Невзоров: "Служби в церквах - це сценізм який працює на малоінтелектуалізовану публіку"

Припустимо, що поруч із нами сидить китаєць чотирнадцятого століття. Що він думає, дивлячись на запальничку? Китаєць думає, що там ув'язнений дракон. Ми натискаємо якийсь клапан, дракону прищемляється хвіст, і він від болю вивергає вогонь. А ми з вами знаємо, що ця штука відлита з пластмаси в Китаї, газ під тиском, зубчасте колесо.

Тобто, ми знаємо конструкцію, нам не потрібні дикі пояснення. Знання того, що в утворення світу та у філогенез ніколи не втручалися ніякі сторонні сили, позбавляє нас релігійності. Але 99% людей вважають знання природничо-порядкового порядку або зайвими, або занадто обтяжливими, або занадто складними. А віра — це лише відсутність знання. Справа в сірості.

Homo пропонується добре театралізоване примітивне пояснення. Адже коли ви слухаєте якогось архієрея, ви насамперед слухаєте не людину, не голос, ви переважно слухаєте чотири з половиною квадратних метри парчі, велику кількість біжутерії, ви слухаєте фіолетовий оксамит і чорне сукно. А ви цього дядька архімандрита поголіть, пострижіть, одягніть у майку, посадіть навпроти себе на кухні, поставте перед ним порожню пляшку з-під кефіру, і все, що він каже, здаватиметься маренням божевільного. Такого роду сценізм дуже працює на мало інтелектуалізовану публіку...

© А. Невзоров

Який стосунок мають до українців семітські розборки 2000-річної давнини?

Коли я бачу віруючого єврея (ортодокса, хасида чи просто охайного парафіянина синагоги – Бродського) я його цілком розумію, на культурному рівні. Бо написане в біблії ставитиметься безпосередньо до його народу, його міфології, історії, взаємин і т.д. Він у такий спосіб вивчає етногенез попередніх поколінь. Коли я бачу мусульман, які поспішають на намаз, я теж розумію суть їхньої віри – коран розповідає про життя їхніх предків, про завоювання правовірних салафітів тощо. 

Але коли я бачу слов'ян, які розповідають про те, що біблія це "моя" книга і я маю знати хто кого там зрадив, кинув, обібрав, віддав у рабство чи обдурив - ось це мені вже складно зрозуміти. 

Який стосунок мають до мене всі ці семітські розборки 2000-річної давності? І до чого це мені? І навіщо? Я мушу всю цю жорстокість, яку там так яскраво описують приймати за зразок поведінки та еталон моралі? 

А як же історія та культура моїх предків? Невже наша шикарна природа гірша за "святу" пустелю? 

Мене цікавить те, що відбувалося тут, а не десь далеко "там". І всі ці бабусі, які повторюють як заклинання незрозумілі імена давніх, чужих їм народів – для мене не більше ніж культурні мігранти, сторонні тіла на тілі Русі. Їхні знання своєї, рідної культури на рівні "ми тут людей їли, потім нас охрестили, хвости відразу відпали і давай міста будувати". Нісенітниця/маячня/маразм. 

Якби мені захотілося "увірувати" - я вибрав би язичництво. Принаймні воно говорить про свою землю, про Рід, про наших предків і переказів. Про те, що не можна жити паразитами і знищувати свою землю. А це мені набагато ближче...

Maks Chehov

Согласно Евангелию ребе Христос и апостолы во время тайной вечери не сидели а лежали

Общая истерия по поводу веселой пародии на "тайную вечерю" не вполне понятна ( на Олимпиаде) 

Эту вечерю использовали и для рекламы собачьего корма, чулок, услуг сервировщиков, крысиного яда и пр.

Пора бы привыкнуть.
       Кстати!

Согласно еврейским народным сказкам (евангелиям) - эта вечеринка, сама по себе имела  весьма скандальный и шокирующий смысл.

Напомню: бродячий раввин иисус устроил прощальный банкет для своей бригады.

Все шло штатным порядком, но в какой то момент иисус предложил братве есть его мясо и пить его кровь.

«Яко прикаже князе веровати, тако и будем веровати»

Українці, які справедливо обурені наявністю в Україні московської пропагандистської мережі УПЦ ФСБ, не достатньо поінформовані що до сутності й практики свого ворога, отже слабко аргументують.
Але ми їм допоможемо.

Спочатку історія питання:
Утворення московської "церкви" було підлим і неканонічним.
Ординська підстилка, московський князь Васілій ІІ Васільевіч, без дозволу Вселенської Патріархії скликає в Москві в 1448 році неканонічний собор, на якому поставляє на митрополичу кафедру свого ставленика "єпископа" Рязанського Йону.
Представники канонічного Православ’я, які виступили проти лже-собору були «закуті в окови». В 1459 році князь Васілій темний примусив єпископів принести клятву йому особисто.
Разом з тим на Русь (тобто, в Україну) від Вселенського Патріарха прибув канонічний митрополит Григорій . І Йона Рязанський був проклятий, як «розкольничий монах, син беззакония», а з ним і 9 "єпископів".
У 1470 році відлучені від церкви, розкольницькі московські "митрополити" прибрали зі свого титулу титул «Київський» і з того часу з’явилася окрема "церква", яку більше 100 років не визнавав православний світ.
Гаслом московської "церкви" стануть слова клятви єпископів Васілію ІІ Васільєвічу: «Яко прикаже князе веровати, тако и будем веровати».

РПЦ Московського патріархату – «Шарашкіна контора»

Як війна СРСР з Рейхом створила псевдоцеркву - РПЦ Московського патріархату, яку ще до війни «Союз воинствующих безбожников» під гаслом «забыть имя Бога» - знищив!

Історія російського православ’я 20 століття, є дуже парадоксальною і не завжди зрозумілою. Також це безпосередньо стосується РПЦ Московського патріархату, яка по суті почала свою історію під час війни. Я рекомендую прочитати мою статтю, звісно хто хоче («Чому РПЦ заграницей не визнає теперішню РПЦ Московського патріархату…») для того щоб зрозуміти чому справжня РПЦ, яка тягне свою історію з часів Московського царства, яка покинула у 1920 році Росію з Білогвардійцями, перебувала у еміграції та виступала за реставрацію монархії на батьківщині, підтримувала Третій Рейх та Гітлера, і врешті-решт опинилася у США в Джорданвілі, штат Нью-Йорк, де досі не визнає законність РПЦ Московського патріархату, який створили під час війни з виживших «катакомбних» батюшок, яких не встигли перестріляти «Союз воинствующих безбожников» в 20 та 30-ті роки, якими керував Сталін, і який колись сам вчився у духовній семінарії, і чому після того всі священники «нової» РПЦ у СРСР, мали проходити «одобрення» КГБ, а нині їх контролює ФСБ!

Невзоров о празднике Пасхи - «Прошедший мимо»

Мы знаем, что за последние годы церковного беспредела и обнагления воспиталось огромное количество людей, у которых поздний путинизм выработал очень интересный рефлекс. В определенный день они изготавливают или добывают кексы специальной формы и несут эти кексы попам, чтобы кексы приобрели некие волшебные свойства. Благодать сходит на кексы только после того, как поп на них чем-то побрызгает.

Вот самые сознательные верующие, они кроме кекса приносят с собой еще пирамидку из сырковой массы с изюмом. Брызгать надо на нее тоже. А если поп не побрызгает, то кекс и пирамидка не приобретают магических свойств, работать не будут. В чем заключается волшебная сила кексов и пирамидок после брызганья никто не понимает и не знает.

Александр Невзоров о христианских ценностях

Александр Невзоров

Пламя костров этих ученых, их обгорелые трупы — вот это христианские ценности

Христианские ценности — это то, чем жила, занималась и руководствовалась не только христианская церковь, но и христианство в целом в течение двух тысяч лет.

Что такое христианские ценности? Во-первых, это индульгенции. Во-вторых, это аутодафе, то есть костры с лопающимися черепами от жары всяких там ученых, философов. Это епитимьи, это флагелляции, то есть тысячи бичей одновременно вспарывают кожу на плечах, животах тысяч маразматиков, завшивленных толп, которые куда-то бредут с крестами. Христианская ценность — это инквизиция и изобретение самых немыслимых пыток и их применение. Чисто христианская ценность. Христианской ценностью является организация массовых убийств типа Варфоломеевских ночей, уничтожения городов и областей, в том числе, и в Европе (тот же самый Каркассон), целых стран на Востоке крестоносцами. Город гниющих трупов тоже христианская ценность. Вот как вы считаете, на христианскую ценность больше тянут русские еврейские погромы или убийство русских же староверов или молокан целыми семьями тогда, когда бердышами вырубали всё население старообрядческих поселений.

Александр Невзоров о плевании в Библии

Надо понимать, что Библия (фэнтези известное), фанатами которой является вся эта публика, она переполнена слюнями, плевками, проглатыванием слюны, плевками в глаза, в рот. Персонажи библейских сказок не только плюются друг в друга, они еще и мажут друг другу физиономии слюнями.

Вот вы на меня так изумленно смотрите, но кто не знаком с этой забавной книжицей Библия, он не в курсе, что там кроме наставлений по педофилии, по зарезыванию детей, по различным формам экстремизма, убийства инвалидов, описание вечных истерик бога и его самодурства всё очень замешано на описании и рассматривании всяких выделений. Там только сперма (семя) упоминается 76 раз как минимум, 300 раз кровь, блевотина, рвота, желчь.

День транспортировки расчлененного трупа

А.Невзоров:

— Почему парад мракобесия должен доставлять столько же неудобств, сколько и президент, абсолютно неясно.

Вообще, знаете, чем был посвящен этот маскарад на Невском? Вот что послужило причиной? У православных был праздничек: день транспортировки расчлененного трупа. Именно такой перевод буквально с пафосного языка со слов «перенесение мощей». По сути дела это транспортировка расчлененного трупа. По этой причине живые, спустя 300 лет должны были в этих пробках мучиться.