Дід приїхав із села, Ходить по столиці. Має гроші — не мина Жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть Кухлик той, що скраю. Продавщиця: — Што? Чєво? Я не панімаю. — Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка. — Да какой же кухлік здєсь, Єслі ето кружка! Дід у руки кухлик взяв І насупив брови: — В Україні живете Й не знаєте мови... Продавщиця теж була Гостра та бідова. — У мєня єсть свой язик, Ні к чєму мне мова. І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід, Бо така сама біда В моєї корови: Має, бідна, язика — І не знає мови!