віковічне жахливе визискування й гноблення жидами селянства і робітництва. Це
була б величезна книга всіх нещасть, які довелося терпіти Україні протягом
тисячоліть її існування. Власне Україну жиди обрали собі за «обіцяну землю», а
український народ – за свого прислужника. Україна стала «новою Палестиною»,
де жид на жидові їде та жидом поганяє. Всього того, що спричинили «євреї»
українцям, не списати на воловій шкурі.
Від стародавніх часів аж до останньої царської війни був жид поруч з москалем і ляхом головним гнобителем всього на роду українського, а в першу чергу укра їнського селянства. Доказом цього є по громи ще за перших князів київсько-укра їнської держави. А славний гетьман Богдан Хмельницький, якого всі звали „страхом жидів", три століття тому намагався здійснити план безоглядного вигнання всіх жидів з України. За це жидівство не навиділо великого українського Богдана. Досить перечитати спомини рабина Гановера, який жив за часів Хмельницького.
Московські і польські деспоти не мог ли самі держати в кайданах вільнолюбно го українського народу, а тому наставля ли по всіх містах і селах своїх опрични ків—-жидів, які горілкою, злочином і гра бунком оплутували населення їхньою сіт кою. Національний пророк і борець за волю України Тарас Шевченко казав про ті часи; "Запродана жидам віра; в церкву не пускають", а як гноблено українців, пиеав вія у „Гайдамаках";
„Яремо! Герш-ту, хамів сину,
Піди
кобилу приведи.
Подай патинки господині
Та принеси мені води!
Вимети
хату. Внеси дрова.
Посип індикам! Гусям дай!
Піди до льоху, до корови,
Та швидше, хаме... Постривай!
Упоравшись, біжи в Вільшану:
Імості треба.
Не барись".
Пішов Ярема, похиливсь...
Отак уранці жид поганий
Над
козаком коверзував.
Так „коверзувало" жидівство над цілим українським народом. За кріпацтва були жнди головними виконавцями московських і польських окупантів, їх шпіонами та їхньою опорою на Україні. Проти цих гнобителів українці боролися завжди.
На крик України
Орли налетіли;
вони рознесуть Ляхам, жидам кару,
За кров і пожари
Пеклом оддадуть.
Це слова великого Тараса про тодішню боротьбу українського народу. Козаки, гайдамаки й селянські герої Устим Кармелюк та Олекса Довбуш уславили себе в тих змаганнях проти'жидівства.
Перед лицем небезпеки, яка загрожу вала їм з українського боку, жиди об'єд нувалися з москалями і з ляхами, а найча стіше підбурювали українців одних проти одних і панували собі далі, захлинаю чись у крові синів України. Так було багато століть тому, так було і в грізні роки революції проти царської влади, так зали шилося й досі.
Жиди це народ безбатченко, який живе скрізь тимчасово. Вони завжди по ширюють невдоволення, критикують, бун тують, чинять політичні перевороти та ними керують. І не диво, що цілий революційний рух у колишній Росії розвинувся під проводом жидів, які займали перше місце в революції 1917 року чи то в так званому оборончестві, чи то в більшовизмі, чи то в максималізмі. На те жиди й революцію робили, аби бути її верховодами.
Чи може хто сумніватися в тому, що більшовизм є тільки ширма, за якою жиди хотять панувати в цілому світі. За допо могою комунізму жидівство заволоділо Україною та Іншими народами СРСР. Тепер руками цих поневолених народів, на їхніх трупах і руїнах мали намір жидів ські прихвосні імперіалістичної Москви счикити "світову пролетарську революцію". Однак світ добре зрозумів ці жи дівські витівки. За них жидам доведеться понести заслужену кару.
Сам творець і проповідник комунізму Карл Маркс був чистим жидом. З нього зробили "комуністичного бога", якому му сили молитися й поклонятися українські селяни і робітники.
Всі ще добре пам'ятають ті роки війни на Україні, коли жидівський наказ змушував братів-українців себе взаємно вбивати, а вся земля українська обливалася кров'ю своїх синів. Жиди не йшли до національної української армії. Зате їх було багато у генерала Денікіна та особливо у червоній армії, яка мала навіть окремі жидівські частини. Найбільше всього було, та ще й досі є, жидів на посадах „політкомів", „політруків" і всяких інших більшовицьких "апаратників".
Різні адміністративні установи більшовиків як, наприклад, „ревкоми", а особливо,чека або "гепеу" и , що під кінець перейменовано в „НКВД", аж кишіли від жидів. Хто не знає „чеки"? В кого вона не забрала батька чи дітей? Прийде час, коли Україна з численних документів точно довідається про це справжнє пекло, в якому жйдм були сторожами, суддями і катами.Вистачить згадати тут тільки „черезвичайку"‘ в Києві на весні 1920 року. Хіба можна забути Блюмштейна, Шуба, Цвібака, Файмана, Каца, Кагана, Фінкельштейна. Гріншмана, Шварцмана, Манькіна. Рубінштейна, Мантойфеля та всіх їхніх по мічників?
Не тільки в Києві, але також по цілій Україні жиди займали понад три чверті місць у застінках московсько-більшовицької влади, де знаходили страшні муки та звірячу смерть найкращі сини українського народу. Хто відповідає за все це? Москва і жиди! Коли народ опам’ятався й зрозумів,, хто криється за .пролетарською револю цією", було вже пізно. На міліонах трупів, на крові й сльозах жиди й москалі збудували Союз Соціалістичних Республік. Жиди осягнули те, що хотіли: владу. Всяку спробу протесту працюючого народу проти цього жиди заливали морем крові. Особливу увагу треба звернути на одну з найбільших жидівських благодатей для України — на земельну справу. Відомо, власне, що гасло "земля й воля" було одним з головних у революції І917 року. На цей гачок московсько-жидівської пропаган ди часто-густо попадалися безземельні чи малоземельні українські селяни. У дійсності була і земля, і воля, але тільки для жидів.
Ще иа самому початку більшовицький уряд почав виробляти план наділу жидів землею. Не в Сибіру чи на Уралі, а на Україні. З 1924р. більшовики взялися спіш но здійснювати нечуваний своєю сміливі стю й нахабством проект Абрама Брагіна: колонізувати узбережжя українських чорноморських степів жидІвством, а коли ці колонії охоплять визначені простори, зробити з них Єврейську Соціалістичну Радянську Республіку в складі СРСР. Цю колонізаційну поацю провадилось швидко, а окремим декретом на Херсонщині ство рено в 1927 році жидівську республіку з головним містом Калініндорф (колишня Сейдеменуха).
Скільки потрібно було жидівського нахабства, щоб заходитися будувати «Жидовію» на Україні, не питаючись українського народу. Щоб наділяти прокляту жидову землею, яку зрошено кров’ю та засіяно кістками цілої низки поколінь української нації! Коштом українців жили одержали ту землю, за яку селянин український віками боровся мечем і плугом. До 1927 року жидівським колоністам передано на Україні коло 13.000 десятин, а хотіли віддати ще 1.710.000, на яких 89.000 родин. Чи за це боровся український селянин?
Московський Державний Інститут землевпорядкування й колонізації нараховував до того самого часу, порівнюючи з можливістю прожиття Європейської частини
СРСР, приблизно 20 міліонів зайвого («избыточного») населення, з чого шість з
половиною міліонів на Україні.
У той самий час, коли ці міліони українців мали назавжди покинути свою батьківщину, українську землю передавали зайдам-жидам. Гостра відсіч українського селянства перешкодила повному проведенню того злочинного і нахабного московсько-більшовицького плану. Цього було вже забагато. Навіть жиди боялись перетягнути струну.
Жиди розпорошилися по всіх закутках України. Вони захопили всі головні державні, адміністративні, господарські та інші посади, позмінювали прізвища й стали "українцями єврейського походження".
Це не тільки на Україні, бо цілий Радянський Союз був для них—тільки для них—батьківщиною. У партії, міліції, армії, адміністрації, промисловості, науці та шкільництві—всюди засіли жиди. Вони за хопили скрізь .командні пости* і стали провідною верствою.
Хто міг, наприклад, колись відгадати, що Зіновьєв був у дійсності Апфельбаум, Троцький— Бронштейн, Радек—Собельзон, Богданов— Зільберштейн, Стеклов—Нахамкіс, Літвінов—Полянський—Валах—Фінкельштейн? А скільки їх ховається ще під різ ними гарними „христіанськими" іменами?Таким чином жиди позаймали у величезній державі, яка охоплювала округло одну шосту цілого світу, всі добрі посади з легкою працею. Даремно було б шукати проте жидову серед стахаиовців чи семиволосівців, у сільському господарстві чи промисловості. Там їх не було, бо там треба тяжко працювати! Зате між заслуженими артистами, вченими і т. д. від жидів аж роїлося.
Народ український не завжди дозволяв жидам вести себе на заріз безкарно. Історія України знає багато вибухів національного і соціального гніву проти жидів — союзників Москви і Варшави. Запорожці, гайдамаки, українська армія недавнього минулого — всі відповідно карали жидівство за його сваволю в Україні. Український народ має до жидів дуже великий рахунок за все. Той рахунок буде безоглядно зліквідовано.
Довгий буде акт обвинувачення.Короткий буде вирок.
ЖИДИ НА УКРАЇНІ Голос Дніпра (Херсон). – 1943. – No 1, 1 січня.