналітичні підходи та дослідження:
  • Аналіз стейкхолдерів: Альтернативна технологія, що дозволяє уникнути провалу проектів через раннє залучення.
  • Економічна та політична аналітика: Центри, такі як «Консервативна Платформа», розробляють рекомендації для економіки та безпеки як альтернативу популізму.
  • Статистичні гіпотези: Використання альтернативних гіпотез для перевірки достовірності досліджень.
• Галузева аналітика:
  • Оборонна галузь: Розробка альтернативних стратегій аналітичними центрами (think tanks).

Ці методи забезпечують виважений погляд на сучасні виклики, орієнтуючись на реальні дані без надмірної складності.

«Русский мир» обрел свой смысл в братской могиле

Все идет своим чередом. Милитаризация в России переросла в культ войны. Культ войны в культ смерти. А культ смерти в патриотическую некрофилию.

И никак по-другому эти хороводы на кладбищах и мертвецов на палках не назовешь. «Русским мир» обрел свой смысл в братской могиле. Где трупы повышают самооценку живых.

Есть, наверное, что-то скрепно-возбуждающее в похоронках и мощах. Способное довести до оргазма гордости. И это уже не просто возвращение к корням, а признание в любви к костям на фоне символичного мавзолея.

Хто лобіював корупціонера Умєрова на посаду міністра оборони

Політично стурбована громадськість на всі заставки обговорює чергову порцію розмов між президентським «гаманцем» Тімуром Міндічем і колишнім міністром оборони Рустемом Умєровим, які були записані Оперативно-технічним управління НАБУ в ході негласних слідчих (розшукових) дій і «злиті» директором НАБУ Кривоносом своєму довіреному «журналісту» Михайлу Ткачу.

Зокрема в  ході розмови Міндіч інформує Умєрова про ймовірний продаж третини компанії Fire Point (це становить 600 мільйонів невідомо в якій валюті) іноземним інвесторам, при цьому 300 мільйонів інвестор готовий вкласти в розвиток компанії, а решту сплатити безпосередньо акціонерам. Окрім того, Міндіч дає вказівку Умєрову прийняти партію бронежилетів – очевидно, від компанії, пов’язаної з Міндічем – які Міноборони не хоче закупляти (напевно, через їхню низьку якість).

Завдяки цим записам широкі народні верстви остаточно переконались, що  Умєров – це доконаний корупціонер. Але хто ж просунув його на посаду міністра оборони? Завдяки кому Рустем Енверович долучився до колосальних грошових потоків?

Колишній народний депутат від партії «Голос» Рустем Умєров 6 вересня 2023 року був призначений міністром оборони України завдяки зусиллям члена правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції», народної депутатки з фракції «Голос» Олександри Устінової та за піар-підтримки професійних «громадських активістів» Віталія Шабуніна й Дар’ї Каленюк. На подяку за це Умєров пообіцяв внести подання про призначення заступниками міністра оборони мадам Каленюк та її найближчої подруги мадемуазель Берлінської.

Інтерес професійних «громадських активістів» мати на посаді міністра оборони свого соратника був спричинений тим, що з 25 лютого 2022 року солдат Шабунін фіктивно рахувався на військовій службі в 207 окремому батальйоні ТрО (військова частина А7376) на посадах (тільки не смійтесь) водія-електрика радіостанції, електрика відділення, стрільця 5 стрілецької роти, розвідника-номера обслуги розвідувального взводу. Разом з Шабуніним у цьому ж батальйоні фіктивно «служив» солдат Шерембей.

Зрозуміло, що в своїх підрозділах Шабунін не з’являвся, натомість проживав вдома й займався підприємницькою діяльністю, сумлінно декларуючи до 200 тис. грн доходу на місяць. А на випадок, якщо в батальйон приїде якась комісія й почне рахувати особовий склад по головах, командир військової частини підполковник Віктор Юшко щомісяця видавав накази про відрядження солдата Шабуніна до найрізноманітніших установ, зокрема до Центру інновацій і розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України.

Одного разу, влітку 2022 року, коли Шабунін з’явився в Міноборони «проштампувати» посвідку про відрядження, його там побачив тодішній міністр оборони Олексій Рєзніков, обурився й наказав негайно відправити солдата Шабуніна до його військової частини.

Шабунін, переляканий перспективою потрапити на фронт, домовився з Умєровим, що «Центр протидії корупції» буде усіляко лобіювати його кандидатуру на посаду міністра оборони, а в нагороду за це Умєров забере Шабуніна з ТрО і прилаштує на фіктивну службу в Центр інновацій та розвитку оборонних технологій.

Після призначення міністром оборони Умєров перевів Шабуніна разом з Шерембеєм на фіктивну службу в Центр інновацій і розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України та присвоїв звання «сержант». При цьому Шабунін і Шерембей на службі не з’являлися, натомість на всіх нарадах, де дерибанились гроші, у кабінеті Умєрова були присутні Шабунін і Каленюк: Каленюк там була присутня на правах майже заступника міністра, а Шабунін – як радник Умєрова.

Так було, доки Шабунін і Умєров не полаялись через 23 млрд. грн, які Умєров направив для закупівлі мінометних мін не на рахунки Пашинського, як хотіли директор Агентства оборонних закупівель Безрукова, її заступник Ситник та їхній трубадур Шабунін, а на рахунки своїх довірених осіб.

На фото – один з численних дописів з фейсбук-сторінки ЦПК, де розповідається про неймовірні чесноти міністра оборони Рустема Умєрова.

Владімір (Зеев) Жаботинський i українське питання

ІЗРАЇЛЬ  КЛЕЙНЕР 

Вдадімір  (Зеев) Жаботинський 

УКРАЇНСЬКЕ 
питання


Оідіїігесі  Ьу  ІІіе  Іпіегпеі  АгсИіує іп  2016  \л/і1Н  їипсііпд  їгот 
ІІпіуегзііу  ої  АІЬегІа  ШЬгагіез 


Иирз://агсИІУЄ.огд/сІеІаіІ5/і00кІеі_0 


Ізраїль  Клейнер 


Владімір  (ЗееВ) Жабопишський і українське  питання 

Вселюдськість у шатах  націоналізму 


Канадський  Інститут  Українських  Студій 
Київ  - Торонто  - Едмонтон 
1995 

Олег Валерійович - обʼєкт чекає!

Олег Ляшко і Андрій Герус

Олег Валерійович - обʼєкт чекає!)

Дуже довгий час приватні генеруючі станції Герус&Ко отримували газ від державного Нафтогазу по смішній пільговій ціні 7 грн за куб згідно постанови КМУ.

Потім ціна змінювалася, але завжди була значно нижче ринкової.

Ринкова ціна була в цей час від 18 до 28 грн і Нафтогаз отримував шалені збитки, оскільки купував газ по імпорту дорого, а продавав приватникам дешево.

В той же самий час приватні станції виробляли з газу електроенергію та продавали її по «ринковій» ціні, яка була значно вище навіть європейської.

Які шалені надприбутки за цей час отримала ця бізнес-група лишається тільки здогадуватися, хоча оцінити це не складно - це мільярди гривень.

В той же час Нафтогаз шукав по світу кредити та вішав їх на компанію.
За оцінками голови Нафтогазу Корецького обсяг кредитів зараз 200 млрд грн!!!

Нарешті дуже потужний та дуже професійний уряд зрозумів в яку халепу він заводить ситуацію та припинив цю «шару» для приватників.

Одразу почалася істерика та гучна маніпуляція і в результаті парламентські лобісти від «слуг народу» таки дотисли уряд та НКРЕКП на підвищення ціни.

Остання потужна «нарада» монокоаліції, на яку запросили премʼєра Свириденко, саме й була останнім елементом шантажу.

До цього Герус десятки разів ходив на зустрічі до Свириденко та Шмигаля та шантажував їх неприйняттям так званих «європейських законів», які свідомо тримав роками в комітеті і не випускав в зал.

В результаті топ-урядовці почали телефонувати в «незалежну» НКРЕКП і вимагати (!!) зробити ціни такими «як каже Герус»!

Одночасно йшов потужний шантаж членів НКРЕКП з погрозою здійснити ротацію, звільнивши їх та привівши стару команду Геруса - Тарасюк@Ко, які з 2019 року допомогли вивести з «ринку» величезні суми. 

Згадайте так звану «торгівлю повітрям», яка обійшлася споживачам в мільярди гривень - їх заробили посередники-спекулянти, повʼязані з цими персонажами.

На жаль - НКРЕКП тиску не витримала та прийняла рішення про підвищення.
Сьогодні ж на засіданні обленерго вголос почали вимагати чергового підвищення тарифу, бо це тісно повʼязано з ціною електроенергії.

І останнє!
Коли якісь псевдоексперти типу «павлюків» починають шукати обґрунтування цим «ринковим» рішенням памʼятайте про одне - вони годуються навколо цих шахраїв.

А рішення було простим та очевидним:

1. Державна монополія на імпорт електроенергії через режим ПСО для вирівнювання ціни за рахунок компенсації збитків від імпорту надприбутком від торгівлі «дешевою» е/е Енергоатому, яку освоюють комерційні структури.

2. Для «розподіленої генерації» не може бути окупності 2 роки, що пообіцяли своїм іноземним кредиторам шахраї, про яких я пишу.

5-6 років окупності цілком пристойний термін, що абсолютно покривалося би існуючими цінами на е/е та ринковою ціною газу без збитків Нафтогазу.
А поки Нафтогаз вимушено припиняє постачання газу ТКЕ, блокує їм рахунки та вишибає з ОМС та споживачів гроші - вони йому потрібні на закачку газу.
А грошей там обмаль!

Одночасно уряд Свириденко/Шмигаля своїми непрофесійними та бездарними рішеннями останніх років створив величезний борг бюджету перед ОМС на рівні 75 млрд грн - це так звана «різниця в тарифах».
Ці борги уряд віддавати просто не збирається - але це вже тема окремої історії.

Ос така … , малята.

Alexey Kucherenko 

Пам'ятайте про аятол в кіпах

На цьому фото релігійний фанатік на Близькому Сході розбиває кувалдою голову статуї Христа. Дикун ненавидить християн, а тому поспішив це продемонструвати.
Не те, щоб в мене душа сильно боліла за християн... А тим більше добре, що оплот цивілізації на Близькому сході - наш любімий Ізраїль - бореться з мракобісними релігійними фанатиками.

Правда, маленька деталь...

На фото - солдат армії Ізраїля. Саме армія оборони Ізраїля знищує терористичну інфраструктуру християнської спільноти міста Дебел в Лівані.

Нетаньяху "засудив" зашкварне фото. "ЦАХАЛ підтвердив інцидент і розпочав розслідування" (як і в 100 із 100 попередніх випадків закінчиться нічим; і далі - чому).
Я думаю, це привід поговорити, хто тут аятола в кіпі.

Як перемогти ідеологію руского міра

Розпочався 2 курс Військово-патріотичної школи "Бандерівець". 

Ірина «Ластівка» Драгущак, -
ветеран, офіцер ЗСУ- прочитала лекцію учасникам Школи на тему: "Чому воює росія: як перемогти ідеологію руского міра"

Кілька тез із виступу:

- расія на державному рівні прийняла ідеологію війни, апелюючи до історії - що вони великими були лише тоді, коли окуповували інших;
- для них немає українців - є лише "малороси", яких потрібно "навернути";
- приклади "навернення" ми бачили у Бучі, Ірпені...;
- як можна домовлятися про своє життя з тим, хто задекларував тебе вбити;
- з расією не буває миру - лише тимчасове перемир'я;
- расію потрібно валити, як із середини (підтримуючи загноблені нацменшини) - так і ззовні..., як це зараз роблять Сили оборони України, за що ми їм дуже вдячні!

На завершення лекції подруга "Ластівка" порушила питання, як протистояти руzzкому миру:
- Свідчити правду;
- Плекати єдність;
- Знати хто ми;
- Жити за цінностями;
- Мислити. Осмислювати. Пам’ятати;
- Виявляти цивільну відвагу;
- Гартувати характер;
- Готуватися до війни;
- Не бути поза битвою – вона триває щодня.

Американист Малек Дудаков о нарастающих признаках рецессии в США на фоне конфликта с Ираном.

Всё больше представителей финансовых элит США заговорили о приближении скорой рецессии. Теперь к хору пессимистов присоединился и директор крупнейшего американского банка JPMorgan Джейми Даймон. Он ожидает роста инфляции и ключевой ставки ФРС, а затем и падения экономики.

При этом Даймон никуда не дел свой либеральный интервенционизм - он призывает продолжать вести войну с Ираном, а заодно ещё и вернуться к поддержке Украины. Это буквально призыв затянуть пояса и потерпеть экономические тяготы ради попыток передела мировых сфер влияния.

Впрочем, большинству американцев чужды подобные сентенции. Но с экономическим анализом Даймона спорить сложно - как глава огромного банка с активами в 4 триллиона долларов он чутко ощущает нынешние тренды. Рост цен на топливо, особенно дизель и авиагорючее, вызвал настоящую шоковую терапию.

Удорожание всей логистики приведёт к скачку инфляции с 2% до 4-6%. Федрезерв, завязший в судебной войне с Трампом, вполне может в пику Белому дому поднять ключевую ставку, что добьёт закредитованную экономику США. К тому же в этом году начинает проявляться и схлопывание пузыря ИИ, а это единственный на текущий момент драйвер роста американского ВВП.

Бум дата-центров и так не окупается, а на фоне энергокризиса содержать их станет совсем накладно. Рушится и рынок частного капитала, он как и ипотечная индустрия в 2007 году непрозрачен и очень коррумпирован. Куда ни кинь - всюду клин. Вопрос лишь в том, что рванёт первым. Но ясно одно - авантюра в Иране запустила эффект домино, который похоронит очень многих.

Найнебезпечніший ідіот у кімнаті

Найнебезпечніший ідіот у кімнаті Ось чоловік, який колись зателефонував до нью-йоркської газети під вигаданим іменем, щоб розповісти, який він надзвичайно багатий. Не тому, що йому щось було потрібно. Не тому, що для цього була якась сенсація. Просто тому, що тиша в його власній голові стала нестерпною без когось, будь-кого, хто б підтвердив, що він існує і що він неймовірний. Дональд Трамп, за будь-якими розумними мірками, є найкатастрофічнішою егоїстичною людиною, якій будь-коли доручали ядерні коди. І за свій час я зустрічав справді вражаючих ідіотів. Одного разу я спостерігав, як чоловік намагався обігнати вантажівку на глухому повороті на Robin Reliant. Трамп зображує цю людину обережним, вважливим інтелектуалом. Річ у тім, що справді небезпечні люди зазвичай становлять більшу загрозу для своїх друзів, ніж для ворогів. Трамп спалив більше альянсів, зрадив більше лоялістів і принизив більше прихильників, ніж будь-який іноземний супротивник міг би собі уявити. Він відкрив скриньку Пандори, показуючи, що йдеться про Близький Схід, з невимушеною впевненістю людини, яка ніколи насправді не читала про Близький Схід. Та й про щось інше, зрештою. Наскільки всі могли зрозуміти, план полягав у тому, щоб прилетіти, переставити меблі та поїхати з такою чудовою пропозицією, що аж сльози навертатимуться на очі. Насправді сталося те, що завжди трапляється, коли людина без знань і терпіння намагається вирішити проблему, яка назрівала ще з часів, коли не існувала Америка. Майже мільярд людей у ​​союзних країнах спостерігали за тим, що відбувається, і одночасно дійшли одного й того ж висновку: ця людина хвора, у нас з нею немає нічого спільного, і вона нічого не розуміє ні в чому. Він називає себе християнином. Глибоко побожним, очевидно. Хоча коли його запитують про його улюблений біблійний вірш, він відмовляється ним поділитися. Бо це особисте. Що є цікавою позицією для людини, яка зробила абсолютно все інше про себе предметом гучного, невпинного, виснажливого публічного відома. Цей вірш особистий. Судових процесів про шахрайство не було. Зрад не було. Банкрутств не було. Фальшивих газетних дзвінків не було. Але біблійний вірш. Це залишається між ним і Богом. Що, власне, говорить вам усе. 

 Гандальв /

@Microinteracti1

Шимон Перес: українці, забудьте свою історію!

У Києві, на зборах, організованих Фондом «Ефективне управління», Шимон Перес виступив перед представниками управлінської еліти та ділових кіл України з публічною лекцією «Політичні та економічні виклики в епоху глобалізації», у якій зокрема порадив українцям не зосереджуватися на історії:

"Якби мене запитали, що порадити Україні, я б сказав: забудьте історію, історія взагалі не важлива. ... Вам не вдасться не повторити помилок минулого, ви просто наробите нових."

Епштейн працював на Ізраїль

Ключові факти, через які вважають, що Епштейн працював на Ізраїль (або Mossad) як asset для шантажу/збору компромату:

1. Батько Гілейн Максвелл — Роберт Максвелл — довгий час вважався активним агентом Mossad (підтверджено багатьма джерелами, включаючи книги та інтерв'ю). Він помер у 1991-му за загадкових обставин (утоплення). Епштейн у своїх email 2018 року писав, що Максвелл погрожував Mossad: якщо не дадуть £400 млн на порятунок бізнесу, він розкриє все, що робив для них. Гілейн, його дочка, стала головною партнеркою Епштейна.

2. Ехуд Барак (колишній прем'єр Ізраїлю, екс-міністр оборони) мав дуже тісні зв'язки з Епштейном: відвідував його квартири в Нью-Йорку десятки разів (навіть після 2008-го вироку), літав його літаком, ночував. Епштейн платив за лікування помічника Барака (Йоні Корена, пов'язаного з військовою розвідкою Ізраїлю). У листах Епштейн жартував з Бараком: «Ти повинен чітко сказати, що я не працюю на Mossad :)». Багато хто бачить у цьому іронію. 

Бакалець Олександр. Українофобія: історія і сьогодення

У статті зроблена спроба подати визначення українофобії як соціального явища, його співвідношення з іншими політологічними дефініціями: шовінізм, націоналізм, русофобія та ін. На основі фактичного і статистичного матеріалу з історичного минулого і сьогодення Миколаївщини висвітлюється процес формування та прояви українофобії в регіоні

Органічне неприйняття частиною росіян мови, культури взагалі, традицій та звичаїв українського етносу, небажання втратити політико-економічне і духовне панування в Україні - явища, які мають глибоке історичне коріння. Про це свідчать приклади з епох Петра І й Катерини ІІ, коли навіть Біблію забороняли друкувати українською мовою.
Більше того, названа цариця для загального відома зробила навіть такий висновок: "Украинского языка не было, нет и быть не может".

Злочини директора НАБУ Семена Кривоноса

Директор НАБУ Кривонос записав крадену землю на племінницю

Сестра Кривоноса -Черненко Наталія Володимирівна(1969рн) має доньку Черненко Ольгу Олегівну(1991рн), яка має авто HYUNDAI SANTA FE 2010рв (д.н.АА6..0К*), який перебував у фактичному користуванні Кривоноса (тайм код 3:37:10)

19.11.2014 в цьому авто було проведено обшук по кримінальному провадженню СБУ № 22014101110000061 від 25.04.2014 по ч.4 ст.368ККУ

розслідуванням встановлено, що з квітня 2014 року голова Старобезрадівської сільської ради Київської обл Горбаченко П.М., вступивши у злочинну змову із начальником реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Кривоносом С.Ю. (зараз – НАБУ), … вимагав у фізособи неправомірну вигоду $120тис за отримання земельної ділянки  площею 0,25 га (кад.№ 3223187700:05:018:0222)

через цю справу Кривонос знявся з конкурса на НАБУ в 2016

але я про інше:
СБУшники не дослідили, що тоді ж Кривонос записав на юну племінницю-студентку Черненко Ольгу Олегівну земельну ділянку неподалік (кад.№3223186600:02:0..:0…*) яку через підставних вкрадено в ДП «Київське лісове господарство». Тривають суди (№372/955/23) тому Черненко (та Кривонос) не можуть продати ділянку

тоді ж Кривонос записав на себе особисто дві вкрадені в лісгоспу ділянки неподалік:

1,99га кад.№3223184200:07:002:0034 цю ділянку Кривонос потім переписав на Артемія Єршова (друг/партнер Льовочкіна)

1,93га кад.№3223184200:07:003:0004 подарував Михайлу Мушенко (партнер родини Кучми-Пінчука)

* Не вказую точні номери, щоб не порушувати правила телеграм на розміщення конфіденційної інформації

Нафта, революція і великі гроші: бакинська історія Ротшильдів, Нобелів і Рокфеллера

На початку XX століття Баку був не просто регіональним центром видобутку нафти — це був «енергетичний центр планети». Якщо сьогодні ми дивимося на Саудівську Аравію як на головного гравця на нафтовому ринку, то у 1900 році цю роль відігравав Апшеронський півострів.

У 1901 році Баку виробив більше нафти, ніж усі Сполучені Штати разом узяті: 11,4 млн тонн на рік — 51% світового видобутку нафти, в той час як США видобували 9,1 млн тонн на рік — 41%, а весь інший світ добував ~1,5 млн тонн нафти на рік — ~8%.
При цьому площа бакинських промислів була в сотні разів меншою за американські, що свідчить про неймовірну концентрацію запасів. 

Паризька гілка Ротшильдів увійшла в Баку у 1880-х роках. Їхня Каспійсько-Чорноморська нафтопромислова і торговельна спілка («Бніто») за обсягами видобутку була другою після компанії «Бранобель» братів Нобелів, але її головною силою був експорт. Ротшильди були «фінансовими королями» і надали гроші на будівництво Закавказької залізниці з Баку у порт Батум, що дозволило вивести бакинську нафту на світові ринки та кинути виклик Рокфеллеру, який тоді вже захопив монополію на нафтовидобуток у США. Але у 1912 році (за 5 років до революції) паризька гілка Ротшильдів продала свою компанію «Бніто» голландсько-британській Royal Dutch Shell.

Кажуть, що Ротшильди відчували наближення великої війни в Європі та зростання нестабільності в Російській імперії. Ротшильди обміняли свої реальні вишки на акції Shell, ставши великими акціонерами цієї глобальної корпорації, але позбувшись ризику в Російській "імперії".

Такер Карлсон: Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі

Американський журналіст Такер Карлсон заявив, що Ізраїль цілеспрямовано руйнує найкрасивіші місця на планеті.

«Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі. З 1948 року там не було збудовано нічого красивого. Вибачте, я побував по всій цій країні, і це правда. Ізраїльтяни руйнують Бейрут — а я бував у багатьох місцях світу — Бейрут є одним із найкрасивіших місць на планеті.

Характер цієї імперії, що виникає, руйнівний. І завжди виходить так, що руйнується саме краса. Бейрут. Частини Сирія. Святі місця. Частини Іран, які, як кажуть, теж дуже красиві — усе повністю розбомблено. Схоже, що це ще й війна проти краси. Це не просто американська точка зору — це християнська точка зору і загалом людська, глобальна точка зору», — зазначив Карлсон.

Раніше Дональд Трамп виключив журналіста з руху Make America Great Again, заявивши, що «Такер Карлсон збився з правильного шляху».

Женщины-тираны

Вот берем Россию... 18 век, почти сто лет бабы правили. Анна, потом Елизавета, потом Екатерина... Женщины были, царицами, королевами, императрицами. Кто им чего не давал? Кто им не давал ввести обязательное образование? Кто им мог запретить? Кто им запрещал отменить крепостное право? Женщины имели власть, в связи с чем и полноту возможностей. А вот мужчины например крестьянского сословия имели официальный запрет на образование, причем во время правления этих Елизавет, Анн и Екатерин. Но мужчин это не останавливало. Яркий пример Ломоносов. Который не имел права, но имел желание. У женщин наоборот. Имели возможности, но не имели желания. А так же женщины принадлежали к дворянскому сословию, аристократии, были помещицами, княгинями, графинями и тд. То есть имели власть, а значит и возможности. Тут спекулируют классовым угнетением, переводя его в угнетение только женщин. Хотя даже при наличии работорговли и крепостного права, более бесправны были мужчины и женщины тут - причем! Так как, как я говорил они имели власть, принадлежали к привилегированным сословиям и в том числе, на уровне императриц и цариц издавали указы, и законы об этой работорговле. Вот ни одна не издала указ об отмене крепостного права... Именно мужчины выступали за его отмену, а не женщины... Факт? Факт! И вот заметьте, опять-таки, на основании исторических фактов. Не искали женщины воли, свободы, не бежали на Волгу и Дон, создавать свободные общества, как это делали мужчины. Здесь тоже, что и насчет образования и свободы от крепостного права. На фиг им не надо было... Все устраивало. А значит и угнетения не было. Была классовая рознь, классовое угнетение и женщин оно касалось меньше всего. Факт? Факт! Зато сейчас в начальном и среднем образовании только женщины. Вопрос, куда подевалось само образование... Вместо него мы видим как бесноватые училки рисуют на лбах учеников, заклеивают рты скотчем, терроризируют, издеваются, устраивают фотосессии в интернете в голом и полуголом виде, совращают малолетних, сидят в избиркомах жопами прикрывая вбросы, круговая порука насчет безответственности, как за преступления, так и за отсутствие образования. И все оправдывается тем, что женщин не допускали к образованию во времена Рюрика или Ивана Грозного, они тогда были бесправными рабынями. Оправдывается как женская животная наглость,так и необразованность и несостоятельность женщин допущенных к образованию, имеющих его, аж по нескольку высших, как полноправных и полноценных граждан.

***

Хорошо известный факт, что именно при Екатерине крепостное право в России было включено на максимум, полностью искоренены оставшиеся от прошлого пережитки вольницы.

Несмотря на то, что в разных частях Европы также существовали формы зависимости крестьян от помещиков и обязательной работы (барщины), тем не менее, Россия и тут продвинулась принципиально дальше - разрешена была купля-продажа людей, настоящее рабство, как для черных в США.

В Польше помещик мог продать своих крестьян только вместе с поместьем (землей), в России люди просто продавались на рынке отдельно.

Як можна боротися за права жінок, якщо стверджується, що жінок як таких не існує?

Сьогодні говорити про стосунки між чоловіком і жінкою річ невдячна.

З одного боку, ця тема стала майже нав’язливою: масова культура постійно її експлуатує, перетворюючи інтимність на товар.
З іншого - будь-яка спроба серйозної розмови про чоловіче і жіноче відразу потрапляє у поле ідеологічних підозр.

Ми опинилися між двома крайнощами.
З одного боку гіперсексуалізація споживацького суспільства, де стосунки редукуються до ринку бажань.
З іншого ідеологія гендерного апартеїду, яка підозріло ставиться до самої ідеї статевої різниці.
У такому середовищі знайти спокійний і людський погляд на взаємини між чоловіком і жінкою стає дедалі складніше.

У це важко повірити, але буває й таке.

Хосе “Пепе” Мухіка — колишній президент Уругваю. Він обіймав посаду 40-го президента цієї країни з 2010 по 2015 рік. Після відставки жив скромно. Взагалі скромність Пепе завжди феноменальною була. Він не був аскетом (помер у 2025 році). Мухіка любив свободу, а багато речей-майна-це несвобода. Ось що про це говорив сам Пепе:

 

«Я не бідний. Бідні — це ті, хто вважає, що я бідний. У мене небагато речей — це правда, лише найнеобхідніше. Але саме для того, щоб я міг бути багатим.

Я хочу мати час, щоб присвячувати його тому, що мене надихає. А якби в мене було багато речей, мені довелося б займатися їх обслуговуванням, і я не зміг би робити те, що мені справді подобається. Ось що таке справжня свобода: стриманість, скромність, мале споживання. Невеликий дім — щоб мати час на те, що я по-справжньому люблю.

Інакше мені довелося б наймати хатню працівницю — і в домі з’явився б ще один “контролер”. А якщо маєш багато речей, мусиш постійно дбати про них, щоб їх не вкрали. Ні, мені достатньо трьох кімнаток. Ми з дружиною самі підмітаємо — і все, по тому. Тоді в нас є час на те, що нас справді захоплює. Ми не бідні».

«Російський Епштейн»: як Петро Лістерман постачав дівчат Путіну та перетинався з мережею Епштейна

Торговец "лохматым золотом" Пётр Листерман. Но он не русский. В отличие от Эпштейна ещё живой пока поставщик свежей девчатины для олигархов. В знаменитых файлах Эпштейна он фигурирует целых 8 раз. В одном из них он называется «одним из сутенёров», поставлявшим девочек для оргий.

 

 

"Російський Епштейн": хлопець, який постачав дівчат Путіну, також фігурує в файлах.
В останні роки Петро Лістерман почав називати себе продавцем щастя, продавцем мрій, навіть продавцем душ. Але колись він був менш високопарним, називаючи себе продавцем "волохатого золота". Тоді, коли гоління лобкового волосся ще не було нормою в Росії.
Як радянський емігрант у Франції 1980-х, він починав як дрібний злочинець і дрібний сутенер. Але з появою російських нуворишів, які почали відвідувати Францію, він піднявся до статусу сутенера №1 — постачальника людського товару для всієї російської еліти.
І коли Путін вперше став президентом і поїхав кататися на лижах в Австрію, Лістерман подарував новому російському цареві цілий гарем. Цю історію підтверджує покійний Борис Нємцов, який був там на той час і ще був союзником Путіна. До того моменту, коли він став його заклятим ворогом, він уже був мертвий.
Після розпаду СРСР і до 1998 року в Кримінальному кодексі Росії не було формального віку згоди. У 1998 році його встановили на рівні 14 років. Відповідно, Лістерман не мав проблем з постачанням дівчат віком 14 чи 15 років. Одна з його перших дружин — яку він стверджує, що пізніше продав комусь за мільйон — обличчя Christian Dior, стала його дружиною у 16 років.

Картели как альтернативные государства: Латинская Америка между Боливаром и Макондо

1. Когда вчера мексиканская армия убила лидера картеля CJNG (Новое поколение Халиско), организация немедленно заблокировала дороги, атаковала аэропорты и парализовала целые регионы страны. Банды так себя не ведут. Так себя ведут государства, которым объявили войну. CJNG контролирует налоги, суды, полицию, социальные выплаты, насилие на своих территориях, пропагандирует себя в соцсетях. Это не "почти государство", это государство другого типа. Мексику часто называют failed state - страной, где государство рухнуло. Это неверно. Государство работает, просто рядом с ним работает другое. Картели не заполняют вакуум власти, они конкурируют за власть. Это принципиально разные вещи: в первом случае внешнему или внуреннему стабилизрующему агенту нужна "помощь слабым", во втором - борьба с альтернативным сувереном.

2. "Сто лет одиночества" - не роман, а политический учебник. Полковник Буэндиа начинал войну за справедливость, стал властью, потерял смысл, развязал следующую войну, его потомки повторили всё с начала. Макондо каждый раз сгорало и отстраивалось заново с теми же людьми на тех же местах. Механизм, при котором структура власти воспроизводит себя независимо от того, кто её занимает. El Mencho убит. CJNG живёт. Следующий El Mencho уже есть. Т.н. kingpin-strategy применяется десятилетиями с одним результатом: лидер умирает, насилие растёт, появляется новый лидер нового бренда. Макондо никогда не кончается.

3. 200 лет назад Боливар, Сан-Мартин и другие создавали государства не через парламенты и конституции, а через личную армию и харизму. Институт создавался под конкретного человека. Это работало, шаблон воспроизводится до сих пор. El Mencho вполне  себе каудильо XXI века. Че Гевара учил: не нужно ждать, пока сложится революционный класс - маленькая вооружённая группа создаёт политическую силу самим фактом борьбы. Тут вам не Трир, и даже не Петроград. И это работает одинаково для революционеров и для картелей. Логика железна: чтобы торговать не важно чем – хоть авокадо, хоть фентанилом - нужен контроль над территорией. Контроль требует управления. Управление – это власть Власть нужно защищать. Это уже политика. Латиноамериканское общество ищет не институт, а человека — патрона, защитника, "отца". Картели не навязали себя обществу. Общество само их порождает в том числе и потому, что ««белая» элита в столицах полностью оторвана от «глубинного народа» в джунглях, тюрьмах и фавелах. "Сикариос" CJNG буквально принадлежат к другому антропологическому типу, чем Обрадор или Шейнбаум.

4. В Сан-Паулу PCC начинался как тюремный союз самозащиты заключённых. Сегодня - транснациональная организация с присутствием в десятках стран, собственными судами, социалкой в фавелах и контрактами на поставки кокаина из Боливии в Европу через Западную Африку. Из тюремной банды - в параллельное государство. В Колумбии Эскобар строил дома для бедных, раздавал деньги в Медельине, избирался в парламент. Государство проиграло ему культурно задолго до военной победы. В Мексике примерно так же с поправкой, гениально сформулированной Порфирио Диасом: "Бедная Мексика! Так далеко от Бога и так близко к США"

5. Букеле в Сальвадоре сделал то, что никому до него не удавалось: убийства упали до европейского уровня, MS-13 и Barrio 18 оказались в тюрьмах или бегах. Запад аплодировал. Но Букеле не победил альтернативный суверенитет через институты - он его поглотил, пользуясь тем, что страна маленькая и компактная. Сам стал каудильо с абсолютным контролем над армией, парламентом и судами, лишил тысячи прав, построил мегатюрьму на 40 000 человек и заполнил её людьми без приговора и доказательств. Это не победа государства над картелями. Это синтез. Букеле - и институт, и патрон в одном лице. Боливар с биткоином и аккаунтом в X. Работает пока он жив, популярен и контролирует насилие. Что будет после - ответ у Маркеса. Полковник Буэндиа тоже выигрывал войны.

Гитлер о дегенеративном искусстве

Гитлер о дегенеративном искусстве:

«...Вот, дорогие мои доисторические заики от искусства, каков тип новой эры. А что вы изображаете? Бесформенных кретинов и калек; женщин, внушающих лишь отвращение; мужчин, похожих на диких зверей; детей, будто бы проклятых Богом. И пусть никто не говорит мне, что художники именно так воспринимают мир, их окружающий. Вполне понятно, что из числа картин, присланных на выставку, найдутся и такие, которые показывают предметы и вещи не совсем так, как они выглядят в действительности, поскольку есть люди, воспринимающие луга голубыми, небеса — зелеными, облака — серовато-желтыми. Вместе с тем находятся и «экспериментаторы». Мне нет необходимости спрашивать их, действительно ли они видят и чувствуют окружающий мир именно так. От имени немецкого народа я обязан не допускать на всеобщее обозрение эти жалкие и неудачные творения людей, страдающих дефектами зрения, далеких от реального искусства. Как мне представляется, в данном случае могут иметь место две возможности: либо эти «художники» действительно видят все, как им представляется, и изображают это — тогда возникает вопрос, в результате чего возник такой дефект. Если он наследственный, то министр внутренних дел обязан будет проследить за тем, чтобы такой дефект зрения не был сохранен навечно. Либо они не верят в реальность и ищут способ воздействия на людей подобным вздором, тогда это становится предметом судебного разбирательства. Таким работам не место в этом здании. Архитекторы и строители, соорудившие его, не думали, что здесь будут выставлены картины, намалеванные за какие-то несколько часов, а художники, изображавшие бесстыдство, станут даже рассчитывать на успех, полагая, что их холсты могут быть восприняты как творение новых гениев. Ну уж нет, пусть они кудахчут в другом курятнике!

Художник творит не для себя, он работает для людей, и именно люди, как мы видим, оценивают его труд. И никто не может сказать, что люди не понимают новых ценностей в своей культурной жизни. Прежде чем критики оценили гений Рихарда Вагнера, народ был на его стороне, так как он не имел ничего общего с так называемым «современным искусством».

"Квота Ложкіна - соросята-лихварята"

Розганяють про «союз Порошенка з Коломойським», посилаючись на ТСК-шоу Олексія Гончаренка в мерії.

no commento, лише додам:

Гончаренко нардеп ЄС, але по квоті ЛОЖКІНА

Олексій був його майже офіційним глашатим в 2014-19 рр

Батько Гончаренка спільник Кауфмана по справі НАБУ, а Кауфман бізнес-обгортка Ложкіна

Гончаренко офіційно лобіює інтереси Ложкіна (Фукса) по справі Укрнафтобуріння

Рекомендую відокремлювати інтереси Порошенка від голови його АП Ложкіна (та його покровителя Р.Лаудера), які є стейкхолдерами ЗЕ-команди 

Нагадаю, окрім Олексія Гончаренка, квота Ложкіна це:

• С.Кривонос дир.НАБУ
• Смілянський-Укрпошта та Перцовський-Укрзалізниця
• Я.Железняк
• К.Рожкова 1-й заст.НБУ
• О.Данилюк мінфін, РНБОУ
• Абромавічус МінЕк/Оборонпром
• Коболєв-НАК і дружина С.Панаіотіді-АМКУ/МінЕк
• Ю.Голік/Кубраков (Велике крадівництво)
• О.Шуляк (гол.СН), О.Гончарук (прем’єр)
• Пивоварський/Омельян (мінінфра), Шульмейстер-1заст
• В.Резніченко-Дніпро.ОДА
• К.Тимошенко заст.ОП
• В.Пташник-деп.ЄС), 
• М.Нефьодов (митниця, голос), 
• Саакашвілі та інші.

Зінаїда Кубар (Ліхачова) подала заяви до поліції щодо злочинів, вчинених її чоловіком С.Льовочкіним

 

Зінаїда Кубар (Ліхачова) подала заяви до поліції щодо злочинів, вчинених її чоловіком С.Льовочкіним

В своїх соцмережах Льовочкін написав, що їх спільні з Зінаїдою діти - Олена (2004 р.н.) та Олексій (2006 р.н.) ВІДМОВИЛИСЯ від своєї мами! Миттєво цю гидоту, почали розганяти «незалежні ЗМІ типу Укрправди

Нагадаю, після того як Льовочкін покинув свою першу дружину Ольгу Калашнікову, він забрав у неї сина Володимира (1998 р.н.) а їй залишив двушку в панельці на ХШ

Льовочкін відомий своїми численними пасіями накшталт журналістки Ольги Ч., яку він довів до неррозу і щоб відв’язатися купив їй апартаменти на Печерську, рейнджровер та мандат нардепа. Потім - певиця ротом і т.інш. Зінаїда все це терпіла, а тепер він її просто знищує

Заяви в поліцію важливі, але Зінаїда могла б роздягнути його до нитки. Банк, Інтер, інші бізнеси, садиба в Кончі, земля на Жуковому. Все це на офшорах. На фото: Зіна з ним та дітьми на їх садибі в Монте-Карло за €40 млн, записана на данську фірму, що допоможе Зінаїді судитися в Лондоні.

З невимовним сумом прочитав я слова адвоката Ігоря Голованя, який захищає від підступів злочинного режиму лідера української нації Петра Порошенка. «Ми ж знаємо, що це Офіс Президента і особисто президент Зеленський переслідує Порошенка, а ДБР, Офіс Генпрокурора це лише інструмент», – заявив Ігор Петрович у зв’язку з арештом Печерським судом активів Петра Олексійовича, нажитих Сивочолим Криголамом за 23 роки безпорочного перебування на державній службі.

Хіба міг волелюбний український народ до 2019 року уявити, що Офіс генерального прокурора та Державне бюро розслідувань перетворяться на інструмент Офісу Президента?! Та й ніяких «офісів» тоді не було – була Генеральна прокуратура України, незалежна від Адміністрації Президента України, керівник якої – широко знаний фахівець у галузі права Юрій Луценко – ночей не досипав, аби тільки утвердити в країні законність і правопорядок.

Ви думаєте чому Віктор Медведчук, який, як відомо, є уособленням вселенського зла, відкривав двері ногами в Адміністрацію Президента, продавав через «Укрінтеренерго» російську електроенергію в окупований Крим, командував Національним банком України та платив терористам за вугілля, що постачалось з неконтрольованої території? – Це тому, що Генеральна прокуратура за часи Порошенка була незалежною, як і записано в Конституції, і Петро Олексійович нічого не міг вдіяти. Звісно, йому доповідали, що керівник оперативного штабу АТО Василь Грицак, більше відомий у народі як «Вася-їбанько», возив готівку терористам за безперешкодну поставку товарів через лінію розмежування. Але що міг вдіяти Порошенко? Кажуть, один раз зателефонував він у Генеральну прокуратуру – чи то генпрокурору Яремі, чи то Шокіну, а генпрокурор йому і каже, що Ви, мовляв, Петре Олексійовичу, статтю 106 Конституції почитайте, ознайомтесь з Вашими повноваженнями й більше не втручайтесь у діяльність правоохоронних органів. З тих пір Порошенко в Генпрокуратуру й не телефонував – бо сильно поважав верховенство права.

А Печерський суд? Хіба при Порошенку судді таке собі дозволяли? Чи, страшно сказати, обслуговували забаганки Банкової?! А зараз оце читаю я заяви адвоката Голованя й дивуюсь – ніколи такого не було й на тобі, прокуратура та ДБР перетворились на інструмент Офісу Президента. Жах та й годі.

До 1703 року земля, де було побудовано Санкт- Петербург була землею Швеції. Санкт-Петербург збудований на окупованій шведській землі. Це історичний факт. До 1703 року ці території належали Швеції і мали назву Інгерманландія. Тут стояла шведська фортеця Нієншанц - задовго до появи “культурної столиці росії”. У 1703 році під час Північної війни війська Петра I захопили ці землі. На чужій, щойно окупованій території росія заклала місто, яке сьогодні називають Санкт-Петербург. Лише у 1721 році, після років війни, Швецію змусили юридично віддати ці землі. Тобто: спочатку — захоплення потім — узаконення насильства Нічого “споконвічного”. Класична імперська схема: прийти з армією → побудувати місто → переписати історію. Тому, коли нам розповідають про “історичні землі росії”- просто відкрийте карту. Історія все пам’ятає, скільки б разів її не переписували росіяни. • Земля називалась Інгерманландія (Інгрія). • Вона входила до складу Швеція за Столбовським миром 1617 року. • Шведи збудували тут фортецю Нієншанц (біля впадіння Охти в Неву). • Населення: фіни, іжора, карели, шведи — не росіяни. 1700–1721 — Північна війна • Московське царство воює зі Швецією за вихід до Балтійського моря. • У 1703 році війська Петро I захоплюють Нієншанц. 1703 рік • Петро I засновує нове місто — Санкт-Петербург. • Місто будують на щойно захоплених шведських землях, на болотах, фактично «з нуля». • Назва — німецько-голландська, не слов’янська: Sankt Pieter Burkh. 1712 рік • Санкт-Петербург стає столицею Російської імперії (офіційно — до завершення війни). 1721 рік • Ништадтський мир: Швеція юридично передає Інгерманландію Росії. Санкт-Петербург НЕ є “споконвічно російським містом”. Він: • збудований на шведських землях, • після військового захоплення, • як імперський проєкт, • з європейською, а не слов’янською ідентичністю. На будівництві Пєтєрбурга Пєтром були залучені запорізькі козаки, яких не відпустили додому після закінчення Північної війни і які через жахливі умови праці і несприятливий клімат майже усі там і загинули . Кількість загиблих козаків оцінюється у 15 - 20 тис. Отже Пєтєрбург буквально стоїть на кістках наших предків. Мокшинське болото без ніяких моральних і людських цінностей, яке було варварське, звірине, таке є таким і залишиться навіки вічні!!!! Коли дивишся на них, ,то бачиш оте болотне євство з червоними очима, з довгими пасмами болотних водоростей!

Соросенок-фиалка Железняк монетизирует свою "антикоррупционную" деятельность

Соросенок-фиалка нардеп Ярослав Железняк перед Новым годом задекларировал доход от «творческой деятельности» (иными слова - от слива ведомостей досудебных расследований НАБУ/САП) - почти 400 тысяч гривен от Google.

Речь идёт о двух отдельных поступлениях от компании Google Ireland Limited — на 184 524 гривны и 183 140 гривен. В сумме это 367 664 гривны, что составляет примерно 9 тысяч долларов.

«Творческий» доход позволил сорос-зализному нардепу встретить Новый год в отеле Apartel Skhidnytsya, где накануне праздников номера стоили ох как не дешево.

Правда расходы на дорогие отдыхи, а также ютуб - продакшн, который включает в себя съёмки, монтаж, оформление, продвижение канала - Железняк почему-то не декларирует.

Типичная схема легализация доходов от соросовского грантоеда, которого в силу сотрудничества с «антикором» никто никогда не проверит.