Чому Трамп кинув Україну, — аналіз Financial Times

📍Трамп жодного разу не тиснув на путіна щодо припинення війни в Україні і взагалі не порушував тему припинення вогню у розмовах із ним.
📍Після цього дзвінка Трамп фактично відмовився від обіцянки зупинити війну, яку давав під час кампанії, і більше не згадує про «перші дні» чи «швидкий мир».
📍Двогодинна розмова 19 травня пройшла дуже тепло: ні Трамп, ні Путін не поспішали розмову закінчувати — журналісти описують її як дружню і невимушену.
📍Європейські союзники та українське керівництво відчули себе зрадженими — без пояснень, без чіткої позиції, просто мовчання.
📍США припинили спроби посередництва: всі дипломатичні ініціативи заморожені, і Вашингтон передає відповідальність безпосередньо Києву та Москві.
📍Образ «президента-миротворця» розбитий: Трамп, який обіцяв зупинити війну в перший день каденції, тепер відмовляється від відповідальності.
📍Після розмови з путіним Трамп заявив журналістам, що не порушував тему ракетних ударів по цивільних в Україні і не вимагав їх припинення.

Трамп більше зацікавлений у налагодженні стосунків із путіним, ніж у припиненні війни 🤬

Американський генерал Джордж Сміт Паттон про радянських союзників

Коли відгриміли баталії на європейському театрі бойових дій в травні 1945. Настав час тверезої дійсності, коли командування західних Союзників стикнулися з більшовиками, та розпочався дерибан Європи. І одна справа коли під час війни для живлення мотивації військ в хід ідуть різні прийоми пропаганди демонізації Рейху, а інша це вже проста дійсність.

Важка була ця дійсність. Дуже важка.

Один з тих хто не міг не казати про цю дійсність, був командувач 3-ї армії американський генерал Джордж Сміт Паттон

Ось деякі його відвертості зі щоденника:
«Берлін розкрив мені очі. Ми зруйнували все те, що було споруджено великої расою, яку ми тепер збираємося замінити монгольськими дикунами. І вся Європа буде комуністичною. Кажуть, що протягом першого тижня, після того як вони (Красна армія) взяли його (Берлін), всі найкращі жінки були згвалтовані і потім пристрелені. Я ніколи б не дозволив їм зробити це, маючи можливість». (21 липня 1945 року)

«Фактично, німці це єдині гідніі люди з усіх, хто зараз є в Європі. Це вибір між ними і росіянами. Я віддаю перевагу німцям.» (31 серпня 1945 року)

«Те, що ми зараз робимо, є знищенням єдиної сучасної держави в Європі, в ім'я того, щоб Росія змогла проковтнути її повністю.»
(2 вересня 1945 року)

Цар-колокол як символ ідіотизму мокшей

Цар-колокол. Про це диво ідіотизму знає багато хто. Однак без згадки про нього Енциклопедія тупикової гілки еволюції була б неповною.

Прототип Цар-колокола вилили ще за царя Боріса Годунова у 1599 році. Він провисів 50 років і тріснув під час пожежі.

Цар Алєксєй Міхайловіч вирішив перевідлити дзвін. З такою пропозицією звернулися до шанованого майстра Ганса Фалька. Німець оцінив масштаби роботи і погодився її виконати за 5 років і виключно з нової міді. «Х…й тобі в сраку,  а не 5 років і нову мідь»! – сказали майстру мудрі московіти і моментально знайшли своїх умєльцев Данілу Матвєєва із сином Ємєлькою. Ті підтвердили, що німчина – лох і дали зуб, що виконають роботу за рік і зі старої міді. До честі Матвєєвих, роботу вони виконали. Інша річ, що дзвін послужив лише два місяці і просто розколовся. Матвєєвих, очевидячки, люто пиздили і подальша їх доля невідома.

Дзвін взявся ремонтувати якийсь Грігорьєв. Свою роботу він виконав значно краще за попередників. Його дзвін наїбнувся з двіниці аж через шість років. Грігорьєва, очевидячки, немилосердно відпиздили і подальша його доля невідома.

1730 року імператриця Анна вирішила, що вона саме та, за правління якої вдасться вилити дзвін, який от точно не наїбнеться і не трісне. Цар-колокол, за задумом, мав важити 200 тон.

Феномен Трампа: чому половина Америки повірила брехуну

Ми не раз ставили собі це запитання: як сталося, що Трамп прийшов до влади? Чому така масова підтримка дісталась людині неосвіченій, безвідповідальній і нарцисично самозакоханій? Чому політична вага інтелекту і досвіду виявилася мізерною — і що це говорить про саму демократію?

1. Прості відповіді для втомлених умів
Популізм завжди продає прості рішення. Там, де фахівець говорить про складність, ризики, нюанси — популіст вигукує гасло. «Побудуємо стіну», «Все поділити», «Повернемо велич». Лозунг завжди коротший за аналіз, а отже — ефективніший для мас, які втомилися думати або й ніколи цього не прагнули.

2. Емоція замість аргументу
Трамп, як і кожен демагог, говорив не до розуму, а до емоцій. Його риторика — не про логіку, а про роздратування. Він створив образ ворога, пообіцяв реванш, уникав складних пояснень. Як колись Гітлер, Трамп не мав програми — лише звинувачення, гнів і вигідно поданий страх.

Українофобія: Визначення, Прояви та Контекст в Україні

Україніфобія: Визначення, Прояви та Контекст в Україні

Українофобія — це термін, який набув особливого значення в Україні, особливо в умовах російської агресії та боротьби за національну ідентичність. У цій статті ми розглянемо законодавче визначення українофобії, її прояви на прикладі конкретних осіб, таких як Еррол та Ілон Маск, а також вплив цього явища на українців, зокрема в контексті безпеки особистих даних на платформах, пов’язаних із українофобськими діями.

 

Законодавче визначення українофобії

В Україні українофобія офіційно визначена в Законі України № 317-VIII від 9 квітня 2015 року "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" зі змінами, внесеними Законом № 3006-IX від 21 березня 2023 року. Згідно з цими змінами, українофобія — це форма дискримінації, що полягає в діях, спрямованих на приниження або заперечення України як держави, української нації, культури, мови, історії та традицій, а також у запереченні територіальної цілісності України.

 

Ключові аспекти визначення включають:

• Публічні висловлювання, що звинувачують українців як націю в реальних чи уявних правопорушеннях.
• Дискредитацію Збройних Сил України чи інших державних інституцій.
• Умисне пошкодження чи осквернення пам’ятників, місць поховань або пам’ятних знаків, пов’язаних з українською історією.
• Виправдання чи підтримку дій, що підривають суверенітет України, зокрема російської імперської політики.

Соросяча стратегія по Україні

Як зруйнувати країну: покрокова інструкція. 

Якщо ти хочеш, щоб твоя країна перетворилася на інтелектуальну пустелю, де майбутнього немає, а люди живуть від зарплати до зарплати (або від доната до доната), ось перевірена стратегія.

1. Убий науку та освіту.
Перший і найважливіший крок – перестань фінансувати науку. Закрий дослідницькі інститути, скороти бюджети університетів, зроби так, щоб викладачі виживали на мінімалку, а талановиті студенти мріяли лише про виїзд за кордон.
Що буде?
– Вчителі та науковці підуть у кур’єри й таксисти чи майстри манікюру.
– Випускники замість інженерних спеціальностей обиратимуть “що-небудь простіше”.
– Інновації та технології зникнуть як клас.

Як голова уряду СРСР в дружній атмосфері пив чай з Гітлером і що вони обговорювали

Перекладач, Вячеслав Молотов, Адольф Гітлер

На фото - подія, яка посилено «забувається», особливо Росією. 

12-13 листопада 1940 року відбувся офіційний візит товариша Молотова (кремлівського Прем'єр-міністра та Міністра закордонних справ СРСР) до Берліна, для переговорів з найвищим керівництвом Німеччини – на той час головним економічним партнером та військовим союзником Кремля. 

Польщу успішно поділили більше року тому. Франція – капітулювала, Німеччина веде війну з Британією та готується до висадки на узбережжі Англії – про що говорити партнерам? Що обговорювати такого важливого, щоб особисто Молотов, друга людина в Кремлі, мала їхати в Берлін? 

А обговорювати насправді було що. Поділ «британської спадщини» - це важливіше, ніж поділ Польщі і Фінляндії, який вже відбувся. 

Під час цього візиту, Гітлер запропонував Сталіну підписати Німецько-Італійсько-Японсько-Радянський договір – «пакт чотирьох» і секретний протокол до нього.
Текст договору та його секретні протоколи були передані через Молотова Сталіну в Кремль. І Сталін погодився підписати запропонований договір і протоколи. Але замість люб'язно запропонованої йому Гітлером Індії (в секретних протоколах , звісно), Сталін запросив собі Іран.

Через два тижні, після візиту Молотова до Берліна, 25 листопада 1940 року, Кремль передав німецькому послу у Москві Шуленбергу радянську відповідь на пропозиції Гітлера:

"СРСР згоден прийняти в основному проект пакту чотирьох держав про їх політичне співробітництво та економічну взаємодопомогу [...] за наступних умов:
1. Якщо німецькі війська будуть виведені з Фінляндії, яка представляє сферу впливу СРСР, відповідно до радянсько-німецької угоди 1939 року.
2. Якщо в найближчі місяці буде забезпечена безпека СРСР у Протоках Босфор і Дарданели шляхом укладання пакту взаємодопомоги між СРСР і Болгарією та організації військово-морської бази СРСР у районі Босфору та Дарданел на засадах довгострокової оренди.
3. Якщо Японія відмовиться від своїх концесійних прав щодо вугілля та нафти на Північному Сахаліні на умовах компенсації.
4. Якщо центром тяжіння інтересів СРСР буде визнано район на південь від Батума і Баку в загальному напрямку до Перської затоки.

Відповідно до викладеного, має бути змінено проект протоколу до Договору 4-х держав про розмежування сфер впливу в дусі визначення центру тяжіння інтересів СРСР на південь від Батума і Баку в напрямку до Перської затоки та врахування викладених тут умов". 

Гітлер не міг собі дозволити віддати Сталіну Іран і Перську затоку з її величезними покладами нафти і стратегічним положенням, а Сталін і так був упевнений, що отримає їх силою. Німецько-Італійсько-Японсько-Радянський договір – «пакт чотирьох» і секретний протокол до нього не були підписані і кожна сторона почала готуватися до війни один з одним, будучи впевненою у своїй перемозі.
____

13 листопада 1940 року. Голова РНК СРСР і Народний комісар закордонних справ СРСР Вячеслав Молотов на переговорах з Адольфом Гітлером в Імперської канцелярії в Берліні. Зліва від Молотова — німецький дипломат Густав Хільгер, за спиною — співробітник особистої служби фюрера, його камердинер Ганс Герман Юнге; праворуч від Гітлера сидить міністр закордонних справ Німеччини Йоахім Ріббентроп, спиною у правому кутку — керівник верховного командування Вермахта генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель.

Листопад 1940 року, Берлін. Другий рік світової війни, другий рік союзництва, взаємної підтримки та спільного дерибану Європи між Москвою та Берліном.

Можливо, товаріщ Молотов намагався присоромити біснуватого фюрера, гнівно засуджував фашизм та закликав до пацифізму?

Не зовсім. Товаріщ Молотов хотів Чорноморські протоки, остаточну анексію Фінляндії, нові територіальні надбання в Румунії, повний контроль над Болгарією, совєтські воєнні бази на Адріатиці, у Данії та Перській затоці (!). Ну і ще там всього по трошки.

А після повернення до Москви товаріщ Молотов запросив до себе німецького посла та передав йому офіційного листа від уряду СРСР, де заявляв про згоду на приєднання до вісі Берлін-Рим-Токіо, тобто до тієї самої «гітлерівської коаліції» у Другій світовій війні.

Поводження з місцевими з боку військовослужбовців SS-Waffen

«Ми стояли поблизу Лозової (Харківщина), і надійшли чутки, що нас перекинуть до Франції або Італії. Через якийсь час ми отримали наказ зробити дерев'яні сани, щоб забезпечити себе транспортними засобами. Ми все запланували заздалегідь: нашому відділенню було необхідно зробити четверо великих саней. Ми знали, що дід, який проживав в одному з місцевих хуторів, збирався будувати хату для своєї дочки, і, маючи всього лише сокиру, зумів витесати відмінний прямокутний брус з поваленого стовбура. Ми поторгувались з ним і викупили цей брус за дві армійські ковдри, 20 рублів, сигарети і кілька швейних голок і кременів. У нас була пилка, і в одну мить ми сколотили четверо саней, а залишки бруса загнали іншим відділенням.

Однак, на другий день румун, який трохи говорив по-російськи і використовувався нашою ротою в якості перекладача, сміючись над нами, повідомив, що приходила стара баба, жінка діда, для розмови з командиром роти. За його словами, вона скаржилася на те, що її дід тяжко працював кілька тижнів, щоб витесати цей брус, а тепер його забрали якісь солдати з нашої роти.

Якби наш унтерштурмфюрер належав до того типу офіцерів СС, якими їх зазвичай зображають зараз, він би просто пристрелив бабку. Замість цього ми отримали наказ з'явитися до командира і пояснити свою поведінку. Ми не сказали ні слова про ковдри, бо це ж було армійське майно, але зізналися в усьому іншому. Командир вирішив, що ми можемо залишити сани у себе, так як брус все одно вже розпиляли, але наказав віддати людям похилого віку ще 40 сигарет і 10 рублів. Ось вам і нелюдське поводження з місцевими з боку військовослужбовців SS-Waffen!

Ми часто обмінювалися з місцевими продуктами в обмін на їхні яйця, смажену картоплю і солоні огірки».

(c) зі спогадів Яна Мунка ветерана полку СС "Вестланд" 5-ої Танкової дивізії СС "Вікінг" (нім. 5. SS-Panzerdivision "Wiking"). (Gordon Williamson. Loyalty is my honour. London, 1995)

Гендиректор Укрпошти Смілянський випускав фейкові благодійні марки

ПрАТ «Укрпошта» як компанія з державною участю не має права займатися благодійною діяльністю. З тієї ж причини Укрпошта не має права випускати ніяких благодійних марок, до того ж такі марки не передбачені «Порядком введення в обіг поштових марок».

Втім фейкові благодійні марки «Укрпошта» випускала численними тиражами. Лише в 2023 році було випущено 16 накладів фейкових благодійних марок, для прикладу:

■ Марка «ПТН ПНХ!» 1 500 000 штук, номінал «F» +7,00
■ Марка «Слава Силам оборони і безпеки України! 1 075 000 «F» +7,00
■ Марка «Винищувачі зла» 600 000 «F» +16,00
■ Марка «Подарунки Святого Миколая» 600 000 «M» + 5,00 грн.

Першою фейковою благодійною маркою була “Пес Патрон”, яку запустили у продаж 1 вересня 2022 року, і на погашення якої запросили Зеленського. 

Подробиці в статті Черговий скандал з “благодійністю Укрпошти”: Смілянський випускав фейкові благодійні марки і за шахрайськими схемами перераховував за них десятки мільйонів Милованову