“Віроломство генерала Галлера…”. Чи був дозвіл на використання “Блакитної армії” проти українців?

Агітаційний плакат «Блакитної армії» у Франції. Художник Владислав Бенда.

Польський Сейм ухвалив заяву, якою звинуватив українців у "варварстві" проти польського народу та вимагав від уряду вжити "негайно всіх найнеобхідніших заходів, аби змусити українців припинити вбивства і варварства". І вже за п'ять днів Галлер розпочав загальний наступ на позиції українців.

Одним із важливих питань у дискусії про польсько-українську війну 1918—1919 років є участь у боях проти українців Армії Галлера. Як відомо, ту війну українці програли, і Східна Галичина опинилася під польською окупацією. Серед вирішальних чинників, які схилили шальки терезів на бік поляків, стало прибуття на "український" фронт із Франції численної та добре оснащеної армії.

З приводу її участі у війні проти Західноукраїнської Народної Республіки можна почути дві, на перший погляд, взаємовиключні тези. Перша — Армія Галлера створювалася Антантою для боротьби з більшовиками, а тому Польща не мала права використовувати її проти українців. І друга — поляки отримали від Антанти необхідний дозвіл, а тому Армія Галлера могла діяти і на території Галичини. Але чи дійсно обидві ці тези взаємно заперечують одна одну?

Формування Армії Галлера розпочалося у Франції влітку 1917 року. Тодішній французький президент Раймон Пуанкаре, відгукнувшись на ініціативу польських емігрантських кіл, видав декрет, у якому оголосив про створення "на період війни самостійної польської армії, яка перебуватиме під началом вищого французького командування та воюватиме під польським прапором".

Опікуватися створенням армії мав уряд Франції. Однак сформувати її планували з поляків, які служили у французькій армії, та польських добровольців з інших країн. А використовувати армію передбачалося проти Німеччини та її союзників.

Створення нової армії відбувалося доволі швидко. Її кістяк склали французькі вояки польського походження та польські військовополонені з Німеччини та Австро-Угорщини, які опинилися в країнах Антанти. На додачу, в багатьох країнах, де існувала польська діаспора, розгорнули вербувальні пункти.

Хто спричиняв злочини проти людяності, Пілсудський-АК, чи Бандера -УПА?

Щоб розставити нарешті правдиві акценти і крапки над "і" цієї трагедії "Волинська різня", маніпуляцій і побрехеньок окремих впливових польських політиканів, думаю МАЄМО ПОДАТИ ПОЗОВ В МІЖНАРОДНИЙ СУД В ГААГУ, ХТО ТОДІ СПРИЧИНИВ-РОБИВ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНИХ ГРОМАДЯН НА ЕТНІЧНОМУ ҐРУНТІ. 

Очевидно нас таким чином настирно надоумлюють, що ми таки маємо це зробити! Хто був агресором і злочинцем, а хто був жорстко поставлений в умови самозахисту і оборони??? Хто тоді мав державну владу над українцями. СКАЖІТЬ? 

Яким боком українці могли "робити геноцид" з НАРОДОМ, В РУКАХ ЯКОГО БУЛА ПОВНОТА ІМПЕРСЬКОЇ ВЛАДИ? 

Хто спричиняв злочини проти людяності, Ю.Пілсудський-АК, чи С.Бандера -УПА??? 

Коли ви кажете про "спричинений українцями геноцид поляків", ви про що? Це має бути стидом і ганьбою польського шляхетного імперського народу за свого провокатора Пілсудського, а НЕ ПРЕТЕНЗІЄЮ В ЖАЛОБІ!!! Шановні ПОЛЬСЬКІ ПОЛІТИКАНИ, якщо у вашому суспільному організмі є ще жила імперської зверхності і зневаги до українців? Якщо впродовж боїтеся нашої сили, гідності і честі відстояти себе, свою державність на паритетних умовах, щоб бути рівноправною державою в Європі, 

ТОДІ ТАК І СКАЖІТЬ,- "ми вирішили вам вдарити черговим ножем у спину, саме тоді, коли стікаєте кровю"!? Ви знаєте це, навіщо ганьбитеся цинічними історочними маніпуляціями і брехнею, в очах освідчених громадян держав демократичної співдружності, та перед польськими ГРОМАДЯНАМИ ЧЕСТІ в тому числі, які це все дуже добре розуміють і потерпають від цього?! Скільки можна перекручувати історію? Чим ви кращі від москалів, які в результаті ваших підступних дій до українців, що споконвік були вашим щитом, таким самим підступним чином, згодом знищували поляків!!! Але на цей раз вам це так не зійде з рук, як колись, ЗАПАМЯТАЙТЕ, ЦЕ ваші політиканські злочини проти двох брацьких народів, які спровокував окремий імперський клан польського паньства проти людяності обох сторін, з корисливою метою !!! 

Час Вам дасть з цього ГАНЬБУ А НЕ ЧЕСТЬ 100%!

1. ОСАДНИЦТВО
У міжвоєннuй період польська оkупаційна влада на Західній Україні відбирала в українців їхні землі і віддавали їх своїм війсьkовим. Зазвичай в одні руки давали 10-20 гектарів. І це в той час, коли самі ж українці страждали від браку землі.
До 1939 р. було створено близько 35 тис таких осадницьких господарств - це була масове явище.
Центром цього осадництва була саме Волинь - тут полякам надавали найбільші наділи землі.
2.РЕВІНДИКАЦІЯ
Варто згадати і масове спалення українських церков на Волині та Закерзонні у 1938 р. - 127 храмів за 2 місяця.
3. КОНЦТАБІР
Згадаймо і про польський концтабір Береза Картузька, де більшість в'язнів були українцями
4. ПАЦИФІКАЦІЯ
Політику пацифікації - репресій проти місцевого українського населення у 1930 р.
5. ПОЛОНІЗАЦІЯ
Масове закриття українських шкіл. До прикладу, на Волині у 1920-х рр. було бл. 500 шкіл з українсько мовою викладання, а у 1938 р. їх залишилося лише 8 (!).
То чому ж українці мали любити поляків у 1940-х роках.

Чому Польща, поляки досі не засудили вищеперелічене у Своєму сеймі на державному рівні ??? ЧОМУ??? 

І ЦЕ МАЄ ЗРОБИТИ ЗАРАЗ УКРАЇНА !!!

КАТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПАНТЕОНІ ПОЛЬСЬКИХ «ГЕРОЇВ»

Знайомтеся: на світлині – наш земляк, уродженець міста Бережани, Почесний громадянин міста Тернополя, масон, один із найближчих поплічників Юзефа Пілсудського, з 1935-го року – фактичний диктатор Польщі, з 1936-го – Маршал Польщі, Кавалер Ордена Білого Орла (1936 рік), Головнокомандувач польської армії на початку німецько-польської війни 1939 року, КАТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПАНТЕОНІ ПОЛЬСЬКИХ «ГЕРОЇВ».
Так, все це про Едварда Ридза-Сміглого (Edward Rydz-Śmigły). 

Читайте також: Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять

Для українців постать Едварда Ридза-Сміглого асоціюється виключно із репресіями та трагічними сторінками історії через його безпосередню відповідальність за жорстокі воєнні злочини та антиукраїнську політику Другої Речі Посполитої.
В українській історичній пам'яті його сприйняття сформоване трьома головними факторами: 

Гібридна війна та диверсії проти Карпатської України.
Масові страти січовиків на карпатських перевалах.
Політика пацифікації та асиміляції. 

Розберемо злочини цього польського катюги та убійника більш детально. 

Едвард Ридз-Сміглий і Карпатська Україна.
Відносини між диктатором Польщі Едвардом Ридзом-Сміглим та Карпатською Україною у 1938–1939 роках були відверто ворожими, а дії польського керівництва під його командуванням призвели до однієї з найтрагічніших сторінок закарпатської історії. 

Польська влада розглядала виникнення автономної, а згодом незалежності Карпатської України під проводом Августина Волошина як пряму загрозу для своєї територіальної цілісності. Варшава побоювалася, що ця держава стане «українським П'ємонтом» – каталізатором національно-визвольного руху для мільйонів українців, які проживали у складі тогочасної Польщі (на Галичині та Волині).
Диктатор Едвард Ридз-Сміглий та міністр закордонних справ Юзеф Бек активно підтримували ідею ліквідації Карпатської України з метою встановлення спільного польсько-угорського кордону. Вони вважали, що це стратегічно послабить геополітичний тиск з боку Третього Райху та СРСР, а також ізолює українське питання.

Історію в Польщі пишуть пропагандисти, а не історики

Історію в Польщі пишуть пропагандисти, а не історики.

Не було ніякої "Волинської різанини" це двосторонній етнічний конфлікт та результат міжетнічної війни, спричиненої окупаційною політикою та соціально-національним гнітом.

Головні учасники: ОУН (б) та Українська повстанська армія (УПА) з одного боку; польська Армія Крайова (АК), батальйони хлопські та польські повстанські загони — з іншого.

Поляків загинуло більше тому що українці проживало на цій території в сім разів більше. 

У період 1943–1944 роках майже у кожному селі на Волині гинули і українці, і поляки. Десь вбивства були масовішими, а десь райони були краще укріпленими. Дані щодо загиблих різняться, особливо з польського боку. Ще в 90-х роках звучала цифра - близько 50 тисяч загиблих поляків, потім озвучили 75 тисяч, далі - 90, 100 тисяч. Більш праві історики говорять вже й про 250 тисяч і навіть 500 тисяч. Так що методології немає, але є жонглювання цифрами".

Проте документально підтвердити вдалося близько 30 тисяч жертв. Українські дослідники оцінюють втрати поляків у 38–39 тисяч осіб. Щодо числа загиблих українців теж немає одностайної думки, однак вітчизняні дослідники називають цифри у межах 12–20 тисяч осіб.

Поляки і росіяни завжди товаришували проти українців.

Поляки і росіяни попри те, що завжди були ворогами, враз ставали друзями, якщо це стосувалось боротьби проти українців.

Зараз проводиться ексгумація "жертв людобойства"в с.Плужники Тернопільської обл.

 

От лише про такий "нюанс"що в тому селі була база т.зв. "істрєбітєльного батальйону"

НКВД, що займався винищенням українських підпільників, ніхто в Польщі не скаже.

 

Як ніде в Польщі не напишуть,що як тільки в 1944 по році повернулась радянська влада

НКВД організовувалп "істрєбітєльниє батальйони", спеціальні "ескадрони смерті"

для винищення українських підпільників і повстанців.

 

Туди масово записувались поляки, щоб вбивати українських повстанців, а "за компанію" вбивати і грабувати всіх, кого захочуть.

 

54 % бійців "істребітельних батальйонов" НКВД на Тернопільщині буди поляками.

 

І в тому с.Плужники теж стаціював загін НКВД із польських добровольців.

От на цей "істрєбітєльний батальйон" НКВД і напала УПА.

 

Але цього ніхто в Польщі не розкаже.

 

Будуть трагічно закатувати очі, молитися і екзальтовано кричати, що "вбиті лише за те, що були поляками", а не за те що були сторожовими псами на службі НКВД і вбивали українців.

Політика щодо меншин, яку проводив Міхал Ґражинський, що очолював Сілезьке воєводство, де була велика німецька меншина

Воєвода Міхал Ґражинський, який очолював Сілезьке воєводство, у своїй політиці щодо меншин прагнув мінімізувати автономію Сілезького воєводства, зменшити роль німецької меншини у воєводстві, посилити роль польського суспільства, що населяло воєводство, та підтримати польську меншину в Німеччині. Воєвода Ґражинський був переконаний, що польське суспільство, яке населяло Сілезьке воєводство, негативно ставилося до німецької меншини, тому він намагався заручитися підтримкою польського суспільства для Табору Пілсудського (групи політиків, якою керував Юзеф Пілсудський) згаданими вище засобами. Щоб досягти цього, він розподіляв державні вакансії переважно полякам і підтримував розвиток шкільної освіти польською мовою.

Воєвода Ґражинський дискримінував німецькі установи та групи, які діяли в Сілезькому воєводстві. Більше того, він зменшив права німецької меншини. Розвиваючи польську систему шкільної освіти, він призвів до послаблення позицій німецьких шкіл. Поляків, які проживали в Сілезькому воєводстві, мотивували віддавати своїх дітей до польських шкіл замість німецьких шкіл. Наслідком цих дій стало закриття шкіл, які утримувалися членами німецької меншини.

Поява економічної кризи у 20-х роках була використана воєводою Ґражинським для продовження реалізації антинімецької політики. Економічні установи, яким загрожувало банкрутство, були захоплені воєводством, і воєвода призначив поляків на їх керівні посади. Крім того, він прискорив розподіл німецького багатства, щоб зменшити вплив заможної німецької меншини. Незважаючи на те, що між Польщею та Німеччиною була підписана угода щодо вирішення всіх конфліктів мирним шляхом, воєвода Ґражинський не припинив дискримінацію німецької меншини. 

Німецькі робітники зазнавали дискримінації, і, якщо це було можливо, всі конфлікти між членами польського суспільства та німецькою меншиною вирішувалися на користь поляків. Як офіційну причину своєї політики щодо меншин воєвода Ґражинський оголосив про зростання націоналістичних тенденцій серед членів німецької меншини та наголосив на відсутності лояльності німців до польського уряду. Незважаючи на те, що він звинувачував німців у націоналістичних тенденціях, він не співпрацював з німецькими установами, які намагалися боротися з гітлеризмом. Його політика призвела до зростання антипольських настроїв у Сілезькому воєводстві.

Однак, завдяки діям воєводи Ґражинського, велика частина установ, які раніше очолювали німці, перейшла у власність польської держави і почала приносити дохід до польського бюджету. У сфері культури воєвода Ґражинський приділяв багато уваги зменшенню комплексу меншовартості польської культури щодо німецької культури, будучи меценатом мистецтва для польського мистецтва.

У поляків пам'ять про жертви - це про помсту та розпалювання ворожнечі

Навроцький ухвалив рішення про позбавлення В. Зеленського ордена Білого Орла за надання підрозділу ЗСУ найменування «героїв УПА». Перед тим Інститут національної пам'яті Польщі виступив із заявою, в якій прирівнювання Армії Крайової до УПА назвав «образою пам'яті жертв українського націоналізму». 

Підрозділ Армії Крайової під час знищення українського села Сагринь, 10 березня 1944 року

Натомість АК вважається законною армію, що вела оборонну та визвольну війну.
Добра нагода нагадати Навроцькому і полякам: загальновідомо, що АК вчинила низку масових злочинів та етнічних чисток проти цивільного українського населення, жертвами яких стали від 12 до 20 тисяч українців. 

Найбільші масові вбивства, вчинені бойовиками АК: 

• Різанина в Сагрині (10 березня 1944 року).
• Найбільший одноразовий злочин польських збройних формувань (АК та Батальйонів хлопських) проти мирних українців на Холмщині. Знищено, замордовано та розстріляно від 800 до 1240 цивільних українців, переважно жінок та дітей. Село та місцеву церкву спалили.
• Трагедія села Павлокома (3 березня 1945 року).
• Загін АК під командуванням Юзефа Бісса («Вацлава») за участю місцевих польських добровольців оточив село. По звірячому вбито 366 мирних українців, яких перед розстрілом тримали та катували в місцевій церкві.
• Знищення села Красний Сад (19 квітня 1943 року).
• Напад польських загонів (за участі нацистів) на українське село на Волині. Загинуло 104 цивільних українців, серед яких цілі родини з дітьми.
• Різанина в Пискоровичах (квітень 1945 року).
• Загін польського підпілля («Національної військової організації», що входила до складу АК) здійснив напад на українців, які очікували на переселення в СССР. У приміщенні місцевої школи було розстріляно близько 180 мирних жителів. 

Пам'ять про ці жертви - це не про помсту чи розпалювання ворожнечі. Це про повагу до кожної невинно забраної душі. Не можна однією рукою вимагати від України каяття та ексгумацій, а іншою - ставити пам'ятники тим, хто палив українські хати й розстрілював дітей у Сагрині чи Павлокомі. Польща має нарешті припинити міфологізацію власної історії та визнати дзеркальну відповідальність за трагедію 1940-х років. 

А намагання Навроцького та польських інституцій затаврувати УПА і український національно-визвольний рух як «злочинний» є свідомим паплюженням борців за волю України. Без сумніву, сьогодні Навроцькому аплодує вся московська нечисть. 

Б.Червак 

Поляки вперто не бажають розуміти українців

Пане Дуда, ви кажете, що щиро не розумієте, як вас можуть обіймати українці, у яких на одязі червоно-чорні символи ОУН і УПА. Що ж, дозвольте пояснити.
Ви — президент суверенної держави, союзника України.
Але коли ви згадуєте Шухевича, Бандеру і «людобуйства»,
не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині,
про пацифікацію 1930-х, про ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності — ви не говорите правду.
Ви її уникаєте.
А без правди — не буде ні взаємної поваги, ні справжнього союзу.
Ви згадуєте Волинь.
Але не згадуєте Пілсудського.
Не згадуєте Тадеуша Голувка, який закликав «приборкати українського дикуна» і виселити його до Сибіру.
Не згадуєте Березу-Картузьку — концтабір для українців.
Не згадуєте розстріляних у Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині.
Не згадуєте ані акцію «Вісла», ані вбитих дітей.
Ви називаєте вбивцями тих, хто дав відсіч тим, хто прийшов на їхню землю з хрестами й нагайками.
Ви не хочете визнати, що якби Польща поважала українське право на землю і гідність — можливо, ніхто б і не взяв до рук зброю.
Ви кажете: «не прийму Шухевича».
А ким він був, на вашу думку?
Солдатом, який дав бій одразу трьом імперіям — польській, нацистській і більшовицькій.
Вас дивує, що він герой для українців?
А для кого тоді бути героєм?
Для того, хто здався?
Хто мовчав, коли палили села й церкви?
Ні.
Ми пам’ятаємо тих, хто боровся.
І так — боровся жорстко.
Бо мир із карателями не будується.
Ви ж не відмовляєтеся від пам’яті про Пілсудського?
Хоча саме він у 1919 році вторгся в Україну, саме польське військо придушувало ЗУНР, саме поляки катували українців у львівських тюрмах.
А коли українці наважилися відповісти —
ви кажете «варварство»?
Насильство породжує насильство, пане Дуда. Не навпаки.
І якщо ви не розумієте, чому вас обіймають українці у вишиванках із червоно-чорними стрічками — то тому, що ці люди вашу націю пробачили. Але своїх не зрадили.
Пробачили за кров, за сльози, за приниження.
Бо вони хочуть майбутнього.
А не повернення в колоніальну травму.
Українці довели, що вміють бути друзями.
А ваші військові — ні.
Жодна ракета, що влітала з РФ у небо України, не була збита Польщею.
Жодна.
І в цей час ви вказуєте нам, яких героїв можна шанувати, а яких — ні?
Це що, не цинізм?
Нехай вас не лякає червоно-чорний прапор.
Це не прапор війни.
Це прапор пам’яті й боротьби.
І якщо ви не готові це зрозуміти —
отже, ви так і не збагнули, звідки береться свобода.
Не з наказу. А з готовності вбивати і вмирати за своє.
Тож якщо ви справді хочете бути з Україною, а не лише говорити про це — почніть із поваги.
Не до символів, а до вибору народу.
І тоді, можливо, ці обійми стануть щирими й для вас.

Константин Плисовский - бригадный генерал, руководитель обороны Брестской крепости 1939 года

Константин Плисовский

Константин Плисовский, бригадный генерал, руководитель первой обороны Брестской крепости 1939 года. С нуля сформировал четыре батальона из местных резервистов-белорусов. Героически отбивали атаки вермахта, потом РККА. Попал в плен, расстрелян НКВД во время катынской резни 1940.

Про продаж землі в Польщі

Польща: Максимальний площа ділянки для одного власника - 500 га. Земельний ринок перебуває під пильним контролем держави - Агентства сільськогосподарської власності (яке викупляє землю за ринковою ціною). А ось дозволи на купівлю землі іноземцями скасували ще у 2016 році.

Умови покупки землі в Польщі. В її Конституції так і зафіксовано: основа сільського господарства країни - сімейне фермерське господарство. Це до того, що сьогодні польську землю іноземець може придбати, тільки якщо доведе свій намір самостійно її обробляти,

Советская армия вошла в 1939г в Польшу, чтобы спасти от злых поляков своих братьев украинцев и белорусов, населяющих Польшу.

«Осенью 1939 незадачливые руководители панской Польши, по указке англо-французских империалистов, затеяли войну против Германии...» - выдержка из Малой советской энциклопедии, стр. 543, том 10, 1940 г.