Бакалець Олександр. Українофобія: історія і сьогодення

У статті зроблена спроба подати визначення українофобії як соціального явища, його співвідношення з іншими політологічними дефініціями: шовінізм, націоналізм, русофобія та ін. На основі фактичного і статистичного матеріалу з історичного минулого і сьогодення Миколаївщини висвітлюється процес формування та прояви українофобії в регіоні

Органічне неприйняття частиною росіян мови, культури взагалі, традицій та звичаїв українського етносу, небажання втратити політико-економічне і духовне панування в Україні - явища, які мають глибоке історичне коріння. Про це свідчать приклади з епох Петра І й Катерини ІІ, коли навіть Біблію забороняли друкувати українською мовою.
Більше того, названа цариця для загального відома зробила навіть такий висновок: "Украинского языка не было, нет и быть не может".

Злочини директора НАБУ Семена Кривоноса

Директор НАБУ Кривонос записав крадену землю на племінницю

Сестра Кривоноса -Черненко Наталія Володимирівна(1969рн) має доньку Черненко Ольгу Олегівну(1991рн), яка має авто HYUNDAI SANTA FE 2010рв (д.н.АА6..0К*), який перебував у фактичному користуванні Кривоноса (тайм код 3:37:10)

19.11.2014 в цьому авто було проведено обшук по кримінальному провадженню СБУ № 22014101110000061 від 25.04.2014 по ч.4 ст.368ККУ

розслідуванням встановлено, що з квітня 2014 року голова Старобезрадівської сільської ради Київської обл Горбаченко П.М., вступивши у злочинну змову із начальником реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Кривоносом С.Ю. (зараз – НАБУ), … вимагав у фізособи неправомірну вигоду $120тис за отримання земельної ділянки  площею 0,25 га (кад.№ 3223187700:05:018:0222)

через цю справу Кривонос знявся з конкурса на НАБУ в 2016

але я про інше:
СБУшники не дослідили, що тоді ж Кривонос записав на юну племінницю-студентку Черненко Ольгу Олегівну земельну ділянку неподалік (кад.№3223186600:02:0..:0…*) яку через підставних вкрадено в ДП «Київське лісове господарство». Тривають суди (№372/955/23) тому Черненко (та Кривонос) не можуть продати ділянку

тоді ж Кривонос записав на себе особисто дві вкрадені в лісгоспу ділянки неподалік:

1,99га кад.№3223184200:07:002:0034 цю ділянку Кривонос потім переписав на Артемія Єршова (друг/партнер Льовочкіна)

1,93га кад.№3223184200:07:003:0004 подарував Михайлу Мушенко (партнер родини Кучми-Пінчука)

* Не вказую точні номери, щоб не порушувати правила телеграм на розміщення конфіденційної інформації

Нафта, революція і великі гроші: бакинська історія Ротшильдів, Нобелів і Рокфеллера

На початку XX століття Баку був не просто регіональним центром видобутку нафти — це був «енергетичний центр планети». Якщо сьогодні ми дивимося на Саудівську Аравію як на головного гравця на нафтовому ринку, то у 1900 році цю роль відігравав Апшеронський півострів.

У 1901 році Баку виробив більше нафти, ніж усі Сполучені Штати разом узяті: 11,4 млн тонн на рік — 51% світового видобутку нафти, в той час як США видобували 9,1 млн тонн на рік — 41%, а весь інший світ добував ~1,5 млн тонн нафти на рік — ~8%.
При цьому площа бакинських промислів була в сотні разів меншою за американські, що свідчить про неймовірну концентрацію запасів. 

Паризька гілка Ротшильдів увійшла в Баку у 1880-х роках. Їхня Каспійсько-Чорноморська нафтопромислова і торговельна спілка («Бніто») за обсягами видобутку була другою після компанії «Бранобель» братів Нобелів, але її головною силою був експорт. Ротшильди були «фінансовими королями» і надали гроші на будівництво Закавказької залізниці з Баку у порт Батум, що дозволило вивести бакинську нафту на світові ринки та кинути виклик Рокфеллеру, який тоді вже захопив монополію на нафтовидобуток у США. Але у 1912 році (за 5 років до революції) паризька гілка Ротшильдів продала свою компанію «Бніто» голландсько-британській Royal Dutch Shell.

Кажуть, що Ротшильди відчували наближення великої війни в Європі та зростання нестабільності в Російській імперії. Ротшильди обміняли свої реальні вишки на акції Shell, ставши великими акціонерами цієї глобальної корпорації, але позбувшись ризику в Російській "імперії".

Такер Карлсон: Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі

Американський журналіст Такер Карлсон заявив, що Ізраїль цілеспрямовано руйнує найкрасивіші місця на планеті.

«Ізраїль — одна з найпотворніших країн у світі. З 1948 року там не було збудовано нічого красивого. Вибачте, я побував по всій цій країні, і це правда. Ізраїльтяни руйнують Бейрут — а я бував у багатьох місцях світу — Бейрут є одним із найкрасивіших місць на планеті.

Характер цієї імперії, що виникає, руйнівний. І завжди виходить так, що руйнується саме краса. Бейрут. Частини Сирія. Святі місця. Частини Іран, які, як кажуть, теж дуже красиві — усе повністю розбомблено. Схоже, що це ще й війна проти краси. Це не просто американська точка зору — це християнська точка зору і загалом людська, глобальна точка зору», — зазначив Карлсон.

Раніше Дональд Трамп виключив журналіста з руху Make America Great Again, заявивши, що «Такер Карлсон збився з правильного шляху».

Женщины-тираны

Вот берем Россию... 18 век, почти сто лет бабы правили. Анна, потом Елизавета, потом Екатерина... Женщины были, царицами, королевами, императрицами. Кто им чего не давал? Кто им не давал ввести обязательное образование? Кто им мог запретить? Кто им запрещал отменить крепостное право? Женщины имели власть, в связи с чем и полноту возможностей. А вот мужчины например крестьянского сословия имели официальный запрет на образование, причем во время правления этих Елизавет, Анн и Екатерин. Но мужчин это не останавливало. Яркий пример Ломоносов. Который не имел права, но имел желание. У женщин наоборот. Имели возможности, но не имели желания. А так же женщины принадлежали к дворянскому сословию, аристократии, были помещицами, княгинями, графинями и тд. То есть имели власть, а значит и возможности. Тут спекулируют классовым угнетением, переводя его в угнетение только женщин. Хотя даже при наличии работорговли и крепостного права, более бесправны были мужчины и женщины тут - причем! Так как, как я говорил они имели власть, принадлежали к привилегированным сословиям и в том числе, на уровне императриц и цариц издавали указы, и законы об этой работорговле. Вот ни одна не издала указ об отмене крепостного права... Именно мужчины выступали за его отмену, а не женщины... Факт? Факт! И вот заметьте, опять-таки, на основании исторических фактов. Не искали женщины воли, свободы, не бежали на Волгу и Дон, создавать свободные общества, как это делали мужчины. Здесь тоже, что и насчет образования и свободы от крепостного права. На фиг им не надо было... Все устраивало. А значит и угнетения не было. Была классовая рознь, классовое угнетение и женщин оно касалось меньше всего. Факт? Факт! Зато сейчас в начальном и среднем образовании только женщины. Вопрос, куда подевалось само образование... Вместо него мы видим как бесноватые училки рисуют на лбах учеников, заклеивают рты скотчем, терроризируют, издеваются, устраивают фотосессии в интернете в голом и полуголом виде, совращают малолетних, сидят в избиркомах жопами прикрывая вбросы, круговая порука насчет безответственности, как за преступления, так и за отсутствие образования. И все оправдывается тем, что женщин не допускали к образованию во времена Рюрика или Ивана Грозного, они тогда были бесправными рабынями. Оправдывается как женская животная наглость,так и необразованность и несостоятельность женщин допущенных к образованию, имеющих его, аж по нескольку высших, как полноправных и полноценных граждан.

***

Хорошо известный факт, что именно при Екатерине крепостное право в России было включено на максимум, полностью искоренены оставшиеся от прошлого пережитки вольницы.

Несмотря на то, что в разных частях Европы также существовали формы зависимости крестьян от помещиков и обязательной работы (барщины), тем не менее, Россия и тут продвинулась принципиально дальше - разрешена была купля-продажа людей, настоящее рабство, как для черных в США.

В Польше помещик мог продать своих крестьян только вместе с поместьем (землей), в России люди просто продавались на рынке отдельно.

Як можна боротися за права жінок, якщо стверджується, що жінок як таких не існує?

Сьогодні говорити про стосунки між чоловіком і жінкою річ невдячна.

З одного боку, ця тема стала майже нав’язливою: масова культура постійно її експлуатує, перетворюючи інтимність на товар.
З іншого - будь-яка спроба серйозної розмови про чоловіче і жіноче відразу потрапляє у поле ідеологічних підозр.

Ми опинилися між двома крайнощами.
З одного боку гіперсексуалізація споживацького суспільства, де стосунки редукуються до ринку бажань.
З іншого ідеологія гендерного апартеїду, яка підозріло ставиться до самої ідеї статевої різниці.
У такому середовищі знайти спокійний і людський погляд на взаємини між чоловіком і жінкою стає дедалі складніше.

У це важко повірити, але буває й таке.

Хосе “Пепе” Мухіка — колишній президент Уругваю. Він обіймав посаду 40-го президента цієї країни з 2010 по 2015 рік. Після відставки жив скромно. Взагалі скромність Пепе завжди феноменальною була. Він не був аскетом (помер у 2025 році). Мухіка любив свободу, а багато речей-майна-це несвобода. Ось що про це говорив сам Пепе:

 

«Я не бідний. Бідні — це ті, хто вважає, що я бідний. У мене небагато речей — це правда, лише найнеобхідніше. Але саме для того, щоб я міг бути багатим.

Я хочу мати час, щоб присвячувати його тому, що мене надихає. А якби в мене було багато речей, мені довелося б займатися їх обслуговуванням, і я не зміг би робити те, що мені справді подобається. Ось що таке справжня свобода: стриманість, скромність, мале споживання. Невеликий дім — щоб мати час на те, що я по-справжньому люблю.

Інакше мені довелося б наймати хатню працівницю — і в домі з’явився б ще один “контролер”. А якщо маєш багато речей, мусиш постійно дбати про них, щоб їх не вкрали. Ні, мені достатньо трьох кімнаток. Ми з дружиною самі підмітаємо — і все, по тому. Тоді в нас є час на те, що нас справді захоплює. Ми не бідні».