Цей термін описує дуже широку групу людей – від посольств США і Європи до всіляких активістів, яких фінансують іноземні держави. Частина цих активістів пройшла в парламент у складі партій "Слуга народу" та "Голос". Інша частина осіла в уряді та наглядових радах державних монополій. Третя вже давно працює в так званих офісах реформ, які цілком легально існують при кожному міністерстві.
Про це пише Сергій Лямець на своїй сторінці в Facebook.
Минуло всього півроку нового президента, і ЗМІ активно говорять про "соросят" як основну політичну силу.
Навіть спеціальні органи на зразок Фонду
гарантування мають прикомандированих до них консультантів, вихідців з
Держдепу і Казначейства США. Таким чином, "соросята" – це якийсь збірний
образ кількох тисяч людей, які сьогодні абсолютно жорстко захопили
владу в Україні.
Своє ім'я "соросята" отримали від імені
Джорджа Сороса, фінансиста і координатора численних фондів на кшталт
Фонду "Відродження". Насправді, безумовно, усіма цими людьми керує не
тільки і не стільки сам Сорос. Наприклад, щільну участь у координації
приймають USAID, Світовий Банк і ЄБРР. В химерному танці сплелися
демократи із США, соціалісти з Німеччини, імперіалісти з Британії і
неоколоніалісти з Брюсселя. Але абсолютно точно, що ці люди щільно
координують свою діяльність один з одним і вже багато років тому щільно
проникли у владу.
Я не вважаю "соросят" абсолютним злом. У
свій час вони виконали дуже важливу соціальну функцію – розбили
гегемонію олігархічних еліт в Україні. Не те щоб олігархи зникли. Але як
мінімум, їх стали вважати якимось злом, і це частково так. Саме
олігархи спільно зі старими елітами нещадно шматували Україну на
частини. Можна з упевненістю сказати, що без Януковича та інших
представників старих еліт, які зарвалися не було б ні першого, ні
другого Майдану. І умовні "соросята" вміло розігріли градус невдоволення
суспільства, але вони не придумали весь той треш, який творився.
Але "соросята" стали жертвою старого
закону: вбив дракона - сам стаєш драконом. Після перемоги Володимира
Зеленського вони перестали перебувати на других ролях і вийшли на
світло. До речі, даремно вони це зробили. "Соросята" сидять в уряді та
Раді, і з кожним днем всі громадяни країни чітко розуміють: вони нічого
не вміють. Одна справа мудрувати і займатися критикою уряду олігархів.
Інша справа – взяти лопату в руки і побудувати краще життя. Цього у
"соросят" не вийшло. Навпаки, Олексій Гончарук став першим прем'єром,
який зізнався, що грошей у бюджет зібрати не зможе, тому він просто не
буде фінансувати частину витрат. Макс Нефьодов, який на екрані свого
смартфона "заощадив" сотні мільярдів гривень, виявився самим безпорадним
керівником Митниці в історії України. При ньому процвітала контрабанда і
схеми. І це лише два приклади з безлічі.
Економіка продовжує летіти в яму рецесії, з країни продовжують
виїжджати гастарбайтери, готуються до розпродажу землі та залишків
промисловості.
Більш того, "соросята" запросто
співпрацюють з олігархами – наприклад, з Віктором Пінчуком та Ігорем
Коломойським. Вони голосують разом з ними. Вони закривають очі на
олігархічні схеми і дерибан "потоків". "Соросята" дуже спокійно
ставляться до відвертого засилля корупції в стінах МВС, адже міністр
внутрішніх справ Арсен Аваков – один із спонсорів АТ "Зеленський".
Все це говорить про те, що "соросята" –
такі ж мерзотники, як і ті, кого вони всі ці роки критикували. При
всьому тому, що вони роблять багато позитивних речей. Але суспільство
бачить, що всі їхні слова про реформи, справедливість і боротьбу з
корупцією – швидше риторика, яка добре лягає на мозок недосвідченого
українського виборця.
Але часи змінилися. Виборець вдивляється
в лощені образи чесних прогресивних людей з критичним мисленням –
такими малюють себе "соросята" – і бачить зовсім інші речі. Красива
легенда про західних хлопчиків під променями уваги розкладається, як до
цього розпався на атоми вампір націоналізму. Ще трохи, і на всю цю туфту
нікого не купиш. Про що, до речі, говорять вкрай низькі рейтинги
"Голосу" Святослава Вакарчука.
Ті "соросята", які проникли у владу,
пройшли під прикриттям цілком не-соросного Зеленського, обдуривши всю
країну. Слухайте, дивіться. Ми бачимо їх лебедину пісню. Як відомо,
лебеді – огидні співаки. Потім вони виваляться з влади, і втримаються
хіба що в кулуарних офісах реформ, завдяки невидимій підтримці посольств
країн-донорів.
Не думаю, що "соросят" потрібно виганяти
зовсім. Вони просто повинні грати ту роль, яка вдається їм найкраще –
бути громадськими активістами, які стежать за злодійською владою і б'ють
її по руках. А ось у владі вони точно не потрібні.
Що робити з Володимиром Зеленським? Не
знаю. Вже зрозуміло, що він абсолютно під каблуком у "соросят". Але
як-ніяк, законно обраний президент. Значить, досидить свої п'ять років.
Якщо нічого не трапиться з ряду геть.
Сергій Лямець
Журналіст, блогер