Булгаков - сатаніст і плагіатор

Беручи до уваги аргументацію Юрія Вінничука та критичний погляд на творчість Михайла Булгакова, можна підсумувати, що «Майстер і Маргарита» — це не стільки оригінальний шедевр, скільки майстерно зібраний конструктор із чужих ідей та текстів.

Ось жорстке узагальнення його «творчого методу»:

1. Вторинність і компіляція (Плагіат)

Булгаков не вигадав нічого принципово нового. Його роман — це компіляція західної літератури, яку він видав за власну візію, користуючись інформаційною ізоляцією СРСР.

• Сюжетна сітка: Повністю запозичена у П’єра Мак-Орлана («Нічна маргаритка»). Диявол у місті, жінка, що летить на мітлі, і навіть деталі сатанинського балу мають занадто очевидні паралелі, щоб вважатися випадковістю.

• Філософська база: Списана у Анатоля Франса. Булгаков фактично привласнив інтелектуальні напрацювання французького скептика щодо образу Пілата та природи добра і зла.

• Демонологія: Витягнута з німецьких містиків (Гофман, Майрінк) та класики Гете, але спрощена до рівня московського побуту.

2. Оцінка Вінничука: «Письменник другосортний»

Юрій Вінничук дає Булгакову вкрай нищівну характеристику, називаючи його «російським імперцем» та «другосортним автором». Головні тези Вінничука:

• Булгаков — це автор для тих, хто не має доступу до світової класики. Для «радянської людини», яка не читала в оригіналі Гете чи Мак-Орлана, його твір здавався проривом, але на тлі світової літератури він виглядає як вторинна жуйка.

• Вінничук прямо називає Булгакова «плагіатором», який цупив ідеї цілими блоками, сподіваючись, що в сталінському затінку ніхто не знайде першоджерел.

3. Моральне обличчя: Сталінський підлабузник

Не можна ігнорувати той факт, що цей «сатанинський твір» писався людиною, яка шукала прихильності диктатора.

• Булгаков писав п’єсу «Батум» про молодість Сталіна, намагаючись вислужитися перед режимом.

• Його Воланд — це не біблійне зло, а проєкція «справедливого тирана» (Сталіна), який карає «дрібних грішників», але милує обраних. Це апологія сталінського терору, загорнута в містичну обгортку.

Висновок: Михайло Булгаков постає не як «геній», а як спритний літературний маніпулятор. Він «насмикав» інгредієнти у європейських майстрів, додав туди московської комунальної гнилі та створив продукт, який ідеально задовольнив інтелектуальний голод радянського міщанина, але залишився паразитарним щодо справжньої світової культури. Це література, побудована на крадіжці та компромісі з катами.

Винести ханукію за межі юдейських будинків і поставити її біля головпоштамтів, у парламентах і урядах - є ідеєю очільника хаббаду Шнеєрсона

Мені дуже не подобається, що незадоволення ханукіями використовується нашими ворогами для розпалювання антисемітизму.
Антисемітизм відволікає нас від русофобії, отже, він шкідливий.
Справді, ханукія може здаватися не зовсім доречною, коли вона поставлена біля Головпоштамту.
Для прикладу, свастика в будинку буддиста, чи в буддистському капищі - це символ буддизму. 

Свастика біля Головпоштамту - це символ нацизму. 

Ханукія в будинку єврея - символ одного з юдейських свят. Ханукія біля Головпоштамту - символ Хаббаду.
Я не знавець юдаїзму і тим паче хаббаду, тому поправте мене, якщо я помиляюся.
1. Хаббад - секта, яка більшістю ортодоксальних юдеїв не вважається юдейською, настільки далеко вона відхилилася від ортодоксального юдаїзму.
2. Хаббад вважає, що неюдеї не мають душі, або мають неповноцінну душу.
Це хибна думка, адже душу мають всі люди. Спасуться лише душі християн.
3. Хаббад ставить собі за мету організувати світ так, щоб ним керували лише хаббадники.
Це шкідлива думка, адже світом мають керувати християни.
4. Винести ханукію за межі юдейських будинків і поставити її біля головпоштамтів, у парламентах і урядах - є ідеєю очільника хаббаду Шнеєрсона, для того, щоб пропагувати ідею вищості хаббаду.
Юдеї і навіть хаббатники мають зрозуміти, що єдиним шляхом їхнього спасіння є навернення до Христа. Інакше вони, на жаль, потраплять до пекла.
Отже, ми не повинні заохочувати їхнього прагнення лишатися в межах омани. Ми не повинні вітати їхнього прагнення й надалі сповідувати юдаїзм, який застарів дві тисячі років тому.
Тим паче, ми не повинні заохочувати Хаббад, який є помилковим, навіть з точки зору звичайного юдаїзму.
Коли ми ставимо ханукії на наших майданах, ми запрошуємо наших братів євреїв пишатися їхнім юдаїзмом, тобто їхньою помилкою.
За це нас спитають на Страшному Суді.
Найкраще, що ми можемо зробити для нещасних юдеїв - це допомогти їм пізнати Христа.
Натомість, ми збиваємо їх з істинного шляху ханукіями.
Можливо, я помиляюся у своїх висновках. Тоді підкажіть мені в чому. Я буду вдячний.

Дмитро Корчинський Dmytro Korchynskyi

Про Київ середини 19 століття

Из старинных газет, описывающих Киев более сотни лет назад.

С приходом морозов связь с ближайшими деревнями налаживалась, и цены на базарах падали. Из Пущи по Кирилловской улице тянулись обозы с дровами. Оттепели вызывали досаду и разочарование, о чём сообщала пресса.

«Первый номер нашей газеты, - написали "Киевские губернские ведомости" 6 января 1851 года, - начнём старой песней о погоде. До праздников /Рождества/ мы ещё ожидали снега, на праздниках говорили о санной дороге, и, увы, снега у нас до сих пор нет, потому что от мороза /он/ держится только на кровлях домов да в некоторых местах по временам, на Рождественских святках, например, снежок наподобие инея.

Днепр ещё почти не остановился, сообщение весьма неудобно, а от недостаточного привоза цены у нас на все жизненные потребности чрезвычайно высоки».

И вот продолжение этой зимней истории. «В прошлом номере, - констатирует та же газета месяц спустя, - мы писали об установившемся у нас зимнем пути, но
на другой день по выходе в свет этого известия погода, как бы нарочно, совершенно изменилась. Сделалось тепло, снег стал таять, и наконец пошёл дождик, и снег совершенно исчез, улицы наполнились водой и грязью, и теперь у нас в городе не только на санях, но и на колёсах неприятно ездить, а ходить и того хуже».

Метельные и многоснежные зимы очень осложняли жизнь горожан. Снег убирали тогда вручную. Дворники, солдаты и арестанты трудились с утра до вечера, но сугробы росли и расползались по тротуарам и мостовым. Ухабы превращали езду на санях в сущее наказание, многие жаловались на «сухопутную качку» - тошноту от тряски.

Як колишня імперія оговтується від свого краху? Ні. Подивіться на Іспанію

Як колишня імперія оговтується від свого краху? Ні. Подивіться на Іспанію. 

Іспанія просто сіла на лавку для швидкої сієсти о 14:30 у 1650 році, занурилася в 3-столітню кому, а прокинулася, виявивши, що тепер це бюджетний готель для британського робітничого класу. 

Падіння Іспанської імперії – це найвидовищніше геополітичне пікірування в історії людства. Вони перетворилися з жахливого «Меча християнства» – нації, яка володіла Америкою, океанами, Ватиканом, Австрією, Німеччиною та Бельгією – на країну, основним внеском якої в сучасний світ є «Ібіца», Zara та тапас. Гаразд, я трохи перебільшую... Але ви зрозуміли. 

Трагедія Іспанії полягає не в тому, що вони втратили свою імперію, а в тому, що вони стали слугами народу, який колись залякували. Протягом двохсот років іспанська піхота була бичем Європи, жахливою військовою машиною, яка тиснула протестантів заради розваги. Сьогодні? Нащадки цих загартованих терцій шалено надувають бананові човни для п'яних німецьких туристів на Майорці. Іспанія мала найбільший прибуток в економічній історії: вони пограбували цілий континент його золота та срібла. І що вони з цим зробили? Чи побудували вони промисловість? Чи інвестували вони в інфраструктуру? Ні. Вони витратили все на розкішні церкви та війни, які програли, а потім тринадцять разів оголошували дефолт за своїм державним боргом. 

Вони є переможцями лотереї в історії, які витратили все на кокаїн та порцелянові статуетки, а тепер живуть у трейлері. Іспанія доводить, що можна отримати ключі від світу і все одно замкнутися поза домом.

Обозреватель Джанан Ганеш для The Financial Times: Странная ярость MAGA против Европы.

▪️Чем же Европа так разозлила американских правых? Если сторонники MAGA мало заботятся о защите Украины и всего континента, это вполне законный выбор, пусть и печальный.

▪️Но за этой враждебностью скрывается нечто гораздо большее: ощущение, что Европа каким-то образом подвела «западную цивилизацию» массовой миграцией, ограничением свободы слова и определённым упадком сил.

▪️Джей Ди Вэнс говорил об этом в Мюнхене. Возможно, стоит избавиться от некоторых из этих представлений, хотя бы для того, чтобы объединить нас. Начну с очевидного.

▪️Идея «пробуждения» не была нашей, ребята. «Полностью импортированная из США» – так Эммануэль Макрон воспринимал некоторые академические догмы, которые так много сделали для того, чтобы пробить этические дыры в западной истории и запугать инакомыслящих.

▪️Европа, конечно же, скопировала это движение. Но она также оказала одно из самых стойких сопротивлений, что и следовало ожидать от региона, где традиционные гендерные различия прочно укоренились в основных языках.  

▪️Максимум, что можно сказать о Европе, — это то, что Мишель Фуко и его философские единомышленники написали часть исходного кода для «пробуждения» в прошлом веке. Но именно американцы превратили его в организованную силу, которую правые были бессильны остановить.

▪️Возможно, стоит пригласить видных европейцев, которые приедут в США с просьбой прекратить свои идеологические причуды на самом краю океана, спасибо.

▪️Итак, о миграции. Доля иммигрантов в США примерно такая же, как в Великобритании, выше, чем в Италии, и ниже, чем в Германии. Европа не является исключительно открытым местом по западным меркам. В отличие, скажем, от Австралии. 

▪️Возможно, MAGA имеет в виду мусульманскую миграцию, которая в Европе действительно выше по причинам, понятным любому, у кого есть атлас.

▪️Зачем делать вид, что здесь замешан заговор европейского истеблишмента, а не география? Кстати, если дело в мусульманской миграции, то следует ожидать гораздо более масштабного популистского восстания в Европе, чем в Америке. На самом деле, ситуация примерно одинакова.

▪️Итак, ещё раз, что же так раздражает этих людей в Европе? Почему бы не оставить ее в покое, пусть он остается неактуальным, медленно растущим и лучшим местом на Земле для жизни?    

▪️Вот предположение. Поскольку американские правые так долго добивались электорального успеха, их культурные поражения за этот период забываются.

▪️Менее половины американцев теперь считают религию важной частью повседневной жизни. Уровень рождаемости в США не выше, чем в Великобритании или Франции. (И во всех трёх странах немного превышает показатели Венгрии и России, которые некоторые в Магаленде считают оплотом либеральной современности.)

▪️Возможно, проиграв столько битв дома, эго легче искать искупления за рубежом. Нападки на Европу — это замаскированный самобичевание. Если бы я относился к этой болтовне серьёзнее, я бы знал, называется ли это «проекцией», «переносом» или как-то ещё. В любом случае, хотелось бы, чтобы они выбрали Новую Зеландию или кого-то ещё.  

▪️Конечно, было бы проще — и даже увлекательнее — слушать проповеди о цивилизации от экспертов или даже от заядлых любителей. Но нет. В профилях LinkedIn и на сайтах знакомств прослеживается известная закономерность. Тот, кто утверждает, что «любит глубокие беседы», — пустослов. Тот, кто «любит исследовать другие культуры», — ограниченный человек. Тот, кто «не выносит людей, которые не читают», читает Дипака Чопру. Что-то подозрительное в этих открытых заявлениях о высоких культурных стандартах.  

▪️Те, кто рассуждает о «западной цивилизации» — слова, которые в консервативных кругах часто пишутся с заглавной буквы, — похоже, никогда по-настоящему в ней не разбирались. Зачастую всё ограничивается поверхностным интересом к Древнему Риму. Слушать лекции от человека, у которого вместо фото в Х — дорическая колонна: в этом, пожалуй, и заключается наша ущербная судьба как континента. 

Більше американців, ніж будь-коли, хочуть, щоб США надали зброю Україні, згідно з ключовим опитуванням у сфері оборони Майже дві третини американців хочуть, щоб США продовжували постачати зброю Україні, навіть попри те, що адміністрація Трампа знову намагається домовитися про припинення майже чотирирічної війни, як показало нове опитування щодо пріоритетів національної безпеки. Згідно з опублікованим у четвер опитуванням Рейгана щодо національної оборони, 64% американців підтримують відправку летальної зброї на підтримку уряду Києва, що на дев'ять процентних пунктів більше, ніж минулого року, і є найвищим показником з початку російського вторгнення у лютому 2022 року. Трохи більше (65 %) підтримують надання Україні крилатих ракет далекого радіуса дії, таких як «Томагавки», щоб дозволити завдавати ударів глибоко всередині російської території, тоді як 68% підтримують продаж зброї американського виробництва європейським союзникам, які потім постачатимуть її Україні. На відміну від 2024 року, більшість республіканців (59 %) підтримують відправку зброї Україні для боротьби з вторгненням Росії, порівняно з 44% минулого року. Три чверті демократів підтримують допомогу Україні, порівняно з 68% рік тому.

Сионизм умер

60% новых репатриантов из постсоветских стран рассматривают возможность покинуть Израиль.

Согласно данным исследования Института демократии Израиля (IDI), 60% русскоязычных репатриантов, переехавших в Израиль в период 2014–2025 годов, рассматривают возможность переезда в третью страну, не в страну исхода.

Лишь 21% из них думают о возвращении обратно в страну исхода, откуда они приехали в Израиль.

Среди русскоязычных репатриантов-евреев только 20% думают о переезде, тогда как среди русскоязычных репатриантов-неевреев возможность уехать из Израиля рассматривают 86%.

Ключевые факторы, побуждающие к отъезду: война, ситуация с безопасностью и высокая стоимость жизни.

«План Трампа» по принуждению Украины к миру с самого начала был совершенно бесхитростным

«План Трампа» по принуждению Украины к миру с самого начала был прозрачным и совершенно бесхитростным. Причем сам Трамп почти открытым текстом озвучивал его, хотя и по отдельным частям. Он неоднократно заявлял, что это не его война, и при нем такого безобразия не случилось бы, он прямо указывал на реального «закопёрщика» этой войны — Байдена, чья семья имела во всём этом прямую материальную выгоду (что не мешает семье Трампа тоже активно наращивать семейный бюджет на разных конфликтных историях — в той же Газе, например).

Трамп почти открытым текстом выражал свое крайне неодобрительное отношение к Европе, что тоже можно понять: Европа — это гнездовище глобальной бюрократии, стоящей за проектом упрощения мировой системы по рецептам Давоса. Проектом, который является принципиально противоречащим выдвинутой Трампом еще в первую каденцию проекту MAGA. Логично, что Трамп относится к Европе не как к союзнику, а как к противнику.

Наконец, Китай, чей товарооборот с Европой на 100 млрд долларов больше товарооборота с США. И здесь логика Трампа читается навылет — любые переговоры с Китаем на американских условиях возможны только после того, как Трамп сможет диктовать ему свою непреклонную волю, обладая контролем над решениями европейцев.