Почему НАБУ-САП-ВАКС простили преступника Кауфмана и отпустили с миром.

Баруха Кауфмана выводит из суда Игорь Котвицкий (карман Авакова, жена которого без декларации вывозила $17 млн кэшем в марте 2022, а он лично вывез $40 млн Злочевского) чип и дейл спешат на помощь.

Вчера НАБУ-САП-ВАКС простили Кауфмана. Украл 2,5 ярда, вернул ярд (и то не деньгами). И отпустили с миром. 

Почему? Объясняем:

Борюся Кауфман (Одесса-мама). Редкий жулик даже по нашим меркам: уложил Финбанк, Платинум-банк (директором была Рожкова – 1й зам НБУ), Укрбудінвестбанк (с зятем ЮВТ Чечёткиным). Кауфман фронтит русского оружейника Кесаева, Медведчука и Ложкина в табачном монополисте «Тедис» (АМКУ простил им штраф 3,5 ярда, с подачи Светланы Панаиотиди (сожительница Коболева), там же «работал» и сын Ю.Луценко), «смотрел» от Ложкина за Одессой, по глупости зачем-то украл местный аэропорт (с кактусевым – папка Лёшика Г.) НАБУ сто лет расследовало это дело, и наконец отпустили.

При злочинной владе за такие делюги – ущерб в 2,5 ярда, положено было конфисковать ВСЁ майно коррумпанта. Но это некошэрно, т.к. пришлось бы конфисковать «Тедис» а там выручка была больше 60 ярдов в год, а долю 49,9% теневые владельцы повесили на него лично, как респектабельного фунта, а теперь могут конфисковать). Во многом благодаря этому кейсу (и делу отпущенного за 15 млн долл Злочевского) был принят Закон про откупиться штрафом от коррупционных преступлений. Вот так и дают возможность заплатить 1 ярд за 2,5 ярда ущерба.

"Махновия разбита Шкуро вдребезги, отдельные махнята вопят о защите и покорности соввласти"

"12 червня Ворошилов із неприхованою радістю доповідав Троцькому: 

"Махновия разбита Шкуро вдребезги, отдельные махнята вопят о защите и покорности соввласти. Момент ликвидации этого гнойника самый удобный. Наша беда – отсутствие регулярных частей, которыми нужно занять Махновский фронт и ликвидировать остатки банд. Полное отсутствие снаряжения, вооружения и даже продовольствия в 14 армии лишает возможности сколачивать на месте из рабочих надежные батальоны. Состояние фронта требует экстренных мер".

Тобто все чудово, тільки військ на фронті немає, крім махновських. А по цих махновських військах того ж дня було завдано зрадливого удару: на станції Синельникове чекісти заарештували семеро членів та співробітників махновського штабу. 17 червня їх доставили до Харкова та розстріляли за вироком Надзвичайного трибуналу за звинуваченням у "измене советской власти, антисоветском заговоре, открытии фронта Деникину".

Махно, попри оприлюднення вже 18 червня в "Известиях Харьковського совета" повідомлення про цей розстріл, дізнався про нього приблизно через тиждень. Тільки після цього він зважився нарешті на відкриту війну проти червоних. 

Перейшовши на правий берег Дніпра, 26 червня загін Махна атакував латиський продзагін в селі Томаково Олександрівського повіту та стратив його командирів. Після цього наказом начальника Кримської дивізії Дибенко "бандит Махно и его ближайшие сотрудники" були оголошені поза законом."

Україна - один із найуспішніших кейсів у сучасній історії Заходу

Усе-таки Україна один із найуспішніших кейсів у сучасній історії Заходу. Навіть із погляду економіки, це просто хрестоматійний приклад для підручників, як спочатку обкрадати, а потім колонізувати територію. Причому ця територія, яка з'явилася 1991 року, була дуже багатою, де всі ресурси та інфраструктура, загалом усі активи належали саме цій державі. 

Але системна політика Заходу постійно погіршувала умови для українців і України.
Для прикладу візьмемо банківський сектор.

До Ющенка іноземні банки не мали права працювати в Україні. Відповідно, якщо вони хотіли зайти на цей швидкозростаючий ринок, їм необхідно було заплатити. Хочеш зайти, будь добрий заплати 3-4 капітали українському бізнесмену. Після чого працюй на загальних умовах. 

Агент Заходу Ющенко зламав цей запобіжник, і іноземні банки змогли зайти на український ринок і потихеньку його освоїти. Уже без зайвих витрат. 

За Порошенка все стало ще простіше. Вони з Гонтаревою і Фіалою тупо збанкрутували 100 українських банків: люди втратили сотні мільярдів гривень.
Усе це за півтора відсотка перейшло до Dragon Capital. 

Відповідно ми чітко бачимо розвиток кількох стадій колонізації: на початку ти мусиш переплатити платити за те, щоб увійти на ринок, потім ти можеш увійти на загальних засадах, але маючи перевагу в доступі до дешевшого капіталу, ти гарантовано з'їси місцевих конкурентів. І третє - ти просто знищуєш місцевих конкурентів, забираючи собі активи. 

Те ж саме, в принципі, відбувається і з землею, і з інфраструктурою, і з підприємствами. Депутати зараз навіть не знають, за що голосують. Їм сказали, що це секрет, тому вони як мавпочки натискають на кнопки.

З цього погляду, за 35 років домогтися такого - успіх.

Грантожери дістали українців!

Громадськість ініціює перевірку грантожерів: «Під час війни вони заробляють мільйони на шкоді державі»

В Україні сформувалася нова каста недоторканих – це грантожери-мільойнери. Особливий їх вид – члени громадських рад на підприємствах стратегічних галузей економіки та при правоохоронних і судових органах. Складаються вони з одних і тих самих активістів без будь-якого досвіду і компетенції. Ось найбільш одіозні:

Віталій Шабунін та Юрій Ніколов. USAID за рік заплатив шабунінському Центру протидії корупції 1,5 млн доларів. За ці кошти можна було б придбати до 5000 fpv для війська. Але вони пішли особисто Шабуніну з Ніколовим в кишеню. За ці кошти «антикорупціонери» мали допомогти «вибудувати» нормальні НАБУ та ВАКС. У підсумку Бюро проїдає коштів більше, ніж ловить корупціонерів: 1,9 млрд грн, тоді як вибило з корупціонерів аж… 823 млн. грн.

Працівників НАБУ ловили на торгівлі наркотиками та відмиванні коштів. Судді ВАКС взагалі не соромляться купівлі під час війни лакшері авто та елітної нерухомості.

Власниця «Детектор-медіа» Лігачова виконувала замовлення санкціонованого олігарха Порошенка, підозрюваного олігарха Коломойського та олігарха-українофоба Пінчука. За перші три роки великої війни видання «Детектор-медіа» збільшило дохід у 2,26 рази – з 34,2 млн. грн у 2022 році до 73,4 млн грн. на 2024 рік.

Інститут масової інформації за три роки великої війни збільшив доходи в 2,35 рази – з 26,2 до 61,77 млн грн.

Так звані «активісти» оперують мільйонами, лобіюють інтереси політиків, бізнесу й навіть іноземних урядів. Силовики та уповноважені органи мають, провести справжню перевірку діяльності всього цього «антикору», «громадських рад» та «поборників демократії».

"Русская" сказка не подтверждает существование народа. Она подтверждает существование "русского мифа".

🖕 В день рождения Пушкина Россия традиционно празднует День "русского" языка. Логично. Тем более, что Пушкин как никто причастен к созданию как минимум "русских" сказок.

🔍 Миф о "русских" сказках Пушкина — фундамент симулякра "Третий Рим"

Историю великого народа невозможно придумать с нуля. Но именно этим занялась Московия — создав для мифа о "Третьем Риме" культурный фундамент из... заимствованных сказок.

📌 В XIX веке выяснилось: у "русского" народа нет своего эпоса. Нет сказаний, нет былин. Даже язык — новодел, смесь тюркизмов, церковнославянщины и украинизмов. Империи требовалось создать культурную иллюзию.

🎭 И появился Александр Пушкин. Он должен был сочинить "русские сказки", которых никогда не существовало. Причём — не прозаические, а рифмованные: так легче запоминать и распространять.

Разберёмся, из чего был собран этот симулякр:

🧿 "Руслан и Людмила" — компиляция тюркского эпоса (имя "Руслан" — от "Арслан"), финских духов, кельтских деревьев, украинских колдунов и восточных сюжетов а-ля «Тысяча и одна ночь». Лукоморье — вымышленная прародина угров.

🧿 "Сказка о царе Салтане" — калька из тюркских, узбекских, каракалпакских, таджикских сказок. Мотив злобных жён, подмены детей, чудесного спасения и магической птицы — полностью заимствован. Гвидон, Салтан — имена из французского романа о Бово д’Антоне.

🧿 "Сказка о золотом петушке" — практически дословный пересказ повести Вашингтона Ирвинга «Легенда об арабском астрологе». Шамаханская царица — прямая отсылка к Кавказу.

🧿 "Еруслан Лазаревич" — это просто Рустам из «Шахнаме». Через тюркскую транслитерацию "Арслан".

🧿 "Бова" — неоконченная поэма Пушкина на основе западноевропейского рыцарского романа XIII века. Персонажи и сюжет — адаптация с французского.

📚 Всё творчество Пушкина в жанре сказки — не народное предание, а культурная инженерия. Инструмент, которым Москва пыталась выдумать "народ". И выдумала.

💬 Француз Кюстин не случайно сказал: "Поскреби русского — найдешь татарина". Мы добавим: "Открой русскую сказку — и найдёшь каракалпацкую, узбекскую, французскую, тюркскую".

🇷🇺 "Русская" сказка — это костюм из чужих тканей. Она не подтверждает существование народа. Она подтверждает существование мифа, "русского мифа".

Грантожери вважають себе хазяями життя в Україні

Вони себе вважають хазяями життя: їм можна все – поливати брудом інших людей; публікувати брехню на військовослужбовців, які на фронті з перших днів великої війни; цькувати журналістів, адвокатів і суддів, які не хочуть їх обслуговувати; ухилятись від мобілізації та військової служби; розкрадати злиденний державний бюджет. Вони не знають, що таке праця й більшість з них ніколи в житті не працювали жодного дня. Їм все однаково в кого й за що брати гроші: вчора вони пікетували Міністерство охорони здоров’я з вимогою допустити на ринок певний медичний препарат, сьогодні влаштовують перформанс під Верховною Радою на підтримку якогось законопроєкту, завтра борються з тютюнопалінням і гомофобією, а післязавтра оцінюють доброчесність суддів і прокурорів.

Вони – це купка людей, які живуть з того, що вештаються по іноземних посольствах і випрошують собі гранти на боротьбу за все добре й проти всього поганого. А паралельно заробляють «чорним піаром» і беруть участь у найганебніших рекламних кампаніях.

Ось, наприклад, грантожерський проєкт «Детектор-Медіа», очолюваний чи не найвідомішою медіа-проституткою Наталією Лігачовою. Колись, років 25 тому, Лігачова працювала в газеті «День». Але оскільки вона до журналістики не придатна, до того ж завжди зневажала українську мову, з газети їй довелось піти. Але Лігачова з голоду не померла – вона спромоглась роками отримувати гроші на підтримку сайту «Телекритика», потім цей сайт, створений на закордонні гранти, вона продала Третякову й на виручені кошти купила собі квартиру. Невдовзі по тому Лігачова присмокталась до Коломойського. А ще вона відкрила господарське товариство під назвою «Детектор-Медіа» і за часи президента Порошенка стала багатостаночницею, обслуговуючи таких же ж грантожерів, як вона сама, посольства та Адміністрацію Президента.

Андрей Дементьев: Осталась грязною Россия - Страна рабов, а не господ. Кто виноват что вы такие? С моралью гопников народ!

Відомий російський поет Андрій Дементьєв (всі знають його вірші з пісень «Отчий дом», «Давай попробуем вернуть», «Без тебя», «Я жду весну», «Яблоки на снегу», «Алёнушка», «Лебединая верность», «Я тебя рисую», «Поздняя весна» і багато інших) написав кілька сміливих віршів про Росію та про те, що з нею відбувається. На це він просто не міг заплющувати очі і не боявся висловлювати правду. 
                         
«Мне так неуютно стало…»

Мне так неуютно стало
В лоне родной страны.
Душа от обид устала,
От торжества шпаны.

Всем заломили руки,
Кто косо взглянул на власть.
Уж лучше с ней жить в разлуке,
Чем в лапах ее пропасть.

Муза, не будь слугою,
Как я не стал холуем.
Мне легче уйти в изгои,
Чем видеть, как рушат дом.

Как рушат любимый берег,
Где боль моя и друзья.
…В Россию лишь можно верить,
А жить в ней давно нельзя.