«23
жовтня 1944 року було прийнято рішення про створення польських частин в
складі Вермахту (Polnische Wehrmacht), в подальшому у Радомі з
добровольців-поляків почалося формування «Легіону Білого Орла» (Legion
Orła Białego), в якому легіонерам гарантували грошове і інше
забезпечення за нормами постачання солдатів Вермахту. З доповідей
представництва польського уряду в окупованій Польщі слідує, що до кінця
1944 року в Вермахт було призвано близько 450 тисяч громадян довоєнної
Польщі. Загалом можна вважати, що через німецьку армію під час війни їх
пройшло близько півмільйона», – пише польський історик, доктор наук,
професор, директор Інституту Історії Сілезького Університету Ришард
Качмарек.
Хочеться порадити
президенту Польщі Каролю Навроцькому, який пропонує прирівняти
«бандерівський символ» до символів націонал-соціалізму та радянського
комунізму, спочатку розібратися з власною історією. Наприклад, з
символікою елітарної польської військової частини – «Легіону Білого
Орла», який поляки сформували на зразок «Waffen SS Polen», і під цією
символікою служили Гітлеру.
Символи польського «Легіону Білого Орла»:
біло-червоне
гусарське крило з написом «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На
службі Вермахту») було символом частини Легіону. Біло-червоний польський
прапор із написом «Вермахт чекає на тебе! Разом із нами воюй проти
більшовиків!» був розпізнавальним знаком військових казарм.
«Ми
можемо вважати, що у 2-х – 3-х млн. чоловік в Польщі є родич, який
служив у Вермахті. Скільки з них знають про те, що з ними сталося?
Напевно не всі. До мене постійно приходять студенти і запитують, як
встановити, що сталося з дядьком, з дідом. Їх рідні про це мовчали, вони
обмежувалися фразою, що дід загинув на війні. Але для третього
післявоєнного покоління цього вже недостатньо» – пише професор Ришард
Качмарек у своїй книзі «Поляки в Вермахті».
За
даними директора Інституту Історії Сілезького Університету Ришарда
Качмарека, поляки воювали за Гітлера: «на Західному і Східному фронтах, у
Роммеля в Африці і на Балканах. На кладовищі на Криті, де лежать
загиблі учасники німецького десанту 1941 року, я знаходив і польські
прізвища. Такі ж прізвища я знаходив і на військових кладовищах в
Фінляндії, де ховали солдатів Вермахту, які підтримали фінів у війні з
СРСР».
Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять. Треба їх носом вмокнути в їхнє ж гἰмਮס!