"Квота Ложкіна - соросята-лихварята"

Розганяють про «союз Порошенка з Коломойським», посилаючись на ТСК-шоу Олексія Гончаренка в мерії

no commento, лише додам:

Гончаренко нардеп ЄС, але по квоті ЛОЖКІНА

Олексій був його майже офіційним глашатим в 2014-19 рр

Батько Гончаренка спільник Кауфмана по справі НАБУ, а Кауфман бізнес-обгортка Ложкіна

Гончаренко офіційно лобіює інтереси Ложкіна (Фукса) по справі Укрнафтобуріння

Рекомендую відокремлювати інтереси Порошенка від голови його АП Ложкіна (та його покровителя Р.Лаудера), які є стейкхолдерами ЗЕ-команди

нагадаю, окрім Олексія Гончаренка, квота Ложкіна це:
С.Кривонос дир.НАБУ
Смілянський-Укрпошта та Перцовський-Укрзалізниця
Я.Железняк
К.Рожкова 1-й заст.НБУ
О.Данилюк мінфін, РНБОУ
Абромавічус МінЕк/Оборонпром
Коболєв-НАК і дружина С.Панаіотіді-АМКУ/МінЕк
Ю.Голік/Кубраков (Велике крадівництво)
О.Шуляк (гол.СН), О.Гончарук (прем’єр)
Пивоварський/Омельян (мінінфра), Шульмейстер-1заст
В.Резніченко-Дніпро.ОДА
К.Тимошенко заст.ОП
В.Пташник-деп.ЄС), М.Нефьодов (митниця, голос), Саакашвілі та інші.

Зінаїда Кубар (Ліхачова) подала заяви до поліції щодо злочинів, вчинених її чоловіком С.Льовочкіним

 

Зінаїда Кубар (Ліхачова) подала заяви до поліції щодо злочинів, вчинених її чоловіком С.Льовочкіним

В своїх соцмережах Льовочкін написав, що їх спільні з Зінаїдою діти - Олена (2004 р.н.) та Олексій (2006 р.н.) ВІДМОВИЛИСЯ від своєї мами! Миттєво цю гидоту, почали розганяти «незалежні ЗМІ типу Укрправди

Нагадаю, після того як Льовочкін покинув свою першу дружину Ольгу Калашнікову, він забрав у неї сина Володимира (1998 р.н.) а їй залишив двушку в панельці на ХШ

Льовочкін відомий своїми численними пасіями накшталт журналістки Ольги Ч., яку він довів до неррозу і щоб відв’язатися купив їй апартаменти на Печерську, рейнджровер та мандат нардепа. Потім - певиця ротом і т.інш. Зінаїда все це терпіла, а тепер він її просто знищує

Заяви в поліцію важливі, але Зінаїда могла б роздягнути його до нитки. Банк, Інтер, інші бізнеси, садиба в Кончі, земля на Жуковому. Все це на офшорах. На фото: Зіна з ним та дітьми на їх садибі в Монте-Карло за €40 млн, записана на данську фірму, що допоможе Зінаїді судитися в Лондоні.

З невимовним сумом прочитав я слова адвоката Ігоря Голованя, який захищає від підступів злочинного режиму лідера української нації Петра Порошенка. «Ми ж знаємо, що це Офіс Президента і особисто президент Зеленський переслідує Порошенка, а ДБР, Офіс Генпрокурора це лише інструмент», – заявив Ігор Петрович у зв’язку з арештом Печерським судом активів Петра Олексійовича, нажитих Сивочолим Криголамом за 23 роки безпорочного перебування на державній службі.

Хіба міг волелюбний український народ до 2019 року уявити, що Офіс генерального прокурора та Державне бюро розслідувань перетворяться на інструмент Офісу Президента?! Та й ніяких «офісів» тоді не було – була Генеральна прокуратура України, незалежна від Адміністрації Президента України, керівник якої – широко знаний фахівець у галузі права Юрій Луценко – ночей не досипав, аби тільки утвердити в країні законність і правопорядок.

Ви думаєте чому Віктор Медведчук, який, як відомо, є уособленням вселенського зла, відкривав двері ногами в Адміністрацію Президента, продавав через «Укрінтеренерго» російську електроенергію в окупований Крим, командував Національним банком України та платив терористам за вугілля, що постачалось з неконтрольованої території? – Це тому, що Генеральна прокуратура за часи Порошенка була незалежною, як і записано в Конституції, і Петро Олексійович нічого не міг вдіяти. Звісно, йому доповідали, що керівник оперативного штабу АТО Василь Грицак, більше відомий у народі як «Вася-їбанько», возив готівку терористам за безперешкодну поставку товарів через лінію розмежування. Але що міг вдіяти Порошенко? Кажуть, один раз зателефонував він у Генеральну прокуратуру – чи то генпрокурору Яремі, чи то Шокіну, а генпрокурор йому і каже, що Ви, мовляв, Петре Олексійовичу, статтю 106 Конституції почитайте, ознайомтесь з Вашими повноваженнями й більше не втручайтесь у діяльність правоохоронних органів. З тих пір Порошенко в Генпрокуратуру й не телефонував – бо сильно поважав верховенство права.

А Печерський суд? Хіба при Порошенку судді таке собі дозволяли? Чи, страшно сказати, обслуговували забаганки Банкової?! А зараз оце читаю я заяви адвоката Голованя й дивуюсь – ніколи такого не було й на тобі, прокуратура та ДБР перетворились на інструмент Офісу Президента. Жах та й годі.

До 1703 року земля, де було побудовано Санкт- Петербург була землею Швеції. Санкт-Петербург збудований на окупованій шведській землі. Це історичний факт. До 1703 року ці території належали Швеції і мали назву Інгерманландія. Тут стояла шведська фортеця Нієншанц - задовго до появи “культурної столиці росії”. У 1703 році під час Північної війни війська Петра I захопили ці землі. На чужій, щойно окупованій території росія заклала місто, яке сьогодні називають Санкт-Петербург. Лише у 1721 році, після років війни, Швецію змусили юридично віддати ці землі. Тобто: спочатку — захоплення потім — узаконення насильства Нічого “споконвічного”. Класична імперська схема: прийти з армією → побудувати місто → переписати історію. Тому, коли нам розповідають про “історичні землі росії”- просто відкрийте карту. Історія все пам’ятає, скільки б разів її не переписували росіяни. • Земля називалась Інгерманландія (Інгрія). • Вона входила до складу Швеція за Столбовським миром 1617 року. • Шведи збудували тут фортецю Нієншанц (біля впадіння Охти в Неву). • Населення: фіни, іжора, карели, шведи — не росіяни. 1700–1721 — Північна війна • Московське царство воює зі Швецією за вихід до Балтійського моря. • У 1703 році війська Петро I захоплюють Нієншанц. 1703 рік • Петро I засновує нове місто — Санкт-Петербург. • Місто будують на щойно захоплених шведських землях, на болотах, фактично «з нуля». • Назва — німецько-голландська, не слов’янська: Sankt Pieter Burkh. 1712 рік • Санкт-Петербург стає столицею Російської імперії (офіційно — до завершення війни). 1721 рік • Ништадтський мир: Швеція юридично передає Інгерманландію Росії. Санкт-Петербург НЕ є “споконвічно російським містом”. Він: • збудований на шведських землях, • після військового захоплення, • як імперський проєкт, • з європейською, а не слов’янською ідентичністю. На будівництві Пєтєрбурга Пєтром були залучені запорізькі козаки, яких не відпустили додому після закінчення Північної війни і які через жахливі умови праці і несприятливий клімат майже усі там і загинули . Кількість загиблих козаків оцінюється у 15 - 20 тис. Отже Пєтєрбург буквально стоїть на кістках наших предків. Мокшинське болото без ніяких моральних і людських цінностей, яке було варварське, звірине, таке є таким і залишиться навіки вічні!!!! Коли дивишся на них, ,то бачиш оте болотне євство з червоними очима, з довгими пасмами болотних водоростей!

Соросенок-фиалка Железняк монетизирует свою "антикоррупционную" деятельность

Соросенок-фиалка нардеп Ярослав Железняк перед Новым годом задекларировал доход от «творческой деятельности» (иными слова - от слива ведомостей досудебных расследований НАБУ/САП) - почти 400 тысяч гривен от Google.

Речь идёт о двух отдельных поступлениях от компании Google Ireland Limited — на 184 524 гривны и 183 140 гривен. В сумме это 367 664 гривны, что составляет примерно 9 тысяч долларов.

«Творческий» доход позволил сорос-зализному нардепу встретить Новый год в отеле Apartel Skhidnytsya, где накануне праздников номера стоили ох как не дешево.

Правда расходы на дорогие отдыхи, а также ютуб - продакшн, который включает в себя съёмки, монтаж, оформление, продвижение канала - Железняк почему-то не декларирует.

Типичная схема легализация доходов от соросовского грантоеда, которого в силу сотрудничества с «антикором» никто никогда не проверит.

Булгаков - сатаніст і плагіатор

Беручи до уваги аргументацію Юрія Вінничука та критичний погляд на творчість Михайла Булгакова, можна підсумувати, що «Майстер і Маргарита» — це не стільки оригінальний шедевр, скільки майстерно зібраний конструктор із чужих ідей та текстів.

Ось жорстке узагальнення його «творчого методу»:

1. Вторинність і компіляція (Плагіат)

Булгаков не вигадав нічого принципово нового. Його роман — це компіляція західної літератури, яку він видав за власну візію, користуючись інформаційною ізоляцією СРСР.

• Сюжетна сітка: Повністю запозичена у П’єра Мак-Орлана («Нічна маргаритка»). Диявол у місті, жінка, що летить на мітлі, і навіть деталі сатанинського балу мають занадто очевидні паралелі, щоб вважатися випадковістю.

• Філософська база: Списана у Анатоля Франса. Булгаков фактично привласнив інтелектуальні напрацювання французького скептика щодо образу Пілата та природи добра і зла.

• Демонологія: Витягнута з німецьких містиків (Гофман, Майрінк) та класики Гете, але спрощена до рівня московського побуту.

2. Оцінка Вінничука: «Письменник другосортний»

Юрій Вінничук дає Булгакову вкрай нищівну характеристику, називаючи його «російським імперцем» та «другосортним автором». Головні тези Вінничука:

• Булгаков — це автор для тих, хто не має доступу до світової класики. Для «радянської людини», яка не читала в оригіналі Гете чи Мак-Орлана, його твір здавався проривом, але на тлі світової літератури він виглядає як вторинна жуйка.

• Вінничук прямо називає Булгакова «плагіатором», який цупив ідеї цілими блоками, сподіваючись, що в сталінському затінку ніхто не знайде першоджерел.

3. Моральне обличчя: Сталінський підлабузник

Не можна ігнорувати той факт, що цей «сатанинський твір» писався людиною, яка шукала прихильності диктатора.

• Булгаков писав п’єсу «Батум» про молодість Сталіна, намагаючись вислужитися перед режимом.

• Його Воланд — це не біблійне зло, а проєкція «справедливого тирана» (Сталіна), який карає «дрібних грішників», але милує обраних. Це апологія сталінського терору, загорнута в містичну обгортку.

Висновок: Михайло Булгаков постає не як «геній», а як спритний літературний маніпулятор. Він «насмикав» інгредієнти у європейських майстрів, додав туди московської комунальної гнилі та створив продукт, який ідеально задовольнив інтелектуальний голод радянського міщанина, але залишився паразитарним щодо справжньої світової культури. Це література, побудована на крадіжці та компромісі з катами.

Винести ханукію за межі юдейських будинків і поставити її біля головпоштамтів, у парламентах і урядах - є ідеєю очільника хаббаду Шнеєрсона

Мені дуже не подобається, що незадоволення ханукіями використовується нашими ворогами для розпалювання антисемітизму.
Антисемітизм відволікає нас від русофобії, отже, він шкідливий.
Справді, ханукія може здаватися не зовсім доречною, коли вона поставлена біля Головпоштамту.
Для прикладу, свастика в будинку буддиста, чи в буддистському капищі - це символ буддизму. 

Свастика біля Головпоштамту - це символ нацизму. 

Ханукія в будинку єврея - символ одного з юдейських свят. Ханукія біля Головпоштамту - символ Хаббаду.
Я не знавець юдаїзму і тим паче хаббаду, тому поправте мене, якщо я помиляюся.
1. Хаббад - секта, яка більшістю ортодоксальних юдеїв не вважається юдейською, настільки далеко вона відхилилася від ортодоксального юдаїзму.
2. Хаббад вважає, що неюдеї не мають душі, або мають неповноцінну душу.
Це хибна думка, адже душу мають всі люди. Спасуться лише душі християн.
3. Хаббад ставить собі за мету організувати світ так, щоб ним керували лише хаббадники.
Це шкідлива думка, адже світом мають керувати християни.
4. Винести ханукію за межі юдейських будинків і поставити її біля головпоштамтів, у парламентах і урядах - є ідеєю очільника хаббаду Шнеєрсона, для того, щоб пропагувати ідею вищості хаббаду.
Юдеї і навіть хаббатники мають зрозуміти, що єдиним шляхом їхнього спасіння є навернення до Христа. Інакше вони, на жаль, потраплять до пекла.
Отже, ми не повинні заохочувати їхнього прагнення лишатися в межах омани. Ми не повинні вітати їхнього прагнення й надалі сповідувати юдаїзм, який застарів дві тисячі років тому.
Тим паче, ми не повинні заохочувати Хаббад, який є помилковим, навіть з точки зору звичайного юдаїзму.
Коли ми ставимо ханукії на наших майданах, ми запрошуємо наших братів євреїв пишатися їхнім юдаїзмом, тобто їхньою помилкою.
За це нас спитають на Страшному Суді.
Найкраще, що ми можемо зробити для нещасних юдеїв - це допомогти їм пізнати Христа.
Натомість, ми збиваємо їх з істинного шляху ханукіями.
Можливо, я помиляюся у своїх висновках. Тоді підкажіть мені в чому. Я буду вдячний.

Дмитро Корчинський Dmytro Korchynskyi