«План Трампа» по принуждению Украины к миру с самого начала был совершенно бесхитростным

«План Трампа» по принуждению Украины к миру с самого начала был прозрачным и совершенно бесхитростным. Причем сам Трамп почти открытым текстом озвучивал его, хотя и по отдельным частям. Он неоднократно заявлял, что это не его война, и при нем такого безобразия не случилось бы, он прямо указывал на реального «закопёрщика» этой войны — Байдена, чья семья имела во всём этом прямую материальную выгоду (что не мешает семье Трампа тоже активно наращивать семейный бюджет на разных конфликтных историях — в той же Газе, например).

Трамп почти открытым текстом выражал свое крайне неодобрительное отношение к Европе, что тоже можно понять: Европа — это гнездовище глобальной бюрократии, стоящей за проектом упрощения мировой системы по рецептам Давоса. Проектом, который является принципиально противоречащим выдвинутой Трампом еще в первую каденцию проекту MAGA. Логично, что Трамп относится к Европе не как к союзнику, а как к противнику.

Наконец, Китай, чей товарооборот с Европой на 100 млрд долларов больше товарооборота с США. И здесь логика Трампа читается навылет — любые переговоры с Китаем на американских условиях возможны только после того, как Трамп сможет диктовать ему свою непреклонную волю, обладая контролем над решениями европейцев.

Борис Ложкин против Банковой: скрытая война элит, которая рвёт страну изнутри

Скандал «Миндичгейта» стал не единичным эпизодом коррупции — он оголил фронт, который долго скрывался под слоем публичных улыбок. Борис Ложкин начал открытую — хоть и не объявленную — войну против группы Зеленского–Ермака, используя медиа, своих людей в политике, международные площадки и старые кадровые связи. И цепочка событий последних недель делает очевидным: это не спонтанный конфликт, а удар, подготовленный заранее и исполненный максимально точно.

25 ноября в The Economist выходит колонка Александра Роднянского-младшего, где Зеленский подвергается сокрушительной критике. Роднянский — член правления Еврейской конфедерации Украины, президент которой — Ложкин. На следующий день Зеркаль, чья карьера после 2014 года строилась исключительно по линии Ложкина, заявляет, что «Миндичгейт» уничтожил шансы Зеленского на переизбрание. После этого Роднянский дважды комментирует дело Миндича западным медиа. Это не совпадения — это скоординированный информационный блицкриг.

Главным публичным атакующим становится Ярослав Железняк — формально депутат «Голоса», фактически человек, глубоко встроенный в окружение Ложкина ещё со времён работы с Пташник и Абромавичусом. Он связан с юрфирмой Aequo, миноритарными владельцами «Платинум Банка» и политическими активами, которые Ложкин курировал многие годы. Теперь Железняк — основной ньюсмейкер «Миндичгейта» в Раде, усиливающий давление на Банковую.

У Ложкина достаточно мотивов для удара. Система Зеленского в последние годы системно била по его окружению: дела против Коболева и Панаиотиди, удары по Пивоварскому, Омеляну, Голику, Резниченко, снятие Кубракова и Кирилла Тимошенко. Уход Маркаровой, конфликт вокруг Рожковой в НБУ, атаки по инфраструктурной вертикали. Банковая шаг за шагом выдавливала людей Ложкина из ключевых зон влияния. И только Смилянский с Пертцовским пока удержались — скорее по инерции, чем по реальной поддержке.

На этом фоне особенно показательно, что антикоррупционный блок внезапно «простил» партнёра Ложкина — Бориса Кауфмана — всего за 1 млрд грн при ущербе в 2,5 млрд по одесскому делу. Убедить НАБУ и САП помог Арахамия. Этот эпизод показывает: вертикаль Зеленского трещит, а Ложкин снова формирует себе пространство.

Детали вокруг самого Миндича только усиливают ощущение игры разных элит. Его сосед — Боголюбов, бывший партнёр Ложкина по УМХ, мог стать каналом для организации прослушки НАБУ. Братья Цукерманы — одновременно финансисты Миндича и члены наблюдательного совета Еврейской конфедерации Украины, которую возглавляет Ложкин. Даже проект «Украинская мечта», который Ложкин запускал с Кириллом Дмитриевым из РФПИ, теперь выглядит иначе — как попытка создать параллельную политическую инфраструктуру, которая может пригодиться в момент удара по Банковой.

Над всей этой конструкцией возвышается фигура Рональда Лаудера — покровителя Ложкина, вице-президента Всемирного еврейского конгресса, миллиардера с доступом и к Белому дому, и к Кремлю. Его семейные связи с Роднянскими и роль в неформальных переговорах 2022 года через Абрамовича делают картину ещё более сложной. В этой головоломке слишком много связей, чтобы считать их случайными.

По сути, мы наблюдаем не расследование коррупции, а столкновение двух политических и финансовых систем. Банковая пытается удержать контроль, Ложкин — вернуть его, используя старые сети, медиа, западные площадки и внутренние ресурсы.

«Миндичгейт» — это не про одного человека. Это демонстрация того, как легко украинская политика превращается в арену борьбы элит, где общество — всего лишь разменная монета, а государство — инструмент сведения счетов.

❗️ Эта война только начинается, и в ней нет невиновных. Только те, кто борется за власть, и те, кто станет её следующей жертвой.

Невероятно, но факт...

Допоможіть СБУ знайти колишнього члена Громадської ради доброчесності соросьонка Верланова

Допоможіть СБУ знайти колишнього члена Громадської ради доброчесності ВРП пана Верланова Сергія.

Пам'ятаєте був такий активіст-соросьонок Сергій Верланов, член громадської ради доброчесності, якого призначили головою Державної податкової служби, а потім обшуки, і як роблять активісти-соросята, пішов у біга та десь зник з горизонту.

Що там з  цим черговим активістом у бігах? Посли G7 не виказують глибокої стурбованості, щодо того хто проводив судову реформу та тих хто на них працював?

СБУ шукає, НАБУ ніби теж шукає. А пан у Німеччині й щось НАБУ не поспішає з запитом на екстрадицію. Вірогідно у долі.

Роман СЕРБИН: СЛОВО-ТАБУ

Коли американська телекомпанія CBS показала 23 жовтня 1994 року десятихвилинний українофобський репортаж-коментар під лукавим заголовком "Огидне обличчя свободи", не одного глядача вразив ще й неправильний переклад українського слова "жид" англійським терміном "kike". В українській, як і майже в усіх інших слов'янських мовах, слово "жид" - нормальний термін для ідентифікації національно-релігійної чи етнічної групи людей, яких ми називаємо англійською мовою "Jew", французською - "Juif", а німецькою - "Jude". В польській мові це буде "Zyd", в чеській - "Zyd", в болгарській - жид. і. т. д. Лише російська літературна мова зреклася цього слова i прийняла як правильний термін "єврей", а слово "жид" ще в середині XIX-го сторіччя визналa за образливе, подібне до французського "yuppin" чи англійського "kike". Отже, перекладаючи українське слово "жид" англійським терміном "kike", CBS практично заперечила існування окремої української мови, і в той самий час приписала антисемітизм українцям, які нормально вживають це слово.

Капіталістичні принципи роботи в СРСР закінчувалися тюрмою

Знаєте, хто це? Вихідець з України Іван Никифорович Худенко ще в часи Хрущова отримав під керівництво радгосп "Ілійський" (Казахстан) і ввів в ньому за дозволу вищого керівницва в якості експерименту... капіталістичні принципи роботи, або т. з. "безнарядно-ланкову" систему оплати праці.
Через 2 роки з 800 працівників радгоспу залишилося 80, зі 110 управлінців - двоє. Звільнених за ненадобністю співробітників госпрозрахунковий радгосп посадив на "соціальну допомогу" - 30 рублів на місяць. Їх платили аби лише ці люди на роботу не ходили.
При цому валовий збір зерна зріс утричі, а на 1 працівника - у двадцять(1) разів. За рахунок цього зарплата працівників була вищою у 3-4 разі від середньої по радгоспах СРСР притому що грошей на це йшоло утричі менше ніж раніше.
Про талановитого українського економіста було знято документальний фільм "Людина на землі", який переглянув уже Леонід Брежнєв і виніс вердикт "Ця справа є передчасною".
У 1969 році Худенко добився нового експеримнту. В голому степу, "з нуля" було створено невелике "Дослідне господарство з виробництва травяного борошна "Акчі". Але вже у 1970 році експеримент було розгоромлено. По-варварськи. Їз залученням міліцейських підрозділів. Чим не догодили?
Причин тому було багато. По-перше, було підразовано, що в разі переходу в СРСР колгоспів і радгоспів на систему Худенка треба було з 40 мільйонів задіяних у сільському господарстві 33 мільйони звільнити. Куди таку прорву людей діти.? На 30 рублів посадити?
Була й інша причина. У Худенка працівники отримували дуже гарні гроші й мали чудові умови життя.
І от, приїхав в "Акчі" друг Брежнєва, міністр сільського господарства Казахської РСР Михайло Рогінець. Побачивши чудові котеджі з електроплитами та сучасну інфраструктуру, почав кричати: "В палацах жити захотіли? Не по чину берете!"
На заперечення, мовляв, в країні будується комунізм, за якого всі працюватимуть за здібностями, а отримуватимуть за потребами, комуністичний чиновник відрізав: "Але потреби будуть різні. В мене - одні, а у вас - інші".
Інший високий чин з міністерства додав: у вас тракорист отримує 360 рублів, це більше, ніж завідувач відділом в нашому міністерстві. Де ж тут справедливість?!"
І це реальна іситорія, я, друзі, нічого не вигадав. Вигадати можна було б і сумнішу історію.
А Івана Никифоровича посадили. 28 серпня 1973 року Алма-Атинський міський суд визнав Худенка та його заступника Владислава Філатова винними у замаху на розкрадання державного або громадського майна в особливо великих розмірах, а також у самовільному привласненні звання або влади посадової особи та підробці документів та засудив Худенка до 6 років, а Філатова — до 4 років позбавлення волі.
12 листопада 1974 року Іван Никифорович Худенко помер у тюремній лікарні. Йому було 57 років. До останнього він сподівався, що то помилка, що розберуться у його невинуватості. Наївний, він так і не зрозумів, що його посадили спе-ці-аль-но.
А у ті котеджі, що залишилися після знищення "Акчі" заселилося районне патрійне начальство...
Ахкукуюстрану...
Павло Бондаренко

Всі представники правлячої олігархії за своєю суттю є однаковими: що влада «слуг», що так звані «патріотичні політики» на кшталт Кличка

Розкішне святкування хрестин сина російського консула Алієва, якого приїхав вітати Кличко - попри повномасштабну війну, у злобудовника та його друзів-корупціонерів, як і раніше, все чудово.

Скандально відомий злобудовник, багаторічний російський консул Вагіф Алієв, "по-королівському" відгуляв в Києві хрестини свого сина, й це вдалося зафіксувати журналістам. 

Перелік гостей – це справжній кримінально-олігархічний спрут. Так, на святкуванні був один із ключових представників злобудовної олігархії – нардеп, обраний за списками забороненої проросійської ОПЗЖ, багаторічний «смотрящий за Києвом» Вадим Столар. Також приїхав ще один одіозний нардеп, обраний від ОПЗЖ – Ігор Кісільов, тісно пов'язаний зі Столаром. А ще на це святкування псевдо-еліти завітали: державний секретар Міністерства охорони здоров’я України Дмитро Слободянюк, екс-нардепи В’ячеслав Константіновський та Ігор Кривецький, а також столичний бізнесмен Леонід Ашкеназі, якого пов’язують з російським організованим злочинним угрупованням «Лужники». Це лиш ті, кого змогли зафіксувати журналісти, попри постійне перешкоджання з боку охорони «елітних» гостей. І, звісно, свого давнього друга та подільника не забув особисто привітати міський голова Києва Віталій Кличко, який приїхав разом зі своєю "правою рукою" та "гаманцем" - одіозним Артуром Палатним.

Агентурный аппарат КГБ СССР

Агентурный аппарат КГБ СССР состоял из следующих категорий негласных сотрудников:

• Агент – советский гражданин, иностранный гражданин (подданный) либо лицо без гражданства, негласно сотрудничающий с органами КГБ и выполняющий их задания по обеспечению безопасности СССР.
• Резидент – советский гражданин, завербованный органами КГБ па идейно-политической основе и осуществляющий руководство переданными ему на связь агентами или доверенными лицами. Как правило являлись членами КПСС, вербовка осуществлялась строго на добровольной основе.
• Содержатель явочной квартиры – завербованный органами КГБ на идейно-политической, патриотической основе советский гражданин, предоставляющий жилое помещение органам госбезопасности для работы с агентами и резидентами и обеспечивающий при этом необходимые условия конспирации.
• Содержатель конспиративной квартиры (не состоящий в негласном штате органов КГБ) – завербованный па идейно-политической основе советский гражданин, обеспечивающий условия для агентурной и другой оперативной работы в помещении, находящемся в распоряжении органов госбезопасности.

Помимо негласных сотрудников, КГБ использовало доверенных лиц – советских граждан, привлекаемый к сотрудничеству с органами КГБ в информационных целях и для выполнения оперативных поручений органов КГБ, не требующих специального обучения и особых мер конспирации. Доверительные отношения устанавливаются только с конкретной целью и строго на добровольной основе.