06.11.26

Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія» — це спецоперація та елемент гібридної війни Росії проти України

Останнім часом в групу Ізмаїл-онлайн надходить багато скарг на дописи в яких критику та засудження так званих «Бессарабії» та «бессарабських болгар» називають "провокаціями з метою розпалення міжнаціональної ворожнечі". Також критикують наших адмінів, і навіть погрожують їм за "дискредитацію місцевих болгар" і за "спроби посварити Україну з Болгарією".

Шо означає російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія» кожен може особисто дізнатися поставивши це питання в пошуковиках або в ШІ.

Ми даємо лише короткий огляд цієї тематики, який є консолідованою позицією наших адмінів і модераторів.
 
 
* * *
Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія» — це спецоперація та елемент гібридної війни Росії проти України, спрямована на дестабілізацію ситуації на півдні Одещини (в регіоні Буджак) та створення маріонеткового утворення.

На початку 2000-х росія розпочала проєкт «русский міръ». Зокрема президент Путін почав активно використовувати цей термін у публічних виступах, перетворивши його на елемент офіційної риторики. У червні 2007 Путін підписав Указ № 796 «О создании фонда "Русский мир", яким було офіційно створено державну структуру (за участю МЗС та Міносвіти РФ) для просування цієї ідеології за кордоном. Патріарх РПЦ Кирил (Гундяєв) інтегрував концепцію «русского міра» в релігійну доктрину, оголосивши її цивілізаційним стержнем РПЦ МП.

Проєкти «Новоросія», «КримНаш», «ДНР», «ЛНР», «БНР» («Бессарабія» / «Бессарабська народна республіка») є прямими складовими та практичними інструментами реалізації ідеології «русского міра».

Важливо розуміти, що антиукраїнський проєкт «Бессарабія» розпочався на початку 2000-х років.

До цього, з 1917-го по 2000 рік, про «Бессарабію» згадували хіба що в історичному контексті існування Бессарабської губернії Російської імперії (1878–1917).

У цьому контексті «бессарабські болгари» — це болгари, яких Російська імперія переселила до Буджака і які проживали на території Бессарабської губернії.

Жодним чином не можна стверджувати, що болгари є «бессарабськими» тому що вони нібито походять з Бессарабської губернії. Болгари, яких переселили в 19 ст. до Бессарабської губернії, походили з різних регіонів Болгарії. Серед них були вихідці з Ямбольського, Добруджанського, Сливенського, Шуменського та інших регіонів. Тому називати їх «бессарабськими» некоректно.

Наприклад, правильно казати: ямбольські болгари, які проживали в Бессарабській губернії.

Виходячи з цього, сьогодні термін «бессарабські болгари» — це симулякр, пропагандистський конструкт, штучно сформована регіональна ідентичність, яка підміняє реальне походження болгар імперською колоніальною назвою «Бессарабія».

Терміни «бессарабські болгари» як і «Бессарабія» не використовувались в УРСР і до 2000-х років в Україні та з'явилися разом із антиукраїнською концепцією «русский міръ».

Важливо знати також, що після невдалої спроби створення БНР в 2015, фашистська росія і досі фінансує проєкт «Бессарабія» і в його рамках "прокачує" пропагандистський конструкт «бессарабські болгари».
 
 
* * *
Визначення антиукраїнського проєкту «Бессарабія» з інтернету

Російський проєкт «Бессарабія» — це спеціальний інформаційно-політичний, дестабілізаційний та підривний проєкт, який розглядається як складова гібридної війни фашистської росії проти України та ширшого антиукраїнського проєкту «Русскій мір». Його мета — використання історичних, етнічних, мовних і регіональних відмінностей населення півдня Одеської області для формування уявлення про Буджак як про нібито окрему від України територію, створення підґрунтя для сепаратизму та послаблення українського контролю над регіоном.
Мета проєкту

У широкому розумінні російський проєкт «Бессарабія» спрямований на:

• формування образу Буджака як «окремої Бессарабії»;

• послаблення української політичної та інформаційної присутності в регіоні;

• використання етнічного та мовного різноманіття для провокування внутрішніх суперечностей;

• поширення недовіри до центральної української влади;

• створення підґрунтя для сепаратистських настроїв;

• нав'язування російських імперських історичних наративів;

• використання історії та топоніміки як інструментів політичного впливу;

• формування сприятливого інформаційного середовища для майбутніх дестабілізаційних операцій.

У разі сприятливих для фашистської росії умов, така інформаційна підготовка може бути використана для переходу від інформаційної операції до політичної, а за необхідності — силової фази.

Ті болгари, які називають себе «бессарабськими», роблять це, щоб не називатися «українськими».

Як правильно називати наш край?


Правильно називати наш край його питомими історичними іменами: Буджак або Українське Придунав'я, Подунав'я.
Не існує ніякої «української Бессарабії», «Бессарабія» взагалі не має суб'єктності в Україні.
Цей термін є лінгвістичною та геополітичною пасткою, створеною Російською імперією та реанімованою Путіним.
Адміни групи Ізмаїл-онлайн

Найдурнуватіший рекорд Радянського Союзу

Поліна Осипенко, Валентина Гризодубова та Марина Раскова, 24 вересня 1938 року

У 30-их роках ХХ століття в СРСР було два божевілля: сталінізм і рекордоманія. Якщо перше – абсолютно трагедійна історія, то друге більше схоже на комедію. Рекорди і соціалістичні змагання не влаштовували хіба в номінації, бугай з якого колгоспу насрає більшу купу. Хоча хтозна… 

На другому місці за трудовими рекордами йшли рекорди авіаційні. З історії авіаційної рекордоманії сьогодні хтось десь ще може згадати хіба переліт Чкалова через Північний полюс. Решту героїв пішли у забуття разом із Радянським Союзом. А дарма, бо були вони символами, за якими можна робити висновок про абсолютну придуркуватість епохи. А найдурнуватіший, напевно, рекорд було встановлено у 1938 році.

Отож, за офіційною версією того часу, наприкінці кривавого 1937 року, одразу після польоту Чкалова, до Сталіна прийшли молоді льотчиці Валентина Гризодубова та Поліна Осипенко і попросилися повторити подвиг Чкалова суто жіночим екіпажем. За океан дівчат не відпустили, натомість запропонували повторити політ Владіміра Коккінакі за маршрутом Москва – Далекий Схід. 

30.10.26

ІНДАР від медичної мафії до зірок шоубізу

28 жовтня голова Фонда держмайна – Дмитро Наталуха змінив керівника ПрАТ "ПО ВИРОБНИЦТВУ ІНСУЛІНІВ "ІНДАР", в якому Держава володіє 70%.

З 2012 року Індаром керувала Вишневська Любов Вікторівна (1972рн) відома лікарка, її батько В'ячеслав Пєрєдєрій В'ячеслав багаторічний 1-й заст.Міністра охорони здоров'я, а партнерка - Наталія Шолойко -заст.директора з реєстрації та фармаконагляду Державного експертного центру МОЗ

Керівником Наталуха призначив Матюніна Ігоря Анатолійовича (1978рн) який раніше керував фірмами:
"ЦЕНТРАГРОБУД", ПСП "НОВАКИ", "СКОБІС", "НОВІАН", "ВП "ПАНОРАМА", "АКВАПЛАТФОРМА", "ІНФРАСТРУКТУРНІ ІНВЕСТИЦІЇ" засновником яких є компанія ТОВ "АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ" власником 97% якої є ЄФРОСІНІНА МАРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА (1979рн) відома інфлюенсерка-ютуберка

Звичайно за перехопленням контролю над єдиним сучасним виробником інсуліну стоїть не зіркова Маша, і навіть не її московська сестра Єлизавета Ющенко заміжня за російським авторитетом Єфімцевим
І навіть не чоловік Маші – Тимур Хромаєв колишній власник ТОВ "АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ" та голова НКЦПФР

За захопленням стоїть той хто свого часу призначив Хромаєва в НКЦПФР, той хто володіє телеканалами де спалахнула зірка Маші а саме Віктор Михайлович Пінчук, близьким товаришем якого є Давид Бєжуашвілі – грузинський олігарх та власник 30% ІНДАРу, який давно намагається приватизувати державні 70%

В 2025 р Бежуашвілі намагався приватизувати Укрбуд, але його збив Фонд держмайна за зв’язок з росіянами. Тому офіційно приватизувати ІНДАР йому буде непросто. Тому й пішли по шляху приватизації менеджменту…

Нагадаю, Бежуашвілі профінансував $320тис на підозрілі земельні транзакції Богдана Немировського – чоловіка племінниці Семена Кривоноса. Тобто з боку НАБУ питань не буде.

20.10.26

Деякі роздуми щодо правдивості версії "трагедії Бабиного Яра"

Кияни слухають гучномовець на автомобілі 637 роти пропаганди на Хрещатику, вересень 1941 року. 

В середині 2000-х в інтернеті з'явилося безліч фотодокументів і кінохроніки щодо знищення більшовиками центру Києва у кінці вересня 1941 року. І одразу у всіх почали закрадатися сумніви щодо правдивості версії "трагедії Бабиного Яра".

Ось сьогодні відомий єврей Йосиф Зісельс пише "28 вересня німці почали клеїти оголошення про те, що на ранок 29-го всім євреям слід зібратися в одному місці".
Пам'ятаєте об'яву без підпису яку розповсюджували в інеті "Всім жидам міста Києва і околиць зібратися 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника — Доктерівській..."? (зараз її не побачити - сховали).

17.10.26

Крупный скандал - Как Израиль обманул Польшу

Премьер-министр Польши Дональд Туск обвинил прежнее правительство в передаче секретных данных Израилю через шпионское ПО Pegasus, вызвав политический скандал.

Туск заявил, что польские службы безопасности допустили утечку данных израильской компании. По его словам, предыдущая администрация заплатила более 30 миллионов злотых за систему слежки, контроль над которой оставался у Израиля.

Польская Национальная прокуратура и сенатская комиссия по расследованию обнародовали ключевые выводы по делу об израильском шпионском ПО Pegasus.

То, что начиналось как покупка «оружия против террористов и организованной преступности», обернулось внутренней слежкой, масштабной слежкой Израиля за Польшей и прямой угрозой национальной безопасности.

Як визначалася лінія територіального розмежування між УСРР та РСФРР



"16 жовтня 1925 року рішенням Президії ЦВК СРСР Україна передала Росії Східний Донбас і Таганріжжя, а замість очікуваної Північної Слобожанщини отримала лише зовсім незначні території на північному сході. Цим було законодавчо оформлено нову лінію кордону між УСРР та РСФРР, яка, зазнавши надалі невеликих змін, після розпаду СРСР стала державним кордоном між Україною та Російською Федерацією.
 
У практичному сенсі питання про кордон між радянськими Україною та Росією постало на початку 1919 року. У його визначенні у Кремлі були змушені були спиратися на задекларований у квітні-травні 1917 року Українською Центральною Радою етнографічний принцип, який у листопаді був юридично оформлений ІІІ Універсалом УЦР, однак через складнощі втілення в життя він обмежувався губернськими межами — територією УНР було означено 9 губерній, причому Таврійську — без Криму.

Спираючись саме на визначені ІІІ Універсалом як українські 9 губерній російський Раднарком протестував навесні 1918 року проти введення українсько-німецьких військ на інші етнографічно українські території, насамперед — Курської губернії. І саме губернський поділ став основою для першого розмежування між УСРР та РСФРР, яке було формально узгоджене наприкінці лютого — на початку березня 1919 року. Тоді, незважаючи на належність на початку 1919 року до України низки повітів колишньої Курської губернії, територією УСРР було визнано 9 довоєнних губерній, причому Таврійську — знову без Криму, а Чернігівську — без чотирьох північних повітів (Мглинського, Суразького, Стародубського та Новозибківського), де українці не становили більшості населення.

06.10.26

Російський проєкт «Бессарабія»

Російський проєкт «Бессарабія»

Російський проєкт «Бессарабія» — це спеціальний інформаційно-політичний, дестабілізаційний та підривний проєкт, який розглядається як складова гібридної війни Росії проти України та ширшого антиукраїнського проєкту «Русскій мір». Його мета — використання історичних, етнічних, мовних і регіональних відмінностей населення півдня Одеської області для формування уявлення про Буджак як про нібито окрему від України територію, створення підґрунтя для сепаратизму та послаблення українського контролю над регіоном.

Назва «Бессарабія» у межах цього проєкту використовується не лише як географічне позначення. Вона стає політичним маркером, навколо якого конструюється образ «окремої Бессарабії» — особливого простору зі своїми нібито відмінними політичними інтересами, населенням та історичною долею. Саме тому проєкт варто розглядати не просто як спробу створення чергового сепаратистського утворення, а як комплексну технологію гібридного впливу.

Походження та перша фаза проєкту

Найбільш відкрито російський проєкт «Бессарабія» проявився у 2014–2015 роках, після початку російської агресії проти України, одночасно з іншими проєктами створення проросійських «народних республік».

У південній частині Одеської області, в історичному регіоні Буджак, були здійснені спроби створити політичну інфраструктуру, яка мала б представляти регіон як окрему політичну територію. Одним із таких інструментів стала так звана «Народна рада Бессарабії», яка позиціонувала себе як представницький орган місцевих національних меншин.

Читайте також:  Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія»: коли і де він почався і в якому стані перебуває зараз

Паралельно готувався сценарій створення так званої «Бессарабської народної республіки» (БНР) — незаконного проросійського квазіутворення за моделлю окупаційних «народних республік» на Донбасі. За даними українських правоохоронців, план передбачав, зокрема, дестабілізацію ситуації в регіоні, блокування транспортного сполучення, створення незаконних органів влади та використання сил із території Придністров'я.

Таким чином, початкова фаза проєкту мала територіально-сепаратистський характер: від створення політичної видимості «особливого регіону» — до спроби його відокремлення від України та перетворення на проросійське квазіутворення.