УЧИТЕЛЬСТВО ТА ЖИДІВСТВО: ПРОБЛЕМИ ТА ПРОЕКЦІЇ

Іван Франко. Учитель.

 

Пересічний читач майже не знайомий з драматургією Івана Франка, на відміну від його прози чи поезії. А про журналістику, публіцистику чи літературознавство годі й говорити. Схоже, що це взагалі закрита тема.

 

Серед драматичних творів найчастіше можуть назвати “Украдене щастя”. Насправді ж драматургія - лише один з наріжних каменів геніальності Івана Франка. Його внесок до світової драматургії ще гідно не оцінений і не пошанований.

 

П’єсу “Учитель” Іван Франко трактував як комедію. В ній дійсно є багато якщо не смішного, то кумедного, хоча за правилами жанру це мала би бути драма. Кінцівка п’єси, коли Омелян Ткач, учитель, будучи важко хворим, все ж вирішує їхати працювати в школу до віддаленого села, свідчить радше про оптимістичну трагедію.

Іван Франко описує нелегку вчительську роботу в глухому гірському селі. Школа збудована, але до неї упродовж багатьох років не ходили учні. Покійний учитель, на місце якого прибуває Омелян Ткач зі сестрою Юлією, турбувався про город біля хати, але не про навчання дітей. Таку політику проводили війт Микита Сойка та лихвар Вольф Зільберглянц. Коли приїжджала інспекторська комісія, вони запрошували дітей із сусідніх сіл, аби показати, буцімто школа працює.

 

Чесний учитель не міг миритися з такою ситуацією. Він хоче навчати дітей. Йому доводиться пройти важкий шлях, аби домогтися свого. Сойка і Зільберглянц наставляють проти нього селян і їхніх дітей, звинувачують в тому, що він на віру живе з молодою панянкою, хоча знають, що це його сестра. Поступово Омелян Ткач завойовує довіру до себе з боку простих людей, але війт і лихвар віртуозно плетуть нову змову проти нього. 

 

Штучною у п’єсі виглядає постать жандарма, з яким головний вчитель разом колись учився. Саме завдяки цьому знайомству вдається розгадати злі замисли Вольфа Зільберглянца, а сам він опиняється у в’язниці. Без знайомства з жандармом все могло бути по-іншому. І вже коли здається, що школа запрацювала, діти прийшли вчитись, лихвар вдається до останньої підлості: домовляється в повіті, аби вчителя перевели до віддаленого села.

 

Як це й годиться, маємо любовну лінію у п’єсі. Іван Франко ретельно виписує розвиток стосунків між Юлією та Іваном Хоростілем, теж учителем. Звісно, все закінчується щасливо.

 

Особливо слід сказати і про так звану жидівську лінію в цій п’єсі. Слово“жид” у часи Івана Франка не було лайливим і вживалось поруч із словом “русин” на ознаку українця. Проте письменника звинувачували в антисемітизмі. Насправді ж Іван Франко реально описував події. Він був українцем і не терпів тих, хто виступав проти його нації. В ті часи найбільше до цього долучилися, власне, євреї. На селі найбільшим ворогом українців були лихварі, шинкарі, які споювали селян, відвертали їх від науки, читання книжок. Саме про це й пише Іван Франко, тому звинувачення його в антисемітизмі є безпідставними. Це все одно, що звинувачувати Івана Франка в анти-українстві, бо він виводить чимало негативних образів українців. Як приклад, у цій п’єсі маємо війта Микиту Сойку. З іншого боку, Іван Франко чимало написав душевних творів про трагедію єврейського народу. Взяти ті ж його “Жидівські станси”. Але цього чомусь не добачають його недоброзичливці, звинувачуючи в антисемітизмі. Можливо, в цьому одна з причин того, що в Європі більше відомий єврейський письменник із Дрогобича Бруно Шульц, ніж його земляк українець Іван Франко, хоча непорівнянність цих творців слова є очевидною. Та й дивним, якщо не сказати різкіше, виглядає те, що й досі в Україні не видано повне зібрання творів Івана Франка, яке, за оцінками експертів, мало би сягнути від ста до ста п’ятдесяти томів. Яка ще нація може пишатися такою багатою спадщиною свого генія?!

 

Мабуть, незаслужено наші театри обходять п’єсу Івана Франка “Учитель”. Вона й досі не втратила своєї актуальності. А, можливо, театральні діячі просто не знають про її існування? То ж, про всяк випадок, скажу, що цю п’єсу можна знайти в 24-ому томі п’ятдесятитомного зібрання творів Івана Франка. Там, до речі, є й інші п’єси великого українського генія. А з незакінчених його драматичних творів узагалі на сцені можна дива творити. Але це вже тема окремої розмови.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Феномен Трампа: чому половина Америки повірила брехуну?

Багато людей продовжують ставити те саме питання: як Дональд Трамп прийшов до влади? Чому така масова підтримка дісталася людині, яку широко вважають неосвіченою, безвідповідальною та нарцисично самовдоволено одержимою собою? Чому інтелект, компетентність та досвід раптом стали такими незначними в політиці — і що це говорить про саму демократію? 

 • Популізм завжди продає прості відповіді. Де експерти говорять про складність, ризики та нюанси, популісти кричать гасла. «Побудуй стіну.» «Поверни велич.» Гасло завжди коротше за аналіз — і тому ефективніше для мас, які втомилися думати, або ті, хто й спочатку не хотів думати глибоко. 

 

 • Емоція перемагає аргумент. Трамп, як і кожен демагог, говорив не до розуму, а до емоцій. Його риторика будувалася на гніві, образі та страху. Він створював ворогів, обіцяв помсту та уникав складних пояснень. Як і багато популістів до нього, він менше покладався на програми та більше — на обурення й емоційно заряджені наративи. 

 

 • Простота стає мовою «простих людей». Інтелектуали майже завжди програють у масовій політиці. Складна мова дратує людей. Багато хто відчуває дискомфорт, коли чогось не розуміє, але замість визнання цього звинувачують мовця. Людина, яка говорить простіше, сприймається як «одна з нас». 

 

 • Впевненість плутають із компетентністю. Людська природа не змінилася. Люди досі плутають рішучість із мудрістю, а впевненість — із знаннями. Трамп став ідеальним прикладом ефекту Даннінга-Крюгера: людина з обмеженим розумінням, яка видає себе за генія. Проте саме ця сліпа самовпевненість сприймається багатьма виборцями як сила. 

 

 • Популісти оточують себе слабшими людьми. Демагоги та лідери з авторитарним мисленням бояться інтелектуальних незалежних мислителів. Тому вони часто оточують себе лояльними, але менш компетентними фігурами. Перша адміністрація Трампа частково стримувалася інституційною інерцією та традиційними республіканцями. Пізніше багато критиків стверджували, що він дедалі більше віддавав перевагу лоялістам, теоретикам змов та ідеологічним фанатикам перед досвідченими професіоналами.

 

 • Історія повторюється знову й знову. Суспільство, яке шукає легкі відповіді, неодноразово відчиняє двері демагогам. Замість того, щоб прийняти складну реальність демократії — компроміс, інститути, відповідальність — люди обирають ілюзію простоти. Вони хочуть «сильного лідера», який нібито «знає, як» і нарешті «скаже правду», навіть якщо ця правда переважно вигадка.

 

 • Знання саме по собі стає недоліком. Один із парадоксів сучасної політики полягає в тому, що інтелект часто здається слабкістю. Розважливість породжує сумніви, а сумніви дратують людей. Той, хто аналізує, здається невпевненим. Той, хто обіцяє певність, звучить переконливо. Для багатьох виборців зовнішність важливіша за реальність. 

 

 Урок простий і жорстокий: демократія без розважливих виборців — лише оболонка. Доки значні частини суспільства продовжуватимуть вірити в легкі відповіді на складні проблеми, феномен Трампа — або щось дуже подібне до нього — повертатиметься в різних країнах і під різними обличчями. 

 І щоразу він приходить із тією ж обіцянкою: «Тільки я можу це виправити.» Саме тому демократія вимагає більшого, ніж просто голосування. Вона вимагає думати. Без цього будь-хто з гаслом може стати твоїм господарем.

Чехословацький корпус проти більшовиків: початок великої Громадянської війни

17 травня 1918: повстання, яке розірвало радянську Росію

17 травня 1918 року по дорозі на Далекий Схід повстав Чехословацький корпус, що дало початок повномасштабній Громадянській війні у радянській Росії.
Передісторія цих подій криється ще в царських часах та Першій світовій. Перші чехословацькі військові формування у складі російської армії створили на початку Першої світової війни. Собі метою вони ставили визволення Чехословаччини зі складу Австро-Угорської імперії. І війна проти Австро-Угорщини в складі армії Росії здавалася шансом досягти мети. Поступово формування поповнювалося військовополоненими, які виявили бажання перейти на бік Антанти. Після Лютневої революції 1917 року в Росії чехословацькі формування продовжили воювати. Ба більше – у вересні 1917-го з них сформували окремий Чехословацький корпус із двох дивізій та запасної бригади.

Однак після Жовтневого перевороту нова “влада рад” почала шукати шляхи завершення війни. Згодом вона підписала сепаратний Брестський мир із Німеччиною та Австро-Угорщиною. Тож становище чехословацького корпусу відчутно ускладнилося. У результаті досягли домовленості про приєднання військових до французької армії – для продовження боротьби проти Австро-Угорщини за визволення своєї батьківщини. Радянська влада погодилася випустити чехословацьке військо – але не суходолом до Європи, а морським шляхом – аж через Тихий океан. 

Тож військових направили Транссибірською залізницею до Владивостока. Ешелони розтяглися в просторі та часі. А напруга між чехословацьким командуванням та більшовиками зростала. Значне невдоволення викликало рішення більшовицького керівництва про часткове роззброєння легіонерів. 50-тисячний загін, що розтягнувся на 63 поїзди по 40 вагонів кожен, був загрозливою силою. Необхідність роззброїтись чехословаки сприйняли з великим невдоволенням. Але справжній вибух спричинили спроби радянського керівництва затримати чехословаків у дорозі (це робили за домовленістю з Німеччиною). 

21 квітня нарком закордонних справ Чичерін направив телеграму Красноярській раді про зупинення подальшого пересування чехословацьких ешелонів на схід. 16-20 травня у Челябінську зібрався з’їзд чехословацьких військових делегатів. 17 травня там вирішили розірвати всі домовленості з більшовиками, припинити здачу зброї та рухатися “власним порядком” у Владивосток. Перше збройне зіткнення із радянськими військами сталося 25 травня. Після цього Чехословацький корпус перейшов у наступ, захопивши контроль над Сибірською та Алтайською залізницями. Антибільшовицькі повстання сколихнули Сибір, Самару, Владивосток та інші території. Тут створювалися нові уряди та формувалася антибільшовицька армія.

Статті звинувачення зрадника порошенка

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

Прем’єр Норвегії та Столтенберг опинилися під слідством через інвестиції в Ізраїль

🇳🇴 Норвегія опинилася в центрі безпрецедентного юридичного скандалу, який може переписати правила міжнародної відповідальності політиків. Місцеве відділення руху літніх активісток Grag (Grandmothers Against Genocide) спільно з Палестинським комітетом Норвегії домоглися від прокуратури та Національної служби кримінальних розслідувань поновлення справи проти вищого керівництва країни.

Під офіційне розслідування кримінальної поліції за найтяжчою статтею про співучасть у геноциді та злочинах проти людяності потрапили чинний прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре, глава МЗС Еспен Барт Ейде, колишній генсек НАТО та ексміністр фінансів Єнс Столтенберг, а також керівники Центрального банку та Суверенного фонду Норвегії. Початкову спробу влади зам’яти цей позов прокуратура повністю заблокувала, зобов’язавши слідчих письмово повідомити всіх топчиновників про початок процесуальних дій.

В основі цієї справи лежить 118-сторінкове юридичне досьє, яке доводить прямий зв’язок норвезьких держструктур із трагедією в секторі Гази через Державний пенсійний фонд. Цей найбільший у світі державний інвестиційний фонд з активами у два трильйони доларів, попри часткове виведення коштів з ізраїльських активів, умисно зберіг частки у трьох десятках місцевих підприємств під зовнішнім політичним тиском. Але ще важливіше те, що фонд залишається великим акціонером транснаціональних військових корпорацій, які постачають важке озброєння та боєприпаси для потреб ЦАХАЛу.

Адвокати активісток на чолі з професором права Бергенського університету Терьє Ейнарсен використовують концепцію пособництва. Вони доводять, що для обвинувачення владі не обов’язково особисто бажати загибелі людей — достатньо факту, що норвезькі політики повністю усвідомлювали характер злочинів, але умисно схвалювали продовження інвестицій у ВПК, голосуючи в парламенті проти фінансового бойкоту.

Пол Нюгор, професор економічної історії Норвезької школи бізнесу BI та співавтор доповіді, заявив, що триваючі інвестиції зміцнюють безкарність Ізраїлю: «Важливо, щоб фонд дотримувався своїх етичних принципів і діяв як справді відповідальний інвестор, а це означає виведення інвестицій з усіх компаній, які сприяють незаконній окупації Палестини Ізраїлем, його системі апартеїду та геноциду», — сказав він.

«Зрештою саме політики створили цю систему відповідальних інвестицій, і саме вони несуть остаточну відповідальність за те, щоб фонд і Рада з етики керували інвестиціями належним чином», — додав Нюгор.

У вівторок Grag представила до Постійного комітету Норвегії з фінансів та економічних питань докази, що стосуються інвестицій фонду. 
Співзасновниця Grag Маріанна Бергвол заявила комітету, що «триваючі інвестиції посилають чіткий сигнал: для Норвегії немає нічого неприйнятного в діях Ізраїлю».

«Колосальний масштаб цих інвестицій не лише аморальний — він також робить винними тих, хто за них відповідає», — сказала вона.

Вагомим доказом у справі стало й офіційне попередження спецдоповідачки ООН Франческа Альбанезе, яка раніше прямо вказала Столтенбергу на порушення міжнародного права, що перетворило скандинавську державу на співучасника глобальної катастрофи.

Мендель і Кухта - соросяча єврейська сім'я

Мендель і Кухта - соросяча єврейська сім'я

До речі, у Мендель цікавий чоловік - Павло Кухта.

Кухта був радником Гройсмана, Яресько, Данилюка та Маркарової, а також помічником депутата Луценка (Батьківщина). Був заступником міністра Милованова і в.о. міністра Мінагро. Також був у партії Голос (№25 у списку) і писав для неї програму.

Типовий ліберал-соросьонок з команди олігархів Фіали-Сороса.

Також Кухта для піару у березні 2022 року типу пішов воювати, але уже у квітні звільнився, після того, як наробив фоточок у формі.
А сама Мендель є подругою екс-керівника ОП - Богдана (який раніше уже давав скандальні інтерв'ю російським "журналістам"), і була вигнана з ОП саме Єрмаком, який протягував туди свого Нікіфорова замість неї.

Нещодавно Зеленський ввів санкції проти Богдана і той обіцяв "війну", а тут вилазить Мендель і дає інтерв'ю американському проросійському "журналісту" Карлсону, в якому атакує особисто Зеленського, що точно не є збігом.

Мендель - королева Раша Тудей

До речі, зараз ходять чутки, що олігархи Сорос-молодший та Фіала (гаманець Сороса) запартнерилися з олігархом Новінський (який уже фінансує Арестовича, Корбана, Мосійчука і ще деяких ватних зрадників) і готують новий політичний проект, у який ймовірно увійдуть також і Кухта з Мендель та Богдан, а також Железняк і ще багато "цікавих" персон. Не виключено, що вони пізніше також укладуть угоду і з олігархом Ахметовим, бо той також завжди робить ставки на кілька різних політичних сил, щоб ніколи не програвати.

Я тут згадав Железняка не просто так - він активно зараз працює проти ОП, системно працює, не сам працює (за допомогою фінансування Фіали та з підтримкою ФБР/НАБУ), і ось ці всі справи проти найближчого оточення Президента (в більшій частину видумані справі, які розваляться в Суді), паралельно з інтерв'ю Мендель та відновленням тиску АП Трампа на ОП Зеленського - це все не співпадіння (їх взагалі у політиці не буває)...

Можна по різному ставитися до ОП Зеленського і там є кого та за що критикувати і саджати за грати, але ось ця вся історія - це дуже погано, це про російські спроби внутрішнього реваншу за допомогою США, щоб змусити нашу владу капітулювати у війні і це вже мова не про прізвища, а про Державу і Націю.

Євгеній Прокопишин

Сьогодні всі варіанти безпілотних систем знаходяться в загребущих руках шахраїв, провокаторів, організованих злочинців

Виходить, що в указі Зеленського, суть була тільки в одному, ніщо не мало затьмарити дрібне свято путіна. По Україні більше 7000 малих та великих дронів.

Навіть жалюгідний цирк під кремлем 9 травня вчергове довів - його армія мильна бульбашка. Щоб ця бульбашка стільки років працювала як мясорубка для українців,потрібен тільки Зеленський з його підручними не фаховими холуями.

Ще з 14-го року тверезим людям було відомо,що таке безпілотна зброя, що таке тепловізори. Вперше в авіації тепловізори з компютером я застосував ще у 1989-му році на АН-26. Система фіксувала, рахувала об'єкти в автоматичному режимі.
Весь світ спостерігав за першим широким застосуванням дронів у Н.Карабаху.

Велику кількість різноманітних дронів я бачив на останній виставці озброєнь у Києві в останнє літо перед вторгненням. І ось воно - до осені 22-го,жодного тверезого замовлення від ГШ Залужного. Більш того, у кінці вересня 22-го , він з Забродським дають кремлю 9 місяців фору, вимагаючи від Заходу велику кількість бронетехніки!!!
Для чого? Формальна причина, щоб не громити путіна, який на початок жовтня залишився з жалюгідними 80-ти тисячами піших...

22 липня 2022-го, кремль в Україні провів одну з найгучніших спецоперацій,про яку майже щоденно нам нагадують псевдопатріоти - удар по аеродрому Канатове.За успіх цього удару вже майже виправдали полковника Червінського. Тут є кілька дрібниць, яких соромиться наше оборонно-безпекове керівництво. Просто божественні співпадіння - прилетіло більше десятка крилатих ракет, які дуже легко збиваються любими наявними засобами. Але ракети ніхто збивати не став. Якось так вийшло, що головки ракет знали де, що та хто. Знищені літаки, поранення отримали 17 військових, загинув комбриг... 

Полковник Руслан Тюх

І до сьогодні засекречені обставини загибелі цього дня полковника Руслана Тюха - найкращого нашого ФАХІВЦЯ з безпілотних систем. Мав відповідну профільну освіту,більше двадцяти років займався цією справою в ЗСУ. Пройшов підготовку в Турції та організував роботу байрактарів в Україні. Прибрати такого фахівця такого рангу та рівня - це мрія кожної спецслужби. Кілька місяців Червінський з ГУР, СБУ готували цю операцію, щоб вона стала настільки вдалою, що до сьогодні українські безпілотні війська залишились без голови.