Технологія Flood the zone ("затопити зону")

У сучасному інформаційному просторі технологія Flood the zone ("затопити зону") набула нових масштабів завдяки активному залученню штучного інтелекту (ШІ). Цей метод, що полягає у масовому поширенні суперечливої, часто шокуючої інформації, спрямований на перевантаження медіапростору, відволікання уваги від ключових тем і підрив довіри до традиційних джерел. 

Якщо раніше Flood the zone асоціювався з політтехнологами, такими як Стів Беннон, який у 2018 році сформулював цей термін, то нині ШІ значно посилює його ефективність, автоматизуючи створення та поширення контенту.

Суть технології Flood the zone

- Мета: Перевантажити інформаційний простір, ускладнивши для аудиторії відокремлення правди від маніпуляцій. Це призводить до розгубленості, недовіри до будь-яких джерел і, як наслідок, полегшує маніпуляцію суспільною думкою.

- Приклади використання:
- Російська дезінформаційна кампанія після збиття малайзійського Боїнга у 2014 році, коли було поширено десятки взаємовиключних версій події.
- Сучасні заяви Дональда Трампа та його команди, наприклад, про податкові війни з Канадою та Мексикою, звинувачення України у розв’язанні війни чи погрози щодо Панамського каналу. Водночас реальні дії, як-от військова допомога Україні, залишаються незмінними, що свідчить про відволікання уваги.

- Роль ШІ:
- Генерація тисяч повідомлень, постів і статей, які імітують людську мову.
- Персоналізація дезінформації завдяки аналізу поведінки користувачів.
- Масштабне поширення через бот-мережі, які створюють ілюзію масової підтримки або обурення.

Чому це небезпечно?
- Ефект для аудиторії:
- Перевантаження інформацією призводить до висновків на кшталт "усі брешуть", "довіряти нікому", що підриває довіру до традиційних медіа.
- Аудиторія втрачає здатність аналізувати події, стаючи більш вразливою до маніпуляцій.
- Посилення ШІ:
- Традиційні медіа не встигають перевіряти факти, реагуючи на потік заяв і скандалів.
- ШІ робить дезінформацію більш переконливою і важчою для виявлення.

Ефективність і ризики Flood the zone
- Короткострокова ефективність:
- Метод дозволяє швидко відволікти увагу від важливих тем і скандалів.
- Створює ілюзію активності та залученості, особливо в соціальних мережах.
- Довгострокові ризики:
- Постійне використання Flood the zone призводить до втрати довіри до тих, хто застосовує цю технологію.
- Аудиторія з часом усвідомлює маніпуляції, що спричиняє невдоволення та знижує електоральну підтримку.

Як протидіяти?
- Критичне мислення та медіаграмотність:
- Аналізувати джерела інформації, перевіряти факти, співставляти заяви з реальними діями.
- Уникати анонімних джерел, як-от Telegram-канали, без перевірки їхньої достовірності.
- Прозорість і факти:
- Політики, які прагнуть довгострокової довіри суспільства, повинні уникати маніпулятивних методів.
- Медіа мають зосереджуватися на якісній журналістиці, а не на реагуванні на кожен скандал.

Висновок
Flood the zone, посилений ШІ, є потужним інструментом інформаційної війни, але його ефективність обмежена в часі. У короткостроковій перспективі він дозволяє маніпулювати аудиторією, але в середньо- та довгостроковій перспективі призводить до втрати довіри та електоральної підтримки. Для протидії цій технології ключовими є критичне мислення, медіаграмотність і орієнтація на факти, що допоможе зберегти здатність до об’єктивного аналізу в умовах інформаційного перевантаження.

Немає ніякої гомофобії - це термін політичної риторики та інструмент для введення ЛГБТ-цензури.

Немає ніякої гомофобії.
Це термін політичної риторики та інструмент для введення ЛГБТ-цензури.

1. Критичне ставлення до гомосексуалізму не відповідає діагностичним критеріям фобії як психопатологічного поняття.
2. Використання терміну «гомофобія» в науковій діяльності для позначення всього спектра критичного ставлення до одностатевого активності є некоректним.
3. Адже використання цього терміну розмиває грань між свідомим критичним ставленням до гомосексуалізму, заснованому на світоглядних переконаннях, і формами прояву агресії, зміщуючи асоціативне сприйняття в сторону агресії.
4. Використання терміну «гомофобія» є репресивним заходом, спрямованим проти тих членів суспільства, які не сприймають, щоб гомосексуальний спосіб життя був закріплений в суспільстві, але при цьому не відчувають ненависті або необґрунтованого страху перед гомосексуальними індивідами.

Позиція українців:
1. Критеріями сексуальної норми є: парність, гетеросексуальність, статева зрілість партнерів, добровільність зв'язку, прагнення до обопільної згоди, відсутність фізичного та морального збитку здоров'ю партнерів та інших осіб.
2. Розладом сексуального уподобання є: будь-яке відхилення від норми в сексуальній поведінці, незалежно від його проявів і характеру, ступеню проявленності та етіологічних факторів. Це поняття включає розлади в сенсі відхилення як від медичних, так і від соціальних норм.

Треба не подавляти бунт, а зробити так, щоб сама ідея бунту навіть на думку не спала

У 1956 році єврейський пропагандист Гюнтер Андерс написав таку пророчу думку:

"Для того, щоб придушити будь-який бунт зверху, не варто робити це жорстоко. Архаїчні методи комуністів, точно застарілі. Достатньо створити колективну умову настільки потужну, що сама ідея бунту навіть на думку не спаде. Найкращим способом було б форматувати людей від народження, обмежуючи їхні вроджені біологічні здібності...

Тоді продовжуємо цю умову, різко знижуючи рівень та якість освіти, доводимо її до форми навчання без зусиль. Неосвічена людина має обмежений горизонт мислення, і чим обмеженіше його мислення - матеріальне, помірне, тим менше він може бунтувати. Доступ до знань потрібно зробити більш складнішим і елітнішим... Нехай поглиблюється прірва між людьми і наукою, щоб інформація, спрямована на широку громадськість, була нечутливою з усіма можливими змістами - особливо без Переконання треба використовувати знову, а не пряме насильство: будемо масово транслювати на телебаченні розваги, які завжди лестять емоції та інстинкт.
Ми займемо свою свідомість марним і веселим - постійними розмовами і музикою, щоб не ставити запитань, не спричиняти думки.

Сексуальність буде найважливішим - як соціальна анестезія, немає нічого кращого. Загалом треба заборонити серйозність існування, висміювати все, що має високу цінність, зберігати постійні вибачення за тривіальність, щоб ейфорія реклами і споживання стала цінним складовою стандарту людського щастя і взірцем свободи.
Такий тиск за колективність сам по собі викличе таку інтеграцію, що єдиний страх (який доведеться підтримувати) - це виключення з системи і, таким чином, втрата доступу до матеріальних умов, необхідних для щастя. До масової людини, виробленої таким, треба ставитися як він є: продукт, теля і слідкувати за стадом. Все, що дає заснути його яскравість, його критичний розум - це морально добре, а те, що може його розбудити, треба боротися, висміювати...

Будь-які доктрини, які ставить під сумнів систему, спочатку повинні бути визначені як підривні та терористичні..."

Гюнтер Андерс
Людська перешкода 1956

Основні принципи військової пропаганди

"Основні принципи військової пропаганди" - монографія бельгійського історика Анни Мореллі

У 2001 році в своєму дослідженні вона опиралася на історичний досвід попередніх тоталітарних та авторитарних режимів

Сьогоднішня росія на чолі з путіним наслідує шлях гітлерівської Німеччини і дивовижним чином втілює усе те, про що писала Мореллі.

Головні принципи, які використовує Кремль для виправдання своєї загарбницької політики:

👉Ми не хочемо війни, ми лише захищаємось.

👉Наш супротивник несе повну відповідальність за цю війну.

👉Лідер нашого супротивника злий і схожий на диявола.

👉Ми захищаємо благородну справу, а не свої особливі інтереси.

👉Ворог цілеспрямовано чинить звірства, але якщо ми робимо помилки, то це стається без наміру.

👉Ворог використовує заборонену зброю.

👉Наші втрати малі, втрати супротивника значні.

👉Нашу справу підтримують визнані інтелектуали та художники.

👉Наша справа свята.

👉Той, хто ставить під сумнів нашу пропаганду, допомагає ворогові і є зрадником.

Методи пропаганди

Для створення пропаганди використовується низка методів пропаганди, заснованих на соціально-психологічних дослідженнях. Багато з цих прийомів можна класифікувати як логічні помилки, оскільки пропагандисти використовують аргументи, які, хоча іноді й переконливі, не обов’язково є достовірними. Пропагандистські прийоми виходять з тактики зловживання владою та контролю.

Звичайні ЗМІ для передачі повідомлень пропаганди включають повідомлення новин, урядові повідомлення, історичні огляди, псевдонаука, книги, листівки, пропагандистські фільми, радіо, телебачення, та плакати і афіші. Менш поширеними тепер є поштові конверти, зразки яких дійшли до нас з часів Громадянської війни в Америці. В принципі все, що зображено на плакаті може бути відображено у зменшеному вигляді відповідних пропорцій на кишенькових конвертах. У випадку радіо та телебачення пропаганда може існувати в новинах, оглядах подій, сегменті ток-шоу, як реклама, громадські оголошення, або як довготривалі едверторіали (рекламні оголошення, які мають вигляд звичайної статті). Пропагандистські компанії часто дотримуються стратегічних шаблонів передачі інформації щоб навіяти ідеї цільовій групі. Воно може починатися звичайною передачею такою як скидання листівок з літака або реклама. В цілому ці послання будуть містити настанови про те як отримати більше інформації, через веб сайт, гарячу лінію, радіопрограму, і таке інше. Таким чином стратегія веде до того, щоб перетворити особу з отримувача інформації на шукача інформації шляхом закріплення рефлексу, і потім з шукача інформації на авторитета інформації шляхом навіювання ідей.

Кто и через кого финансирует пропаганду в Украине

Продолжаем рассказывать о грантоедах. Удивительно, но в сегодняшнем разоблачении грантов не будет Шабунина, чей Центр противодействия коррупции любит осваивать сразу несколько финансовых потоков.

Красивая картинка от Офиса Президента о финансировании пропаганды.

В 2018 году Агентство США по международному развитию (USAID) выделило 35 000 000 грн в рамках "Медийной программы в Украине". Но США не просто так помогают, а для "усиление актуальной для общества роли СМИ в демократических процессах в Украине, а также для расширения доступа граждан к качественной информации". Получается, что так называемые "независимые СМИ" не такие уж и независимые.

Вот список получателей гранта: