“Віроломство генерала Галлера…”. Чи був дозвіл на використання “Блакитної армії” проти українців?

Агітаційний плакат «Блакитної армії» у Франції. Художник Владислав Бенда.

Польський Сейм ухвалив заяву, якою звинуватив українців у "варварстві" проти польського народу та вимагав від уряду вжити "негайно всіх найнеобхідніших заходів, аби змусити українців припинити вбивства і варварства". І вже за п'ять днів Галлер розпочав загальний наступ на позиції українців.

Одним із важливих питань у дискусії про польсько-українську війну 1918—1919 років є участь у боях проти українців Армії Галлера. Як відомо, ту війну українці програли, і Східна Галичина опинилася під польською окупацією. Серед вирішальних чинників, які схилили шальки терезів на бік поляків, стало прибуття на "український" фронт із Франції численної та добре оснащеної армії.

З приводу її участі у війні проти Західноукраїнської Народної Республіки можна почути дві, на перший погляд, взаємовиключні тези. Перша — Армія Галлера створювалася Антантою для боротьби з більшовиками, а тому Польща не мала права використовувати її проти українців. І друга — поляки отримали від Антанти необхідний дозвіл, а тому Армія Галлера могла діяти і на території Галичини. Але чи дійсно обидві ці тези взаємно заперечують одна одну?

Формування Армії Галлера розпочалося у Франції влітку 1917 року. Тодішній французький президент Раймон Пуанкаре, відгукнувшись на ініціативу польських емігрантських кіл, видав декрет, у якому оголосив про створення "на період війни самостійної польської армії, яка перебуватиме під началом вищого французького командування та воюватиме під польським прапором".

Опікуватися створенням армії мав уряд Франції. Однак сформувати її планували з поляків, які служили у французькій армії, та польських добровольців з інших країн. А використовувати армію передбачалося проти Німеччини та її союзників.

Створення нової армії відбувалося доволі швидко. Її кістяк склали французькі вояки польського походження та польські військовополонені з Німеччини та Австро-Угорщини, які опинилися в країнах Антанти. На додачу, в багатьох країнах, де існувала польська діаспора, розгорнули вербувальні пункти.

Про нову суперечку між Amnesty International та Джоан Роулінг

Ви, напевно, десь мимохідь чули про нову суперечку між Amnesty International та Джоан Роулінг. 

Але коли починаєш вдивлятися в деталі, масштаб абсурду просто вражає!
Я хочу розкласти цю історію по поличках, бо вона набагато глибша, ніж звичайна «культурна війна» у соцмережах.
8 липня британське відділення Amnesty International опублікувало масштабну доповідь під гучною назвою «Зростаюча загроза: рух проти прав людини у Великій Британії».
Здавалося б, солідна організація (лауреат Нобелівської премії, на хвилинку, поряд із такими "гуманістами", як Обама та Ясір Арафат) має боротися з тортурами, диктатурами та політв’язнями. Але ні. До списку «антиправових організацій» та «ворогів прав людини» вони внесли… британські жіночі кризові центри.
Серед них опинився Beira’s Place — центр допомоги жінкам, які пережили сексуальне насильство.
Його у 2022 році в Единбурзі заснувала й повністю фінансує сама Джоан Роулінг (яка в молодості сама пережила домашнє насильство). Єдине правило Beira’s Place — надавати допомогу виключно біологічним жінкам і лише силами жінок-консультанток.
Для зґвалтованої, травмованої жінки гарантована відсутність чоловіків у просторі реабілітації — це єдиний спосіб відчути себе в безпеці й взагалі почати говорити...
Але сучасні правозахисники з Amnesty вирішили, що така турбота про потерпілих — це «трансфобія», «мізогінія» та «загроза правам людини». У цей самий чорний список «екстремістів» вони примудрилися занести навіть Конференцію католицьких єпископів Англії та Уельсу й низку медичних асоціацій.

При любом раскладе Роssия ебнется о дно

Как прежде уже не получится. Россия вошла в пике. Экономическое, социальное и правовое. Даже психиатрическое. Когда галлюцинации и моральные уродства стали нормой. Причем уже не важно, они с клеймом патриотизма или отпечатком «исторической справедливости», по сути – тысячелетнего людоедства. И ненависть которой накачивали стадо долгие годы никуда не денется. Она выплеснется на улицы вместе с героями СВО и разрушенными мечтами о «могучей империи».

Так что при любом раскладе, страна ебнется о дно. А вот рассыплется она после этакого, треснет по швам или выстоит до следующего собирателя земель, большой вопрос.

Досьє афериста на довірі Стерненка

Солдат запасу Стерненко, який за допомогою СБУ та екс-міністра оборони Федорова ухиляється від мобілізації, розродився дописом про майбутнього голову Національної поліції:
 
«Нардепи пишуть, що головою Нацполу буде Цуцкірідзе. Свого часу він допомагав фабрикувати справи проти мене та покривав організаторів замахів, що хотіли мене вбити. Одна новина краща за іншу. Повний треш…»
 
Про Максима Цуцкірідзе розповідати можна довго – як і про кожного начальника з «реформованої поліції». Не дарма ж їх у ході атестації відбирали професійні «громадські активісти» на чолі з Мустафою Найємом. А ось що стосується кримінального провадження, яке розслідувалось у Головному слідчому управлінні Нацполіції, коли заступником начальника цього управління був Цуцкірідзе, то тут все трохи не так.
 
Стерненко, завербований першим відділом головного відділу захисту національної державності Управління СБУ в Одеській області ще в 2013 році, 24 травня 2018 року в Одесі посварився на вулиці з двома молодиками. Кажуть, сварка вийшла на ґрунті торгівлі наркотиками під «дахом» СБУ – начебто Стерненко з кимсь не розрахувався.

Хто спричиняв злочини проти людяності, Пілсудський-АК, чи Бандера -УПА?

Щоб розставити нарешті правдиві акценти і крапки над "і" цієї трагедії "Волинська різня", маніпуляцій і побрехеньок окремих впливових польських політиканів, думаю МАЄМО ПОДАТИ ПОЗОВ В МІЖНАРОДНИЙ СУД В ГААГУ, ХТО ТОДІ СПРИЧИНИВ-РОБИВ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНИХ ГРОМАДЯН НА ЕТНІЧНОМУ ҐРУНТІ. 

Очевидно нас таким чином настирно надоумлюють, що ми таки маємо це зробити! Хто був агресором і злочинцем, а хто був жорстко поставлений в умови самозахисту і оборони??? Хто тоді мав державну владу над українцями. СКАЖІТЬ? 

Яким боком українці могли "робити геноцид" з НАРОДОМ, В РУКАХ ЯКОГО БУЛА ПОВНОТА ІМПЕРСЬКОЇ ВЛАДИ? 

Хто спричиняв злочини проти людяності, Ю.Пілсудський-АК, чи С.Бандера -УПА??? 

Коли ви кажете про "спричинений українцями геноцид поляків", ви про що? Це має бути стидом і ганьбою польського шляхетного імперського народу за свого провокатора Пілсудського, а НЕ ПРЕТЕНЗІЄЮ В ЖАЛОБІ!!! Шановні ПОЛЬСЬКІ ПОЛІТИКАНИ, якщо у вашому суспільному організмі є ще жила імперської зверхності і зневаги до українців? Якщо впродовж боїтеся нашої сили, гідності і честі відстояти себе, свою державність на паритетних умовах, щоб бути рівноправною державою в Європі, 

ТОДІ ТАК І СКАЖІТЬ,- "ми вирішили вам вдарити черговим ножем у спину, саме тоді, коли стікаєте кровю"!? Ви знаєте це, навіщо ганьбитеся цинічними історочними маніпуляціями і брехнею, в очах освідчених громадян держав демократичної співдружності, та перед польськими ГРОМАДЯНАМИ ЧЕСТІ в тому числі, які це все дуже добре розуміють і потерпають від цього?! Скільки можна перекручувати історію? Чим ви кращі від москалів, які в результаті ваших підступних дій до українців, що споконвік були вашим щитом, таким самим підступним чином, згодом знищували поляків!!! Але на цей раз вам це так не зійде з рук, як колись, ЗАПАМЯТАЙТЕ, ЦЕ ваші політиканські злочини проти двох брацьких народів, які спровокував окремий імперський клан польського паньства проти людяності обох сторін, з корисливою метою !!! 

Час Вам дасть з цього ГАНЬБУ А НЕ ЧЕСТЬ 100%!

1. ОСАДНИЦТВО
У міжвоєннuй період польська оkупаційна влада на Західній Україні відбирала в українців їхні землі і віддавали їх своїм війсьkовим. Зазвичай в одні руки давали 10-20 гектарів. І це в той час, коли самі ж українці страждали від браку землі.
До 1939 р. було створено близько 35 тис таких осадницьких господарств - це була масове явище.
Центром цього осадництва була саме Волинь - тут полякам надавали найбільші наділи землі.
2.РЕВІНДИКАЦІЯ
Варто згадати і масове спалення українських церков на Волині та Закерзонні у 1938 р. - 127 храмів за 2 місяця.
3. КОНЦТАБІР
Згадаймо і про польський концтабір Береза Картузька, де більшість в'язнів були українцями
4. ПАЦИФІКАЦІЯ
Політику пацифікації - репресій проти місцевого українського населення у 1930 р.
5. ПОЛОНІЗАЦІЯ
Масове закриття українських шкіл. До прикладу, на Волині у 1920-х рр. було бл. 500 шкіл з українсько мовою викладання, а у 1938 р. їх залишилося лише 8 (!).
То чому ж українці мали любити поляків у 1940-х роках.

Чому Польща, поляки досі не засудили вищеперелічене у Своєму сеймі на державному рівні ??? ЧОМУ??? 

І ЦЕ МАЄ ЗРОБИТИ ЗАРАЗ УКРАЇНА !!!

КАТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПАНТЕОНІ ПОЛЬСЬКИХ «ГЕРОЇВ»

Знайомтеся: на світлині – наш земляк, уродженець міста Бережани, Почесний громадянин міста Тернополя, масон, один із найближчих поплічників Юзефа Пілсудського, з 1935-го року – фактичний диктатор Польщі, з 1936-го – Маршал Польщі, Кавалер Ордена Білого Орла (1936 рік), Головнокомандувач польської армії на початку німецько-польської війни 1939 року, КАТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПАНТЕОНІ ПОЛЬСЬКИХ «ГЕРОЇВ».
Так, все це про Едварда Ридза-Сміглого (Edward Rydz-Śmigły). 

Читайте також: Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять

Для українців постать Едварда Ридза-Сміглого асоціюється виключно із репресіями та трагічними сторінками історії через його безпосередню відповідальність за жорстокі воєнні злочини та антиукраїнську політику Другої Речі Посполитої.
В українській історичній пам'яті його сприйняття сформоване трьома головними факторами: 

Гібридна війна та диверсії проти Карпатської України.
Масові страти січовиків на карпатських перевалах.
Політика пацифікації та асиміляції. 

Розберемо злочини цього польського катюги та убійника більш детально. 

Едвард Ридз-Сміглий і Карпатська Україна.
Відносини між диктатором Польщі Едвардом Ридзом-Сміглим та Карпатською Україною у 1938–1939 роках були відверто ворожими, а дії польського керівництва під його командуванням призвели до однієї з найтрагічніших сторінок закарпатської історії. 

Польська влада розглядала виникнення автономної, а згодом незалежності Карпатської України під проводом Августина Волошина як пряму загрозу для своєї територіальної цілісності. Варшава побоювалася, що ця держава стане «українським П'ємонтом» – каталізатором національно-визвольного руху для мільйонів українців, які проживали у складі тогочасної Польщі (на Галичині та Волині).
Диктатор Едвард Ридз-Сміглий та міністр закордонних справ Юзеф Бек активно підтримували ідею ліквідації Карпатської України з метою встановлення спільного польсько-угорського кордону. Вони вважали, що це стратегічно послабить геополітичний тиск з боку Третього Райху та СРСР, а також ізолює українське питання.

Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять

«23 жовтня 1944 року було прийнято рішення про створення польських частин в складі Вермахту (Polnische Wehrmacht), в подальшому у Радомі з добровольців-поляків почалося формування «Легіону Білого Орла» (Legion Orła Białego), в якому легіонерам гарантували грошове і інше забезпечення за нормами постачання солдатів Вермахту. З доповідей представництва польського уряду в окупованій Польщі слідує, що до кінця 1944 року в Вермахт було призвано близько 450 тисяч громадян довоєнної Польщі. Загалом можна вважати, що через німецьку армію під час війни їх пройшло близько півмільйона», – пише польський історик, доктор наук, професор, директор Інституту Історії Сілезького Університету Ришард Качмарек.

Хочеться порадити президенту Польщі Каролю Навроцькому, який пропонує прирівняти «бандерівський символ» до символів націонал-соціалізму та радянського комунізму, спочатку розібратися з власною історією. Наприклад, з символікою елітарної польської військової частини – «Легіону Білого Орла», який поляки сформували на зразок «Waffen SS Polen», і під цією символікою служили Гітлеру.

Символи польського «Легіону Білого Орла»:

біло-червоне гусарське крило з написом «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На службі Вермахту») було символом частини Легіону. Біло-червоний польський прапор із написом «Вермахт чекає на тебе! Разом із нами воюй проти більшовиків!» був розпізнавальним знаком військових казарм.

«Ми можемо вважати, що у 2-х – 3-х млн. чоловік в Польщі є родич, який служив у Вермахті. Скільки з них знають про те, що з ними сталося? Напевно не всі. До мене постійно приходять студенти і запитують, як встановити, що сталося з дядьком, з дідом. Їх рідні про це мовчали, вони обмежувалися фразою, що дід загинув на війні. Але для третього післявоєнного покоління цього вже недостатньо» – пише професор Ришард Качмарек у своїй книзі «Поляки в Вермахті».

За даними директора Інституту Історії Сілезького Університету Ришарда Качмарека, поляки воювали за Гітлера: «на Західному і Східному фронтах, у Роммеля в Африці і на Балканах. На кладовищі на Криті, де лежать загиблі учасники німецького десанту 1941 року, я знаходив і польські прізвища. Такі ж прізвища я знаходив і на військових кладовищах в Фінляндії, де ховали солдатів Вермахту, які підтримали фінів у війні з СРСР».

Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять. Треба їх носом вмокнути в їхнє ж гἰмਮס!