30.05.20

ДЕ ЗАРАЗ ВИ, КАТИ МОГО НАРОДУ?


12 липня 1989 року у Києві було розстріляно вояка УПА Івана Гончарука. Місце поховання досі невідоме.
Все це відбувалось в часи т.зв. перебудови. Вже діяли Товариство української мови ім. Т.Шеченка, “Меморіал” тощо, але за українського патріота тоді ніхто не заступився.
У 1946 році Іван Гончарук вже був засуджений за участь в УПА і відбув 25 років каторги на Колимі. Але конаюча радянська система вирішила продемонструвати свій передсмертний оскал і організувала повторну показову смертельну розправу над повстанцем.

Ось прізвища катів, причетних до цього злочину:
МИКОЛА НАЙДИЧ – сексот НКВД, Волинь, Камінь-Каширський;
А,В,АНДРІЄВСЬКИЙ, В.М.ШЕВЧУК, ВІТАЛІЙ ПРИСТУПА, ОЛЕКСАНДР ЗАБОЛОТНИЙ, АДАМ ДУБЧАК - працівники УКГБ Волинської області;
А.ЯКИМЕНКО – голова Верховного Суду УРСР;
С.КІПЕНЬ, БОРИС ПЛАХТІЙ – судді Волинського обласного суду, Б.ПАНЧУК, Г.АРТЕМЕНКО – народні засідателі;
ВАЛЕНТИНА ШЕВЧЕНКО - голова Президії Врховної Ради УРСР.

Як склалась доля цих злочинців у незалежній Україні? Напевно багатьох вже немає в живих.
Відомо, що Валентина Шевченко померла 03.02.2020 року. У Верховній Раді нардепи вшанували її хвилиною мовчання. Похована вона з почестями на Байковому кладовищі. Її син Микола Вересень – відомий журналіст і працює на ТК”Прямий”.
Ще живе, десь у Луцьку, суддя Борис Плахтій, який виносив смертний вирок. Мабуть отримує спецпенсію за “заслуги” перед Україною.
Болить інше, що всі ці злочинці, судячи з прізвищ, українці за національністю, були катами і жертвами системи водночас.
Але непокаране зло має властивість множитись. Чи не тому антиукраїнський режим в сучасній Україні має на кого опиратись.
Роздуми викликані статтею "Останній розстріляний бандерівець" ("Історична правда", 23.10.2019):
.
Харківського 62-річного пенсіонера п’ять днів судили на Волині за звинуваченнями, за які він вже відсидів свій термін у концтаборі та був звільнений. Повстанця Івана Гончарука розстріляли за два роки до проголошення незалежності України.

Ростислав Новоженець