Стратегія Путіна: примарна тінь минулого
Російський диктатор Володимир Путін ніколи не приховував свого бажання відновити «славу» російської комуністичної імперії. Його мрія – це не просто ностальгія; це небезпечний світогляд, зосереджений на ідеї, що Росія має історичне право домінувати над народами, колись пригнобленими мародерськими арміями Сталіна. Анексія Кримського півострова у 2014 році була видимим проявом цієї імперської стратегії, а стримана реакція Заходу дала Путіну сигнал рухатися далі.
Повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році стало тривожним дзвінком, який нарешті пролунав міжнародний осуд. Це призвело до широких санкцій і похитнуло основи глобальної архітектури безпеки.
Війна великих масштабів
Це не просто конфлікт між двома країнами. Війна, коріння якої сягає десятиліттями, перетворилася на конфлікт, де переплітаються військові, політичні та ідеологічні лінії влади. Україна не просто захищає свої кордони; вона захищає західну демократію, суверенітет і цінності. Хоча основне протистояння відбувається на українській землі, на кону стоїть набагато більше, ніж прикордонна суперечка між двома країнами.
Поки українці стикаються з танками та безпілотниками на полі бою, на Заході відбувається інша, менш помітна, але не менш важлива боротьба – політична боротьба за спадкоємність та довговічність альянсу. Ключовою фігурою в цій боротьбі є президент США Дональд Трамп. Його поблажливість до Путіна та небажання підтримувати Україну подарували Путіну небезпечну надію.
Новий термін Трампа на посаді президента США вже поставив під сумнів прихильність Америки до колективної оборони НАТО в перші тижні його терміну. У середині березня цього року делегація США шокувала Раду Безпеки ООН, коли вона разом з Росією, Китаєм та іншими авторитарними державами проголосувала проти резолюції, яка б розширила гуманітарну місію в Україні та засудила систематичні атаки Росії на цивільну інфраструктуру. Передвиборча обіцянка Трампа «закінчити війну за 24 години» більше схожа на шахрая, ніж на стратега.
Тепер Трамп стверджує, що його переговори з Путіним вже дали результати, включаючи часткове припинення вогню і припинення атак на українську енергетичну інфраструктуру. Реальність інша – одразу після путінської "угоди" Росія завдала нових ударів по українських електростанціях та теплоцентралях, спричинивши масові відключення електроенергії. Позиція Трампа становить загрозу не лише для України, а й для НАТО в цілому. Багато європейських лідерів побоюються, що новий термін президентства Трампа може призвести до зниження ролі США в трансатлантичній системі безпеки. Це загрожуватиме безпеці не лише України, а й країн Східної Європи, насамперед Польщі, Естонії, Латвії та Литви.
Зброя Путіна: розкол, страх, втома та гібридна війна
Путін не атакує лише танками та ракетами. Його головною зброєю проти Заходу є страх, дезінформація, втома та гібридна війна. Він цілеспрямовано інвестує в пропаганду, підтримує політичні сили, які підривають єдність Заходу, вміло грає на залежності Європи від російських енергоносіїв. У березні цього року Андрій Солдатов та Ірина Бороган у журналі Foreign Affairs написали, що з 2022 року Росія проводить диверсійні, розвідувальні та впливові операції щонайменше у 15 країнах НАТО – від аварії поїздів до атак на інфраструктуру.
Європа має враховувати, що такими «розмитими» атаками Росія не лише намагається порушити логістичні потоки та інфраструктуру, а й підірвати громадську підтримку України, посилюючи соціальну напругу та поляризацію. У той час як Трамп намагається укласти «швидку мирну угоду», його адміністрація скоротила зусилля США з протидії кібератакам і втручанню у вибори. Це небезпечний сигнал: «Давай, ми не дивимося». ..."