Рецепт его успеха состоит в том, что нужно родиться в нужной семье и выгодно жениться, причем дважды.
Подобные возможности открываются далеко не каждому, так что Виктор Пинчук личность довольно уникальная. В том числе и тем, что он сумел у всех на глазах переодеться из хищного олигарха в утонченного мецената, и заставил украинцев забыть о том, как именно и с чьей помощью он делал свою карьеру миллиардера.
Еврейский мажор
Если дворянство Российской империи и шляхта Речи Посполитой выродились еще к началу XX века, и титулы их потомков совершенно бессмысленны, то аристократия еврейского народа бережно сохраняет свой статус до сих пор. А потому безбедная жизнь и неплохая работа были гарантированы нашему герою еще до его рождения. Виктор Михайлович Пинчук родился 14 декабря 1960 года в Киеве, в еврейской семье с такими почтенными предками, что мог бы всю жизнь нежиться в тени их славы — даже если бы сам он был абсолютной посредственностью.
Предки Пинчука по отцовской линии происходят из города Пинска (ныне – Брестская область Беларуси), по названию которого они и взяли себе эту фамилию в начале XIX века. Тогда вышли указы императора Александра I, а затем государя Николая Павловича об обязательном присвоении всем евреям западных губерний «паспортной» фамилии «для облегчения разбора тяжб между ними». До этого они звались лишь по именам с приставками «сын такого-то» и «из Пинска», и прослеживали свой род до середины XVII века. Род был очень уважаемым: его представители либо избирались меламедами (учителями иудейских школ), либо преуспевали в коммерции. Последним меламедом был Арон Пинчук — дедушка Виктора Михайловича, который избежал Холокоста благодаря присоединению в 1939-м Западной Беларуси (Kresy Wschodnie) к СССР и эвакуации на восток в 1941-м. Его сын Михаил Аронович (1934 г.р.) сразу после рождения Виктора переехал в Днепропетровск, где всю жизнь проработал инженером на металлургическом заводе. Поэтому в биографии Виктора Пинчука местом рождения указывается то Киев, то Днепропетровск.
— Подумайте что сказал господин министр. То есть, мы должны социально защитить наше население — не дать им работу, а дать им деньги и дотации. А на бизнес запустить просто оффшоры. Это просто «зрада» национальных интересов. Я просто защищаю отрасль. Все сейчас в Украине имеют работу? Основная задача как чиновника, так и депутата — создать рабочие места. А сегодня господин министр говорит, что мы запускаем оффшорный флот, который не будет платить налоги в Украине, — говорит нардеп Вадатурский.
— Я знаю, что вы выстроили команду, которая просто вам ставит лайки в Фейсбуке. Вы — не министр инфраструктуры.
— Мы выходим из простых цифр: сейчас река перевозит от шести до семи миллионов тонн. Мы хотим создать условия для перевозки 35 миллионов тонн. Как вы считаете, это создает рабочие места в Украине? Я считаю, что создает, — сказал министр инфраструктуры.
— У нас девять судостроительных заводов, которые вы лишаете работы.Стоит отметить, что сам Андрей Вадатурский является сыном генерального директора компании «Нибулон», которая, помимо прочего, занимается и судостроением.
Петінова О.Б.
Ведучи мову про анормативні відхилення в поведінці сучасної молоді, на жаль, не можна обійти питання про таку форму девіантної поведінки як сексуальні відхилення. Ця проблема є дуже актуальною в умовах сьогодення, адже проституція, гомосексуалізм, ексгібіціонізм і т.п. є досить поширеними серед молоді, і часто нею навіть не сприймаються як анормативні відхилення. У таких людей є свої норми, правила поведінки, які виражаються у їх специфічній субкультурі, однак, не дивлячись на це, ми дотримуємось традиційної точки зору, за якою подібний спосіб життя є девіантним, чи це позитивна девіація чи негативна – питання риторичне, однак одне не викликає сумнівів – це є відхилення від норм, які склалися історично в
нашій країні.
Сексуальна поведінка і її спрямованість формуються під впливом багатьох біологічних, психологічних, соціальних чинників. Гендерна ідентифікація індивіда зовсім не така очевидна і безумовна, як це представляється в повсякденному житті та в буденній свідомості. До цієї тематики звертаються і психологи, і соціо-
логи, і філософи, і хоча цю проблему розглядали з різних сторін, однак у вітчизняній соціально-філософській думці увага їй приділена недостатня. Тому метою даної статті є соціально-філософський аналіз сексуальних відхилень як форми девіантної поведінки молоді.
Серед сучасної молоді дуже поширена проституція. Слово "проституція" у перекладі з латинської (рrostitution) означає "виставлення на продаж". Під проституцією слід розуміти систематичне надання особою свого тіла для задоволення сексуальних потреб іншим особам за матеріальну винагороду [1, с. 258].
Проституція та девіантність значною мірою зумовлюють одне одного. Це пояснюється тим, що проституція як спосіб наживи, контролюється організованою злочинністю, існують тісні "економічні" взаємозв'язки між повіями, сутенерами, орендодавцями, утримувачами домів розпусти, торгівцями "живим товаром".