• Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго порівняли загальногеномні дані майже 2000 осіб із даними їхніх платонічних друзів та незнайомців. Як виявилося, порівняно з незнайомими людьми, люди, з якими випробувані вирішили дружити, мали значно більше спільного генетично. У них був спільний приблизно 1% геному — тобто був десь такий самий рівень спорідненості, як і в п'ятиюрідних родичів (fourth cousins), тобто таких, в яких є спільний/спільна пра-пра-прадід/пра-пра-прабабуся (5 покоління) [джерело].
• У дослідженні, опублікованому в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, показано, що люди частіше вибирають собі партнерів зі схожою ДНК. Для дослідження використовували геномні дані, зібрані в рамках Дослідження здоров’я та пенсії, яке фінансується Національним інститутом старіння. Дослідники вивчили геноми 825 пар білих американців. Виявилося, що між одруженими людьми було менше відмінностей у ДНК, ніж між двома навмання обраними людьми.
• Як правило, люди вибирають собі в партнери тих, хто схожий генетично на них. Цього висновку дійшли вчені з Університету Квінсленду, чия стаття опублікована в журналі Nature Human Behaviour. Відомо, що тварини іноді намагаються знайти партнера, схожого на себе. Так, пташки сіалії з яскравим оперенням вибирають собі яскравих самок, а сіалії з тьмяним вбранням «одружуються» на сіаліях тьмяніше. Деякі жаби також утворюють пари, виходячи з розміру: дрібні спарюються з дрібними, а великі – з великими. Учені з'ясували, що схоже спостерігається і у людей. Вони проаналізували генетичні маркери 24 тисячі подружніх пар. З'ясувалося, що гени, в яких закодований зріст одного із партнерів, дуже добре відповідають зросту його партнера. Кореляція спостерігається й у разі індексу маси тіла. Учені також скористалися базою даних, що містить відомості про геном 7700 британських пар. Їх цікавили генетичні маркери, які вказують на те, як довго триватиме освіта людини. Виявилося, що за цими маркерами можна сказати не лише про тривалість навчання самої людини, а й про роки, які провів у школі чи інституті її партнер. Тобто, люди, в силу генетичних особливостей схильні, наприклад, до здобуття вищої освіти, несвідомо підшукуватимуть собі подружжя з такими ж генами.
• У дослідженні, опублікованому в Scientific Reports, були вивчені зображення обличчя 517 пар. Волонтерам показали зображення та сказали, що є «цільова» людина, яку потрібно порівняти з шістьма обличчями, і виявити, яке з цих облич належить дружині цілі. Волонтери змогли поєднати ціль зі своєю дружиною. Також використовувалася технологія розпізнавання обличчя, щоб оцінити схожість. Ця технологія надала такі ж результати, як і люди-добровольці. Отримані дані свідчать про те, що люди шукають партнера з такими ж рисами зовнішності, як і в них самих.
• Чим більш схожі генетично будуть партнери, тим щасливішим буде їхній шлюб. Вчені з Голдсмітського коледжу під час дослідження виявили, що генетична схожість між подружжям в середньому була прогностичною ознакою успішного шлюбу.
Висновок є очевидним. Природною і єдиною здоровою для людей є тяга в першу чергу до схожих генетично, зовнішньо, психічно з ними інших людей. Тобто до таких людей, які належать до тієї ж раси, етносу та культури.