У лавах професійних громадських активістів, які живуть з розкрадання
грошей, що виділяються на боротьбу з корупцією, – ґвалт і гармидер. Бо
колишня журналістка Радіо «Свобода» Ольга Комарова розповіла, як вона мала необережність виграти конкурс на посаду заступника керівника прес-служби (пардон, «управління зовнішніх комунікацій») НАБУ.
«Приблизно зараз, – пише Ольга на своїй фейсбук-сторінці, –
я мала б повідомити, що маю нову роботу, бо пройшла конкурс на посаду
заступника керівника управління зовнішніх комунікацій в НАБУ. Але цього
не станеться… Попри те, що я чесно пройшла відкритий конкурс, заступниця
директора НАБУ Поліна Лисенко повідомила мені особисто, що я не
працюватиму.
Вона запросила мене на зустріч і я щиро вірила, що
це добра ознака. Весь хейт щодо неї мені здавався просто черговим хейтом
щодо жінки керівниці. Втім їй вдалося переконати мене у зворотньому… на
жаль. Поліна Лисенко повідомила мені, що є два варіанти:
1. Мене просто не призначить директор НАБУ. Без підстав. Просто
2. Мене призначать, а через день звільнять, бо цю посаду скоротять.
Тож весь цей спіч, мабуть, був спрямований на те, щоб я сама відмовилася від посади».
Не
розібравшись у ситуації, професійні громадські активісти кинулись
вимагати від керівництва НАБУ пояснень – бо, виявляється, у НАБУ не
тільки беруть хабарі, не тільки продають справи, не тільки передають
секретні документи іноземним розвідкам, але ще й демонстративно плюють
на процедури, які самі ж для себе встановили. Але не сумніваюсь, що дуже
скоро всі ці шабуніни стулять свої пельки й знову почнуть вилизувати
філейні місця керівникам НАБУ, оскільки в протилежному випадку вони
позбудуться доступу до годівниці, тобто коштів, що виділяються на так
звану боротьбу з корупцією. Бо Полина Лисенко – це знаменита Полина Чиж,
надія та опора посольства США в Україні.
Пані Лисенко (у
дівоцтві – Чиж) – це людина, яка ще в 2015 році була приставлена
американським посольством до першого заступника директора НАБУ Гізо
Углави. Саме вона впродовж кількох років писала на документах резолюції
від імені Гізо Трістановича, який не володіє українською мовою і далеко
не завжди усвідомлює, що саме він підписує. У цей період пані Полина
неодноразово потрапляла в скандали, коли її лихі язики обвинувачували в
тому, що вона носить у посольство США документи НАБУ з грифом «таємно» і
«цілком таємно».
Урешті-решт, після чергового такого скандалу
наприкінці 2019 року їй довелось піти з НАБУ, але невдовзі Чиж-Лисенко
очолила Департамент міжнародно-правового співробітництва Генеральної
прокуратури (при цьому – без обов’язкового конкурсу, для чого
генпрокурору Рябошапці довелось внести зміни в нормативні документи
прокуратури). У Генпрокуратурі Чиж-Лисенко продовжувала займатись
улюбленою справою, тобто розвалювати цю державну структуру разом з
професійними громадськими активістами (це «реформування» вже коштувало
українським платникам податків десятки мільйонів гривень, які тепер
треба виплатити незаконно звільненим прокурорам).
Обгидившись у
Генпрокуратурі, Чиж-Лисенко перестрибнула на нову хлібну посаду –
очолила такий собі «Центр протидії дезінформації», який також розвалила.
Після чого в квітні 2023 року повернулась у НАБУ, де за кілька днів
влаштувала скандал, скасувавши результати конкурсу, який виграла Ольга
Комарова.
Тому раджу професійним громадським активістам втягнути
свої язики в те місце, яким вони зазвичай думають, не забувати, хто їм в
будку хліб кидає та не згадувати всує Полину Лисенко. Бо інакше
посольство США знайде собі нових професійних громадських активістів.