Російський проєкт «Бессарабія» — це спеціальний інформаційно-політичний, дестабілізаційний та підривний проєкт, який розглядається як складова гібридної війни Росії проти України та ширшого антиукраїнського проєкту «Русскій мір». Його мета — використання історичних, етнічних, мовних і регіональних відмінностей населення півдня Одеської області для формування уявлення про Буджак як про нібито окрему від України територію, створення підґрунтя для сепаратизму та послаблення українського контролю над регіоном.
Назва «Бессарабія» у межах цього проєкту використовується не лише як географічне позначення. Вона стає політичним маркером, навколо якого конструюється образ «окремої Бессарабії» — особливого простору зі своїми нібито відмінними політичними інтересами, населенням та історичною долею. Саме тому проєкт варто розглядати не просто як спробу створення чергового сепаратистського утворення, а як комплексну технологію гібридного впливу.
Походження та перша фаза проєкту
Найбільш відкрито російський проєкт «Бессарабія» проявився у 2014–2015 роках, після початку російської агресії проти України, одночасно з іншими проєктами створення проросійських «народних республік».
У південній частині Одеської області, в історичному регіоні Буджак, були здійснені спроби створити політичну інфраструктуру, яка мала б представляти регіон як окрему політичну територію. Одним із таких інструментів стала так звана «Народна рада Бессарабії», яка позиціонувала себе як представницький орган місцевих національних меншин.
Читайте також: Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія»: коли і де він почався і в якому стані перебуває зараз
Паралельно готувався сценарій створення так званої «Бессарабської народної республіки» (БНР) — незаконного проросійського квазіутворення за моделлю окупаційних «народних республік» на Донбасі. За даними українських правоохоронців, план передбачав, зокрема, дестабілізацію ситуації в регіоні, блокування транспортного сполучення, створення незаконних органів влади та використання сил із території Придністров'я.
Таким чином, початкова фаза проєкту мала територіально-сепаратистський характер: від створення політичної видимості «особливого регіону» — до спроби його відокремлення від України та перетворення на проросійське квазіутворення.
«Бессарабська народна республіка»
Бессарабська народна республіка (БНР) — назва запланованого проросійського сепаратистського утворення, яке намагалися створити на півдні Одеської області у 2014–2015 роках.
Українські правоохоронні органи повідомляли про підготовку диверсій, зокрема підриву мостів, після чого передбачалося введення озброєних формувань із території Придністров'я та проголошення нового квазіутворення. За словами тодішнього голови СБУ Василя Грицака, план передбачав створення «БНР» на території дев'яти районів Одеської області.
Спроба була зірвана українськими спецслужбами. Унаслідок цього сценарій швидкого створення «БНР» провалився.
Однак провал БНР не означав автоматичного припинення самого проєкту.
Проєкт не припинився після 2015 року
2015 рік став не кінцем російського проєкту «Бессарабія», а завершенням його першої — відкритої сепаратистської — фази.
Після провалу сценарію створення «Бессарабської народної республіки» проєкт міг і надалі функціонувати вже в інших формах — насамперед інформаційних, пропагандистських, політичних та психологічних.
Його логіка полягає в тому, щоб підтримувати уявлення про існування особливої «Бессарабії», відокремленої від решти України, підкреслювати етнічні та мовні відмінності населення, поширювати наративи про нібито дискримінацію національних меншин, перебільшувати конфлікти між регіоном і центральною владою та створювати образ Буджака як території, яка має окремі політичні інтереси.
Подібні підходи дозволяють використовувати сепаратизм не лише як безпосередній план захоплення території, а й як постійний інструмент тиску та дестабілізації.
У цьому сенсі «Бессарабія» є не одноразовою операцією 2014–2015 років, а назвою ширшої інформаційно-політичної конструкції, яка може адаптуватися до зміни обставин.
«Історична зброя»
Важливою складовою проєкту є маніпуляція історичною пам'яттю.
Російський дискурс намагається представити південь Одеської області як територію з окремою «бессарабською» ідентичністю, протиставленою українській державі. При цьому складна багатовікова історія Буджака — українська, молдовська, ногайська, османська, болгарська, гагаузька та інші складові — спрощується й підпорядковується сучасній геополітичній схемі.
У такому підході історія перестає бути способом пізнання минулого і перетворюється на «історичну зброю» — засіб конструювання політичних претензій у сьогоденні.
Читайте також: Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія»
Особливе значення має сама назва «Бессарабія», яка в російській імперській та радянській традиції була пов'язана з певним адміністративно-територіальним баченням регіону. Її сучасне політичне використання дозволяє створювати ілюзію існування окремої територіальної суб'єктності там, де сьогодні існує український Буджак — південно-західна частина Одеської області України.
Етнічний фактор
Ще одним інструментом проєкту є використання етнічного різноманіття Буджака.
Молдован, болгар, гагаузів та представників інших національниз меншин намагаються представити не як складові багатонаціонального українського суспільства, а як окремі групи, які нібито мають спільні політичні інтереси, відмінні від інтересів України.
Саме така модель використовувалася під час створення «Народної ради Бессарабії»: організація намагалася говорити від імені національних меншин, хоча представники реальних болгарських та гагаузьких організацій заперечували її претензії на таке представництво.
Отже, етнічне різноманіття саме по собі не є проблемою. Проблемою стає його політична експлуатація — коли культурні відмінності перетворюють на аргумент для територіального відокремлення.
Топоніміка як інструмент
Однією з особливостей сучасної фази проєкту є перенесення акценту з безпосереднього сепаратизму на інформаційне конструювання регіональної ідентичності.
У цьому контексті топоніміка набуває політичного значення.
Постійне відтворення формули «Бессарабія» як назви нібито окремої політичної та соціальної реальності може працювати на створення психологічної дистанції між Буджаком та Україною. Спочатку формується уявлення про «окремий регіон», потім — про його «особливі інтереси», далі — про необхідність «особливого статусу», а в радикальному варіанті — про право на самовизначення.
Саме тому боротьба за назву в цьому випадку є частиною ширшої боротьби за інтерпретацію самого регіону.
Сучасна фаза
Після 2015 року російський проєкт «Бессарабія» зазнав трансформації.
Замість прямої спроби негайно проголосити «БНР» його окремі елементи можуть використовуватися як частина ширшої системи інформаційного впливу: поширення російської пропаганди, нагнітання страху, створення образу «занедбаного Києвом регіону», протиставлення півдня Одещини решті України, експлуатації проблем національних меншин та поширення наративів про «особливий статус» або «окрему долю» краю.
У 2023–2025 роках, зокрема, фіксувалися російські інформаційні кампанії, які намагалися використовувати тему «Бессарабії», етнічних меншин та нібито особливого становища півдня Одещини для поширення антиукраїнських наративів.
Тому ліквідація конкретної сепаратистської мережі не дорівнює ліквідації інформаційної моделі, яку вона намагалася реалізувати.
Мета проєкту
У широкому розумінні російський проєкт «Бессарабія» спрямований на:
- формування образу Буджака як «окремої Бессарабії»;
- послаблення української політичної та інформаційної присутності в регіоні;
- використання етнічного та мовного різноманіття для провокування внутрішніх суперечностей;
- поширення недовіри до центральної української влади;
- створення підґрунтя для сепаратистських настроїв;
- нав'язування російських імперських історичних наративів;
- використання історії та топоніміки як інструментів політичного впливу;
- формування сприятливого інформаційного середовища для майбутніх дестабілізаційних операцій.
У разі сприятливих для Росії умов така інформаційна підготовка може бути використана для переходу від інформаційної операції до політичної, а за необхідності — силової фази.
Значення проєкту для російської стратегії
Буджак має стратегічне значення через своє розташування між Україною, Молдовою, Придністров'ям, Румунією та Чорним морем. Його етнічне різноманіття, транспортна специфіка та близькість до контрольованого Росією Придністров'я створюють умови, які Москва може розглядати як потенційно придатні для гібридного впливу. Саме ці чинники називалися серед причин, чому регіон розглядався як потенційна зона російської дестабілізації.
Водночас після 2022 року значення регіону для України ще більше зросло через його роль у дунайській логістиці, торгівлі та зв'язках із Румунією та Європейським Союзом.
Тому сучасний «проєкт Бессарабія» доцільно розглядати не як уже здійснений план створення окремої республіки, а як набір інформаційних і політичних технологій, які можуть активуватися залежно від військової та політичної ситуації.
Суть поняття
Таким чином, Російський проєкт «Бессарабія» — це не просто назва сепаратистської кампанії 2014–2015 років і не лише невдала спроба створити так звану «Бессарабську народну республіку».
Це ширша російська інформаційно-політична конструкція, у якій історія, топоніміка, етнічне різноманіття, мовне питання та регіональна специфіка використовуються для створення образу «окремої Бессарабії», відмінної від України.
Термін «Бессарабия» є імперським, колоніальним, ревізіоністським, реваншистським і пропагандистським. Його сучасне використання Росією в проєкті «Бессарабия» — складова інформаційної агресії та інструмент виправдання війни.
Перша, відкрито сепаратистська фаза проєкту була зірвана у 2015 році. Але сама модель не зникла. Вона трансформувалася з плану швидкого створення маріонеткового квазіутворення у довготривалий інструмент інформаційного та політичного впливу.
Саме тому «Російський проєкт “Бессарабія”» слід розуміти як довготривалий елемент гібридної війни Росії проти України, а не як подію, яка закінчилася разом із ліквідацією сепаратистської мережі 2015 року.
Джерело: Антибессарабський фронт