Партызаны… Партизаны — Беларускія сыны…

Партызаны… Партизаны —

Беларускія сыны…

Некалі пытаўся ў маці:

— Партызаны. Хтояны?

— А, што гэтыя, што тыя,

Было, дзетка, ўсё адно.

Хоць ты ў пролубку. На дно.

Пракліналі тых i гэтых.

Нямарознiцы… Вайна.

А што ў кніжках ды газэтах —

Болей выдумкі. Мана.

Фрыцы ў вёсцы, курашнупы:

«Матка, яйка… дай, гіб мір.

Ахтунг! Ахтунг! Партызанен.»

Злыбядоты крутавір.

Гэтыя ж ваўкамі зь лесу,

Як зладзеі, па начы.

Здалі Кіеў, Менск, Адэсу.

Мыш пад венікам. Маўчы.

Брэх сабак. Раве карова.

Як дажыцьма да вясны?

Нехта лезе ў хлеў праз дровы…

Беларускі сыны…

«Адкрывай, мамаша, дзьверы,

Дасыпайце свае сны.

Партызаны мы, ня зьверы,

Беларускія сыны.

Па дарозе нам папала,

Паўзьлі моўчкі праз агонь.

Кладзі ў торбу хлеб i сала.

Гнала мабыць самагон?

Што?.. Няма?..

Куда схавала?

А ў гляку хіба неён?

Я шапну нібы замову:

„Вы чужыя ці свае?

Не бярыце хоць карову,

Мы ж загінем без яе“».

Жылі ў страху і адчаі,

Са сваей бядой адны.

Немцы днём,

ну, аначамі…

Беларускія сыны.

Алесъ Марочкин. «Беларускія сыны».

(Из сборника «Калодзеж у жыце», Минск, 2013, с. 49).

ст. лейтенант Юрій Луценко про УПА

Під рубрикою «Зі скарбниці військової думки » продовжуємо цитувати заступника начальника штабу 251 окремого батальйону ТрО капітана Юрія Луценка, якому нараховано 30 років вислуги за те, що він боровся з бандерівщиною на Донеччині. Нижче – цитата з інтерв’ю на той момент старшого лейтенанта Луценка газеті «Московский комсомолец в Донбассе», №46 від 13.11.2002:

«Да, мы можем признать УПА воюющей стороной. Но на чьей стороне? Может быть, им стоит пенсии получать в Берлине? И будут ли рады немцы такому обращению за пенсиями? Опять же, море людей во всем мире заинтересовано в этой проблеме. Какой будет реакция Польши, России, Израиля, США, Канады, Австралии? Когда в 1995 году этот вопрос обсуждался в Верховной Раде, тогдашний спикер Александр Мороз послал запросы в иностранные посольства и получил официальные ответы, что государства Польша, Израиль и Россия разорвут дипломатические отношения с Украиной в случае реабилитации УПА. Может быть, сейчас время изменилось, и такой резкой реакции не будет, но реакция мирового общественного мнения в любом случае последует, если Украина признает людей, осужденных Нюрнбергским трибуналом, ветеранами войны»

Записки пасквилянта

Василь Стус - Господи, гніву пречистого...

Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене від біди вберегти. 

Василь Стус

В справі українсько-жидівських відносин

Соломон Гольдельман

Соломон Гольдельман у 1920-1922 р.
Фото з книги Лева Биковського
"Соломон Ізраїлевич Ґольдельман 1885-1974:
біо-бібліографічні матеріяли",
Денвер-Єрусалим, 1976

Мені здається, що у громадського або політичного діяча з України, який волею обставин попадає в наші часи за кордон, а особливо в такий центр української еміґрації, як Відень, — найбільше здивовання повинна викликати та цілковита відсутність правдивої информації про те, що робилося і робиться там, в далекій країні, з якої зустрічається тут на кожному кроці, поміж всіх кол без ріжниці: українських, жидівських, соціалістичних і буржуазних, взагалі у цілої опінії за кордоном.

Це нерозуміння становища річей на Україні виявляє також позіція жидівських громадських кол, а саме тої їх частини, що тісно звязана з життям жидівського громадянства на Україні і завше готова так чи инакше вплинути на зміну його становища.

Я говорю про активну частину, громадсько та політично орґанізовану, чи то є кола буржуазні, як сіоністи, чи кола національно-соціалістичні, як Поалей-Ціон, або Бунд.

Ці кола розвязують заплутану проблєму українсько-жидівських відносин, як це не дивно, числючись з соціально-ріжнородним їх складом, однаково: вони всі отверто ворожі українській національній державности.

Безумовно, загальною психолоґичною підставою цього відношення треба числити ту хвилю погромів, що прокотилася по Україні в січні-березні 1919 року, в час большевицького наступу на Україну, і яка в тих чи инших формах продовжувалась потім ще скілька місяців, головне — на теренах селянських повстань проти большевицької влади.

Збитки меліоративної системи через підрив дамби Каховської ГЕС сягнули 150-160 млрд грн

Збитки державного майна меліоративних систем і каналів унаслідок підриву Каховської ГЕС сягнули 150-160 млрд грн, однак точні дані буде визначено після деокупації територій, повідомила в понеділок пресслужба Міністерства агрополітики та продовольства.

Відомство допускає, що меліоративні системи після підриву Каховської ГЕС будуть зруйновані або демонтовані окупантами.

"Без відновлення джерела водопостачання говорити про зрошуване землеробство на півдні України у найближчий час неможливо", - зазначено в повідомленні.

У Мінагрополітики нагадали, що Каховське водосховище було джерелом зрошення для 94% систем у Херсонській, 74% - у Запорізькій і 30% - у Дніпропетровській областях. Каховське водосховище було джерелом живлення для 584 тис. га земель, на які подавали воду для зрошення. Зокрема Каховський магістральний канал обслуговував 326 тис. га, Північно-Кримський - 39,7 тис. га сільськогосподарських земель. Окрім того, низка систем у Запорізькій, Херсонській та Дніпропетровській областях здійснювала окремий водозабір із Каховського водосховища на загальну площу зрошення 218,3 тис. га.