Хто спричиняв злочини проти людяності, Пілсудський-АК, чи Бандера -УПА?

Щоб розставити нарешті правдиві акценти і крапки над "і" цієї трагедії "Волинська різня", маніпуляцій і побрехеньок окремих впливових польських політиканів, думаю МАЄМО ПОДАТИ ПОЗОВ В МІЖНАРОДНИЙ СУД В ГААГУ, ХТО ТОДІ СПРИЧИНИВ-РОБИВ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНИХ ГРОМАДЯН НА ЕТНІЧНОМУ ҐРУНТІ. 

Очевидно нас таким чином настирно надоумлюють, що ми таки маємо це зробити! Хто був агресором і злочинцем, а хто був жорстко поставлений в умови самозахисту і оборони??? Хто тоді мав державну владу над українцями. СКАЖІТЬ? 

Яким боком українці могли "робити геноцид" з НАРОДОМ, В РУКАХ ЯКОГО БУЛА ПОВНОТА ІМПЕРСЬКОЇ ВЛАДИ? 

Хто спричиняв злочини проти людяності, Ю.Пілсудський-АК, чи С.Бандера -УПА??? 

Коли ви кажете про "спричинений українцями геноцид поляків", ви про що? Це має бути стидом і ганьбою польського шляхетного імперського народу за свого провокатора Пілсудського, а НЕ ПРЕТЕНЗІЄЮ В ЖАЛОБІ!!! Шановні ПОЛЬСЬКІ ПОЛІТИКАНИ, якщо у вашому суспільному організмі є ще жила імперської зверхності і зневаги до українців? Якщо впродовж боїтеся нашої сили, гідності і честі відстояти себе, свою державність на паритетних умовах, щоб бути рівноправною державою в Європі, 

ТОДІ ТАК І СКАЖІТЬ,- "ми вирішили вам вдарити черговим ножем у спину, саме тоді, коли стікаєте кровю"!? Ви знаєте це, навіщо ганьбитеся цинічними історочними маніпуляціями і брехнею, в очах освідчених громадян держав демократичної співдружності, та перед польськими ГРОМАДЯНАМИ ЧЕСТІ в тому числі, які це все дуже добре розуміють і потерпають від цього?! Скільки можна перекручувати історію? Чим ви кращі від москалів, які в результаті ваших підступних дій до українців, що споконвік були вашим щитом, таким самим підступним чином, згодом знищували поляків!!! Але на цей раз вам це так не зійде з рук, як колись, ЗАПАМЯТАЙТЕ, ЦЕ ваші політиканські злочини проти двох брацьких народів, які спровокував окремий імперський клан польського паньства проти людяності обох сторін, з корисливою метою !!! 

Час Вам дасть з цього ГАНЬБУ А НЕ ЧЕСТЬ 100%!

1. ОСАДНИЦТВО
У міжвоєннuй період польська оkупаційна влада на Західній Україні відбирала в українців їхні землі і віддавали їх своїм війсьkовим. Зазвичай в одні руки давали 10-20 гектарів. І це в той час, коли самі ж українці страждали від браку землі.
До 1939 р. було створено близько 35 тис таких осадницьких господарств - це була масове явище.
Центром цього осадництва була саме Волинь - тут полякам надавали найбільші наділи землі.
2.РЕВІНДИКАЦІЯ
Варто згадати і масове спалення українських церков на Волині та Закерзонні у 1938 р. - 127 храмів за 2 місяця.
3. КОНЦТАБІР
Згадаймо і про польський концтабір Береза Картузька, де більшість в'язнів були українцями
4. ПАЦИФІКАЦІЯ
Політику пацифікації - репресій проти місцевого українського населення у 1930 р.
5. ПОЛОНІЗАЦІЯ
Масове закриття українських шкіл. До прикладу, на Волині у 1920-х рр. було бл. 500 шкіл з українсько мовою викладання, а у 1938 р. їх залишилося лише 8 (!).
То чому ж українці мали любити поляків у 1940-х роках.

Чому Польща, поляки досі не засудили вищеперелічене у Своєму сеймі на державному рівні ??? ЧОМУ??? 

І ЦЕ МАЄ ЗРОБИТИ ЗАРАЗ УКРАЇНА !!!

КАТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПАНТЕОНІ ПОЛЬСЬКИХ «ГЕРОЇВ»

Знайомтеся: на світлині – наш земляк, уродженець міста Бережани, Почесний громадянин міста Тернополя, масон, один із найближчих поплічників Юзефа Пілсудського, з 1935-го року – фактичний диктатор Польщі, з 1936-го – Маршал Польщі, Кавалер Ордена Білого Орла (1936 рік), Головнокомандувач польської армії на початку німецько-польської війни 1939 року, КАТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПАНТЕОНІ ПОЛЬСЬКИХ «ГЕРОЇВ».
Так, все це про Едварда Ридза-Сміглого (Edward Rydz-Śmigły). 

Читайте також: Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять

Для українців постать Едварда Ридза-Сміглого асоціюється виключно із репресіями та трагічними сторінками історії через його безпосередню відповідальність за жорстокі воєнні злочини та антиукраїнську політику Другої Речі Посполитої.
В українській історичній пам'яті його сприйняття сформоване трьома головними факторами: 

Гібридна війна та диверсії проти Карпатської України.
Масові страти січовиків на карпатських перевалах.
Політика пацифікації та асиміляції. 

Розберемо злочини цього польського катюги та убійника більш детально. 

Едвард Ридз-Сміглий і Карпатська Україна.
Відносини між диктатором Польщі Едвардом Ридзом-Сміглим та Карпатською Україною у 1938–1939 роках були відверто ворожими, а дії польського керівництва під його командуванням призвели до однієї з найтрагічніших сторінок закарпатської історії. 

Польська влада розглядала виникнення автономної, а згодом незалежності Карпатської України під проводом Августина Волошина як пряму загрозу для своєї територіальної цілісності. Варшава побоювалася, що ця держава стане «українським П'ємонтом» – каталізатором національно-визвольного руху для мільйонів українців, які проживали у складі тогочасної Польщі (на Галичині та Волині).
Диктатор Едвард Ридз-Сміглий та міністр закордонних справ Юзеф Бек активно підтримували ідею ліквідації Карпатської України з метою встановлення спільного польсько-угорського кордону. Вони вважали, що це стратегічно послабить геополітичний тиск з боку Третього Райху та СРСР, а також ізолює українське питання.

Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять

«23 жовтня 1944 року було прийнято рішення про створення польських частин в складі Вермахту (Polnische Wehrmacht), в подальшому у Радомі з добровольців-поляків почалося формування «Легіону Білого Орла» (Legion Orła Białego), в якому легіонерам гарантували грошове і інше забезпечення за нормами постачання солдатів Вермахту. З доповідей представництва польського уряду в окупованій Польщі слідує, що до кінця 1944 року в Вермахт було призвано близько 450 тисяч громадян довоєнної Польщі. Загалом можна вважати, що через німецьку армію під час війни їх пройшло близько півмільйона», – пише польський історик, доктор наук, професор, директор Інституту Історії Сілезького Університету Ришард Качмарек.

Хочеться порадити президенту Польщі Каролю Навроцькому, який пропонує прирівняти «бандерівський символ» до символів націонал-соціалізму та радянського комунізму, спочатку розібратися з власною історією. Наприклад, з символікою елітарної польської військової частини – «Легіону Білого Орла», який поляки сформували на зразок «Waffen SS Polen», і під цією символікою служили Гітлеру.

Символи польського «Легіону Білого Орла»:

біло-червоне гусарське крило з написом «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На службі Вермахту») було символом частини Легіону. Біло-червоний польський прапор із написом «Вермахт чекає на тебе! Разом із нами воюй проти більшовиків!» був розпізнавальним знаком військових казарм.

«Ми можемо вважати, що у 2-х – 3-х млн. чоловік в Польщі є родич, який служив у Вермахті. Скільки з них знають про те, що з ними сталося? Напевно не всі. До мене постійно приходять студенти і запитують, як встановити, що сталося з дядьком, з дідом. Їх рідні про це мовчали, вони обмежувалися фразою, що дід загинув на війні. Але для третього післявоєнного покоління цього вже недостатньо» – пише професор Ришард Качмарек у своїй книзі «Поляки в Вермахті».

За даними директора Інституту Історії Сілезького Університету Ришарда Качмарека, поляки воювали за Гітлера: «на Західному і Східному фронтах, у Роммеля в Африці і на Балканах. На кладовищі на Криті, де лежать загиблі учасники німецького десанту 1941 року, я знаходив і польські прізвища. Такі ж прізвища я знаходив і на військових кладовищах в Фінляндії, де ховали солдатів Вермахту, які підтримали фінів у війні з СРСР».

Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять. Треба їх носом вмокнути в їхнє ж гἰмਮס!

Народний депутат України 8 скликання Єгорка Соболєв отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня. А міг би отримати підозру в кримінальному провадженні №62023100130000825 від 31.05.2023 за фактом ухилення від військової служби.

Про те, що солдат Соболєв у 2022-2023 роках фіктивно рахувався кулеметником у 251 окремому батальйоні ТрО (військова частина А4643) стало відомо в 2023 році в ходу досудового розслідування кримінального провадження, зареєстрованого за фактом ухилення від військової служби капітана (на даний час – майора запасу) Володимира Омеляна (екс-міністра інфраструктури).

251 об ТрО – це знаменита військова частина, створена Залужним влітку 2022 року для прилаштування воїнів з оточення Порошенка. Батальйон дислокувався в Каневі, при цьому заступником начальника штабу фіктивно рахувався колишній генеральний, прости господи прокурор, Юрій Луценко.

Омелян також «проходив службу» у 251 окремому батальйоні ТрО в групі планування штабу батальйону й жодного разу за час перебування в списках особового складу (з жовтня 2022 року по травень 2023 року) у військовій частині не з’явився. Що не завадило Омеляну отримувати не тільки грошову допомогу, але й додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях та статус УБД.

Що стосується екс-народного депутата Соболєва, то йому взагалі було гріх виконувати обов’язки військової служби з огляду на те, що його колишній помічник-консультант Шабунін на той час «проходив службу» в НАЗК. Тож уся різниця між Соболєвим і Шабуніним полягала в посадах: Соболєв рахувався кулеметником стрілецького відділення 251 окремого батальйону ТрО (в/чА4643), а Шабунін – стрільцем стрілецького відділення 207 окремого батальйону ТрО (в/ч А7376).

25 серпня 2023 року слідчі ТУ ДБР у м.Києві провели обшук за місцем проживання Омеляна в м.Сарни (на той час екс-міністр перевівся в 104 окрему бригаду ТрО), де знайшли дві вкрадених гранати Ф-1 (для людей, які ніколи не були на фронті, усе, що пов’язано з війною, є екзотикою і вони дарують один одному гільзи, тубуси від ручних гранатометів і навіть бойові гранати – достатньо згадати, як від вибуху подарованої гранати загинув помічник Залужного), стосовно Омеляна було зареєстровано ще одне кримінальне провадження – за фактом незаконного поводження з боєприпасами. Після чого «учасник бойових дій» кинувся до Головного юриста України, благаючи продати йому цю справу.

Люди брешуть, що Омелян стояв на колінах і ледь не цілував руки Головному юристові, обіцяючи, що більше ніколи не буде лізти в політику, плював на портрет Порошенка та умовляв випустити його за кордон. І таки умовив. Гроші, звісно, також заплатив – без грошей подібні речі не робляться. Але в даному випадку гроші – то було не головне, головним були обіцянки Омеляна стати на шлях виправлення й надавати інформацію про злочинну діяльність Сивочолого Гетьмана.

Обидві сторони чесно виконували свої зобов’язання: Головний юрист розпорядився списати справу Омеляна в архів і дати «учаснику бойових дій» можливість виїхати в Лондон, а Омелян, розповів усе, що йому відомо про витівки попереднього Арбітра Нації. Але після того, як 21 травня 2025 року Головний юрист покинув наш грішний світ, Омелян вирішив, що в нього більше немає зобов’язань і оголосив про своє повернення в політичне життя.

При цьому Омелян забув, що Земля кругла, а підняти матеріали списаної в архів справи нескладно. Відтак 13 травня 2026 року Омеляну повідомлено про підозру. Але оскільки Омелян заплатив за всіх фігурантів справи, а не лише за себе, при цьому інші фігуранти своїх зобов’язань не порушували, то Єгорка Соболєв зашився не тільки без підозри, але ще й з орденом. З чим ми його і поздоровляємо.

Тож хотів би на правах давнього знайомого дати орденоносному Єгорці пораду – стулити пельку й менше розпатякувати в інтерв’ю про те, що Шабунін незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності. Бо Земля кругла й можна зненацька повторити шлях Омеляна.

Історію в Польщі пишуть пропагандисти, а не історики

Історію в Польщі пишуть пропагандисти, а не історики.

Не було ніякої "Волинської різанини" це двосторонній етнічний конфлікт та результат міжетнічної війни, спричиненої окупаційною політикою та соціально-національним гнітом.

Головні учасники: ОУН (б) та Українська повстанська армія (УПА) з одного боку; польська Армія Крайова (АК), батальйони хлопські та польські повстанські загони — з іншого.

Поляків загинуло більше тому що українці проживало на цій території в сім разів більше. 

У період 1943–1944 роках майже у кожному селі на Волині гинули і українці, і поляки. Десь вбивства були масовішими, а десь райони були краще укріпленими. Дані щодо загиблих різняться, особливо з польського боку. Ще в 90-х роках звучала цифра - близько 50 тисяч загиблих поляків, потім озвучили 75 тисяч, далі - 90, 100 тисяч. Більш праві історики говорять вже й про 250 тисяч і навіть 500 тисяч. Так що методології немає, але є жонглювання цифрами".

Проте документально підтвердити вдалося близько 30 тисяч жертв. Українські дослідники оцінюють втрати поляків у 38–39 тисяч осіб. Щодо числа загиблих українців теж немає одностайної думки, однак вітчизняні дослідники називають цифри у межах 12–20 тисяч осіб.

Поляки і росіяни завжди товаришували проти українців.

Поляки і росіяни попри те, що завжди були ворогами, враз ставали друзями, якщо це стосувалось боротьби проти українців.

Зараз проводиться ексгумація "жертв людобойства"в с.Плужники Тернопільської обл.

 

От лише про такий "нюанс"що в тому селі була база т.зв. "істрєбітєльного батальйону"

НКВД, що займався винищенням українських підпільників, ніхто в Польщі не скаже.

 

Як ніде в Польщі не напишуть,що як тільки в 1944 по році повернулась радянська влада

НКВД організовувалп "істрєбітєльниє батальйони", спеціальні "ескадрони смерті"

для винищення українських підпільників і повстанців.

 

Туди масово записувались поляки, щоб вбивати українських повстанців, а "за компанію" вбивати і грабувати всіх, кого захочуть.

 

54 % бійців "істребітельних батальйонов" НКВД на Тернопільщині буди поляками.

 

І в тому с.Плужники теж стаціював загін НКВД із польських добровольців.

От на цей "істрєбітєльний батальйон" НКВД і напала УПА.

 

Але цього ніхто в Польщі не розкаже.

 

Будуть трагічно закатувати очі, молитися і екзальтовано кричати, що "вбиті лише за те, що були поляками", а не за те що були сторожовими псами на службі НКВД і вбивали українців.

Політика щодо меншин, яку проводив Міхал Ґражинський, що очолював Сілезьке воєводство, де була велика німецька меншина

Воєвода Міхал Ґражинський, який очолював Сілезьке воєводство, у своїй політиці щодо меншин прагнув мінімізувати автономію Сілезького воєводства, зменшити роль німецької меншини у воєводстві, посилити роль польського суспільства, що населяло воєводство, та підтримати польську меншину в Німеччині. Воєвода Ґражинський був переконаний, що польське суспільство, яке населяло Сілезьке воєводство, негативно ставилося до німецької меншини, тому він намагався заручитися підтримкою польського суспільства для Табору Пілсудського (групи політиків, якою керував Юзеф Пілсудський) згаданими вище засобами. Щоб досягти цього, він розподіляв державні вакансії переважно полякам і підтримував розвиток шкільної освіти польською мовою.

Воєвода Ґражинський дискримінував німецькі установи та групи, які діяли в Сілезькому воєводстві. Більше того, він зменшив права німецької меншини. Розвиваючи польську систему шкільної освіти, він призвів до послаблення позицій німецьких шкіл. Поляків, які проживали в Сілезькому воєводстві, мотивували віддавати своїх дітей до польських шкіл замість німецьких шкіл. Наслідком цих дій стало закриття шкіл, які утримувалися членами німецької меншини.

Поява економічної кризи у 20-х роках була використана воєводою Ґражинським для продовження реалізації антинімецької політики. Економічні установи, яким загрожувало банкрутство, були захоплені воєводством, і воєвода призначив поляків на їх керівні посади. Крім того, він прискорив розподіл німецького багатства, щоб зменшити вплив заможної німецької меншини. Незважаючи на те, що між Польщею та Німеччиною була підписана угода щодо вирішення всіх конфліктів мирним шляхом, воєвода Ґражинський не припинив дискримінацію німецької меншини. 

Німецькі робітники зазнавали дискримінації, і, якщо це було можливо, всі конфлікти між членами польського суспільства та німецькою меншиною вирішувалися на користь поляків. Як офіційну причину своєї політики щодо меншин воєвода Ґражинський оголосив про зростання націоналістичних тенденцій серед членів німецької меншини та наголосив на відсутності лояльності німців до польського уряду. Незважаючи на те, що він звинувачував німців у націоналістичних тенденціях, він не співпрацював з німецькими установами, які намагалися боротися з гітлеризмом. Його політика призвела до зростання антипольських настроїв у Сілезькому воєводстві.

Однак, завдяки діям воєводи Ґражинського, велика частина установ, які раніше очолювали німці, перейшла у власність польської держави і почала приносити дохід до польського бюджету. У сфері культури воєвода Ґражинський приділяв багато уваги зменшенню комплексу меншовартості польської культури щодо німецької культури, будучи меценатом мистецтва для польського мистецтва.

У поляків пам'ять про жертви - це про помсту та розпалювання ворожнечі

Навроцький ухвалив рішення про позбавлення В. Зеленського ордена Білого Орла за надання підрозділу ЗСУ найменування «героїв УПА». Перед тим Інститут національної пам'яті Польщі виступив із заявою, в якій прирівнювання Армії Крайової до УПА назвав «образою пам'яті жертв українського націоналізму». 

Підрозділ Армії Крайової під час знищення українського села Сагринь, 10 березня 1944 року

Натомість АК вважається законною армію, що вела оборонну та визвольну війну.
Добра нагода нагадати Навроцькому і полякам: загальновідомо, що АК вчинила низку масових злочинів та етнічних чисток проти цивільного українського населення, жертвами яких стали від 12 до 20 тисяч українців. 

Найбільші масові вбивства, вчинені бойовиками АК: 

• Різанина в Сагрині (10 березня 1944 року).
• Найбільший одноразовий злочин польських збройних формувань (АК та Батальйонів хлопських) проти мирних українців на Холмщині. Знищено, замордовано та розстріляно від 800 до 1240 цивільних українців, переважно жінок та дітей. Село та місцеву церкву спалили.
• Трагедія села Павлокома (3 березня 1945 року).
• Загін АК під командуванням Юзефа Бісса («Вацлава») за участю місцевих польських добровольців оточив село. По звірячому вбито 366 мирних українців, яких перед розстрілом тримали та катували в місцевій церкві.
• Знищення села Красний Сад (19 квітня 1943 року).
• Напад польських загонів (за участі нацистів) на українське село на Волині. Загинуло 104 цивільних українців, серед яких цілі родини з дітьми.
• Різанина в Пискоровичах (квітень 1945 року).
• Загін польського підпілля («Національної військової організації», що входила до складу АК) здійснив напад на українців, які очікували на переселення в СССР. У приміщенні місцевої школи було розстріляно близько 180 мирних жителів. 

Пам'ять про ці жертви - це не про помсту чи розпалювання ворожнечі. Це про повагу до кожної невинно забраної душі. Не можна однією рукою вимагати від України каяття та ексгумацій, а іншою - ставити пам'ятники тим, хто палив українські хати й розстрілював дітей у Сагрині чи Павлокомі. Польща має нарешті припинити міфологізацію власної історії та визнати дзеркальну відповідальність за трагедію 1940-х років. 

А намагання Навроцького та польських інституцій затаврувати УПА і український національно-визвольний рух як «злочинний» є свідомим паплюженням борців за волю України. Без сумніву, сьогодні Навроцькому аплодує вся московська нечисть. 

Б.Червак 

Крым до 2014

Да, помню тот кошмарный Крым до 2014-го. 

Ужас просто. Аэропорты работали, международные рейсы летали, круизные лайнеры швартовались, миллионы туристов из разных стран приезжали. Фестивали, инвестиции, люди спокойно строили гостиницы, рестораны и винодельни. Учёные, студенты и спортсмены свободно мотались по миру. Настоящий ад, короче. К счастью, нас срочно спасли. Теперь аэропорт стоит как памятник, зато каждый день можно любоваться вертолётами и Кинжалами. Иностранных туристов заменили патриотичные Z-туристы и сводки Минобороны. Вместо новых отелей  новые укрепрайоны и склады. Вместо инвестиций  мобилизация и свежие ряды на кладбищах. Зато теперь мы в родной гавани! Такой родной, что полмира туда даже близко не подплывает. Самолёты не летают, корабли обходят, банки не работают, а нам объясняют, что это всё признак уважения и они нас боятся Особенно умиляет история про защиту от НАТО. Десять лет прошло  НАТО так и не пришло. Зато пришла мобилизация, изоляция, пустые аэропорты и тысячи надгробий с датами 2022–2026. От НАТО спасли настолько успешно, что главной опасностью для крымчан стали собственные освободители. Но тссс… Главное радоваться мосту, братцы. Мосту.

Поляки вперто не бажають розуміти українців

Пане Дуда, ви кажете, що щиро не розумієте, як вас можуть обіймати українці, у яких на одязі червоно-чорні символи ОУН і УПА. Що ж, дозвольте пояснити.
Ви — президент суверенної держави, союзника України.
Але коли ви згадуєте Шухевича, Бандеру і «людобуйства»,
не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині,
про пацифікацію 1930-х, про ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності — ви не говорите правду.
Ви її уникаєте.
А без правди — не буде ні взаємної поваги, ні справжнього союзу.
Ви згадуєте Волинь.
Але не згадуєте Пілсудського.
Не згадуєте Тадеуша Голувка, який закликав «приборкати українського дикуна» і виселити його до Сибіру.
Не згадуєте Березу-Картузьку — концтабір для українців.
Не згадуєте розстріляних у Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині.
Не згадуєте ані акцію «Вісла», ані вбитих дітей.
Ви називаєте вбивцями тих, хто дав відсіч тим, хто прийшов на їхню землю з хрестами й нагайками.
Ви не хочете визнати, що якби Польща поважала українське право на землю і гідність — можливо, ніхто б і не взяв до рук зброю.
Ви кажете: «не прийму Шухевича».
А ким він був, на вашу думку?
Солдатом, який дав бій одразу трьом імперіям — польській, нацистській і більшовицькій.
Вас дивує, що він герой для українців?
А для кого тоді бути героєм?
Для того, хто здався?
Хто мовчав, коли палили села й церкви?
Ні.
Ми пам’ятаємо тих, хто боровся.
І так — боровся жорстко.
Бо мир із карателями не будується.
Ви ж не відмовляєтеся від пам’яті про Пілсудського?
Хоча саме він у 1919 році вторгся в Україну, саме польське військо придушувало ЗУНР, саме поляки катували українців у львівських тюрмах.
А коли українці наважилися відповісти —
ви кажете «варварство»?
Насильство породжує насильство, пане Дуда. Не навпаки.
І якщо ви не розумієте, чому вас обіймають українці у вишиванках із червоно-чорними стрічками — то тому, що ці люди вашу націю пробачили. Але своїх не зрадили.
Пробачили за кров, за сльози, за приниження.
Бо вони хочуть майбутнього.
А не повернення в колоніальну травму.
Українці довели, що вміють бути друзями.
А ваші військові — ні.
Жодна ракета, що влітала з РФ у небо України, не була збита Польщею.
Жодна.
І в цей час ви вказуєте нам, яких героїв можна шанувати, а яких — ні?
Це що, не цинізм?
Нехай вас не лякає червоно-чорний прапор.
Це не прапор війни.
Це прапор пам’яті й боротьби.
І якщо ви не готові це зрозуміти —
отже, ви так і не збагнули, звідки береться свобода.
Не з наказу. А з готовності вбивати і вмирати за своє.
Тож якщо ви справді хочете бути з Україною, а не лише говорити про це — почніть із поваги.
Не до символів, а до вибору народу.
І тоді, можливо, ці обійми стануть щирими й для вас.

BlackRock — нові землевласники: борги — людям, прибутки — собі

Те, що більшість людей уже розуміють, навіть без економічної термінології, полягає в тому, що фірми на кшталт BlackRock діють менше як інвестори і більше як сучасні феодальні землевласники. Вони купують ключову інфраструктуру, водні мережі, порти, енергомережі, дата-центри та інші суспільні необхідності, часто використовуючи величезні суми позичених грошей і сплачуючи ціни, які звичайні учасники ринку не можуть дорівняти. 

 

Після завершення придбання борг перекладається на саму придбану компанію. Результат простий: платить громадськість. Споживачі повертають цей борг через вищі рахунки за воду, зростання цін на енергію, підвищення зборів і погіршення якості послуг. Інфраструктура перетворюється на машину для вилучення готівки. Прибутки течуть вгору до акціонерів і керівників, тоді як фінансовий тягар стікає вниз до домогосподарств. 

 

Коли модель неминуче руйнується, наслідки соціалізуються. Спільноти залишаються з руїнною інфраструктурою, забрудненими річками та зникаючими послугами. Гора боргів Thames Water у розмірі 14 мільярдів фунтів і повторювані скандали з каналізацією є яскравим прикладом того, що відбувається, коли фінансова інженерія переважає над суспільним управлінням. 

 

Керівники, які обтяжили компанію боргами, уже отримали свої бонуси. Інвестори вже взяли свої прибутки. А коли система нарешті досягає точки розлому, платники податків очікуються, щоб оплатити рахунок. Приватизувати прибутки. Соціалізувати збитки. Це і є бізнес-модель.

УЧИТЕЛЬСТВО ТА ЖИДІВСТВО: ПРОБЛЕМИ ТА ПРОЕКЦІЇ

Іван Франко. Учитель.

 

Пересічний читач майже не знайомий з драматургією Івана Франка, на відміну від його прози чи поезії. А про журналістику, публіцистику чи літературознавство годі й говорити. Схоже, що це взагалі закрита тема.

 

Серед драматичних творів найчастіше можуть назвати “Украдене щастя”. Насправді ж драматургія - лише один з наріжних каменів геніальності Івана Франка. Його внесок до світової драматургії ще гідно не оцінений і не пошанований.

 

П’єсу “Учитель” Іван Франко трактував як комедію. В ній дійсно є багато якщо не смішного, то кумедного, хоча за правилами жанру це мала би бути драма. Кінцівка п’єси, коли Омелян Ткач, учитель, будучи важко хворим, все ж вирішує їхати працювати в школу до віддаленого села, свідчить радше про оптимістичну трагедію.

Іван Франко описує нелегку вчительську роботу в глухому гірському селі. Школа збудована, але до неї упродовж багатьох років не ходили учні. Покійний учитель, на місце якого прибуває Омелян Ткач зі сестрою Юлією, турбувався про город біля хати, але не про навчання дітей. Таку політику проводили війт Микита Сойка та лихвар Вольф Зільберглянц. Коли приїжджала інспекторська комісія, вони запрошували дітей із сусідніх сіл, аби показати, буцімто школа працює.

 

Чесний учитель не міг миритися з такою ситуацією. Він хоче навчати дітей. Йому доводиться пройти важкий шлях, аби домогтися свого. Сойка і Зільберглянц наставляють проти нього селян і їхніх дітей, звинувачують в тому, що він на віру живе з молодою панянкою, хоча знають, що це його сестра. Поступово Омелян Ткач завойовує довіру до себе з боку простих людей, але війт і лихвар віртуозно плетуть нову змову проти нього. 

 

Штучною у п’єсі виглядає постать жандарма, з яким головний вчитель разом колись учився. Саме завдяки цьому знайомству вдається розгадати злі замисли Вольфа Зільберглянца, а сам він опиняється у в’язниці. Без знайомства з жандармом все могло бути по-іншому. І вже коли здається, що школа запрацювала, діти прийшли вчитись, лихвар вдається до останньої підлості: домовляється в повіті, аби вчителя перевели до віддаленого села.

 

Як це й годиться, маємо любовну лінію у п’єсі. Іван Франко ретельно виписує розвиток стосунків між Юлією та Іваном Хоростілем, теж учителем. Звісно, все закінчується щасливо.

 

Особливо слід сказати і про так звану жидівську лінію в цій п’єсі. Слово“жид” у часи Івана Франка не було лайливим і вживалось поруч із словом “русин” на ознаку українця. Проте письменника звинувачували в антисемітизмі. Насправді ж Іван Франко реально описував події. Він був українцем і не терпів тих, хто виступав проти його нації. В ті часи найбільше до цього долучилися, власне, євреї. На селі найбільшим ворогом українців були лихварі, шинкарі, які споювали селян, відвертали їх від науки, читання книжок. Саме про це й пише Іван Франко, тому звинувачення його в антисемітизмі є безпідставними. Це все одно, що звинувачувати Івана Франка в анти-українстві, бо він виводить чимало негативних образів українців. Як приклад, у цій п’єсі маємо війта Микиту Сойку. З іншого боку, Іван Франко чимало написав душевних творів про трагедію єврейського народу. Взяти ті ж його “Жидівські станси”. Але цього чомусь не добачають його недоброзичливці, звинувачуючи в антисемітизмі. Можливо, в цьому одна з причин того, що в Європі більше відомий єврейський письменник із Дрогобича Бруно Шульц, ніж його земляк українець Іван Франко, хоча непорівнянність цих творців слова є очевидною. Та й дивним, якщо не сказати різкіше, виглядає те, що й досі в Україні не видано повне зібрання творів Івана Франка, яке, за оцінками експертів, мало би сягнути від ста до ста п’ятдесяти томів. Яка ще нація може пишатися такою багатою спадщиною свого генія?!

 

Мабуть, незаслужено наші театри обходять п’єсу Івана Франка “Учитель”. Вона й досі не втратила своєї актуальності. А, можливо, театральні діячі просто не знають про її існування? То ж, про всяк випадок, скажу, що цю п’єсу можна знайти в 24-ому томі п’ятдесятитомного зібрання творів Івана Франка. Там, до речі, є й інші п’єси великого українського генія. А з незакінчених його драматичних творів узагалі на сцені можна дива творити. Але це вже тема окремої розмови.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Феномен Трампа: чому половина Америки повірила брехуну?

Багато людей продовжують ставити те саме питання: як Дональд Трамп прийшов до влади? Чому така масова підтримка дісталася людині, яку широко вважають неосвіченою, безвідповідальною та нарцисично самовдоволено одержимою собою? Чому інтелект, компетентність та досвід раптом стали такими незначними в політиці — і що це говорить про саму демократію? 

 • Популізм завжди продає прості відповіді. Де експерти говорять про складність, ризики та нюанси, популісти кричать гасла. «Побудуй стіну.» «Поверни велич.» Гасло завжди коротше за аналіз — і тому ефективніше для мас, які втомилися думати, або ті, хто й спочатку не хотів думати глибоко. 

 

 • Емоція перемагає аргумент. Трамп, як і кожен демагог, говорив не до розуму, а до емоцій. Його риторика будувалася на гніві, образі та страху. Він створював ворогів, обіцяв помсту та уникав складних пояснень. Як і багато популістів до нього, він менше покладався на програми та більше — на обурення й емоційно заряджені наративи. 

 

 • Простота стає мовою «простих людей». Інтелектуали майже завжди програють у масовій політиці. Складна мова дратує людей. Багато хто відчуває дискомфорт, коли чогось не розуміє, але замість визнання цього звинувачують мовця. Людина, яка говорить простіше, сприймається як «одна з нас». 

 

 • Впевненість плутають із компетентністю. Людська природа не змінилася. Люди досі плутають рішучість із мудрістю, а впевненість — із знаннями. Трамп став ідеальним прикладом ефекту Даннінга-Крюгера: людина з обмеженим розумінням, яка видає себе за генія. Проте саме ця сліпа самовпевненість сприймається багатьма виборцями як сила. 

 

 • Популісти оточують себе слабшими людьми. Демагоги та лідери з авторитарним мисленням бояться інтелектуальних незалежних мислителів. Тому вони часто оточують себе лояльними, але менш компетентними фігурами. Перша адміністрація Трампа частково стримувалася інституційною інерцією та традиційними республіканцями. Пізніше багато критиків стверджували, що він дедалі більше віддавав перевагу лоялістам, теоретикам змов та ідеологічним фанатикам перед досвідченими професіоналами.

 

 • Історія повторюється знову й знову. Суспільство, яке шукає легкі відповіді, неодноразово відчиняє двері демагогам. Замість того, щоб прийняти складну реальність демократії — компроміс, інститути, відповідальність — люди обирають ілюзію простоти. Вони хочуть «сильного лідера», який нібито «знає, як» і нарешті «скаже правду», навіть якщо ця правда переважно вигадка.

 

 • Знання саме по собі стає недоліком. Один із парадоксів сучасної політики полягає в тому, що інтелект часто здається слабкістю. Розважливість породжує сумніви, а сумніви дратують людей. Той, хто аналізує, здається невпевненим. Той, хто обіцяє певність, звучить переконливо. Для багатьох виборців зовнішність важливіша за реальність. 

 

 Урок простий і жорстокий: демократія без розважливих виборців — лише оболонка. Доки значні частини суспільства продовжуватимуть вірити в легкі відповіді на складні проблеми, феномен Трампа — або щось дуже подібне до нього — повертатиметься в різних країнах і під різними обличчями. 

 І щоразу він приходить із тією ж обіцянкою: «Тільки я можу це виправити.» Саме тому демократія вимагає більшого, ніж просто голосування. Вона вимагає думати. Без цього будь-хто з гаслом може стати твоїм господарем.

Чехословацький корпус проти більшовиків: початок великої Громадянської війни

17 травня 1918: повстання, яке розірвало радянську Росію

17 травня 1918 року по дорозі на Далекий Схід повстав Чехословацький корпус, що дало початок повномасштабній Громадянській війні у радянській Росії.
Передісторія цих подій криється ще в царських часах та Першій світовій. Перші чехословацькі військові формування у складі російської армії створили на початку Першої світової війни. Собі метою вони ставили визволення Чехословаччини зі складу Австро-Угорської імперії. І війна проти Австро-Угорщини в складі армії Росії здавалася шансом досягти мети. Поступово формування поповнювалося військовополоненими, які виявили бажання перейти на бік Антанти. Після Лютневої революції 1917 року в Росії чехословацькі формування продовжили воювати. Ба більше – у вересні 1917-го з них сформували окремий Чехословацький корпус із двох дивізій та запасної бригади.

Однак після Жовтневого перевороту нова “влада рад” почала шукати шляхи завершення війни. Згодом вона підписала сепаратний Брестський мир із Німеччиною та Австро-Угорщиною. Тож становище чехословацького корпусу відчутно ускладнилося. У результаті досягли домовленості про приєднання військових до французької армії – для продовження боротьби проти Австро-Угорщини за визволення своєї батьківщини. Радянська влада погодилася випустити чехословацьке військо – але не суходолом до Європи, а морським шляхом – аж через Тихий океан. 

Тож військових направили Транссибірською залізницею до Владивостока. Ешелони розтяглися в просторі та часі. А напруга між чехословацьким командуванням та більшовиками зростала. Значне невдоволення викликало рішення більшовицького керівництва про часткове роззброєння легіонерів. 50-тисячний загін, що розтягнувся на 63 поїзди по 40 вагонів кожен, був загрозливою силою. Необхідність роззброїтись чехословаки сприйняли з великим невдоволенням. Але справжній вибух спричинили спроби радянського керівництва затримати чехословаків у дорозі (це робили за домовленістю з Німеччиною). 

21 квітня нарком закордонних справ Чичерін направив телеграму Красноярській раді про зупинення подальшого пересування чехословацьких ешелонів на схід. 16-20 травня у Челябінську зібрався з’їзд чехословацьких військових делегатів. 17 травня там вирішили розірвати всі домовленості з більшовиками, припинити здачу зброї та рухатися “власним порядком” у Владивосток. Перше збройне зіткнення із радянськими військами сталося 25 травня. Після цього Чехословацький корпус перейшов у наступ, захопивши контроль над Сибірською та Алтайською залізницями. Антибільшовицькі повстання сколихнули Сибір, Самару, Владивосток та інші території. Тут створювалися нові уряди та формувалася антибільшовицька армія.

Статті звинувачення зрадника порошенка

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

🇳🇴 Норвегія опинилася в центрі безпрецедентного юридичного скандалу, який може переписати правила міжнародної відповідальності політиків. Місцеве відділення руху літніх активісток Grag (Grandmothers Against Genocide) спільно з Палестинським комітетом Норвегії домоглися від прокуратури та Національної служби кримінальних розслідувань поновлення справи проти вищого керівництва країни.

Під офіційне розслідування кримінальної поліції за найтяжчою статтею про співучасть у геноциді та злочинах проти людяності потрапили чинний прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре, глава МЗС Еспен Барт Ейде, колишній генсек НАТО та ексміністр фінансів Єнс Столтенберг, а також керівники Центрального банку та Суверенного фонду Норвегії. Початкову спробу влади зам’яти цей позов прокуратура повністю заблокувала, зобов’язавши слідчих письмово повідомити всіх топчиновників про початок процесуальних дій.

В основі цієї справи лежить 118-сторінкове юридичне досьє, яке доводить прямий зв’язок норвезьких держструктур із трагедією в секторі Гази через Державний пенсійний фонд. Цей найбільший у світі державний інвестиційний фонд з активами у два трильйони доларів, попри часткове виведення коштів з ізраїльських активів, умисно зберіг частки у трьох десятках місцевих підприємств під зовнішнім політичним тиском. Але ще важливіше те, що фонд залишається великим акціонером транснаціональних військових корпорацій, які постачають важке озброєння та боєприпаси для потреб ЦАХАЛу.

Адвокати активісток на чолі з професором права Бергенського університету Терьє Ейнарсен використовують концепцію пособництва. Вони доводять, що для обвинувачення владі не обов’язково особисто бажати загибелі людей — достатньо факту, що норвезькі політики повністю усвідомлювали характер злочинів, але умисно схвалювали продовження інвестицій у ВПК, голосуючи в парламенті проти фінансового бойкоту.

Пол Нюгор, професор економічної історії Норвезької школи бізнесу BI та співавтор доповіді, заявив, що триваючі інвестиції зміцнюють безкарність Ізраїлю: «Важливо, щоб фонд дотримувався своїх етичних принципів і діяв як справді відповідальний інвестор, а це означає виведення інвестицій з усіх компаній, які сприяють незаконній окупації Палестини Ізраїлем, його системі апартеїду та геноциду», — сказав він.

«Зрештою саме політики створили цю систему відповідальних інвестицій, і саме вони несуть остаточну відповідальність за те, щоб фонд і Рада з етики керували інвестиціями належним чином», — додав Нюгор.

У вівторок Grag представила до Постійного комітету Норвегії з фінансів та економічних питань докази, що стосуються інвестицій фонду. 
Співзасновниця Grag Маріанна Бергвол заявила комітету, що «триваючі інвестиції посилають чіткий сигнал: для Норвегії немає нічого неприйнятного в діях Ізраїлю».

«Колосальний масштаб цих інвестицій не лише аморальний — він також робить винними тих, хто за них відповідає», — сказала вона.

Вагомим доказом у справі стало й офіційне попередження спецдоповідачки ООН Франческа Альбанезе, яка раніше прямо вказала Столтенбергу на порушення міжнародного права, що перетворило скандинавську державу на співучасника глобальної катастрофи.

Мендель і Кухта - соросяча єврейська сім'я

Мендель і Кухта - соросяча єврейська сім'я

До речі, у Мендель цікавий чоловік - Павло Кухта.

Кухта був радником Гройсмана, Яресько, Данилюка та Маркарової, а також помічником депутата Луценка (Батьківщина). Був заступником міністра Милованова і в.о. міністра Мінагро. Також був у партії Голос (№25 у списку) і писав для неї програму.

Типовий ліберал-соросьонок з команди олігархів Фіали-Сороса.

Також Кухта для піару у березні 2022 року типу пішов воювати, але уже у квітні звільнився, після того, як наробив фоточок у формі.
А сама Мендель є подругою екс-керівника ОП - Богдана (який раніше уже давав скандальні інтерв'ю російським "журналістам"), і була вигнана з ОП саме Єрмаком, який протягував туди свого Нікіфорова замість неї.

Нещодавно Зеленський ввів санкції проти Богдана і той обіцяв "війну", а тут вилазить Мендель і дає інтерв'ю американському проросійському "журналісту" Карлсону, в якому атакує особисто Зеленського, що точно не є збігом.

Мендель - королева Раша Тудей

До речі, зараз ходять чутки, що олігархи Сорос-молодший та Фіала (гаманець Сороса) запартнерилися з олігархом Новінський (який уже фінансує Арестовича, Корбана, Мосійчука і ще деяких ватних зрадників) і готують новий політичний проект, у який ймовірно увійдуть також і Кухта з Мендель та Богдан, а також Железняк і ще багато "цікавих" персон. Не виключено, що вони пізніше також укладуть угоду і з олігархом Ахметовим, бо той також завжди робить ставки на кілька різних політичних сил, щоб ніколи не програвати.

Я тут згадав Железняка не просто так - він активно зараз працює проти ОП, системно працює, не сам працює (за допомогою фінансування Фіали та з підтримкою ФБР/НАБУ), і ось ці всі справи проти найближчого оточення Президента (в більшій частину видумані справі, які розваляться в Суді), паралельно з інтерв'ю Мендель та відновленням тиску АП Трампа на ОП Зеленського - це все не співпадіння (їх взагалі у політиці не буває)...

Можна по різному ставитися до ОП Зеленського і там є кого та за що критикувати і саджати за грати, але ось ця вся історія - це дуже погано, це про російські спроби внутрішнього реваншу за допомогою США, щоб змусити нашу владу капітулювати у війні і це вже мова не про прізвища, а про Державу і Націю.

Євгеній Прокопишин

Сьогодні всі варіанти безпілотних систем знаходяться в загребущих руках шахраїв, провокаторів, організованих злочинців

Виходить, що в указі Зеленського, суть була тільки в одному, ніщо не мало затьмарити дрібне свято путіна. По Україні більше 7000 малих та великих дронів.

Навіть жалюгідний цирк під кремлем 9 травня вчергове довів - його армія мильна бульбашка. Щоб ця бульбашка стільки років працювала як мясорубка для українців,потрібен тільки Зеленський з його підручними не фаховими холуями.

Ще з 14-го року тверезим людям було відомо,що таке безпілотна зброя, що таке тепловізори. Вперше в авіації тепловізори з компютером я застосував ще у 1989-му році на АН-26. Система фіксувала, рахувала об'єкти в автоматичному режимі.
Весь світ спостерігав за першим широким застосуванням дронів у Н.Карабаху.

Велику кількість різноманітних дронів я бачив на останній виставці озброєнь у Києві в останнє літо перед вторгненням. І ось воно - до осені 22-го,жодного тверезого замовлення від ГШ Залужного. Більш того, у кінці вересня 22-го , він з Забродським дають кремлю 9 місяців фору, вимагаючи від Заходу велику кількість бронетехніки!!!
Для чого? Формальна причина, щоб не громити путіна, який на початок жовтня залишився з жалюгідними 80-ти тисячами піших...

22 липня 2022-го, кремль в Україні провів одну з найгучніших спецоперацій,про яку майже щоденно нам нагадують псевдопатріоти - удар по аеродрому Канатове.За успіх цього удару вже майже виправдали полковника Червінського. Тут є кілька дрібниць, яких соромиться наше оборонно-безпекове керівництво. Просто божественні співпадіння - прилетіло більше десятка крилатих ракет, які дуже легко збиваються любими наявними засобами. Але ракети ніхто збивати не став. Якось так вийшло, що головки ракет знали де, що та хто. Знищені літаки, поранення отримали 17 військових, загинув комбриг... 

Полковник Руслан Тюх

І до сьогодні засекречені обставини загибелі цього дня полковника Руслана Тюха - найкращого нашого ФАХІВЦЯ з безпілотних систем. Мав відповідну профільну освіту,більше двадцяти років займався цією справою в ЗСУ. Пройшов підготовку в Турції та організував роботу байрактарів в Україні. Прибрати такого фахівця такого рангу та рівня - це мрія кожної спецслужби. Кілька місяців Червінський з ГУР, СБУ готували цю операцію, щоб вона стала настільки вдалою, що до сьогодні українські безпілотні війська залишились без голови.

Альтернативна аналітика

Альтернативна аналітика — це методи збору та інтерпретації даних, які відрізняються від традиційних підходів, пропонуючи вищу конфіденційність, простоту або фокус на прихованих показниках. Це включає інструменти веб-аналітики без cookie, нетрадиційні методи аналізу стейкхолдерів та інтелектуальні центри (think tanks), що пропонують виважений погляд на сучасні виклики.

Альтернативна аналітика досліджень являє собою методи, інструменти та метрики, які використовуються як альтернатива або доповнення до традиційних підходів (наприклад, класична статистика, імпакт-фактори або стандартні веб-аналітичні системи) для більш глибокого або специфічного розуміння даних. 

• Аналітичні підходи та дослідження:
  • Аналіз стейкхолдерів: Альтернативна технологія, що дозволяє уникнути провалу проектів через раннє залучення.
  • Економічна та політична аналітика: Центри, такі як «Консервативна Платформа», розробляють рекомендації для економіки та безпеки як альтернативу популізму.
  • Статистичні гіпотези: Використання альтернативних гіпотез для перевірки достовірності досліджень.
• Галузева аналітика:
  • Оборонна галузь: Розробка альтернативних стратегій аналітичними центрами (think tanks).

Ці методи забезпечують виважений погляд на сучасні виклики, орієнтуючись на реальні дані без надмірної складності.

«Русский мир» обрел свой смысл в братской могиле

Все идет своим чередом. Милитаризация в России переросла в культ войны. Культ войны в культ смерти. А культ смерти в патриотическую некрофилию.

И никак по-другому эти хороводы на кладбищах и мертвецов на палках не назовешь. «Русским мир» обрел свой смысл в братской могиле. Где трупы повышают самооценку живых.

Есть, наверное, что-то скрепно-возбуждающее в похоронках и мощах. Способное довести до оргазма гордости. И это уже не просто возвращение к корням, а признание в любви к костям на фоне символичного мавзолея.

Хто лобіював корупціонера Умєрова на посаду міністра оборони

Політично стурбована громадськість на всі заставки обговорює чергову порцію розмов між президентським «гаманцем» Тімуром Міндічем і колишнім міністром оборони Рустемом Умєровим, які були записані Оперативно-технічним управління НАБУ в ході негласних слідчих (розшукових) дій і «злиті» директором НАБУ Кривоносом своєму довіреному «журналісту» Михайлу Ткачу.

Зокрема в  ході розмови Міндіч інформує Умєрова про ймовірний продаж третини компанії Fire Point (це становить 600 мільйонів невідомо в якій валюті) іноземним інвесторам, при цьому 300 мільйонів інвестор готовий вкласти в розвиток компанії, а решту сплатити безпосередньо акціонерам. Окрім того, Міндіч дає вказівку Умєрову прийняти партію бронежилетів – очевидно, від компанії, пов’язаної з Міндічем – які Міноборони не хоче закупляти (напевно, через їхню низьку якість).

Завдяки цим записам широкі народні верстви остаточно переконались, що  Умєров – це доконаний корупціонер. Але хто ж просунув його на посаду міністра оборони? Завдяки кому Рустем Енверович долучився до колосальних грошових потоків?

Колишній народний депутат від партії «Голос» Рустем Умєров 6 вересня 2023 року був призначений міністром оборони України завдяки зусиллям члена правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції», народної депутатки з фракції «Голос» Олександри Устінової та за піар-підтримки професійних «громадських активістів» Віталія Шабуніна й Дар’ї Каленюк. На подяку за це Умєров пообіцяв внести подання про призначення заступниками міністра оборони мадам Каленюк та її найближчої подруги мадемуазель Берлінської.

Інтерес професійних «громадських активістів» мати на посаді міністра оборони свого соратника був спричинений тим, що з 25 лютого 2022 року солдат Шабунін фіктивно рахувався на військовій службі в 207 окремому батальйоні ТрО (військова частина А7376) на посадах (тільки не смійтесь) водія-електрика радіостанції, електрика відділення, стрільця 5 стрілецької роти, розвідника-номера обслуги розвідувального взводу. Разом з Шабуніним у цьому ж батальйоні фіктивно «служив» солдат Шерембей.

Зрозуміло, що в своїх підрозділах Шабунін не з’являвся, натомість проживав вдома й займався підприємницькою діяльністю, сумлінно декларуючи до 200 тис. грн доходу на місяць. А на випадок, якщо в батальйон приїде якась комісія й почне рахувати особовий склад по головах, командир військової частини підполковник Віктор Юшко щомісяця видавав накази про відрядження солдата Шабуніна до найрізноманітніших установ, зокрема до Центру інновацій і розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України.

Одного разу, влітку 2022 року, коли Шабунін з’явився в Міноборони «проштампувати» посвідку про відрядження, його там побачив тодішній міністр оборони Олексій Рєзніков, обурився й наказав негайно відправити солдата Шабуніна до його військової частини.

Шабунін, переляканий перспективою потрапити на фронт, домовився з Умєровим, що «Центр протидії корупції» буде усіляко лобіювати його кандидатуру на посаду міністра оборони, а в нагороду за це Умєров забере Шабуніна з ТрО і прилаштує на фіктивну службу в Центр інновацій та розвитку оборонних технологій.

Після призначення міністром оборони Умєров перевів Шабуніна разом з Шерембеєм на фіктивну службу в Центр інновацій і розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України та присвоїв звання «сержант». При цьому Шабунін і Шерембей на службі не з’являлися, натомість на всіх нарадах, де дерибанились гроші, у кабінеті Умєрова були присутні Шабунін і Каленюк: Каленюк там була присутня на правах майже заступника міністра, а Шабунін – як радник Умєрова.

Так було, доки Шабунін і Умєров не полаялись через 23 млрд. грн, які Умєров направив для закупівлі мінометних мін не на рахунки Пашинського, як хотіли директор Агентства оборонних закупівель Безрукова, її заступник Ситник та їхній трубадур Шабунін, а на рахунки своїх довірених осіб.

На фото – один з численних дописів з фейсбук-сторінки ЦПК, де розповідається про неймовірні чесноти міністра оборони Рустема Умєрова.

Владімір (Зеев) Жаботинський i українське питання

ІЗРАЇЛЬ  КЛЕЙНЕР 

Вдадімір  (Зеев) Жаботинський 

УКРАЇНСЬКЕ 
питання


Оідіїігесі  Ьу  ІІіе  Іпіегпеі  АгсИіує іп  2016  \л/і1Н  їипсііпд  їгот 
ІІпіуегзііу  ої  АІЬегІа  ШЬгагіез 


Иирз://агсИІУЄ.огд/сІеІаіІ5/і00кІеі_0 


Ізраїль  Клейнер 


Владімір  (ЗееВ) Жабопишський і українське  питання 

Вселюдськість у шатах  націоналізму 


Канадський  Інститут  Українських  Студій 
Київ  - Торонто  - Едмонтон 
1995 

Олег Валерійович - обʼєкт чекає!

Олег Ляшко і Андрій Герус

Олег Валерійович - обʼєкт чекає!)

Дуже довгий час приватні генеруючі станції Герус&Ко отримували газ від державного Нафтогазу по смішній пільговій ціні 7 грн за куб згідно постанови КМУ.

Потім ціна змінювалася, але завжди була значно нижче ринкової.

Ринкова ціна була в цей час від 18 до 28 грн і Нафтогаз отримував шалені збитки, оскільки купував газ по імпорту дорого, а продавав приватникам дешево.

В той же самий час приватні станції виробляли з газу електроенергію та продавали її по «ринковій» ціні, яка була значно вище навіть європейської.

Які шалені надприбутки за цей час отримала ця бізнес-група лишається тільки здогадуватися, хоча оцінити це не складно - це мільярди гривень.

В той же час Нафтогаз шукав по світу кредити та вішав їх на компанію.
За оцінками голови Нафтогазу Корецького обсяг кредитів зараз 200 млрд грн!!!

Нарешті дуже потужний та дуже професійний уряд зрозумів в яку халепу він заводить ситуацію та припинив цю «шару» для приватників.

Одразу почалася істерика та гучна маніпуляція і в результаті парламентські лобісти від «слуг народу» таки дотисли уряд та НКРЕКП на підвищення ціни.

Остання потужна «нарада» монокоаліції, на яку запросили премʼєра Свириденко, саме й була останнім елементом шантажу.

До цього Герус десятки разів ходив на зустрічі до Свириденко та Шмигаля та шантажував їх неприйняттям так званих «європейських законів», які свідомо тримав роками в комітеті і не випускав в зал.

В результаті топ-урядовці почали телефонувати в «незалежну» НКРЕКП і вимагати (!!) зробити ціни такими «як каже Герус»!

Одночасно йшов потужний шантаж членів НКРЕКП з погрозою здійснити ротацію, звільнивши їх та привівши стару команду Геруса - Тарасюк@Ко, які з 2019 року допомогли вивести з «ринку» величезні суми. 

Згадайте так звану «торгівлю повітрям», яка обійшлася споживачам в мільярди гривень - їх заробили посередники-спекулянти, повʼязані з цими персонажами.

На жаль - НКРЕКП тиску не витримала та прийняла рішення про підвищення.
Сьогодні ж на засіданні обленерго вголос почали вимагати чергового підвищення тарифу, бо це тісно повʼязано з ціною електроенергії.

І останнє!
Коли якісь псевдоексперти типу «павлюків» починають шукати обґрунтування цим «ринковим» рішенням памʼятайте про одне - вони годуються навколо цих шахраїв.

А рішення було простим та очевидним:

1. Державна монополія на імпорт електроенергії через режим ПСО для вирівнювання ціни за рахунок компенсації збитків від імпорту надприбутком від торгівлі «дешевою» е/е Енергоатому, яку освоюють комерційні структури.

2. Для «розподіленої генерації» не може бути окупності 2 роки, що пообіцяли своїм іноземним кредиторам шахраї, про яких я пишу.

5-6 років окупності цілком пристойний термін, що абсолютно покривалося би існуючими цінами на е/е та ринковою ціною газу без збитків Нафтогазу.
А поки Нафтогаз вимушено припиняє постачання газу ТКЕ, блокує їм рахунки та вишибає з ОМС та споживачів гроші - вони йому потрібні на закачку газу.
А грошей там обмаль!

Одночасно уряд Свириденко/Шмигаля своїми непрофесійними та бездарними рішеннями останніх років створив величезний борг бюджету перед ОМС на рівні 75 млрд грн - це так звана «різниця в тарифах».
Ці борги уряд віддавати просто не збирається - але це вже тема окремої історії.

Ос така … , малята.

Alexey Kucherenko 

Пам'ятайте про аятол в кіпах

На цьому фото релігійний фанатік на Близькому Сході розбиває кувалдою голову статуї Христа. Дикун ненавидить християн, а тому поспішив це продемонструвати.
Не те, щоб в мене душа сильно боліла за християн... А тим більше добре, що оплот цивілізації на Близькому сході - наш любімий Ізраїль - бореться з мракобісними релігійними фанатиками.

Правда, маленька деталь...

На фото - солдат армії Ізраїля. Саме армія оборони Ізраїля знищує терористичну інфраструктуру християнської спільноти міста Дебел в Лівані.

Нетаньяху "засудив" зашкварне фото. "ЦАХАЛ підтвердив інцидент і розпочав розслідування" (як і в 100 із 100 попередніх випадків закінчиться нічим; і далі - чому).
Я думаю, це привід поговорити, хто тут аятола в кіпі.

Як перемогти ідеологію руского міра

Розпочався 2 курс Військово-патріотичної школи "Бандерівець". 

Ірина «Ластівка» Драгущак, -
ветеран, офіцер ЗСУ- прочитала лекцію учасникам Школи на тему: "Чому воює росія: як перемогти ідеологію руского міра"

Кілька тез із виступу:

- расія на державному рівні прийняла ідеологію війни, апелюючи до історії - що вони великими були лише тоді, коли окуповували інших;
- для них немає українців - є лише "малороси", яких потрібно "навернути";
- приклади "навернення" ми бачили у Бучі, Ірпені...;
- як можна домовлятися про своє життя з тим, хто задекларував тебе вбити;
- з расією не буває миру - лише тимчасове перемир'я;
- расію потрібно валити, як із середини (підтримуючи загноблені нацменшини) - так і ззовні..., як це зараз роблять Сили оборони України, за що ми їм дуже вдячні!

На завершення лекції подруга "Ластівка" порушила питання, як протистояти руzzкому миру:
- Свідчити правду;
- Плекати єдність;
- Знати хто ми;
- Жити за цінностями;
- Мислити. Осмислювати. Пам’ятати;
- Виявляти цивільну відвагу;
- Гартувати характер;
- Готуватися до війни;
- Не бути поза битвою – вона триває щодня.

Американист Малек Дудаков о нарастающих признаках рецессии в США на фоне конфликта с Ираном.

Всё больше представителей финансовых элит США заговорили о приближении скорой рецессии. Теперь к хору пессимистов присоединился и директор крупнейшего американского банка JPMorgan Джейми Даймон. Он ожидает роста инфляции и ключевой ставки ФРС, а затем и падения экономики.

При этом Даймон никуда не дел свой либеральный интервенционизм - он призывает продолжать вести войну с Ираном, а заодно ещё и вернуться к поддержке Украины. Это буквально призыв затянуть пояса и потерпеть экономические тяготы ради попыток передела мировых сфер влияния.

Впрочем, большинству американцев чужды подобные сентенции. Но с экономическим анализом Даймона спорить сложно - как глава огромного банка с активами в 4 триллиона долларов он чутко ощущает нынешние тренды. Рост цен на топливо, особенно дизель и авиагорючее, вызвал настоящую шоковую терапию.

Удорожание всей логистики приведёт к скачку инфляции с 2% до 4-6%. Федрезерв, завязший в судебной войне с Трампом, вполне может в пику Белому дому поднять ключевую ставку, что добьёт закредитованную экономику США. К тому же в этом году начинает проявляться и схлопывание пузыря ИИ, а это единственный на текущий момент драйвер роста американского ВВП.

Бум дата-центров и так не окупается, а на фоне энергокризиса содержать их станет совсем накладно. Рушится и рынок частного капитала, он как и ипотечная индустрия в 2007 году непрозрачен и очень коррумпирован. Куда ни кинь - всюду клин. Вопрос лишь в том, что рванёт первым. Но ясно одно - авантюра в Иране запустила эффект домино, который похоронит очень многих.

Найнебезпечніший ідіот у кімнаті

Найнебезпечніший ідіот у кімнаті Ось чоловік, який колись зателефонував до нью-йоркської газети під вигаданим іменем, щоб розповісти, який він надзвичайно багатий. Не тому, що йому щось було потрібно. Не тому, що для цього була якась сенсація. Просто тому, що тиша в його власній голові стала нестерпною без когось, будь-кого, хто б підтвердив, що він існує і що він неймовірний. Дональд Трамп, за будь-якими розумними мірками, є найкатастрофічнішою егоїстичною людиною, якій будь-коли доручали ядерні коди. І за свій час я зустрічав справді вражаючих ідіотів. Одного разу я спостерігав, як чоловік намагався обігнати вантажівку на глухому повороті на Robin Reliant. Трамп зображує цю людину обережним, вважливим інтелектуалом. Річ у тім, що справді небезпечні люди зазвичай становлять більшу загрозу для своїх друзів, ніж для ворогів. Трамп спалив більше альянсів, зрадив більше лоялістів і принизив більше прихильників, ніж будь-який іноземний супротивник міг би собі уявити. Він відкрив скриньку Пандори, показуючи, що йдеться про Близький Схід, з невимушеною впевненістю людини, яка ніколи насправді не читала про Близький Схід. Та й про щось інше, зрештою. Наскільки всі могли зрозуміти, план полягав у тому, щоб прилетіти, переставити меблі та поїхати з такою чудовою пропозицією, що аж сльози навертатимуться на очі. Насправді сталося те, що завжди трапляється, коли людина без знань і терпіння намагається вирішити проблему, яка назрівала ще з часів, коли не існувала Америка. Майже мільярд людей у ​​союзних країнах спостерігали за тим, що відбувається, і одночасно дійшли одного й того ж висновку: ця людина хвора, у нас з нею немає нічого спільного, і вона нічого не розуміє ні в чому. Він називає себе християнином. Глибоко побожним, очевидно. Хоча коли його запитують про його улюблений біблійний вірш, він відмовляється ним поділитися. Бо це особисте. Що є цікавою позицією для людини, яка зробила абсолютно все інше про себе предметом гучного, невпинного, виснажливого публічного відома. Цей вірш особистий. Судових процесів про шахрайство не було. Зрад не було. Банкрутств не було. Фальшивих газетних дзвінків не було. Але біблійний вірш. Це залишається між ним і Богом. Що, власне, говорить вам усе. 

 Гандальв /

@Microinteracti1

Шимон Перес: українці, забудьте свою історію!

У Києві, на зборах, організованих Фондом «Ефективне управління», Шимон Перес виступив перед представниками управлінської еліти та ділових кіл України з публічною лекцією «Політичні та економічні виклики в епоху глобалізації», у якій зокрема порадив українцям не зосереджуватися на історії:

"Якби мене запитали, що порадити Україні, я б сказав: забудьте історію, історія взагалі не важлива. ... Вам не вдасться не повторити помилок минулого, ви просто наробите нових."

Епштейн працював на Ізраїль

Ключові факти, через які вважають, що Епштейн працював на Ізраїль (або Mossad) як asset для шантажу/збору компромату:

1. Батько Гілейн Максвелл — Роберт Максвелл — довгий час вважався активним агентом Mossad (підтверджено багатьма джерелами, включаючи книги та інтерв'ю). Він помер у 1991-му за загадкових обставин (утоплення). Епштейн у своїх email 2018 року писав, що Максвелл погрожував Mossad: якщо не дадуть £400 млн на порятунок бізнесу, він розкриє все, що робив для них. Гілейн, його дочка, стала головною партнеркою Епштейна.

2. Ехуд Барак (колишній прем'єр Ізраїлю, екс-міністр оборони) мав дуже тісні зв'язки з Епштейном: відвідував його квартири в Нью-Йорку десятки разів (навіть після 2008-го вироку), літав його літаком, ночував. Епштейн платив за лікування помічника Барака (Йоні Корена, пов'язаного з військовою розвідкою Ізраїлю). У листах Епштейн жартував з Бараком: «Ти повинен чітко сказати, що я не працюю на Mossad :)». Багато хто бачить у цьому іронію. 

Бакалець Олександр. Українофобія: історія і сьогодення

У статті зроблена спроба подати визначення українофобії як соціального явища, його співвідношення з іншими політологічними дефініціями: шовінізм, націоналізм, русофобія та ін. На основі фактичного і статистичного матеріалу з історичного минулого і сьогодення Миколаївщини висвітлюється процес формування та прояви українофобії в регіоні

Органічне неприйняття частиною росіян мови, культури взагалі, традицій та звичаїв українського етносу, небажання втратити політико-економічне і духовне панування в Україні - явища, які мають глибоке історичне коріння. Про це свідчать приклади з епох Петра І й Катерини ІІ, коли навіть Біблію забороняли друкувати українською мовою.
Більше того, названа цариця для загального відома зробила навіть такий висновок: "Украинского языка не было, нет и быть не может".

Злочини директора НАБУ Семена Кривоноса

Директор НАБУ Кривонос записав крадену землю на племінницю

Сестра Кривоноса -Черненко Наталія Володимирівна(1969рн) має доньку Черненко Ольгу Олегівну(1991рн), яка має авто HYUNDAI SANTA FE 2010рв (д.н.АА6..0К*), який перебував у фактичному користуванні Кривоноса (тайм код 3:37:10)

19.11.2014 в цьому авто було проведено обшук по кримінальному провадженню СБУ № 22014101110000061 від 25.04.2014 по ч.4 ст.368ККУ

розслідуванням встановлено, що з квітня 2014 року голова Старобезрадівської сільської ради Київської обл Горбаченко П.М., вступивши у злочинну змову із начальником реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Кривоносом С.Ю. (зараз – НАБУ), … вимагав у фізособи неправомірну вигоду $120тис за отримання земельної ділянки  площею 0,25 га (кад.№ 3223187700:05:018:0222)

через цю справу Кривонос знявся з конкурса на НАБУ в 2016

але я про інше:
СБУшники не дослідили, що тоді ж Кривонос записав на юну племінницю-студентку Черненко Ольгу Олегівну земельну ділянку неподалік (кад.№3223186600:02:0..:0…*) яку через підставних вкрадено в ДП «Київське лісове господарство». Тривають суди (№372/955/23) тому Черненко (та Кривонос) не можуть продати ділянку

тоді ж Кривонос записав на себе особисто дві вкрадені в лісгоспу ділянки неподалік:

1,99га кад.№3223184200:07:002:0034 цю ділянку Кривонос потім переписав на Артемія Єршова (друг/партнер Льовочкіна)

1,93га кад.№3223184200:07:003:0004 подарував Михайлу Мушенко (партнер родини Кучми-Пінчука)

* Не вказую точні номери, щоб не порушувати правила телеграм на розміщення конфіденційної інформації