Сплинуло майже півроку з того дня, коли детективи НАБУ затримали колишнього керівника департаменту «І» СБУ та екс-радника Офісу Президента Артема Шила. Але виникає запитання: чому, у такому разі, Національне антикорупційне бюро України досі не ініціювало арешт і передачу в АРМА Інтернет-видань «Главком» і «delo. ua», які належать Шилу і які Артем Вікторович торік придбав у попередніх власників?
У червні 2023 року стало відомо, що новим власником «Главкому» стала нікому не відома Тетяна Снопко, що представлялась колишньою директоркою з комунікацій міжнародної компанії Noosphere. Тоді ж на Снопко було оформлено й інтернет-видання «delo. ua». Одночасно велись переговори про оформлення на Снопко видання Forbes, видання «Цензор.нет», що належить Олександру Турчинову (45%), Сергію Пашинському (45%) та Юрію Бутусову, і видання «Ліга».
Стосовно «Ліги» переговори ще не завершені: нинішній власник хоче отримати 10 млн. доларів США, а покупець пропонує 7 млн. доларів США. Стосовно «Цензор.нет» була досягнута угода про продаж видання за 3 млн. доларів США. Однак контракт зірвав міноритарний акціонер Бутусов, якого не влаштували 300 тис. доларів, оскільки зараз він заробляє набагато більше завдяки розміщенню замовних публікацій, приховуючи свої доходи від старших товаришів. Окрім того, велись переговори стосовно оформлення на Снопко ще кількох видань, а також були придбані кілька Телеграм-каналів на кшталт «Антикоррупция UA», «Всевидящее ОКО», «ОКО Аналитика».
Як розповідали мені безпосередні учасники переговорів, коли до одного з власників ЗМІ Снопко звернулась з пропозицією продати це Інтернет-видання, з неї лише посміялись і запропонували направити на переговори ту людину, яка стоїть за Снопко і з якою можна про щось домовлятись. Така людина прибула – ним виявився Артем Шило, який у подальшому і вів усі переговори з усіма виданнями, у тому числі з Віктором Шлінчаком та Юлією Лимар, що були власниками «Главкому». Пікантності цій історії додає та обставина, що раніше «Главком» фінансувався Петром Порошенком (гроші в редакцію передавав Сергій Березенко) і переговори з Шилом викликали збурення в штабі Сивочолого Гетьмана. Втім, Петро Олексійович, відомий своєю ощадливістю, згоду на продаж дав.
Придбання видань оплатив російський бізнесмен з українським паспортом Максим Кріппа – той самий, що торік придбав готель «Дніпро», а недавно – офісний центр «Парус» і готель «Україна» у центрі Києва. Але зрозуміло, що Шило та Кріппа не є кінцевими бенефіціарами. Якби колишній СБУшник і мав кілька десятків мільйонів доларів, то він, звісно ж, не став би їх витрачати на придбання Інтернет-видань, які є фінансовими прірвами й лише потребують щомісячних грошових вливань (за винятком, хіба, «Ліги»). Тим більше не потрібні ці видання Кріппі, якого пов’язують з російськими олігархами Олегом Бойком та Костянтином Малофеєвим.
Ба більш того, усі розуміють, що Шило – це фунт, «терпіла», він при грошах і на свободі лише тому, що виконує доручення Олега Татарова. Люди, що орієнтуються на медійному ринку, вважають кінцевими бенефіціарами угод з придбання видань саме Татарова та Єрмака. Що стосується Кріппи, то він просто оплачує забаганки Офісу Президента – очевидно, це є умовою того, що йому дозволено працювати в Україні. І не просто працювати – оскільки НАБУ розслідує кримінальне провадження не лише відносно Шила, але й відносно колишнього голови Національного банку України Кирила Шевченка, детективи НАБУ мають знати, що Кріппа придбав готель «Дніпро» за «схемою Курченка», тобто на гроші Нацбанку. Решта нерухомості була придбана, скоріш за все, коштом Малофєєва, що абсолютно виключається без попереднього схвалення угод Офісом Президента.
Але, як би там не було, саме Шило вів переговори з попередніми власниками видань, саме він вважається, нехай і формально, новим власником, тому чекаємо від НАБУ пояснень, чому на ці видання досі не накладений арешт.
Володимир Бойко