Владімір (Зеев) Жаботинський i українське питання

ІЗРАЇЛЬ  КЛЕЙНЕР 

Вдадімір  (Зеев) Жаботинський 

УКРАЇНСЬКЕ 

питання


Оідіїігесі  Ьу  ІІіе  Іпіегпеі  АгсИіує іп  2016  \л/і1Н  їипсііпд  їгот 
ІІпіуегзііу  ої  АІЬегІа  ШЬгагіез 


Иирз://агсИІУЄ.огд/сІеІаіІ5/і00кІеі_0 


Ізраїль  Клейнер 


Владімір  (ЗееВ) Жабопишський і українське  питання 

Вселюдськість у шатах  націоналізму 


Канадський  Інститут  Українських  Студій 
Київ  - Торонто  - Едмонтон 
1995 
Ізгаеі  Кіеіпег 

Уіасіішіг  (2єєу)  ІаЬоііпзку 
алеї  іЬе  ІІкгаіпіап  Оиезііоп 

ШіуегзаШу  іп  іЬе  Оиізе  оГ  Каїіопаїізт 

Книга  Ізраїля  Клейнера  присвячена  одному  з найістотніших  складників політичної  та  публіцистичної  діяльности  визначного  уродженця України,  чільного  діяча  сіонізму  Владимира  Жаботинського  (1880-1940) - його  щільним  зв'язкам  із  українським  визвольним  рухом. 

Для  всіх,  хто  цікавиться  національним  питанням  та  історією  українсько-єврейських стосунків. 


Автор  висловлює  подяку  за  спонсорування 
частини  накладу  спонсорам  проекту 
“Україна”  Роберту  і Вірі  Голдман 


Сапасііап  Іпзіііиіе  оШкгаіпіап  Зіисііез  Ргезз 

Шіусгзіїу  оГ  АІЬсПа 
Есішопіоп,  АІЬегіа 
Сапасіа  Т6С  2Е8 

Шіуегзіїу  оГ  Тогопіо 
Тогопю,  Опіагіо 
Сапасіа  М55  1А1 

А11  гі§Ьіз  ге8егуе<1.  N0  ран.  оГ  іЬІ8  риЬІісаііоп  шау  Ье  рг<х1исе<і,  зіоге<1  іп  а геігіеуаі  8у8іеш,  ог 
ігапзтіиесі  іп  апу  Гогт  ог  Ьу  апу  тсапз,  еіесігопіс,  шесЬапісаІ,  рЬоІосоруіп§,  гесог<1іл£  ог  оіЬ- 
епуізе  \УІіЬоиІ  іЬе  ргіог  регтіззіоп  оГ  іЬе  соругі§Ьі  о\упєг. 

Ргіпіесі  іп  Цкгаіпе 
Друковано  в Україні 

© 1994  Сапа<1іап  Іпзіііиіе 
оГ  ІІкгаіпіап  Зіікііез  Ргезз 

13ВМ  5-8230-031*2  Ііпіусгзіїу  оГ  АІЬегіа 
I5ВN  1-895571-07-3  Еатопіоп,  АІЬсПа,  Сапала 

Предмет, про  який  ітиметься,  нагадує 
драму  на  три  дії,  з яких  остання,  що 
відбувається  під  сучасну  пору,  ще  не 
закінчена,  і в якій  ми,  що  живемо  нині, 
беремо  участь. 
Джон Дьюї 


Але  існує  інший  тип  націоналізму, 
націоналізм  творчий.  Для  цього  типу 
національної  свідомости  національне 
буття  є творчим  завданням.  Цей  тип 
національної  свідомости  не  лише 
припускає,  а й вимагає  самокритики, 
він  закликає  до  самокритики  та 
перевиховання  в ім'я  національного 
буття.  Цей  тип  національної 
свідомости  вищий. 
Ніколай  Бердяев

 ЗМІСТ 


Іван  Дзюба.  “З  орлиною  печаллю  на  чолі...” 7 

Передмова 27 

Вступ.  Місце  і час 29 

Розділ  І.  Ранні  роки:  спільність  і відмінність  націо- 
нальних доль 61 

Розділ  II.  Владімір  Жаботинський,  Пьотр  Струве  і 
ювілей  Шевченка:  дискусія  з українського  питання ...  92 

Розділ  III.  Угода  Жаботинський-Славинський:  акт 

мужности  чи  фатальна  помилка? 137 

Розділ  IV.  Жаботинський  і процес  Шварцбарда: 

погромний  шок  і тверезий  голос 170 

Післямова.  Жаботинський,  українське  питання  і 

єврейська  національна  політика 207 

Владімір  (Зеев)  Жаботинський  (Коротка  біографічна 

довідка) 220 

Примітки 227 

Покажчик  імен 257 

Біографічна  довідка  про  автора 262 

Іван  Дзюба 

" 3 орлиною  печаллю  на  чолі..." 

...Це  слова  з вірша  Владіміра  Жаботинського  “Пам’яті  Герцля”.  Вони  цілком  можуть  стосуватися  самого  Жаботинського  - власне,  його  шаноблива  причетність  до  натхненника  сіонізму  межує із  самоототожнеппям.  Визначаючи  міру  Герцлевого  діяння  та його  значення  для  історичної  долі  євреїв,  Жаботинський  порівнює його  з Мойсеєм. 

І тут  мені  пригадується,  що  єврейський  публіцист  Рафаїл  Ну- 
дельман  висловив  парадоксальну  думку  про  те,  що  єврейська  се- 
кулярпа  історія  XX  століття  розігрується  в трьох  головних  “сце- 
нічних масках”:  “органічних  націоналістів”  (Вейцман,  Беп-Ґуріоп, 
Бегін),  “відступників”  (Мапдельштам,  Пастернак,  Багріцький)  та 
“полум’яних  неофітів”  (Герцль,  Нордау,  Жаботинський). 

Продовжуючи  свій  парадокс,  Р.Нудельман  виводить  рід  “по- 
лум’яних неофітів”  від  біблійного  Мойсея  - “талановитого  єврея, 
який  виріс  у чужій  культурі,  па  її  верхах,  не  знаючи  обмежень  і 
дискримінації,  що  випали  на  долю  його  ‘простіших’  співпле- 
мінників,  не  знаючи,  по  суті  - навіть  не  пам’ятаючи,  що  він  - єврей”. 
Та  коли  він  увіходить  у конфронтацію  зі  своїм  оточенням,  почи- 
нається процес  пробудження  національного  почуття  і гідности, 
трансформація  глибокого  творчого  індивідуалізму  в національну 
ідею,  і зрештою  “Мойсеї  обирають  народ  як  знаряддя  особистого 
визволення”,  “винаходять  великий  народ”,  до  якого  “примазуються”. 

Будемо  мати  па  увазі,  звичайно,  певну  умовність  і навіть  ґротесковість  такого  парадоксального  погляду,  але  в ньому  зауважені деякі  характерні  риси  неофітського  подвижництва.  І постать Владіміра  Жаботинського  майже  узгоджується  з “парадигмою Мойсея”. 

Жаботинський  - талановитий  юнак  з Одеси  - був  прихильно 
прийнятий  у російській  літературі,  перед  ним  відкривалася  кар’єра 
російського  літератора,  поета,  але  несподівано  для  тих,  хто  його 
знав  і цінував,  а може,  і для  себе  самого,  він  мусив  раз  і назавжди 
зійти  з цього  второваного  багатьма  його  одноплемінниками  шляху 
(щось  подібне  було  і в біографії  не  одного  з українських  діячів 
культури). 

Тут  - відправний  пункт  роздумів  автора  цієї  книжки  про  деякі 
найголовніші  аспекти  життя,  політичної  діяльносте,  ідеологічної 
творчости  Владіміра  Жаботинського. 

Ізраїль  Клейиер  - давній  і наполегливий  дослідник  і пропа- 
гандист, популяризатор  Жаботинського.  Вій  також  автор  книжки 
“Національні  проблеми  останньої  імперії”,  що  вийшла  1977  року  в 
Парижі  у виданні  “Першої  української  друкарні  у Франції”.  Вій 
автор  і численних  статтей,  - найсерйозніші  з них  стосуються  на- 
ціонального питання  та  українсько-єврейських  відносин,  - опуб- 
лікованих в україномовних  та  іншомовних  журналах  у кількох 
країнах.  Він  і автор  кількох  тисяч  радіопередач,  що  їх,  починаючи 
від  1972  року,  ми  могли  чути  (більшу  частину  цього  часу  - крізь 
заглушування)  на  хвилях  радіо  “Свобода”  та  “Голосу  Америки”.  Не 
знаю,  наскільки  він  відомий  серед  єврейської  громади,  але  серед 
української  діяспори  він  постать  популярна  й шанована. 

Йому  належить  вирішальна  участь  у виданні  українською  мо- 
вою 1982  року  (у  бібліотеці  “Прологу”  і “Сучасносте”)  першого  пе- 
рекладу творів  В. Жаботинського  українською  мовою  під  назвою 
“Вибрані  статт  і з національного  питання”;  вій  здійснив  переклад, 
написав  вступну  статтю,  примітки  та  коментар  до  цього  видання, 
яке  зробило  свою  велику  справу. 

Книга,  яку  Ви,  читаче,  тримаєте  в руках,  була  написана  ще 
1982  року,  але  щойно  тепер  ми  маємо  змогу  представити  її  ук- 
раїнській громадськості. 

Того  ж таки  1982  року  Ізраїль  Клейнер  виступив  із  доповіддю 
“Як  можна  досягнути  єврейсько-української  співпраці?”  на  ук- 
раїнсько-єврейській конференції  у Вашінґтоні,  у будинку  Конґресу  США,  де  серед  слухачів  було  кілька  американських  конг- 
ресменів та  сенаторів.  Тоді  І.Клейнер  виклав  своє  розуміння  проб- 
лем і перспектив  єврейсько-українських  відносин,  що  склалося 
вочевидь  під  впливом  концепції  В.Жаботинського  (на  яку  промо- 
вець і посилався  і яка  витримала  - можемо  сьогодні  сказати  - 
випробування  часом).  Насамперед  наголошується,  що  ефектив- 
ність (і  сама  можливість)  співпраці  залежить  від  згоди  щодо  її 
необхідносте.  Залишаємо  осторонь  твердження  І.Клейиера  про  те, 
що  єврейська  сторона  відстає  від  української  в розумінні  цієї 
необхідносте  (на  той  час),  його  закиди  на  адресу  євреїв  Ізраїлю  й 
діаспори  в їхньому  незнанні  проблем  України,  українського  руху, 
в їхній  довірливості  до  антиукраїнських  стереотипів  - нам  не 
випадає  про  це  говорити. 

Основна  думка  промовця  обґрунтована  посиланням  на  Жа- 
ботинського:  ставлення  українців  до  євреїв  (а  отже,  і майбутнє 
євреїв  в Україні)  залежатиме  від  того,  чи  підтримають  євреї  націо- 
нальні вимоги  українців.  Що  співпраця  можлива  - це  засвідчує 
історія:  “Правда  полягає  в тому,  що  історія  українсько-єврейських 
взаємин  складається  не  тільки  з погромів:  у ній  були  періоди  спів- 
праці українських  та  єврейських  національних  сил,  був  період,  ко- 
ли верхівка  українського  національного  руху  та  українська  преса 
в царській  Росії  разом  з єврейською  пресою  боролися  проти  чорно- 
сотенства, ворожого  як  єврейству,  так  і національно  свідомому  ук- 
раїнству; був  період,  коли  українська  преса  домагалась  виправ- 
дання київського  єврея  Бейліса,  провокаційно  звинуваченого  ро- 
сійськими чорносотенцями  в ритуальному  вживанні  християнсь- 
кої крові;  був  період,  коли  всі  головні  єврейські  політичні  партії 
на  Україні  плідно  співпрацювали  в державних  органах  Українсь- 
кої Народної  Республіки”.  (Принагідно  відзначу,  що  думку  про 
переважання  періодів  українсько-єврейської  співпраці  і мирного 
співжиття  над  періодами  ворожнечі  постійно  - і,  певно,  незалежно 
від  І.Клейиера,  - висловлює  й обґрунтовує  відомий  український 
історик  Ярослав  Дашкевич.) 

На  думку  І.Клейиера,  щоб  євреї  зрозуміли  значення  для  них 
української  справи,  треба  донести  до  їхньої  свідомосте  три  момен- 
ти: перший  - залежність  майбутнього  євреїв  в Україні  від  їхніх 
стосунків  з українським  національним  рухом;  другий  - стратегічне 
значення  України  для  басейну  Середземного  моря  і Близького 
Сходу:  незалежна  Україна  стане  бар’єром  проти  експансії  СРСР 
(тоді)  у цьому  напрямку;  третій  - гуманістичний:  “Сорокамільйон- 
па  українська  нація,  нація  стародавньої  культури,  зазнає  приму- 
сової денаціоналізації  і русифікації,  зазнає  нищення  свого  націо- 
нально-культурного життя.  Трагедія  цього  народу,  хоч  би  як  ста- 
витися до  історії  наших  єврейських  стосунків  із  ним,  не  може  за- 
лишити байдужими  людей,  для  яких  щось  важать  принципи  куль- 
турного гуманізму”.  Перший  і третій  із  наголошених  моментів  є мо- 
дифікацією відомих  принципів  Жаботииського. 

Саме  причетність  Ізраїля  Клейнера,  вихідця  з України,  до  своє- 
рідного “українсько-єврейського”  світу,  знання  ним  проблематики 
і української,  і єврейської  історії,  особисте  переживання  долі  обох 
народів  і,  сказати  б,  етична  льояльність  дозволили  йому  внут- 
рішньо наблизитися  до  Владіміра  Жаботииського  (чи,  може,  нав- 
паки: вживання  в образ  і спадщину  Жаботииського  зумовило  со- 
лідарну відкритість  автора  до  обох  народів?)  - і звернути  увагу  па 
деякі  сторони  світогляду  Жаботииського,  що  залишилися  мало- 
помічеиими  для  інших  дослідників,  або  часом  ґрунтовно  розкрити 
те,  чого  інші  торкалися  мимохідь,  те,  що  І.Клейнер  називає  “ук- 
раїнськими сторінками  життя  великого  сіоністського  лідера”. 

Якщо  для  більшости  інших  дослідників  Жаботииського  “ук- 
раїнські сторінки”  його  життя  і творчости  зводилися  до  абзацу  або 
й репліки,  були  чимось  прохідним  (а  подекуди  й незручним,  а тому 
й оминеним),  то  І.Клейнер  на  великому  фактичному  матеріялі  до- 
водить, що  саме  в Україні,  в український  період  біографії  зфор- 
мувалися  не  лише  визначальні  риси  особистости  Жаботииського, 
його  психологічне  й емоційне  наставлення  до  проблем  єврейства, 
а й деякі  основні  засади  його  світогляду. 

* * * 

Владімір  Жаботинський  схильний  був  розглядати  Україну  як 
центральний  (після  Ерец-Ісраелю)  пункт  єврейської  політики.  У 
кожному  разі,  Жаботинський,  як  висловлюється  І.Клейнер,  завдя- 
ки своєму  політичному  чуттю  вже  змолоду  зрозумів,  що  “українське  питання  є тією  ключовою  проблемою,  яка  найбільшою 
мірою  визначить  майбутнє  Російської  імперії,  а отже,  і долю  євреїв 
на  цьому  тереиі”. 

Причому  висновки,  до  яких  Жаботипський  приходив  на  “ук- 
раїнському” матеріалі,  часто  ставали  елементом  його  розуміння  на- 
ціональних відносин  взагалі,  його  внеском  у теорію  національного 
питання  (Ізраїль  Клейиер  слушно  вважає  Жаботинського  одним  із 
поважних  теоретиків  національного  питання,  при  чому  до  розроб- 
лення теоретичних  основ  єврейської  політики  Жаботипський  ішов 
свідомо,  вважаючи  теоретичну  інфантильність  однією  з причин 
слабкости,  подрібиеиости  єврейського  руху  та  багатьох  його  помилок). 

Це,  наприклад,  стосується  асимиляції  євреїв  у Російській  ім- 
перії, відданости  єврейських  інтелігентів  російській  культурі.  Жа- 
ботипський не  бачить  тут  нічого  іраціонального.  За  всієї  поваги  до 
російської  культури  він  не  містифікує  її  впливу  на  євреїв,  а 
пояснює  її  гіпнотичну  дію  тим,  що  євреї  в Росії  позбавлені  мож- 
ливосте знати  і переживати  високі  сторінки  своєї  культури;  тим, 
що  “єврейство  ми ...  пізнаємо  від  раннього  дитинства  не  в найвищих 
його  виявах,  а саме  в його  буденщині  та  обивательщині”,  “ми  жи- 
вемо серед  цього  гетто  і бачимо  па  кожному  кроці  його  потворну 
мізерність,  створену  сторіччями  гноблення,  і воно  таке  неприваб- 
ливе, негарне”,  - тоді  як  російську  культуру  євреї  сприймають  у її 
пайдобірпіших  зразках,  очищеною  від  випадкового  і другорядного, 
у безмежних  манливих  обріях  і розгонистості  світового  жесту,  - 
отож,  зрозуміло,  все  живе,  талановите,  перспективо-творче  з єв- 
рейства йшло  в російську  культуру.  До  того  ж елементарні  жи- 
тейські умови  будь-якої  діяльносте  в Російській  імперії  вимагали 
знання  російської  мови  і користування  нею,  переходу  на  неї.  Мож- 
ливість емансипації  (або,  як  висловлюється  І. Клейиер,  “ілюзія 
емансипації”)  виникала  лише  за  умови  приєднання  до  російської 
культури  як  панівної. 

Неважко  побачити,  що  все  це  - типові  (тільки,  може,  найяск- 
равіше стосовно  єврейства  виражені)  моменти  становища  всякої 
пригніченої  нації,  типові  важелі  механізму  асиміляції  пригнобленої 
нації  нацією  панівною;  отже,  вони  стають  предметом  теоретичного 


11 
узагальнення.  Саме  тут  є і досить  широка  площина  спільности  між 
долею  євреїв  і українців  у Російській  імперії,  - і не  випадково  Вла- 
дімір  Жаботинський  так  палко  і затято  полемізував  із  метром  ро- 
сійського лібералізму,  ідеологом  “общерусскости”  Петром  Струве 
щодо  “непотрібности”  окремої  української  культури,  щодо  універ- 
салізаторськи-ощасливлювальної  ролі  російської  культури,  запе- 
речуючи його  самовпевнену  тезу  про  всесильний  гіпноз  цієї  куль- 
тури, - і показуючи,  що  дорогу  до  повсюдного  панування  проклали 
їй  циркуляр  жандарма  і чобіт  урядника... 

Ізраїль  Клейпер  тонко  простежує,  як  роздуми  про  причини  й 
механізм  асимиляції  євреїв  у Російській  імперії  приводять  Жабо- 
тииського  до  гірких  висновків  про  мимовільну  (а  інколи  й свідому) 
участь  самих  євреїв,  надто  єврейської  інтелігенції,  в русифікації  ін- 
ших пригноблених  народів.  Жаботинський  постійно  підкреслю- 
вав, що  найбільшою  трагедією  в історії  євреїв  було  те,  що  панівна 
верства  накидала  їм  “ненавиджену  ролю  знаряддя,  засобу  задля 
чужої  вигоди”,  що  “у  кожному  окремому  випадку  та  сторона,  яка 
через  свою  впливовість  або  багатство  мала  сильніші  засоби  тиску, 
примушувала  місцевих  євреїв  іти  разом  з нею  для  уярмлення  іншої 
народности”.  Тут,  як  і в багатьох  інших  принципових  питаннях, 
виявилася  громадянська  мужність  і інтелектуальна  чесність  Жа- 
ботинського.  Право  так  сказати  мав  тільки  безкомпромісний  борець 
за  свободу  свого  народу.  Тільки  в його  вустах  очисною  правдою 
може  зазвучати  те,  що  в устах  чужака  виглядало  б недоброзич- 
ливістю або  й наклепом. 

Патетичний  виступ  проти  русифікаторської  ролі  єврейської 
інтелігенції  (звісно,  тієї  її  частини,  що  орієнтувалася  на  асиміля- 
цію) у російській  імперії  - один  із  важливих  складників  тієї  широ- 
кої національної  самокритики,  яку  здійснив  на  арені  єврейської 
думки  Владімір  Жаботинський.  Водночас  під  постійним  прицілом 
свого  нещадного  сарказму  тримав  він  і інші  форми  специфічно 
єврейської  (як  йому  здавалося)  запопадливости  перед  панівними 
націями  та  станами.  Жаботинський,  мабуть,  помилявся  щодо  єв- 
рейської монополії  па  це  добро;  в усякому  разі,  українці  тут  цілком 
могли  би  позмагатися  з євреями,  що  засвідчили  їхні  неоціненні  зас- 
луги в підпиханні  русифікації  неслов’янських  народів  у колишиьому  СРСР.  Подивімося,  скільки  і болюче-гірких,  і знущальних  слів 
викликає  в нього  узагальнений  образ  “Мошка”  - асимілятора, 
який,  за  словами  І.Клейнера,  для  Жаботинського  “символізує  не 
лише  пригнічене  становище  єврейства  в діяспорі,  а й цілковито 
хибну  лінію  поведінки  єврейства”.  Постать  “Мошка”  Жаботинсь- 
кий  запозичив  із  Шевчеикових  “Гайдамаків”,  але  надав  їй  розши- 
рювального значення.  Вбачаючи  той  же  прислужницько-асиміля- 
торський комплекс  і в деяких  респектабельних  творців  єврейської 
політики. 

Це  була  та  справжня  національна  самокритика,  що  є ознакою 
життєздатности  народу  і передумовою  національного  відродження 
чи  революції,  - досить  згадати  великих  національних  поетів:  Міц- 
кєвіча,  Гюґо,  Петефі,  Христо  Ботєва,  Хосе  Марті,  Берапже,  Шев- 
ченка, Лесю  Українку,  Франка...  Жаботинський  вписується  у цей 
світовий  ряд  великих  патріотів  і великих  оскаржииків  своїх  народів, 
тих,  хто  виганяв  з їхніх  душ  “біса  рабства”,  - а всі  вони,  так  чи  інак- 
ше, перегукувалися  з традицією  судного  слова  біблійних  пророків. 

З темою  національної  самокритики  безпосередньо  пов’язана  і 
ще  одна  велика  й постійна  тема:  антисемітизму.  Оскільки  різні 
форми  і “градуси”  антисемітизму  є неодмінним  складником  ат- 
мосфери, в якій  живе  єврейська  діяспора  в світі  протягом  мало  не 
всієї  своєї  історії,  то  єврейська  політична  й етнічна  думка  не  могла 
не  звертатися  до  цієї  проблеми,  намагаючись  пояснити  стійкість  та 
повсюдність  цього  явища. 

Ідея  богообраности  й,  отже,  особливих  стосунків  з іншими  на- 
родами не  все  могла  пояснити  у дедалі  складніших  формах  спів- 
життя євреїв  із  пеєвреями  і не  могла  задовольнити  тих,  хто  шукав 
адекватного  розуміння  долі  свого  народу.  Не  всі  з них  зупинялися 
на  поясненні  антисемітизму  релігійними,  психологічними  чи  “біо- 
логічними” мотивами,  які  на  пересічному  рівні  зрештою  зводилися 
до  звинувачення  інших  народів  у гріхах  проти  народу  богообраиого. 
Це  свого  роду  дзеркальне  відбиття  такої  ж давньої  і стійкої  версії 
юдофобів  про  гріхи  єврейського  народу  перед  християнами  і всім 
світом. 

Єврейська  політична  думка  знає  і приклади,  коли  пошуки 
вирішення  проблеми  єврейства  і супутнього  йому  антисемітизму 
приводили  до  фундаментального  заперечення  самого  єврейства  з 
боку  єврейських  таки  або  єврейського  походження  мислителів. 
Скажімо,  К. Маркс  у творі  “До  єврейського  питання”  і його  друг 
М.Гесс  у праці  “Про  капітал”  безоглядно  ототожнювали  єврейство 
з капіталізмом  і визволення  людства  від  капіталізму  розглядали  і 
як  визволення  євреїв  від  свого  єврейства.  (Пізніше  М.Гесс  відійшов 
від  цих  поглядів  і став  палким  адептом  соціялістичного  сіонізму.) 
У тій  таки  Німеччині  єврей  Отто  Вайнінґер  здійснив  філософську 
критику  єврейства. 

Незалежно  від  того,  входило  це  чи  не  входило  в задуми  самих 
авторів,  але  такі  вчені  давали  не  тільки  соціяльну  й моральну 
санкцію  для  “теоретичного”  антисемітизму,  а й аргументи  для  зви- 
чайної брутальної  юдофобії. 

Натомість  оборонці  й симпатики  єврейства,  оскаржники  анти- 
семітизму часто  не  брали  до  уваги  всього  діапазону  його  мотивації 
і звужували  проблему  до  задавнених  стереотипів  і передсудів,  пе- 
режитків нецивілізованого  стану  людства,  до  расової  та  національ- 
ної нетерпимости.  Звичайно,  саме  в цьому  - найстрашніше  й неви- 
черпне джерело  антисемітизму,  та  його  емоційна  енергія,  та  со- 
ціяльно-психологічна  “резерва”,  яка  вможливила  жахіття  гітле- 
рівського нацизму.  І все  таки  саме  лиш  “культурницьке”  чи  мо- 
рально-психологічне пояснення  антисемітизму  не  задовольняло 
найвідповідальніших  з-поміж  єврейських  мислителів.  Вони  заду- 
мувалися над  макабричною  “пластичністю”  антисемітизму,  неви- 
черпністю його  форм  і мотивів;  з’явився  сумнів  у тому,  що  прогрес, 
демократія  і культура  самі  собою  “знімуть”  цю  проблему. 

Владімір  Жаботинський  категорично  і навіть  із  викликом 
протиставився  традиційній  єврейській  реакції  на  антисемітизм. 
Він  рішуче  переглянув  для  себе  самі  “периметри”  цього  явища. 
Сприйняття  будь-якої  критичної  думки  про  єврея  чи  єврейство  як 
антисемітизму  засвідчує  в кращому  разі  комплекс  меншовартости, 
а в гіршому  - інтелектуальну  нечесність.  Повноцінне  національне 
почуття  й інтелектуальна  адекватність  повинні  захистити  від  такої 
хворобливої  уразливосте.  Намагаючись  уточнити  критерії  для 
означення  антисемітизму,  Жаботинський  пропонує  ще  один  термін: 
асемітизм  - відгородженая  від  єврейства,  бажання  перебувати  поза 


14 


сферою  його  впливу.  Одна  з його  статтей  1909  року  так  і зветься: 
“Асемітизм”.  У ній  він  так  мотивує  свою  незгоду  з надто  розшир- 
ливим,  на  його  думку,  поняттям  “антисемітизм”:  “Через  те,  що  в 
нас  вважається  дуже  сіівипцие  мовчати  про  євреїв,  вийшов  найбез- 
глуздіший  наслідок:  можна  потрапити  в антисеміти  за  саме  слово 
“єврей”  чи  за  найневинніший  відгук  про  єврейські  особливості^.) 
Тільки  євреїв  перетворили  на  якесь  заборонене  табу,  що  на  нього 
навіть  иайлагіднішої  критики  не  можна  навести,  і від  цього  звичаю 
втрачають  найбільше  самі  євреї...” 

Треба  сказати,  що  так  питання  поставлене  не  випадково.  Адже 
улюбленим  коником  антисемітів  завжди  була  “єврейська  нетерпи- 
мість”. Відомий  борець  зі  світовою  єврейською  змовою  російський 
білоемігрант  князь  М.Горчаков,  який  1927  року  перевидав  у Пари- 
жі “Сіонські  протоколи”  незабутнього  С.Нілуса,  свою  передмову 
до  епохальної  фальшивки  починав  зі  стражденної  скарги:  “...Горе 
тому,  хто  зважиться  критично  торкнутися  єврейства”.  Владімір  Жа- 
ботинський  вважав  за  надзвичайно  важливе  - і з інтелектуального, 
і з психологічного,  і з естетичного  поглядів  - вибити  козирну  карту 
“єврейської  нетерпимости”  з рук  противників,  рішуче  визначити 
суспільно-моральні  орієнтири  у цій  дражливій  сфері  міжнаціо- 
нальних рахунків.  У цьому  сенс  його  наставлеиня  на  “безцензурне” 
обговорення  єврейської  проблематики,  па  врівноважене  ставлення  до 
критики.  Та  це  лише  перший  крок  у бік  пропонованої  Жаботиись- 
ким  зміни  “єврейської  поведінки”.  З не  меншою  пристрастю  він  стверд- 
жує право  євреїв  бути  такими,  як  є,  нічого  не  приховуючи  і ні  під  кого 
не  маскуючись,  ні  перед  ким  не  вибачаючись  і не  виправдуючись,  - 
тобто  почуватися  так,  як  почуваються  інші  суверенні  народи: 

“Нам  нема  за  що  вибачатися.  Ми  народ,  як  усі  народи;  не  маємо 
жадного  домагання  бути  кращими.  Як  одну  з перших  умов  рів- 
ноправносте вимагаємо  визнати  за  нами  право  мати  своїх  мерзотників, 
так  само  як  мають  їх  і інші  народи.  Так,  є у пас  і провокатори,  і торговці 
живим  товаром,  і втікачі  від  військового  обов’язку,  є,  і навіть  дивно, 
що  їх  так  мало  за  нинішніх  умов.  У інших  народів  теж  багато  цього 
добра,  а до  того  ж є ще  й казнокради,  і погромники,  і кати,  - а проте 
нічого,  сусіди  живуть  і не  соромляться.  Подобаємося  ми  чи  не  по- 
добаємося, це  нам,  зрештою,  цілком  байдуже.  Ритуального  вбивства 


у нас  нема  і ніколи  не  було;  але  якщо  вони  хочуть  неодмінно  вірити, 
що  “є  така  секта”  - будь  ласка,  хай  вірять,  ^кільки  влізе.  Яке  нам  діло, 
чого  ради  нам  соромитися?  Хіба  соромляться  наші  сусіди  за  те,  що 
християни  в Кишипеві  вбивали  цвяхи  в очі  єврейським  немовлятам? 
Анітрохи:  ходять,  піднявши  голову,  дивляться  всім  прямо  в обличчя, 
і цілком  праві,  так  бо  й треба,  адже  особа  народу  царственна,  не  під- 
лягає відповідальності  і не  зобов’язана  виправдуватися”. 

Дразлива  відвертість  і макабричність,  чи  слушніше,  крижана 
відчайдушність  тону  завжди  властиві  Жаботинському,  коли  він 
говорить  про  кульмінаційні  сцени  трагедії  народу  серед  народів.  Та 
коли  відкинути  емоційні  “нарощення”,  в суті  побачимо  тверезий, 
реалістичний  підхід  до  справи  міжиароднього  замирення,  надто  у 
випадках  задавнених  історичних  порахунків:  жоден  народ  не  пови- 
нен чогось  вимагати  від  другого  (тим  більше  того,  що  й для  нього 
самого  недосяжне);  народи  мусять  співіснувати  такі,  як  є. 

Не  менш  тверезющою,  “дегіпнотичною”  була  і друга  принци- 
пова теза  Жаботинського  стосовно  антисемітизму  - та,  що  сто- 
сувалася його  причин.  Він  закликав  євреїв  звільнитися  від  ілюзій, 
ніби  все  полягає  в національних  забобонах,  у ворожості  інших  на- 
родів до  них.  Він  доводив,  що  найглибше,  початкове  джерело  анти- 
семітизму - саме  явище  вигпанства,  перебування  на  чужій  землі, 
яке  й породжує  “антисемітизм  обставин”. 

До  всього  цього  додавалося  й те,  що  Жаботинський  уважав 
хибною  “єврейською  політикою”:  служити  в багатьох  випадках  па- 
нівній нації,  викликаючи  ворожість  нації  пригнобленої;  віддавати 
свою  творчу  енергію  не  власному  політичному  й культурному  роз- 
виткові, а розвиткові  панівної  нації,  - й одержувати  за  це  не  вдяч- 
ність, а зневагу,  або  й активну  протидію. 

Який  же  вихід  убачав  Жаботинський?  Іти  пробоєм  крізь  завали 
історії.  Творити  повноцінну  єврейську  державу  на  землі  предків  і 
зробити  її  привабливою  для  всіх  євреїв  світу  як  місце  їхньої  само- 
реалізації  та  самореалізації  всього  народу,  а водночас  і такою,  з 
якою  б рахувалися  інші  народи. 

Ідею  створення  єврейської  держави  висували  в XIX  столітті  - 
як  і пізніше  - різні  люди,  вкладаючи  в неї  далеко  не  однаковий 
зміст.  Одна  з найраніших  належить  російському  декабристові  Пес- 


16 


телю,  спонукальним  мотивом  якого  (і  це  не  єдиний  випадок)  було 
бажання  позбутися  євреїв.  За  словами  єврейського  історика  Юлія 
Гессена,  “Пестель  (...)  не  подумав  про  долю  самого  єврея”,  “шу- 
каючи розв’язання  єврейського  питання,  не  пішов  шляхом  рівно- 
правности”,  а пропонував  сприяти  євреям  “у  заснуванні  особливої 
держави  в якійнебудь  частині  Малої  Азії”. 

Пізніше  в Росії  і в Европі  виникало  багато  інших  проектів  і про- 
жектів, називалися  як  можливі  землі  поселення  євреїв  різні  країни 
й краї  Азії  та  Африки,  аж  поки  сіоністська  ідея  не  визріла  у Льва 
Пінскера,  Теодора  Герцля,  Макса  Нордау.  А проте,  здебільше  йшло- 
ся про  створення  міжнародними  зусиллями  держави  для  євреїв. 
Принципова  відмінність  сіоністської  ідеї  Жаботинського  полягає 
в тому,  що  він  хоч  і провадив  із  британськими  чинниками  перего- 
вори з палестинського  питання,  однак  не  покладав  надій  на  сум- 
нівне міжнародне  благодійництво  і замість  “держави  для  євреїв” 
висував  завдання  створення  держави  самими  євреями,  власне:  відт- 
ворення її  на  предківській  землі,  своїми  силами.  Це  принципово 
різні  речі. 

На  перший  погляд  може  здатися,  що  сіонізм  виник  як  реакція 
на  антисемітизм.  Так  розуміли  справу  і деякі  ідеологи  сіонізму. 
Однак  у Жаботинського  зовсім  інший  підхід.  Він  неодноразово 
підкреслює,  що  антисемітизм  міг  бути  лише  додатковим  поштов- 
хом до  створення  концепції  сіонізму.  Поява  ж її  стала  неминучою 
після  того,  як  виявилося,  що  просвітництво  й емансипація  не  ви- 
рішили проблеми  єврейства  і що  асиміляція,  прийнятна  для  оди- 
ниць, не  може  бути  прийнятна  для  народу  в цілому.  “Антисемітизм 
не  міг  породити  сіонізму,  - писав  Жаботинський.  - Антисемітизм 
міг  породити  тільки  прагнення  втекти  від  переслідування  шляхом 
найменшого  опору  - тобто,  перемінивши  віру.  І все  таки  для  того, 
щоб  за  проповіддю  переміни  віри  стало  чути  заклик  до  самоус- 
відомлення і національного  воскресіння,  було  необхідно  щось  інше, 
крім  антисемітизму,  - якийсь  внутрішній  чинник,  якесь  позитивне 
веління  зсередини.  Це  - інстинкт  самозбереження  нації,  він  дав  нам 
силу  рушити  вперед...” 

Жаботинському  завжди  йшлося  насамперед  про  мобілізацію 
національних  сил,  про  кристалізацію  національного  духу,  плекання 


17 


національної  гідности,  здатности  обстоювати  себе,  про  готовність 
до  всіх  форм  позитивного  самоствердження  народу  - на  всіх  етапах 
шляху  до  самореалізації  в державі. 

Особливого  значення  набували  тут  самостійна  єврейська  полі- 
тика в країнах  розсіяння  та  консолідація  інтелектуальних  сил  нав- 
коло створення  єврейської  національної  культури. 

Бурхливо  й саркастично  заперечуючи  доцільність  витрачання 
єврейських  сил  на  політичне  й культурне  життя  панівних  націй, 
закликаючи  зосереджуватися  на  власних  інтересах,  він  чи  не  пер- 
шим з європейських  політиків  прийшов  до  ідеї  об’єднання  зусиль 
пригнічених  націй.  І для  нас  особливо  цікаво  і важливо,  що  тут 
йому  прислужився  його  український  досвід.  Саме  на  матеріялі  ук- 
раїнського суспільного  життя,  побачивши  спільність  інтересів  і 
цілей  українського  національно-визвольного  руху  та  сіоністського 
руху  в Російській  імперії  (“демократизація  державного  життя, 
визнання  рівноправносте  народів,  широка  культурно-національна 
автономія”),  ставши  на  ґрунт  рішучої  підтримки  українських  націо- 
нальних вимог  та  спільної  боротьби  проти  чорносотенців  (які  ни- 
щили українство  з не  набагато  меншою  люттю,  ніж  єврейство)  і 
побачивши  “спільне  поле  боротьби”,  - Жаботинський  вийшов  за 
межі  унікальної  єврейської  проблематики,  відчув  можливість  і 
потребу  завести  її  в широкий  контекст  світової  боротьби  понево- 
лених та  упосліджених  народів  за  вільний  розвиток  і свободу. 

У цей  перший,  “український”  період  біографії  Жаботииського 
формується  його  уявлення  про  наш  народ,  сповнене  розуміння  і 
співпереживання,  - і воно  залишиться  в нього  постійним.  Українсь- 
ка компонента  відчутно  присутня  в його  публіцистичних  і теоре- 
тичних працях  цього  часу,  надто  в тих,  де  йдеться  про  культуру  й 
мову,  про  демократичний  характер  національного  руху,  а ширше 
кажучи  - в його  “націології”  взагалі.  Про  це  читач  багато  може  до- 
відатися з праці  І.Клейнера. 

Особливе  місце  у ранній  творчості  Жаботииського  посідає  об- 
раз Тараса  Шевченка.  В його  наполегливому  звертанні  до  Шев- 
ченка є якась,  сказати  б,  інтимна  затятість  - можливо,  вона  пояс- 
нюється тим,  що  Жаботинський  відчував  глибоку  спорідненість  із 
Шевченком  у тій  органічній  одвертості  й мужності,  з якою  Шев- 


18 


ченко  говорив  про  “делікатні”  національні  питання  і заявляв  права 
свого  народу.  Здається  навіть,  що  Жаботинський  міг  знаходити 
моральну  підтримку  в цій  одвертості  й прямоті,  а головне  - у 
незмірній  силі  любови  до  свого  народу,  своєї  землі,  своєї  країни.  У 
всякому  разі,  обидва  споріднені  в тому,  що  найвищою  цінністю, 
поза  якою  нема  життя,  для  обох  була  Вітчизна,  і задля  неї,  в не- 
самовитій любові  до  неї  вони  не  зупинялися  навіть  перед  бого- 
борством. І коли  читаєш  у “Пам’яті  Герцля”  В.Жаботинського: 

Так  в оньї  дни  отец  наш  Израил 
свой  стан  привел  к родимому  порогу, 
и преградил  сам  Бог  ему  дорогу 
и бился  с ним,  но  Иаков  победил. 

Грозою  нас,  как  листья,  разметало, 
но  мьі  твои  потомки,  богобор,  - 
мьі  победим  во  что  бьі  то  ііи  стало. 

Пусть  Божий  меч  на  страже  перевала, 
но  мьі  пойдем  ему  наперекор,  - 

то  згадується  Шевченкове: 

Я так  її,  я так  люблю 
Мою  Україну  убогу. 

Що  проклеиу  святого  Бога, 

За  неї  душу  погублю... 

Так  само,  коли  читаєш  у Жаботинського  імперативне:  “...слу- 
жити єврейській  справі  чим  удасться,  головою  і руками,  і зубами, 
правдою  і неправдою,  честю  і мстою,  будь-що-будь”,  - згадується 
Леся  Українка: 

Хай  гине  все,  хай  гине  честь,  сумління, 

Аби  упала  ця  тюремная  стіна... 

Звісно,  гріх  було  б розуміти  все  це  буквально,  - йдеться  про 
емоційно-вулканічний  протест  проти  світової  несправедливости  і 
сліпоти  людства  до  цієї  несправедливости,  протест,  що  вибухає  з 
розпачу,  - насправді  ж у громадській  сфері  і Шевченко,  і Леся  Ук- 
раїнка, і Жаботинський  були  лицарями  бездоганними  й усім  своїм 


2* 


19 


авторитетом,  своїм  образом  та  іменем  забезпечували  моральну 
високість  і чистоту,  гуманістичний  “ценз”  національно-визволь- 
ного руху. 

Взагалі  ж мимовільних  перегуків  Жаботинського  з мотивами 
української  літератури  й публіцистики  кінця  XIX  - початку  XX 
століття  - безліч,  і пояснюються  вони,  звичайно  ж,  схожістю 
становища  і проблем  національно-визвольного  руху.  Можливо, 
зіставлення  ідей  Жаботинського  з ідеями  українських  мислителів 
стане  колись  предметом  спеціяльних  досліджень,  і це  буде  ще  один 
аспект  теми,  яку  започаткував  І.Клейнер. 

Тим  часом  є всі  підстави  говорити  про  немалі  послуги,  які 
зробив  Жаботинський  для  української  справи,  з’ясовуючи  й 
обстоюючи  справу  єврейську.  І одна  з найбільших  - його  об’єктивні 
судження  про  українську  історію  та  українсько-єврейські  взає- 
мини, його  протистояння  іраціоналізації  цих  узаємин  та  мітові  про 
абсолют  українського  антисемітизму,  віра  в порозуміння  й злагоду. 

* * * 

Усе  це  залишається  актуальним  і сьогодні.  Адже  й сьогодні 
дехто  намагається  зобразити  Україну  як  нібито  головне  вогнище 
антисемітизму  і навіть  його  батьківщину.  Отож  доводиться  нага- 
дувати відомі  історичні  факти.  Переслідування  євреїв  у країнах 
Европи  має  двотисячолітню  історію.  Протягом  ХІІІ-ХУ  століть 
євреїв  вигнано  з Еспанії,  Португалії,  Франції,  Англії,  північної 
Італії  та  багатьох  земель  Німеччини.  Собори  західньої  християнсь- 
кої церкви,  які  відбулися  в Римі  1179  і 1215  років,  запровадили 
гетто  для  євреїв  і зобов’язали  їх  носити  розпізнавальний  знак. 
Зачинатель  Протестантської  Реформації  Мартін  Лютер  у своєму 
памфлеті  1543  року  “Євреї  та  їхня  лжа”  запропонував  сім  способів 
боротьби  з євреями,  починаючи  з підпалювання  синагог  і кінчаючи 
вигнанням  з країни  всіх  зацілілих  євреїв,  “як  скажених  собак”. 

Таким  чином  переважна  частина  євреїв  опинилася  у Східній 
Европі  - найбільше  в Польщі  й Україні,  західня  частина  якої  пе- 
ребувала тоді  під  владою  Польщі.  Росія  тільки  1794  року,  після 
поділу  Польщі,  дозволила  євреям  селитися  на  своїй  території,  але 
вже  1804  року  ухвалено  закон  про  межу  поселення  (“черту  осед- 


20 


лости”)  для  осіб  юдейського  віровизнання.  Це  була  - знов  таки  - 
територія  Польщі,  Литви,  Білорусі  та  України  (переважно  право- 
бережної), які  всі  тепер  входили  до  складу  Російської  імперії.  Тут 
у 191 1 році  жило  близько  п’яти  мільйонів  євреїв,  із  них  понад  40 
відсотків  - в Україні.  Звідси  зрозуміло,  чому  не  лише  проблематика 
єврейського  буття,  а й ексцеси,  пов’язані  з “єврейським  питанням”, 
льокалізувалися  в окремі  періоди  ХУІІ-ХХ  століть  великою  мірою 
на  території  України. 

Аналізуючи  українсько-єврейські  взаємини  у минулому,  треба 
виходити  з того  фундаментального  факту,  що  Україна  не  мала 
своєї  державносте,  а отже,  поперше,  її  власний  розвиток  був  спот- 
ворений, а подруге,  не  за  все,  що  діялося  на  її  території,  вона  від- 
повідає, бо  український  народ  не  був  господарем  своєї  землі  і своєї 
долі.  Він  жив,  словами  Шевченка,  “нд  нашій,  не  своїй  землі”.  Це 
добре  розумів  і про  це  писав  відомий  єврейський  дослідник  Юлій 
Гессен  у своїй  “Історії  євреїв  у Росії”  (С.-Петербург,  1914). 

Однак  не  всі  єврейські  автори  враховували  цю  складність  істо- 
ричних обставин,  і тоді  причина  трагічних  подій  XVII  століття 
вбачалася  тільки  в природному  нібито  (“біологічному”)  антисе- 
мітизмі українського  народу  - всього  народу.  Основним  джерелом 
відомостей  про  часи  Хмельниччини  для  таких  авторів  стала  книга 
свідка  - рабина  Ганновера  (друга  половина  XVII  ст.),  тенденційні 
перебільшення  якої  спростовують  деякі  уважні  дослідники. 

Видатний  єврейський  історик  Шімон  Дубнов  говорив  про  “гай- 
дамаччину як  типовий  національний  рух  України”  та  про  “погромну 
місію  українського  народу”.  Він  намалював  жахливу  картину  ан- 
тиєврейських  погромів  у XVII  столітті.  Але  це  тільки  частина  правди. 
Друга  частина,  якої  не  бачать  деякі  єврейські  історики,  але  яку  ясно 
бачить,  як  це  видно  з його  книги,  І.Клейнер,  - це  ті  страхітливі 
спустошення  і знущання,  яких  за  тієї  самої  та  ще  ранішої  доби  зазна- 
вав український  народ  від  турецьких  і татарських  набігів  та  від  поль- 
ської екзекуції.  Масові  вбивства  і катування  були  тоді  звичайною  річ- 
чю на  цій  багатостраждальній  землі,  і не  український  народ  був  їх 
інспіратором,  а ті,  хто  приходив  на  українську  землю  як  завойовішки. 

Зрозуміла  річ,  що  вкрай  жорстокі  обставини  тієї  доби  не  могли 
не  відбитися  і на  характері  українсько-єврейських  відносин. 


21 


Єврейські  автори  схильні  вважати  тенденційними  свідчення 
українських  козацьких  хронік  про  єврейське  лихварство  (можливо, 
тут  потрібен  такий  само  зважеїшй  підхід,  як  і до  свідчень  рабина 
Г анновера).  Вони  знаходять  ворожість  до  євреїв  у національному 
епосі,  історичних  піснях,  народному  вертепі  тощо  і пов’язують  із 
нею  національний  образ  України  та  процес  кристалізації  українсь- 
кої національної  свідомости. 

Треба  визнати,  що  деякі  підстави  для  таких  оцінок  є.  Але, 
поперше,  в українському  епосі  й фолкльорі  взагалі  є й інші  мотиви, 
які  засвідчують  тривале  доброзичливе  співжиття  з євреями.  По- 
друге,  нація  і національна  свідомість  не  є чимось  раз  назавжди  да- 
ним. Доба  середньовіччя  давно  минула,  об’єктивні  історичні  обста- 
вини кардинально  змінилися,  і притягати  до  них  старі  стереотипи 
було  б для  всіх  нас  вкрай  нерозумно. 

Уже  в XIX  столітті  не  можна  говорити  про  скількись  поширені 
аптиєврейські  настрої  українських  селян.  Погроми  кінця  XIX  - по- 
чатку XX  ст.  чинили  не  українські  селяни,  а зденаціоналізоване 
міське  люмпенство  і кримінальні  елементи,  інспіровані  та  керовані 
монархічно-імперським  “Союзом  русского  народа”.  їм  протистояла 
свідома  робота  української  інтелігенції,  яка  викривала  антисе- 
мітські брехні  чорносотенців  і закликала  український  народ  до  со- 
лідарности  з єврейським. 

Політична  співпраця,  попри  всі  труднощі,  стала  реальністю 
після  проголошення  Української  Народної  Республіки,  яка  нада- 
вала євреям  національно-культурну  автономію.  Але  фатальним 
чином  цей  природний  історичний  процес  урвала  російсько-біль- 
шовицька навала  на  Україну  та  спричинена  нею  громадянська  вій- 
на. Україну  шматували  більшовицькі,  білогвардійські,  польські 
наїзники,  майже  всі  вони  чинили  жорстокі  єврейські  погроми,  які 
потім  приписано  тільки  українцям.  Незаперечною  і непрощенною 
є,  звісно,  й вина  українських  погромників  із  числа  анархічних  байд 
і частини  регулярного  війська.  Але  не  за  все,  що  діялося  на  ук- 
раїнській землі,  відкритій  усім  напастям,  міг  відповідати  українсь- 
кий народ. 

А втім,  цю  складну  тему  докладно  і тверезо  обговорює  І.Клей- 
нер,  як  і позицію  В.  Жаботинського,  його  інтерпретацію  відпо- 


22 


відних  подій  та  зміну  нюансів  у його  оцінках  під  впливом  різних 
обставин  та  єврейської  громадської  думки. 

* * * 

Від  часу,  коли  жив  і діяв  Жаботинський,  минула  ціла  істо- 
рична доба,  що  значно  змінила  обличчя  планети  і розхитала  багато 
які  ідеології  та  світогляди.  Тож  природно  постає  питання:  що  у 
спадщині  Жаботинського  витримало  випробування  часом  і новим 
досвідом  людства,  а що  - ні. 

У світі  ідей  Жаботинського  можна  розрізняти  основні  пере- 
конання й принципи,  які  становлять  суть  його  світогляду  і його 
інтелектуальної  та  моральної  особистосте,  і ті,  сказати  б,  продукти 
його  думки,  що  були  породженням  мінливих  історичних  ситуацій 
та  відповідних  проблем  і завдань  єврейства. 

До  перших  належать  принцип  самоцінности,  “царственности” 
нації  як  Божого  витвору  і рушія  світового  життя,  віра  у високу 
духовну  місію  єврейського  народу,  національна  гордість  і гідність, 
культ  активности  й волі,  координація  особистих  і національних 
цінностей  з уселюдськими  (але  не  просто  ототожнення). 

Це  - незмінний  стрижень  світогляду  й особистосте  Владіміра 
Жаботинського. 

У 30-і  роки  Жаботинський  поважніше  розбудовує  загально- 
демократичну компоненту  своєї  концепції  (у  чомусь  схожу  ево- 
люцію пережив  пізніше,  після  Другої  світової  війни,  українсь- 
кий націоналізм  у діяспорі),  наполегливіше  пов’язує  її  з гума- 
ністичними цінностями. 

Принцип  Нації  доповнюється  принципом  Індивідума.  Саме  ііі- 
дивідум  був,  згідно  з Біблією,  створений  “за  образом  і подобою  Бо- 
жою”. Тут  Жаботинському  доводиться  виправдуватися  за  своє 
раніше  твердження  “спочатку  Бог  створив  націю”,  - і він  мусив 
удатися  до  такої  діялектики:  “...Тут  немає  ніякої  суперечносте... 
Формулювання  про  першість  національного  я висунув  у полеміці  з 
тими,  хто  стверджував,  ніби  основою  всього  є людство.  Я ж вірю 
несхитно,  що  в ієрархії  творіння  нація  стоїть  вище  за  людство.  Але 
так  само  я вірю,  що  індивідум,  своєю  чергою,  має  переваги  над 
нацією.  І хай  навіть  він  підпорядковує  все  своє  життя  служінню 


23 


народові,  - з мого  погляду,  це  аж  ніяк  не  скасовує  його  більш  високо- 
го статусу.  Адже  чинить  він  так  із  власного  вільного  вибору”. 

Під  враженням  переслідування  євреїв  у нацистській  Німеччині 
Жаботинський  змінює  акценти  у тлумаченні  антисемітизму  і,  не 
відмовляючись  від  формули  “антисемітизм  обставин”,  підкреслює 
тепер  значення  “антисемітизму  людей”. 

Взагалі,  роль  антисемітизму  і юдофобії  в ситуаціях  світової 
історії  та  в долі  єврейського  народу  виявилася  більшою  і трагіч- 
нішою, ніж  думалося  Жаботинському  на  початку  століття.  Вод- 
ночас під  цим  оглядом  передбачливими  були  наполегливі  заклики 
Жаботинського  до  євреїв  евакуватися  з Европи  до  Палестини.  Хо- 
ча, перспективу  стосунків  з арабами  він  конструював,  здається,  тро- 
хи волюнтаристськи,  реально  вони  складалися  важче  й заплута- 
піше,  ніж  Жаботинський  сподівався. 

У світлі  пізнішого  досвіду  людства  не  в усьому  можна  по- 
діляти ентузіязм  Жаботинського  щодо  націоналізму,  як  пана- 
цеї для  майбутнього  світу.  Реально  націоналізм,  розв’язуючи 
одні  проблеми,  створював  нові.  Він  змінює  картину  світу,  але 
поки  що  не  зробив  її  благодатнішою  для  людини,  нації,  людства. 
Можна,  звичайно,  сказати,  що  ті  націоналізми,  які  є чинними  в 
світі,  змінюють  його  не  “за  Жаботинським”.  Але  це  могло  б сто- 
суватися всіх  націоналістичних  систем,  і не  тільки  націона- 
лістичних: як  відомо,  великі  ідеї  мають  властивість  адаптува- 
тися до  життєвої  мізерії  і перетворюватися  часом  на  свою  про- 
тилежність. 

А тим  часом  можна  сказати,  що  все  таки  Жаботинський  не 
помилявся  щодо  значення  ідеології  націоналізму  (в  його  розумінні) 
і національно-визвольної  боротьби  народів,  яка  багато  в чому 
визначила  характер  XX  століття  і змінила  обличчя  планети.  І його 
думки  про  націю,  про  національну  культуру,  про  мову,  про  духовні 
цінності  кожного  народу;  його  виступи  проти  асиміляції,  і за  право 
боронити  національну  і людську  індивідуальність  - усе  це  і багато 
що  інше  сьогодні  цілком  вписується  в інтелектуальний  багаж 
людства  кінця  XX  століття. 

Я,  природно,  не  можу  судити  про  маштаби  і глибину  впливу 
Жаботинського  на  всю  сучасну  єврейську  думку.  Але  самі  єв- 


24 


рейські  автори,  принаймні  чимало  з них,  ставлять  його  під  цим 
оглядом  на  одне  з чільних  місць. 

Особливо  сильні  імпульси  - і ми  це  знаємо  - давав  він  ди- 
сидентській думці  (і  не  тільки  єврейській)  в СРСР.  Його  вплив 
відчувається  нині  в публіцистиці  ізраїльських  інтелектуалів  - 
вихідців  із  колишнього  СРСР.  Наприклад,  згадуєш  Жаботинсь- 
кого,  коли  читаєш  у відомого  єврейського  вченого  Віталія  Рубіна 
таке:  “Євреї  виявилися  втягненими  у вир  російської  історії.  Тепер 
їхнє  завдання  - вибратися  з нього”.  Це  резонує  на  саркастичну 
фразу  Жаботинського:  “всі  побігли  на  галасливий  майдан  творити 
єврейськими  руками  російську  історію”.  (Про  це  ж писав  і Михайло 
Драгоманов,  - але  вже  про  українців.)  І опублікована  І.Клейнером 
1983  року  в Ізраїлі  полемічна  стаття  “Чи  не  час  повернутися  з Росії, 
нарешті?”,  адресована  тій  частині  російсько-єврейських  інте- 
лектуалів, які  і в Ізраїлі  живляться  майже  винятково  російськими 
інтелектуальними  й духовними  здобутками,  - безперечно  пере- 
гукується з думками  Жаботинського. 

З другого  боку,  не  буде,  мабуть,  помилкою  сказати,  що  активна 
участь  євреїв,  особливо  у ХІХ-ХХ  століттях,  у політиці,  науці, 
культурі,  літературі  інших  народів  сприяла  гармонізації  стосунків 
між  ними  і розвиткові  інтернаціонального  життя  взагалі,  як  і зба- 
гаченню людської  духовности.  Щоправда,  форми  тієї  участи  не 
завжди  були  і є предметом  вільного  вибору  євреїв,  а диктувалися 
історичними  обставинами. 

Порівняно  незначна  частина  інтелектуальної  енергії,  яку  євреї 
віддавали  Україні,  була  для  неї  вельми  корисною,  і Україна  го- 
ворила і говорить  про  це  із  вдячністю.  Але  справа  не  зводиться  до 
тих  талантів,  які  єврейство  дало  українській  культурі,  - можна 
глянути  на  неї  ширше.  Як  дивився,  скажімо,  Сергій  Єфремов,  коли 
писав  1909  року:  “Євреї,  як  ми  знаємо,  живуть  у найближчому 
зв’язку  з українським  народом,  - це  навіть  не  сусіди,  як  здебіль- 
шого інші  народи,  а одна  із  складових  частин  людности  на  самій  же 
таки  українській  землі”.  Або  як  пише  про  взаємовпливи  українців  і 
євреїв,  про  їхнє  людське  “взаємопроникнення”  відомий  український 
філолог  Мартен  Феллер  у своїй  дивовижній  книжці,  що  вийшла 
1994  року  в Дрогобичі. 


25 


Традиція  Жаботинського  відіграла  свою  роль  у тій  спільності 
дій,  якої  досягли  українські  та  єврейські  демократичні  сили  під  час 
боротьби  за  незалежність  України  і відновлення  української  дер- 
жавності. Це  створило  міцну  підвалину  для  взаємної  довіри  та 
дальшої  співпраці. 

Водночас  уперше  в історії  взаємини  українців  і євреїв  вийшли 
на  міжнародний  рівень  - уперше  вони  мають  можливість  говорити 
один  з одним  як  два  державні  народи.  І тут  у них  є великі  мож- 
ливості для  співпраці  та  взаємопідтримки,  бож  у них  - попри  всі 
біди  минулого  - так  багато  спільного.  Перед  обома  державами 
стоять  багато  в чому  схожі  завдання  інтелектуального  потенціялу. 
Є зіставне  і в зовнішньополітичних  орієнтаціях  та  пошуках.  Обидві 
країни  вибудовують  свою  систему  відносин  з країнами  світу  на  ос- 
нові утвердження  незалежносте,  забезпечення  гарантій  держав- 
ного існування  в складній  геополітичній  ситуації  та  пошуку  вза- 
єморозуміння з не  завжди  прихильними  сусідами,  стосунки  з якими 
обтяжені  не  лише  історичними  спогадами,  а й часом  актуальними 
претенсіями. 

Тим  важливіше  - маючи  па  меті  і міжнародню  співпрацю  вза- 
галі, поліпшення  світового  клімату,  облагородження  вселюдсь- 
кого буття,  - продовжувати  спільну  боротьбу  проти  українофобії 
та  юдофобії.  І тут  мало  зусиль  державних  лідерів  і діячів,  демок- 
ратичних політичних  і громадських  організацій,  письменників  і 
вчених.  Тут  потрібне  освідомлеиия  кожного  громадянина. 

Тут  потрібна  й спадщина  Жаботинського.  На  жаль,  із  цією 
спадщиною  в нас  покищо  мало  хто  знайомий.  Тут  є робота  і ук- 
раїнцям і євреям.  Книга  Ізраїля  Клейнера,  - перша  серйозна  мо- 
нографія в українському  “жаботинськознавстві”,  яке,  сподіваюся, 
тепер  розпочнеться,  - допоможе  в цьому.  І за  це  йому  дяка. 


ПЕРЕДМОВА 


Людина,  яка  вивчає  за  першоджерелами  історію 
України  або  історію  євреїв  в Україні,  має  бути  вра- 
жена кричущою  невідповідністю  між  історичними 
фактами  та  поширеними  уявленнями  про  українсь- 
кий національно-визвольний  рух  та  про  історію  ук- 
раїнсько-єврейських взаємин.  Таке  становище  свід- 
чить, очевидно,  що  історики,  чиїм  обов’язком  є пра- 
вильно інформувати  громадську  думку  про  перебіг  та 
підложжя  історичних  подій,  цього  разу  не  впоралися  зі 
своїм  завданням.  Об’єктивні  праці  Арнольда  Мар- 
ґоліна,  Соломо  на  Ґольдельмана,  Йосефа  Шехтмана, 
Іллі  Черіковера  та  деяких  інших  авторів  загубилися  в 
зливі  творів,  у яких  читачеві  намагаються  уроїти, 
ніби  Україна  - це  така  земля,  де  впродовж  усієї  історії 
не  відбувалося  нічого  вартого  уваги,  крім  величезного 
перманентного  єврейського  погрому. 

Продираючись  протягом  років  крізь  туман  про- 
пагандистських мітів  до  ґрунтовтї  ясности  фактів, 
автор  мав  нагоду  переконатися,  що  Владімір  Жабо- 
тинський,  який  був  і залишається  однією  з найблиску- 
чіших  постатей  єврейської  історії,  засвоїв  і намагався 
передати  іншим  ясний  і неупереджений  погляд  на  Ук- 
раїну, на  національно-визвольний  рух  її  народу  та  на 
значення  української  проблеми  як  для  єврейського 


27 


народу,  так  і для  всієї  Східньої  Европи  і,  врешті, 
для  всього  світу. 

Автор  висловлює  сердечну  подяку  всім,  хто  до- 
поміг йому  в його  праці.  Особливу  подяку  автор  вис- 
ловлює проф,  Лупулові  та  д-рові  Кравченку  з Ка- 
надського Інституту  українознавчих  студій  в Ед- 
монтоні, д-рові  Єгуді  Бенарі,  панові  Гані,  панові  Сва- 
ро вину  та  пані  Гру  з з Інституту  Жаботинського  в 
Тель-Авіві,  панові  Левові  Биковському  з Денверу,  пані 
Холявці  з Баварської  бібліотеки  в Мюнхені,  пані  Кап- 
лан  із  Бібліотеки  Паризького  університету  в Пан- 
тері, пані  Улаїювській  з Національної  Університет- 
ської бібліотеки  в Єрусалимі,  панові  Йосипишину  з 
Бібліотеки  ім  С. Петлюри  в Парижі,  онуці  Жабо- 
тинського пані  д-рові  Рубін-Жаботинській  та  її  чо- 
ловікові д-рові  Рубіну,  професорові  Михайлові  Френ- 
кіну  з Єрусалимського  університету,  пані  Мір’ ям 
Ґ ольдельман  та  д-рові  Ашерові  Вільхеру  з Єрусалиму 
та  колишньому  співробітникові  Жаботинського  па- 
нові Моріелю  (Меєровичу)  з Тель-Авіву. 


Вступ 

МІСЦЕ  І ЧАС 


Один  із  найвизначніших  сіоністських  лідерів  Владімір  (Зеев) 
Жаботинський1  народився  18  жовтня  1880  року  в Одесі.  На  той  час 
Одеса  була  великим  культурним,  промислово-торговельним  та 
портовим  містом  на  півдні  України.  Заснована  наприкінці  XVIII 
сторіччя  як  найбільший  російський  порт  на  Чорному  морі,  де 
майоріли  прапори  суден  із  десятків  країн,  Одеса  завжди  мала 
особливий  характер  - багатонаціональний,  навіть  дещо  космо- 
політичний, з перехрещенням  та  взаємним  впливом  російських, 
західноєвропейських,  єврейських  та  українських  культурних 
впливів.  Бувши  на  території  України,  Одеса  за  складом  населення 
та  культурною  атмосферою  не  була  справді  українським  містом:  за 
переписом  1897  року  45  відсотків  її  населення  становили  росіяни, 
35  відсотків  - євреї,  а українці  - лише  трохи  більше,  ніж  10 
відсотків2. 

Таке  становище  було  властиве  більшості  міст  на  території 
України:  майже  чисто  українським  залишалося  село,  а місто  було 
культурно  більше  або  менше  зросійщене,  з переважанням  російського, 
єврейського,  а часом  польського  населення.  Українці  по  містах 
становили  здебільшого  від  10  до  40  відсотків  населення  - становище, 
властиве  недержавним  сільсько-господарським  націям,  які  пере- 
бувають у складі  великої  суходільної  імперії3.  Одеса  була  містом,  у 
якому  український  вплив  був  відчутний  чи  не  найменше  серед  усіх 
великих  міст  України. 

Єврейська  громада  Одеси  була  тоді  за  чисельністю  другою  в 
імперії  (а  якщо  не  рахувати  польських  теренів,  то  найчисельнішою)4,  і 


29 


в місті  вирувало  активне  єврейське  громадське  та  культурне  життя, 
яке  з часом,  одначе,  дедалі  більше  русифікувалося  і набирало  типово 
російських  мовних  та  організаційних  форм.  Попри  це,  з Одеси  вийшли 
або  були  з нею  пов’язані  численні  видатні  єврейські  культурні  та 
громадські  діячі:  Лев  Пінскер,  Менделе  Мойхер-Сфорім,  Ахад  Гаам, 
Шімон  Дубнов,  Хаїм-Нахман  Бялік,  Йосеф  Клаузнер  та  багато  інших, 
а також  ціла  генерація  видатних  євреїв-музик.  З Одеси  вийшло  також 
кілька  визначних  російських  письменішків-євреїв:  Бабель,  Багріцький 
та  інші5. 

Саме  Одеса  з її  атмосферою  певної  духовної  свободи  та 
різнобічносте  (наскільки  можна  казати  про  свободу  та  різнобічність 
за  умов  авторитарно-бюрократичного  царського  режиму)  справила 
найбільший  вплив  на  формування  молодого  Жаботинського. 
Написана  ним  багато  пізніше  - 1930  року  - стаття  “Моя  столиця”6 
була  справжнім  гімном  Одесі,  даниною  юнацьким  почуттям  та 
спогадам,  визнанням  того  величезного  впливу,  що  його  справила  на 
Жаботинського  самобутня  атмосфера  цього  міста. 

Протягом  усього  життя  Жаботинський  раз-у-раз  повертався  у 
своїх  писаннях  до  теми  Одеси,  їй  він  присвятив  багато  сторінок 
“Автобіографії”,  частини  якої  писав  від  1926  до  1936  року7. 

Попри  неукраїнський  характер  міста  свого  дитинства  та  юнацьких 
років,  Жаботинський  не  зміг  пройти  повз  той  факт,  що  Одеса  була 
неукраїнським  острівцем  серед  українського  селянського  моря,  і це 
довкілля  прямо  або  посередньо  впливало  на  соціяльну  та  культурну 
ситуацію  в місті. 

“...Україна  дала  нам  матросів  на  дубки,  і каменярів,  і - головно  - 
ту  сіль  земну,  тих  стовпів  вітчизни,  тих  справжніх  будівничих  Одеси 
та  всього  півдня,  чиїх  епігонів,  навіть  за  наших  днів,  волжанин 
Ґорький  пішов  шукати  - і знайшов  - справжню,  ваговиту  людину... 
дуже  довга  вийшла  фраза,  але  я маю  на  увазі  босяків.  І ще  другого 
будівничого  дала  нам  Украйна:  звали  його  чумаком,  він  вантажив 
жито  біля  дніпрових  порогів  і,  покрикуючи  на  волів  ‘цоб-цебе’,  чвалав 
за  рипливим  возом  степом  до  самого  Пересипу  - хто  знає,  скільки 
тижнів  пішої  путі,  або  й місяців...”8 

У цьому  уривку  гумор  переплетено  з носталгією,  літературну 
форму  - з глибоким  і поважним,  у засаді,  твердженням  про  українське 


ЗО 


підґрунтя,  заховане  за  європейськими  фасадами  зросійщеного  і вод- 
ночас космополітичного  міста. 

Освіта,  що  її  одержували  одеські  євреї,  була  найчастіше  суто 
російською,  російською  була,  здебільшого,  і їхня  щоденна  мова. 
Російську  освіту  одержав  і Жаботинський.  Захоплення  художньою 
літературою,  яке  серед  освічених  кіл  у Росії  вважається  за  неодмінну 
і мало  не  головну  ознаку  належности  до  “інтелігенції”,  сильно  поз- 
начилося і на  ньому.  Він  рано  почав  писати  вірші  й прозу  російською 
мовою  і незабаром  набув  у своєму  колі  репутації  “вундеркінда”. 

1898  року,  у віці  18  років,  він  стає  римським  кореспондентом 
спочатку  газети  “Одесский  листок”,  а потім  - “Одесские  новости” 
Його  кореспонденції  з Італії  мали  великий  успіх  у читачів.  Бездоганно 
вивчивши  італійську  (у  зрілі  роки  Жаботинський  вільно  володів  8 
мовами),  він  1901  року  повернувся  до  Одеси. 

Незабаром  Жаботинський  став  досить  відомим  російським 
публіцистом,  поетом,  драматургом,  перекладачем  поезії,  а також 
оратором9. 

Видатний  російський  літературний  діяч  та  поет  Корнєй  Чуковсь- 
кий,  із  яким  товаришував  юний  Жаботинський,  до  глибокої  старости 
зберіг  про  нього  найсвітліші  спогади.  1965  року,  коли  слово  “сіонізм” 
вважалося  в СРСР  за  брудну  лайку,  а ім’я  Жаботинського  цензура 
дозволяла  згадувати  лише  в негативному  контексті,  Чуковський  писав 
у листі  з Москви  до  Єрусалиму: 

“Від  усієї  особи  Владіміра  Євгеиьєвича  виходила  якась  духовна 
радіяція,  в ньому  було  щось  від  пушкінського  Моцарта,  та,  либонь, 
від  самого  Пушкіна.  Поруч  із  ним  я почувався  невігласом, 
нездарою,  мене  захоплювало  в ньому  все:  і його  голос,  і його  сміх, 
і його  густе  чорне-пречорне  волосся,  що  звисало  чубом  над 
високим  чолом,  і його  широкі  пухнасті  брови,  і африканські  губи,  і 
підборіддя,  що  випиналося  наперед,  надаючи  йому  вигляду 
задираки,  бійця,  розбіяки.(...)  Вій  висловлював  молоді,  вільні  й 
зухвалі  думки  про  узвичаєну  мораль,  про  шлюб,  про  бунтарство 
проти  встановлених  звичаїв  тощо”10. 

На  літературний  талант  Жаботинського  звернули  увагу  також 
Алєксандр  Купріи,  Максім  Ґорький,  Леонід  Андрєєв  та  інші 
літератори11. 


31 


Але  Жаботинському  не  судилося  стати  видатним  російським 
письменником.  Чергова  хвиля  антиєврейсьхих  погромів,  що  пройшла 
багатьма  містами  та  містечками  імперії  на  початку  XX  сторіччя, 
назавжди  вибила  його  з колії  російського  культурного  життя  і по- 
вернула обличчям  до  свого  народу.  Що  ж він  побачив? 

На  той  час  - на  межі  двох  сторіч  - єврейське  населення  Російської 
імперії  нараховувало  5 мільйонів  200  тисяч  осіб,  разом  із  1 мільйоном 
300  тисячами  осіб,  що  жили  на  тій  частині  польської  території,  яка 
після  розділів  Польщі  наприкінці  XVIII  сторіччя  входила  до  складу 
царської  Росії.  До  1917  року  кількість  євреїв  в імперії  (за  винятком 
польських  теренів)  збільшилася  завдяки  природному  приростові 
приблизно  ще  на  650  тисяч  осіб12.  Єврейське  населення  царської 
держави  1903  року  становило  близько  48  % усього  світового 
єврейства,  а 191 1 року  - близько  44  %:  зменшення  відсотку  сталося, 
головно,  через  еміграцію  євреїв  до  Америки13. 

Важливо  мати  на  увазі,  що  мало  не  94  % єврейського  населення 
Російської  імперії  мешкало  на  неросійських  етнічних  теренах  - 
головно,  серед  українців,  поляків,  білорусів,  литовців,  молдаван. 
Оскільки  встановлена  законом  територія,  на  якій  євреям  було 
дозволено  мешкати  (до  того  ж лише  в містах),  так  звана  “смуга 
осілости”,  перебувала  поза  межами  російських  етнічних  теренів,  то 
кількість  євреїв  на  землях,  населених  росіянами,  була  дуже  мала. 
Наприклад,  у Московській  губернії  (разом  із  Москвою)  на  2,5  мільйони 
населення  було  лише  8,5  тисяч  євреїв.  По  губерніях  етнічної  Росії  євреї 
всюди  становили  менше,  ніж  0,5  % населення14. 

Громадянські  та  національні  права  євреїв  у Російській  імперії  були 
дуже  обмежені  - набагато  більше,  ніж  права  будь-якої  іншої 
національної  чи  релігійної  групи.  При  тому  це  обмеження  прав 
визначалося  винятково  за  релігійною  ознакою:  охрестившись,  єврей 
автоматично  набував  максимальних  прав,  визнаних  законами  імперії15. 
Закон  обмежував  права  євреїв  пересуватися  й поселятися,  здобувати 
освіту,  володіти  нерухомим  майном,  обіймати  офіційні  посади, 
одержувати  військові  звання  тощо.  Важко  вказати  бодай  одну  галузь 
суспільного  чи  економічного  життя,  в якій  не  було  обмежень  для 
євреїв.  Євреї  мали  право  жити  лише  в 25  губерніях  “смуги  осілости” 
(10  польських  губерній  та  15  губерній  в Україні,  в Білорусії,  в 


32 


Прибалтиці  та  в Басарабії).  Щоправда,  євреї  з вищою  освітою,  багаті 
купці,  деякі  категорії  ремісників  та  колишні  військовослужбовці 
царської  армії  могли  (але  також  із  чималими  обмеженнями)  осе- 
люватися поза  смугою  осілости.  Коли  1917  року  Тимчасовий  уряд 
революційної  Росії  заходився  касувати  дискримінаційні  закони, 
довелося  скасувати  аж  140  актів,  які  обмежували  права  євреїв16. 

У губерніях  смуги  осілости  євреї  становили  пересічно  близько  1 1 
% населення,  і ця  цифра  коливалася  від  найвищого  рівня  - приблизно 
18  % у Варшавській  та  Гродненській  губерніях  до  найнижчого  - 4 % у 
Полтавській17.  При  тому  в цих  губерніях  євреї  мали  право  селитися 
лише  в містах  та  містечках,  але  не  на  селі. 

Було  встановлено  відсоткову  норму  на  вступ  євреїв  до  вищих  та 
середніх  навчальних  закладів18. 3 кожного  огляду,  євреї  були  найбез- 
правнішою  та  найпригніченішою  групою  населення. 

Дуже  важким  було  їхнє  економічне  становище,  попри  наявність 
чималого  прошарку  багатих  євреїв.  Більша  частина  єврейського 
народу  в Російській  імперії  мешкала  в малих  містечках  у злигоднях, 
тісноті  та  скупченості.  Типове  містечко  мало  мішане  населення  - 
єврейське  та  неєврейське,  хоча  було  чимало  містечок  із  чисто  або 
майже  чисто  єврейським  населенням19. 

“Еврейская  зіщиклопедия”,  видавана  російською  мовою  в Санкт- 
Петербурзі  протягом  кількох  років  перед  першою  світовою  війною, 
так  змальовує  життя  євреїв  у Росії: 

“Усе  життя  євреїв  минає  в невпинному  клопотанні  про  дозвіл  на 
те,  що  іншим  підданим  надане  як  природне  право,  належне  кожній 
людській  особі.  Починаючи  від  перших  кроків  свідомого  життя  і аж 
до  смерти  перед  євреєм  стоїть  дилема:  ганьбитися  і страждати,  терпіти 
нестатки,  відмовитися  від  освіти,  улюбленого  фаху,  зайняття, 
служби,  діла,  жити  під  вічною  загрозою  виселення  та  зруйнування, 
або  зректися  своєї  віри  і стати  рівноправним  громадянином.  Правие 
становище  євреїв  дуже  погіршилося  відтоді,  як  уряд  визнав  євреїв  за 
головних  учасників  революційного  руху,  який  особливо  посилився  від 
1904  року  і призвів  до  зміни  державного  устрою  Росії-20.  Після 
придушення  цього  руху  1907  року  реакція  спрямувалася,  головним 
чином,  проти  євреїв.  Безправне  становище  євреїв,  облави,  виселення 
тощо  викликають  серед  довколишнього  населення  уявлення  про 


З 5-137 


33 


євреїв,  як  про  людей,  позбавлених  захисту  з боку  закону,  що,  в зв’язку 
з глумом  з євреїв  в антисемітських  газетах,  листках  та  брошурах, 
призводить  до  погромів.  Доведені  до  відчаю  євреї  масою  емігрують  до 
інших  країн...”21 

Еміграція  євреїв  з імперії,  що  розпочалася  в середині  XIX  сто- 
річчя, різко  збільшилася  після  погромів  1881  року  і стала  масовою  від 
середини  90-их  років,  була,  безперечно,  відповіддю  на  безправне 
становище  єврейства  в Росії.  Еміграція  не  припинялася  до  початку 
першої  світової  війни.  Від  1897  до  середини  1915  року  з імперії  виїхало 
близько  1 мільйона  400  тисяч  євреїв,  із  них  приблизно  1 мільйон  100 
тисяч  - до  Сполучених  Штатів  Америки.  Нині  вони  та  їхні  нащадки 
становлять  велику  частину  американського  єврейства22. 

Лише  дуже  незначна  частина  євреїв  обирала  інший  вихід  із 
пригнобленого  стану  - схрещення.  Від  1836  року  (коли  розпочали 
точний  облік  охрещепь)  і до  революції  1917  року  середня  кількість 
охрещених  протягом  року  рідко  перевищувала  1000  осіб  (хоча  1854 
року  досягла  аж  майже  4,5  тисячі,  а між  1851  та  1855  роками 
становила  пересічно  2,3  тисячі  осіб  річно).  У кожному  разі,  кількість 
охрещених  євреїв  завжди,  навіть  “рекордного”  1854  року,  становила 
мізерну  частку  кількамільйонного  єврейського  населення  Росії23. 

Цілком  зрозумілою  і природною  реакцією  на  безправне  становище 
та  антиєврейську  політику  уряду  була  участь  євреїв  в опозиційних  та 
революційних  рухах.  Євреї  були  активними  учасниками  всіх 
опозиційних  рухів,  попри  поширений  пізніше  міт,  ніби  вони  брали 
участь  головно  в більшовицькому.  Одначе,  цілковито  хибним  було 
твердження,  прийняте  царським  урядом  для  виправдання 
аптиєврейської  політики,  нібито  євреї  є головним  рушієм  революції24. 
Революційна  ситуація  в державі  була  наслідком  заплутаносте  та 
иевирішености  соціяльііих  та  національних  проблем.  Величезна 
суходільна  імперія,  населена  понад  сотнею  народів,  що  належали  до 
багатьох  рас,  релігій,  різних  сфер  культурного  впливу,  перебували  на 
найрізноманітніших  щаблях  культурного  розвитку,  утворилася  в 
наслідок  майже  п’ятсотрічної  територіяльної  експансії  російської 
держави,  яка  спочатку  була  маленьким  і залежним  від  монголів 
князівством  із  центром  у Москві25.  Імперська  влада  Росії  ніколи  не 
визнавала  ні  ідеї  громадянської  рівности,  ані  ідеї  рівноправносте 


34 


народів  та  релігій.  Можна  сказати,  що  головним  рушієм  революції 
був  сам  царський  уряд,  глибоко  реакційний  і не  здатний  вирішити 
жадної  з важких  соціяльних  та  національних  проблем  імперії.  Серед 
цих  проблем  єврейська  була  другорядною  (хоча  й дуже  характерною 
і показовою),  а революційна  діяльність  деякої  частини  освіченіших 
євреїв  була  складником  і наслідком  загального  революційного 
процесу,  а не  причиною  його. 

В опозиційних  та  революційних  рухах  брали  участь  представники 
всіх  розвинених  народів  європейської  частини  імперії  та  Кавказу.  Крім 
політичних  партій  та  рухів,  які  діяли  на  всій  території  імперії,  існували 
сильні  національні  рухи  в різних  частинах  держави,  насамперед  - у 
Польщі,  в Україні,  в Прибалтиці,  на  Кавказі.  Поляки,  українці  та 
грузини  були,  як  і євреї,  дуже  активні  не  лише  в своїх  національних,  а 
й у загальнодержавних  партіях  та  рухах. 

На  час,  коли  починалася  політична  діяльність  Жаботинського, 
єврейський  національний  рух  уже  тримав  під  своїм  впливом  чималу 
частину  єврейського  населення  держави  і був  поділений  на  кілька 
напрямків  та  партій,  серед  яких  були  як  сіоністські,  так  і несіоністські. 
Досить  сильною  була  єврейська  соціял-демократична  партія  - Бунд, 
створена  наприкінці  XIX  сторіччя,  яка  стояла  на  антисіоністських 
позиціях,  підтримувала  теорію  клясової  боротьби  та  “інтерна- 
ціональної пролетарської  солідариости”.  Партія  Поалей-Ціон,  по- 
передниця нинішніх  соціялістичних  партій  в Ізраїлі,  намагалася 
поєднати  соціялістичну  ідеологію  з принципами  сіонізму;  на  початку 
XX  сторіччя  вона  існувала  в Росії  у вигляді  слабо  поєднаних  гуртків 
та  організацій,  але  пізніше  сконсолідувалася  в єдину  партію. 
Порівняно  невелика  єврейська  соціялістична  робітнича  партія  (так 
звані  “сеймівці”)  стояла  на  несіоиістських  позиціях  і обстоювала 
національні  права  єврейського  народу  в Російській  імперії;  вона 
ставила  за  мету  створити  єдиний  національний  союз,  який  був  би  па 
всій  території  держави  екстериторіяльним  автономним  національним 
тілом  зі  своїм  герховним  органом  - національним  сеймом.  Єврейська 
народна  партія  (Уоікзрагіеі),  створена  1906  року  головно  зусиллями 
відомого  історг  ка  та  громадського  діяча  Шімона  Дубнова,  також  була 
несіоністською,  але  й несоціялістичпою  організацією,  яка  зосе- 
реджувалася на  захисті  національних  прав  євреїв  у Росії  на  підставі 


з* 


35 


загальнодемократичних  принципів  та  національно-культурної  авто- 
номії. “Союз  для  досягнення  'повноправносте  єврейського  народу  в 
Росії”,  перетворений  незабаром  на  “Товариство  повноправносте 
єврейського  народу  в Росії”,  був  від  свого  створення  1905  року 
осередком  єврейських  асиміляторів.  На  чолі  “Союзу”,  за  політичною 
програмою  дуже  близького  до  російської  партії  “Народної  свободи” 
(кадетської),  стояв  один  із  керівних  діячів  цієї  партії  Максім  Вінавер. 
1907  року  ця  твердиня  асиміляторів  припинила  своє  існування. 

Нарешті,  сіоністська  організація  в Росії,  1906  року  перетворена  на 
партію,  стояла  на  несоціялістичних  позиціях  і боролася  за  надання 
євреям  найширших  політичних  прав  із  метою  сконсолідувати  і 
зберегти  єврейський  народ  задля  дальшого  переселення  до  Палес- 
тини. Дещо  осібно  трималися  єврейські  релігійні  партії  та  групи,  серед 
яких  були  як  сіоністські,  так  і антисіоністські. 

Крім  перелічених,  існували  ще  окремі  нечисленні  єврейські 
політичні  групи  та  партії;  деякі ‘з  них  розколювалися,  об’єдну- 
валися, приєднувалися  до  більших  партій  або  знову  відокрем- 
лювалися від  них26. 

За  всієї  мінливосте  цієї  політичної  картини  в ній  постійно  діяли 
такі  головні  сили:  сіоністи-несоціялісти;  сіоністи-соціялісти;  соція- 
лісти-несіоністи;  партії,  єдиною  метою  яких  було  досягти  рівно- 
правносте або  культурно-національної  автономії  євреїв;  асимілятори, 
які,  не  знайшовши  для  себе  місця  в єврейському  національному  русі, 
влилися  врешті  до  різних  російських  опозиційних  партій. 

Добу  надзвичайно  небезпечних  революційних  катаклізмів  в імперії 
єврейство  зустріло  в стані  політичного  розколу  і подрібненосте,  і це 
дуже  скоро  далося  взнаки. 

У наслідок  першої  російської  революції  1905  року  імператор 
Ніколай  II  був  вимушений  видати  так  званий  “маніфест  17  жовтня”, 
яким  обіцяв  визнати  всі  громадянські  права  на  території  імперії.  Було 
створено  парлямеит  з обмеженими  законодавчими  функціями  - 
Державну  Думу,  і євреї  могли  брати  участь  у виборах  до  неї.  Одначе 
царський  уряд  та  реакційні  кола  шляхом  різних  процедурних 
махінацій  та  адміністративних  заходів  постійно  обмежували  участь 
євреїв  у виборах  та  кількість  обраних  депутатів-євреїв.  Жадна  з 
чотирьох  Дум,  що  існували  від  1906  до  1917  року  (дві  перші  з них 


36 


царський  уряд  незаконно  і передчасно  розпустив),  не  змогла  поліп- 
шити правове  становище  єврейського  народу27. 

Одначе,  “маніфест  17  жовтня”  до  деякої  міри  лібералізував  сус- 
пільство: бурхливо  піднеслося  в імперії  політичне  життя,  створилися 
численні  політичні  організації,  розквітла  опозиційна  преса,  зокрема  і 
єврейська. 

Обмежена  і вимушена  лібералізація  не  лише  не  припинила  ре- 
волюційних процесів,  а,  навпаки,  створила  умови  для  піднесення 
революційної  діяльносте.  Останнє  десятиріччя  царського  режиму 
минало  в загальному  передчутті  неминучого  революційного  вибуху. 

Привид  революції  викликав  антисемітську  реакцію  серед  обо- 
ронців імперської  влади,  які  не  мали  жадної  позитивної  ідеї,  яку  можна 
було  би  протиставити  революційному  рухові:  наприкінці  1905  року 
виникли  організації  так  званих  “чорносотенців”  (“Союз  русского 
народа”,  “Союз  Михайла  Архангела”  та  деякі  інші).  Царський  уряд  не 
знайшов  іншого  способу  протистояти  революційним  настроям  у 
державі,  як  лише  підтримувати  цей  шовіністичний,  крайньо  анти- 
семітський рух.  Чорносотенці  були  лютими  ворогами  не  лише  єв- 
рейського народу,  а й усіх  опозиційних  та  національно-визвольних 
рухів,  але  головним  об’єктом  своїх  нападів  обрали  євреїв28. 

У своїй  програмі  до  виборів  у Другу  Державну  Думу  “Союз 
русского  народа”  писав: 

“Євреї  протягом  багатьох  років,  і особливо  останніх  двох  років, 
повнотою  висловили  непримиренну  ненависть  до  Росії  та  всього 
російського,  своє  неймовірне  людиноненависництво,  свою  цілковиту 
відчуженість  від  інших  народностей  і свої  особливі  юдейські  погляди, 
за  якими  як  ближнього  розуміють  лише  єврея,  а стосовно  християн- 
ґоїв  припущенні  будь-які  беззаконня  й насильства,  аж  включно  з 
убивством. 

Як  відомо  і як  заявляли  багато  разів  самі  євреї  в своїх  “мані- 
фестах” та  проклямаціях,  нинішній  розбрат  і взагалі  революційний 
рух  у Росії  - зі  щоденним  убивством  десятків  вірних  обов’язкові  та 
присязі  чесних  слуг  ЦАРЯ  та  Батьківщини,  - усе  це  справа  рук  майже 
винятково  євреїв  і провадиться  за  єврейські  гроші”29. 

Мало  не  половину  цієї  програми  становлять  напади  на  євреїв  та 
перелік  тих  правових  обмежень,  які  “Союз  русского  народа”  вимагає 


37 


для  них  запровадити.  Робітничій  проблемі  - одній  з найважливіших 
на  той  час  у державі  - програма  присвятила  7 рядків.  П’ять  рядків 
присвячено  питанню  щодо  статусу  неросійських  колоній  імперії,  і ці 
рядки  гранично  виразні: 

“Союз  русского  народа”  твердо  оголошує  і всенародно  сповідує 
неподільність  Російської  імперії  в її  нинішніх  кордонах  і встановлює 
як  свій  священний  і неуникненний  обов’язок  усіма  силами  сприяти 
тому,  щоб  завойовані  кров’ю  предків  землі  назавжди  залишилися 
невіддільною  частиною  російської  держави  і щоб  усі  спроби  роз- 
членування Росії  під  будь-яким  виглядом  були  рішуче  і беззас- 
тережно усунені”30. 

Імператор  Ніколай  II  та  його  оточення  відкрито  і навіть  де- 
монстративно підтримували  чорносотенний  рух.  Імператор  ба- 
гато разів  приймав  делегації  чорносотенців,  кожного  разу  вис- 
ловлюючи їм  свою  підтримку.  Він  навіть  носив  на  мундирі  значок 
“Союза  русского  народа”,  демонструючи  свою  належність  до  цієї 
організації,  і дав  чималі  кошти  на  видання  чорносотенної  літе- 
ратури31. Міністерство  внутрішніх  справ,  підпорядкована  йому, 
поліція  та  місцеві  органи  влади  в багатьох  губерніях  і містах 
щільно  співпрацювали  з чорносотенними  організаціями  й фінан- 
сували їх.  Завдяки  широко  організованій  юдофобській  пропа- 
ганді чорносотенцям  вдалося  надзвичайно  посилити  антисемітські 
настрої  в державі  і зорганізувати  хвилю  погромів  1905-1906  років. 
Погроми  почалися  18  жовтня  - наступного  дня  після  опуб- 
лікування царського  маніфесту,  який  обіцяв  свободу  населенню 
імперії.  У багатьох  погромах  - і в готуванні,  і в безпосередньому 
здійсненні  - брали  участь  поліція,  військо,  православні  священики, 
- звичайно  за  цілковитої  підтримки  з боку  вищого  цивільного, 
поліційного  та  військового  начальства.  Яскравим  прикладом  був 
Білостоцький  погром  у червні  1906  року,  в якому  найактивнішу 
участь  узяли  поліція  та  армія.  Гродненський  губернатор  Кістер,  до 
якого  перед  погромом  звернулася  по  захист  делегація  євреїв, 
відмовився  запобігти  погромам  і фактично  висловив  солідарність 
із  погромниками32.  Часто-густо  офіційні  слідчі  органи  фаль- 
сифікували докази  та  свідчення  у справах  про  погроми,  в наслідок 
чого  винними  виявилися  не  погромники,  а самі  євреї.  Офіційний 


38 


“Правительственньїй  вестник”  'висловлював  думку,  що  євреї  самі 
винні  в антисемітських  ексцесах33. 

Чорносотенці  створили  нібито  таємну,  а насправді  добре  відому 
поліції  та  підтримувану  нею  розгалужену  збройну  організацію,  яка 
брала  участь  у погромах.  Вони  вдавалися  також  до  індиві- 
дуального терору:  зокрема,  були  забиті  депутати  Державної  Думи 
від  кадетської  партії  Герценштейн  (єврейського  походження), 
Іоллос  (єврей)  та  інші  особи. 

В Одесі  адміністрація  (міська  та  військова)  особливо  охоче 
підтримувала  чорносотенців,  і місто  стало  ніби  полігоном,  де  вони 
випробовували  різні  акції:  погроми  (перший  погром  1905  року  в 
Одесі  стався  через  3 дні  після  царського  маніфесту),  побиття  єв- 
реїв, гімназистів  та  студентів  на  вулиці,  напади  на  робітників,  бійки  в 
театрі  тощо.  Крім  “Союза  русского  народа”,  тут  у різні  часи  діяли 
“Союз  Михайла  Архангела”,  “Южньїй  монархический  союз”,  “Союз 
русских  людей”,  особлива  одеська  чорносотенна  організація  “Бельїй 
двуглавьій  орел”  і навіть  “Союз  дворников”.  1913  року,  вдавшись  до 
терору  та  фальшувань,  чорносотенці  перемогли  на  виборах  до 
одеської  міської  Думи34. 

Постійно  тривали  спроби  звинуватити  євреїв  у ритуальному 
вживанні  крови  неєвреїв.  Ритуальний  процес  проти  київського  єврея 
Бейліса  (1911-1913  роки)  викликав  хвилю  громадського  обуреїшя  з 
боку  опозиційної,  зокрема  української,  преси  в імперії,  як  і з боку 
ліберальних  кіл  у всьому  світі35. 

Підтримувана  владою  діяльність  чорносотенців  створила  атмос- 
феру, що  уможливила  пізніші  масові  жахливі  погроми.  Створився 
фатальний  для  влади  прецедент.  Імперія  фактично  стала  неправовою 
державою:  всупереч  власним  законам  вона  не  забезпечувала  захисту 
чести,  життя  та  майна  частини  своїх  підданих.  Ця  обставина  згубно 
вплинула  на  свідомість  населення  і психологічно  підготувала  вибух 
насильства,  який  стався  під  час  революції  та  громадянської  війни 
1917-1920  років. 

На  цьому  тлі  розпочалася  політична  діяльність  Жаботинського. 
Його  дитинство  та  юнацькі  роки  минали  в часі  між  порівняно 
невеликою  хвилею  погромів  1881  року  та  погромом  у Кишиневі  1903 
року,  - “репетицією”  масових  погромів  1905-1 906  років.  Це  був  період 


39 


законодавчих  обмежень  прав  євреїв  в імперії,  поглиблення  соціяльних 
та  національних  конфліктів.  У цей  час  у єврейському  середовищі 
паралельно  відбувалося  кілька  важливих  соціяльних  процесів: 

1.  Асиміляція  - засвоєння  російської  мови  та  культури  за  одно- 
часного відходу  від  єврейської  мови,  культури  та  релігії;  асиміляція 
була  наслідком  прагнення  до  національної  емансипації. 

2.  Поширення  сіоністських  ідей,  створення  й розвиток  сіо- 
ністських організацій. 

3.  Поширення  соціялістичних  та  революційних  ідей,  що  приз- 
водило до  участи  євреїв  у російських,  єврейських,  а в поодиноких 
випадках  - і в місцевих  (українських,  польських  тощо)  політичних 
партіях  та  рухах36. 

Батьки  Жаботинського,  не  беручи  участи  в політичній  діяль- 
ності, були  охоплені  процесом  уявної  емансипації  (уявної,  бо  справжня 
емансипація  за  умов  всебічних  правових  обмежень  була  неможлива). 
Вона,  як  звичайно,  набула  форм  мовної  та  культурної  асиміляції. 
Дітей  виховали  в російському  дусі. 

1905  року,  вже  бувши  сіоністом,  Жаботинський  так  змалював 
психологічний  стан  євреїв,  який  приводить  їх  до  табору  асиміляторів: 

“Ми,  євреї  нинішнього  перехідного  часу,  зростаємо  ніби  на  межі 
двох  світів.  По  цей  бік  - єврейство,  по  той  бік  - російська  культура. 
Саме  російська  культура,  а не  російський  народ:  народу  ми  майже  не 
бачимо,  майже  не  дотикаємося  - навіть  найбільш  ‘засимільовані’  серед 
нас  майже  ніколи  на  мають  близьких  знайомих  серед  російського 
населення.  Ми  знайомимося  з російським  народом  за  його  культурою 
- головно,  за  його  письменниками,  тобто  за  найкращими,  найвищими, 
найчистішими  виявами  російського  духу.  І саме  тому,  що  побуту 
російського  ми  не  знаємо,  не  знаємо  російської  буденщини  та 
обивательщини,  уявлення  про  російський  народ  створюється  в нас 
лише  за  його  геніями  та  вождями,  і картина,  ясна  річ,  складається 
казково-прекрасна.  Не  знаю,  чи  ми  всі  любимо  Росію,  але  тверджу  без 
жадного  сумніву,  що  всі  ми,  діти  єврейського  інтелігентного  кола,  до 
нестями  і принизливо  закохані  в російську  культуру,  а почерез  неї  - у 
весь  російський  світ,  що  про  нього  лише  за  цією  культурою  робимо 
висновки.  І ця  закоханість  цілком  природна,  бож  єврейський  світ  по 
цей  бік  межі  не  міг  у нашій  душі  змагатися  з чаром  ‘того  боку’.  Адже 


40 


єврейство  ми,  навпаки,  пізнаємо  від  раннього  дитинства  не  в найвищих 
його  виявах,  а в буденщині  та  обивательщині.  Ми  живемо  серед  цього 
гетто  і бачимо  на  кожному  кроці  його  потворну  мізерність,  створену 
сторіччями  гноблення,  і юно  таке  непривабливе,  негарне...  А того,  що 
в нас  справді  високе  й величне  - єврейської  культури  - ми  не  бачимо”37. 

Закоханість  євреїв  у російську  культуру,  їхня  мовно-культурна 
русифікація  призводила  до  того,  що  неросійські  народи  імперії 
дивилися  на  них  як  на  носіїв  ворожого  їм  російського  впливу,  як  на 
знаряддя  русифікації,  що  становила  найважливіший  чинник  у 
російській  імперіялістичпій  політиці  на  неросійських  теренах.  Як  ми 
побачимо  далі,  Жаботипський  згодом  оголосив  війну  асиміляції  євреїв 
та  їхній  ролі  русифікаторів  на  неросійських  землях. 

Але  чому  євреї  так  легко  і радо  сприймали  російську  мову  та 
культуру,  і набагато  меншою  мірою  зазнавали  культурного  впливу  з 
боку  народів,  на  території  яких  вони  жили? 

Очевидно,  відповідь  полягає  в тому,  що  євреї  прагнули  еман- 
сипації, а ілюзія  емансипації  виникала  лише  за  приєднання  до  панівної 
культури.  Приєднання  до  пригніченої  і иапівзабороненої  культури  не 
могло  бути  жадним  еквівалентом  емансипації.  А саме  пригніченими 
та  напівзаборонеішми  були  в царській  Росії  мови  та  культури  українців 
та  білорусів,  таким  самим  або  лише  трохи  кращим  було  становище 
більшости  інших  народів  імперії,  і лише  поляки,  фіни  й,  деякою 
мірою,  народи  Кавказу  та  Середньої  Азії  зберігали,  юридично  або 
фактично,  ті  чи  ті  елементи  культурної  автономії. 

Крім  того,  суто  практичні  потреби  - спілкування  з офіційними 
чинниками,  виступи  в суді,  виробничі  й торговельні  справи,  одержання 
освіти  - вимагали  від  євреїв  саме  російської  мови,  а не  якоїсь  іншої.  Те 
саме  відбувалося  і відбувається  з євреями  та  іншими  позбавленими 
своєї  компактної  території  національними  меншостями  в багатьох 
державах.  Але  констатувати  цей  факт  - це  ще  не  значить  погодитися 
з ним,  і сіоністи  були  тими,  хто  вперто  боровся  проти  асиміляції. 

1903  року  Владімір  Жаботипський  зазнав  духовної  та  світог- 
лядової  метаморфози,  подібної  до  тієї,  якої  зазнали  деякі  його 
попередники  в сіоністському  русі.  Засимільований  у російській 
мовнокультуриій  стихії  єврей  Лев  Піискер,  який  на  14  років  раніше  від 
Герцля  закликав  до  створення  єврейської  держави,  прийшов  до  ідеї 


41 


сіонізму  під  впливом  хвилі  погромів  1881  року.  Засимільований  у 
німецькій  культурі  єврей  Теодор  Герцль  повернувся  до  свого  народу 
під  впливом  процесу  Дрейфуса  у Франції38.  Для  Жаботинського  таким 
поштовхом  був  кишинівський  погром.  Свідок  духовної  еволюції 
Жаботинського  Чуковський  писав: 

“Він  здавався  мені  сонцесяйним,  життєрадісним,  я пишався 
його  дружбою  і був  певний,  що  перед  ним  - широкий  літературний 
шлях.  Але  ось  прогримів  у Кишиневі  погром.  Володя  Жабо- 
тинський  геть  змінився.  Він  почав  вивчати  рідну  мову,  розірвав 
зв’язки  зі  своїм  колишнім  оточенням,  незабаром  облишив  участь  у 
загальній  пресі.  Я й раніше  дивився  на  нього  знизу  догори:  він  був 
найосвіченіший,  иайталановитіший  серед  моїх  знайомих.  Але  тепер 
я прикипів  до  нього  ще  сильніше.  (...)  Що  людина  може  так 
змінитися,  я не  знав  доти”39. 

Сам  Жаботинський  так  писав  про  вплив  кишинівського  погрому 
на  самосвідомість  єврейства  царської  Росії: 

“Майбутні  історики  єврейського  національного  руху  напевно 
визнають,  що  ці  три  дні  єврейської  різанини  в басарабській  столиці 
багато  в чому  позначили  народження  нової  єврейської  мен- 
тальносте”40. 

Після  двох  десятиріч,  що  минули  без  великих  і масових  погромів, 
кишинівський  був  першим,  і саме  тому  він  справив  таке  сильне 
враження  на  єврейську  громадськість.  Погром  у місті,  де  євреї 
становили  майже  половину  населення  (46,3  % за  переписом  1897 
року41),  мав  усі  ті  надзвичайно  тривожні  для  євреїв  ознаки,  характерні 
для  пізнішої  хвилі  погромів  1905-1906  років:  підбурницька  діяльність 
місцевих  антисемітських  кіл  та  преси  (відомий  крайній  антисеміт 
Крушеван  та  його  газета  “Бессарабец”),  поблажливість  до  антисемітів, 
навіть  підтримка  їх  урядовцями,  небажання  військової  влади 
обороняти  єврейське  населення  від  погромників42.  Близько  50  забитих 
та  кілька  сотень  поранених  євреїв  у Кишиневі  - це  був  початок 
трагічного  для  євреїв  (і  не  лише  для  них)  століття. 

1903  року  Жаботинський  став  сіоністом,  і відтоді  до  кінця  життя 
кожний  його  крок  і кожне  написане  ним  слово  були  спрямовані  до 
єдиної  мети.  У світовій  історії  можна  знайти  не  дуже  багато  постатей, 
так  безмежно  відданих  єдиній  ідеї  та  єдиній  справі,  як  Жаботинський. 


42 


1904  року  в статті,  присвяченій  пам’яті  щойно  померлого  Теодора 
Герцля,  Жаботинський  присвятив  дуже  щирі  рядки  тому  станові,  в 
якому  перебувало  перед  виникненням  сіонізму  єврейство,  і мета- 
морфозі, що  сталася  в ньому  завдяки  сіоністській  ідеї.  Ці  рядки 
великою  мірою  автобіографічні: 

“Ми  тоді  сиділи  за  рівчаком  на  узбіччі  великого  шляху  життя,  а 
на  шляху  відбувалася  велична  процесія  народів  до  історичних  їхніх 
доль;  а ми,  неначе  жебраки,  сиділи  осторонь  із  простягненою  рукою  і 
благали  милостині,  і присягалися  різними  мовами,  що  цілком 
заслужили  на  неї;  іноді  нам  її  давали,  і нам  здавалося,  що  ми  дуже 
задоволені,  бо  нині  господар  у доброму  гуморі  і можна  виканючити 
навіть  не  зовсім  ще  обгризену  кістку.  Але  це  нам  лише  здавалося,  і в 
глибині  душі  визрівала  відраза  до  місця  жебраків  за  рівчаком,  до 
простягненої  руки,  і невиразно  вабило  до  великого  шляху  - іти  ним, 
як  інші,  і не  благати,  а самотужки  кувати  своє  щастя.  Тоді  прийшов 
він  (Герцль,  - І.К.)  і відгукнувся  па  невиразний  поклик  нашої  душі,  і 
сказав  нам:  ‘Робіть  самі  свою  історію.  Виходьте  на  арену,  щоб  доля 
ваша  була  віднині  справою  ваших  рук’.  Ще  ніколи  луна  на  землі  не 
була  так  схожа  на  голос,  що  її  породив,  як  це  слово  відгуку  - на  те,  на 
що  ми  чекали;  і тому  ще  ніколи  досі  слово  смертної  людини  так  не 
перероджувало  генерації.  Ми  перетворилися  на  інших  людей,  ми 
віджили  від  дотику  до  того  ґрунту,  що  його  він  спорудив  під  собою,  і 
якби  завтра  я прокинувся  і раптом  побачив,  що  це  був  лише,  сон,  що  я 
такий,  як  і раніше,  і що  ґрунту  цього  під  ногами  насправді  нема  і не 
може  бути,  я забив  би  себе,  бо  той,  хто  бодай  одного  разу  дихав 
повітрям  гірської  вершини,  не  може  смиренно  повернутися  назад  і 
сісти  біля  рівчака...”43 

Цілком  природно,  що  першою  значною  справою  Жаботинського- 
сіоніста  була  участь  у створенні  єврейської  самооборони  проти 
погромів  в Одесі.  У самообороні  він  бачив  не  лише  засіб  для  боротьби 
проти  погромів  (адже  було  ясно,  що  за  умов,  коли  влада  й поліція 
підтримують  погромників,  ефективність  самооборони  ледве  чи  буде 
достатньою),  а й вияв  почуття  власної  гідності  та  національної 
гордости  єврея,  - рис,  які  були  найвищою  мірою  властиві  самому 
Жаботинському.  Він  вважав,  що  єврейські  збройні  загони,  хай  навіть 
малі  й слабкі,  дадуть  єврейським  масам  віру  у власні  сили, 


43 


сприятимуть  піднесенню  національної  свідомости  та  національній 
консолідації. 

Усе  життя  Жаботинський  був  палким  прихильником  епюре  пня 
єврейських  збройних  сил,  чи  то  у вигляді  самооборони,  чи  то 
єврейського  легіону  (що  його  він  пізніше  створив  у складі  брітанської 
армії),  чи  єврейської  жандармерії  при  українській  армії  (що  її 
намагався  створити  1921  року  - див.  розділ  III  цієї  книги),  чи  то  у 
вигляді  створених  у Палестині  за  його  вирішальної  участи  єврейських 
збройних  організацій  “Гаґана”  та  “Ецель”,  чи  тоді,  коли  на  початку 
другої  світової  війни  закликав  до  створення  єврейської  армії.  Але 
ніколи  його  “мілітаризм”  не  був  самоціллю:  це  завжди  був  лише  спосіб 
забезпечити  єврейському  народові  можливість  жити,  зберігати 
національну  свідомість  і самобутність  і боротися  за  своє  майбутнє44. 
Людина  глибоко  цивільна  й гумаїша,  Жаботинський  жадним  чином 
не  міг  бути  “мілітаристом”  у звичайному  і негативному  розуміти  цього 
слова.  “Мілітаризм”  був  для  нього  вимушеним  напрямком  практичної 
політики,  викликаним  страшною  небезпекою  для  життя  єврейського 
народу.  Переживши  в Росії  атмосферу  цієї  небезпеки  і відчуваючи  її 
наближення  в Західній  Европі,  Жаботинський  намагався  створити 
єврейські  збройні  потуги,  щоб  зустріти  небезпеку  гідно,  - не  так,  як  її 
зустріли  євреї  Кишшіева  1903  року,  а з гордо  піднесеною  головою  і зі 
зброєю  в руках. 

Ставши  сіоністом,  Жаботинський  сприймав  сіонізм  як  єврейський 
націоналізм.  Хоча  здається  самозрозумілим,  що  кожний  національний 
рух  є виявом  націоналізму,  слово  “націоналізм”  уже  на  початку  XX 
сторіччя  було  досить  скомпромітоване,  а пізніші  події  в Европі 
зробили  його  навіть  одіозним.  Відтак  багато  хто  з авторів  намагаються 
не  занадто  наголошувати  той  факт,  що  сіонізм  є нічим  іншим,  як 
єврейським  націоналізмом.  Одначе,  Жаботинський  ніколи  не  вагався 
називати  себе  націоналістом,  і численні  його  твори  оспівують 
націоналізм  як  велику  життєдайну  і ліберальну  ідею,  яка  не  має  нічого 
спільного  з шовінізмом,  расизмом  або  національною  зарозумілістю. 
Можна  погоджуватися  з таким  поглядом  або  заперечувати  його,  але 
в кожному  разі  неможливо  не  визнавати,  що  інтерпретація 
націоналізму,  яку  дав  Жаботшюький,  вивершена,  логічна  і морально 
красива. 


44 


Схвильованим  гімном  ліберальному  націоналізмові  був  есей 
Жаботипського  “Мракобіс”,  присвячений  великому  італійському 
національному  діячеві  Джузеппе  Ґарібальді.  З гіркотою  відзначивши, 
що  з погляду  сучасних  лівих  політичних  діячів,  які  проголошують 
гасло  “пролетарського  інтернаціоналізму”  та  “клясової  боротьби”, 
Гарібальді  був  “мракобісом”,  бо  закликав  до  національної  неза- 
лежносте замість  закликати  до  вирішення  клясових  чи  інших 
соціяльиих  проблем,  Жаботинський  вклав  у вуста  Ґарібальді  слова, 
які  так  само  можна  вважати  за  вислів  його  власних  переконань,  як  і 
переконань  великого  італійця: 

“Я  віддав  своє  життя  Італії,  але  Герцен  назвав  мене  лицарем 
людства.  І я був  лицарем  людства  та  людяносте,  і я вмів  любити  і 
розуміти  всі  народи,  і моє  серце  було  в кожній  боротьбі  по  боці 
пригнобленого.  Але  понад  усе  в світі  я любив  мій  народ  та  його  країну, 
і коли  було  треба,  я вмів  ненавидіти  чужинця-поневолювача.  (...)  Так, 
я був  лицарем  людства,  але  я навчав  своїх  співгромадян  вірити,  що 
нема  в світі  вищого  добра,  ніж  нація  та  батьківщина,  і нема  в світі 
такого  Бога,  якому  варто  було  принести  в жертву  ці  дві  доро- 
гоцінності. І ось  - мій  витвір  переді  мною.  Я створив  цей  чудовий 
третій  Рим,  я створив  це  молоде  нове  життя,  цей  новий  осередок 
творчосте,  ім’я  якого  - Італія.  І я вірю,  що  мій  пам’ятник  на  пагорбі 
видний  не  лише  Римові,  а й світові,  і по  всіх  кутках  землі  ще  чують  і 
пам’ятають  мій  заклик,  і поступово  скрізь,  де  лише  є пригноблене 
плем’я  з великим  минулим  і гірким  сучасішм,  скрізь  закипить  боротьба 
за  мій  ідеал...”45 

Дві  головні  риси  визначали  вдачу  і світогляд  Жаботипського: 
вроджений  шляхетний  аристократизм,  який  спонукував  його  найвище 
цінувати  особисту  та  національну  гідність  (“краще  зовсім  не  жити,  ніж 
жити  без  самолюбства  та  гордосте”,  - писав  він46),  і глибоко 
ліберальний  світогляд,  що  його  він  сам  характеризував  як  “світогляд 
XIX  сторіччя”.  Ці  дві  риси  - аристократизм  і лібералізм,  які  можуть 
бути  в багатьох  випадках  протилежні,  в Жаботинського  поєдналися, 
утворивши  разом  із  різнобічністю  таланту  та  інтелектуалізмом 
надзвичайно  цілісну  особистість,  наділену  привабливістю,  що  її 
колишній  його  співробітник,  а потім  славетний  письменник  Артур 
Кестлер  назвав  “магнетизмом  Жаботипського”47. 


45 


Своє  сгесіо  Жаботинський  яскраво  висловив  у таких  словах, 
написаних  1927  року  в пам’ять  про  видатного  італійського  лібе- 
рального політичного  діяча  єврейського  походження  Луїджі 
Луццатті: 

“Користуюся  тому  смертю  товариша  Луццатті,  щоб  засвідчити 
свою  непохитну  вірність  ‘ідеології  XIX  сторіччя’.  Вірю  в святий  і 
безсмертний  мотлох  із  комори:  у свободу  слова,  спілок,  зборів  та 
преси,  в демократію,  в загальне  виборче  право,  у рівність  усіх  людей 
перед  законом  і в понадклясову  державу;  і безмежно,  гидливо  і 
глузливо  зневажаю  всі  інші  ідеології”48. 

Дещо  іронічний  тон  (“товариш  Луццатті”,  “мотлох  із  комори”), 
дуже  властивий  Жаботинському,  - лише  стилістичний  засіб,  за  яким 
криється  глибока  переконаність  у засадничій  значущосте  ліберально- 
демократичних  принципів,  що  їм  Жаботинський  зберігав  вірність 
протягом  усього  життя. 

Звання  “націоналіст”  у XX  сторіччі  не  минається  безкарно. 
Політичні  супротивники  Жаботинського,  демагогічно  використо- 
вуючи негативні  уявлення  про  націоналізм,  що  виникли  в наслідок 
діяльносте  фашистів  і расистів  у різних  країнах,  висували  проти  нього 
звинувачення,  які  не  мали  нічого  спільного  з його  ідеологією  та 
практичною  діяльністю.  Співробітник  і біограф  Жаботинського 
Йосеф  Шехтман  писав  із  гіркотою: 

“Цю  людину,  виховану  в кращих  традиціях  лібералізму  XIX 
сторіччя,  пізніше  ганьбили  як  фашиста  й мілітариста”49. 

Жаботинський  став  націоналістом  у Російській  імперії  - державі, 
де  дуже  своєрідна  ситуація  в національному  питанні  накладає 
особливий  відбиток  на  кожний  вияв  національної  свідомосте  і на  саме 
поняття  “націоналізм”.  Усі  зазнавали  в ній  обмежень,  якщо  не  в галузі 
громадянських  прав,  то-  в справі  свого  вільного  культурно-націо- 
нального розвитку,  вживання  рідної  мови  тощо.  З кожного  погляду 
царська  Росія  була  “тюрмою  народів”,  як  її  часто  називали  предс- 
тавники різних  опозиційних  рухів. 

Не  дивно,  що  неросійські  народи  імперії  чинили  опір.  На  межі  XIX 
та  XX  сторіч  вже  існували  численні  національні  рухи  різних  народів, 
які  так  чи  так  перепліталися,  взаємодіяли  або  конфронтували  із 
загальнодержавними  (тобто  в ґрунті  речі  російськими,  але  пошире- 


46 


ними  не  лише  на  російській  етнічній  території,  а на  території  всієї 
імперії)  опозиційними  та  революційними  рухами,  створювали  разом  із 
ними  ту  надзвичайно  складну,  строкату  й напружену  ситуацію,  яка 
врешті  вибухнула  катастрофою  революції  та  громадянської  війни. 

Уже  на  початку  своєї  політичної  діяльности  Жаботинський 
зрозумів,  що  вирішення  єврейських  національних  проблем  у Росії  - 
стримування  асиміляції,  припинення  переслідувань  і можливість 
вільного  культурно-національного  розвитку  - можливе  лише  в рамках 
загального  вирішення  національних  проблем  імперії.  Розпорошення 
єврейських  громадських  сил  по  багатьох  політичних  рухах  - 
єврейських  та  неєврейських,  що  їхнім  головним  завданням  не  було 
вирішення  національних  проблем,  було,  з цього  погляду,  надзвичайно 
шкідливим  явищем.  Про  це  Жаботинський  говорив,  зокрема,  на  III 
Сіоністській  конференції  (сіоністів  Росії),  що  відбулася  1906  року  в 
Гельсінгфорсі  (Гельсінкі).  Часопис  “Еврейская  мьісль”  так  звітував 
про  виступ: 

“Доповідь  читає  В.Жаботинський  (від  імені  свого  та  А.Зай- 
депмана). 

На  думку  доповідача,  у визвольному  русі,  як  такому,  євреї,  через 
їхню  політично  мізерну  питому  вагу,  не  можуть  відігравати  визначної 
творчої  ролі.  Єдина  царина,  в якій  вони  можуть  сказати  своє  слово,  це 
національне  питання,  проблема  устрою  різноплемінної  держави,  а 
зокрема  і головним  чином  - питання  щодо  національних  меншостей”50. 

Думка  про  те,  що  євреям  слід  облишити  активну  ролю  в 
загальнодержавних  політичних  рухах  і зосередитися  на  вирішенні 
національних  проблем,  була  прийнятна  лише  для  сіоністів,  але 
абсолютно  неприйнятна  для  більшої  частиіш  єврейської  революційної 
інтелігенції.  Саме  через  це  Жаботинський  часто  повторював  цю 
думку,  намагаючись  зробити  її  зрозумілою  і прийнятною  для  якомога 
ширших  єврейських  кіл. 

“...  Ми  маємо  (...)  відмовитися  від  зазіхань  на  ‘перші  лави’  в цій 
боротьбі  проти  режиму,  який  не  від  євреїв  залежить.  Честь  і місце 
господарям! 

(...)  Наша  самостійна,  ініціятивно-творча  участь  у визвольному 
русі  Гюсії  цілком  і без  залишку  поглинається  полем  національного 
питання,  - і на  цьому  полі  ми  ще  маємо  виокремити  нашу  ділянку”51. 


47 


Ця  ідея  була  пророчою,  але  вона  не  знайшла  вчасно  зрозуміння  і 
схвалення  поза  колом  сіоністів- песощялютів.  Безперечно,  позитивні 
для  єврейства  зміни  (скасування  смуги  осілости,  законодавче  визнання 
рівноправносте  єврейського  народу)  революція  зробила  б і без  такої 
активної  участи  в ній  євреїв,  а негативні  наслідки  їхньої  ролі  даються 
взнаки  досі.  Поперше,  участь  найактивнішої  частини  єврейської 
інтелігенції  в революційних  рухах  роз’єднала  єврейські  громадські  та 
інтелектуальні  сили,  в наслідок  чого  єврейство  виявилося  не- 
підготованим  і беззахисним  під  час  кривавих  подій  революції  та 
громадянської  війни;  подруге,  той  факт,  що  серед  керівництва 
революційних  партій  було  багато  єврейських  імен,  дав  царському 
режимові  та  антисемітським  колам  привід  розв’язати  шалену 
антиєврейську  діяльність. 

Жаботинський  був  одним  із  перших,  хто  послідовно  вимагав,  щоб 
сіоністська  організація  взяла  найактивнішу  участь  у політичному 
житті  імперії  з єдиною  метою:  для  захисту  національних  прав 
єврейського  народу,  збереження  національно-культурної  ідентич- 
носте та  національної  свідомосте  єврейства,  що  створить  умови  для 
дальшої  еміграції  з Росії  - до  Палестини. 

1906  року  в серії  статей  під  спільною  назвою  “Наші  завдання” 
Жаботинський  висунув  цілу  програму  вирішення  єврейської  проблеми 
в Росії.  Головне  місце  в ній  було  відведене  національній  рівноправності 
та  національній  автономії  єврейства52.  Саме  щ вимоги  лягли  в основу 
“Гельсінгфорської  програми”,  ухваленої  того  ж таки  року  на 
сіоністській  конференції  в Гельсінгфорсі.  Жаботинський  завжди 
наголошував,  що  нема  суперечносте  між  двома  завданнями:  створити 
національний  центр  у Палестині  і боротися  за  національні  права 
єврейства  в діяспорі.  Така  боротьба  дозволить  накопичити  сили  і 
сконсолідувати  народ,  дати  йому  політичний  вишкіл,  зорганізувати, 
привчити  до  політичної  самодіяльносте53.  Жаботинський  писав: 

“Що  таке  сіонізм?  Сіонізм  є ідеал  і майбутній  результат  єврейської 
національної  політики.  (Підкреслення  наше,  - І.К.)  Національна 
політика,  гідна  цього  імеии,  можлива  лише  тоді,  коли  націю 
об’єднано,  поперше,  спільною  свідомістю,  а подруге  - спільними 
закладами.  Перша  умова  зветься  націоналізацією,  друга  - організацією 
(...).  Обидва  ці  пункти  разом  є конечними  передумовами  національної 


48 


політики  і,  отже,  сіонізму,  і якщо  ми  не  створимо  їх  на  чужині,  ми  не 
вийдемо  з чужини.  До  чого  мають  зводитися  наші  вимоги  тут,  тобто 
наша  творча  праця  в голу  гі?  До  творення  цих  передумов”54. 

Розробивши  програму  єврейських  завдань  у Російській  імперії  і 
домігшися  її  схвалення  Сіоністською  конференцією,  Жаботинський 
міг  із  цілковитою  підставою  констатувати: 

“...ані  перед  Гельсінґфорським  з’їздом,  ані  після  нього  жадна 
група  в єврействі  ще  не  ставила  так  широко  питання  щодо  єврейської 
рівноправносте  і не  вимагала  на  нього  такої  вичерпної  відповіді”55. 

Жаботинський  розумів,  що  єврейська  національна  політика 
перебуває  лише  в початковій  стадії  свого  творення.  Розуміючи,  що 
сіонізм  вимагає  теоретичної  розробки  національних  проблем,  він 
ретельно  вивчає  теорію,  ставши  з часом  поважним  теоретиком  націо- 
нального питання. 

Велике  враження  на  нього  справили  праці  одного  з провідних 
австрійських  соціялістів  Карла  Реннера  (Рудольфа  Шпрінґера)56. 
Попри  те,  що  Жаботинський  ніколи  не  був  соціялістом,  а трохи 
пізніше  став  переконаним  аитисоціялістом,  він  з великою  увагою 
поставився  до  поглядів  Карла  Реннера  з національного  питання,  - з 
тими  чи  тими  змінами  вони  лягли  в основу  національних  програм 
соціялістичних  партій  у кількох  країнах,  як  також  і в основу 
національних  програм  деяких  єврейських  та  неєврейських  соція- 
лістичішх  партій  та  груп  у Росії.  Одначе,  Жаботинський  розумів,  що 
національна  програма  Реннера  ледве  чи  надається  до  застосування  в 
Росії.  Він  писав  у передмові  до  російськомовного  видання  книги 
Рудольфа  Шпрінґера  “Держава  і нація”. 

“Національні  відмінності  в Росії  набагато  глибші  (ніж  в Австро- 
Угорщині,  - І.К.),  форми  національного  розбрату  багато  різкіші: 
відповісти  на  єврейські  погроми  або  вірменську  різанину  “куль- 
турною” автономією  означає  просто  жартувати.  Національності  му- 
сять мати  засоби  для  дійового  забезпечення  своєї  національної 
і іедоторкані  юсти’  ’57. 

Відійшовши  від  Репперових  рецептів,  Жаботинський  глибоко 
вивчив  проблеми  національної  меншосте  в багатонаціональній 
державі.  Вислідом  кількарічних  роздумів  та  досліджень  була  праця 
“Самоуправління  національної  меншосте”,  опублікована  1913  року58. 


4 5-137 


49 


Ситуація  в царській  Росії  давала  силу  матеріялу  та  прикладів  для 
вивчення  проблеми  міжнаціональних  взаємин.  І,  зокрема,  такого 
матеріялу  було  більш  ніж  досить  в Україні.  Майже  не  стикаючись  у 
дитинстві  та  замолоду  з українською  народною  стихією,  Жабо- 
тиііський,  проте,  виявляв  велике  зацікавлення  до  українських 
національних  проблем.  Перші  звернення  до  української  тематики 
знаходимо  в статтях  Жаботинського  з 1904  року59.  Від  самого  початку 
своєї  діяльности  в царині  національного  питання  Жаботинський 
висловлював  переконання,  що  єврейство  Російської  імперії  в боротьбі 
за  свої  національні  цілі  має  шукати  союзників  серед  інших  пригнічених 
народів  імперії,  точніше  - серед  ліберально-демократичних  кіл  у 
національно-визвольних  рухах  цих  народів.  Про  це  він  писав  і у статті 
“Наші  завдання”: 

“Визначивши,  шляхом  аналізу  єврейських  національних  вимог, 
їхні  загально- принципові  засади,  ми  мусимо  закорінити  їх  у свідомості 
переважних  політичних  сфер  Росії,  знайти  та  об’єднати  союзників, 
інтереси  яких  тією  чи  тією  мірою  збігаються  з нашими  інтересами:  у 
цьому  полягають  паші  завдання  на  загальнополітичній  арені”60. 

Думка  про  конечність  “знайти  та  об’єднати  союзників”  швидко 
привела  Жаботинського  до  принципової  політичної  настанови:  єв- 
рейське громадське  життя  та  єврейську  національну  політику  слід  (у 
єврейському  інтересі!)  координувати  з громадсько-політичним 
життям  неєврейського  оточення.  Набагато  пізніше  - 1930  року  - він 
висловив  це  в таких  словах:  “...з  народами  ще  доведеться  жити  і з 
їхніми  ідеалами  рахуватися”61. 

Цей  принцип  здається  гранично  ясним,  але  за  умов  Російської 
імперії  його  було  не  легко  і не  просто  застосувати.  Єврейство  в імперії 
було  національною  меншістю  серед  народів,  які  самі  були  меншостями 
у величезній  багатонаціональній  державі.  Давні,  важкі  й складні 
взаємини  між  імперською  владою  та  неросійськими  народами  не  могли 
не  позначитися  на  долі  єврейства.  З ким  жити  в мирі  і з чиїми  ідеалами 
рахуватися  мав  єврейський  народ  - з ідеалами  імперської  влади, 
ідеалом  русифікації  і денаціоналізації  неросійських  народів  чи, 
навпаки,  з ідеалами  цих  народів  та  їхніх  національних  рухів? 

Ненормальні  суспільні  умови  призвели  до  того,  що  єврейство 
мимоволі  і майже  несвідомо  виконувало  серед  місцевих  народів 


50 


одіозну  ролю  інструменту  імперіялістичної  русифікаторської  полі- 
тики. Важко  уявити  більш  неприродне  становище:  ненавиджений  і 
жорстоко  переслідуваний  владою  народ  водночас  є вірним  знаряддям 
цієї  влади  в її  політиці,  спрямованій  проти  інших  дискримінованих 
народів.  Активна  русифікація,  насаджування  російської  культури  - 
російського  театру,  російськомовної  преси,  російських  книжок 
численною  національною  меншістю  на  великих  неросійських  теренах 
не  могли  не  викликати  спротиву  з боку  національно  свідомих 
елементів  місцевих  народів. 

Жаботипський  гостро  відчував  неприродність  і небезпечність 
такого  становища.  Він  висунув  ідею  підтримки  єврейським  націо- 
нальним рухом  місцевих  національних  рухів.  І насамперед  україн- 
ського, що  він  висловив  із  особливою  яскравістю  в збірці 
“Фейлетони”62. 

Чому  насамперед? 

Не  лише  тому,  що  Жаботипський  походив  з України,  а,  головно, 
тому,  що  в комплексі  Російської  імперії  Україна  посідала  особливе  і 
надзвичайно  важливе  місце. 

Україна  - півдеішо-західия  частина  Російської  імперії  з тери- 
торією, що  приблизно  дорівнює  території  Франції,  була  найбагатшою 
і иайродючішою  частиною  держави,  головною  постачальницею  хліба, 
цукру,  кам’яного  вугілля,  залізної  руди,  тереном,  де  бурхливо 
розвивалися  промисловість  і торгівля.  Наприкінці  XIX  сторіччя 
Україна  стала  найбільшою  житницею  Европи.  Частина  української 
етнічної  території  з приблизно  3 мільйонами  українців,  Східпя 
Галичина,  входила  до  складу  Австро-Угорщини  - тієї  її  частини,  яка 
перебувала  в зоні  польського  місцевого  впливу;  менші  клапті 
української  етнічної  території  входили  до  словацьких,  угорських  та 
румунських  зон  місцевого  впливу  в Австро-Угорщині.  На  межі  двох 
сторіч  населення  на  всіх  українських  етнічних  теренах  становило 
близько  36  мільйонів  осіб,  серед  яких  українці  становили  близько 
трьох  чвертей63. 

Бувши  з кожного  огляду  найважливішою  після  центральних 
російських  районів  частиною  імперії,  Україна  водночас  мала  пер- 
шорядне стратегічне  значення.  Межуючи  з тодішньою  Австро- 
Угорщиною  та  Румунією,  Україна  була  виходом  до  центральної  та 


51 


південно-східньої  Европи.  Охоплюючи  з півночі  Чорне  море,  вона 
забезпечувала  Російській  імперії  панування  на  цьому  морі  й вихід  через 
нього  до  Середземного  моря  та  на  Близький  і Середній  Схід  - до 
районів,  що  здавна  були  об’єктом  російських  імперіялістичних 
зазіхань. 

Протягом  сторіч  боролася  Росія  з Польщею,  Туреччиною  та 
турецьким  васалом  - Кримським  ханством  за  володіння  Україною  та 
чорноморським  узбережжям.  Ця  боротьба  закінчилася  цілковитою 
перемогою  Росії.  Захопивши  величезні  й багатющі  терени  і посівши 
стратегічно  вигідне  становище,  Росія  висунулася  в число  найбільших 
європейських  потуг. 

Україна  втяглася  в орбіту  Російської  імперії  поступово  - від  1654 
року,  коли  гетьман  Богдан  Хмельницький  після  тривалої  боротьби 
праги  Польщі  уклав  угоду  про  військово-політичний  союз  із  Росією, 
- і аж  до  кіпця  другої  світової  війни,  коли  останні  клаптики 
української  етнічної  території  ввійшли  до  складу  СРСР. 

Посування  Росії  на  захід,  оволодіння  Україною,  Білоруссю  та 
східньою  Прибалтикою,  знищення  Польщі  як  великої,  незалежної 
та  амбітної  потуги  було  великою  історичною  перемогою  Росії.  У 
цій  перемозі  важливу  ролю  відіграла  боротьба  українського 
козацтва  та  селянських  повстанців  проти  польського  панування. 
Одначе,  допомігши  Росії  зруйнувати  Польщу,  український  народ 
потрапив  у Російській  імперії  у ще  набагато  гірше,  з економічного, 
соціяльного  та  політичного  поглядів,  становище.  Як  писав  Тарас 
Шевченко: 


А чванитесь,  що  ми  Польщу 
Колись  завалили!.. 

Правда  ваша:  Польща  впала, 

Та  й вас  роздавила! 

Увійшовши  до  союзу  з Росією  як  автономна  козацька  держава, 
Україна  поступово  втратила  всі  елементи  національно-державної 
автономії  і перетворилася  на  звичайну  частину  Російської  імперії, 
поділену  на  кілька  губерній.  Сама  назва  “Україна”  не  була  визнана 
царським  урядом  і замінена  назвою  “Мала  Росія”  (або  “Малоросія”). 


52 


Провадячи  політику  русифікації,  царський  уряд  оголосив 
український  та  білоруський  народи  частиною  російського  народу,  а 
їхні  мови  - дія лектами  російської  мови,  хоча  така  клясифікація  не  має 
жадних  підстав  з філологічного  та  історичного  поглядів,  що  врешті 
потвердила  така  висока  наукова  інстанція,  як  Петербурзька  Академія 
наук,  визнавши  1905  року  самостійність  української  мови  як  окремої 
мови  окремого  слов’янського  народу64.  Уряд  офіційно  обмежував 
видавання  українських  книжок  та  вживання  української  мови.  Уперше 
це  було  встановлене  так  званим  Валуєвським  циркуляром  1863  року 
(за  прізвищем  міністра  внутрішніх  справ  графа  Валуєва),  і ще  більше 
обмежене  так  званим  Емським  указом  імператора  Алєксандра  II  з 
1876  року,  який  заборонив  також  ввезення  українських  книжок  та 
театральні  вистави  українською  мовою65.  Офіційні  обмеження  ук- 
раїнського друкарства  та  театру  формально  не  були  скасовані  аж  до 
революції  1917  року,  хоча  істотно  послабилися  після  1905  року. 

З погляду  імперських  інтересів  оголошення  українського  та 
білоруського  народів  частинами  російського  народу  було  заходом 
першорядної  важливосте.  В такому  разі  російський  (великоруський) 
народ,  що  кількісно  становив  меншість  серед  населення  імперії 
(близько  43  % за  переписом  1897  року66),  становив  би  велику 
більшість,  якщо  його  лічити  разом  із  українцями  та  білорусами. 
Наявність  великої  російської  більшосте  виправдувала  би  панування 
російської  культури  в імперії,  яка  домінує  нібито  не  завдяки 
державному  примусові,  а через  той  об’єктивний  факт,  що  росіяни 
становлять  величезну  більшість  населення. 

Об’єднання  трьох  слов’янських  народів  створило  би  імперській 
владі  таке  опертя,  якого  не  міг  забезпечити  лише  один  із  цих  народів 
- великоруський.  Йосеф  Шехтман,  сіоністський  діяч,  а пізніше 
співпрацівник  та  біограф  Жаботинського,  писав  1917  року: 

“Стосовно  українського  народу  традиційна  політика  обрусіння 
виявилася  з особливою  силою  і наполегливістю.  1863  року  міністр 
внутрішніх  справ  Валуєв  заявив:  ‘Ніякої  української  мови  не  було, 
нема  й не  може  бути’.  Це  категоричне  заперечення,  що  його  поширили 
на  всю  українську  народність,  стало  керівним  принципом  усієї 
урядової  політики  в українському  питанні.  У той  час,  коли  інші 
національності  держави  були  визнані  за  національні  особистості,  які 


53 


лише  підлягають  обрусінню,  стосовно  українців  заперечували  самий 
факт  їхнього  національного  існування.  Тридцятимільйонне  українст- 
во гургом  записали  до  ‘росіян’,  кожний  вияв  національної  своє- 
рідносте розглядали  як  акт  злісного  сепаратизму  та  ‘мазепиі їства’, 
породжений  ‘австрійською  інтригою’.  Етнічна  та  культурна  близь- 
кість до  росіян  виявилася  своєрідною  ргіуі11е£іит  обіозшп  для 
українства. 

Розглядаючи  українців  як  відгалуження  великоруського  народу, 
стара  влада,  що  її  погляди  поділяла  й чимала  частинка  не  лише 
реакційної  (Юзефович,  Шульґін),  а й прогресивної  інтелігенції 
(Струве),  нещадно  боролася  проти  українства,  як  проти  активної 
національної  сили”67. 

Наявність  в українського  народу  виразної  національної  свідо- 
мосте, його  вперте  небажання  злитися  з поляками  або  росіянами 
призводило  до  численних  конфліктів.  Національно-визвольна  бо- 
ротьба на  Україні  тривала  протягом  сторіч,  часто  набуваючи  бурх- 
ливих і кривавих  форм. 

Ця  боротьба  вписала  кілька  трагічних  сторінок  і в історію 
єврейського  народу.  Не  маючи  власної  землі,  євреї  мусили  провадити 
торговельну,  посередницьку  та  ремісничу  діяльність.  В очах  місцевого 
населення  євреї-посередпики  та  євреї-торговці  виглядали  прислуж- 
никами іноземних  визискувачів,  і кожне  народне  повстання  проти 
іноземного  панування  супроводжувалося  винищуванням  не  лише 
іноземних  панів,  а й місцевих  євреїв.  А що  євреї  були  беззахисніші  від 
польських  панів,  то  часто  страждали  більше  від  них.  Таким  чином, 
антисемітизм  та  антиєврейські  ексцеси  на  Україні  завжди  були  (на 
відміну  від  Росії)  частиною  та  бічним  наслідком  соціальних 
конфліктів,  і це  - засадиичий  факт,  без  розуміння  якого  неможливо 
розглядати  становище  та  історію  євреїв  на  Україні. 

Певна  річ,  антиєврейські  ексцеси  могли  давати  вихід  народним 
почуттям,  але  жадним  чином  не  допомагали  вирішити  соціяльні  та 
національні  проблеми.  Навіть  якби  в перебігу  народних  повстань  було 
знищено  всіх  євреїв  на  Україні,  це  абсолютно  нічого  не  змінило  би  в 
соціяльно-політичному  та  національному  статусі  українського  на- 
роду. Фактично,  єврейські  погроми  на  Україні  під  час  народних 
повстань  були  свідченням  політичної  незрілосте  народної  маси, 


54 


невміння  розпізнати  справжнього  ворога,  свідченням  готовности 
помститися  на  першому-ліпшому  “козлі  відпущення”.  Відомо,  що 
ніхто  краще  не  надається  на  таку  ролю,  ніж  євреї. 

В історичній  пам’яті  єврейського  народу  двома  незагойними 
ранами  залишилися  спомини  про  єврейські  трагедії,  що  сталися  в 
Україні  під  час  двох  масових  народних  повстань:  козацько-селянсь- 
кого повстання  під  керівництвом  гетьмана  Богдана  Хмельницького  в 
середині  XVII  сторіччя  та  селянського  повстання  1768  року  під 
керівництвом  гайдамаків  (“Коліївщина”),  що  на  чолі  його  стояли 
Залізняк  та  Ґопта68.  Записи  свідка  українського  повстання  в середині 
XVII  сторіччя  Натаиа  Ганновера  дають  живе  уявлення  про  масштаби 
і жахіття  трагедії.  Але  на  бракує  й інших  свідчень69. 

Слід  зазначити,  що  гайдамацькі  повстання  у XVIII  сторіччі  на 
правобережній  Україні,  яка  перебувала  тоді  в складі  Польщі,  поде- 
коли були  інспіровані  та  підбурювані  урядом  Росії,  що  намагався 
таким  чином  послабити  Польщу70. 

Перед  поділом  Польщі  наприкінці  XVIII  сторіччі  в Росії  майже  не 
було  євреїв,  і царський  уряд  всіляко  намагався  обмежити  їх  кількість 
па  своїй  території.  Одержавши  в наслідок  поділу  великі  терени, 
населені  українцями,  білорусами,  поляками  та  литовцями,  Росія 
водночас  одержала  євреїв,  які  мешкали  на  цих  землях.  Це  примусило 
уряд  посилити  увагу  до  єврейської  проблеми,  при  тому  правові 
обмеження  для  євреїв  завжди  залишалися  основою  урядової  політики 
в цьому  питанні.  Зокрема,  російський  уряд  завжди  намагався  втримати 
євреїв  у межах  тих  земель,  на  яких  вони  жили  під  владою  Польщі,  і не 
припускав  переселення  великої  кількості  євреїв  на  російські  етнічні 
терени.  Хоча  від  поділу  Польщі  і до  1917  року  ця  політика  зазнавала 
численних  часткових  змін  і коливань,  загальною  тенденцією  було 
дедалі  більше  обмеження  прав  євреїв  та  території,  на.  якій  їм 
дозволяли  жити. 

Для  розуміння  суті  антисемітизму  в Росії  важливо  усвідомити 
принципову  різницю  між  антисемітизмом  власне  російським  та 
антисемітизмом  неросійських  народів  - українців,  поляків,  литовців 
тощо.  Антисемітизм  неросійських  народів  виник  у процесі  співжиття 
з євреями  на  одній  території,  в процесі  спілкування,  економічної 
конкуренції  та  соціяльних  конфліктів.  Неросійські  народи  не  вбачали 


55 


в євреї  та  в єврействі  нічого  містичного,  нічого  загадкового  або 
неприродного.  Єврей  міг  викликати  незадоволення  як  економічний 
конкурент,  ненависть  як  прислужник  (справжній  чи  уявний) 
іноземних  або  місцевих  гнобителів,  роздратування  як  носій  іншої 
релігії  та  іншої  ментальности.  І це  все.  У спокійніші  історичні 
періоди  українці,  білоруси,  поляки  та  литовці  могли  мирно  спів- 
жити з євреями,  не  відчуваючи  настільки  сильного  взаємного 
відштовхування,  щоб  це  переважило  щоденні  практичні  потреби 
взаємодії  та  взаємної  вигоди. 

Зовсім  інший  характер  має  російський  антисемітизм.  Властива 
росіянам  містична  і месіянська  психологія,  яку  чудово  проана- 
лізував великий  російський  філософ  Ніколай  Бєрдяєв71,  створює 
підґрунтя  для  типово  російського  містичного  антисемітизму. 
Російський  народ  досить  мало  і рідко  стикався  з євреями  в 
щоденному  житті,  і джерелом  його  уявлень  про  єврея  найчастіше 
були  відомості  про  ролю  євреїв  у розп’ятті  Христа  в поєднанні  з 
антисемітськими  легендами  як  місцевого,  так  і іноземного  поход- 
ження. Усе  це  призвело  до  виникнення  фантастичних  уявлень  про 
єврейство  як  про  втілення  всесвітнього  зла.  На  ґрунті  містично- 
месіянської  російської  свідомости  ці  уявлення  набрали  настільки 
страхітливих  масштабів,  що  крайні  російські  юдофоби-чорно- 
сотенці  цілковито  втрачають  відчуття  реальносте,  щойно  зачі- 
пають у своїх  писаннях  єврейське  питання.  їхні  “теорії”  щодо 
“всесвітньої  жидо-масонської  змови”  з метою  підкорити  або  зни- 
щити всіх  неєвреїв,  щодо  систематичного  вживання  євреями 
людської  крови  з ритуальною  метою,  задля  чого  євреї  нібито  ма- 
сово і по-звірячому  вбивають  християнських  дітей,  щодо  прося- 
кання євреїв  до  всіх  урядів,  парляментів  та  громадських  організацій 
у світі,  щодо  захоплення  євреями  всієї  світової  економіки,  яке  вже 
нібито  сталося,  - усі  ці  й багато  інших  вигадок,  викладених  у 
писаннях  чорносотенців  із  цілковитою  поважністю  і в моторошних 
виразах,  сягають  масштабів,  які  виходять  далеко  за  межі  злісної 
політичної  демагогії  і справляють  враження  витворів  хворої 
психіки72. 

Цікаво,  що  філосемітизм,  який  часом  трапляється  серед  найос- 
віченіших  і,  здебільшого,  прозахідньо  орієнтованих  російських  іігге- 


56 


ліґентів,  також  часто  має  містичний  характер,  як  уявлення  про 
вибраний  народ,  який  має  якесь  особливе  пов’язання  з Богом  і особ- 
ливу ролю  в духовно-релігійному  розвитку  людства.  Той  таки 
Бєрдяєв  писав: 

“Єврейський  народ  є,  переважно,  народом  історії  і в історичній 
його  долі  відчувається  незбагненність  Божих  доль.  Історична  доля 
цього  народу  не  може  бути  пояснена  матеріялістично,  взагалі  не  може 
бути  пояснена  позитивно-історично,  бо  в ній  найясиіше  виявляється 
‘метафізичне’,  і та  межа  між  метафізичним  та  історичним,  про  яку  я 
казав  як  про  перешкоду  для  осягнення  внутрішнього  сенсу  історії, 
саме  тут,  у долі  єврейського  народу,  зникає”73. 

Одначе  позитивно-містичне  ставлення  до  єврейства  було  і 
залишається  властиве  лише  нечисленним  представникам  російської 
інтелігенції.  Як  серед  широких  мас  у Росії,  так  і серед  напівосвічених 
та  освічених  кіл  переважає  негативно-містичне  ставлення  до 
єврейського  народу. 

Незаперечно,  що  наслідки  діяльносте  російських  чорносотенців 
вийшли  далеко  за  межі  Росії.  Головні  “досягнення”  створеної  їхніми 
зусиллями  юдофобської  школи  пізніше  засвоїли  Гітлер  та  його 
оточення.  Помітну  ролю  відігравав  у цьому  нацистський  ідеолог 
Альфред  Розепберг,  прибалтицький  німець,  який  народився  й одержав 
освіту  в Російській  імперії,  де  докладно  ознайомився  з чорносотенною 
літературою.  Також  і деякі  інші  німці  з російської  Прибалтики  спри- 
чинилися до  того,  що  “наука”  російських  чорносотенців  вкорінилася 
па  німецькому  ґрунті  за  часів  нацизму74.  Одначе  юдофобські  писання 
нацистів  є радше  блідим  наслідуванням  писань  чорносотенців.  На- 
цисти з їхнім  практичним  німецьким  складом  характеру  могли 
багаторазово  перевершити  російських  антисемітів  у техніці  та  орга- 
нізації масового  винищення  євреїв,  але  “теоретичні”  писання  чор- 
носотенців є в багатьох  випадках  недосяжним  зразком  юдофобської 
пропаганди,  який  ледве  чи  може  бути  перевершений  у майбутньому75. 
Недарма  їх  так  охоче  використовувала  не  тільки  нацистська,  а й 
радянська  “антисіоністська”  пропаганда76.  Важливо  відзначити,  що 
український  та  інші  неросійські  національні  рухи  в Російській  імперії 
ніколи  не  були  її  джерелом.  Надзвичайно  характерно  й показово,  що 
антисемітська  пропаганда  в СРСР  постійно  поєднувалася  з пропа- 


57 


ґандою  проти  українського  націоналізму,  і вираз  “злочинний  альянс 
сіонізму  та  українського  буржуазного  націоналізму”  став  узвичаєним 
штампом77. 

Підтримка  чорносотенців  з боку  царської  влади  створила  таке 
становище,  коли  містичний  антисемітизм  фактично  став  важливою 
частиною  панівної  імперської  ідеології,  тоді  як  раніше  політика 
супроти  євреїв  та  пов’язана  з нею  ідеологія  були  для  царського 
режиму  питаннями  другорядними.  А що  містичний  антисемітизм  був 
явищем  іраціональним,  то  значною  мірою  іраціональною,  а значить  - 
приреченою  па  поразку,  була  і внутрішня  політика  царського  режиму 
в XX  сторіччі. 

Величезна  більшість  євреїв  мешкала  на  західпіх  та  півдегшо- 
західпіх  теренах  європейської  частини  імперії,  тому  чорносотенці 
розвинули  найактивнішу  діяльність  саме  там.  Зосереджені  па  поши- 
рюванні і підбурювати  антисемітизму,  вони  водночас  виступали  проти 
всіх  національно-визвольних  рухів  і проти  національної  свідомости 
всіх  неросійських  народів  імперії,  а насамперед  - українців  та  білорусів, 
яким  відмовляли  в праві  називатися  окремими,  відмінними  від  росіян 
народами.  Це  мало  поважні  наслідки:  в єврейського  національного 
руху  та  в національних  рухів  інших  народів  імперії  з’явилося  спільне 
поле  боротьби  проти  чорносотенної  діяльносте. 

Український  національний  рух  різко  виступив  проти  чорносо- 
тенного руху  від  самого  його  виникнення.  Особливо  послідовно  й 
безкомпромісно  виступав  проти  чорносотенців  заснований  1906  року 
найвидатпішим  українським  істориком  Михайлом  Грушевським 
журнал  “Украииский  вестник”,  що  виходив  російською  мзвою  в 
Санкт-Петербурзі.  Грушевський  був  на  той  час  визнаним  лідером 
українського  руху.  1908  року  він  очолив  Товариство  Українських 
Поступовців  (ТУП)  - політичне  угруповання,  в якому  об’єдналися 
кілька  українських  політичних  груп,  що  стояли  на  платформі 
конституційного  парламентаризму  та  автономії  України78. 

На  переламі  двох  сторіч  існувала  також  Революційна  Українська 
Партія  (РУП),  яка  пізніше  перейшла  на  марксистські  рейки  і 1905  року 
перетворилася  на  Українську  Соціял-Демократичну  Партію.  1902 
року  виникла  Українська  Народна  Партія,  що  пізніше  прийняла  назву 
Партії  Соціялістів-Самостійпиків.  Ця  порівняно  невелика  партія  була 


58 


єдиною  в українському  русі,  яка  від  самого  початку  обстоювала 
цілковиту  самостійність  України,  тоді  як  усі  інші  виступали  за  більш 
або  менш  широку  автономію  в складі  майбутньої  російської  демок- 
ратичної держави.  Існували  також  і деякі  інші  українські  партії  та 
рухи,  більшість  яких  у тій  чи  тій  формі  поділяли  соціялістичну 
ідеологію79. 

Від  початку  організованого  українського  руху  (60-ті  роки  XIX 
сторіччя)  в ньому  брали  активну  участь  поодинокі  євреї.  Приміром,  у 
Київській  громаді  брали  жваву  участь  євреї  В.Рубінштейп  та  В.Бе- 
ренштам;  досить  багато  євреїв  було  в РУП:  у містечку  Макарів  на 
Київщині  євреї  навіть  створили  гурток  РУП,  а публіцист  єврей  М.Гех- 
тер  виступав  у пресі  з позицій  цієї  партії80.  Хоч  більша  частина 
єврейства  на  Україні  зберігала  певну  дистанцію  від  українського  руху, 
контакти  завжди  існували. 

Суттєво  іншим  було  становище  західиьої  частини  української  ет- 
нічної території,  яка  до  1918  року  входила  до  складу  Австро-Угор- 
ської  монархії.  У Східній  Галичині  більшість  населення  становили 
українці,  - їх  мешкало  там  близько  3 мільйонів,  мало  не  10  % усієї 
української  нації.  Столиця  Галичини  Львів  розташований  у східній, 
тобто  українській,  її  частині.  Одначе,  місто  було  майже  цілковито 
спольопізовапе:  процес  польопізації  українських  міст  у Галичині  був 
подібний  до  процесу  русифікації  українських  міст  у Російській  імперії. 

На  українських  землях  Австро-Угорщини  українці  зазнавали 
далеко  менших  культурних  обмежень,  ніж  у царській  державі: 
існували  українські  школи,  друкарство,  театр,  культурно-просвітні  та 
громадські  організації  українства.  Тут  конфронтація  відбувалася  не 
так  між  українцями  та  авс  трійською  владою,  як  між  українцями  та 
поляками,  які  намагалися  увічнити  тут  свою  владу  і спольопізувати 
українське  населення.  Українсько-єврейські  взаємини  в Галичині  були 
предметом  жвавого  обговорення  в єврейській  та  в українській  пресі,  і 
Жаботинський  взяв  участь  у цьому  обговоренні,  про  що  докладніше 
- в розділі  І. 

На  українських  теренах  царської  імперії  наприкінці  XIX  сторіччя 
жило  1 ,8  мільйона  євреїв,  у Східній  Г аличині  - понад  600  тисяч.  Разом 
на  всіх  українських  етнічних  теренах  1897  року  мешкали  майже  З 
мільйони  євреїв81. 


59 


Отож  на  межі  двох  століть  близько  28  % тодішнього  світового 
єврейства  перебували  на  українських  етнічних  територіях,  зазнавали 
українського  культурного  впливу,  мимоволі  були  втягнені  до 
соціяльних  конфліктів  у цих  землях  і мусили,  свідомо  чи  мимоволі, 
рахуватися  з умовами  українського  оточення. 

Таким,  у найзагальніших  рисах,  був  театр  політичних  подій  у тій 
частині  світу,  де  розпочинав  свою  діяльність  Владімір  Жаботинський. 
Він  уже  в молоді  роки  мав  досить  розвинене  політичне  чуття,  щоб 
зрозуміти:  українське  питання  є тією  ключовою  проблемою,  яка 
найбільшою  мірою  визначить  майбутнє  Російської  імперії,  а значить  і 
долю  євреїв  на  цьому  терені.  Отже,  єврейську  політику  на  Україні  і 
взагалі  в імперії  не  можна  будувати  без  зв’язку  з проблемами  України 
і без  глибокого  проникнення  в сенс  цих  проблем.  А що  цілі  ук- 
раїнського національного  руху  - демократизація  державного  життя, 
визнання  рівноправносте  народів,  широка  культурно-національна 
автономія  - були  аналогічні  цілям  сіоністського  руху  в Російській 
імперії,  то  Жаботинський  рішуче  став  на  шлях  підтримки  українських 
національних  вимог.  Шлях  цей  був  довгий  і не  легкий,  але 
Жаботинський  не  сходив  з нього  ніколи. 

Історію  взаємин  Жаботинського  з українськими  проблемами 
можна  поділити  (іноді  досить  умовно)  на  кілька  відтинків,  і кожний 
із  них  багатий  на  відвагу,  завзяття  і внутрішній  драматизм.  “Українські 
сторінки”  політичної  та  публіцистичної  біографії  Жаботинського 
висвітлюють  не  лише  його  ставлення  до  українського  питання,  а й 
численні  риси  його  політичного  вчення  й особистої  вдачі,  і це  - 
особливо  важливо. 

Розгляньмо  ж у хронологічній  послідовності  ці  “українські 
сторінки”  життя  великого  сіоністського  лідера. 


Розділ  І 


РАННІ  РОКИ: 

СПІЛЬНІСТЬ  І ВІДМІННІСТЬ 
НАЦІОНАЛЬНИХ  ДОЛЬ 


Творчий  спадок  Жаботинського  засвідчує,  що  цей  талановитий 
літератор  і видатний  політичний  діяч  був  також  видатним  фахівцем 
у досить  специфічній  галузі  - в теорії  міжнаціональних  взаємин. 
Написавши  на  початку  своєї  політичної  діяльности,  1906  року,  що 
“боротьба  націй  має  бути  позбавлена  складників  насильства,  сваволі 
та  гноблення”82,  він  писав  1940  року  - останнього  року  свого  життя: 

“...Грек  або  банту,  скандінав  або  ескімос.  Усі  вони  створені  за 
подобою  Божою:  це  те,  про  що  ми  дізналися  з перших  сторінок  Біблії. 
За  Біблією  людина  - це  навіть  більше,  ніж  лише  Його  королівська 
величність:  Біблія  дає  зрозуміти,  що  люди  - майже  боги  або 
напівбоги...”83 

Високі  й шляхетні  уявлення  про  народи  та  стосунки  між  ними, 
що  їх  Жаботипський  дотримувся  все  життя,  він  мусив  пристосувати 
до  такої  важкої  ситуації,  як  міжнаціональні  взаємини  у царській  Росії, 
де  його  народ  зазнавав  не  лише  правових  обмежень  та  економічних 
поневірянь,  а й підтримуваного  владою  замаху  на  своє  фізичне 
існування. 

Огледівши  після  погрому  1903  року  в Кишиневі  навколишню 
дійсність  з нової  для  нього  позиції  - позиції  патріота  свого  народу,  але 
патріота  без  “патрії”  - батьківщини,  Жаботипський  побачив  свій  народ 
у розпорошенні  серед  численних  інших  народів  імперії.  Який  висновок 
випливав  із  цього?  Сіоністові,  стурбованому  асиміляцією  свого  народу, 


61 


обуреному  антисемітизмом  та  його  жахливим  наслідком  - погромами, 
могла  здатися  самозрозумілою  думка  про  потребу  протиставитися 
неєврейському  оточенню,  самоізолюватися  від  нього,  щоб  у цій 
ізоляції  зберегти  свою  національну  самобутність  для  майбутнього 
переселення  до  Палестини.  Власне,  такою  самоізоляцією  було  ба- 
гатосотрічне  єврейське  гетто,  з якого  єврейство  Російської  імперії 
щойно  почало  тоді  поволі  виходити.  Але  чи  рятувала  самоізоляція  від 
антисемітизму?  І чи  забезпечувала  нормальний  духовний  розвиток 
народу?  Історичний  досвід  довів,  що  гетто  не  рятує  від  антисемітизму, 
а десь  від  XVIII  сторіччя  воно  не  забезпечувало  і нормального 
культурно-національного  та  релігійного  розвитку  єврейства84.  Поча- 
ток сіоністського  руху  застав  єврейство  Европи  та  Америки  в стані 
глибокої  релігійної  та  культурно-національної  кризи.  Наслідком  і 
водночас  одним  із  складників  цієї  кризи  була  асиміляція.  Ті  євреї,  що 
не  бажали  асимілюватися,  шукали  виходу  і надії  на  шляху  сіонізму. 
Батько  політичного  сіонізму  Теодор  Герцль  вважав  за  остаточну  мету 
створення  єврейської  держави,  а батько  так  званого  “духовного 
сіонізму”  Ахад  Г аам  вважав,  що  створення  держави  матиме  сенс  лише 
за  умови  духовного  відродження  єврейства85. 

Жаботинський  поєднав  у своїй  ідеології  основні  засади  політич- 
ного сіонізму  з деякими  ідеями  сіонізму  духовного.  Він  вважав,  що 
політичне  вирішення  - створення  держави  - буде  підставою  і запору- 
кою дальшого  духовного  і культурного  розквіту  єврейського  народу. 

Пізніше,  коли  навала  нацизму  загрозила  фізичному,  а не  лише 
культурно-національному  існуванню  європейського  єврейства, 
Жаботинський  висунув  як  головну  мету  евакуацію  євреїв  Европи  до 
Палестини.  Але  па  початку  XX  сторіччя  головною  загрозою  була 
асиміляція.  Одним  із  головних  факторів,  що  сприяв  асиміляції,  був 
брак  самостійної  єврейської  національної  політики.  Це  було  наслідком 
недосконалосте  політичного  позему  єврейських  політичних  кіл, 
мислення  яких  часто  оберталося  в рамках  соціяльних  утопій  і не 
сягало  рівня,  на  якому  можливе  свідоме  вироблення  власних 
національно-політичних  принципів.  Жаботинський  фактично  був 
перший,  хто  наголосив  важливість  вироблення  таких  принципів  і, 
врешті,  зформулював  їх  як  струнку  програмову  і світоглядову 
сисгему. 


62 


Аристократ  духу  з природи,  Жаботинський  поклав  у підвалину 
своєї  політичної  програми  принцип  національної  гідности  як  перед- 
умову національного  збереження  єврейства  перед  його  поверненням 
до  історичної  батьківщини  - Ерец  Ісраель,  тобто  Землі  Ізраелевої. 

Чи  можливо  зберегти  і плекати  національну  гідність  у розсіянні 
серед  інших  народів,  не  визнаючи  водночас  їхньої  національної 
гідности,  не  поважаючи  їх  і не  рахуючись  із  їхніми  національними 
ііггересами?  На  це  запитання,  якби  його  хтось  поставив,  Жабо- 
типський  відповів  би  рішучим  “ні!”  Але  додав  би  до  цього  “ні”  одну 
надзвичайно  важливу  заввагу:  поважати  інші  нації,  рахуватися  з їхніми 
інтересами  слід  лише  в тому  разі,  якщо  вони  так  само  ставляться  до 
євреїв,  тобто  поважають  єврейську  гідність  і рахуються  з єврейськими 
національними  інтересами.  Таким  чином,  Жаботинський  запрова- 
джував у взаємини  між  своїм  народом  у діяспорі  та  народами  оточення 
зі  засади,  які  звичайно  застосовуються  у нормальних  стосунках  між 
суверенними  державними  націями  - взаємне  визнання  національних 
прав  та  інтересів,  взаємоповага  і взаємодопомога,  дипломатичний 
принцип  “адекватної  поведінки”.  Лише  так,  па  його  думку,  єврейський 
народ  в очах  світу  й у своїх  власних  набуде  статусу  рівноправного 
національного  тіла,  і це  підготує  і обґрунтує  його  майбутнє  визнання 
як  рівноправної  державної  нації. 

Вимогу  щодо  обов’язкової  взаємносте  у стосунках  між  націями 
Жаботинський  висловлював  з різних  приводів  у багатьох  своїх  творах, 
але  найпослідовніше  вій  зформулював  цей  принцип  у зв’язку  з 
проблемами  польсько-єврейських  та  українсько-єврейських  стосунків. 

На  той  час  саме  відбувалося  піднесення  національної  боротьби 
польського  народу.  І в Російській  імперії,  і в Австро-Угорщині  він 
вимагав  якомога  ширшої  національно-культурної  та  адміністративної 
автономії.  Усі  польські  національні  партії,  борючись  за  національні 
права  свого  народу,  рішуче  відмовлялися  визнати  національні  права 
єврейської  меншосте  в Польщі.  У зв’язку  з цим  Жаботинський 
виступав  у пресі  багато  разів.  Ось  один  із  найхарактерніших  висловів 
його  позиції: 

“...  я абсолютно  відмовляюся  зрозуміти,  як  можна  вважати  па 
національну  вибагливість  народу,  який  принципово  не  бажає  раху- 
ватися з національним  правом  єврея.  Жадна  з керівних  польських 


63 


партій  не  визнає  євреїв  за  рівноцінний  народ,  жадна  не  визнає  їхнього 
права  на  національну  культуру,  і поляки  протестують  проти  обрусіння 
євреїв  лише  тому,  що  вимагають  польонізації,  Це  створює  в праві 
цілковито  особливі  взаємини,  за  яких  рахуватися  з польською  націо- 
нальною вимогливістю  було  би  нерозумно  і безглуздо.  Делікатність  у 
політиці  може  бути  лише  взаємною,  інакше  юна  неприпущенна.  Бо 
одне  з двох:  або  всі  народності  мають  рівні  права  на  свою  культуру,  і 
національне  почуття  кожної  з них  священне  і недоторканне,  - або 
таких  прав  взагалі  нема,  і тоді  національні  почуття  поляків  так  само 
мало  священні,  як  і почуття  євреїв.  Або  всім  рівно,  або  нікому”86. 

Такою  була  засаднича  позиція,  що  її  слід  назвати  позицією  націо- 
нальної гідности  і національного  суверенітету. 

І ось  тут,  у зв’язку  з польсько-єврейськими  взаєминами,  Жабо- 
тиііський  демонструє  своїм  читачам  протилежний  приклад  - приклад 
позиції  українських  національних  партій,  які  цілковито  визнають 
єврейські  національні  права. 

“...керівні  партії  національного  українства,  - пише  він,  - визнають 
право  євреїв  на  єврейську  національну  культуру  (...)  і вітають  кожний 
проблиск  націоналізації  єврейства”87. 

Зважаючи  на  таку  позицію  українського  національного  руху, 
Жаботинський  закликав  єврейські  національні  кола  з великою  увагою 
поставитися  до  національно  свідомого  українства,  як  до  союзника  в 
боротьбі  за  національні  права. 

Тут  варто  відхилитися  трохи  вбік  і поставити  питання,  яке  дуже 
важливе  для  правильного  розуміння  політичної  діяльносте  Жабо- 
тинського.  Вій  був  яскравою  особистістю,  - настільки  яскравою,  що 
майже  затьмарював  численні  інші  здібні  й творчі  особи,  які  брали 
участь  у створеному  ним  пізніше  русі  сіоністів-ревізіоністів.  Чи  могли 
умови  багатонаціонального  середовища,  в якому  його  особистість 
зформувалася,  не  відбитися  на  емоційно-духовній  сфері  і дозволити 
йому  залишитися  в ставленні  до  інших  народів  у межах  холодно- 
ввічливої  “адекватної  поведінки”? 

У своєму  чи  не  найпершому  висловлюванні  на  українську  тему 
1904  року  Жаботинський  виказав  глибокий  жаль  із  приводу  псування 
народної  української  мови  під  російським  впливом.  І вже  у цій  ранній 
статті  виявилася  властива  йому  вселюдськість: 


64 


“Коли  я у вагоні  третьої  кляси  вслуховувася  в цей  сором  україн- 
ської мови  (мається  на  увазі  сила  російських  слів  та  зворотів,  почутих 
у мові  українських  селян  у поїзді.  - І.К.),  мені  - хоча  я сам  не  малорос 
і не  слов’янин  - кортіло  гукнути  на  цілий  слов’янський  світ: 

- Чому  ви  дозволяєте?  Адже  тут  перед  вашими  очима  стається 
збиток  і згуба  слов’янського  добра! 

Лише  за  взаємної  поваги,  за  цілковитого  визнання  індиві- 
дуальних прав  кожного  з членіз  родини  буде  мир  і злагода  в цій 
родині.  Ми  одностайно  мріємо  про  ті  часи,  коли  всі  люди  на  землі 
будуть  братами  один  одному;  але  дивно  звучав' би  такий  заклик  до 
братерства,  коли  один  каже  іншому:  ‘Я  нічого  не  маю  проти  того, 
щоб  ти  відмовився  від  своєї  особистости  і став  моєю  копією;  тоді  й 
будемо  братами’.  Мені  в цьому  формулюванні  чулося  б цілковите 
заперечення  братерства...”88 

Тут  Жаботинський  має  на  увазі  офіційну  політику  русифікації  в 
Росії  та  політику  польонізації,  що  її  намагалися  провадити  поляки  на 
польських  та  західноукраїнських  теренах,  - тобто,  політику,  від  якої 
страждали  як  українці,  так  і євреї.  Недвозначний  засуд  її  був  однією  з 
перших  політичних  аксіом,  покладених  Жаботинеьким  в основу  його 
національної  теорії. 

“Кожному  народові  та  народцеві,  хоч  би  де  він  був,  потрібне  право 
і можливість  бути  й залишатися  самим  собою  і голосно  називатися 
своїм  національним  ім’ям:  лише  за  цієї  умови  здійсненне  справжнє 
братерство  між  ним  та  людьми  іншої  крови”89. 

Проблема  ставлення  єврея  діяспори  до  землі,  де  він  живе,  і до 
народу,  що  його  оточує,  завжди  була  серед  проблем,  які  найбільше 
цікавили  Жаботинського.  Ось  що  він  писав  1905  року: 

“Віддати  свої  сили  па  користь  тієї  землі,  де  ми  живемо,  і цим 
задовольнитися?  Так  діють  численні  серед  нас,  бо  всі  ми, 
усвідомлюючи  чи  не  усвідомлюючи  цього,  справді  любимо  ніжною 
любов’ю  цю  країну  - любимо,  попри  все,  народ,  що  в ній  живе,  і 
мову,  якою  він  розмовляє.  Але  ж ця  любов  - не  поділена,  і через 
це  гірко  образлива  для  самолюбства.  Адже  це  - накидання  своєї 
дружби  тим,  хто  її  не  прохає,  пристрасне  визнання  перед  байдужою 
красунею.  Ця  земля  сама  багата  на  духовні  сили;  наших  послуг 
вона  не  просить;  і коли  ми  самі,  хоч  би  що,  хочемо  служити  їй,  то 


5 5-137 


65 


на  нас  мимоволі  дивляться  з холодним  здивуванням,  знизують  пле- 
чима і кажуть: 

- Заради  чого  ці  люди  дбають  про  нас? 

Дивне  бажання  - бути  неодмінно  заступником  чужих  справ”90. 

Це  написано  в брошурі,  яка  є апологією  сіонізму,  тобто  руху, 
метою  якого  є виїзд  із  діяспори.  Що  це  має  спільного  з любов’ю  до 
країн,  з яких  євреї  мають  виїхати?  Попри  це,  Жаботинський  пише 
саме  про  любов.  Очевидно,  щоб  це  написати,  треба  було  самому 
пережити  і це  почуття,  і гірке  розчарування  від  відкриття,  що  ця 
любов  - не  до  свого,  а до  чужого,  що  вона  не  поділена...  Навіть  у 
найпалкіших  закликах  Жаботинського  до  відродження  єврейської 
національної  свідомосте  та  єврейської  держави  зберігався  виразний 
присмак  того,  що  Жаботинський  любив  землі  та  національні 
культури  країн  діяспори.  Він  явно  не  був  цілком  щирий  тоді,  коли 
багато  пізніше  писав,  що  його  емоційне  ставлення  до  всіх  народів 
- чемна  байдужість91.  Така  позиція  могла  відповідати  тим  чи  тим 
політичним  цілям,  але  не  була  властива  його  особистості.  Радше 
це  було  штучне  забороло,  яким  він  боронив  вразливу  душу.  Адже 
він  був  непересічним  російським  письменником,  із  великою 
симпатією  писав  про  українського  генія  Тараса  Шевченка,  радів  з 
успіхів  норвезької  літератури,  захоплювався  італійською  мовою  і 
навіть  називав  Італію  своєю  “духовною  батьківщиною”,  обу- 
рювався з дискримінації  негрів  в Америці,  блискуче  володів 
багатьма  мовами,  мав  енциклопедичні  знання  у світовій  культурі. 
Немов  сором’язливо  побоюючись,  що  інші  народи  посміються  з 
його  любови  до  них  і брутально  відкинуть  її,  він  ніс  її  своєму 
народові,  сподіваючись  знайти  в ньому  взаємність,  зрозуміння  й 
відгук.  Його  спіткала  доля  багатьох  щирих  і безкорисливих  людей: 
численні  представники  єврейського  народу  вклонялися  (а  деякі  й 
досі  вклоняються)  антисемітові  єврейського  походження  Карлові 
Марксу,  а не  єврейському  патріотові  і водночас  альтруїстові 
Жаботинському. 

Його  націоналізм  жадним  чином  не  був  зрадою  альтруїзму.  До 
націоналізму  він  прийшов  через  переконання,  що  національні 
культури  мають  засадничу  цінність  і служити  вселюдській  культурі 
можна  лише  одним  способом  - служачи  культурі  свого  народу.  Не 


66 


самоізоляція,  а суверенна,  активна  й гідна  участь  у всесвітній  спільноті 
народів  - таким  був  його  принцип. 

У статті  з 1907  року  “Відповідь  М.М.Вінаверові”  Жаботинський 
заторкнув  ставлення  євреїв  до  країн,  де  вони  живуть.  Євреї,  пише  він, 
не  мають  почуватися  іноземцями  в країнах  діяспори.  І /далі: 

“Наші  діди  жили  в багатьох  частинах  Росії  (мається  на  увазі  вся 
територія  імперії,  а не  етнографічна  Росія.  - І.К.)  за  сотні  років  перед 
тим,  як  туди  прийшли  теперішні  господарі;  ми  сприяли  її  еко- 
номічному зростанню,  створили  її  величезну  торгівлю  на  Південному 
Заході  (тобто,  на  Україні.  - І.К.),  оживили  й збагатили  міста  на  її 
окраїнах;  наш  народ  приніс  багато  - можливо,  занадто  багато  - жертв 
молодими  своїми  сипами.  Ми  не  приблуди  і не  іноземці,  ми  - спо- 
конвічні громадяни  цієї  землі;  ми  бажаємо  відбувати  всі  обов’язки,  всі 
шарварки,  які  покладено  на  всіх  її  громадян,  і вимагаємо  для  себе  всієї 
цілости  прав,  що  їм  надано”92. 

Отже,  євреї  - повноцінні  громадяни  зі  всіма  наслідками,  що  з 
цього  випливають.  Але,  веде  він  далі,  слід  усвідомлювати,  що  євреї  не 
господарі  країн  діяспори,  а тому  національна  та  соціяльна  атмосфера 
там  створюється  не  ними.  Отже,  ті  євреї,  які  бажають  залишатися 
євреями,  завжди  відчуватимуть  певну  силу  виштовхування  із  сус- 
пільства в кожній  країні  діяспори.  Для  кого  таке  становище  нес- 
терпне, той  має  боротися  за  єврейську  державу  в Палестині. 

Кілька  років  пізніше  - 1912  року  - Жаботинський  висловив  ана- 
логічну думку: 

“Я,  націоналіст,  за  жадну  ціну  не  визнаю  себе  в Росії  грома- 
дянином другої  кляси.  Я вважаю  себе  приіщипово  таким  самим  гос- 
подарем у цій  державі,  як  і росіянин;  я бажаю  розмовляти,  вчитися, 
писати,  виступати  в суді,  урядуватися  моєю  національною  мовою,  ні 
до  кого  не  збираюся  підлещуватися  і пристосовуватися  і вимагаю,  щоб 
держава  пристосувалася  до  моїх  національних  вимог  точнісінько  так, 
як  вона  мусить  пристосуватися  до  вимог  росіян,  українців,  поляків, 
татарів  тощо”93. 

Відзначивши,  що  єврей  має  бути  громадянином  першого  ґатунку, 
Жаботинський  далі  підкреслює:  це  в жадному  разі  не  означає,  що 
єврей  може  бути  росіянином  першого  ґатунку,  тобто  на  рівних  правах 
із  росіянами  (або  представниками  інших  народів,  коли  йдеться  не  про 


5* 


67 


Росію,  а про  будь-яку  іншу  країну  діяспори)  брати  участь  у творенні 
національних  культурних  цінностей  чужого  народу. 

“Чужа  національна  сутність,  чужа  психіка  і просякнена  нею 
культура  не  можуть  бути  справді  засвоєні  навіть  протягом  цілої 
генерації,  навіть  протягом  кількох  генерацій.  Зберігається  акцеїгг  у 
мові  і так  само  зберігається  особливий  ‘акцент’  душі.  Чи  можуть  ці 
нюанси  цілком  зникнути  пізніше,  за  багато-багато  років,  це  - інше 
питання,  що  його  я тут  не  торкаюся;  але  доки  вони  є,  доти  я 
приречений  числитися  несправжнім,  неповноцінним  росіянином, 
кандидатом  на  росіянина,  підмайстерком  російського  культурного 
цеху.  Мене  можуть  любити  або  не  любити,  це  справи  не  стосується; 
але  цілком  ясно,  що  джерело  й осередок  російської  культури  не  серед 
неофітів,  а в тій  масі,  з якою  неофіт  лише  намагається  злитися.  Коли 
люди  потребуватимуть  справжньої  російської  творчости,  вони 
відштовхнуть  виріб  неофіта  і скажуть:  можливо,  це  дуже  гарно, 
можливо,  це  навіть  краще,  ніж  справжнє,  але,  пробачте,  ми 
потребуємо  справжнього  російського.  Оце  й означає  бути  росіянином 
другого  ґатунку”94. 

Такими  були  засади  світогляду  Жаботинського  на  відтинку 
“особистих”  взаємин  єврея  з землею  та  людьми  діяспори.  На  початку 
досліджуваного  в цьому  розділі  періоду  - 1904  року  - ці  його  погляди 
були  вже  в головних  рисах  зформовапі  і в майбутньому  не  зазнали 
поважних  змін. 

Як  ми  зазначали,  на  початку  XX  сторіччя  відбувалося  піднесення 
національного  руху  поляків  у Росії  та  в Австро-Угорщині.  Боротьба 
польського  народу  провадилася,  головно,  легальними  засобами  - 
шляхом  створення  та  поширення  діяльносте  польських  національних 
партій  та  громадських  організацій,  виступами  польської  преси, 
діяльністю  польських  депутатів  у виборних  органах  в обох  імперіях. 
Польські  націоналісти  всіх  напрямків  та  всіх  партій  стали  на  макси- 
малістські позиції:  Польща  для  поляків  і невизнання  національних 
прав  усіх  національних  меншостей  на  всіх  територіях,  що  їх  поляки 
вважали  за  свої.  Найбільшими  національними  меншостями  на  цих 
теренах  були  українці  та  євреї.  А в Східній  Галичині,  що  її  поляки 
також  вважали  за  свою  територію,  українці  становили  величезну 
більшість. 


68 


У польсько-українській  суперечці  щодо  Галичини  Жаботинський 
беззастережно  став  по  українському  боці.  Цікаво,  що  в питанні  про 
надання  польському  народові  рівних  національних  прав  та  найширшої 
національної  автономії  будь-де  - в Росії  чи  в Австро-Угорщині  - 
Жаботинський  був  по  боці  поляків,  але  в питанні  щодо  прав  націо- 
нальних меншостей  на  польських  теренах  він  був  по  боці  цих  мен- 
шостей у їхній  боротьбі  проти  поляків.  У цій  позиції  нема  супе- 
речносте. Жаботинський  завжди  був  по  боці  слабшого  і пригніченого 
народу  в його  боротьбі  проти  імперіялістичних  зазіхань  з боку 
більшого  і сильнішого.  Поляки  були  слабшими  і пригніченими  в 
Російській  імперії  (в  Австро-Угорщині  вони  мали  набагато  більші 
права),  але  євреї  та  українці  були  меншістю  і зазнавали  національного 
пригнічення  з боку  поляків  на  польських  теренах.  Щодо  Східньої 
Галичини,  то  Жаботинський  відверто  заявляв,  що  цей  терен  не  є 
польський  попри  те,  що  поляки  на  нього  претендують. 

Ось  один  із  характерних  зразків  тексту,  що  висвітлює  становище 
в Галичині  та  погляд  на  нього  Жаботинського: 

“Українці  в Галичині  пригноблені,  це  поза  будь-яким  сумнівом.  За 
переписом  1900  року  в краї  нараховувалося  3998702  поляки  і 3074449 
русинів,  - при  тому,  оцінюючи  цю  польську  більшість,  треба  взяти  до 
уваги,  що  в Галичині  є 820  тисяч  євреїв,  що  їх  під  час  перепису  не 
рахують  як  окрему  народність  і майже  всіх,  волею  начальства, 
зараховують  до  ‘поляків’.  Насправді  кількість  поляків  та  русинів  у 
краї  однакова.  А ось  маленька  картина  розподілу  благ  мирських  між 
цими  двома  народами  за  даними  з 1904  року.  Початкових  шкіл  було 
майже  однаково,  але  кількість  кляс  була  така:  для  поляків  5440,  для 
русинів  3200.  Кількість  учителів:  6197  поляків  і 1803  русини.  Шкільні 
інспектори:  70  поляків,  4 русини.  На  польські  підручники  уряд  краю 
видає  річно  67  тисяч  крон,  на  русинські  - 25  тисяч.  Субсидії  Сейму 
просвітнім  закладам  розподілено  так:  польським  закладам  92  %, 
русинським  - 8 %.  Польських  гімназій  в краї  - 44,  русинських  - 4 
(тепер,  здається,  є вже  п’ять).  Польських  реальних  училищ  11,  ру- 
синських - жадного.  Один  польський  депутат  рейхсрату  припадає  на 
46  тисяч  поляків,  один  русинський  - на  124  тисячі  русинів.  Лише 
днями,  під  час  розробки  виборчої  реформи  для  галицького  сейму, 
керівники  польських  партій  запропонували  русинам  задовольнитися 


69 


в майбутньому  46  депутатами  із  загальної  кількосте  192;  певна  річ, 
русини  не  погодилися  з цією  пропозицією.  І так  далі,  і так  далі.  Отже, 
погано  живеться  українському  народові  в Галичині”95. 

Стаття  Жаботинського,  з якої  взято  цю  цитату,  присвячена, 
головно,  важливому  для  українців  та  всіх  неросійських  народів  імперії 
питанню:  спробам  російських  великодержавницьких  кіл,  вико- 
риставши польсько-українську  напруженість  у Галичині,  привернути 
симпатії  українців  Австро-Угорщини  на  бік  Росії.  Хоча  на  той  час 
українці  в Російській  імперії  не  мали  навіть  малої  частини  тих 
національно-культурних  прав,  які  мали  українці  Галичини,  російські 
шовіністи  зчинили  в пресі  галас  з приводу  пригноблення  українців  в 
Австро-Угорщині.  Жаботинський  чудово  розумів  сенс  цієї  політичної 
гри.  Називаючи  національну  боротьбу  галицьких  українців  спра- 
ведливою справою,  він  закликав  їх  “вдарити  по  руках  непроханих 
плакальників”  і “вказати  на  двері”  тим,  які,  ще  жорстокіше  приг- 
ноблюючи українців  Східііьої  України,  мріють  поширити  свою  владу 
на  Галичину.  Події  в Галичині  - цьому  вузлі  міжнаціональних  су- 
перечностей та  імперіалістичних  зазіхань  - були  тим  прикладом,  па 
якому  виховувався  в молодого  Жаботинського  його  принциповий 
аіггиімперіялізм. 

“У  біді  та  в образі  ми  всі  втрачаємо  розбірливість  і раді  іноді 
кожній  руці  співчуття,  хоч  би  чия  вона  була;  атимчасом  це  іноді  рука 
найлютішого  ворога,  який  з нашого  горя  просто  влаштовує  собі 
політичний  ґешефт. 

(...)  Для  великоруських  шовіністів  це  просто  новий  привід  для 
нової  спроби  включити  до  ‘сфери  свого  впливу’  галицьких  русинів, 
що  їх  вони  задля  стислосте  називають  (...)  ‘росіянами’”96. 

Своє  ставлення  до  польсько-українського  конфлікту  Жабо- 
тиііський  иайдокладніше  висловив  па  сторінках  української  преси.  У 
журналі  Михайла  Гру  шевського  - майбутнього  голови  Української 
Центральної  Ради  в 1917  році  та  президента  Української  Народної 
Республіки  в 1 9 1 8 році  - Жаботинський  опублікував  у липні  1906  року 
дві  статті  - “Крапки  над  і”  та  “N011  шиІШт,  весі  тиііа”97. 

Тут  ми  зачіпаємо  болюче  для  деяких  сучасних  євреїв  питання  про 
безпосередню  співпрацю  видатного  єврейського  політичного  діяча  з 
українськими  націоналістами.  Очевидно,  сам  Жаботинський  аж  ніяк 


70 


не  винний  у тому,  що  це  питання  стало  болючим.  Історично  склалося 
так,  що  сама  згадка  про  український  націоналізм  викликає  біль  у 
душах  багатьох  євреїв,  для  яких  “український  націоналізм”  і “погром” 
- майже  синоніми.  Таке  уявлення  про  організований  український 
політичний  рух  XX  сторіччя  цілковито  хибне  і побудоване  на 
непорозумінні,  недостатній  інформації  та  аіггиукраїнській  пропаганді. 
Так  само  хибним  є уявлення  про  сіонозм  як  про  різновид  расизму,  і не 
є випадковим,  що  наклепи  на  український  націоналізм  та  на  сіонізм 
виходять  найчастіше  з тих  самих  джерел.  Ставити  знак  рівняння  між 
українськими  погромниками  та  українським  національно-політичним 
рухом  так  само  безглуздо,  як  ставити  знак  рівняння  між  Теодором 
Герцлем  та  відомим  одеським  бандитом  “Мішкою  Япончиком”  на  тій 
підставі,  що  вони  обидва  - євреї98. 

Попри  це,  факт  співпраці  Жаботинського  з українською 
націоналістичною  пресою,  як  і факт  його  пізніших  контактів  з 
українським  урядом  Симопа  Петлюри,  залишається  для  багатьох 
євреїв  компромітуючим  і навіть  скандальним.  Пізніші  біографи  та 
коментатори  творчости  Жаботинського  промовчують  або  ніяково 
виправдовують  його  співпрацю  з українськими  націоналістами  (так 
роблять  послідовники  та  симпатики),  або  закидають  йому  цю 
співпрацю  мало  не  як  злочин  (так  роблять  противники).  Справа 
“погіршується”  ще  й тим,  що  Жаботинський  співпрацював  не  лише  з 
журналом  “Украинский  вестник”,  що  його  керівником  був  поважішй 
і всіма  шанований  професор  історії  Грушевський,  а ще  й з журналом 
“Украинская  жизнь”,  що  його  редактором  був  Симон  Петлюра  - 
найбільш  ненависний  для  багатьох  євреїв  історичний  діяч,  майбутній 
керівник  так  званих  “петлюрівців”  (це  слово  - ще  один  синонім  для 
слова  “погром”).  З погляду  деяких  єврейських  кіл  співпраця 
єврейського  політичного  діяча  з Петлюрою  - це  скандал,  здатний 
знищити  репутацію  цього  діяча,  навіть  якщо  це  людина  такого 
маштабу,  як  Жаботинський. 

Проте,  розглядаючи  діяльність  Жаботинського,  не  можна 
оминути  факту  його  співпраці  з українською  націоналістичною 
пресою.  Ба  більше,  саме  ця  співпраця  висвітлює  такі  подробиці  його 
позиції,  які  ледве  чи  можна  зрозуміти  з інших  аспектів  його 
діяльносте. 


71 


З журналом  “Украинский  вестник”  Жаботинський  почав  спів- 
працювати 1906  року,  а з журналом  “Украинская  жизнь”  - 1912  року, 
тобто  тих  років,  коли  їх  було  засновано.  Обидва  часописи  ставили  собі 
аналогічні  цілі,  що  їх  журнал  “Украинская  жизнь”  зформулював  так: 

“Завдання  ‘Украинской  жизі  їй’  є служити  інтересам  і потребам 
30-мільйониого  українського  народу  і ознайомлювати  суспільство  з 
українським  національним  рухом”99. 

У кожному  числі  журнал  “Украинская  жизнь”  уміщував  перелік 
своїх  постійних  співпрацівників,  і в цьому  списку  завжди  виблис- 
кувало ім’я  “В.Є.Жаботинський”.  Очевидно,  редакція  не  могла  пода- 
вати ім’я  Жаботинського  без  його  згоди.  Але  подивімося,  чи  нема 
обставин,  які  пом’якшували  би  “провину”  Жаботинського. 

1912  року  Жаботинський  не  міг  знати,  що  Петлюра  - не  просто 
редактор  українського  національно-демократичного  журналу,  а май- 
бутній вождь  “петлюрівців”.  Так  само  вій  не  міг  знати,  що  радянська 
пропаганда  і численні  єврейські  автори  на  Заході  виповнять  книж- 
ковий ринок  творами,  у яких  провину  за  погроми  на  Україні  покладуть 
на  Петлюру.  Один  із  таких  творів  західнього  автора,  американського 
професора  Саула  Фрідмаиа,  англомовна  книга  з російською  назвою 
“Погромщик”100,  зображає  Петлюру  як  сатанинську  постать,  яку 
можна  порівняти  хібащо  з Гітлером.  На  щастя,  піхто  не  здогадався 
звинуватити  Герцля  в “подвигах”  Мішки  Япопчика,  але  радянська  та 
подібна  до  радянської  пропаганда  у дуже  схожих  виразах  звину- 
вачували сіонізм  та  “український  буржуазний  націоналізм”  у найст- 
рашніших злочинах  - расизмі,  геноциді  тощо.  Ба  більше,  в радянських 
джерелах  створено  теорію  про  “злочинний  альянс  сіонізму  з ук- 
раїнським буржуазним  націоналізмом”.  Таким  чином,  Жаботинський 
- не  хто  інший,  як  засновник  цього  “злочинного  альянсу”.  Очевидно, 
ці  факти  мали  би  викликати  в західпіх  авторів  роздуми,  наскільки 
правдивою  є радянська  пропаганда  проти  українського  націоналізму  і 
чи  не  варто  пильніше  придивитися  до  сенсу  історичних  подій,  замість 
ставити  у вигідну  з деяких  поглядів  позу  хулителів  багато- 
мільйонного народу  та  його  національного  руху.  І чи  не  варто  при 
цьому  врахувати  і позицію  Жаботинського,  який,  очевидно,  не 
підтримував  би  з українським  рухом  добрих  взаємин,  якби  було 
правдою  все  те,  що  про  цей  рух  понаписувано. 


72 


Якщо  придивитися  до  суті,  то  така  співпраця  здається  природною 
і самозрозумілою.  На  той  час  політичні  погляди  і найближчі  політичні 
цілі  українських  ліберальних  та  ліберально-соціялістичних  націо- 
налістів, до  яких  належали  Грушевський  та  Петлюра,  та  єврейських 
націоналістів-сіоністів,  до  яких  належав  Жаботинський,  були  в 
багатьох  аспектах  дуже  подібні.  Щоправда,  Жаботинський  пішов  далі 
від  багатьох  сіоністів  того  часу  у своїх  симпатіях  до  українського 
національного  руху,  але  при  цьому  він  не  лише  не  відійшов  від 
засадничих  позицій  сіонізму,  а навпаки  - намагався  використати  в 
інтересах  єврейського  народу  та  сіонізму  національно-визвольну 
боротьбу  народів  Російської  імперії.  Прихильне  ставлення  до  боротьби 
інших  народів  за  свободу  та  національне  визволення  завжди  було 
частиною  єврейської  інтелектуальної  традиції,  але  Жаботинський 
намагався  зробити  принцип  позитивного  ставлення  до  національно- 
визвольних  прагнень  інших  народів  невіддільною  частиною  сіо- 
ністського світогляду  - звичайно,  тією  мірою,  якою  ці  прагнення  не 
заперечують  національних  прав  єврейського  народу,  як  це  було  у 
випадку  польського  національного  руху. 

Оскільки  український  народ  - найбільший  серед  неросійських 
народів  Російської  імперії,  а більша  частина  євреїв  у цій  імперії  (так 
само  і в Австро-Угорщині)  перебувала  на  українській  території,  то 
співпраця  національно-визвольних  сил  обох  народів  видавалася  не 
лише  бажаною,  а й конечною.  Врешті,  цей  погляд  трохи  пізніше 
визнала  і засвоїла  абсолютна  більшість  єврейських  політичних  сил  на 
Україні,  які  під  час  революції  та  громадянської  війни  1917-1920  років 
підтримували  український  національний  уряд101. 

Щодо  особистих  поглядів  Петлюри,  то  Жаботинському,  очевид- 
но, було  відомо,  що  Петлюра  з молодих  років  мав  репутацію  беззас- 
тережного юдофіла,  а проєврейська  позиція  журналу  “Украинская 
жизнь”  (як,  врешті,  і майже  всієї  тодішньої  української  преси)  ледве 
чи  відрізнялася  від  позиції  єврейських  часописів.  Коли  чорносотенці 
спровокували  відому  “справу  Бейліса”  (судова  справа  проти  київсь- 
кого єврея  Мепахема  Менделя  Бейліса,  якого  звинуватили  у вбивстві 
християнського  хлопчика  з ритуальною  метою,  почалася  1911  року; 
1913  року  Бейліс  був  виправданий  судом  присяжних,  що  складався  з 
українських  селян102),  журнал  “Украинская  жизнь”  писав: 


73 


“Першим  християнам  довелося  зазнати  багато  переслідувань 
внаслідок  звинувачень  у вживанні  людської  крови.  Під  сучасну 
пору  двоногі  звірі,  що  підступно  привласники  ім’я  християн, 
висувають  такі  самі  звинувачення  проти  євреїв  і обґрунтовують 
ними  не  менш  жорстокі  переслідування,  ніж  ті,  що  припали  на 
долю  послідовників  галілейського  Вчителя.  Тут,  одначе,  є й 
істотна  відмінність:  переслідування  євреїв  зі  всіма  жахіттями  й 
дикунством  погромів  та  ритуальних  процесів  відбуваються  не  на 
світанку  християнської  доби,  а майже  через  дві  тисячі  років  після 
створення  релігії  любови.  Ганебна  першість  у цьому  належить 
Росії,  в якій  незабаром  знову  має  відбутися  процес,  що  виник  з 
жорстокого,  аптихристияпського  наклепу  на  євреїв,  які  нібито 
вчинили  в Києві  ритуальне  вбивство  християнського  хлопчика 
Ющинського”103. 

А ось  що  писав  сам  Петлюра  в передмові  до  п’єси  російського 
автора  Чірікова  ‘Євреї’,  що  її  переклад  з передмовою  Петлюри  було 
видано  в Києві  1907  року: 

“Нам  хотілося  б і дуже,  щоб  цей  твір,  навіяний  глибокою  при- 
хильністю автора  до  вікового  мучеиика-иароду,  став  не  тільки  за 
лектуру  для  громадянства  вкраїнського.  Тричі  треба  побажати,  щоб  і 
сцена  вкраїнська  побачила  в перекладі  п’єсу  Чірікова. 

(...)  Страждання  Нахмапа  з ‘Євреїв’  Чірікова  викличуть  глибо- 
ке співчуття  у кожного,  хто  й не  належить  до  тієї  нації,  якій  волею 
історичної  долі  судилося  нести  тяжкий  хрест  утисків  і насильств, 
бо  всіх  страдальців  сучасного  капіталістичного  ладу  золотою  стру- 
ною солідарпости  з’єднує  одна  доля,  одні  надії  й поривання.  І хоч, 
може,  не  кожен  погодиться  з думками  Нахмапа,  що  власне  ті  ліки, 
якими  він  хоче  загоїти  рани  свого  народу,  справді  матимуть  бажані 
наслідки,  але  кожен  відчуває  потребу  вилити  цілючий  бальзам  на 
ці  рани”104. 

Слід  звернути  увагу  на  те,  що  в той  час  українські  націоналістичні 
кола  приділяли  велику  увагу  відродженню  українського  театру, 
забороненого  впродовж  багатьох  років,  покладаючи  на  нього  завдання 
сприяти  розвиткові  національної  свідомости  українського  народу. 
Якщо  за  таких  умов  вони  дбали  про  те,  щоб  український  театр 
збагатився  виставою,  в якій  щонайприхильпіше  зображено  єврейський 


74 


народ,  то  це  свідчило  про  бажаніш  протистояти  антисемітській 
пропаганді  чорносотенців  і запобігти  поширенню  антисемітських 
настроїв  серед  українських  мас.  Узявши  участь  у виданні  українського 
перекладу  п’єси  “Євреї”  і написавши  до  нього  передмову,  Петлюра 
діяв  саме  в цьому  напрямку. 

Якщо  у наведеній  вище  цитаті  відкинути  соціялістичпу  тезу  щодо 
“страдальців  капіталістичного  ладу”  (адже  Жаботипський  ніколи  не 
був  прихильником  соціялістичпого  світогляду),  то  що  могло 
відштовхнути  його  від  людей,  які  так  палко  виступають  на  користь 
єврейського  народу? 

Слід  також  мати  на  увазі,  що  шалена  аіггиєврейська  та  анти- 
українська діяльність  чорносотенців  штовхали  єврейські  та  українські 
національні  кола  до  порозуміння  та  взаємодії.  Щоправда,  деякі  пізніші 
дослідники  звертали  багато  більше  уваги  на  антисемітизм  чорно- 
сотенців, ніж  на  їхній  антиукраїнізм;  одначе,  придушити  в зародку 
можливість  відокремлення  України  від  імперії  було  одним  із  головних 
завдань  чорносотенців,  і тому  вони  запекло  боролися  проти  українсь- 
кого національного  руху105. 

Отже,  наявність  небезпечного  спільного  ворога  була  могутньою 
спонукою  для  співпраці  єврейських  та  українських  національних  сил. 
А що  основним  знаряддям  діяльпости  чорносотенців  була  нестримна 
антисемітська  пропаганда,  то  українські  національні  кола  вважали  за 
конечне  боротися  проти  антисемітизму,  і робили  це  за  допомогою  своїх 
публікацій. 

Проте,  не  лише  практичні  потреби  примушували  українських 
національно-демократичних  діячів  виступати  проти  антисемітизму. 
Виходячи  зі  своїх  ліберальних  або  ліберал ьпо-соці я лістичпих  пог- 
лядів, вони  вважали  антисемітизм  за  вияв  крайньої  реакційносте  і 
розглядали  єврейський  народ  як  природного  союзника  у боротьбі  всіх 
безправних  і пригноблених  за  людські  та  національні  права.  Отже,  не 
лише  практичні,  але  й також  ідейні  спонуки  спрямовували  ук- 
раїнських діячів  до  боротьби  проти  антисемітизму.  Можна  було  би 
навести  безліч  прикладів,  та  обмежимося  лише  одним:  резолюцією 
українських  демократів  із  приводу  погрому  в місті  Білосток.  Ось 
витяги  з цієї  резолюції,  опублікованої  1906  року  в журналі  “Ук- 
раинский  вестник”: 


75 


“Тепер  ми  добре  знаємо,  що  погроми  євреїв  зорганізовано  уря- 
довими агентами,  які  з допомогою  ‘чорної  сотні’  творили  їх  ‘на  10  або 
на  1000  людей’. 

Мимоволі  охоплює  нас  думка,  що  сама  ‘чорна  сотня’  виникла  від 
того,  що  деякі  урядові  чиновники  покликали  людей  до  ‘чорної 
діяльносте’  і нагороджували  їх  за  звірячі  вчинки  проти  беззахисних 
людей. 

Тому  ми  й вважаємо,  що  погроми  євреїв  страшні  не  лише  тим,  що 
вбивали  й нищили  невинних  людей,  але  вони  страшні  ще  й тим,  що 
розбещували  самих  християн,  збуджуючи  в них  звірячі  почуття.  Ми 
жахнулися,  дізнавшись  про  білостоцький  погром,  і з почуттям  вели- 
чезного гніву  протестуємо  проти  такого  душогубства  і висловлюємо 
своє  палке  співчуття  і жаль  єврейському  народові”106. 

Цю  “Резолюцію”  опубліковано  в 6-му  числі  журналу,  а вже  в 
наступному  7-му  числі  з’явилася  стаття  Жаботинського  “Крапка  над 
і”.  До  речі,  редактором  журналу  “Украинский  вестпик”  був  тоді 
одеський  товариш  Жаботинського  Максим  Славинський,  із  яким 
через  15  років  Жаботинський  укладе  угоду  про  організацію  при 
українській  армії  єврейської  жандармерії  для  боротьби  проти 
погромів107. 

Отже,  не  дивно,  що  Жаботинський  співпрацював  із  такою 
ліберальною  і проєврейською  пресою.  Важливим  для  нього  було 
також  те,  що  основною  темою  українських  журналів  було  на- 
ціональне питання  в Російській  імперії,  а саме  цьому  питанню,  - як 
у його  вужчому  єврейському  аспекті,  так  і в ширшому 
теоретичному  та  практичному  обсязі,  - Жаботинський  присвятив 
свою  творчість.  І ще  важливішим  було  те,  що  позиції  Жабо- 
тинського в національному  питанні  були  дуже  близькі  до  позицій 
української  національно-демократичної  преси.  Вивчаючи  цю  пресу 
і порівнюючи  її  з творами  Жаботинського,  можна  накреслити 
кілька  засадничих  ідей,  які  були  однаково  властиві  і українській 
пресі,  і Жаботипському: 

- Культура  кожної  нації  є неповторною  і незамінною  частиною 
загальнолюдської  культури;  для  кожної  національної  культури 
мають  бути  створені  найліпші  умови  для  вільного  і всебічного 
розвитку,  виходячи  як  з інтересів  нації,  так  і з інтересів  людства. 


76 


- Кожній  національній  групі  має  бути  надане  право  для  само- 
визначення себе  як  окремої  нації,  і ніхто,  крім  самої  нації,  не  має  права 
проголосити  її  частиною  іншої  нації.  (Це  мало  актуальне  значення  з 
огляду  на  вперті  намагання  російських  шовіністів  оголосити  ук- 
раїнський та  білоруський  народи  частинами  російського  народу.) 

- Кожній  нації  має  бути  надана  найширша  культурна  та  адмі- 
ністративна автономія.  (На  той  час  цілковите  відокремлення  від  ім- 
перії ще  не  було  на  порядку  денному  в більшосте  неросійських 
національних  сил.) 

- Росія  в її  власному  інтересі  має  разом  із  національними  рухами 
всіх  народів  виробити  і втілити  в життя  нову  - ліберальну  й демок- 
ратичну - національну  політику,  без  якої  взагалі  буде  неможливим 
дальше  нормальне  існування  багатонаціональної  держави. 

З єврейського  боку  Жаботипський  був  перший,  хто  наголосив 
принципову  важливість  позитивного  вирішення  української  проблеми, 
як  передумови  для  вирішення  проблем  усіх  інших  народів  імперії. 
Набагато  пізніше  - 1936  року  - він  іще  раз  підтвердив,  що  на  початку 
його  політичної  діяльносте  співпраця  з іншими  національними  мен- 
шостями в імперії  перебувала  в центрі  його  уваги: 

“У  галузі  місцевої  політики  я вимагав  союзу  з національними 
меншостями,  я вимагав  переговорів  з українцями  та  литовцями,  навіть 
робив  кроки  в цьому  напрямку.  Серед  українців  я мав  багато  друзів, 
бо  підтримував  їхній  рух  на  сторінках  газети  “Новости”  (маються  на 
увазі  “Одесские  новости”.  - І.К.),  але  решта  сіоністських  діячів  ста- 
вилися до  моїх  заходів  з явною  байдужістю  або  й глузливо”108. 

Саме  так  - з явною  байдужістю  або  й глузливо  - ставилися  тоді 
керівники  сіоністського  руху  (як  і керівники  інших  єврейських  по- 
літичних партій)  до  намагань  Жаботипського  налагодити  співпрацю 
з національно-політичними  силами  інших  дискримінованих  народів. 
Але  минув  порівняно  короткий  час  - близько  10  років,  і ця  ідея  набула 
загального  визнання.  У час,  коли  взаємні  симпатії  єврейських  та 
українських  національних  сил  досягли  апогею  - 1917  року,  відомий 
сіоністський  діяч,  а пізніше  співробітник  Жаботипського  Йосеф 
Шехтман  писав: 

“З  єврейського  боку  українські  національні  прагнення  зустрічали 
природне  співчуття,  що  його  єврейство  традиційно  висловлює  до  всіх 


77 


елементів,  які  пригноблені  і борються  за  своє  визволення.  Українські 
керівні  кола,  своєю  чергою,  вдумливо  і співчутливо  поставилися  до 
єврейського  національного  руху”109. 

ї далі: 

“Національні  вимоги  єврейського  народу  (...)  без  сумніву  відпо- 
відають тій  національно-політичній  тенденції  стосовно  національних 
меншостей,  яку  виявляє  українство,  що  відроджується.  Перед  євреями 
та  українцями  - широка  путь  національної  співпраці.  І так  правдиво  й 
щиро  звучать  вітальні  слова,  промовлені  на  українському  студент- 
ському з’їзді  в Києві  представником  НесЬоуег’у110  студентом  Нусом  у 
промові,  яку  вій  розпочав  українською,  а скінчив  гебрейською  мовою: 

‘Хто,  як  не  ми,  діти  пригнобленого  народу,  здатні  зрозуміти 
почуття  й переживання  сусіди,  який  разом  із  нами  терпів  знущання  й 
образи  з боку  старого  режиму!  Нас  об’єднували  спільні  мрії  та  спільні 
цілі.  Настала  мить,  коли  наші  мрії  близькі  до  здійснення.  Наш 
спільний  шлях  ще  довгий,  але  ми  віримо,  що  вільний  український 
народ  підтримає  нас  на  цьому  шляху’”111. 

Такий  безмежний  оптимізм,  що  прийшов  на  зміну  колишній 
байдужості,  був  надзвичайно  поширений  у єврейських  колах  перших 
місяців  революції,  що  почалася  на  терені  Російської  імперії  навесні 
1917  року.  Цей  короткий  період  рожевого  ідеалізму  і ^ітлої  віри  в 
безкорисливе  міжнаціональне  братерство  був  сповнений  взаємних 
висловів  симпатії  та  співчуття  з боку  єврейських  та  українських 
національно-політичних  сил,  які  пліч-о-пліч  працювали  в державних 
органах  створюваної  тоді  Української  Народної  Республіки  (УНР). 

Але  на  початку  політичної  діяльносте  Жаботинського  не  було  й 
мови  про  співпрацю  єврейських  та  українських  національних  сил  (за 
винятком  деяких  елементів  такої  співпраці  в Галичині),  і він  мусив 
долати  досить  сильний  опір  у своєму  середовищі,  доводячи  спільність 
інтересів  пригноблених  народів  імперії.  Становище  в Галичині  давало 
Жаботииському  чудову  нагоду  висловлювати  нові  і тоді  ще  незвичні 
для  єврейських  кіл  ідеї. 

Усі  елементи  своєї  позиції,  ба  більше  - елементи  створеної  ним 
теорії  щодо  взаємин  єврейського  народу  з народами  неєврейського 
оточення  Жаботинський  висловив  у статті  “N011  тиішт,  $ес!  тиНа”, 
опублікованій  1906  року  в журналі  Михайла  Грушевського. 


78 


На  початку  статті  Жаботинський  констатує,  що  єврейство  діас- 
пори часто  опинялося  в таких  умовах,  коли  сильніші  національні, 
політичні  або  економічні  групи  використовували  його  не  на  користь 
слабших  національних,  політичних  чи  економічних  груп.  Тобто  Жа- 
ботинський розглядає  питання  в площині  тієї  ролі,  яку  єврейство 
фактично  відіграє  (не  важить,  добровільно  чи  мимоволі)  у суспільних 
взаєминах,  щоб  підвести  читача  до  висновку,  яку  ролю  воно  мало  би 
відігравати  з огляду  на  свої  національні  інтереси. 

“Коли  почалася  боротьба  між  різними  народностями,  терито- 
ріяльпими  або  такими,  які  мають  бодай  якесь  територіяльне  опертя, 
єврейству  й тут  накинули  ненавиджену  ролю  знаряддя,  засобу  задля 
чужої  вигоди.  У кожному  окремому  випадку  та  сторона,  яка  через 
свою  впливовість  або  багатство  мала  сильніші  засоби  тиску,  приму- 
шувала місцевих  євреїв  іти  з нею  для  уярмлення  іншої  народносте.  У 
Галичині  цією  сильнішою  стороною  були  поляки,  і вони  широко 
‘використовували’  та  ‘утилізували’  затуркане,  иеосвічене  галицьке 
єврейство  для  національного  гноблення  українського  народу”112. 

Жаботинський  ніколи  не  намагався  заперечувати  або  якось 
завуальовувати  той  неприємний  для  єврейства  факт,  що  воно  в 
багатьох  країнах,  - зокрема,  в Галичині,  - виконувало  ролю  підпо- 
магача  економічних  та  національних  гнобителів.  Він  вважав,  що 
єврейство  не  мусить  ані  виправдуватися  перед  будь-ким,  ані  за- 
перечувати очевидних  суспільних  фактів,  ані  створювати  в себе  або  в 
інших  ілюзій  щодо  свого  становища  та  своєї  ролі.  Це  не  означає,  що 
Жаботинський  приєднувався  до  тих  сил,  які  задля  виправдання 
антисемітизму  та  погромів  підкреслювали  і перебільшували  ролю 
євреїв  як  прислужників  експлуататорів.  Насправді  лише  порівняно 
невелика  частка  євреїв  виступала  в ролі  посередників  між  іноземними 
експлуататорами  та  місцевим  населенням,  тоді  як  більшу  частину 
єврейства  завжди  становили  ремісники  та  торговці,  що  об’єктивно 
сприяли  економічному  розвиткові  країн  діяспори113.  Одначе,  протягом 
сторіч  життя  в діяспорі  єврейство  ледве  чи  мало  багато  моментів, 
коли  воно  могло  існувати,  не  залежачи  від  волі,  інтересів  або  примх 
владоможців.  Відчуваючи  таке  вимушене  становище  як  своє  лихо, 
єврейство  було  тяжко  ображене  небажанням  оточення  зрозуміти  це 
лихо  і виявити  бодай  тінь  співчуття.  Адже  елементарний  здоровий 


79 


глузд  мав  би,  з погляду  євреїв,  підказати  “гоям”,  що  нещастя,  яке 
спіткало  народ,  не  може  бути  підставою  для  звинувачень  проти  цього 
народу.  Таким  чином  утворилося  замкнене  коло  взаємного  нерозу- 
міння між  єврейством  та  народами  оточення. 

Розуміючи  це  і намагаючись  розрубати  цей  “гордіїв  вузол”, 
Жаботинський  дійшов  висновку  про  конечність  власної  національної 
позиції  для  єврейства,  а реалістичне  усвідомлення  ним  своєї  со- 
ціяльпої  ролі  і реакції  оточення  на  неї  було  конечною  передумовою 
такої  позиції.  Лише  маючи  її,  єврейство  могло  виступити  не  як  об’єкт 
у грі  взаємно  ворожих  сил,  а як  суб’єкт,  рівний  з іншими.  На  прикладі 
подій  у Галичині  Жаботинський  показав,  як  саме  має  поводитися 
єврейство  в конкретній  політичній  ситуації. 

У Галичині  в багатьох  виборчих  округах  поляки  становили  мен- 
шість і могли  здобути  перевагу  на  виборах  лише  завдяки  єврейським 
голосам.  Одержуючи  єврейські  голоси,  поляки  й чути  не  хотіли  про 
національні  права  євреїв  або  про  надання  єврейським  депутатам 
пропорційного  місця  у виборних  органах.  Розуміючи,  яке  значення 
мають  єврейські  голоси,  українці  Галичини  намагалися  привернути 
євреїв  на  свій  бік,  обіцяючи  підтримувати  їхні  національні  вимоги  та 
пропорційне  єврейське  представництво.  На  початку  XX  сторіччя 
з’явилися  перші  ознаки  того,  що  галицьке  єврейство  починає  зру- 
шувати зі  своєї  традиційної  пропольської  позиції  і ладне  об’єднатися 
з українцями  в боротьбі  за  національні  права.  Цей  факт  був  для 
Жаботинського  зразком  принципово  правильної  єврейської  політики. 
Він  писав  у статті  “Євреї  та  русини”,  опублікованій  1906  року: 

“Одна  з иайутішпіших  сторін  у нинішньому  русі  галицького  єв- 
рейства - це  саме  протест  проти  ‘використання’  єврейських  голосів 
для  зміцнення  польської  зверхпости  над  русинським  населенням.  Бути 
рабами  й допомагати  поневоленню  інших  - обидві  частини  цієї  ролі, 
очевидно,  однаково  набридли  нашим  братам  з-під  Підволочиського. 
Це  зрозуміли  й русини  - читач  пам’ятає,  мабуть,  як  підтримали  їхні 
депутати  Василько  та  Романчук  вимогу  щодо  окремого  предс- 
тавництва для  євреїв”114. 

Аналізуючи  політичну  ситуацію  в Галичині,  Жаботинський  далі 
в тій  статті  пише  про  “збіг  інтересів,  який,  без  жадного  сумніву,  спо- 
нукує русинів  та  євреїв  до  політичного  союзу”. 


80 


У статті  “N011  шиІШпі,  8еб  шиІШ”  він  докладніше  аналізує  значення 
єврейсько-української  співпраці  в Галичині  і зміни  в ставленні  євреїв 
до  українців: 

“Значення  цієї  зміни  оцінили  - лише  з різним  почуттям  - і ук- 
раїнці, і поляки.  Перші  чудово  зрозуміли,  що  в десятках  мішаних 
округ,  де  лише  єврейські  голоси  давали  перевагу  польській  меншості, 
скінчилося  шляхетське  панування  і тепер,  шляхом  угоди  з євреями, 
можна  буде  пропорційно  поділити  ці  депутатські  крісла.  Саме  тому 
український  депутат  д-р  Романчук  виступив  у Райхсраті  як  пере- 
конаний оборонець  єврейських  вимог,  - і в різних  частинах  Галичини 
українські  збори  ухвалили  резолюції  аналогічного  сенсу”115. 

Слід  зазначити,  що  не  лише  Жаботинський,  а й деякі  інші  єв- 
рейські громадські  діячі  та  публіцисти  з прихильністю  коментували 
тоді  українсько-єврейське  зближення  в Галичині,  хоча  далеко  не  всі 
серед  них  поділяли  погляд  Жаботинського  щодо  засадничої  потреби 
підтримувати  українство  на  всій  Україні,  а не  лише  в її  австро- 
угорській  частині.  Наприклад,  відомий  сіоністський  діяч  Даніїл 
Пасманик  писав: 

“Хто  ж поставився  з симпатією  до  євреїв? 

Насамперед  і найсильніше  - представники  найпригнобленішої 
після  євреїв  в Австрії  нації:  представники  русинів,  здавна  поне- 
волювані польською  шляхтою.  При  тому  русини  аніскільки  не 
приховують  своїх  мотивів;  вони  не  кажуть  про  любов  до  євреїв,  деякі 
навіть  не  приховують  свого  антисемітизму,  але  вони  висувають 
звичайні  політичні  інтереси.  Русини,  які  звикли  досі  бачити  в євреях 
прислужників  панівної  польської  шляхти,  зраділи,  коли  дізналися,  що 
євреї  не  бажають  відігравати  далі  цю  ганебну  ролю,  бажають  разом  із 
ними  домагатися  національної  самостійносте”116. 

Отже,  корисність  співпраці  євреїв  з іншими  пригнобленими  на- 
родами в боротьбі  за  національні  інтереси  в принципі  була  визнана  не 
лише  Жаботинським.  Ба  більше,  серед  сіоністів  вважалося  за 
самозрозуміле,  що  сіонізм  як  національно-визвольний  рух  єврейського 
народу  є в засаді  аналогічний  національним  рухам  інших  народів,  і що 
сіонізм  є таким  національним  рухом,  який  вітає  інтернаціональну 
солідарність,  рівність  і взаємоповагу  всіх  народів.  Сіоністський  діяч 
Г.Абрамович  висловив  це  так: 


6 5-137 


81 


“...цілковита  перемога  націоналізму  - це  цілковита  поразка  шові- 
нізму, бо  лише  там  не  може  бути  гнобителів,  де  нема  гноблених. 

Звільнення  всіх  пригноблених  національностей  створює  єдино 
реальну  підставу  для  їхнього  зближення:  доки  є пригноблені  націо- 
нальності, доти  шовінізм  зростатиме  й розвиватиметься,  а здійснення 
інтернаціоналізму  за  цих  умов  - найчистіша  утопія.  Лише  тріюмф 
націоналізму  готує  і уможливлює  тріюмф  інтернаціоналізму!”117 

Такі  щирі,  безперечно,  заклики  до  міжнаціональної  співпраці 
мусили  би  мати  своїм  вислідом  зближення  сіоністів  з українським 
національним  рухом.  Одначе,  поширені  серед  єврейської  маси  сильні 
антиукраїнські  почуття,  наслідок  сумної  історії,  втримували  більшість 
сіоністських  лідерів  від  співпраці  з українством,  і це  тривало  досить 
довго.  Лише  Жаботииський  був  до  кінця  послідовний  і активно 
боровся  за  таку  співпрацю.  Але  й він  розумів,  що  історичний  досвід 
аж  ніяк  не  заохочує  євреїв  висловлювати  почуття  братерства  чи 
любови  до  українців.  Він  підкреслював,  насамперед,  спільність 
інтересів  українського  та  єврейського  народів  па  Україні  взагалі  і в 
Галичині  зокрема,  тобто  тримався  такої  самої  позиції,  що  й ті 
представники  української  галицької  громадськосте,  які  підтримували 
співпрацю  з єврейством. 

“Я  не  оптиміст  і не  вірю  в ‘любов’  між  націями,  - писав  Жа- 
ботинський.  - Зокрема,  аніскільки  не  приховую  від  себе,  що  між  єв- 
реями та  українцями  в Галичині  існує  певний  антагонізм,  який  іноді 
набирає  некультурних  форм.  Упевнений,  що  із  зростанням  освіченосте 
ця  некультурність  форм  зникне,  але  племінні  тертя  залишаться  доти, 
доки  не  зміниться  докорінно  політично-етнографічна  мапа  землі  та 
суспільно-господарський  устрій. 

Але  тут  я й не  закликаю  до  ‘любови’.  Я констатую  збіг  інтересів 
цієї  хвилини  в галицьких  українців  та  в галицьких  євреїв.  Ідучи 
кожний  своїм  шляхом,  вони  сьогодні  можуть  один  одному  допомогти. 
Це  саме  й слід  зробити”118. 

Тут  треба  звернути  увагу  па  слова  “ідучи  кожний  своїм  шляхом”, 
бо  саме  в них  висловлено  одну  із  засад  концепції  Жаботинського.  Далі 
він  розвиває  цю  думку: 

“У  чому  має  полягати  єврейська  допомога  галицьким  українцям? 
Поперше,  в цілковитому  розриві  з поляками  - не  для  того,  зрозуміло, 


82 


щоб  віддати  свої  голоси  українцям,  а для  того,  щоб  жити  й роз- 
виватися самобутньо  та  самостійно,  не  дозволяючи  себе  нікому  ‘ви- 
користовувати’ для  поневолення  іншої  сторони.  Подруге  - в спільній 
праці  з українськими  народниками  задля  цілковитої  демократизації 
спорохнявілого  політичного  ладу  Австрії  взагалі,  а Галичини  зокрема 
і особливо.  Потрете  - в підтримці  східньогалицьких  автономістів,  які 
домагаються  Ьоте  гиіе  для  цієї  української  половини  нинішньої  ‘ко- 
ронної’ Галичини”119. 

Ці  “поперше”,  “подруге”  і “потрете”  становлять  цілу  політичну 
програму,  яку  можна  було,  не  змінюючи  в засаді,  поширити  на  багато 
сторінок.  Самостійна  і самобутня  національна  позиція,  підтримка  де- 
мократизації суспільства  і спільна  з іншими  національними  групами 
боротьба  за  національну  автономію  - такі  три  “кити”,  на  яких  три- 
мається вся  концепція  Жаботинського  щодо  єврейської  національної 
політики  в країнах  діяспори.  Ця  програма  фактично  не  відрізнялася 
від  тогочасної  програми  українських  національних  партій,  і Жабо- 
тинський  ще  раз  продемонстрував  спільність  інтересів  та  завдань 
українського  та  єврейського  національних  рухів. 

Тримаючись  свого  принципу  взаємности  в міжнаціональних  відно- 
синах, він  далі  в тій  статті  чітко  окреслив  ту  допомогу,  на  яку  чекають 
євреї  від  галицьких  українців: 

“У  чому  має  полягати  українська  допомога  австрійським  євреям? 
В одному:  щоб  єврейству  було  визнано  в Австрії  права  національної 
цілосте.  На  ‘автономію’  безземельна  народність  не  може  претен- 
дувати, але  вона  має  право  вимагати  для  себе  самоврядування  в 
справах  національного  побуту  й справедливого  представництва  як  у 
Райхсраті,  так  і в сеймах;  поряд  з уже  визнаними  8 мовами  Австрії  має 
буги  рівноправною  в установах,  у суді  та  в школі  мова  єврейського 
населення.  І коли  Східня  Галичина,  нарешті,  виділиться  в окремий 
автономний  край,  хай  ці  права  національної  меншосте  збережуться 
недоторкані  і в ній,  а також  - сауеапі:  КиїЬепі!120  - в західній  половині, 
де,  крім  євреїв,  все  ж таки  залишаться  розсіяні  серед  польської 
більшосте  групи  українців”121. 

Коли  Жаботинський  тут  пише,  що  “на  ‘автономію’  безземельна 
народність  не  може  претендувати”,  він  має  на  увазі  територіяльну  ав- 
тономію, але  вимагає  того,  що  є фактично  національно-персональною 


б* 


83 


автономією:  самоврядування  в справах  національного  побуту  та  спра- 
ведливе представництво  у виборних  органах.  Така  національно-пер- 
сональна автономія  була  проголошена  для  всіх  національних 
меншостей  в Українській  Народній  Республіці  1918  року122. 

Принцип  взаємности  Жаботинського  доводить  до  логічного 
вивершення:  визнання  прав  самоврядування  для  євреїв  і таке  саме 
визнання  прав  на  самоврядування  для  тієї  української  меншосте,  яка 
розсіяна  серед  поляків  у Західній  Галичині. 

Численні  виступи  Жаботинського  проти  польського  геге- 
монізму можуть  справити  враження,  ніби  він  взагалі  був  ворогом 
поляків.  Одначе,  інші  його  висловлювання  доводять,  що  таке 
враження  було  би  цілком  фальшиве.  Ось  що,  наприклад,  він  писав 
в “Автобіографії”: 

“Улітку  1905  року  я відвідав  Варшаву  - здається,  вперше.  З 
дитинства  я любив  Польщу,  і це  було  не  дивно,  оскільки  таке  став- 
лення до  Польщі  було  загальною  традицією  всього  поступового 
суспільства  як  у Росії,  так  і в усьому  світі. 

(...)  Ми  поїхали  до  Ґродного,  (...)  вирішили  відвідати  славетну 
польську  письменницю  Елізу  Ожешко  - друга  євреїв  і взагалі  шля- 
хетну особистість  із  наївної  генерації  гуманістів  XIX  сторіччя.  На 
стіні  її  вітальні  висів  польський  прапор  із  білим  орлом  посередині. 
(...)  Вона  сказала  мені  по-польськи:  ‘Я  бачила  вашу  статтю  в ос- 
танньому числі  ‘Глос  жидовскі’.  Ви,  пане,  супротивник  самостій- 
носте Польщі?’  - ‘Це  залежить  від  одного,  - відповів  я,  - я ладний 
від  усього  серця  вітати  відродження  Польщі,  (...)  якщо  польське 
суспільство  погодиться  з рівноправ’ям  євреїв  у двох  аспектах  - 
громадянському  та  національному.  Але  у варшавському  сус- 
пільстві панує  протилежне  прагнення:  пан  Дмовський123  відверто 
заявляє,  що  його  фракція  використає  автономію  насамперед  для 
того,  щоб  придушити  євреїв.  Чи  скажете  Ви,  пані,  що  за  таких  умов 
ми  мусимо  підтримувати  його  домагання  влади?”124 

У багатьох  своїх  творах  Жаботинський  поряд  із  рішучою 
незгодою  з позицією  польських  політичних  партій  у єврейському 
питанні  висловив  свою  прихильність  як  до  боротьби  польського 
народу  за  національні  права,  так  і до  польської  культури.  Ось  один  із 
багатьох  зразків  такого  вислову: 


84 


“Було  би  несправедливо  зараховувати  будь-кого  з моїх  однодумців 
до  вульгарних  польонофобів;  особливо  протестував  би  проти  такої 
атестації  автор  цих  рядків.  Смію  назвати  себе  палким  прихильником 
польського  народного  характеру,  польської  культурносте,  польської 
літератури;  усвідомлюю  і поважаю  високий  трагізм  польської  історії, 
ролю  ‘Вінкельріда  серед  націй’,  що  її  Польща  відіграла  за  доби 
Великої  французької  революції”125. 

Отож  нема  підстав  казати  про  якусь  ворожість  Жаботинського 
до  Польщі  або  поляків.  Його  виступи  проти  польського  гегемонізму 
були  лише  відповідною  реакцією  на  вороже  ставлення  польських 
національно-політичних  сил  до  національних  прав  єврейської  та  інших 
меншостей  на  польських  територіях.  У цитованій  уже  статті  “ІЧоп 
тиІЩт,  $ес!  тиііа”  поруч  із  ворожістю  до  польського  гегемонізму 
Жаботшіський  висловив  також  засадничу  підтримку  польських 
національних  прав,  так  само  як  і прав  усіх  інших  народів.  При  цьому 
він  розширює  межі  обговорення  і переходить  від  національних  проб- 
лем в Австро-Угорщині  до  питання  про  вирішення  національних  проб- 
лем у царській  Росії. 

“І  коли  наспіє  час  для  розмови  в Російському  парляменті  про 
автономію  Польщі,  тоді  і українці,  і євреї  самі  згадають  та  іншим 
нагадають  про  Галичину.  Ані  в перших,  ані  в других  не  прохопиться, 
звичайно,  жадного  слова  проти  найширших  повноважень  для 
варшавського  Сейму.  Царство  Польське  мусить  бути  автономне  так 
само,  як  має  бути  автономна  і Литва,  й Україна,  й Білорусь.  Але 
питання  щодо  недоторканних  прав  національної  меншосте  має  бути 
вирішене  заздалегідь,  в загальнодержавному  парляменті  і для  всієї 
території  держави126. 

Жаботшіський  мав  цілковиту  рацію,  вважаючи,  що  міжна- 
ціональні взаємини  в Галичині  були  тим  прикладом,  про  який  варто 
нагадувати  з різних  нагод  і євреям,  і неєвреям.  Сам  Жаботинський 
протягом  років  повертався  до  становища  в Галичині,  наводячи  його 
як  ілюстрацію  до  питання  міжнаціональних  взаємин  і обґрунтовуючи 
свій  погляд  на  конечну  єврейську  політику  стосовно  інших  націй. 

Думка  Жаботинського  йшла  значно  далі  становища  в Австро- 
Угорській  та  Російській  імперіях.  Він  намагався  пояснити  єврейській 
громадськості  принцип  поведінки  стосовно  інших  народів  - пози- 


85 


тивний  принцип  співпраці  з їхніми  здоровими  й поступовими  силами, 
навіть  і тоді,  коли  ці  народи  тимчасово  перебувають  у пригнобленому 
стані  і позбавлені  державної  самостійносте.  Цей  приіщип  мав  прийти 
на  заміну  політиці  самоізоляції  або  вимушеного  служіння  сильнішій 
групі  проти  слабшої.  Для  більшої  частини  світового  єврейства,  яке 
тоді  жило  серед  багатьох  недержавних  на  той  час  народів  Східньої 
Европи,  питання  “по  чиєму  боці  бути?”  було  засадничим,  визначало 
дальшу  долю  єврейства.  Недержавні  народи  двох  імперій  - Російської 
та  Австро-У горської  - пробуджувалися  до  самостійного  національ- 
ного життя,  і було  не  лише  непередбачливо  - було  просто  смертельно 
небезпечно  не  враховувати  цього  й не  шукати  свого  гідного  та 
перспективного  місця  серед  шумування  цих  молодих  і могутніх 
національних  сил,  які  замірялися  захитати  основи  імперій. 

Багато  років  Жаботинський  пропагував  думку,  що  євреї,  пере- 
живши століття  пригноблення,  мали  би  краще  розуміти  становище 
несамостійних  народів  Східньої  Европи.  Тому  його  обурювала  позиція 
польських  національних  сил:  представники  пригнобленої  нації  самі 
придушували  національні  меншості,  які  опинилися  в зоні  їхнього 
впливу.  Ось  що  він  писав  1910  року: 

“Це  лише  в Старому  Завіті  написано:  ‘Не  утискай  інородця,  бо  й 
ти  був  інородцем  у землі  єгипетській’.  У нинішній  моралі  цьому  сли- 
нявому гуманізмові  не  надають  місця. 

Люди  ідуть  іще  далі.  Не  лише  пам’ять  про  минулі  страждання  не 
є перешкодою,  щоб  своєю  чергою  бити  інших  по  тому  ж таки  місці, 
по  якому  їх  самих  нещадно  били  нещодавно.  Стається  й гірше. 
Стається,  що  народ,  який  донині  страждає,  донині  благає  небо  про 
справедливість,  у той  самий  час  примудряється  душити  слабшу  групу. 
Подивіться  на  тих  таки  поляків  у Галичині,  де  вони  бодай  трохи 
почуваються  господарями!  Русини  видають  у Відні  спеціяльний 
журнал  німецькою  мовою  - “ІІкгаіпізсЬе  КипбзсЬаи”  - зміст  якого  на 
три  чверті  складає  перелік  неподобств,  що  їх  творить  у краї  польська 
адміністрація”127. 

Різко  критикуючи  польську  позицію  в питанні  щодо  національних 
меншостей,  Жаботинський  далеко  нещадніше  картав  короткозору,  з 
його  погляду,  поведінку  євреїв,  які  не  спромоглися  знайти  в між- 
національних конфліктах  відповідну  позицію  для  себе.  Для  харак- 


86 


теристики  єврейської  поведінки  Жаботинський  вдається  до  літера- 
турного засобу  - використання  трагікомічного  персонажу  панського 
прислужника  Мошки.  Про  “Мошку”  Жаботинський  згадує  в десятках 
статей,  використовуючи  для  цього  віршик  Тараса  Шевченка.  У статті 
“Поляки  та  євреї”  (1910  рік)  цей  віршик  наведено  (з  деяким  від- 
хиленням від  Шевченкового  оригіналу)  в такому  вигляді: 

Перед  паном  Хвьодором 
Ходить  Мошко  ходором  - 
І задком,  і передком 
Перед  паном  Хведірком...128 

На  думку  Жаботинського,  жалюгідна  постать  “Мошки” 
символізує  не  лише  пригнічене  становище  єврейства  в діяспорі,  а й 
цілковито  хибну  лінію  поведінки  єврейства. 

До  цього  ж таки  образу  Жаботинський  повернувся  ще  раз  1912 
року  в зв’язку  з Галичиною: 

“Відомо,  якої  догідливості  дійшов  тепер  на  польській  службі 
галицький  асимілятор,  славетний  “Мошко”.  Він  і туди,  він  і сюди,  він 
за  польщину  ладний  душу  покласти,  він  за  польську  культуру  ладен 
розчавити  і русинів,  і євреїв,  а вже  щодо  німців,  які  утискають  ‘його 
братів’  у Познані,  то  їх  він  ненавидить  понад  усяку  міру.  А чи  не  хочете 
знати  історію  цього  польського  ентузіязму?  Яскравим  зразком  її  був 
покійний  депутат  Еміль  Бик,  член  польського  кола  і завзятий 
польонізатор,  що  помер  1906  року.  Ще  1873  року  він  перебував  усією 
душею  в німцях,  подорожував  Галичиною  і агітував  євреїв  запи- 
суватися до  німецької  партії.  Але  потім,  добре  огледівшись  і по- 
бачивши, куди  вітер  дме,  ‘він  покинув  бути’  німцем  і зробився  поляком 
з такою  легкістю,  з якою  людина  з фактора  робиться  сватом,  і від  того 
часу  не  було  в поляків  у Галичині  вірнішого  лакузи,  а в німців  - 
страшнішого  ворога.  І такої  еволюції  зазнала  вся  старша  генерація 
асиміляторів”129. 

З властивою  йому  наполегливістю  Жаботинський  раз-у-раз 
повертається  до  підтримки  українських  позицій  у Галичині,  але 
підтримує  їх  із  суто  єврейських  позицій.  Адже  цілковитий  перехід  на 
чужі  позиції  - спосіб  дій  “Мошки”  або  Еміля  Бика,  а справжня 


87 


єврейська  політика,  за  Жаботинським,  це  політика  гідної  співпраці 
народів  як  рівних  із  рівними. 

“...Поляки  бояться  тепер  у Г аличині  не  німця,  а нового  ворога. 
На  сцену  щораз  рішучіше  висувається  новий  претендент:  русини, 
їх  у Галичині  3 мільйони,  а в східній  частині  вони  становлять 
величезну  більшість;  Львів  лежить  у Східній  Галичині,  а тому  вони 
висловлюють  щодо  нього  найрішучіші  домагання.  Це  не  Лемберґ, 
кажуть  вони,  і не  Львув,  а Львів,  столиця  австрійської  України; 
місто  це  має  бути  наше,  в судах,  в поліції,  в університеті  має 
панувати  українська  мова,  а для  польської  досить  місця  в 
Кракові. (...)  І духовні  брати  Еміля  Бика,  з недальноглядністю, 
типовою  для  всіх  ренегатів,  на  весь  голос  підхоплюють  гасло  ‘геть 
гайдамаків!  ’,  забуваючи,  що  років  через  ЗО  ці  ‘гайдамаки’  неминуче 
будуть  цілковитими  господарями  Східньої  Галичини...  Одначе,  яка 
з цього  біда?  Мошко  перекинеться  тоді  до  третьої  націо- 
нальносте”130. 

Така  характеристика  поведінки  єврея  в діяспорі  може  здатися 
занадто  гострою,  і коли  щось  подібне  казав  би  “гой”,  його,  мабуть, 
вважали  би  за  антисеміта.  Але,  як  бачимо,  гостра  критика 
поведінки  єврейського  народу  може  бути  наслідком  почуттів,  які 
з будь-якого  погляду  є цілковитою  протилежністю  антисемітизму. 

Вивчаючи  публіцистичний  та  літературний  доробок  Жабо- 
тинського,  впевнюємося,  що  він,  критикуючи  політику  тих  чи  тих 
політичних  кіл  різних  народів,  завжди  робив  це  в такий  спосіб,  щоб 
не  виникло  думки,  ніби  ця  політика  є наслідком  якихось 
іманентних  негативних  рис  усього  цього  народу.  Для  Жабо- 
тинського  не  існувало  таких  категорій,  як  “добрий  народ”  або 
“поганий  народ”.  Чи  це  була  лише  данина  ввічливосте,  наслідок 
доброго  виховання?  Напевно  так,  але  водночас  це  була  також  певна 
доктрина,  що  творила  одну  із  засад  його  світогляду.  Він  вважав, 
що  кожний  народ  може  знайти  в своїй  історії  факти,  яких  слід 
соромитися,  але  водночас  кожний  народ  вносить  або,  принаймні, 
має  можливість  вносити  свій  неповторний  і незамінний  внесок  до 
світової  культури.  Отже,  світове  суспільство  має  берегти  й плекати 
самобутність  кожного  народу,  як  свою  клітинку.  Життя  людства 
з такого  погляду  набирає  вигляду  співжиття  і співпраці  народів  - 


88 


співтворців  культури.  У такому  світі  має  бути  простір  для  між- 
національної взаємоповаги,  для  самовдосконалення  кожного 
народу,  але  не  має  бути  місця  для  вишукування  вад  у інших,  для 
оголошення  себе  кращим,  а інших  гіршими.  Це  була  доктрина,  цілком 
протилежна  шовінізмові. 

Можливо,  була  навіть  якась  частка  навмисної  демонст- 
ративносте в тому,  що  Жаботинський  найчастіше  закликав  до 
порозуміння  й співпраці  саме  з українським  народом  - народом,  що 
історія  його  взаємин  із  євреями  виглядає  досить  похмуро.  Він  ніби 
підкреслював,  що  міжнаціональні  взаємини  не  можна  базувати  на 
історичній  пам’яті  і що  нова  гідна  й незалежна  єврейська 
національна  політика,  яку  він  пропагував,  уможливить  успішні 
стосунки  з кожним  народом,  незалежно  від  попереднього  стану 
взаємин.  Від  початку  і до  кінця  своєї  діяльносте  він  дотримувався 
принципу:  “3  народами  ще  доведеться  жити  і з їхніми  ідеалами 
рахуватися”. 

Дуже  легко  твердити,  що  такі  погляди  Жаботинського  на 
співжиття  народів  свідчать,  що  він  і сам  належав  до  “наївної 
генерації  гуманістів  XIX  сторіччя”  - характеристика,  яку  він  дав 
Елізі  Ожешко.  Справді,  ідеальна  картина  мирного  співжиття 
всесвітньої  родини  народів-співтворців  культури  безмежно  далека 
від  того,  що  продемонструвала  дотеперішня  історія.  Але  так  само 
можна  твердити,  що  не  існувало  б ані  культури,  ані  самої  історії, 
якби  не  було  в цій  історії  поруч  із  войовничим  суперництвом  і 
насильством  також  співжиття,  співпраці  і співтворчости.  Жа- 
ботинський мріяв  про  таке  становище,  коли  творчі  елементи 
історичного  процесу  стануть  визначальними  і панівними.  (Цьому  не 
суперечать  його  заклики  до  озброєння  євреїв  перед  лицем 
смертельної  загрози.  Очевидно,  він  так  само  закликав  би  до 
озброєння  будь-якого  іншого  народу,  якому  загрожує  поважна 
небезпека:  нація,  як  неповторна  цінність,  має  право  на 
самооборону.)  Він  був  ідеалістом,  але  не  утопістом,  радше  тверезим 
прагматиком,  який  проте  намагався  втілити  в життя  високі 
ідеалістичні  цілі,  хоч  би  як  важко  це  було.  Жаботинський  вважав, 
що  лише  висока  ідеалістична  мета  може  надихати  поступ  кожного 
народу  і кожного  політичного  руху,  попри  те,  що  на  практиці 


89 


можна  лише  частково  і недосконало  наблизитися  до  цієї  мети,  - 
але  все  ж таки  наблизитися. 

У своєму  високому  ідеалізмі  Жаботинський  не  почувався 
самотнім.  Численні  національні  рухи,  що  голосно  заявили  про  свої 
вимоги  після  революції  1905  року,  так  само  плекали  високі  ідеа- 
лістичні почуття  й надії.  Це  було  властиво  й українському  рухові. 
Висловлюючи  своє  і українського  руху  сгебо,  Максим  Славинський 
писав  у першому  числі  журналу  “Украинский  вестник”: 

“Рабство  вона  (Державна  Дума.  - І.К.)  замінить  на  свободу, 
злидні  й багатство  - зрівнювальним  розподілом  майнових  благ, 
централізм  - обласними  та  національними  автономіями,  обрусіння 
- вільним  розвитком  народів,  самодержавну  Російську  імперію  - 
конституційною  імперією  народів”131. 

Подібність  ідей  та  цілей  спонукала  Жаботинського  з при- 
хильністю поставитися  до  українського  національного  руху.  Під- 
сумовуючи, можна  виділити  кілька  причин-спонук  його  проук- 
раїнських  виступів: 

1 . Елементи  подібпости  в національних  долях  єврейського  та 
українського  народів,  які  протягом  сторіч  бездержавності  нама- 
галися зберегти  свою  національно-культурну  ідентичність. 

2.  Схожі  риси  в становищі  обох  народів  у Російській  та  Австро- 
У горській  імперіях,  де  обидва  вони,  хоча  з різних  причин  і не  од- 
наковою мірою,  були  дискриміновані. 

3.  Схожі  риси  в ідейних  засадах  і найближчих  цілях  єврейсь- 
кого та  українського  національних  рухів,  які  в той  час  прагнули 
докорінної  демократизації  царської  імперії  як  запоруки  націо- 
нального визволення. 

4.  Наявність  спільного  ворога  - російських  шовіністів-чор- 
носотенців  у Росії  та  польських  гегемоністів  у російській  та  австро- 
угорській  частинах  Польщі. 

5.  Наявність  великого  єврейського  населення  на  українських 
етнічних  землях  і зручність  прикладу  єврейсько-української  спів- 
праці як  зразка  для  вироблення  самостійної  єврейської  націо- 
нальної політики. 

6.  Нарешті,  той  факт,  що  тогочасні  українські  національно- 
патріотичні  кола  позитивно  ставилися  до  єврейських  національних 


90 


вимог,  був  також  однією  зі  спонук  у проукраїнській  позиції  Жабо- 
тинського. 

Від  1910  року  українська  тематика  у творчості  Жаботинського, 
яка  доти  оберталася,  головно,  довкола  єврейсько-української 
співпраці  в Галичині,  поширилася  “географічно”  і змістово.  Приводом 
до  цього  було  відзначення  ювілею  смерти  українського  національного 
поета  Тараса  Шевченка  і дискусія,  що  розгорнулася  з цього  приводу  в 
українській  та  російській  пресі.  Для  розуміння  цієї  дискусії  є конечним 
пильніше  придивитися  до  деяких  особливостей  суспільно-полі- 
тичного життя  в Росії,  що  ми  й зробимо  в наступному  розділі. 


Розділ  п 

ВЛАДІМІР  ЖАБОТИНСЬКИЙ, 

ПЮТР  СТРУВЕ І ЮВІЛЕЙ  ШЕВЧЕНКА: 
ДИСКУСІЯ  З УКРАЇНСЬКОГО 
ПИТАННЯ 

У книзі  “Бунтівник  і державний  діяч”,  написаній  в пам’ять  про 
свого  вчителя,  Йосеф  Шехтман  писав: 

“У  і іеопуб лікованих  рукописних  автобіографічних  нотатках  Жа- 
ботинський  казав,  що  протягом  1910-1913  років  він  ‘почав  систе- 
матичний наступ  у пресі  проти  останньої  фортеці  асиміляції  в пів- 
денній Росії  (тобто,  в Україні.  - І.К.);  усі  свої  кращі  праці  як  єврейський 
публіцист  я написав  у цей  період’  ”132. 

В “Автобіографії”  Жаботинський  згадує  про  період  1910-1912 
років  так: 

“У  цей  період  почалися  наші  напади  на  ‘Товариство  для 
поширення  освіти’  - фортецю  одеських  русифікаторів.  Війну  проти 
них  кілька  років  перед  тим  розпочав  Ахад  Гаам,  але  він  поїхав  до 
Англії,  і війна  ця  припинилася”133. 

Отже,  метою  Жаботинського  в цей  час  був  наступ  на  процес 
асиміляції  євреїв,  який  тоді  зайшов  уже  настільки  далеко,  що 
переважна  більшість  єврейських  інтелігентів  вважала  за  свою  рідну 
мову  російську,  - при  тому  незалежно  від  того,  де  вони  жили  - в 
етнічній  Росії  чи  в Україні,  в Литві  або  в Білорусі. 

Усі  без  винятку  сіоністи  вважали,  що  процес  асиміляції  євреїв 
безумовно  шкідливий,  бо  денаціоналізує  єврейські  маси  і загрожує 
існуванню  єврейського  народу.  Готуватися  до  втілення  в життя 


92 


сіоністської  ідеї  можливо  лише  за  умови,  коли  в діяспорі  збережено 
духовно  здоровий  і національно  свідомий  єврейський  народ,  - це  думка 
ні  в кого  з сіоністів  не  викликала  сумнівів. 

З цим  переконанням  парадоксальним  чином  співіснував  той  факт, 
що  численні  приіщипові  противники  асиміляції  розмовляли  і писали 
по-російськи,  давали  дітям  російську  освіту,  видавали  російськомовні 
часописи  і були  закохані  в російську  культуру,  - факт,  що  його 
аналогії  можна  й сьогодні  бачити  серед  євреїв  діяспори  в багатьох 
країнах. 

Ледве  чи  можна  вважати  це  наслідком  лицемірства.  Справа  по- 
лягає в тому,  що  практичні  умови  життя  в іншомовному,  іншо- 
національному  середовищі  створюють  “категоричний  імператив”  - не 
в Кантовому  розумінні,  а як  неуникненну  життєву  вимогу  прис- 
товуватися  до  зовнішнього  середовища.  Лише  ціною  величезних 
жертв,  ламаючи  життя  своє  і своєї  родини,  можна  протистояти 
вимогам  цього  імперативу,  а це  вже  подвиг,  на  який  мало  хто  здатний. 
Цей  “категоричний  імператив”  не  виникає  доти,  доки  єврей  живе  в 
гетто,  за  умов  досить  щільної  ізоляції  від  неєврейського  світу.  Вихід 
із  гетто  - це  вихід  на  терен,  де  “категоричний  імператив”  диктує  свої 
вимоги. 

Жаботинський  багато  писав  про  умови,  за  яких  євреї  переходять 
до  інших  культур,  відходячи  від  своєї  власної.  Зокрема,  щодо 
закоханости  багатьох  євреїв  у російську  культуру  він  зазначав,  як  ми 
це  вже  бачили,  що  це  наслідок  знайомства  з Росією  не  через  контакти 
з її  населенням  (адже  євреї  стикалися  в смузі  осілосте  не  з росіянами, 
а з українцями,  поляками,  білорусами,  литовцями  або  молдаванами), 
а винятково  через  контакти  з російською  культурою,  тобто  з найви- 
щими, найчистішими  виявами  російського  духу134. 

Пишучи,  що  євреї  закохані  в російську  культуру  “до  нестями  і 
принизливо”,  Жаботинський,  очевидно,  мав  на  увазі  елемент 
приниження  у тому,  що  представники  однієї  з найстарших  в історії 
культур,  яка  лягла  в основу  всієї  західньої  цивілізації,  виявляють 
рабську  закоханість  у культуру  молодого  народу,  в країні  якого  їх 
ледве  чи  визнають  за  повноцінних  людей.  Але  це  був  елемент  того 
всебічно  приниженого  стану,  в якому  єврейський  народ  перебував  у 
Російській  імперії. 


93 


Жаботинський  був  не  першим,  хто  повів  наступ  проти  асиміляції: 
і перед  ним,  і водночас  із  ним  це  робили  численні  інші  сіоністи.  Але 
те,  як  він  це  зробив,  вражало  настільки,  що  негайно  висунуло  його  в 
перший  ряд  найвідоміших  публіцистів  Росії.  Як  свідчить,  зокрема,  той 
таки  Йосеф  Шехтман,  збірку  “Фейлетони”,  в якій  зібрано  більшість 
статей  Жаботинського  з цього  циклу,  “можна  було  знайти  в тисячах 
єврейських  домівок.  Разом  із  віршами  Бяліка  в перекладі  Жабо- 
тинського, вони  (“Фейлетони”  - І.К.)  стали  найпопулярнішим  пода- 
рунком до  багатьох  родинних  свят,  і можна  було  чути,  як  хтось  легко 
наводить  - часто  несвідомо  - довгі  цитати  з них  у розмовах  та 
дискусіях  серед  єврейської  інтелігенції”135. 

Що  ж найбільше  вражало  й приваблювало  в статтях  Жабо- 
тинського з цього  “наступального”  циклу?  Там  була  і свіжість 
думки,  і витонченість  публіцистичної  форми,  і глибина  почуттів,  і 
яскравість  прикладів,  і обізнаність  у широкому  колі  суспільних 
проблем,  і наснага  переконання,  і духовна  велич.  Але  що  рішуче 
відрізняло  статті  Жаботинського  від  усього,  написаного  на  цю 
тему  перед  тим  (а  здебільшого  і після  того)  - це  наявність  свіжої  й 
послідовної  концепції.  Це  не  було  просте  доведення  досить  відомої 
єврейському  читачеві  думки,  що  асиміляція  - велике  зло.  Жа- 
ботинський послідовно  пов’язав  єврейські  національні  проблеми  з 
проблемами  народів,  серед  яких  євреї  живуть  у діяспорі,  і взагалі  з 
проблемами  сучасного  світового  суспільства.  Він  вивів  єврейську 
національну  думку  з гетто  провінційної  обмежеиости  та  лякливого 
сепаратизму  на  простір  світової  суспільно-політичної  проб- 
лематики і довів,  що  в цьому  широкому  просторі  єврейський  народ 
може  існувати  - якщо  він  бажає  існувати  гідно  - не  як  окремі  групи 
більш  чи  менш  засимільованих  у різних  культурах  людей,  а як 
самостійний  народ  у спільноті  народів  - із  власними  культурно- 
національними  цінностями,  власною  мовою,  власною  виразно 
окресленою  національною  свідомістю,  - отже,  з власним  націо- 
нальним обличчям. 

І саме  факт  перебування  серед  інших  народів,  які  мають  свої 
численні  національні  та  міжнаціональні  проблеми,  має  змусити 
єврейський  народ  триматися  своєї  власної  - гідної,  принципової  і 
водночас  доброзичливої  до  інших  народів  політичної  лінії,  яка  єдина 


94 


здатна  поставити  єврейство  в умови  рівноправного  діялогу  з іншими 
народами  світу. 

Цікава  згадка  про  виступ  Жаботинського  перед  українськими 
національно  свідомими  суспільїшми  діячами  з підкресленням  спіль- 
ности  національних  завдань  збереглася  в спогадах  українського  діяча 
Євгена  Чикаленка.  Цей  спогад  із  січня  1911  року  надзвичайно  харак- 
терний і промовистий,  він  досить  вичерпно  характеризує  тогочасну 
позицію  Жаботинського  в ставленні  до  українського  народу  та  його 
національного  руху: 

“Вчора  приїздив  з Одеси  В.Є.Жаботинський,  відомий  сіоністський 
публіцист.  Приїхав  він  навмисне,  щоб  порозумітися  з керманичами 
української  преси. 

На  зібранні  в українському  клюбі  в довгій  і чудовій  промові  він 
доводив,  що  дезидерати  (тобто,  бажання,  потреби,  - І.К.)  жидів-сіо- 
ністів  і взагалі  жидів  націоналістів  цілком  ідентичні  з дезидератами 
українців  і у них  поки  що  однакові  завдання  і однакові  вороги.  Як  у 
нас,  так  і в них  питанням  дня  є національна  школа;  як  у них  на  черзі 
боротьба  з обрусителями  та  польонізаторами,  так  і в нас,  а через  те  нам 
треба  координувати  нашу  діяльність. 

Тепер,  коли  поляки  хотять  обмежити  жидів  у правах  при  заве- 
денні в Польщі  самоврядування,  треба  нам  спільно  в нашій  пресі 
доводити,  що  поляки  скрізь,  де  вони  мають  силу,  гнітять  всі  слабші 
нації;  так  було  в старій  Польщі,  де  вони  гнітили  українців,  білорусів, 
литовців,  так  і тепер  у Галичині  вони  гнітять  українців  і тих  жидів, 
що  хотять  бути  жидами,  а не  поляками  ‘мойсеєвого  визнання’. 

Жаботинський  обіцяє,  що  сіоністська  преса,  яка  ведеться  жарго- 
ном та  старо-жидівською  і російською  мовою,  буде  провадити  думку, 
що  жидам  треба  звернути  увагу  на  українців  та  український  рух  і не 
бути  обрусителями,  бо  український  рух  має  будуччину  і колись 
настане  час,  коли  жиди  пожаліють,  що  йшли  разом  з обруси- 
телями”136. 

У промові  в Києві,  що  про  неї  пише  Чикаленко,  Жаботинський 
висловив  думки,  в різних  формах  повторені  в десятках  статей,  напи- 
саних від  початку  його  політичної  діяльносте  і до  1914  року.  Ці  думки 
наскрізь  просякають  його  збірку  “Фейлетони”,  їх  він  гаряче  обстоював 
у полеміці,  що  розгорнулася  в той  час  у пресі  Російської  імперії. 


95 


Свої  статті  цього  періоду  Жаботинський  писав  по-російськи.  Це 
- не  наслідок  перебування  під  диктатурою  “категоричного  імп- 
еративу”, з-під  влади  якого  Жаботинський  на  той  час  цілком  звіль- 
нився духовно,  а трохи  пізніше  - і фізично.  Російська  мова  - це  була 
мова  тих,  до  кого  він  звертався,  - зрусифікованих  євреїв,  з чийого 
середовища  він  вийшов  і кого  намагався  вивести  слідом  за  собою  з 
асиміляційного  казана  до  національної  гідности. 

Не  лише  характерним,  а й принципово  важливим  для  розуміння 
позиції  та  ідей  Жаботинського  є той  факт,  що  вій  тісно  пов’язав  свій 
“наступ”  проти  асиміляції  з подією  та  дискусією,  які,  з погляду 
єврейських  кіл,  ледве  чи  мали  стосунок  до  єврейських  проблем:  із  50- 
річчям  смерти  найбільшого  національного  поета  України  Тараса 
Шевченка  і з дискусією,  що  розгорнулася  з цього  приводу  на  сторінках 
російської  та  української  преси.  Ця  дискусія  тривала  кілька  років  - 
аж  до  1914  року,  коли  відзначали  новий  ювілей  Шевченка  - 100-річчя 
з дня  народження. 

Ювілей  мали  відзначати  1911  року,  але  вже  1910  року  українська 
преса  почала  друкувати  матеріяли,  присвячені  Шевченкові.  (Зга- 
даймо, що  1910  рік  - це  саме  рік  початку  “наступу”  Жаботинського). 
Тогочасні  українські  культурно-національні  кола  намагалися  надати 
ювілеєві  якомога  вагомішого  звучання,  і це  легко  зрозуміти:  у той  час, 
коли  Україна  не  мала  й натяку  на  політичну  або  культурну  автономію, 
Шевченко  був,  як  і нині,  символом,  у якому  втілено  національні  ідеали, 
монументом  українському  слову  і національній  свідомості,  пророком 
майбутньої  української  державносте. 

В історії  багатьох  народів  височать  постаті  культурних  або 
політичних  діячів,  які  мали  вирішальний  вплив  на  процес  становлення 
нації.  Як  Теодор  Герцль  сказав  на  Першому  Сіоністському  Конгресі 
1897  року:  “У  Базелі  я створив  єврейську  державу!”  (попри  те,  що  він 
створив  її  лише  на  папері),  - так  Шевченко  міг  би  сказати  наприкінці 
життя:  “Я  створив  українську  державу!”,  - попри  те,  що  він  лише 
писав  вірші.  Шевченко  створив  її  духовні  передумови,  так  само,  як 
Герцль  створив  певні  передумови  єврейської  держави. 

Жаботинський  так  характеризував  Шевченка: 

“Шевченко  є національний  поет,  і саме  в цьому  його  сила.  (...)  Він 
дав  і своєму  народові,  і всьому  світові  яскравий,  непохитний  доказ 


96 


того,  що  українська  душа  здатна  до  найвищих  злетів  самобутньої 
культурної  творчосте.  (...)  Шевченко  залишиться  тим,  чим  створила 
його  природа:  сліпучим  прецедентом,  який  не  дозволяє  українству 
відхилитися  від  шляху  національного  ренесансу”137. 

У дискусії,  що  розгорнулася  в зв’язку  з Шевченковим  ювілеєм, 
обидва  боки  - українські  та  російські  кола  - висловили  свої  позиції,  і 
це  досі  залишається  одним  із  найцікавіших  і найзмістовніших  джерел 
до  вивчення  суспільної  атмосфери  в Росії  від  початку  XX  сторіччя  до 
революції  1917  року. 

Чим  же  був  Шевченко  для  російської  громадськосте  - і для 
тієї,  що  її  прийнято  називати  “прогресивною”,  і для  тієї,  що  її 
звичайно  називають  “реакційною”?  Взагалі,  якою  була  орієнтація 
російського  суспільства  в такому  важливому  для  кожної  бага- 
тонаціональної імперії  питанні  - у ставленні  до  прав  і долі  народів 
колоній? 

Найправіші  російські  націоналісти  - “чорносотенці”  та  близькі  до 
них  - розглядали  імперію  як  російську  державу,  де  має  абсолютно 
панувати  російська  мова  й культура  і де  не  може  бути  й гадки  про 
національну  автономію  для  неросійських  народів. 

Трошки  лівіше  стояв  “Союз  17  октября”.  Почавши  1905  року 
свою  діяльність  із  помірковано-ліберальною  програмою,  “октяб- 
ристи”, швидко  зсунулися  вправо  й незабаром  перетворилися  на 
партію,  яка  фактично  підтримувала  в головних  пунктах  урядову  по- 
літику, включно  з дискримінацією  євреїв  і безумовним  збереженням 
російського  панування  на  всій  території  імперії138. 

Найсильніші  позиції  в російському  суспільстві  та  в Державній 
Думі  мала  Партія  Народної  Свободи,  яку  також  називали  “конс- 
титуційно-демократичною” або  скорочено  “кадетською”.  Це  була  опо- 
зиційна стосовно  царського  режиму  ліберальна  партія,  в керівництві 
якої  помітну  ролю  відігравали  зрусифіковані  євреї  і представники 
деяких  інших  неросійських  народів.  Попри  участь  неросіян,  партія 
була  безперечно  російською,  ба  навіть  більше  - російською  на- 
ціоналістичною. Націоналізм  російських  ліберальних  кіл  виявлявся 
насамперед  у тому,  що  вони  схилялися  до  ототожнення  військово- 
політичної  та  територіяльної  величі  Російської  імперії  з інтересами 
російського  народу139. 


7 5-137 


97 


Виходячи  із  демократичних  принципів  і ліберальних  настроїв, 
російські  ліберали  “теоретично”  визнавали  за  неросійськими  народами 
право  на  збереження  національної  самобутносте  та  розвиток  власної 
культури.  Принаймні,  вони  вважали  за  належне  і відповідне  своїм 
політичним  позиціям  висловлювати  певний  ступінь  симпатії  до 
національних  прагнень  неросійських  народів.  Але  таку  настанову  було 
важко  узгодити  з досить  поширеними  в російському  суспільстві 
(включно  з його  ліберальною  частиною)  традиційними  уявленнями 
про  те,  що  велич,  могутність  і неподільність  Російської  імперії  є 
обов’язковим  складником  російських  національних  інтересів.  Такі 
уявлення  були  заглиблені  в психології  не  лише  державної  верхівки 
та  правих  російських  націоналістів,  - вони  міцно  зрослися  з 
психологією  російських  народних  мас,  до  них  схилялася  переважна 
частина  російської  ліберальної  інтелігенції.  Тим  ліберальним  діячам, 
які  виступали  за  автономію  неросійських  народів  (боронь  Боже,  не  за 
відокремлення  і навіть  не  за  адміністративну,  а лише  культурну 
автономію),  права  преса  закидала  прихований  намір  поділити  імперію, 
бо  культурно-національна  автономія  може  стати  першим  щаблем  у 
процесі  цілковитої  емансипації  неросіян,  що  врешті  призведе  до 
їхнього  політичного  унезалежнеиия.  Тиск  справа  був  досить  сильний 
і,  врешті-решт,  у російському  суспільстві  запанувала  така  атмосфера, 
коли  виступати  на  оборону  прав  неросійських  народів  імперії  означало 
наражатися  на  небезпеку  звинувачень  у непатріотизмі.  Оскільки 
ліберальна  інтелігенція  вважала  себе  стовідсотково  патріотичною, 
такі  звинувачення  були  для  неї  досить  болючі.  Якщо  російський 
патріотизм  було  трактовано  як  ідею  незаперечного  російського 
панування  не  лише  в адміністративній,  а й у культурній  царині,  то 
ліберальні  кола  стояли  перед  дилемою:  або  вступити  в ризиковану 
боротьбу  з поважною  частиною  російського  суспільства  за  інакше 
трактування  патріотизму,  або,  заради  збереження  свої  ваги  в 
суспільстві  та  миру  серед  своїх  власних  лав,  так  чи  так  погодитися  з 
трактуванням,  накиненим  справа,  і дещо  поступитися  в питанні  щодо 
прав  неросійських  народів. 

До  боротьби  за  нове  уявлення  про  російський  патріотизм  та 
російські  національні  інтереси  ліберали  аж  ніяк  не  були  готові. 
Спираючись  на  не  закорінені  в російській  свідомості  і в політичному 


98 


житті  Росії  демократичні  ідеали,  ліберали  мали  би  виступити  проти 
могутніх  і глибоко  закорінених  імперіялістичних  уявлень,  а це 
вимагало  би  таких  зусиль  і такої  мужности,  на  які  ліберали  ледве  чи 
могли  спромогтися.  Крім  того,  всередині  ліберальних  кіл  не  було 
єдпости  в цьому  питанні,  і праве  крило  кадетської  партії,  перебуваючи 
на  демократичних  позиціях  у галузі  громадянських  прав,  вважало  за 
можливе  в національному  питанні  триматися  імперіялістичних 
позицій. 

Врешті,  всі  вони  заспокоювали  себе  тим  міркуванням,  що  коли 
дійде  до  створення  справді  демократичного  ладу,  то  демократичний 
парлямент  зможе  якнайповніше  задовольнити  вимоги  неросійських 
народів,  зберігши  при  тому  єдність  держави. 

Взагалі,  думка,  що  демократизація  автоматично  вирішує  всі 
національні  проблеми  і загашує  всі  національні  конфлікти,  дуже 
поширена  в російському  суспільстві  серед  усіх  прихильників 
демократії140.  Жаботинський  рішуче  виступав  проти  такого  погляду  і 
доводив,  що  національне  питання  лежить  у зовсім  іншій  площині,  і 
лібералізація  чи  демократизація  політичного  життя  жадним  чином  не 
є запорукою  вирішення  національних  проблем.  Зокрема,  в статті 
“Демократизм  і націоналізм”  він  так  писав  про  тих,  що  не  надають 
значення  національному  питанню  або  вважають,  що  воно  вирішиться 
разом  із  демократизацією: 

“Закид  щодо  цілковитої  непоінформовапости  в національному 
питанні  (...)  стосується  не  лише  єврейської  частини  місцевого 
суспільства.  Багато  хто  ще  поділяє  цей  гріх,  багато  хто  перебуває  у 
блаженному  переконанні,  що  національне  питання  фактично  не  існує, 
а навмисне  вигадане  зловмисниками,  бо  жодна  пристійна  партія  не 
буде  поважно  й позитивно  ним  займатися.  Особливо  модним  є 
протиставляти  ‘націоналізм’  і ‘демократизм’.  У нас  вважається  за 
аксіому:  що  демократичпішою  є партія,  то  байдужіше  вона  ставиться 
до  таких  питань,  як  збереження  й розвиток  національних 
особливостей,  право  мови,  пропорційне  представництво  націй  у 
парляменті  і таке  інше.  Тому  середній  інтелігент  у нас  міцно 
переконаний,  що,  наприклад,  соціял-демократи  й чути  не  хочуть  про 
такі  питання.  Він,  крім  того,  цілком  переконаний,  що  всю  національну 
плутанину  вирішать  дуже  просто  й легко  шляхом  демократизації 


7* 


99 


державного  ладу;  отже,  треба,  мовляв,  боротися  лише  за  цей  ‘за- 
гальний’ принцип,  а про  національні  складники  нема  потреби  спе- 
ціяльно  дбати  - вони  при  тому  наладнаються  самі,  за  одним 
заходом”141. 

Далі  Жаботинський  на  прикладі  становища  в соціял-демок- 
ратичній  партії  Австрії  доводить,  що  національне  питання  є настільки 
важливим  і настільки  відокремленим  від  інших  питань,  що  ця  партія 
мусила  не  лише  поважно  займатися  ним  протягом  років,  а навіть 
поділилася  через  це  на  окремі  національні  фракції.  З цього  Жа- 
ботинський доходить  висновку: 

“Очевидно,  життя  до  цього  примусило,  життя  підказало,  що  ви- 
хід з національних  конфліктів  полягає  лише  в розмежуванні  за 
спільною  згодою”142. 

Але  в Росії  становище  було  інше,  ніж  в Австрії.  Тут  жадна  із 
загальнодержавних  партій  не  бажала  поділятися  на  національні 
фракції.  Щодо  російських  лібералів,  то  вони  впадали  в гурра- 
патріотичний  піднесений  тон,  щойно  йшлося  про  єдину,  неділиму 
Росію.  З порівняно  невеликими  варіяціями  він  був  спільний  для  всіх 
російських  націоналістів  - від  крайньо  правих  і до  ліберальних.  Ось 
зразок  такого  патріотичного  пасажу  з промови  визначного  кадетсь- 
кого діяча,  єврея  Максіма  Вінавера: 

“Панове,  Росія  дорога  для  всіх  національностей,  що  її  населяють. 
Вони  усвідомлюють,  що  зросивши  її  поля  своєю  кров’ю,  вкривши  нею 
всі  шляхи  визвольного  руху,  вони  мають  праю  вважати  себе  за  її  синів, 
і я не  маю  сумніву,  що  прийде  час,  коли  вони,  згуртувавшись  усі  разом, 
об’єднані  пов’язаннями  любови,  будуть  відстоювати  спільні  інтереси 
єдиної  вітчизни”143. 

В іншій  промові,  виголошеній  з приводу  Білостоцького  погрому, 
Вінавер  сказав: 

“Нас  (євреїв,  - І.К.)  дуже  мало,  але  ми  маємо  одну  величезну  силу 
- силу  розпачу,  і ми  маємо  одного  союзника  - це  виповнений 
справжньої  людяносте  весь  російський  народ”144. 

Жаботинський,  жадним  чином  не  бувши  ворогом  російського 
народу,  аніскільки  не  поділяв  таких  захоплених  уявлень  про 
російський  народ,  як  про  союзника  євреїв  у боротьбі  за  їхні  права.  У 
цілій  низці  статей  він  обґрунтував  думку,  що  російська  ліберальна 


100 


інтелігенція  неминуче  рухатиметься  вправо,  скочуючись  до  шовінізму 
й антисемітизму.  Євреї,  на  його  думку,  не  мають  розраховувати  на 
підтримку  з боку  жадних  російських  кіл,  а мають  покладатися  на  свої 
власні  сили.  Він  писав,  зокрема: 

“Єврейському  суспільству  втовкли  в голову  цілковито  безпідс- 
тавну віру  в те,  що  в особі  російського  інтелігентного  суспільства  євреї 
мають  вірного  друга  і захисника,  на  якого  можна  сміливо  покластися. 
Цим  було  цілковито  підважено  кожну  національну  самодіяльність 
єврейства.  Ця  безглузда  віра  в чужу  допомогу  була  головною 
перешкодою  на  шляху  національної  ідеї;  ця  безглузда  віра  в чужу 
допомогу  гальмувала  діяльність  Пінскера,  сіоністів,  Бунду;  лише 
завдяки  їй  у першій  російській  Думі  не  було  створено  єврейської 
парляментської  фракції  (...)  Тим  часом,  ця  віра  є абсурдом,  російська 
інтелігенція  в кращій  своїй  частині  байдужа  до  нас,  а в своїй  масі 
поділяє  антипатію  простого  люду  до  нас;  це  відомо  тепер  усім  і 
кожному,  про  це  відкрито  говорять  і росіяни,  і євреї,  і навіть  вихрести, 
і лише  в пресі  та  в прилюдних  виступах  старанно  плекають  неправду. 
(...)  ...Російський  інтелігент  на  кращий  і не  гірший  від  польського, 
німецького  та  французького;  не  покладайся  ні  на  того,  ні  на  другого, 
ані  на  третього,  пильнуй  і організуйся”145. 

Щодо  позиції  Вінавера,  то  вона  викликала  в Жаботинського  не 
лише  заперечення,  а й насмішку.  В одній  зі  статей  він  висловив  це  так: 

“Надамо  панові  Вінаверові  та  іншим  ласкавим  людям  прожити 
мафусаїловий  вік  в їхній  курйозній  позиції,  коли  вони,  заглядаючи 
панові  в очі,  розчулено  кажуть:  ‘А  все  ж таки  ви  нас  любите!  ’,  а панове 
Струве та Мілюков  відповідають:  ‘Мм...не  дуже!’  ”146. 

Інший  видатний  сіоніст  - Даніїл  Пасманик  так  характеризував 
позицію  російських  лібералів,  що  їх  він  відверто  називав  “націонал- 
лібералами”: 

“Усе  примушує  схилитися  до  припущення,  що  й великоруська 
націонал- ліберальна  партія  діятиме  подібно  до  німецьких  націонал- 
лібералів,  які  підтримують  пруський  уряд  у його  антипольській 
політиці.  (...)  ...Досить  буде,  якщо  ми  послухаємо  заяви  конституційно- 
демократичної  партії.  Тут  починають  із  того,  що  розрізняють  народ- 
ності, автономію  яких  ‘висунено  життям  і підтримано  народним  інс- 
тинктом’ і народності,  автономію  яких  мало  не  вигадано  інтелі- 


101 


генцією.  Усе  питання  набуває  опортуністичного  характеру,  при  тому 
треба  пам’ятати,  що  цю  думку  висловлює  опозиційна  партія,  яка 
домагається  влади  і,  в наслідок  цього,  потребує  покищо  допомоги  з 
боку  всіх  незадоволених  зі  своєї  долі  елементів.  А що  стається  з 
опозицією,  яка  перетворюється  на  урядову  партію,  про  це  нема 
потреби  довго  розмірковувати.  Можна  з певністю  твердити,  що 
великоруська  буржуазія  погодиться  лише  на  обласну  децентралі- 
зацію, бо  це  корисне  для  неї  самої,  але  жадним  чином  не  погодиться 
на  широку  національну  автономію”147. 

Припущення  Пасманика,  що  ліберальна  опозиція,  прийшовши  до 
влади,  не  погодиться  на  широку  національну  автономію,  виправдалися 
дослівно:  у червні  1917  року  кадети  вийшли  зі  складу  російського 
революційного  Тимчасового  уряду  на  знак  протесту  проти  того,  що 
цей  уряд  під  тиском  обставин  погодився  визнати  (хоча  й з великими 
обмеженнями)  автономію  України.  Пізніше  вони  знову  ввійшли  до 
складу  уряду,  але  своїми  постійними  виступами  проти  будь-яких 
поступок  національним  рухам  значно  звузили  суспільну  базу,  на  яку 
цей  уряд  спирався,  що  полегшило  перемогу  більшовиків148. 

Поправіння  російських  ліберальних  сил,  дедалі  більше  набли- 
ження їх  до  позицій  шовіністичного  великодержаві шитва  помітили  не 
лише  єврейські  публіцисти.  Серед  українських  кіл  відомий  публіцист 
і громадський  діяч  Дмитро  Донцов  був  одним  із  перших,  хто  правильно 
зрозумів  сенс  цього  процесу.  Зокрема,  в статтях  “Російський  лібе- 
ралізм та  український  рух”  та  “Російський  імперіалізм  та  українство”, 
опублікованих  у журналі  “Украинская  жизнь”  1912  та  1913  років,  він 
зазначив,  що  явні  ознаки  переходу  російського  лібералізму  на  імпе- 
ріалістичні позиції  мають  бути  вказівкою  на  потребу  переорієнтувати 
українську  політичну  думку.  Він  писав: 

“Надії  на  ліберальну  Росію,  поширені  в українському  суспільстві, 
сильно  перебільшені,  а часткою  є просто  упередженнями...  А якщо 
так,  то  чи  не  виявляться  звичні  рецепти  вирішення  українського 
питання  в Росії  недійсними?”149 

Цитована  стаття  Донцова  викликала  відповідь  Жаботинського. 
У тому  ж таки  журналі  “Украинская  жизнь”  опубліковано  його 
статтю  (названу  листом  до  журналу)  “Про  російський  лібералізм”150. 
У цій  статті  Жаботинський,  у принципі  погоджуючися  з думкою,  що 


102 


російський  лібералізм  раніше  або  пізніше  перейде  на  відверто  ворожі 
стосовно  неросійських  національних  рухів  позиції,  висловлював  дум- 
ку, що  це  станеться  ще  не  скоро  - не  раніше,  ніж  неросійські  народи 
почнуть  активно  витискати  росіян  з культурного  та  громадського 
життя  в неросійських  частинах  імперії.  Жаботинський  вважав,  що 
мине  ще  багато  років,  доки  це  станеться.  Історія  довела,  що  мав  рацію 
Доііцов,  а не  Жаботинський.  Не  минуло  й п’ятьох  років,  як  неросійські 
народи  негайно  після  революції  в Петрограді  заявили  про  своє  право 
власноручно  урядувати  на  своїх  національних  територіях.  І негайно 
виявилося,  що  ліберальні  сили,  які  з опозиційних  перетворилися  на 
урядові,  не  лише  не  готові  надати  неросійським  народам  необмежене 
праю  на  самовизначення,  а й ладні  рішуче  проти  цього  права  боротися. 
Справдилося  пророцтво  Донцова,  який  писав: 

“Взагалі,  останні  роки,  коли  російський  лібералізм  вийшов  як 
активна  сила  на  політичну  арену,  принесли  Україні  багато 
розчарувань. 

(...)  ...Я  думаю,  що  ледве  чи  ліберальна  Росія  може  сподіватися 
на  блискуче  майбутнє,  якщо  в своїй  національній  політиці  юна  почне 
з того,  що  вже  довело  свою  практичну  непридатність  в Австрії:  з 
політики  поділу  націй  на  упривілейовані  та  нації  ‘другого  гатунку’  ”151. 

Справді,  революційна  Росія  втратила  1917  року  “своє  блискуче 
майбутнє”  великою  мірою  саме  тому,  що  Тимчасовий  уряд  не  зміг 
знайти  тобиз  уіуєпсіі  з національними  рухами  й не  одержав  підтримки 
з їхнього  боку. 

Хоча  Жаботинський  не  в усьому  погоджувався  з Дощовим,  але  в 
одному  він  поділяв  його  думку:  російське  суспільство  політично  й 
психологічно  не  підготоване  до  спокійного  й конструктивного  розг- 
ляду національних  проблем  імперії,  до  розуміння,  що  націоналізм 
неросійських  народів  - це  не  страшне  лихо,  на  зразок  епідемії  холери, 
і не  вигадка  купки  злоиавмисників,  а одна  з природних  і неминучих  у 
багатонаціональній  державі  проблем,  яка  може  й мусить  бути 
вирішена  шляхом  визнання  рівноправносте  всіх  народів.  Глузуючи  з 
“Замоскворіччя”,  під  яким  він  розумів  численні  російські  громадські 
кола,  Жаботинський  писав: 

“Існують  на  світі  страшні  слова  - ‘жупел’  і ‘метал’,  що  їх  деякі 
люди  бояться.  (...)  До  таких  страшних  слів  належить  ‘націоналізм’. 


103 


Замоскворіччя  здригається  від  цього  страхітливого  звуку  і гадає,  що 
саме  так  і треба  відповідно  до  останньої  європейської  моди.  Але  в 
Европі  про  неї  вже  дуже  давно  не  залишилося  й гадки”152. 

Саме  на  сторінках  журналу  “Украинская  жизнь”  Жаботинський, 
звертаючись  до  українського  національного  руху,  закликав  до  такого 
посилення  національних  рухів  в імперії,  щоб  російське  суспільство 
зрозуміло  вирішальне  значення  національних  проблем. 

“На  нас,  ‘інородців’,  (...)  покладено  обов’язок  довести  те,  що  ми 
вже  давно  знаємо  і що  раніше  або  пізніше  будуть  змушені  визнати  всі 
політичні  партії  Росії:  що  національне  питання  в цій  імперії  є 
проблемою  першої,  а не  другої  черги,  і притому  найважливішою  з усіх 
проблем,  набагато  важливішою,  ніж  аграрне  або  робітниче  питання,  і 
що  для  нас,  ‘інородців’,  весь  визвольний  рух,  уся  перспектива 
оновлення  Росії  має  сенс  і цінність  лише  такою  мірою,  якою  юна  несе 
нам  нашу  національну  свободу,  а поза  цією  умовою  нема  для  нас 
жадної  ‘спільної  справи’  і жадного  стимулу  для  союзної  боротьби”153. 

І тут  таки  Жаботинський  висловлює  думку,  яка  досі  залишається 
актуальною: 

“Ми,  ‘інородці’,  а не  хтось  інший,  мусимо  раз  і назавжди  пояснити 
ліберальній  Росії,  що  не  погодимося  поділити  спільну  боротьбу  на  два 
етапи:  спочатку  ‘конституція’,  а потім  ‘національне  питання’.  Бо  ми 
добре  знаємо  історію  і пам’ятаємо,  що  за  таких  випадків  ситі  відходять 
після  першого  етапу,  а голодним  доводиться  далі  протискатися  крізь 
стрій.  (...)  Національна  проблема  мусить  віднині  посісти  своє  місце  на 
чолі,  в центрі,  на  першому  пляні  російського  політичного  життя”154. 

Розпочавши  свою  статтю  “Про  російський  лібералізм”  полемікою 
з Дощовим,  Жаботинський  закінчив  її  закликом  до  “інтенсифікації 
національних  рухів”.  Очевидно,  це  й була  та  головна  думка,  яку  він 
бажав  висловити  читачам  українського  журналу. 

Говорячи  про  ставлення  різних  російських  кіл  до  національного 
питання,  не  можна  оминути  позиції  соціялістичних  та  соціял- 
демократичних  кіл  та  партій.  Російські  соціялісти  всіх  напрямків 
визнавали  національно-культурні  права  всіх  народів,  але  розглядали 
національне  питаньїя  як  другорядне,  підпорядковане  першорядному, 
з їхнього  погляду,  питанню  клясової  боротьби.  Межі,  в яких 
соціялісти  були  ладні  визнати  національні  права  неросійських  народів, 


104 


були  різні  - від  національно-територіяльної  автономії  ї аж  до  права  на 
цілковите  відокремлення  від  імперії.  Праю  нації  на  самовизначення  аж 
до  відокремлення  проголошували,  зокрема,  більшовики-лєнінці. 
Одначе,  як  довели  дальші  історичні  події,  вони  використовували  гасло 
права  націй  на  самовизначення  демагогічно,  аби  привернути  на  свій  бік 
національні  сили  неросійських  народів.  Після  захоплення  влади 
більшовики,  діючи  всупереч  своїм  власним  гаслам,  військовою  силою 
об’єднали  імперію,  яка  розпалася  внаслідок  революційних  подій. 
Щодо  російських  соціял-демократів  меншовиків,  то  вони  не  були 
послідовні  в національному  питанні  і часто  схилялися  до  позицій 
великодержавництва,  що  яскраво  виявилося  в роки  революції155. 

Не  дивно  за  таких  умов,  що  на  час  Шевченкового  ювілею  1911 
року  більша  частина  російської  преси  ставилася,  загалом,  не  при- 
хильно до  тих  українських  діячів,  які  в своїх  виступах  намагалися 
підкреслити  значення  Шевченка  як  українського  національного 
поета.  Російська  преса  взагалі  намагалася  не  надавати  занадто  ве- 
ликого значення  цьому  ювілеєві,  трактуючи  його  радше  як  третьо- 
рядну культурну  подію.  Природно,  що  українська  преса,  навпаки, 
намагалася  надати  ювілеєві  такого  розмаху,  щоб  він  став  фактором 
об’єднання  українських  національних  сил  і піднесення  української 
національної  свідомости.  Певна  річ,  українська  преса  при  тому  на- 
магалася викликати  росіян  на  дискусію.  Це  великою  мірою  вдалося,  і 
російська  преса  мусила  виступити  з цілою  низкою  дискусійних  статей. 
Загальний  тон  виступів  у поміркованій  ‘прогресивній’  пресі  був 
зверхньо-поблажливий:  о,  наші  молодші  брати  українці  бавляться  в 
свого  національного  поета;  поет,  може,  й непоганий  (хоча  йому,  певна 
річ,  дуже  далеко  до  великих  російських  поетів),  і ми  не  заважаємо 
їхнім  забавам,  але  кожна  культурна  й розумна  людина  знає,  що  існує 
єдина  велика  російська  культура,  а так  звана  українська  культура  - 
це  лише  другорядний  місцевий  феномен,  а почасти  - витвір  фантазії 
кількох  зарозумілих  провінційних  інтелігентів. 

Наполегливі  нагадування  з боку  української  преси,  що  права  націй 
у культурній  та  політичній  царинах  є такою  самою  невіддільною 
частиною  ліберально-демократичних  принципів,  як  і право  на  свободу 
слова,  спілок,  демонстрацій  та  страйків,  наштовхувалися  на  досить 
прозорі  натяки:  мовляв,  українцям  з їхньою  мужицькою  мовою  і 


105 


примітивною  культурою  нема  чого  пхатися  до  середовища  культур- 
них народів,  для  яких  існують  “прогресивні  принципи”.  Така  вибір- 
ковість у застосуванні  “прогресивних  принципів”  доводила  деяких 
українських  діячів  (зокрема,  Дмитра  Донцова)  мало  не  до  розпачу. 
Адже  вони,  як  правило,  свято  вірили  в ліберально-демократичні 
ідеали  і болюче  переживали  той  факт,  що  їхні  російські  ліберальні 
колеги  трактують  ці  ідеали  з позицій,  які,  на  думку  українців,  не  мають 
нічого  спільного  з прогресивністю,  але  мають  багато  спільного  з 
імперіалізмом. 

Українсько-російська  дискусія  вийшла  далеко  за  межі,  означені 
ювілеєм  Шевченка,  і перетворилася  на  дискусію  про  основи  організації 
російської  держави,  її  суспільного  життя  і державної  політики.  Ця 
українсько-російська  суперечка  могла  би  залишитися  в межах  взаємин 
між  східніми  слов’яна'ми,  якби  в ній  не  взяв  слова  Жаботинський. 
Його  участь  у дискусії  надала  їй  нового  звучання  і висунула  його  в 
коло  иайвидатніших  теоретиків  з національного  питання. 

Безпосереднім  приводом  для  втручання  з боку  Жаботинського 
були  виступи  Петра  Струве,  які  викликали  цілу  полемічну  зливу  в 
російській  та  українській  пресі. 

Пьотр  Бериґардович  Струве  (1870-1944)  був  видатним  російським 
ліберальним  діячем  німецького  походження.  Як  численні  інші 
зрусифіковані  німці,  він  був  палким  російським  патріотом  і рафі- 
нованим представником  російської  іьггелектуальної  еліти.  З кожного 
погляду,  це  була  видатна  особистість.  На  час  дискусії  з українського 
питання  Струве  встиг  пройти  досить  довгу  світоглядову  еволюцію  від 
марксизму  до  поміркованого  і навіть  дещо  консервативного  лібера- 
лізму. Бувши  видатним  членом  кадетської  партії,  він  видавав  поваж- 
ний московський  журнал  “Русская  мьюль”,  зі  сторінок  якого  і брав 
участь  у полеміці.  Струве  за  тих  часів  був  визнаний  за  одну  з найавто- 
ритетніших постатей  у російському  суспільстві,  і це  позначалося  на 
стилі  його  статей  - повільно-розважливих,  дещо  менторських,  зі  всіма 
ознаками  панської  шляхетности,  але  не  без  помітної  великодержавної, 
імперської  зарозумілости. 

Ставши  до  дискусії  з таким  великим  російським  “паном”,  Жабо- 
тиііський  використав  її  для  формулювання  й поширення  цілої  низки 
думок,  які  були  засадничими  в його  світогляді,  але  зовсім  не 


106 


відповідали  поглядам  Струве  та  його  середовища.  На  користь  Струве 
слід  зазначити,  що  він  не  лише  з цілковитою  повагою  поставився  до 
дискусії  з Жаботипським,  а навіть  надрукував  одну  з його  полемічних 
статей  - “Листи  про  національності  та  області.  Єврейство  та  його 
настрої”  - в своєму  журналі,  хоча  статтю  було  спрямовано  проти  його 

ПОЗИЦІЙ156. 

Вище  ми  в найзагальніших  рисах  змалювали  атмосферу,  що 
панувала  в російській  громадській  думці  в колі  питань,  що  стосувалися 
національної  проблематики.  У цій  атмосфері  Жаботинський  почав 
свій  “систематичний  наступ  у пресі”,  спрямований,  насамперед,  проти 
асиміляції.  Цей  “наступ”  не  обмежувався  полемікою  зі  Струве:  в той 
самий  період  Жаботинський  опублікував  чимало  статей,  які  були 
частиною  того  ж таки  “наступу”,  але  не  містили  полеміки  зі  Струве; 
однак  саме  ця  полеміка  була  центральною  і найвагомішою  частиною 
того,  що  Жаботинський  назвав  “наступом”.  Жаботинський  практично 
самотужки  провів  з єврейського  боку  цілу  кампанію  в пресі,  це  був 
могутній  творчий  вибух,  який  призвів  до  зформулювання  цілої 
с вітог л ядової  системи,  що  її  можна  назвати  “теорією  Жаботинського 
з національного  питання”. 

Що  полеміка  з Петром  Струве  справді  була  в центрі  уваги 
Жаботинського,  засвідчене,  крім  усього  іншого,  також  тим  фактом, 
що  вій  упродовж  років  безліч  разів  згадував  ім’я  Струве  в статтях, 
написаних  з різних  нагод. 

Якщо  казати  про  тон  та  стиль  цієї  полеміки,  то  Жаботинський 
тримався  притаманного  йому  м’якого  і толерантного  тону,  що,  однак, 
не  виключало  чіткого  й недвозначного  висловлювання  ідей  та  думок, 
які  різко  суперечили  поглядам  опонента.  При  тому  Жаботинський 
ввічливо  підкреслював  лібералізм  та  поступовість  Струве.  Ось  один 
із  прикладів  такого  чемного  реверансу  в бік  опонента: 

“...я  вважаю  за  дурість  і непристойність  нападати  на  ліберального 
автора  лише  через  те,  що  в окремих  питаннях  він  випадково  згідний  з 
тим  чи  тим  реакціонером”157. 

Одначе,  якби  Жаботинський  вважав,  що  погляди  Струве  є цілком 
випадкові  і не  характерні  для  ширших  російських  кіл  (і  не  лише  тих, 
що  їх  звуть  “реакційними),  він  ледве  чи  приділив  цій  дискусії  так 
багато  уваги.  Кінець-кінцем  Струве,  який  уперто  тримався  своїх  пог- 

107 

лядів, попри всі переконливі докази, що їх висували проти його позицій Жаботинський та інші (насамперед, українські) публіцисти, вичерпав терпіння і шанобливість Жаботинського. Улітку 1913 року в одній зі статей він ужив до Струве виразів, позбавлених будь-яких церемоніяльних реверансів:

“Не  треба  робити  висновків  про  всіх  людей  за  такими  винятковими 
зразками,  як  пан  Струве:  це  - теоретик  з народження,  який  конструює 
політику  дедуктивно  і сприймає  свої  абстракції  та  передбачешія  так, 
як  інші  люди  сприймають  факти;  проте,  фактів  він  цілковито  не 
сприймає...”158 

Та  обставина,  що  Жаботинський  врешті  вийшов  поза  рамки  свого 
гранично  ввічливого  стилю,  свідчить  про  те,  що  він  надзвичайно 
близько  до  серця  сприймав  тему,  як  він  висловився,  “кардинальної  для 
майбуття  Росії  проблеми  національностей”. 

Може  постати  питання:  Жаботинський  відомий  як  людина,  що 
присвятила  життя  єврейській  справі  і займалася  єврейською  проб- 
лематикою; чому  ж він  так  переймався  проблемами,  кардиналь- 
ними для  Росії? 

“...Коли  вже  суперечку  щодо  національної  культури  уведено  в 
межі  внутрішньої  бесіди  між  росіянами  та  українцями,  то  нам,  людям 
стороннім,  власне  нема  тут  чого  робити  - питання  вирішать  без  нас  і 
наших  порад  не  потребують”159. 

Втім,  справа  полягала,  очевидно,  в тому,  що  єврейську  проблему 
не  можна  було  позитивно  вирішити  без  загального  врегулювання 
проблеми  національних  прав  понад  сотні  народів,  які  перебували  в 
межах  імперії.  А що  врегулювання  національної  проблеми  було 
неможливе  поза  загальною  перебудовою  головних  суспільно-політич- 
них засад  царської  держави,  то  проблема  набувала  надзвичайно 
широкого  засягу  і не  могла  не  опинитися  в центрі  уваги  кожного 
політичного  діяча. 

Жаботинський  чудово  розумів,  як  далеко  сягає  значення  цієї 
проблеми,  що  видно  хоча  б з таких  його  слів: 

“Ця  суперечка  щодо  етнічної  природи  держави  російської,  щодо 
того,  чи  вважати  або  не  вважати  малоросів  та  білорусів  за  окремі  нації, 
щодо  того,  чи  бути  Росії  ‘національною  державою’,  чи  шляхи  її 
прямують  до  так  званого  НаїіопаІіШіепзіааі160,  - суперечка  ця  заслу- 


108 

говує  на  найповажніше,  на  найваговитіше,  якщо  можна  так  вис- 
ловитися, обговорення.  І я глибоко  переконаний,  що  поступово  вона 
й стане  в усій  поважній  російській  публіцистиці  предметом  саме 
такого  обговорення.  Бо  питання  про  національності  є для  Росії 
кардинальним  питанням  її  майбуття,  важливішим,  засадничішим  від 
усіх  інших  політичних  або  навіть  соціяльних  проблем,  включно  навіть 
з аграрною  реформою.  (...)  Був  час,  коли  і в Австрії  думали,  ніби 
національна  проблема  - це  другорядна  дрібниця,  яка  скромно 
відходить  з авансцени,  щойно  на  сцену  виходять  ‘справжні’  інтереси, 
особливо  - економічні.  А життя  довело,  що  все  буття  держави,  наче 
довкола  вісі,  приречене  обертатися  довкола  проблеми  націо- 
нальностей, і врешті-решт  навіть  соціял-демократія  почала  грунтовно 
розколюватися  саме  по  швах  національних  поділів.  Від  долі  не  втекла 
Авс  трія,  від  долі  не  втечуть  і її  сусіди”161. 

Історія  показала,  що  Росія  на  якийсь  час  втекла  від  долі  всіх 
багатонаціональних  імперій,  прийнявши  комуністичну  диктатуру  - ще 
багато  жорстокішу,  ніж  колишня  царська  влада.  Але  це  ще  не  був 
кінець  історії. 

Проте  повернімося  до  січня  1911  року,  коли  в часописі  Петра 
Сгруве  “Русская  мьюль”  опубліковано  статтю  Жаботинського  “Листи 
про  національності  та  області.  Єврейство  та  його  настрої”.  Стаття, 
очевидно,  не  перебувала  цілком  у річищі  “наступу  проти  асиміляції”, 
бо  була  призначена  для  російського  читача  і розповідала  про  розвиток 
і стан  політичних  та  громадських  рухів  у єврейському  середовищі, 
тобто  про  речі,  добре  відомі  єврейському  читачеві,  але  набагато  менше 
відомі  російським  читачам  “щомісячного  літературно-політичного 
видання”,  як  називав  себе  на  обкладинці  кожного  числа  часопис  Петра 
Сгруве. 

Розповівши  у статті  про  шумування  єврейських  громадсько- 
політичних  сил,  Жаботинський  перейшов  до  прикінцевої  частини  - 
своєрідної  післямови,  яку  розпочав  словами:  “Усе  це  - сучасне. 
Питання  про  майбутнє  - це  зовсім  інше  питання”.  Далі  він  розвинув 
думку  щодо  майбутнього  Росії,  від  якого,  природно,  залежить 
майбутнє  і єврейства  в Російській  імперії.  Саме  ця  частина  статті 
викликала  різкі  заперечення  з боку  Струве,  що  й призвело  до 
полеміки. 


109 


Свою  засадничу  думку  щодо  дальшої  долі  народів  імперії  Жабо- 
тинський  цього  разу  зформулював  так: 

“Питання  про  те,  чи  судилося  російському  єврейству  асимілю- 
ватися, чи  судилося  розвиватися  як  окремій  національності,  залежить 
головно  від  загального  питання  ось  про  що:  куди  прямують  шляхи 
розвитку  Росії  - до  національної  (тобто  однонаціональної,  - І.К.) 
держави  чи  до  ‘держави  національностей’?  В одномовній  державі 
племінна  меншість,  особливо  - розпорошена,  неминуче  асимілюється 
раніше  або  пізніше.  Цілком  інакше  складеться  її  доля  в такій  країні, 
де  вільно  розвиваються  кілька  національностей,  кілька  мов”162. 

Таким  чином,  Жаботинський  тут  однозначно  пов’язав  можли- 
вість вільного  культурно-національного  розвитку  єврейства  в імперії 
з таким  самим  розвитком  інших  народів. 

У післямові  до  статті  Жаботинський  водночас  виступає  проти 
асиміляції,  але  робить  це  в такий  спосіб,  який  просто  не  міг  не  розд- 
ратувати патриціянську  свідомість  Струве,  гордого  зі  своєї  належ- 
ности  до  еліти  імперського  народу.  Думка,  що  Росія  має  бути  не 
національною  (тобто,  російською)  державою,  а “державою  націо- 
нальностей”, де  на  засадах  рівности  вільно  розвиватимуться  багато 
націй  і багато  мов,  - така  думка  не  могла  не  викликати  заперечень  з 
боку  Струве. 

До  того  Жаботинський  ще  й згадав  далі  про  українців  та  білорусів 
як  про  окремі  нації,  тобто  зачепив  найвразливіше  місце  в душі  російсь- 
кого великодержавника,  для  якого  Україна  - це  найстаровинніша 
частина  Росії,  а Київ  - “мати  міст  руських”. 

Річард  Пайпс  у своєму  двотомному  дослідженні,  присвяченому 
Струве,  зазначає:  “Україна  завжди  була  слабиною  Струве”163.  Це 
справді  так.  Безкомпромісна  позиція  Струве  у питанні  щодо  куль- 
турної єдности  імперії  - звичайно,  на  ґрунті  російської  культури  - була 
набагато  рішучішою,  ніж  позиція  керівництва  кадетської  партії,  яка 
на  той  час  не  могла  рішуче  нехтувати  національними  прагненнями 
неросійських  народів,  щоб  не  втратити  свій  вплив  у неросійських 
частинах  імперії.  І коли  партія  кадетів  вагалася,  намагаючись  поєд- 
нати великодержавність  із  увагою  до  вимог  неросійських  окраїн 
держави,  то  Струве  не  припускав  жадних  хитань  і компромісів  і до 
кінця  свого  життя  наполягав  на  єдності  імперії  на  підставі  цілковитої 


ПО 


культурної  гегемонії  росіян.  А оскільки  Україна  була  найважливішою 
неросійською  частиною  імперії  і її  русифікація  була  би  вирішальною 
перемогою  ідеї  російського  великодержавництва,  то  вона  й стала 
“слабиною”  Струве164. 

Жаботинський  тримався  іншого  погляду.  Участь  євреїв  у насиль- 
ницькій русифікації  неросіян  він  вважав  не  лише  неетичною,  але 
також  непередбачливою  поведінкою  з погляду  імовірного  дальшого 
розвитку  подій  в імперії.  Він  писав  у журналі  Петра  Струве: 

“У  Росії  (...)  євреї  живуть  масами  серед  малоросів,  білорусів, 
поляків,  литовців,  молдаван;  найменше  вони  дотикаються  саме 
великоросів.  Таким  чином,  навіть  сприймаючи  обрусіння,  євреї  в суті 
асимілювалися  би  не  з більшістю,  що  їх  оточує,  а з народом,  який  у 
смузі  осілости  сам  становить  кількісно  слабку,  розкидану  меншість  і 
нині  домінує  лише  завдяки  державному  насильству.  В разі  ліквідації 
цього  останнього  місцеві  національні  культури,  розвиваючись  і 
змагаючись,  примусять  і єврейство  остаточно  виділитися  в окрему 
культурну  групу.  Тут  діятиме  не  лише  привабливість  прикладу  (...)  - 
тут  діятиме  імпульс  конечности,  чуття  політичного  самозбе- 
реження”165. 

Отже,  євреї,  живучи  серед  неросійських  народів,  не  мають 
асимілюватися  ані  в російській,  ані  в місцевій  культурі,  а мають 
залишатися  в межах  власної  культури.  Коли  цю  думку  Жаботинський 
адресував  євреям,  вони  сприймали  її  як  заклик  до  національного 
самозбереження;  українські  національно-демократичні  кола  сприй- 
мали цю  думку  зі  зрозумінням  і симпатією,  бо  вони  зверталися  до  свого 
народу  з аналогічним  закликом.  Але  в російському  журналі  ця  думка 
могла  бути  сприйнята  читачами  як  заклик  до  поділу  імперії.  “В  разі 
ліквідації  державного  насильства”  стануться  певні  культурно-на- 
ціональні зміни,  - передбачає  Жаботинський.  Що  це  означає?  Не 
важко  зрозуміти,  що  гака  багатонаціональна  імперія,  як  Російська, 
може  зберегти  свою  територіяльну  єдність  насамперед  і переважно  за 
допомогою  державного  насильства.  Ліквідація  насильства  - це 
ліквідація  імперії,  - так  мусила  це  зрозуміти  кожна  людина,  обізнана 
з проблемами  Росії,  і саме  так  зрозумів  це  Струве.  І це  незалежно  від 
того,  що  Жаботинський  ніде  і ніколи  прямо  не  казав  про  бажаність 
поділу  імперії,  а завжди  підкреслював  лише  конечність  вільного  й 


111 


самостійного  культурно-національного  і автономно-політичного  роз- 
витку всіх  народів.  Але  важко  припустити,  що  він  не  розумів,  що  такий 
вільний  розвиток  народів,  а особливо  за  умови  ліквідації  державного 
насильства,  неминуче  призведе  до  розвалу  імперії. 

Далі  у статті  в журналі  “Русская  мьісль”  Жаботинський  наго- 
лошує на  думці,  яку  він  багато  разів  висловлював  з різних  нагод 
(зокрема,  з цією  думкою  ми  кілька  разів  зустрінемося  в статтях,  які 
пізніше  ввійшли  до  збірки  “Фейлетони”):  євреї,  якщо  вони  висту- 
патимуть на  неросійських  теренах  у ролі  русифікаторів,  наражати- 
муться на  поважні  небезпеки. 

“У  такому  мішаному  середовищі,  яким  є кожна  губернія  смуги 
осілости,  прилучитися  до  якої-небудь  однієї  з сусідніх  культур 
означало  би  провокувати  антисемітизм  серед  решти  сусідів;  ще 
небезпечніше  було  би  взяти  на  себе  ролю  мало  не  єдиних  на  цілий  край 
носіїв  великоруської  культури  - це  дорівнювало  би  викликові,  кине- 
ному  відразу  всьому  місцевому  населенню.  Уже  й тепер  українська 
преса  різко  протестує  проти  русифікаторської  ролі,  що  її  несвідомо 
відіграє  засимільована  єврейська  інтелігенція  по  містах  південно- 
західнього  краю;  поляки  й литовці  прямо  звинувачують  євреїв  у 
русифікації  Вільни,  і в цьому  є багато  правди.  У той  момент,  коли  всі 
ці  народності  одержать  свою  частку  впливу  на  крайові  справи,  навіть 
переконаним  єврейським  асиміляторам,  якщо  такі  знайдуться,  дове- 
деться відступити  і,  якщо  не  з безпосереднього  переконання,  то  шля- 
хом виключення,  спинитися  на  єдино  можливому  виході  - на  виок- 
ремленні єврейства  в осібну  культурну  одиницю”166. 

Наприкінці  статті  Жаботинський,  наче  провокуючи  Петра  Сгруве 
на  відповідь,  зазначив:  він  свідомий  того,  що  його  позиція  цілковито 
суперечить  позиції  головного  редактора  журналу.  І наче  для  того,  щоб 
остаточно  роздратувати  Струве,  Жаботинський  додає  до  статті 
прикінцевий  акорд: 

“...народність,  що  її  мова  зветься  російською,  становить,  за  без- 
перечно перебільшеними  даними  перепису  1897  року,  лише  43  від- 
сотки-населення  імперії.  Це  багато,  але  цього  не  досить  для  того,  щоб 
усі  інші,  - ‘інородці’  - добровільно  погодилися  на  ролю  безплатного 
додатку  до  великоруської  народносте.  Ставлячись  із  найглибшою 
повагою  до  цієї  народносте  та  до  її  могутньої  культури,  бажаючи  й 


112 


далі  жити  з нею  у тісному  наближенні  духовного  обміну,  вони,  одначе, 
вважають,  що  природною  дідизною  цієї  культури  є межі  етног- 
рафічної Великоросії,  і якщо  нині  це  не  так,  то  причиною  є,  головно, 
споконвічне  насильство  й безправ’я.  Ми,  ‘інородці’,  передбачаємо 
лише  одну  з двох  можливостей:  або  в Росії  ніколи  не  буде  свободи  й 
права,  або  кожен  із  нас  свідомо  використає  свободу  й право  насамперед 
для  розвитку  своєї  самобутньої  національної  особистосте  і для 
емансипації  від  чужої  культури.  Або  Росія  піде  шляхом  національної 
децентралізації,  або  в ній  буде  немисленною  жадна  засада  демократії, 
починаючи  від  загального  виборчого  права.  Для  Росії  прогрес  і 
НабопаІіШІеп^ааі:  - синоніми,  і кожна  спроба  перескочити  через  цю 
істину,  усталити  в державі  міцний  порядок  попри  волю  і свідомість 
трьох  п’ятих  частин  населення  закінчиться  крахом.  Так  вважають 
‘інородницькі’  націоналісти,  і не  лише  вони;  а хто  має  рацію,  відповість 
майбутнє”167. 

Майбутнє  показало,  що  в Російській  імперії,  хоч  би  під  яким  ім’ям 
вона  існувала,  проблема  свободи  і людських  прав  справді  невіддільна 
від  проблеми  національних  прав  неросійських  народів.  І коли  марк- 
систи писали,  що  не  може  бути  вільним  народ,  який  поневолює  інші 
народи,  це  був  той  досить  рідкісний  випадок,  коли  вони  цілковито 
мали  рацію.  Мабуть,  тому,  що  ця  думка,  яку  так  часто  повторювали 
марксисти,  в ґрунті  речі  не  є марксистською:  адже  в ній  ідеться  про 
національні,  а не  клясові  чи  економічні  категорії.  Майже  всюди,  де 
марксисти  прийшли  до  влади,  вони  фактично  відкидали  політику 
національної  рівноправносте,  тим  самим  доводячи  її  невластивість 
їхній  ідеології. 

Цікавою  є фраза  Жаботинського  про  найглибшу  повагу  до  ро- 
сійського народу  та  його  національної  культури.  Чи  це  лише  чергова 
данина  ввічливосте  російському  журналові  та  його  читачам?  Мабуть, 
ні.  Жаботииський,  як  про  це  свідчать  його  твори,  з однаковою  повагою 
ставився  до  всіх  народів  та  їхніх  національних  культур,  і росіяни, 
звісно,  не  становили  винятку.  Розглядаючи  питання  щодо  май- 
бутнього Росії,  Жаботииський  й на  мить  не  втрачав  доброзичливого, 
дружнього  ставлення  до  російського  народу.  Проте,  на  відміну  від 
Струве  та  інших  російських  великодержавників,  він  не  ототожнював 
інтересів  російського  народу  з інтересами  російського  імперіялізму. 


5-137 


113 


Попри  всю  недвозначність  своєї  позиції,  Жаботинський  із  такою 
тактовністю  і гідністю  її  обгрунтовував,  що  навіть  найзапекліші  при- 
хильники російського  великодержавництва  не  закидають  (принаймні, 
досі  не  закидали,  наскільки  відомо)  йому  антиросійської  спрямова- 
ности,  тим  більше,  що  він  був  свого  часу  досить  помітним  російським 
письменником  і своїм  літературним  доробком  збагатив  російську 
культуру. 

Очевидно,  і Пьотр  Струве  розумів  місце  і значення  Жабо- 
тинського  в суспільному  та  культурному  житті,  оскільки  він  прийняв 
виклик  - опублікував  його  статтю  і дав  відповідь  у тому  ж таки  числі 
журналу.  Щоправда,  відповідь  була  вельми  коротка  - 4 журнальні 
сторінки  порівняно  з 20  сторінками  статті  Жаботинського.  Та  коли 
врахувати,  що  Струве  відповів  фактично  не  на  всю  статтю,  а лише  на 
її  останні  2 сторінки  - па  “післямову”,  то  відповідь  можна  вважати  за 
докладну. 

Струве  висловив  думку,  яка  була  і залишається  сгебо  численних 
російських  націоналістичних  авторів:  існує  єдина  російська  нація  і 
єдина  російська  культура,  яка  об’єднує  три  східньослов’янські  народи 
- великоруський,  український  та  білоруський.  Ці  три  частини  “єдиного 
російського  народу”  разом  становлять  дві  третини  населення  імперії. 
Українська  та  білоруська  культури  та  мови,  веде  далі  Струве,  - це 
лише  місцеві,  “діялектні”  відгалуження  російської  культури,  і лише 
великоруська  культура  уособлює  єдину  культуру  всіх  східних  сло- 
в’ян. Ідучи  ще  далі,  Струве  доводив,  що  на  терені  імперії  є лише  дві 
області,  які  можуть  розраховувати  на  автономне  культурне  існування: 
Царство  Польське  (так  тоді  звалася  частина  Польщі,  яка  входила  до 
складу  Російської  імперії)  та  Фінляндія.  Усі  інші  народи,  включно  з 
мусулманськими,  врешті-решт  муситимуть  приєднатися  до  російської 
культури.  “...Де  в Росії  є культури,  - запитує  Струве,  - які  можуть 
протистояти  російській  культурі  як  об’єктивно  рівноцінні  сили  і, 
найголовніше,  як  такі,  що  могли  би  крокувати  вперед,  не  спираючись 
на  російську  культуру  і тим  самим  не  підкоряючись  у певному  сенсі  її 
гегемонії?”168 

Таким  чином,  Струве  вказав  усім  народам  імперії  на  їхнє  місце  - у 
передпокої  панської  нації  і панівної  культури.  Петрові  Струве  не 
можна  відмовити  у доброму  політичному  чутті:  він  точно  визначив,  які 


114 


саме  народи  - поляки  та  фіни  - будуть  здатні  вислизнути  з імперських 
обіймів.  Але  це  чуття  - суто  політичне  і не  має  нічого  спільного  з 
проблемою  національних  культур.  Адже  не  можна  не  визнати  (за  всієї 
поваги  до  культури  Фінляндії),  що  культури  деяких  інших  народів 
імперії  - наприклад,  вірменів  або  грузин,  набагато  давніші  й роз- 
виненіші  від  фінської,  та  й українська  культура  ледве  чи  поступається 
фінській  і є давнішою  від  неї. 

Побіжно  Струве  зачепив  і єврейське  питання.  Він  зазначив,  що 
єврейські  культурно-національні  та  релігійні  межі  занадто  вузькі  для 
визначної  культурної  творчости,  і все  визначне,  що  створили  євреї, 
виникло  в діяспорі  під  впливом  інших  народів.  Струве,  як  здається, 
відчував  деяку  ніяковість  від  того  факту,  що  Біблія,  покладена  в 
основу  всієї  західньої  цивілізації,  створена  євреями,  при  тому  не  в 
діяспорі  і не  під  чужим  впливом.  Можна  не  сумнівтися,  що  якби 
існувало  якесь  російське  джерело,  яке  справило  визначальний  вплив 
на  європейську  чи  світову  культуру,  Струве  не  забув  би  про  нього 
згадати  і навіть  зробив  би  головним  доказом  у своїй  концепції 
наднаціонального  значення  російської  культури.  Але  про  Біблію  він 
“забув”. 

Щодо  української  культури  Струве  висловився  так: 

“Я  глибоко  перекопаний,  що,  наприклад,  створення  середньої  та 
вищої  школи  малоросійською  мовою  було  би  штучною  і нічим  не 
виправданою  витратою  психічних  сил  населення.  Бож  історичне 
співвідношення  між  російською  (‘великоруською’)  і малоросійською 
культурою  склалося  так,  що  ‘руський’  (=  ‘великорос’)  може  бути 
культурним  учасником  національного  життя  і освіченою  людиною, 
зовсім  не  розуміючи  малоросійської  мови,  але  ‘малорос’,  який  не 
розуміє  російської  мови,  просто  ще  неписьменний  у національному  та 
державному  сенсах,  ще  не  прочитав  національно-державного  букваря. 

Хоч  би  як  ми  ставилися  до  цього  створеного  всією  історією  Росії 
стану  речей,  але  заперечувати  його  означало  би  заперечувати  очевидні 
для  всіх  факти. 

Саме  в цих  фактах  містяться  елементи  вирішення  питання  про  те: 
що  таке  Росія”169. 

Цими  словами  Струве  закінчив  свою  відповідь  Жаботинському, 
стисло,  але  досить  вичерпно  виклавши  основи  російського  великодер-


115 


жавпицтва.  Як  усі  великодержавники,  він  старанно  промовчав  ту 
обставину,  що  ‘‘створений  всією  історією  Росії  стан  речей”  виник  у 
наслідок  кількох  сторіч  кривавого  насильства  і з кожного  погляду  не 
є природний. 

Т аким  був  перший  акт  полеміки,  який  дав  Жаботинському  нагоду 
висловити  в пресі  систему  думок  щодо  національного  питання  в Росії. 
У статті  “Листи  про  національності  та  області.  Єврейство  та  його 
настрої”  усі  головні  елементи  цієї  системи  містилися  в зародку,  але 
трохи  пізніше  Жаботипський  докладно  зформулював  це  в низці  інших 
статей.  А що  ювілей  Шевченка  давав  привід  пов’язати  всю  проблему 
з українським  питанням  і єврейсько-українськими  взаєминами  (не 
забуваймо,  що  серед  українців  жила  на  той  час  мало  не  третина 
тодішнього  світового  єврейства),  то  саме  українському  питанню 
Жаботинський  присвятив  переважну  частину  свого  дальшого  дія  логу 
зі  Струве  і значну  частину  своїх  писань  між  1910  та  1914  роками. 

Ці  писання,  як  правило,  стосувалися  національної  проблеми 
взагалі  і ставлення  до  українського  питання  зокрема,  але  лише  в 
березні  1913  року  в статті  “Відсіч”  (“Отпор”)  Жаботинський  за- 
торкнув  дуже  важливу  для  розуміння  його  позиції  тему  ставлення 
керівників  українського  національного  руху  до  євреїв  та  єврейського 
питання.  Варто,  порушивши  хронологічність,  звернутися  до  цієї 
статті,  - надто  промовисто  пояснює  вона  причину  особливої  при- 
хильносте Жаботинського  до  українства.  У ній  ідеться,  головно,  про 
польсько-єврейські  взаємини,  але  Жаботинський  наводить  приклад 
ставлення  українських  національно-патріотичних  сил  до  єврейства  як 
позитивний  зразок  на  противагу  до  негативного  ставлення  польських 
національних  кіл.  Вій  пише: 

“Я  радив  і раджу  єврейству  Півдня  дуже  й дуже  зважити  на  те, 
що  українці-піонери  вбачають  в обрусілих  євреях  головних  руси- 
фікаторів міської  України.  Але  чому  треба  з цим  рахуватися?  Аж  ніяк 
не  тому,  що  обрусілий  єврей  у Полтаві  не  має  морального  права 
розмовляти,  читати  й слухати  драму  по-російськи.  А тому  і лише 
тому,  що  керівні  партії  національного  українства  визнають  право 
євреїв  па  єврейську  національну  культуру.  Протестуючи  проти 
обрусіння  євреїв,  вони  не  вимагають  від  нас  перетворитися  на 
малоросів  і вітають  кожний  проблиск  націоналізації  єврейства.  Ця 


116 


позиція  цілковито  коректна.  Ці  люди  - принаймні,  тепер  - розгля- 
дають нас,  як  рівноцінний  народ  - на  грунті  добросусідського  спів- 
життя. А коли  йдеться  про  добросусідські  взаємини,  тоді  слід,  і дуже 
слід  рахуватися  з тим,  що  для  доброго  сусіди  є неприємною  або 
незручною  навіть  така  моя  дія,  на  яку  я маю  цілковите  моральне 
право”170. 

Тут  висловлено  позицію,  яка  в Жаботинського  є основною: 
взаємини  єврейства  з неєврейським  оточенням  слід  будувати  на  засадах 
добросусідства  й взаєм пости  за  обов’язкового  обопільного  визнання 
національних  інтересів,  цілковитої  відмови  від  припущення,  що  існує 
панівна  більшість  і підпорядкована  меншість.  Питання  розглядається 
- і це  надзвичайно  типово  для  Жаботинського  - в площині  націо- 
нального суверенітету,  рівноправносте,  взаємної  доброзичливосте  й 
адекватної  поведінки.  Нема  сумніву,  що  Жаботинський  не  лише 
ставився  з симпатією  до  українських  національно-патріотичних  сил,  а 
й цілковито  поділяв  їхні  політичні  принципи  в тому,  що  стосується 
найширшої  демократії  і забезпечення  національних  прав  усіх  народів. 
Очевидно,  Жаботинський  покладав  надії  на  те,  що  українські 
національно-демократичні  партії,  прийшовши  в майбутньому  до  влади 
в Україні  за  умов  її  широкої  автономії  або  й цілковитої  самостійносте, 
забезпечать  національні  права  та  інтереси  єврейської  меншосте.  І не 
лише  сподівався:  своїми  виступами  з української  проблеми  та  ук- 
раїнсько-єврейських взаємин  він  намагався  підготувати  найсприят- 
ливішу атмосферу  для  такого  майбутнього  розвитку  ситуації.  Одначе, 
як  ми  побачимо  далі,  вій  передбачав  і небезпеку  загрозливого  для 
єврейства  розвитку  подій  в Україні. 

Отже,  стаття  “Відсіч”  містить  ніби  “моментальний  знімок”  того- 
часного стану  українсько-єврейських  взаємин  на  поземі  національно- 
демократичних  кіл  обох  народів,  і цей  “знімок”  (“принаймні,  тепер”, 
підкреслює  Жаботинський)  виявляється  таким,  що  викликає  світлі 
надії  на  майбутню  співпрацю  обох  народів  та  їхніх  керівних  політичних 
та  культурних  сил.  У той  час,  коли  російські  шовіністичні  сили 
роздмухували  й підбурювали  шалений  антисемітизм,  а українська 
національно  свідома  інтелігенція,  навпаки,  виступала  на  оборону 
національних  прав  усіх  народів  імперії,  включно  з євреями,  здавалося, 
що  саме  Україна  в майбутньому  стане  найвірнішою  союзницею  єв- 


117 


рейського  народу  в боротьбі  за  його  національні  цілі.  Перспектива 
масових  єврейських  погромів  в Україні,  хоча  Жаботинський,  як  ми 
побачимо,  з тривогою  передбачав  і її,  здавалася  тоді  не  занадто 
імовірною. 

Розуміння  близькости  ідейних  засад  українського  та  єврейського 
національних  рухів  надихало  Жаботинського,  коли  він  у своїх  статтях 
беззастережно  підтримав  українські  національні  вимоги.  Логіка  націо- 
нальної боротьби  в державі,  яка  не  бажала  визнавати  прав  неро- 
сійських народів,  неминуче  привела  до  розуміння  спільносте  інтересів 
тих  національних  сил  різних  народів,  які  ладні  визнавати  права  своїх 
сусідів. 

Ми  вже  згадували  статтю  Жаботинського  “Про  мови  та  інше”, 
вперше  опубліковану  в січні  191 1 року  в газеті  “Одесские  новости”,  а 
потім  - у збірці  “Фейлетони”.  Це  “відповідь  на  відповідь”  - тобто 
продовження  дискусії,  розпочатої  “Листами  про  національності  та 
області”  та  відповіддю  Петра  Струве. 

У статті  “Про  мови  та  інше”  Жаботинський  розбиває  аргументи 
Струве  щодо  наявносте  єдиної  культури  трьох  східньослов’янських 
народів  - росіян,  українців  і білорусів.  Засилля  російської  культури  у 
великих  містах  України,  Білорусі  та  деяких  інших  неросійських  об- 
ластей, доводить  Жаботинський,  не  свідчення  того,  що  всі  народи 
визнають  що  культуру  за  вищу  або  за  свою  рідну,  а наслідок  ба- 
гатовікового насильства,  примусових  обмежень  розвитку  місцевих 
культур  і мов,  тобто  - наслідок  імперської  тиранії.  Українці  та 
білоруси  мають  власну  національну  свідомість  і жадним  чином  не 
ототожнюють  себе  з росіянами.  Для  них  приєднання  до  російської 
культури  і перехід  на  російську  мову  - цілком  штучний  процес,  який 
може  відбуватися  лише  завдяки  прямому  та  посередньому  втручанню 
імперської  влади  - за  допомогою  “урядника”  (поліційного  чиновника). 
Застосування  Жаботинським  слова  “урядник”  як  символу  російсь- 
кого безправ’я  та  урядової  сваволі  легко  зрозуміти,  якщо  взяти  до 
уваги,  що  саме  в такому  сенсі  це  слово  застосовувалося  на  той  час 
усією  прогресивною  публіцистикою.  Жаботинський  пише: 

“...існує  - застосую  вираз  П.Б.Струве  - ‘якась  вперта  традиція’ 
цілковиго  змішувати  в одну  купу  під  словом  ‘руський’  три  народи,  що 
відрізняються  один  від  одного  мовою,  історією,  темпераментом,  фізич- 


118 


ним  типом,  внутрішньою  індивідуальністю,  побутом  та  суспільним 
устроєм”171. 

Що  доля  імперії  величезною  мірою  залежить  від  позиції  українсь- 
кого народу,  від  його  рішучости  залишитися  самим  собою  - це  для 
Жаботинського  самозрозуміло.  І це  розуміють,  твердить  він,  також  і 
російські  великодержавники,  попри  всю  їхню  фразеологію  про 
“єдиний  руський  народ”. 

“...Можна  сміливо  твердити,  що  вирішення  суперечки  щодо  націо- 
нального характеру  Росії  майже  цілковито  залежить  від  позиції,  яку 
посідатиме  тридцятимільйонний  український  народ.  Якщо  він  по- 
годиться обрусіти  - Росія  піде  одним  шляхом,  не  погодиться  - вона 
муситиме  піти  іншим  шляхом.  Це  чудово  зрозуміли  праві  в Державній 
Думі.  Коли  вирішували  питання  щодо  мови  інородницької  школи, 
вони,  задля  сміху,  голосували  навіть  за  якихось  ‘шайтанів’  та  ‘ка- 
занських греків’,  вони  навіть  не  здійняли  рук  проти  єврейської  мови, 
бажаючи,  очевидно,  зробити  законопроект  ненавидженим  і неприй- 
нятним для  начальства;  але  щойно  дійшло  до  української  мови,  вони 
відкинули  і блазнювання,  і хитромудрі  розрахунки  і просто  піднесли 
руки  проти,  бо  відчули,  що  тут  - найнебезпечніше  місце,  вирішаль- 
ний крок,  коли  не  доводиться  ані  жартів  жартувати,  ані  лукаво  муд- 
рувати”172. 

Фактично  в статті  “Про  мови  та  інше”  Жаботинський  цілковито 
приєднався  до  всіх  аргументів,  що  їх  звичайно  застосовували  на 
оборону  своїх  позицій  українські  національно  настроєні  публіцисти. 
Він  навіть  навів  досить  довгу  цитату  з Михайла  Грушевського  щодо 
кількасотрічних  зусиль  російської  імперської  влади  знищити 
українську  мову  та  культуру.  І не  лише  цитує  Грушевського,  а й 
доповнює  його  переліком  антиукраїнських  заходів  влади,  починаючи 
від  середини  XIX  сторіччя:  укази  про  обмеження  вживання  ук- 
раїнської мови  (“Валуєвський  циркуляр”  1863  року  та  Емський  указ 
1876  року),  боротьба  проти  “хохломанії”  та  “сепаратизму”  тощо. 
Безперечно,  що  як  у цій  статті,  так  і в усьому  циклі,  присвяченому 
полеміці  зі  Струве  та  ювілеєві  Шевченка,  Жаботинський  “тримає 
єдиний  фронт”  з українською  національно-демократичною  пресою. 

У кращих  місцях  статті  Жаботинський  сягає  не  лише  публіцис- 
тичних, а й художніх  вершин.  Либонь,  ця  тема  так  глибоко  зачіпала 


119 


його  душевні  струни,  що  викликала  мистецьке  надхнення.  Говорячи 
про  долю  української  культури  та  про  заперечення  Струве  проти  роз- 
витку культур  неросійських  народів  імперії,  він  пише: 

“Найкраще,  найчудовіше  в світовій  культурі  - саме  її  різнома- 
нітність. Кожна  історична  нація  внесла  до  неї  свої  особливості,  не- 
підробно-своєрідні внески,  і в цій  незчисленній  силі  форм,  а не  в 
кількості  результатів  полягає  головне  багатство  людської  цивілізації. 
Якби  маленький  двомільйонний  народ,  що  населює  Норвегію, 
послухався  би  свого  часу  Струве  і замість  ‘витрачати’  сили  на 
створення  власної  культури,  записався  б в німці,  - то  в підручнику 
німецької  словесносте  було  б на  кілька  імен  більше,  але  не  було  б у 
свггі  того  абсолютно  своєрідного,  особливо  духмяного,  індивідуально 
цінного  Божого  букету,  що  зветься  норвезькою  літературою”173. 

На  закінчення  статті  Жаботинський  висловив  думку  - одну  із 
засадничих  його  думок,  - що  право  кожного  народу  на  самобутню 
культуру  визначається  не  теоріями  (маючи  цього  разу  па  увазі 
“теорію”  Струве  про  панівну  ролю  російської  культури),  а волею  до 
національного  буття.  “Наявність  цієї  волі  виявили  і малороси,  і 
білоруси,  і всі  інші  незчисленні  й незліченні  народи  російської 
держави;  а все  інше  довершить  час”174. 

Порівняння  аргументів  Струве  і Жаботинського  за  умови  мак- 
симальної наукової  безсторонносте  примушує  визнати,  що  рацію  мав 
Жаботинський.  Мабуть,  саме  так  розцінили  підсумок  цього  діялогу 
всі  читачі,  крім  хібащо  безнадійно  уражених  російським  великодер- 
жавницьким комплексом.  На  цьому,  здається,  можна  було  поставити 
крапку,  але  проблема,  очевидно,  здавалася  Жаботинському  занадто 
важливою,  щоб  припинити  розмову  в самому  її  початку.  Уже  за  місяць 
після  статті  “Про  мови  та  інше”  в газеті  “Одесские  новости”  з’яв- 
ляється стаття  Жаботинського  “Наука  з Шевченкового  ювілею”,  яка 
стала  центральною  подією  в дискусії  довкола  ювілею  і витримала 
кілька  перевидань,  зокрема,  у збірці  “Фейлетони”175. 

Що  ж це  за  “наука”,  яку  дає  відзначення  Шевченкового  ювілею,  і 
для  кого  ця  наука? 

Жаботинський  доводить,  що  російська  та  єврейська  громадсь- 
кість, беручи  участь  у шануванні  Шевченка  або  “відгукуючись”,  за 
його  виразом,  на  нього,  вкрай  непослідовна  і не  робить  висновків,  які 


120 


є конечні  і навіть  самозрозумілі.  Визнаючи  поетичний  геній  поета, 
більша  частина  громадськосте  абсолютно  не  замислюється  над  питан- 
ням: чим  був  і залишається  Шевченко  в культурній  та  політичній 
ситуації  царської  імперії?  чому  він  писав  по-українськи  і які  висновки 
випливають  з цього  факту?  чи  може  мати  свого  великого  націо- 
нального поета  і національного  пророка  не  окрема  нація,  а частина 
російської  нації,  за  яку  вважають  українців  російські  націоналісти? 

Сівши  у цій  статті  на  свого  улюбленого  “коника”  - питання  про 
оборону  кожної  національної  культури  як  неповторного  і незамінного 
складника  у мозаїці  світової  культури  - Жаботинський  надав  статті 
характеру  палкого  моиолога  на  користь  “могутнього  побратима, 
другого  за  силою  в цій  імперії”  - українського  народу  та  його 
національної  культури.  За  умов,  коли  єврейська  інтелігенція  масою 
сприймала  російську  культуру  разом  із  багатьма  властивими  росіянам 
уявленнями  та  упередженнями,  рішучий  виступ  Жаботинського  на 
користь  українства  шокував  єврейських  прозелітів  російської 
культури  і розхитував  їхню  впевненість  у тому,  що  вони  зробили 
правильний  і єдино  можливий  за  умов  Російської  імперії  вибір. 
Водночас  статтю  було  фактично  спрямовано  до  того,  щоб  розхитати 
- принаймні,  у мовно-культурній  площині  - засадничі  уявлення 
російського  великодержавництва  про  перевагу  і виняткове  значення 
російської  культури  та  про  національну  єдність  трьох  східньо- 
слов’яііських  народів.  Певна  річ,  це  не  означало,  що  Жаботинський 
радить  євреям  приєднатися  до  української  чи  будь-якої  іншої 
неросійської  культури.  Стаття  доводить  переваги  збереження  вір- 
носте своїй  власній  національній  культурі  - переваги  політичні, 
культурні  й особисті.  Отже,  стаття  цілковито  перебуває  в річищі 
“наступу  проти  асиміляції”,  але  водночас  вона  була  найрішучішою 
спробою  Жаботинського  створити  в цьому  “наступі”  спільний  фронт 
з українськими  національними  силами.  З його  боку  такий  крок  вимагав 
певної  рішучосте,  бо  він  наражався  на  небезпеку  зустріти  сильний  опір 
не  лише  з боку  російської,  а й з боку  чималої  частини  єврейської 
громадськосте  та  преси.  Втім,  рішучосте  йому  не  бракувало. 

Ось  початок  статті,  в якому  зразу  поставлено  всі  крапки  над  і: 

“Ось  тепер  ми  вшановуємо  пам’ять  Шевченка  або,  принаймні, 
відгукуємося  на  шанування.  Але  при  тому  - жадних  висновків.  Не 


121 


лише  з боку  тих,  що  слухають  та  читають,  а й з боку  тих,  що  пишуть, 
не  помітно,  щоб  вони  добре  замислилися,  до  чого  зобов’язує  визнання 
цього  ювілею.  Адже  одне  з двох:  або  Шевченко  є культурне  непо- 
розуміння, філологічний  курйоз  та  раритет,  і тоді  нема  жадного  сенсу 
влаштовувати  йому  ювілеї;  абож  Шевченко  є закономірне  й харак- 
теристичне явище  жштя,  яке  розвивається,  симптом  чогось  прий- 
дешнього, і тоді  для  кожного  з нас  є конечним,  сказавши  А,  промовити 
й Б,  тобто,  визнавши  цей  ювілей,  визначити  своє  ставлення  до  того 
величезного  явища,  про  неминучість  якого  нам  цей  ювілей 
пророкує”176. 

Це  “величезне  явище”  - вихід  на  європейську  сцену  великої  нації, 
що  дорівнює  найбільшим  націям  Західньої  Европи,  - України.  Вихід, 
що  його  пророкував  Жаботинський,  стався  незабаром  - 1917  року, 
коли  створено  Українську  Народну  Республіку. 

Жаботинський  підкреслює,  повторює  і різними  засобами  ілюструє 
думку  про  значення  Шевченка  як  симптому  національного  піднесення 
української  нації.  Цікаво  простежити,  як  він  доводить,  що  ставлення 
до  Шевченка  - це  питання  світогляду,  ставлення  до  національних 
проблем  сусідніх  народів,  із  якого  випливає  також  ставлення  до 
власного  народу,  до  світової  культури,  до  суспільно-політичних  проб- 
лем Російської  імперії. 

“Повз  факт  Шевчепкового  ювілею  ми  проходимо  з поштивим 
уклоном,  і нам  навіть  не  спадає  на  думку,  що  це  - факт  виняткової 
симптоматичної  важливосте,  перед  яким,  якби  ми  були  розумні, 
досвідчені  й передбачливі,  ми  мали  б переглянути  деякі  істотні 
складники  нашого  світогляду.  Що  таке  Шевченко?  Одне  з двох.  Або 
треба  дивитися  на  нього  як  на  курйозну  гру  природи,  щось  на  зразок 
безрукого  маляра  або  акробата  з однією  ногою,  щось  подібне  до 
рідкісного  перед  потопі  юго  експонату  в археологічному  музеї.  Або 
треба  розглядати  його  як  яскравий  вияв  національно-культурної 
життєздатносте  українства,  і тоді  треба  ширше  розплющити  очі  й 
добре  придивитися  до  висновків,  які  з цього  випливають”177. 

Таке  наполегливе  повторювання  тези  щодо  конечносте  висновків 
було  викликане,  очевидно,  розумінням  потреби  подолати  певні 
штампи  мислення,  певні  упередження,  що  вже  встигли  стати  заста- 
рілими. Таким  упередженням  була  запозичена  величезною  більшістю 


122 


єврейської  громадськості!  думка  про  культурну  другорядність  ук- 
раїнства, про  нездатність  української  культури  піднестися  на  рівень, 
співмірний  із  рівнем  російської  культури.  Виходячи  з цього,  єврейська 
громадськість  часто  просто  не  брала  до  уваги  наявність  українського 
чинника,  взагалі  не  вважаючи  українство  за  щось  варте  поважної 
уваги.  Намагаючись  зламати  ці  стереотипи,  Жаботинський  звертає 
увагу  на  “аритметичну  дійсність”  - на  наявність  суцільної  трид- 
цятимільйонної української  маси,  яка  за  межами  міст  живе  своїм 
природним  життям,  не  піддаючись  русифікації  і ледве  чи  знаючи  про 
те,  що  російські  націоналісти  вже  давно  оголосили  її  частиною 
російського  народу. 

“Ми  самі  тут  на  Півдні  так  старанно  і так  наївно  насаджували  по 
містах  русифікаторські  основи,  наша  преса  стільки  клопоталася  тут 
про  російський  театр  і поширення  російської  книги,  що  ми  врешті 
цілковито  впустили  з очей  справжню,  аритметичну  дійсність,  як  вона 
виглядає  за  межами  нашого  курячого  світогляду.  Поза  цими  містами 
вирує  суцільне,  майже  тридцятимільйонне  українське  море.  Загляньте 
будь-куди  не  лише  в його  центрі  - в котрийнебудь  Миргородський  або 
Васильківський  повіт,  - загляньте  на  його  окраїїш  - до  Харківської 
або  Воронізької  губфнії,  біля  самої  межі,  за  якою  починається 
великоруська  мова,  - і ви  будете  вражені,  до  якої  міри  незайманим  і 
незмішаним  залишилося  це  суцільне  українське  море”178. 

З деяким  сарказмом  Жаботинський  далі  радить  Петрові  Струве 
відвідати  українські  райони  вздовж  російсько-українського  етнічного 
кордону,  де  українці  та  росіяни  живуть  поруч  не  змішуючись, 
цураючись  одні  одних  і не  шукаючи  взаєморозуміння.  Чи  багато 
залишилося  би  після  цих  відвідин  від  “теорії”  Струве  про 
трансцендентну  “загальиоруську  суть”?  - запитує  Жаботинський. 
Звичайно,  Жаботинський  виступає  тут  не  як  прихильник  того 
міжнаціонального  від  цурання,  того  браку  взаєморозуміння,  що  існує 
вздовж  українсько-російського  етнічного  кордону.  Він  наводить  ці 
дані  лише  для  того,  щоб  сконстатувати  незаперечний  етнічний  факт 
- існування  двох  окремих  народів  - українців  та  росіян. 

У статті  міститься  й відповідь  на  звичайні  твердження  російських 
великодержавників  про  несамостійність  української  мови.  Погляд,  що 
мова  є лише  тоді  самостійною,  а не  діялектом  іншої  мови,  коли  певний 


123 


народ  визнає  її  за  таку,  Жаботинський  висловлював  багато  разів179.  Цю 
ж таки  думку  він  обґрунтував  у статті  “Наука  з Шевченкового 
ювілею”.  Такий  підхід  до  мови  є,  власне,  частиною  його  засадничого 
принципу:  народ  є окремим  народом,  а не  частиною  іншого  народу, 
лише  тоді,  коли  він  сам  визнає  себе  за  такий,  тобто  тоді,  коли  в нього 
з’являється  власна  й виразна  національна  свідомість.  Саме  тому,  каже 
Жаботинський,  деякі  італійські  діялекти,  які  дуже  сильно  відріз- 
няються від  італійської  літературної  мови,  є лише  діялектами:  адже 
ті,  що  ними  розмовляють,  визнають  себе  за  італійців  і не  мають  своєї 
окремої  національної  свідомости,  відрубної  від  загальноіталійської. 
Водночас  еспанська  мова,  яка  відрізнається  від  італійської  літе- 
ратурної мови  менше,  ніж  деякі  італійські  діялекти,  є,  без  жадного 
сумніву,  окремою  національною  мовою,  бо  еспанці,  маючи  виразну 
національну  свідомість,  вважають  її  за  таку.  Дещо  подібне  ми  бачимо, 
наприклад,  у Німеччині,  де  поблизу  голляпдського  кордону  населення 
розмовляє  мовою,  що  її  з філологічного  погляду  слід  визнати  за 
голландську.  Попри  це,  тут  вона  вважається  за  діялект  німецької,  а 
по  другий  бік  кордону  - за  голландську,  оскільки  носії  цієї  мови  по 
цей  бік  кордону  вважають  себе  за  німців,  а по  той  бік  - за  голландців. 
Подібні  приклади  можна  знайти  також  серед  слов’ян  та  багатьох 
інших  народів. 

Отже,  питання  про  окремішність  тієї  чи  тієї  мови  - це  питання  не 
філологічне,  а соціяльно-політичне,  - такого  висновку  доходить 
Жаботинський. 

Цей  висновок  він  поширює  на  російсько-українську  мовну  си- 
туацію. Визначаючи,  що  українська  мова  настільки  відрізняється  від 
російської,  що  існують  усі  підстави  визнати  її  за  самостійну  мову  навіть 
із  філологічного  погляду,  Жаботинський  тут  таки  підкреслює,  що  це 
не  має  жадного  значення  при  вирішенні  питання  щодо  етнічної  са- 
мостійносте українського  народу.  Оскільки  нема  сумніву  в наявності 
в цього  народу  виразної  національної  свідомости,  то  з соціяльно- 
політичного  погляду  не  відіграє  жадної  ролі,  якою  мірою  українська 
мова  відрізнається  від  російської  чи  будь-якої  іншої  мови. 

Кепкуючи  з російських  націоналістів,  які  твердять,  що  вірші 
Шевченка  можна  майже  без  змін  переписати  по-російськи,  Жабо- 
тиііський  наводить  приклад  італійського  поета  Беллі,  який  писав 


124 


римським  діялектом.  Цей  діялект,  на  відміну  від  більшости  іта- 
лійських діялектів,  дуже  мало  відрізняється  від  італійської  літера- 
турної мови.  Попри  це,  вірші  Бел  лі,  написані  римським  діялектом,  є 
зразком  високої  поезії,  а його  ж таки  твори,  написані  італійською 
літературною  мовою,  цілковито  нездарні.  Те  саме,  веде  далі  Жабо- 
тинський,  сталося  з Шевченком,  чиї  російськомовні  твори  за  своєю 
літературною  вартістю  стоять  незрівнянно  нижче  від  україномовних. 

Тут  таки  Жаботинський  з чутливістю  справжнього  поета,  яким 
він  був,  наводить  кілька  рядків  з Шевченкового  вірша  “Думи  мої,  думи 
мої...”  по-українськи  та  по-російськи,  навмисно  намагаючись  добирати 
російські  слова,  найбільш  подібні  до  українських.  Попри  порівняно 
невелику  різницю  в словах,  не  можна  не  відчути,  що  по-українськи  це 
звучить  як  твір  поетичного  генія,  а по-російськи  - як  пересічний 
віршик180.  Очевидно,  щоб  передати  всю  поетичну  глибину  цього 
трагічного  вірша,  треба  було  не  намагатися  зберегти  близькість  слів, 
а якимись  іншими,  не  обов’язково  близькими  за  звучанням,  словами 
передати  дух  Шевченкової  поезії.  Чи  це  не  кращий  доказ  того,  що 
українська  мова  має  свій  власний  національний  дух? 

Можливо,  доводячи,  що  українська  мова  не  є російською,  а ук- 
раїнський народ  не  є частиною  російського,  Жаботинський  каже  речі, 
які  нині  вважаються  за  загальновідомі.  Проте  1911  року  це  виглядало 
цілком  інакше.  У Російській  імперії  українців  принципово  не  визнавали 
за  окремий  народ,  а кпини  з української  мови,  які  боляче  вражали 
національну  гордість  українців,  були  дуже  поширені  як  серед  росіян, 
так  і серед  зрусифікованих  євреїв.  Зі  статей  Жаботинського  бачимо, 
що  це  боляче  зачіпало  також  і його  гуманістичні  почуття. 

Тут  таки,  перейшовши  від  української  проблеми  до  національної 
проблеми  взагалі,  Жаботинський  пише  про  безглуздість  спроб 
нищити  національну  свідомість  будь-якого  народу,  про  криваві 
конфлікти,  які  через  це  виникають,  завдаючи  великої  шкоди,  але  не 
прииосячи  нікому  жадної  користи.  Він  згадує  про  боротьбу  угорців  за 
запровадження  угорської  команди  в угорських  частинах  австрійської 
армії,  - а ця  команда  складається  з якихось  70  слів;  про  хорватських 
депутатів  угорського  парламенту,  які  вперто  говорять  своєю  мовою, 
хоча  їх  ледве  чи  хто  там  розуміє;  про  боротьбу  хорватів  проти 
угорських  вивісок  у Загребі  - боротьбу,  яка  призвела  до  кривавих 


125 


сутичок  із  військом.  Узагальнюючи,  Жаботинський  доводить,  що  такі 
поважні  конфлікти  не  могли  би  виникати  через  дрібницю,  а значить 
тут  ідеться  про  важливі,  засадничі  явища,  якими  не  можна  нехтувати. 

“Дурість,  примха!  - кажемо  ми,  - ми,  провінційні  обивателі  за- 
кутньої країни,  ми  - з височини  нашого  політичного  розуму  й досвіду. 
А чи  не  було  б багато  правильніше  подивитися  на  справу  з іншого  боку 
і зрозуміти,  що  нема  чого  сперечатися  проти  фактів?  Адже  ми  маємо 
цілу  низку  яскравих  фактів,  і масових,  і ще  характерніших  інди- 
відуальних. Ось  шаленіють  мало  не  цілі  народи  через  сімдесят  слів  або 
через  десяток  вивісок  чужою  мовою;  ось  тут  - великі  поети,  що  миттю 
втрачають  дар  Божий,  щойно  пробують  вдатися  в своїй  душі  до 
маленької,  мізерної,  невинної  підробки:  сказати  “свет”  замість  “світ”, 
“Ьиопа  зега”  замість  “Ьбпа  $ега”.  Це  все  - факти,  неспростовні  явища 
життя,  які  не  зміняться  від  того,  що  ми  будемо  їх  ганити  або 
схвалювати.  Не  ганити  і не  схвалювати  їх  треба,  не  виставляти  ноти 
світовому  устроєві  та  його  виявам,  а скромненько  вчитися  в них 
розумові;  сприймати  життя  таким,  яке  воно  є в своїй  засаді,  і саме  на 
цій  засаді  будувати  наш  світогляд”181. 

За  умов  царської  Росії,  де  влада  вважала  за  своє  право  “визнавати” 
або  “не  визнавати”  ту  чи  ту  народність,  “об’єднувати”  або  “роз'єд- 
нувати” ті  чи  ті  народи  (коли  росіян,  українців  та  білорусів  було 
“об’єднано”,  то  румунів  і молдаван  було  “роз’єднано”),  такий  палкий  і 
мужній  заклик  до  визнання  кожної  національної  особистосте,  до 
поваги  до  кожної  національної  мови  та  культури  мусив,  безперечно, 
справити  сильне  враження  на  читачів. 

У прикінцевій  частині  статті  Жаботинський  написав  три  сторінки, 
щодо  яких,  він  сам  зазначає,  “читач,  мабуть,  знизає  плечима”.  Справді, 
на  той  час  значення  міркувань,  наведених  на  цих  трьох  сторінках, 
ледве  чи  було  зрозуміле  не  лише  пересічному  читачеві,  а й непе- 
ресічним особистостям.  Тут  Жаботинський  піднявся  до  рівня  полі- 
тичного передбачення,  що  його  значення  стало  зрозумілим  лише  після 
подій  революції  та  громадянської  війни. 

Жаботинський  передбачив,  що  народні  маси  на  Півдні  (тобто,  в 
Україні)  можуть  піти  шляхом  шовіністичного,  чорносотенного 
націоналізму,  якщо  їх  своєчасно  не  привернути  на  бік  творчого,  демок- 
ратичного, гуманістичного  націоналізму. 


126 


“Єдине  ідеалістичне  гасло,  яке  за  нинішніх  умов  здатне  піднести 
міські,  міщанські  маси,  очистити  й вшляхетнити  їхній  світогляд,  - це 
гасло  національне.  Якщо  вони  тепер  ідуть  за  правими,  тож  це  не  тому, 
що  праві  проповідують  баранячий  ріг  та  залізний  кулак,  а лише  тому, 
що  праві  зуміли  заторкнути  їхню  націоналістичну  струнку.  Але  не 
струнку  творчого,  позитивного  націоналізму,  а струнку  ‘відштов- 
хування’ від  інородця.  І жадні  в світі  яскраві  прапори  не  відвернуть 
наше  південне  міщанство  від  гасел  ненависти,  крім  одного  прапору: 
власного  національного  протесту.  Я не  компетентний  судити  про  те, 
наскільки  приготована  якась  Слобідка-Романівка  до  сприйняття 
української  національної  свідомости;  тверджу  лише  одне:  витиснути 
звідти  союзників  (тобто,  членів  Союзу  російського  народу,  - І.К.) 
вдасться  або  українському  рухові,  або  нікому.  Повторю:  це  все  таке 
далеке  від  сьогоднішнього  стану  речей,  що  читач,  я знаю,  знизає 
плечима  й скаже:  гадки,  фантазії.  Але  я думаю,  що  гадають  і 
фантазують  ті,  що  бачать  лише  те,  що  стирчить  просто  перед  очима,  і 
не  заглядають  ні  до  статистики,  ні  до  історії,  ні  до  досвіду  мудрого 
Заходу.  Поживемо  - побачимо.  А можливо,  якщо  не  зміниться 
вчасно  наша  тактика,  то  й відчуємо...”  (Підкреслення  наше,  - І.К.)182. 

Без  жадного  сумніву  тут  ми  маємо  пророцьке  передбачення 
майбутньої  погромної  хвилі  в Україні.  Просто  вражає,  як  точно 
Жабогинський  оцінив  ситуацію  і передбачав  її  наслідки.  За  умови 
пробудження  націоналістичних  настроїв  будь-яка  націоналістична 
пропаганда  знаходила  для  себе  широке  коло  слухачів.  Негативна, 
шовіністична  пропаганда  чорносотенців,  підтримувана  політичним  і 
поліційпим  апаратом  імперії  і великою  частиною  російської  преси 
(наприклад,  у Києві  цю  пропаганду  підтримувала  російська  газета 
“Киевлянин”183),  знаходила  ґрунт  у неросійських  частинах  імперії  саме 
тому,  що  зачіпала  “націоналістичну  струнку”.  Отже,  протиставити 
чорносотенній  пропаганді  слід  було  пропаганду  демократичну  й 
гуманістичну,  але  при  тому  також  націоналістичну.  Саме  таку  про- 
паганду поширювала  верхівка  української  інтелігенції,  що  групу- 
валася довкола  кількох  українських  національно-демократичних  та 
соціялістичних  партій.  “Націоналістична  струнка”  в душі  української 
інтелігенції  не  відгукувалася  на  шовіністичні  заклики  чорносотенства, 
- вона  бриніла  в такт  з почуттями  шляхетного  лібералізму,  гуманізму 


127 


і просвітництва.  Така  ситуація  могла  б обіцяти  найкращі  перспективи, 
якби  українські  національні  партії  бул*т  настільки  впливові,  щоб 
тримати  під  своїм  впливом  не  лише  переважну  частину  української 
національно  свідомої  інтелігенції,  а й більшу  частину  українського 
селянства  та  міщанства.  Але  такими  впливовими  ці  партії  не  були,  і 
їхня  пропаганда  ледве  чи  могла  протистояти  шовіністичній  пропаганді 
чорносотенців,  а особливо  - в середовищі  міщанства.  Позиції  ук- 
раїнських національно-демократичних  сил  були  послаблені  ще  й тією 
обставиною,  що  вони  не  мали  підтримки  з боку  ані  російських,  ані, 
протягом  тривалого  часу,  єврейських  опозиційних  сил.  Якби  російські 
опозиційні  партії  та  єврейська  інтелігенція  та  преса,  що  перебувала  під 
впливом  цих  сил,  підтримали  український  національно-демократичний 
рух,  це  могло  би  створити  поважну  заваду  чорносотенному  погром- 
ному націоналізмові,  бо  спрямувало  би  національні  прагнення  ук- 
раїнської маси  в бік  здорового  національно-політичного  та  націо- 
нально-культурного розвитку.  Але  російські  опозиційні  ліберальні 
сили  дедалі  більше  схилялися  в бік  великодержавництва,  а серед 
єврейських  діячів  ідея  підтримки  українського  руху  знайшла  схва- 
лення занадто  пізно  - лише  1917  року.  І лише  Жаботинський  протя- 
гом передреволюційних  років  був  серед  єврейських  діячів  єдиним,  хто 
розумів  проблему  в усьому  її  обсязі. 

“...Якщо  вчасно  не  зміниться  наша  тактика,  то  й відчуємо”,  - писав 
Жаботинський,  маючи  на  увазі,  що  єврейство  України  може  дуже 
боляче  відчути  наслідки  неуваги  до  українського  руху.  І хоча  врешті- 
решт  тактика  змінилася  - єврейські  національні  партії  влітку  1917 
року  стали  до  активної  і всебічної  співпраці  з українськими  на- 
ціональними силами,  - було  занадто  пізно.  Українські  та  єврейські 
маси  (включно  з “нижчими  шарами”  інтелігенції)  настільки  не  були 
підготовані  до  взаємної  співпраці,  настільки  не  звичні  були  до  самої 
думки  про  можливість  такої  співпраці,  що  це  мало  найтрагічніші 
наслідки.  За  умов,  коли  українська  маса  взагалі  не  була  жадним  чином 
підготована  до  впорядкованої  національної  та  державнотворчої  праці, 
за  умов  громадянської  війни  та  суцільної  анархії  сталася  хвиля 
погромів,  що  їх  влаштовували  всі  головні  збройні  сили,  які  брали 
участь  у конфлікті  - російська  монархічна  Добровольча  (Біла)  армія, 
частина  війська  Української  Народної  Республіки,  численні  озброєні 


128 


загони  та  банди  різних  ідеологічних  напрямків  і деякі  частини  біль- 
шовицької Червоної  армії184. 

Жаботипський  усвідомлював,  що  переважна  частина  його  читачів 
не  підготована  до  сприйняття  думки  про  конечність  підтримувати 
український  національно-демократичний  рух  (“це  все  таке  далеке  від 
сьогоднішнього  стану  речей,  що  читач,  я знаю,  знизає  плечима”...)  І 
все  ж таки  він  звертався  до  тих,  які  лише  “знизують  плечима”: 

“Ось  що  означає  ювілей  Шевченка  для  кожного,  хто  вміє  послі- 
довно мислити  і зазирати  в прийдешній  день.  Ми,  на  жаль,  на  цей  талан 
не  багаті.  Український  рух,  що  зростає  коло  самого  нашого  носу,  ми 
вважаємо  чимось  на  зразок  спорту:  ми  їм  нехтуємо,  нехтували  і будемо, 
мабуть,  нехтувати  й після  ювілею.  Чи  то  засліплення  від  само- 
задоволення, чи  зашкарублість  людської  думки  керують  нашими 
діями,  і в наслідок  цього  ми  припускаємося  грубої  політичної  по- 
милки, якої  не  можна  пробачити:  замість  того,  щоб  цей  рух,  вели- 
чезний за  своїми  наслідками,  розвивався  за  підтримки  з боку  найвпли- 
вовіших  кіл  передового  суспільства  і звикав  бачити  в них  своє  опертя, 
своїх  природних  союзників,  - ми  примушуємо  його  перебуватися 
своїми  власними  силами,  гальмуємо  його  успіхи  промовчуванням  і 
неувагою,  подразнюємо  і штовхаємо  в опозицію  до  ліберального  та 
радикального  суспільства.  Зростання  руху  це  не  зупинить,  але  поні- 
вечити це  зростання,  спрямувати  його  в найнебажаніше  річище  - ось 
що  не  важко,  і ось  чого  слід  було  б поостерегтися”185. 

Отже,  Жаботипський,  попереджаючи  про  небезпеку,  яка  може 
з’явитися  в наслідок  неуваги  до  національного  руху  на  Україні  та 
небажання  співпрацювати  з ним,  закликає  неукраїнські  революційно- 
демократичні  кола  визнати  український  рух  як  свого  союзника, 
погодитися  з його  цілями  і створити  спільний  фронт  із  ним.  Очевидно, 
цей  заклик,  з огляду  на  явну  або  приховану  великодержавницьку 
плятформу  російських  опозиційних  партій,  не  міг  знайти  для  себе 
достатнього  ґрунту  в російському  “ліберальному  та  радикальному 
суспільстві”.  Не  міг  він,  хоча  і з дещо  інших  причин,  знайти  негайного 
широкого  відгуку  і з боку  єврейських  національних  сил. 

Важко  визначити,  якою  мірою  Жаботипський  сподівався  негай- 
ного позитивного  відгуку  на  свій  заклик.  Найскорше  він,  добре  розу- 
міючи ситуацію,  не  плекав  щодо  цього  жадних  ілюзій.  Утім,  він  вва- 


9 5-137 


129 


жав  за  свій  обов’язок  звернутися  до  громадськосте  з попереджен- 
ням - це  був  максимум  того,  що  він  міг  зробити.  Що  стосується 
російської  громадськости,  то  вона  зміцнювалася  в своєму  намірі 
протидіяти  українському  рухові  мірою  того,  як  усвідомлювала 
його  небезпеку  для  цілосте  імперії.  Найбільше  передбачення  і 
попередження  Жаботинського  мало  би  хвилювати  єврейську 
громадськість,  бо  для  єврейського  народу  це  “найнебажаніше  рі- 
чище” означало  загрозу  його  фізичному  існуванню.  Очевидно,  ін- 
тереси єврейського  населення  жадним  чином  не  слід  було  пов’я- 
зувати зі  збереженням  територіяльної  та  політичної  цілосте  ім- 
перії, бо  фактично  це  означало  би  оборону  інтересів  юдофобського 
імперського  режиму,  хоч  би  як  він  називався. 

Ось  воно,  висловлене  в статті  “Наука  з Шевченкового  ювілею” 
недвозначне  передбачення  і попередження,  що  межує  з вироком: 

“Найтяжчі  наслідки  для  майбутніх  взаємин  на  цьому  величезному 
півдні  Росії  можуть  з цього  народитися,  якщо  ми  вчасно  не  схаме- 
немося, не  зрозуміємо  і не  врахуємо  всієї  величезносте  того  масового 
феномену,  що  про  нього  нам  нагадує  ювілей  Шевченка,  і не  прис- 
тостуємо  до  нього  всієї  нашої  позиції,  всієї  нашої  тактики  в справах 
місцевих  та  державних”186. 

Тактику  єврейських  політичних  партій  було  змінено  занадто 
пізно.  Але  й ставши  до  співпраці  з урядом  Української  Народної 
Республіки,  єврейські  політичні  сили  змінили  свої  настанови  часткою 
і непослідовно,  і саме  в питанні,  яке  було  найвирішальнішим  для 
встановлення  справжнього  порозуміння  й співпраці  з українськими 
національними  силами,  - у питанні  щодо  єдносте  імперії.  Тоді,  коли 
після  більшовицького  перевороту  в Росії  українські  політичні  партії  і 
Центральна  Рада  зажадали  цілковитого  відокремлення  України  від 
імперії,  єврейські  політичні  партії  в Центральній  Раді  не  підтримали 
цієї  пропозиції,  утримавшись  при  голосуванні  або  проголосувавши 
проти.  Цим  було  покладено  початок  тому  охолодженню  у взаєминах, 
тому  взаємному  недовір’ю  між  українськими  та  єврейськими  полі- 
тичними силами,  яке  призвело  до  найтяжчих  наслідків:  чорносотенні 
та  всілякі  інші  юдофобські  елементи  в Україні  одержали  сильний 
козир  у своїй  антиєврейській  агітації  серед  селянства  та  міщанства187. 
Тобто  “наука  з Шевченкового  ювілею”  не  була  засвоєна,  і це  призвело 


130 


саме  до  тих  “найтяжчих  наслідків”,  про  які  попереджав  Жабо- 

ТШІСЬКИЙ. 

Свою  статтю  Жаботинський  закінчив  промовистим  висновком, 
що  його  варто  навести  цілком,  хоча  вище  ми  часткою  вже  наводили 
деякі  з цих  рядків: 

“Шевченко  є національний  поет,  і саме  в цьому  його  сила.  Він 
національний  поет  і в суб’єктивному  сенсі,  тобто  поет-націоналіст, 
навіть  зі  всіма  вибухами  нестримної  ворожости  до  поляка,  до  єврея, 
до  інших  сусідів...  Але  ще  важливіше  те,  що  він  - національний  поет 
за  своїм  об’єктивним  значенням.  Він  дав  і своєму  народові,  і всьому 
світові  яскравий,  непохитний  доказ  того,  що  українська  душа  здатна 
до  найвищих  злетів  самобутньої  культурної  творчости.  Через  це  його 
так  люблять  одні  і через  це  його  так  бояться  інші,  і ця  любов,  і цей 
острах  були  б анітрохи  менші,  якби  Шевченко  був  свого  часу  не 
народником,  а аристократом  на  зразок  Ґете  або  Пушкіна.  Можна 
повикидати  всі  демократичні  нотки  з його  творів  (а  цензура  саме  це  й 
робила  довго)  - і Шевченко  залишиться  тим,  чим  створила  його 
природа:  сліпучим  прецедентом,  який  не  дозволяє  українству 
відхилитися  від  шляху  національного  ренесансу.  Це  значення  добре 
зрозуміли  реакціонери,  коли  здійняли  напередодні  ювілею  лемент 
щодо  сепаратизму,  державної  зради  і наближення  кінця  світу.  До 
кінця  світу  та  інших  жахіть  ще  далеко,  але  що  є правда,  то  є правда: 
шанувати  Шевченка  просто  як  талановитого  російського  літератора 
число  таке  чи  таке  не  можна,  шанувати  його  - це  значить  визнати  все 
те,  що  пов’язане  з цим  ім’ям.  Шанувати  Шевченка  - значить  зрозуміти 
й визнати,  що  нема  й не  може  бути  єдиної  культури  в країні,  де  живуть 
сто  й понад  того  народів:  зрозуміти,  визнати,  посунутися  й надати 
законне  місце  могутньому  побратимові,  другому  за  силою  в цій 
імперії”188. 

Після  таких  статей,  як  “Про  мови  та  інше”  і “Наука  з Шевчен- 
кового  ювілею”  об’єктивний  читач  не  міг  не  визнати,  що  позиції 
Петра  Струве  в національному  питанні  цілковито  розбиті,  - принайм- 
ні, в теорії.  Одначе,  не  на  теоріях  була  побудована  імперська  вели- 
кодержавна практика.  Навпаки,  теорії  вигадувалися  задля  того,  щоб 
що  практику  виправдати.  Струве,  якби  навіть  цілком  погодився  з 
Жаботинським,  не  міг  змінити  своєї  позиції,  яка  була  віддзеркаленням 


9* 


131 


позиції  широких  кіл  російського  суспільства.  Отже,  Струве,  як  і ці 
кола,  залишився  непохитний  у своїх  переконаннях  щодо  шкідливости 
“українського  партикуляризму”  і щодо  наявности  єдиної  культури 
трьох  східнослов'янських  народів.  Дискусія  тривала. 

Одначе,  Струве  далі  не  використовував  для  виступів  з цієї  теми 
статей  Жаботинського  і не  посилався  на  нього:  очевидно,  відчув,  що 
з цим  публіцистом  йому  не  до  снаги  сперечатися.  Лише  посередньо, 
не  називаючи  опонента  на  ймення,  Струве  й далі  нападав  на  позиції 
Жаботинського.  Жаботинський,  навпаки,  дедалі  частіше  посилався 
на  Струве  і щораз  різкіше  критикував  його  теорії. 

Як  привід  для  свого  наступного  виступу  з цієї  теми  Струве  обрав 
дуже  стриманого  листа  до  редакції  журналу  “Русская  мьісль”  із 
підписом  Українець189.  Цього  листа  опубліковано  в журналі  в травні 
1911  року,  а в січні  1912  року  Струве  публікує  свою  відповідь  під 
назвою  “Загальноросійська  культура  і український  партикуляризм” 
(“Общерусская  культура  и украинский  партикуляризм”)190.  Мабуть,  не 
випадково  Струве  обрав  для  відповіді  саме  такого  листа,  в якому  його 
автор  виступав  дуже  обережно,  не  вимагав  для  українського  народу 
ширших  національних  прав,  а казав  лише  про  право  української 
культури  на  існування,  бо  “кожний  культурний  рух  є виявом  Духу 
Божого  в людині”.  У своїй  відповіді  Струве  перелічував  усі  стандартні 
аргументи  на  оборону  “єдиного  російського  народу”  та  його  “єдиної 
культури”.  Щоправда,  цього  разу  Струве  вже  не  наполягав  на  тому, 
що  “єдина  російська  культура”  має  охоплювати  все  населення  імперії, 
включно  з мусулманськими,  кавказькими  та  іншими  неслов’янськими 
народами;  тепер  він  казав  лише  про  “єдність”  трьох  східньослов’янсь- 
ких  народів.  Струве  відверто  закликав  російську  громадську  думку 
готувати  умови  для  збереження  єдности  імперії  після  “падіння 
реакції”,  що,  очевидно,  не  могло  означати  нічого  іншого,  крім  падіння 
царату.  Цей  заклик  він  висловив  у такій  формі:  якщо  влада  і всі 
реакційні  сили  однаково  жорстоко  борються  і проти  громадянських,  і 
проти  національних  прав,  то  з цього  ще  не  випливає,  що  прогресивна 
громадськість  мусить  однаково  активно  боротися  і за  громадянські 
права,  і за  “партикулярні”  права  тих  українців  та  білорусів,  які  не 
вважають  себе  за  належних  до  “єдиного  російського  народу”.  На 
думку  Струве,  за  громадянські  права  слід  боротися,  але  не  слід 


132 


жадним  чином  підтримувати  “партикуляризму”.  Це  й була  ота  ви- 
бірковість у трактуванні  людських  прав,  така  властива  не  лише 
Струве,  а й численним  іншим  ліберальним  діячам  Росії191.  Ще  й ще  раз 
Струве  підкреслює  в своїй  статті,  що  майбутня  демократизація 
суспільно-державного  ладу  не  має  призвести  до  поділу  “єдиного 
російського  народу”  та  “єдиної  російської  культури”,  тобто,  до  поділу 
імперії  взагалі. 

На  закінчення  статті  Струве  подав  таке  резюме: 

“Я  особисто  вважаю,  що,  бувши  за  традицією  українофільською, 
(...)  російська  прогресивна  громадська  думка  мусить  енергійно,  без 
будь-яких  двозпачностей  та  потурань,  стати  до  ідейної  боротьби  з 
‘українством’  як  з тенденцією  послабити  і частково  навіть  скасувати 
велике  надбання  нашої  історії  - загальноросійську  культуру”192. 

Струве  мав  рацію  в тому,  що  російська  громадська  думка,  з її 
погляду,  є українофільською:  адже  росіяни  люблять  українські  пісні, 
українську  природу,  люблять  і цінують  багатства  української  землі  і 
поширюють  свою  прихильність  до  українців  аж  так  далеко,  що 
оголошують  їх  (щоправда,  без  їхньої  згоди)  частиною  російського 
народу.  Не  помічаючи  нічого  дивного  в такому  становищі,  Струве 
фактично  ототожнив  російське  українофільство  з “боротьбою  проти 
‘українства’”. 

Хоч  Струве  волів  сперечатися  зі  слабшими  опонентами,  Жабо- 
тинський  не  залишив  його  в спокої.  У березні  1912  року  в газеті 
“Одесские  новости”  опубліковано  його  статтю  “Струве  і українське 
питання”193. 

Так  само,  як  Струве  повторив,  лише  розвинувши  й доповнивши, 
свої  старі  аргументи  на  оборону  “єдиної  загальноросійської  культури”, 
так  і Жаботииський  в статті  “Струве  і українське  питання”  повторив, 
доповнив  і деталізував  уже  не  раз  висловлені  ним  думки  про  суть 
національної  культури  та  про  визначальну  ролю  національної 
свідомости  як  чинника,  що  творить  націю.  Цікавим  є такий  факт: 
Жаботииський  зазначає  в статті,  що  правонаціоналістична  газета 
“Киевлянин”  незадовго  перед  появою  відповіді  Струве  Українцеві 
навела  в одній  зі  своїх  статей  майже  дослівно  ту  саму  аргументацію 
на  оборону  “єдиного  російського  народу”,  що  її  наводить  Струве. 
Очевидно,  це  дуже  сумнівна  честь  для  видатного  діяча  ліберальної 


133 


кадетської  партії,  якщо  його  думка  в одному  із  засадничих  питань 
збігається  з думкою  газети,  яка  за  своїм  напрямком  не  багато 
відрізнялася  від  видань  чорносотенних  організацій.  Безперечно,  цей 
факт  був  іще  одним  свідченням  того,  наскільки  позиції  російських 
ліберальних  кіл  у національному  питанні  мали  тенденцію  набли- 
жатися до  позиції  крайньо  правих  російських  націоналістів. 

І знову  аргументація  Жаботииського  не  залишила  сумніву  в 
хибносгі  доказів  Струве.  Думка  про  те,  що  будь-яку  етнічну  групу 
можна  вважати  за  частину  певного  народу  лише  тоді,  коли  вона  сама 
вважає  себе  за  частину  цього  народу,  здається  самозрозумілою.  Так 
само  самозрозумілим  здається,  що  не  можна  оголошувати  якийсь 
народ  частиною  іншого  народу,  не  питаючи  його  (першого  народу) 
згоди.  Мабуть,  Росія  є єдиною  країною  в світі,  де  ці  елементарні  думки 
треба  доводити  шляхом  важкої  і тривалої  дискусії. 

Порівняння  аргументації  Струве  та  Жаботииського  свідчить,  що 
логічна  й моральна  перевага  була  по  боці  останнього.  Адже  дискусія 
цих  двох  діячів  була  суперечкою  двох  лібералів,  при  тому  таких,  які  в 
багатьох  інших  питаннях  (наприклад,  у неприйнятті  соціалістичної 
ідеології)  стояли  на  той  час  на  досить  близьких  позиціях.  При  тому 
обидва  вони  були  націоналістами:  один  - російським,  другий  - єв- 
рейським. Чому  ж так  разюче  відрізнялися  їхні  позиції  в націо- 
нальному питанні  в Російській  імперії?  Очевидно,  тому,  що  Струве 
стояв  на  позиціях  імперіалістичних,  а Жаботинський- антиімперіа- 
лістичних. А оскільки  питання  щодо  імперіялістичного  характеру 
держави,  щодо  ставлення  до  народів  колоній  було  фактично  най- 
головнішим для  визначення  дальшої  долі  імперії,  то  Струве  й 
Жаботипський  опинилися  по  різні  боки  барикади. 

З іншого  боку,  легко  помітити,  що  імперія лістична  настанова 
Струве  щораз  приводила  його  до  відмови  від  важливих  складників 
ліберального  світогляду  (такими  складниками  є визнання  права  всіх 
народів  на  вільний  культурно-національний  і політичний  розвиток)  і 
до  наближення  до  крайньо  правого,  шовіністичного  світогляду.  Отже, 
Жаботипський  як  ліберал  був  багато  послідовніший  від  Струве. 

Проте,  Жаботипський  ледве  чи  дбав  про  доведення  своєї  осо- 
бистої моральної  переваги  у суперечці  зі  Струве.  Його  думка  обер- 
талася довкола  інтересів  і долі  єврейського  народу.  Він  провадив 


134 


“наступ  проти  асиміляції”,  і його  “єдиний  фронт”  з українським  націо- 
нально-демократичним рухом  був,  насамперед,  заходом  із  метою 
знайти  союзників,  сприяти  розвиткові  подій  у напрямку  визнання 
національних  прав  усіх  народів,  створити  сприятливі  умови  для  життя 
й національного  збереження  євреїв  в Україні.  На  цьому  шляху  він  не 
лише  довів  конечність  для  єврейського  народу  залишитися  в рамках 
власної  культури  та  мови,  а й дав  блискучу  інтерпретацію  націо- 
нальної проблеми.  І врешті,  але  не  в останню  чергу,  він  дав  глибоку 
аналізу  політичних  процесів  у Російській  імперії  взагалі  і в Україні 
зокрема.  Ще  й ще  раз  повторював  Жаботинський  її  найважливіші 
пункти,  наче  намагаючись  мало  не  силоміць  втовкти  їх  у голови 
читачів: 

“Головна  маса  євреїв  живе  серед  українців,  поляків,  білорусів, 
литовців;  ці  народи  починають  тепер  підводити  голови  так  само,  як 
60  років  тому  це  почали  робити  чехи.  Це  відбувається  перед  нашими 
очами,  пройти  повз  це  явище  може  хібащо  короткозорий.  Треба  ж нам 
мати  лінію  поведінки  не  лише  на  сьогоднішній,  а й на  завтрашній  день. 
Адже  одне  з двох:  або  Росія  залишиться  в поліційних  лещатах,  або  всі 
ці  народності  використають  політичну  свободу  насамперед  для  того, 
щоб  перетворити  Росію  на  велику  Австрію;  чи  бажаємо  ми  того,  чи  не 
бажаємо,  але  це  відбудеться,  і ні  Струве,  ані  ми  з вами  не  “вмовимо” 
цю  тридцятимільйонну  масу  малоросів,  ані  навіть  маленького  ли- 
товського народу.  Тож  як  ми  визначимо  свою  позицію  в цьому 
питанні?  Якою  буде  наша  роля  в цій  майбутній  Росії,  де  сто  народів 
довкола  пас  розвиватимуться  самобутньо,  створюючи  свої  національні 
цінносте  своїми  мовами?  Чи  залишимося  ми  тоді  в ролі,  що  натяки  на 
неї  є вже  тепер  - в ролі  єдиних  носіїв  русифікації  на  окраїнах?  Чи 
підемо  шляхом  австрійських  асиміляторів,  змінюючи  національність 
за  кожного  пересунення  політичних  сил?  Або,  може,  виберемо  третю 
путь,  залишимо  росіянам  бути  росіянами,  полякам  - поляками,  а самі 
спорудимо  власні  маяки?”194 

Стаття  “На  хибному  шляху”,  з якої  взято  що  цитату,  була  одним 
з останніх  виступів  Жаботинського  в полеміці  зі  Струве,  хоча  ім’я 
Струве  вій  побіжно  (і  завжди  критично)  згадував  у багатьох  пізніших 
своїх  працях.  Говорячи,  що  з Росії  створять  велику  Австрію,  він  мав 
на  увазі  ту  національно-культурну  автономію,  яку  мали  (хоча  і зі 


135 


значними  обмеженнями)  народи  Австро-Угорщини.  У той  час,  коли 
величезна  більшість  національних  партій  неросійських  народів 
царської  імперії  вимагали  лише  культурної  автономії,  Жаботинський 
не  міг  казати  про  щось  більше.  Але  його  аналіза  національних  взаємин 
і політичної  долі  імперії  могли  привести  уважного  читача  до  багато 
глибших  і радикальніших  висновків.  Не  слід  забувати,  що,  принаймні, 
для  єврейського  народу  було  висунемо  набагато  перспективнішу  мету 
- створення  своєї  незалежної  держави  в Палестині,  а національно- 
культурна  автономія  євреїв  у Росії,  в Україні  чи  будь-де  інде  розг- 
лядалася лише  як  переходова  стадія  з метою  зберегти  єврейську  на- 
ціональну ідентичність  у діяспорі. 

Із  закінченням  “наступу  проти  асиміляції”  закінчилася  і вся 
діяльність  Жаботинського  на  терені  Російської  імперії.  1914  року  він 
виїздить  на  Захід  - назавжди  (якщо  не  рахувати  коротких  відвідин 
найбільших  міст  імперії  влітку  1915  року).  У той  час,  коли  в Україні 
відбувалася  трагедія  громадянської  війни,  і єврейські  погроми  надовго 
роз’єднали  єврейський  та  український  народи  та  їхні  національно- 
політичні  кола,  Жаботинський  створював  в Англії  єврейський  легіон 
британської  армії,  потім  воював  як  офіцер  у його  складі  проти  Ту- 
реччини, а після  демобілізації  організував  у Палестині  єврейську 
самооборону  проти  погрому,  що  його  тоді  готували  арабські  екст- 
ремісти. За  це  він  був  засуджений  англійським  військовим  судом  до 
15  років  каторжних  робіт.  Трохи  пізніше  англійці  були  змушені  ска- 
сувати цей  вирок. 

Наступна  його  зустріч  з українською  проблемою  сталася  1921 
року  в Празі,  де  він  уклав  угоду  з представником  українського  уряду  і 
своїм  старим  другом  Максимом  Славинським.  Цьому  періодові 
діяльносте  Жаботинського  присвячено  наступний  розділ. 


Розділ  ш 


УГОДА 

ЖАБОТИНСЬКИЙ  - СЛАВИНСЬКИЙ: 
АКТМУЖНОСТИ 
ЧИ  ФАТАЛЬНА  ПОМИЛКА? 


1921  рік  був  переламний  у ставленні  країн  Антанти  до  біль- 
шовицької влади  в Росії.  Цього  року  західні  країни  перейшли  від 
попередньої  непримиренної  (щоправда,  більше  на  словах,  ніж  у діях) 
позиції  супроти  більшовиків  до  позиції  вичікування,  в якій  дедалі 
більше  давався  взнаки  намір  примиритися  з більшовицькою  владою. 
Певний  злам  стався  восени  1921  року,  коли  західні  союзники  по 
Антанті  відмовилися  від  останніх  плянів  скинути  більшовицьку  владу 
збройним  шляхом. 

Але  в серпі іі-верес ні  1921  року,  коли  відбувалися  описувані  в 
цьому  розділі  події,  серед  антибільшовицьких  кіл  ще  існувала  надія 
на  новий  збройний  похід  проти  більшовиків,  який  мав  би  розпочатися 
навесні  1922  року. 

Рік  перед  тим,  восени  1920  року,  військо  Української  Народної 
Республіки  остаточно  відступило  з українських  теренів,  які  зали- 
шилися під  владою  більшовиків.  Українські  терени  Галичини  пе- 
рейшли під  владу  новоствореної  незалежної  Польщі,  і саме  на  цих 
теренах  було  інтерновано  залишки  української  армії  та  уряд  Си- 
мона  Петлюри.  З українським  урядом  на  польську  територію 
відступили  порівняно  нечисленні,  але  найвідданіші  військові  час- 
тини. Оскільки  західні  союзники  розраховували  використати 
українську  армію  під  час  ще  очікуваного  тоді  походу  на  більшо- 
вицьку Росію,  вони  надавали  деяку  допомогу  українській  армії  в 


137 


Галичині.  1921року  український  уряд  мав  у Галичині  15-тисячне 
озброєне  і боєздатне  військо195. 

Петлюра  та  його  уряд  сподівалися,  що  в разі  нового  наступу 
на  Україну  там  почнеться  масове  народне  повстання  на  їхню 
підтримку,  і це  врешті  призведе  до  унезалежнення  України  від 
більшовицької  Росії. 

І уряд  Петлюри,  і єврейські  кола  за  кордоном  із  болем  і жахом 
усвідомлювали,  що  народне  повстання  і нова  громадянська  війна  в 
Україні  можуть  призвести  до  нових  антиєврейських  ексцесів,  а це 
було  би  нещастям  не  лише  для  єврейського  населення,  а й для 
української  визвольної  справи.  Погроми  не  лише  завдавали  удару 
репутації  українського  національного  руху  (хоча  верхівка  цього 
руху  намагалася  їх  поборювати),  - вони  також  посилювали 
безладдя  та  анархію,  призводили  до  розгулу  неконтрольованих 
урядом  сил,  розкладали  армію  і сприяли  створенню  ситуації,  в якій 
уряд  втрачав  можливість  контролювати  становище.  Погроми  були 
також  пайсильнішим  аргументом  більшовицької  пропаганди  для 
привернення  єврейського  населення  на  бік  більшовиків  і для 
дискредитації  українського  національного  руху  за  кордоном. 
Попри  те,  що  більшовицьке  військо  1917-1919  років  також  вчи- 
нило численні  єврейські  погроми196,  за  допомогою  вміло  органі- 
зованої пропаганди  більшовикам  вдалося  створити  враження,  що 
лише  вони  є принциповими  оборонцями  національних  прав  і 
безпеки  єврейського  населення.  Цьому  сприяв  той  безперечний 
факт,  що  серед  більшовицьких  ватажків  та  комісарів  євреї  ста- 
новили досить  помітну  частину.  Цей  факт  також  викликав  у неєв- 
рейського  населення  враження,  нібито  мало  не  всі  більшовики  - 
євреї,  а всі  євреї  - більшовики. 

Грунт  для  такого  враження  було  підготовано  старим  мітом 
щодо  єврейської  гегемонії  в революційному  русі.  Цей  міт  народився 
в Росії  після  вбивства  революціонерами  імператора  Алєксандра  II 
1381  року.  Хоча  серед  28  членів  Виконавчого  Комітету  (вищого 
керівного  органу)  організації  “Народная  воля”,  яка  здійснила 
вбивство,  було  лише  двоє  євреїв197,  серед  народу  поширилася  (не 
без  допомоги  з боку  деяких  шовіністичних  і проурядових  кіл) 
вістка:  “євреї  забили  царя”.  Це  призвело  до  хвилі  погромів  1881  року. 


138 


Від  цього  часу  царський  уряд  систематично  використовував  антисемі- 
тизм для  боротьби  проти  революційного  руху,  який  нібито  є “жидівсь- 
ким”. Ця  провокаційна  ідея  глибоко  просякла  в народну  свідомість  і 
була  головною  засадою  ідеології  російських  чорносотенців.  На  Ук- 
раїні в період  громадянської  війни  та  після  неї  вона  набула  форми 
гасла  “всі  євреї  - більшовики”. 

Таке  враження  лише  дуже  невеликою  мірою  відповідало  дійснос- 
ті. Насправді  євреї  становили  чималий  відсоток  лише  серед  більшо- 
вицької верхівки,  а не  серед  рядових  членів  більшовицької  партії.  Але 
так  само  великий  відсоток  євреї  становили  в керівництві  всіх  рево- 
люційних партій  у Росії.  Це  було  реакцією  на  безправне  становище  єв- 
рейського народу  в імперії  та  на  антисемітську  політику  царського 
уряду.  Щодо  єврейської  маси,  то  переважна  частина  її  підтримувала 
сіоністський  рух.  Більшовики  завжди  були  принциповими  ворогами 
сіонізму,  зважаючи  на  його  “буржуазність”,  і не  приховували  свого 
вкрай  ворожого  ставлення  до  сіоністської  теорії  та  практики.  Отже, 
мільйони  сіоиістськи  настроєних  євреїв  по  містечках  “смуги  осілосте” 
жадним  чином  не  могли  бути  ідейними  прихильниками  більшовизму. 
І якщо  1919-1920  років  значна  частина  єврейських  мас  в Україні  схи- 
лилася до  певтральности  або  навіть  до  підтримки  більшовиків  у 
боротьбі  між  ними  та  Українською  Народною  Республікою,  то  го- 
ловною причиною  цього  була  надія  єврейських  мас  на  припинення 
погромів.  Це  не  означало,  що  євреї  покладали  провину  за  погроми  на 
уряд  УНР.  Єврейські  маси  бачили  слабкість  цього  уряду  і його 
нездатність  опанувати  становище  в Україні.  А більшовики  були  єди- 
ною владою,  яка  обіцяла  і здавалася  здатною  встановити  міцний  по- 
рядок і законність. 

Наскільки  невеликим  був  ідейний  вплив  більшовиків  та  й 
взагалі  соціалістів  серед  єврейських  мас  на  початку  революційного 
періоду  1917-1920  років,  свідчать  висліди  виборів  до  різних  орга- 
нів, що  відбулися  в Україні  1917  року.  На  виборах  до  Всеросійських 
Установчих  Зборів  жадна  з єврейських  соціалістичних  партій  не 
провела  жадного  кандидата,  успіх  серед  єврейських  виборців  мали 
лише  сіоністські  партії.  На  виборах  до  Українських  Установчих 
Зборів  у грудні  1917  року  сіоністи-несоціялісти  одержали  понад 
70  % єврейських  голосів198. 


139 


Таке  становище  було  1917  року.  Одначе,  в державних  органах 
Української  Народної  Республіки  єврейські  депутати  були  предс- 
тавлені цілком  невідповідно  до  волі  виборців.  У Центральній  Раді 
близько  80  % з п’ятдесятьох  єврейських  депутатів  становили  соція- 
лісти199.  Це  пояснюється  загальним  настроєм  у революційних  колах  - 
як  українських,  так,  значною  мірою,  і в російських  та  єврейських,  де 
соціялістичні  партії,  оголосивши  себе  “революційною  демократією”, 
мали  тенденцію  виштовхувати  несоціялістів  з політичної  арени200.  Але 
якщо  керівне  становище  українських  соціялістів  у державних  органах 
УНР  великою  мірою  відповідало  політичній  орієнтації  українських 
народних  мас,  то  величезна  перевага  соціялістів  серед  єврейських 
представників  в українському  парламенті  та  уряді  жадним  чином  не 
відповідала  розподілові  політичних  сил  серед  єврейських  мас  в 
Україні. 

Йосеф  Шехтман  свідчить,  що  українська  соціалістична  більшість 
на  свій  розсуд  запросила  єврейських  діячів  до  складу  Центральної 
Ради.  Певна  річ,  було  запрошено,  насамперед,  соціялістів.  Шехтман 
висловив  обурення  з цього  недемократичного  кроку,  вважаючи,  що 
Рада  мала  запропонувати  єврейським  політичним  колам  самим  обрати 
депутатів  від  єврейства  Україїш  зі  свого  середовища201. 

Цей  факт  має  відношення  до  події,  яка  певною  мірою  спричи- 
нилася до  дальших  трагічних  подій  в українсько-єврейських  взає- 
минах. 

Восени  1917  року  в Україні  (як  і в деяких  інших  частинах  уже 
“колишньої”  на  той  час  царської  імперії)  почалися  єврейські  погроми. 
Тепер  важко  докладно  дослідити  і відчути  ту  ситуацію,  яка  призвела 
до  розбурху  погромної  стихії.  Хоча  про  це  вже  написано  дуже  багато, 
є підстави  твердити,  що  історичне  і соціяльно-психологічне  дослід- 
ження, яке  задовільно  й вичерпно  пояснювало  би  механізм  виникнеш ія 
й розви  тку  погромної  а тмосфери,  ще  не  написане.  У кожному  разі,  слід 
відзначити  ролю  російських  чорносотенних  організацій,  які  за 
підтримки  з боку  царського  уряду  зруйнували  і так  не  міцну  в Росії 
правосвідомість,  що  стояла  на  сторожі  людського  життя  та  гідности. 
Чорносотенці  намагалися  зруйнувати  лише  поняття  про  недотор- 
канність єврея,  але  це  призвело  до  руйнування  засад  правопорядку 
взагалі  і створило  атмосферу  дозволеного  насильства.  Ця  атмосфера 


140 


дуже  полегшила  більшовикам  їхню  розкладницьку  діяльність,  зокр- 
ема, в царській  армії202. 

Коли  революційний  вибух  знищив  на  території  імперії  сильну 
центральну  владу,  яка,  попри  її  союз  із  чорносотенством,  все  таки 
була  перешкодою  для  безконтрольного  шумування  руйнівних  сил, 
більшовики  своїми  закликами  грабувати  власність  заможніших 
(“експлуататорських”  за  їхньою  термінологією)  кляс  остаточно 
підважили  правові  й моральні  засади  суспільства.  Кинений  Леніним 
заклик  “грабуй  награбоване!”  призвів  до  початку  ланцюгової  реак- 
ції не  обмеженого  жадними  рамками  насильства.  Характерно,  що 
початок  хвилі  насильств,  включно  з єврейськими  погромами,  у 
більшості  випадків  поклали  солдати-дезертири,  які  виповнили 
державу  в процесі  розкладу  російської  армії.  Цей  розклад  був  зде- 
більшого наслідком  агітації  більшовиків,  що  діяли  тут  у цілко- 
витій згоді  з німецьким  військовим  командуванням203. 

Хвиля  насильства,  певна  річ,  не  могла  оминути  євреїв.  Пог- 
ромна традиція,  що  склалася  ще  за  царських  часів,  у поєднанні  із 
застарілими  упередженнями  і з беззахисним  становищем  єврейсь- 
кого населення  перетворила  євреїв  на  постійний  об’єкт  діяльности 
погромників.  Характерною  особливістю  цих  подій  було  те,  що 
переважна  частина  погромників  вважали  погроми  частиною  своєї 
політичної  діяльности  або  прикривали  погромницькі  дії  тими  чи 
тими  поясненнями  політичного  змісту.  У більщости  випадків  пог- 
роми пояснювали  конечністю  боротися  проти  більшовизму,  ос- 
кільки євреї  нібито  масово  підтримують  більшовиків.  Насправді, 
зв’язок  причин  і наслідків  був  прямо  протилежний:  саме  погроми 
призвели  до  того,  що  велика  частина  єврейських  мас  схилилася  до 
підтримки  більшовиків,  не  поділяючи  їхньої  ідеології. 

Дуже  характерно  і показово,  що  кожна  збройна  сила,  яка  чи- 
нила погроми,  звинувачувала  євреїв  у підтримці  своїх  ворогів: 
російська  Добровольча  армія,  закидаючи  євреям  підтримку  біль- 
шовиків, звинувачувала  їх  також  у підтримці  Української  Народної 
Республіки;  деякі  більшовицькі  частини,  що  чинили  погроми, 
звинувачували  євреїв  у підтримці  “контрреволюції”,  в анти- 
більшовизмі  тощо.  Описаний  у документальній  літературі  випадок, 
коли  кривавий  погром,  влаштований  більшовицькими  частинами  у 


141 


місті  Глухові  у лютому  1918  року,  проходив  під  гаслом  “Хай  живе 
Інтернаціонал!”204 

Усе  це  свідчить,  очевидно,  про  те,  що  політичні  звинувачення,  що 
їх  висували  на  виправдання  єврейських  погромів,  були  лише  зручним 
мітом,  який  варіювався  залежно  від  політичної  орієнтації  погромників. 
А справжньою  причиною  погромів  була  атмосфера  безмежного 
насильства,  що  охопила  всі  сторони  в громадянській  війні. 

Найгіршими  і за  кількістю,  і за  жорстокістю,  і за  числом  жертв,  і 
за  охопленою  територією  були  погроми,  що  їх  чинила  Добровольча 
(Біла)  армія.  Це  визнають  численні  джерела,  включно  з таким 
апологетом  Білого  руху,  як  І.М.Бікерман205. 

Не  можна  не  відзначити,  що  погроми,  вчинені  різними  більшо- 
вицькими формаціями,  залишилися  безкарні  лише  в перші  періоди 
революційної  доби.  Пізніше,  коли  більшовицька  влада  зміцнилася  і 
набула  усталених  організаційних  форм,  більшовицьке  керівництво 
демонстративно  поборювало  погроми  і жорстоко  карало  погром- 
ників206. Таким  чином  більшовики  намагалися  привернути  на  свій  бік 
єврейське  населення  і здобути  репутацію  охоронців  порядку,  і це  їм 
вдалося. 

Велику  кількість  погромів  вчинили  також  різні  військові  та  на- 
піввійськові формації,  які  входили  до  складу  армії  Української  На- 
родної Республіки  або  підтримували  українську  владу,  і ці  погроми 
також  вписали  не  одну  страшну  сторінку  в історію  єврейства  України. 

У науковій  та  публіцистичній  літературі  впродовж  понад  семи 
десятиріч  дискутують  питання,  якою  мірою  український  уряд  і осо- 
бисто Симои  Петлюра  винні  в погромах  в Україні.  Проф.  Саул  Фрід- 
мап  доводив,  що  Петлюра  особисто  винний,  і на  суперобкладинці  його 
книжки  Петлюру  названо  “юдофобським  керівником  юдофобського 
народу”.  Радянська  пропаганда  звичайно  висловлювала  погляд,  ціл- 
ком аналогічний  поглядові  проф.  Фрідмана207.  Учасник  революційних 
подій  в Україні  і колишній  заступник  міністра  закордонних  справ  УНР 
Арнольд  Марґолін  твердив  протилежне,  вважаючи,  що  український 
уряд  і особисто  Петлюра  боролися  проти  погромів  (Марґолін  навіть 
наводить  92  відомі  йому  випадки  розстрілу  погромників  за  наказом 
українського  уряду).  Аналогічного  погляду  тримався  і учасник  подій 
Соломої  і Г ольдельмаї  і208. 


142 


Метою  цією  праці  не  є з’ясувати  провину  чи  невинність  Пет- 
люри та  його  уряду,  хоча  ми  змушені  так  чи  так  зачіпати  це  пи- 
тання в зв’язку  з різними  подіями.  Істотною  для  нас  є подія,  що  ста- 
лася восени  1917  року,  коли  в Україні  почалися  погроми.  У листо- 
паді 1917  року  сіоністська  фракція  при  Українській  Центральній 
Раді  запропонувала,  на  пропозицію  Йосефа  Шехтмаиа,  який  був 
членом  Центральної  та  Малої  Рад,  створити  єврейські  військові 
з’єднання  для  оборони  єврейського  населення  від  погромів.  Ці 
з’єднання  мали  бути  підпорядковані  урядові  УНР  і ним  озброювані. 
Подаючи  до  Малої  Ради  запит  про  погроми,  сіоністська  фракція 
письмово  запитала  Генерального  Секретаря  (міністра)  з військових 
справ  Симопа  Петлюру  про  його  думку  щодо  можливосте  створити 
такі  єврейські  формації  (дружини).  Петлюра  висловив  принципову 
згоду  з цією  пропозицією.  Одначе,  пропозицію  можна  було  втілити 
в життя  лише  за  згодою  єврейських  партій,  представники  яких 
входили  до  Центральної  Ради.  І тут  сталося  те,  що  фатально 
вплинуло  на  дальший  розвиток  подій:  представники  єврейських 
соціялістичііих  партій  розцінили  цей  плян  як  “націоналістичний” 
і “контрреволюційний”.  Трохи  пізніше  вони  відхилили  також  плян 
організації  єврейської  самооборони,  висунений  Союзом  євреїв- 
воїпів.  Так  було  поховано  перші  пляни  створити  за  допомогою 
уряду  УНР  єврейські  збройні  формації  для  оборони  єврейського 
населення  від  погромів209.  Але  і Петлюра,  і деякі  сіоністські  несо- 
ціялістичиі  кола  залишилися  вірні  ідеї  єврейської  самооборони  аж 
до  осени  1921  року,  коли  ця  ідея  спричинилася  до  угоди  між  Вла- 
діміром  Жаботииським  та  представником  уряду  Петлюри  Мак- 
симом Славинським. 

Цікаво  відзначити,  що  восени  1917  року,  коли  вперше  з’явилася 
ідея  створити  єврейські  збройні  загони  під  егідою  українського  уряду, 
соціялісг  Петлюра  став  у цьому  питанні  на  позицію,  яка  була  про- 
тилежна позиції  його  ідеологічних  побратимів  у єврейському  русі  і не 
відрізнялася  від  позиції  сіоністів. 

Друга  спроба  створити  єврейські  збройні  сили  при  українській 
армії  розпочалася  у вересні  1921  року  під  час  XII  Сіоністського  Конг- 
ресу, що  відбувався  в чеському  місті  Карлови  Вари  (Карлсбад).  Жа- 
ботинський  був  делегатом  Конгресу. 


143 


Світова  війна  спричинилася  до  того,  що  між  XI  та  XII  Сіо- 
ністськими Конгресами  минув  великий  відрізок  часу  - 8 років.  Отже, 
XII  Конгрес  мав  усвідомити,  проаналізувати  й підсумувати  величезні 
і,  здебільшого,  трагічні  зміни  в становищі  єврейського  населення  та 
сіоністського  руху,  що  сталися  в наслідок  світової  війни,  післявоєнних 
радикальних  змін  політичної  карти  і кількох  революцій  у різних 
країнах. 

Саме  тоді  Жаботинський  зустрівся  в Чехословаччині  зі  своїм 
старим  одеським  другом  Максимом  Антоновичем  Славинським210.  На 
початку  сторіччя  в Одесі  Славинський  був  відомий  як  завзятий  лі- 
берал і друг  євреїв.  Під  час  виборів  до  Другої  Державної  Думи  1907 
року  Жаботинський  та  Славинський  плідно  співпрацювали  і були 
вису  і ієні  кандидатами  до  Думи  від  тієї  самої  округи  з великим 
єврейським  населенням.  Одружений  з єврейкою  Славинський  здобув 
настільки  добру  репутацію  серед  євреїв,  що  вони  вибрали  його  одним 
зі  своїх  кандидатів  до  Думи.  Жаботинський  так  згадував  про  це  в “Ав- 
тобіографії”: 

“Мене  до  Думи  не  вибрали.  Євреї-арбітри  (вибори  були  двосту- 
пеневі) вибрали  кандидатами  єврея  Ратнера  та  українця  Максима 
Славинського  - того  самого  Славинського,  який  став  за  15  років 
міністром  в уряді  Петлюри.  Це  з ним  я підписав  відому  угоду,  через 
яку  мене  проклинали  скрізь  серед  євреїв,  але  я ладний  підписати  її 
вдруге”211. 

Щоправда,  в наслідок  маневрів  реакційного  та  юдофобського 
бльоку  більшість  ліволіберальних  та  єврейських  кандидатів,  включно 
зі  Славинським,  до  Думи  не  потрапили.  Однак,  залишається  досить 
промовистим  для  характеристики  Славинського  той  факт,  що  він  був 
висупепий  до  Думи  як  представник  єврейських  виборців. 

Пізніше  Жаботинський  та  Славинський  співпрацювали  в тих 
самих  українських  та  російських  часописах  - журналах  “Украинская 
жизпь”,  “Русские  ведомости”та  інших. 

1921  року  Славинський,  представник  емігрантського  на  той  час 
уряду  Петлюри  в Чехословаччині,  надіслав  привітання  XII  Сіо- 
ністському Конгресові,  яке  було  оголошене  при  його  відкритті. 
Стенографічний  протокол  Конгресу  свідчить,  що  це  привітання 
прочитав  Жаботинський212. 


144 


Висловивши  задоволення  з того  факту,  що  “єврейський  народ, 
якому  цивілізація  і всі  нації  землі  так  багато  завдячують,  став  важ- 
ливим чинником  світової  політики”  і наголосивши,  що  український 
народ,  так  само,  як  єврейський,  ще  має  боротися  за  свою  свободу,  автор 
привітання  (ним  був,  напевне,  сам  Славинський)  писав  далі: 

“Я  не  можу  не  використати  нагоди  і не  підкреслити  ролі  тієї 
частини  єврейського  народу,  яка  живе  на  території  України,  в історії 
цієї  країни.  І тим  скорботніше  констатувати,  що  протягом  останніх 
років  українські  євреї  зазнали  жахливих  переслідувань  з різішх  боків. 
Розрухи,  жертвами  яких  вони  стали,  так  само  важко  уразили  ук- 
раїнський народ,  як  і єврейський.  Свідома  своїх  завдань  частина 
української  нації  жадним  чином  не  може  бути  визнана  відповідальною 
за  це,  оскільки  вона  відкидає  і засуджує  злочинні  напади,  провина  за 
які  лягає  па  безвідповідальні  елемеїгги. 

Ми  бажаємо  жити  в братерстві  з єврейським  народом  і разом  із 
ним  викопувати  цивілізаторську  працю  на  терені  України.  Ми  най- 
палкіше  прагнемо  відновлення  миру  на  нашій  землі,  що  дозволить  нам 
залікувати  рани,  завдані  пашим  єврейським  співгромадянам  протягом 
останніх  років”213. 

Але  ще  перед  Конгресом  відбулися  дві  перші  зустрічі  Жабо- 
типського  зі  Славинським.  Як  повідомляв  Славинський  у доповіді 
(“Докладі”)  урядові,  ці  зустрічі  сталися  в Празі  в липні  1921  року,  коли 
Жаботипський  приїздив  па  підготовчі  наради  перед  Конгресом214.  Ось 
як  Славинський  визначив  теми  цих  його  попередніх  бесід  із  Жа- 
ботинським: 

“Як  старі  приятелі  ми  обговорили  принципіяльну  справу,  як 
налагодити  попсовану  жидівську  світову  опінію  щодо  українства.  Я 
дав  йому  весь  матеріял,  який  мав,  а крім  того  ми  напали  на  думку  про 
заснування  єврейської  жандармерії”215. 

На  жаль,  не  збереглося  жадних  інших  вірогідних  свідоцтв  про  ці 
дві  перші,  попередні  бесіди.  Дані,  що  ми  їх  знаємо  з відомої  статті 
Нахума  Левіпа216,  найчастіше  згадуваного  джерела  про  зустрічі  Жа- 
ботипського  зі  Славинським,  стосуються,  як  можна  зрозуміти  з цієї 
статті,  пізніших  зустрічей.  Фраза  Славинського  “ми  напали  на  думку 
про  заснування  єврейської  жандармерії”  не  дає  змоги  дізнатися,  хто 
саме  висунув  цю  ідею.  Якби  ми  мали  стенографічний  запис  цих  двох 


Ю 5-137 


145 


попередніх  бесід  або,  принаймні,  докладний  звіт  про  них,  це,  імо- 
вірно, пролляло  би  вирішальне  світло  на  деталі  тогочасної  позиції 
Жаботинського  щодо  українського  питання  взагалі  і щодо  уряду 
Петлюри  зокрема.  У кожному  разі,  ми  бачимо,  що  трагічні  події  в 
Україні  не  змінили  ставлення  Жаботинського  до  українських  на- 
ціонально-визвольних сил  аж  настільки,  щоб  він  відмовився  від 
коїітак  гів  з українським  урядом  і від  укладення  з ним  угоди. 

Зі  слів  Славинського  виходить,  що  Жаботинський  так  само  як 
Славипський  був  зацікавлений  “налагодити  попсовану  жидівську 
світову  опінію  щодо  українства”.  Виходячи  зі  звичайної  позиції 
Жаботинського  в українському  питанні,  можна  з достатньою  мі- 
рою вірогідности  припустити,  чому  він  дбав  про  це  і чому  він 
намагався  дійти  домовлености  з українським  урядом.  Жабо- 
тинський завжди  вважав,  що  євреї  в Україні  мають  заради  власних 
інтересів  встановити  добрі  взаємини  з українським  народом  та  його 
національним  рухом,  і тільки  це  може  зробити  неможливим  ви- 
никнення нової  погромної  ситуації  в Україні  за  якогось  чергового 
революційного  вибуху  там.  Жаботинський  шукав  можливосте 
розірвати  “зачароване  коло”,  в якому  перебувало  єврейство  Ук- 
раїни: кожний  конфлікт  посилює  відчуження  й ненависть,  а це, 
своєю  чергою,  призводить  до  нових  конфліктів.  Дуже  емоційна  (і, 
врешті,  цілком  зрозуміла)  реакція  світового  єврейства  на  погроми 
не  дає  єврейству  жадної  користи,  бо  взагалі  жадна  розумна  по- 
літика не  може  випливати  з емоцій,  - така  думка  не  могла  не 
виникнути  в Жаботинського,  якщо  виходити  з властивих  йому 
поглядів  па  єврейську  національну  політику.  Ба  більше,  анти- 
українська позиція  єврейства  завдає  йому  шкоди,  бо  провокує 
дальше  посилення  напруженосте  в українсько-єврейських  взає- 
минах, а це  лише  полегшує  виникнення  погромної  ситуації  в 
Україні  в разі  нової  війни  або  революції. 

Якщо  навіть  облишити  ці  припущення  про  спонуки,  які  керували 
Жабогшіським  у цей  час  (хоч  би  які  правдоподібні  ці  припущення 
були),  то  залишиться  незаперечним,  що  Жаботинський  і далі  плекав 
такі  властиві  йому  симпатії  до  українського  національно-визвольного 
руху.  Йосеф  Шехтмап,  який  протягом  багатьох  років  співпрацював  із 
Жабогшіським  і мало  не  щодня  бачив  його  зблизька,  навіть  висуває 


146 


ціо  симпатію  на  перше  місце  серед  причин  укладення  угоди  зі 
Славипським: 

“Її  (угоди,  - І.К.)  тло  було  обумовлене  двома  засадничими 
елементами  його  політичного  сгебо.  Першим  було  активне  і дружнє 
зацікавлення  українськими  національними  прагненнями,  яке  вип- 
ливало з його  природної  симпатії  до  національного  визвольного  руху. 
Він  був  також  свідомий  конечности  єврейсько-української  співпраці 
для  досягнення  єврейських  національних  цілей  у Росії  та  в Австро- 
Угорщині  (пізніше  в Польщі),  де  ці  дві  національності  жили  біч-о-біч. 
У Росії  Жаботипський  писав  багато  і змістовно  про  українську  проб- 
лему, він  був  широко  відомий  і визнаний  українськими  патріотами, 
багато  з яких  вміжчасі  були  близько  пов’язані  з українським 
національним  урядом,  очолюваним  Симоном  Петлюрою”217. 

За  всієї  поваги  до  думки  Шехтмана  та  його  обізнаносте  в позиції 
Жаботинського,  слід  усе  ж таки  висловити  сумнів,  у тому,  що  саме 
“активне  і дружнє  зацікавлення  українськими  прагненнями”  було 
найпершою  спонукою  Жаботинського  в його  переговорах  зі  Сла- 
випським.  Знаючи  особистість  Жаботинського,  природніше  висло- 
вити думку,  що  він  насамперед  дбав  про  інтереси  єврейського  насе- 
лення України,  а його  симпатії  до  українського  визвольного  руху 
лише  творили  те  сприятливе  тло,  на  якому  йому  легше  було  знайти 
спільну  мову  з представниками  українського  уряду.  Саме  така  інтер- 
претація спонук,  що  керували  Жаботинським,  випливає  зі  всіх  його 
статей  та  листів,  у яких  він  так  чи  так  торкається  угоди  зі  Сла- 

ВИІІСЬКИМ218. 

. Отже,  легко  зрозуміти,  чому  Жаботипський  наприкінці  літа  1921 
року  знову  звернув  свій  погляд  у бік  України:  адже  готувалося  нове 
військове  вторгнення,  а це  означало,  що  знову  могли  вибухнути 
аптиєврейські  почуття.  І вибухнути  не  лише  спонтанно:  слід  було 
зважи  ти  па  сили,  які  були  зацікавлені  в дискредитації  української 
національно-визвольної  справи  і могли  спровокувати  погроми,  аби 
використати  українсько-єврейську  ворожнечу  в своїх  інтересах  - в 
ііггересах  політики  “діли  і пануй”.  Такими  силами  був  радянський 
режим  і антикомуністичні  апологети  “великої,  єдиної  та  неділимої” 
Росії,  які  тоді  ще  мали,  хоча  і в підпіллі,  чимало  прихильників  на 
території  більшовицької  держави.  Як  завжди,  так  і тоді  - 1921  року  - 


10* 


147 


інтереси  більшовицької  влади  та  антибільшовицьких  російських  ве- 
ликодержавників у питанні  щодо  боротьби  проти  українського 
національного  руху  цілковито  збігалися,  і це  поширювалося  також  на 
можливість  використання  українсько-єврейської  ворожнечі. 

Жаботииський  знав,  що  український  емігрантський  уряд  у такій 
ситуації  був  ладний  вдатися  до  найрадикальніших  заходів,  аби  лише 
запобігти  повій  хвилі  погромів  в Україні.  Про  це  свідчить  його  лист, 
написаний  трохи  пізніше  - в лютому  1922  року:  “...  в мене  з бесід 
вийшло  враження,  що  Петлюрова  група  тепер  боїться  погромів  гірше, 
ніж  ми  самі”219.  Мабуть,  Жаботинському  було  також  відомо,  що 
невдовзі  перед  тим  - навесні  - Петлюра  видав  чергове  звернення  “До 
населення  України  й повстанців”,  у якому  закликав  до  дружнього  й 
братнього  ставлення  до  єврейського  населення.  Звернення  закін- 
чується словами,  в яких  Петлюра,  повідомляючи  про  своє  повернення 
в Україну  в найближчому  часі,  загрожує  всім  погромникам,  що  вони 
“будуть  суворо  покарані  за  законами  військового  часу  як  зрадники 
нашого  народу  та  прислужники  ворога”220.  Це  звернення,  що  його 
прихильники  Петлюри  різними  шляхами  закидали  з Галичини  на 
радянську  частину  України,  було  в головних  своїх  рисах  повторенням 
тих  численних  відозв  і військових  наказів,  за  допомогою  яких  Петлюра 
протягом  1917-1920  років  намагався  боротися  проти  єврейських 
погромів.  Через  безладдя,  недисциплінованість  і розклад  української 
армії  та  повстанських  загонів,  що  підтримували  УНР,  ці  накази  та 
відозви,  здебільшого,  залишалися  порожнім  звуком,  хоча  є й численні 
документовані  випадки,  коли  ті  чи  її  дисциплінованіші  частини  армії 
УНР  або  окремі  офіцери  чи  державні  чинники  припиняли  погроми, 
заарештовували,  віддавали  під  суд  або  розстрілювали  погромників, 
тощо221. 

Видаючи  грізні  відозви  та  накази  проти  погромів,  Петлюра  сам  був 
свідомий  того,  наскільки  малий  вплив  вони  мають.  У травні  1926  року, 
за  кілька  днів  перед  смертю,  Петлюра  писав  в одному  з листів  про 
“історичні  ‘гріхи’  і хиби  української  пезорганізованости,  малої  куль- 
турности  і песприяючих  обставин  в житті  української  нації”222. 
Розуміння  цих  “несприятливих  обставин”  мало  привести  його  до 
думки,  що  лише  збройні  єврейські  сили  можуть  бути  справжнім  і 
єдиним  засобом  запобігти  погромам  або  придушити  погромну  хвилю. 


148 


Хоч  Жаботипський  провадив  переговори  лише  зі  Славинським,  який 
виступав  від  імені  уряду  УНР,  Петлюра,  як  керівник  цього  уряду,  був 
“другою  стороною”  в переговорах.  Очевидно,  Жаботипський  розумів 
поведінку  Петлюри  як  щире  намагання  будь-що  знайти  спосіб  для 
ефективного  поборювання  погромів,  і це  викликало  в нього  певне 
довір’я  до  цього  уряду,  - довір’я,  без  якого  він,  безперечно,  не  став  би 
до  переговорів  з урядом  Петлюри  і не  підписав  би  з ним  угоди.  І це 
довір’я  могло  посилюватися  тим  фактом  (майже  напевно  відомим 
Жаботииському),  що  від  січня  до  серпня  1920  року,  коли  Петлюра  з 
невеликою,  але  найбільш  відданою  і дисциплінованою  армією  обо- 
роняв останній  клаптик  контрольованої  ним  української  території  на 
заході  України,  його  військо  рішуче  придушувало  всі  спроби  вчинити 
єврейські  погроми223. 

Про  дальші  зустрічі  Жаботииського  зі  Славинським  ми  знаємо  з 
доповіді  Славипського  своєму  урядові  та  зі  статті  Нахума  Лев' на 
“Жаботипський  та  угода  з Петлюрою”.  Нахум  Левін  твердить  у св:їй 
етапі,  що  її  написано  на  підставі  розповіді  Жаботииського  особисто 
Левіпові  та  ще  кільком  друзям.  Йосеф  Шехтман  стверджує,  що  записи 
Левіпа  переглянув  й схвалив  особисто  Жаботипський224. 

Славипський  у своєму  “Докладі”  доповідає,  що  дальші  зустрічі  з 
Жаботипським  відбулися  ЗО  та  3 1 серпня  в Карлсбаді  - перша  з них  у 
присутності  посла  УНР  у Берліні  Романа  Стоцького.  Далі  в перего- 
ворах настала  перерва,  під  час  якої  Славипський  поїхав  до  Галичини 
для  консультацій  зі  своїм  урядом  (так,  принаймні,  твердить  Левін;  з 
“Докладу”  Славипського  це  не  випливає).  Жаботипський  у цей  час. 
зустрівся  з кількома  керівниками  українського  єврейства,  які  в зв’язку 
з Конгресом  перебували  тоді  в Празі  (серед  них  були  ВладімірТьомкін, 
Ізраїль  Трівус,  Йоиа  Маховер,  Міхаїл  Шварцман  та  інші). 

Переговори  відновилися  3-го  і тривали  4-го  вересня.  На  них  був 
присутній  (“між  інших”,  як  зазначає  Славипський)  англійський  пол- 
ковник Джоіі  Паттерсои,  колишній  командир  єврейських  частин 
брітапської  армії,  створених  за  ініціативою  Жаботииського  під  час 
першої  світової  війни.  Паггерсон  на  все  життя  зберіг  сильні  симпатії 
до  сіонізму  і залишився  одним  із  близьких  друзів  Жаботииського225. 

Як  свідчить  Нахум  Левін,  Жаботипський  на  одній  із  зустрічей 
поставив  Славииському  таке  запитання: 


149 


“Як  могли  Ви  і професор  Грушевський,  і Ніковський,  і багато 
інших,  які  були  мені  завжди  відомі  як  щирі  демократи,  - як  ви  могли 
терпіти  всі  ці  погроми,  не  повстаючи  проти  Петлюри?”226 

Скориставшись  з єврейської  звички  відповідати  запитанням  на 
запитання,  Славипський  відповів: 

“Чому  ви,  євреї,  такі  суворі  до  Петлюри,  але  забуваєте  генерала 
Аллепбі  та  вашого  власного  сера  Герберта  Самюеля?  Петлюра  мав 
справу  з зридцятьма  мільйонами  українців  у країні,  вдвічі  більшій  від 
Франції,  і його  військо  складалося  з некеровапих  байд.  Аллепбі  мав 
сімдесятитисячне  добре  дисципліноване  військо  проти  купки  арабів, 
але  не  зробив  нічого,  щоб  зупинити  торік  погром  в Єрусалимі,  а 
організатора  єврейської  самооборони  засудили  (в  англійському  суді) 
до  каторги;  і лише  кілька  місяців  тому  Верховний  Комісар  єврей 
Самюель  за  дуже  подібних  обставин  припустив,  щоб  травневі  погроми 
з ривали  майже  тиждень  і призвели  до  близько  100  єврейських  жертв, 
і лише  тому,  що  солдатам  наказали  вживати  лише  кийки,  а не 
Гвинтівки.  Чому  ви,  євреї,  не  повстали  проти  Самюеля  та  англійців?”227 
Цей  обмін  запитаннями  був  фактично  висловом  двох  позицій. 
Жаботипський  висловив  позицію,  яка  на  той  час  була  типовою  для 
єврейських  кіл:  Петлюра  винний  у погромах,  а ті  його  співпрацівники, 
які  не  повстали  проти  нього,  тим  самим  узяли  на  себе  частину 
відповідальносте.  Як  ми  бачили  досі,  ледве  чи  це  була  позиція  самого 
Жаботииського;  як  ми  побачимо  далі,  Жаботипський  1926  року  - в 
критичний  для  українсько-єврейських  взаємин  період  після  вбивства 
Петлюри  євреєм  Шварцбардом  - висловив  цілком  іншу  думку  про 
Петлюру.  Очевидно,  Жаботипський,  який  на  переговорах  мусив  вра- 
ховувати думку  представників  українського  єврейства,  з якими  він 
консультувався,  був  зобов’язаний  висловити  їхню  і більшосте  єв- 
рейства думку  щодо  Петлюри,  щоб  поставити  всі  крапки  над  і. 

Запитаипя-відповідь  Славинського  було  віддзеркаленням  позиції 
українських  кіл:  Петлюра  діяв  за  обставин  анархії  та  масового 
полі  гичиого  і кримінального  бандитизму;  він  робив  усе,  що  було  в його 
силах,  і не  його  провина  в тому,  що  погроми  не  вдалося  придушити. 

Виглядає,  що  відповідь  Славинського  задовольнила  Жабо- 
типського,  бо  переговори  тривали  і питання  про  Петлюру  далі  не 
випливало. 


150 


На  відміну  від  Жаботинського,  деякі  делегати  XII  Сіо- 
ністського Конгресу  не  були  задоволені  з привітання  Славинсь- 
кого  Конгресові,  що  його  оголосив  на  засіданні  Жаботинський, 
ані  взагалі  зі  ставлення  українського  уряду  до  євреїв.  Як  свідчить 
Славипський,  “велика  група  східньоевропейських  та  англо- амери- 
канських сіоністів  хотіла  при  обговоренні  питання  про  погроми  на 
Україні  виставити  військо  і уряд  УНР  виновниками  цих  подій...”228 

Для  нас  є принципово  важливим,  якою  була  реакція  Жабо- 
типського  па  акцію  цієї  групи  делегатів.  Славипський  свідчить 
далі,  що  “акція  цієї  групи  була  погашена  моїми  і Жаботинського 
іиформаціями  і поясненнями”229.  Якщо  це  справді  так  (а  ми  не 
маємо  жадних  підстав  не  вірити  Славинському),  то  це  ще  раз 
свідчить,  що  Жаботинський  не  поділяв  думки  про  відпові- 
дальність уряду  УНР  за  погроми.  Попри  це  Жаботинський,  певна 
річ,  не  міг  нехтувати  думку  переважної  частини  єврейської  гро- 
мадськосте та  сіоністського  керівництва.  На  той  час,  як  свідчить 
Шехтмап,  уряд  Петлюри  був  неофіційно  оголошений  єврейськими 
організаціями  “морально  і політично  недоторканним”,  тобто  та- 
ким, контакти  з яким  є небажані  і можуть  скомпромітувати  того 
єврейського  діяча,  який  намагається  такі  контакти  налагодити230. 
Жабо  пінський  із  властивою  йому  мужністю  не  порахувався  з цією 
“недоторканністю”  уряду  Петлюри,  але  цілковито  нехтувати 
думку  єврейських  кіл  він  не  міг.  Цим,  мабуть,  було  викликане  його 
запитання  до  Славипського  зі  звинуваченням  проти  Петлюри,  і 
саме  тому  Жаботинський  під  час  переговорів  наполегливо  підк- 
реслював, що  виступає  винятково  від  свого  імени,  а не  від  імени 
Всесвітньої  Сіоністської  Організації,  членом  керівництва  (Екз- 
екутиви)  якої  він  був. 

Попри  розбіжність  висловів  щодо  Петлюри,  Жаботинський  та 
Славипський  були  однієї  думки  про  можливість  виникнення  погромів 
у майбутньому  - тобто,  в разі  нового  вторгнення  військ  УНР  в Україну, 
коли  очікуване  повстання  народних  мас  могло  знову  збудити  погром- 
ну стихію. 

Левіп  свідчить,  що  саме  Славипський  під  час  розмови  з Жабо- 
тинським  перший  порушив  питання  про  майбутнє:  як  надалі  запобігти 
погромам.  Левіп  пише: 


151 


“Славипський  продовжив  розмову,  сказавши,  що  головне  питання 
полягає  в тому,  що  можна  зробити,  аби  поліпшити  справу  в майбут- 
ньому. Ясно,  що  наступної  весни  українські  сили  знову  мають  перейти 
кордон  і захоплять  прикордонні  міста,  в яких  є єврейські  громади.  Що, 
як  ці  сили  знову  виявляться  ‘некерованими’,  як  це  було  раніше?  Що, 
запитав  вій,  можна  порадити  українським  націоналістам,  щоб  вони 
запобігли  новим  погромам?  Він  може  присягнути,  сказав  він,  що  вони 
- керівники  - бажають  зробити  все  можливе,  аби  запобігти  повто- 
ренню погромів  - все,  крім  хібащо  відмови  від  надії  відвоювати  Ук- 
раїну. Чи  мають  вони  видавати  відозви  до  свого  війська?  Чи  мають 
вони  загрозити  повішенням  кожного  правопорушника?  Вони  вже 
пробували  робити  все  це,  але  без  успіху...”231 

У відповідь  на  це  Жаботинський,  за  свідченням  Левіна,  мовив, 
що  відозви  й погрози  - це  те,  що  має  бути  вжите  для  запобігання 
погромам,  але  це  - лише  невелика  частина  заходів,  які  мають  бути 
вжиті.  Головне  і иайдійовіше  - це  зорганізувати  єврейську  жан- 
дармерію, що  складатиметься  з євреїв,  перебуватиме  під  коман- 
дуванням євреїв  і матиме  свої  гарнізони  в усіх  містах  і містечках  зі 
значним  єврейським  населенням  на  всій  території,  зайнятій  ук- 
раїнською армією.  Жаботинський  підкреслив,  що  єврейська  жан- 
дармерія не  братиме  участи  у воєнних  діях  проти  більшовиків  чи 
проти  будь-кого  іншого  і дбатиме  винятково  про  оборону  мирного 
єврейського  населення  від  можливих  погромів.  При  цьому 
Жаботинський  особливо  наголосив,  що  таку  угоду  він  може 
укласти  від  свого  власного  імени,  а не  від  імени  будь-яких 
єврейських  організацій.  Такою  є версія,  викладена  Нахумом 
Левіним,  як  він  твердить,  зі  слів  Жаботинського.  Левін,  отже, 
стверджує,  що  ідею  організації  єврейської  жандармерії  запропо- 
нував Жаботинський. 

Але  хоч  би  хто  перший  напав  на  думку  створити  жандармерію, 
важливою  є одна  обставина,  щодо  якої  всі  джерела  одностайні:  між 
сторонами  не  виникло  жадних  суперечок  ані  про  ідею  організації 
жандармерії,  ані  про  деталі  угоди.  4 вересня  1921  року  в Карлсбаді 
угоду  було  підписано  - з єврейського  боку  Жаботинським,  з ук- 
раїнського - Славииським. 

Головні  пункти  угоди  були  такі:232 


152 


1.  При  армії  УНР  разом  із  українською  жандармерією  буде 
тимчасово  створено  також  єврейську  жандармерію  зі  спеціяльним 
завданням  обороняти  єврейське  населення  на  території,  захопленій 
українською  армією. 

2.  Єврейська  жандармерія  не  братиме  жадної  участи  у воєнних 
діях. 

3.  Єврейську  жандармерію  комплектуватиме  спеція льпо  створена 
для  цієї  мети  єврейська  організація;  до  складу  жандармерії  не  мають 
потрапити  комуністи. 

4.  На  чолі  єврейської  жандармерії  має  стояти  єврей,  призначений 
за  узгодженням  між  згаданою  вище  єврейською  організацією  та 
головним  командуванням  української  армії. 

5.  Командир  єврейської  жандармерії  підлягає  в загальних 
питаннях  командирові  української  жандармерії,  але  в питаннях,  які 
стосуються  оборони  єврейського  населення,  має  право  звертатися 
безпосередньо  до  начальника  генерального  штабу  армії  або  до  інших 
осіб  па  вищих  посадах. 

6.  Члени  єврейської  жандармерії  мають  ті  самі  права,  як  і члени 
української  жандармерії  і гак  само  відповідальні  перед  законом. 

7.  Єврейська  жандармерія,  як  і українська,  рухається  слідом  за 
армією  і викопує  свої  завдання  зразу  після  здобуття  українською 
армією  населених  пунктів  із  єврейським  населенням.  Єврейська  жан- 
дармерія діє  за  планами,  що  їх  розробляє  її  командир  і затверджує 
генеральний  штаб.  У межах  цих  планів  єврейська  жандармерія  діє 
автономно. 

Угоду  було  закінчено  доповненням,  у якому  зазначено,  що 
головне  командування  української  армії  “повторює  наказ”  про  неп- 
рипущенність будь-яких  насильств  супроти  християнського  та  єв- 
рейського населення;  такі  насильства  мають  бути  судово  розглянені, 
а винні  покарані  військовими  трибуналами. 

У “Докладі”  Славипського  подано  додаткові  відомосте  щодо 
створення  та  утримання  єврейської  жандармерії.  Єврейська  орга- 
нізація, згадана  в угоді,  бере  на  себе  справу  створення  жандармерії  і 
всі  дальші  контакти  в цій  справі  з урядом  Української  Народної  Рес- 
публіки. Ця  організація  стоїть  поза  межами  сіоністської  організації  і 
опікується  винятково  справами  єврейської  жандармерії;  вона  бере  на 


153 


себе  всі  підготовчі  видатки,  але  від  моменту  вступу  на  територію 
України  єврейська  жандармерія  цілком  переходить  на  утримання 
уряду  УНР. 

Нині  важко  визначити,  як  Жаботинський  уявляв  собі  ту  єв- 
рейську організацію,  яка  керуватиме  створенням  жандармерії.  Імо- 
вірно, він  планував  створити  її  зі  своїх  прихильників  та  з визначних 
сіоністів  з України,  які  тоді  перебували  в еміграції.  Славинський  у 
“Докладі”  вказує,  що  керівником  цієї  організації  буде,  можливо, 
Тьомкіп233. 

У кожному  разі  справа  фактично  закінчилася  й обмежилася 
підписанням  угоди,  оскільки  тієї  ж таки  осени  1921  року  плани 
західних  держав  щодо  більшовицького  режиму  змінилися,  вторгнення 
української  армії  на  Україну  не  відбулося  (за  винятком  невеликого 
“зимового  походу”,  про  який  далі),  а незабаром  ця  армія  була 
роззброєна. 

Не  підлягає  сумніву,  що  обидві  сторони,  які  уклали  угоду,  мали 
на  меті  створити  спільними  зусиллями  фактор,  який  рішуче  поклав 
би  край  єврейським  погромам  на  Україні.  Здасться  самозрозумілим,  що 
ці  зусилля  мали  бути  з кожного  огляду  вітані  й підтримувані 
єврейською  громадськістю  в світі.  Більш  ніж  імовірно,  що,  якби 
вторгнення  українських  військ  в Україну  відбулося  і при  тому  було 
викопано  угоду,  це  принципово  змінило  би  взаємини  між  українським 
та  єврейським  народами,  відкривши  шлях  до  порозуміння  й співпраці. 
Створення  й успішні  дії  єврейської  жандармерії,  утримуваної  на  кошти 
українського  уряду,  показали  би  єврейському  населенню  України  та 
світовому  єврейству,  що  український  національно-визвольний  рух  та 
сама  ідея  української  державносте  в засаді  не  є ворожі  єврейському 
народові.  Це  могло  би  створити  для  українського  єврейства  прин- 
ципово нову  суспільну  атмосферу,  в якій  їхня  безпека  була  би  гаран- 
тована набагато  краще,  ніж  будь-коли  в іст  орії  України. 

Нема  сумніву,  що  учасники  угоди  не  могли  знехтувати  такою 
пози  тивною  перспективою.  Жаботинський  па  цей  час  уже  мав  досвід 
створення  єврейських  збройних  з’єднань.  Створений  завдяки  його 
ініціятиві  Єврейський  легіон  брітанської  армії  відіграв  величезну  ролю 
в піднесенні  єврейської  національної  свідомосте,  в поширенні  сіо- 
ністської ідеї  і підвищенні  міжнародного  авторитету  сіоністської 


154 


справи.  У книзі  Жаботинського  “Слово  о полку”,  присвяченій  історії 
легіону,  є такі  варті  уваги  слова: 

“...поза  думкою  про  легіон  нема  жадної  можливости  увібгати 
сіонізм  до  низки  тих  проблем,  якими  світ  здатний  цікавитися  за  такої 
виняткової  доби”234. 

Це  міркування  можна  застосувати  й до  становища  в Україні, 
пов’язавши  це  з ідеєю  створити  єврейську  жандармерію.  Є фактом,  що 
трагедія  єврейських  погромів  зворушила  головно  єврейські  кола  в 
усьому  свігі,  тоді  як  неєврейські  кола  поставилися  до  цих  подій  хоча 
й не  цілком  байдуже,  але  з набагато  більшою  байдужістю,  ніж  євреї 
сподівалися.  (Те  саме  повторилося  під  час  гітлерівського  геноциду 
євреїв).  Ледве  чи  можуть  існувати  сумніви,  що  якби  під  час  вторгнення 
української  армії  в Україну,  яке  мало  відбутися  1922  року,  знову 
виникли  погроми,  світ  знову  не  виявив  би  великого  бажання  допо- 
магати євреям.  Але  якби  в Україні  діяла  озброєна  єврейська  сила 
(незалежно,  чи  у вигляді  єврейської  жандармерії,  чи  в будь-якому 
іншому  вигляді),  це  падало  би  подіям  цілком  іншого  характеру, 
привернуло  би  пильну  увагу  світу,  продемонструвало  б ефективність 
і дійовість  єврейського  національного  руху,  зробило  би  єврейство 
актуальним  політичним  і навіть  військовим  чинником.  Одне  слово, 
створення  єврейської  жандармерії  “увібгало”  би  проблему  єврейства 
України  і взагалі  національні  права  і домагання  єврейського  народу 
“до  низки  тих  проблем,  якими  світ  здатний  цікавитися  за  такої  ви- 
няткової доби”.  І якби  ідея  єврейської  жандармерії  була  втілена  в 
жигтя,  про  угоду  Жаботинського  зі  Славинсгким  з часом  можна  було 
би  написати  те  саме,  що  Жаботииський  написав  про  угоду  щодо 
створення  першого  єврейського  полку  британської  армії,  підписану 
ним  і кількома  десятками  його  однодумців  1915  року  в Александрії: 

“Документ,  що  його  ми  тієї  ночі  підписали,  (...)  колись  буде 
переданий  до  національної  нашої  бібліотеки  в Єрусалимі”235. 

Мабуть,  слід  було  сказати,  що  ця  угода  колись  буде  записана  в 
перелік  найзпаменпіших  подій  єврейської  історії,  але  Жаботииський 
скромно  обмежився  згадкою  про  національну  бібліотеку.  І хоча  ідея 
єврейської  жандармерії  в Україні  через  незалежні  від  її  автора  причини 
залишилася  лише  па  папері,  хто  знає,  чи  не  буде  і вона  колись  записана 
великими  лі  терами  в єврейській  історії? 


155 


Одначе,  ідея  створити  єврейську  жандармерію  мала  служити  не 
лише  єврейським,  але  також  українським  інтересам:  забезпеченню 
порядку  й законності!  в Україні,  приборканню  руйнівної  погромної 
стихії,  - руйнівної  не  лише  для  євреїв,  а й для  української  держави, 
приверненню  єврейських  симпатій  па  бік  українського  національного 
руху,  створенню  цьому  рухові  доброї  міжпародньої  репутації.  Очевид- 
но, Жаботипський  жадним  чином  не  вважав,  що  користь,  яку  одер- 
жить український  уряд  і український  національний  рух  від  цієї  угоди, 
суперечить  єврейським  інтересам.  Навпаки,  щиро  співчуваючи  всім 
народам,  що  борються  за  свої  національні  права,  він  бажав  добра  ук- 
раїнським патріотам  і українському  народові.  (Недарма  Шехтман  пи- 
сав про  його  природну  симпа  тію  до  кожного  національного  визволь- 
ного руху236.)  Знаючи  про  ці  риси  його  вдачі,  можна  сміливо  твердити, 
що  він  відчував  задоволення  від  того,  що  робить  справу,  корисну 
водночас  для  двох  народів  та  двох  національно- визвольних  рухів. 

Попри  те,  що  угода  Жаботинського  зі  Славинським  явно  відпо- 
відала інтересам  єврейського  населення  України  та  світового  сіо- 
ністського руху,  керівництво  Всесвітньої  Сіоністської  Організації 
пос  тавилося  до  неї  різко  негативно.  Так  само  негативно  поставилося 
сіоністське  керівництво  до  ідеї  створити  єврейські  частини  в складі 
британської  армії  під  час  першої  світової  війни.  Своєрідність  по- 
літичного мислення  Жаботинського  явно  викликала  алергію  в 
більшості!  сіоністських  лідерів,  і він  швидко  здобув  серед  них  ре- 
путацію “епідМ  іеггіЬІе”.  Хоча,  судячи  з його  пізніших  листів237, 
Жабо  типський  чекав  па  опір  своїм  діям,  реакція  сіоністських  кіл  та 
преси  була  багато  різкішою,  ніж  він  сподівався. 

У книзі  “Слово  о полку”  Жаботипський  дає  цікаве  пояснення 
причин  того,  чому  єврейські  кола  рішуче  повстають  проти  акцій,  які  з 
логічного  боку  здаються  цілковито  доцільними.  Відвідавши  одного  з 
“батьків  сіонізму”  - Макса  Нордау238,  Жаботипський  висловив  йому 
свій  подив  від  того,  що  численні  провідні  сіоністи,  попри  логіку,  не 
розуміють  користи  від  створення  єврейських  збройних  частин  у 
британській  армії.  Ось  що  відбулося  далі: 

“Глибоке  слово  промовив  у відповідь  старий  життєзнавець,  - 
лише  багато  пізніше  довелося  й вдалося  мені  зрозуміти,  яке  глибоке 
слово.  Він  похитав  мудрою  головою  і відповів: 


156 


- Це,  молода  людино,  логіка;  а логіка  - мистецтво  грецьке,  і євреї 
його  терпіти  не  можуть.  Єврей  міркує  не  за  розумом  - він  міркує  за 
катастрофами.  Він  не  купить  парасолю  ‘лише’  тому,  що  на  небі 
з’явилися  хмари:  він  спочатку  мусить  змокнути  й підхопити  запалення 
легенів  - тоді  інша  річ”239. 

У випадку  зі  спробою  створити  єврейську  жандармерію  в Україні 
єврейська  політична  думка  діяла  під  впливом  жахливої  катастрофи 
погромів,  яка  на  Жаботинського  вплинула  інакше,  ніж  на  більшу 
частину  єврейської  громадськосте  в світі.  Жаботинський,  відповідно 
до  своєї  вдачі  та  бойовитости,  намагався  запобігти  повторенню 
катастрофи,  створивши  єврейські  збройні  одиниці.  Переважна  частина 
єврейської  громадськосте  перебувала  після  погромів  у стані  глибо- 
кого шоку,  який  паралізував  здатність  рішуче  діяти  і нешабльонно 
мислити.  Крім  того,  новітня  єврейська  політична  думка,  народжена 
десь  сорок  років  перед  тим  першими  відкривачами  й аматорами 
сіонізму,  ще  хворіла  на  юнацьку  незрілість  і перебільшену  емоційність. 
Хоч  і наснажена  найчистішим  ідеалізмом,  політична  думка  багатьох 
єврейських  кіл  була  психологічно  не  досить  підготована  до  засто- 
сування нових,  цілковито  нешабльонпих  практичних  методів  для 
здійснення  такої  пешабльонпої  справи,  як  збирання  докупи  розсіяно- 
го народу  і створення  нової  держави.  Це  вимагало  глибокої  і прин- 
ципово пової  аналізи  світового  становища  і пової  єврейської  політики, 
докорінно  відмінної  від  політичних  рецептів,  модних  на  той  час  у 
західиьому  світі.  (Наймодиішою  була  тоді  соціялістична  ідеологія, 
проти  якої  Жаботинський  принципово  заперечував.)  Мав  рацію  ви- 
датний єврейський  філософ  Мартін  Бубер,  коли  писав: 

‘‘Попри  свою  політичну  озброєність,  сіоністський  рух  не  має 
досить  глибокого  розуміння  світу  та  світової  історії”240. 

Намагаючись  створити  єврейські  збройні  сили,  Жаботинський 
вчився  в історії,  яка  бага  то  разів  доводила  (і  це  Жаботинський  наочно 
бачив  в Одесі)  конечність  єврейської  самооборони.  Натомість  сіо- 
ністське керівництво,  розгорнувши  кампанію  проти  Жаботинського 
та  ідеї  єврейської  жандармерії,  ще  раз  довело,  що  “історія  навчає  лише 
того,  що  вона  нічого  не  навчає”. 

У навальній  кампанії  проти  Жаботинського,  що  розгорнулася 
після  його  уг  оди  зі  Славипським  і в якій  здебільшого  брали  участь 


157 


соціалістично  настроєні  сіоністські  кола,  виразно  чулися  нотки, 
викликані  не  лише  перебільшеною  емоційністю  або  незгодою  в так- 
тичних питаннях.  Явно  відчувалося  також  намагання  скомпро- 
мітувати  ідеологічного  супротивника  і “бунтівника”,  який  уперто 
йшов  власним  шляхом,  не  бажаючи  плисти  в загальній  течії.  1921 
року,  коли  єврейська  громадськість  через  погроми  в Україні  була 
наелектризована  антиукраїнськими  почуттями,  було  дуже  легко 
викликати  масове  обурення  проти  Жаботинського,  зобразивши  його 
як  колябораита  українських  погромників.  Роздмухуючи  кампанію 
праги  Жаботинського  і намагаючись  зобразити  його  угоду  з урядом 
Петлюри  як  найбільший  в історії  сіонізму  скандал,  політичні  вороги 
Жаботинського  мали  намір  завдати  смертельного  удару  його 
репутації  єврейського  громадсько-політичного  діяча. 

Так  угода  Жабогипський-Славинський  стала  приводом  для 
нападів,  які  супроводжували  Жаботинського  до  останніх  днів  його 
житгя  і не  припинилися  й після  його  смерти.  Посередньо  ця  боротьба 
проти  Жаботинського,  викликана  внутрішньою  ситуацією  в сіо- 
ністському русі,  позначилася  на  зовнішньополітичному  питанні:  на 
ставленні  сіоністського  керівництва  до  української  проблеми,  ще 
погіршивши  і без  того  погані  єврейсько-українські  взаємини. 

Уже  найперша  реакція  більшої  частини  єврейської  преси  після 
опублікування  відомостей  про  угоду  була  вкрай  несприятлива  для 
Жабо п інського.  Берлінська  газета  “ЮдішеРундшау”,  опублікувавши 
текст  угоди  і “Доклад”  Славні іського,  в своєму  коментарі  висловила 
найглибший  жаль  з того  приводу,  що  “дійшло  до  такої  афери”241. 
Головні  заперечення  проти  угоди,  висловлені  цією  газетою,  потім 
протягом  років  повторювалися  багатьма  іншими  авторами.  Ось  ці 
заперечення: 

1.  Якщо  Жаботинський  дбає  про  оборону  українських  євреїв  від 
погромів,  він  мав  би  вдатися  до  кроків  у напрямку  створення  єв- 
рейської самооборони,  а не  угоди  з урядом  Петлюри. 

Газета  при  цьому  забула,  що  ідея  створення  єврейської  само- 
оборони в Україні  1917  року  наштовхнулася  на  протидію  з боку  тих 
таки  єврейських  соціялістичних  кіл,  які  цього  разу  виступили  проти 
угоди  Жаботинського  з урядом  УНР.  З іншого  боку,  газета  свідомо 
чи  несвідомо  не  врахувала  той  простий  і очевидний  факт,  що  на 


158 


території,  зайнятій  українським  військом,  ледве  чи  було  би  можливо 
створити  єврейські  збройні  сили  без  згоди  українського  уряду  і без 
відповідної  угоди  з ним.  Угода  Жаботинського  з українським  урядом 
була  саме  спробою  дійти  такої  згоди  і створити  єврейську  самообо- 
рону, яка  цього  разу  одержала  назву  єврейської  жандармерії,  що, 
одначе,  жадним  чином  не  змінювало  її  сенсу  та  призначення242. 

2.  Сіонізм  має  залишатися  невтральним  у боротьбі  більшовицьких 
та  антибільшовицьких  сил,  а угоду  з урядом  Петлюри  більшовики 
трактуватимуть  як  порушення  цього  невтралітету. 

Це  твердження  газети  базувалося  на  уявленні,  що  можливий 
якийсь  нейтралітет  сіонізму  стосовно  більшовиків.  Прихильники  цьо- 
го уявлення  забули,  що  невтралітет  мисленний  лише  тоді,  коли  інші 
ст  орони  в конфлікті  визнають  його.  Спроба  тієї  сторони,  яка  зазнала 
нападу,  оголосити  про  свій  однобічний  невтралітет,  означає  капіту- 
ляцію. Оскільки  більшовики  від  самого  початку  оголосили  сіонізм 
своїм  ворогом  і невпинно  провадили  боротьбу  проти  нього,  то  спроба 
тих  чи  тих  сіоністів  оголосити  про  свій  однобічний  невтралітет  щодо 
більшовизму  була  позбавлена  глузду. 

З іншого  боку,  Жаботинський  передбачив  усе  можливе,  щоб  його 
угоду  з урядом  Пет  люри  було  важко  трактувати  як  намір  сіоністів 
вступит  и до  збройної  боротьби  проти  більшовиків.  В угоді  підк- 
реслено, що  єдина  мета  і призначення  єврейської  жандармерії  - 
оборона  мирног  о єврейського  населення  і вона  не  має  брати  участи  в 
будь-яких  воєнних  діях.  Попри  те,  що  радянська  пропаганда  справді 
використала  угоду  Жаботинського  для  роздмухування  антисіо- 
ністської кампанії243,  сама  угода  не  давала  для  цього  підстав.  Оче- 
видно, Жаботинський  не  мав  ставити  свої  політичні  кроки  і долю 
єврейст  ва  України  в залежність  від  того,  що  може  або  чого  не  може 
сказати  радянська  пропаганда,  яка  в будь-якому  разі  знайде  привід 
полит  и своїх  політичних  супротивників  брудом. 

Жабот  инський,  безперечно,  розумів,  що  спроби  деяких  сіоніст- 
ських кіл  т риматися  невтралітету  щодо  більшовизму  приречені  за- 
лишишся однобічними  й,  отже,  безперспективними. 

У книзі  “Слово  о полку”  Жаботинський  досить  багато  місця 
приділив  своїм  сутичкам  із  майбугнім  видатним  більшовицьким  діячем 
Георгієм  Чічеріпим,  який  пізніше  став  народним  комісаром  закор- 


159 


донних  справ  більшовицької  держави.  1915-1917  років  Чічерін,  який 
був  тоді  політичним  емігрантом  і перебував  у Лондоні,  активно  сил- 
кувався завадити  створенню  єврейського  легіону.  На  відміну  від 
більшості!  сіоністського  керівництва,  Чічерін  чудово  розумів,  яку 
величезну  користь  сіонізмові  принесе  легіон,  і тому  вдався  до  найб- 
рутальніших  кроків,  аби  перешкодити  його  створенню.  Він  зоргані- 
зував пресову  кампанію  і найняв  кілька  банд  хуліганів,  які  намагалися 
розганяти  організовані  Жаботинським  мітинги  на  підтримку  легіо- 
ну244. Очевидно,  Жаботинський  ще  тоді  позбувся  будь-яких  ілюзій 
щодо  справжньої  природи  більшовизму  та  його  ставлення  до  сіонізму. 

3.  Жаботинський  порушив  дисципліну  у Всесвітній  Сіоністській 
Організації,  членом  керівництва  (Екзекутиви)  якої  він  був,  бо  підписав 
угоду,  не  узгодивши  цього  кроку  з керівництвом  організації. 

Цей  закид  був  також  безпідставний.  Ніде  в угоді  не  вказано,  що 
Жаботинський  виступає  від  імеии  Всесвітньої  Сіоністської  Організації 
або  що  ця  організація  в якийсь  спосіб  причетна  до  угоди.  Сам 
Жаботинський  завжди  підкреслював,  що  виступав  у переговорах  зі 
Славииським  як  приватна  особа. 

Крім  того,  Сіоністський  Конгрес  у Карлсбаді  ухвалив,  що  вся 
політична  праця  сіоністів  у країнах  єврейської  діаспори  підлягає 
національним  єврейським  організаціям  (Ьапбе80г§апІ5абопеп),  а не 
Всесвітній  Сіоніс  тській  Організації.  З цього  погляду  Жаботинський 
діяв  цілком  коректно:  перед  підписанням  угоди  він  мав  нараду  з 11 
пайвида  гпішими  представниками  Федерації  російських  та  українських 
сіоністів,  і більшість  із  них  схвалила  його  дії.  Після  підписання  угоди 
Жаботинський  подав  усі  матеріяли,  що  її  стосувалися,  до  цієї 
Федерації,  і його  дії  були  обговорені  на  Конференції  російських  та 
українських  сіоністів,  яка  відбулася  в Берліні  7-1 1 вересня  1922  року. 
Конференція  ухвалила  резолюцію,  в якій  відкинено  всі  звинувачення 
проти  Жабогинського245. 

Сам  Жаботинський  у листі  до  Екзекутиви  Всесвітньої  Сіоністсь- 
кої Організації  підкреслив,  що  кампанію  проти  нього  організувало 
соціалістичне  крило  сіоністського  руху,  діючи  під  впливом  своїх 
ідеологічних  настанов.  Він  писав: 

“...характерно,  що  єдині  люди,  які  висловлюють  занепокоєння 
цією  справою,  це  Поалей-Ціоністи  (соціялістична  сіоністська  партія, 


160 


- І.К.).  (...)  Уряд  Славшіського  бореться  проти  більшовиків,  і Поалей- 
Ціоністи  бояться,  що  їхні  соціялістичні  конкуренти  (в  більшовицькій 
Росії,  - І.К.)  можуть  звинуватити  їх  у дружніх  контактах  із  Сіо- 
ністською Екзекутивою,  один  із  членів  якої,  імовірно,  має  добрі  взає- 
мини з антибільшовицьким  урядом”246. 

Тут  Жаботинський  дещо  применшив  кількість  своїх  супротив- 
ників, сказавши,  що  Поалей-Ціоністи  - єдині,  що  виступають  проти 
нього  в справі  угоди  з урядом  УНР.  Проти  нього  виступали  сіоністи 
різних  напрямків  лівіше  центру,  проте  головними  організаторами  і 
роздмухувачами  кампанії  справді  були  соціялісти. 

Критика  Жаботипського  газетою  “Юдіше  Рундшау”,  про  яку  ми 
казали  вище,  була  ще  порівняно  поміркованою.  Виступи  єврейської 
соціялістичпої  та  близької  до  соціялістів  преси  проти  Жаботинського 
ставали  дедалі  різкішими.  Доходило  до  того,  що  Жаботинському 
закидали  мало  не  як  злочин  його  постійні  намагання  створити 
єврейські  збройні  сили.  Яскравий  приклад  такого  спрямованого  проти 
Жаботипського  памфлету  - брошура  Давида  Бен-Ґуріона  “Халуці- 
шер  Ціопізмус  одер  Ревізіонізмус”  (“Халуціянський  сіонізм  чи  ревізіо- 
нізм”) видана  1934  року.  У цій  брошурі  єтакі  слова,  якими  Бен-Ґуріон 
характеризує  Жаботипського: 

“Брехливі  пророки,  які  живляться  покидьками  та  непотрібною 
потолоччю  історії,  які  проповідують  від  імени  темних  і нечистих  сил, 
з’явилися  також  і в сіонізмі.  Вони  намагаються  відокремити  народний 
рух  від  його  людських  ідеалів,  від  його  прагнення  свободи  та  куль- 
турної спадщини  і підпорядкувати  його  владі  крови,  безчестя  й 
рабства,  вони  покладають  всі  надії  на  зовнішні  сили  того  минулого, 
яке  вже  вибило  Грунт  з-під  їхніх  ніг”247. 

Вражає,  наскільки  несправедливою  і демагогічною  є ця  харак- 
теристика Жаботипського  та  керованого  ним  ревізіоністського  руху. 
Схоже,  в запалі  політичної  боротьби  противники  Жаботинського 
втрачали  уявлення  про  припущенні  рамки  дискусії.  Сам  Жабо- 
тинський ніколи  не  понижувався  до  такого  рівня  в своїх  полемічішх 
виступах. 

Наведена  цитата  з брошури  Бен-Ґуріона  дозволяє  зрозуміти,  що 
противники  Жаботипського  були  ладні  використати  будь-який 
привід,  аби  лише  скомпромітувати  свого  політичного  суперника.  І, 


11  5-137 


161 


звичайно,  вони  жадним  чином  не  могли  впустити  можливосте  ви- 
користати такий  привід,  як  угода  з “погромниками”.  Ба  навіть  і деякі 
прихильники  Жаботинського  вважали  цю  угоду  за  його  фатальну 
помилку.  Один  із  них  навіть  твердив,  що  Жаботинський  до  самої  смер- 
те шкодував,  що  уклав  її248. 

Чи  це  справді  так?  Чи  вважав  Жаботинський  угоду  про  створення 
єврейської  жандармерії  за  свою  помилку  і чи  шкодував  про  неї? 

Із  заяв  та  творів  Жаботинського  це  аж  ніяк  не  випливає.  Навпаки, 
він  багато  разів  повторював,  що  вважає  цю  угоду  за  принципово 
правильний  політичний  крок.  Ба  більше,  ніколи  не  облишав  думки 
довести  світовому  єврейству  свою  рацію  в цій  справі,  оскільки  був 
глибоко  перекопаний,  що  його  дії  були  взірцем  правильної  поведінки, 
правильної  політичної  лінії,  яку  слід  застосовувати  в кожній  подібній 
ситуації.  В березні  1922  року  він  писав  з Америки: 

“Схоже,  світ  забув  справу  зі  Славипським,  але  я не  забув.  Коли  я 
повернуся  до  Европи,  вчиїпо  бій,  і дуже  поважний”249. 

З Америки  Жаботинський  не  міг,  мабуть,  уважно  стежити  за 
розвитком  подій  в Европі,  і не  знав,  що  єврейський  “світ”  не  лише  не 
забув  справу  зі  Славипським,  а вже  дає  йому,  Жаботинському,  бій. 

В іншому  листі  до  того  ж таки  адресата  Жаботинський  пише: 

“Я  ясно  відчуваю,  що  дуже  скоро  саме  по  собі  так  складеться,  що 
люди  скажуть:  Жаботинський  хотів  улаштувати  єврейську  жандар- 
мерію, і він  цілковито  має  рацію,  і це  треба  завжди  влаштовувати,  і для 
цього  треба  провадити  переговори  хоч  би  і з дияволом”250. 

І далі  в т ому  ж таки  листі: 

“...галас  триватиме  ще  місяць,  а потім  залишиться  ідея  єврейської 
жандармерії  як  єдиного  засобу  проти  погромів;  і я після  Америки 
приїду  до  Берліну  або  Відня  й одержу  овації  від  цієї  наволочі,  як 
завжди.  Побачите,  що  маю  рацію”251. 

Овацій  за  угоду  про  єврейську  жандармерію  Жаботинський  не 
дочекався  до  кінця  свого  життя.  Але  до  самої  смерте  наполягав  на 
тому,  що  цей  його  політичний  крок  був  правильний. 

Численні  статті  та  листи  Жаботинського,  написані  20-их  років, 
залишають  певне  враження,  що  в його  душі  в цей  час  боролися  два 
почуття:  поперше,  біль  та  глибокий  сум,  викликані  погромами  в Ук- 
раїні, а подруге,  щира  симпатія  до  українського  національио-виз- 


162 


вольного  руху.  Перше  почуття  випливало  з його  національного 
патріотизму  й властивої  йому  гуманносте,  друге  - з так  само  властивої 
йому  засадпичої  в його  світогляді  риси  - принципової  настанови  щодо 
вільного  національно-культурного  та  національно-політичного  роз- 
витку всіх  народів.  Як  патріот  свого  народу  він  не  міг  забути  й виба- 
чити кривавої  кривди,  завданої  його  народові  на  Україні,  а як  при- 
хильник свободи  й незалежносте  всіх  народів  усією  душею  бажав 
успіху  українському  народові  в його  визвольній  боротьбі. 

Виходом  із  цієї  суперечносте  могло  би  бути  визнання  того  пос- 
туляту  (пропагованого  українськими  емігрантами),  що  український 
національно-визвольний  рух  не  винний  у погромах,  бо  їх  чинили  не- 
коптрольовапі  сили,  а український  уряд  робив  усе  можливе,  щоб  їх 
припинити.  Існує  багато  незаперечних  фактів  та  документів  на  під- 
твердження цього  постуляту,  але  існували  також  факти,  які  не  дозво- 
ляли цілком  і беззастережно  його  прийняти.  Безперечно,  що  Цент- 
ральна Рада  ухвалила  закон  про  національно-персональну  автономію, 
який  надавав  єврейській  меншості  в Україні  таких  широких  націо- 
нальних прав,  яких  євреї  доти  не  мали  в жадній  країні,  але  безперечно 
також,  що  в другий  період  існування  УНР  (період  Директорії  - від 
листопаду  191 8 р.  до  остаточної  поразки  військ  УНР  1920  р.)  до  війсь- 
кового та  державного  керівництва  було  наближено  кола,  відомі  своїми 
антиєврейськими  настроями.  Безперечно,  що  особисто  Симон  Петлю- 
ра та  численні  інші  керівні  особи  УНР  були  відомі  своїми  проєв- 
рейськими  поглядами,  але  безперечно  також,  що  вони  не  змогли 
прищепити  такі  погляди  кожному  її  прихильникові  та  оборонцеві252. 

Питання  про  винуватців  погромів  та  механізм  виникнення  й 
поширення  погромної  хвилі  мало  би  бути  темою  окремого  великого 
дослідження,  яке  досі  не  виконане,  попри  наявність  кількох  досить 
докладних  праць  з цієї  теми  - насамперед,  праць  Й.Шехтмана  та 
І.Черіковера.  У цій  праці  нас  цікавить  лише  позиція  Жаботинського. 
Нема  сумніву,  що  йому  з усіма  подробицями  були  відомі  події  в 
Україні,  які  так  боляче  вразили  світове  єврейство.  Слід  мати  на  увазі, 
що  на  думку  єврейської  громадськосте,  євреїв  в Україні  нищили  лише 
тому,  що  вони  - євреї,  незалежно  від  їхніх  політичних  переконань, 
партійносте  чи  державної  орієнтації.  Одним  із  перших  кричущих 
фактів,  що  викликали  саме  таку  думку,  було  вбивство  голови  Спілки 


п* 


163 


євреїв-воїнів  Йоііи  Гоголя  та  кількох  його  колег  зі  Спілки,  яке  ВЧИІШВ 
20  січня  1918  року  комендант  Києва  і голова  “вільного  козацтва” 
Ковенко,  а також  інші  аіггиєврейські  ексцеси,  що  відбулися  в Києві  в 
той  таки  час.  Ці  дії  української  військової  влади  поклали  початок 
різкому  охолодженню  взаємин  між  єврейськими  та  українськими 
національними  колами.  Саме  тоді  на  знак  протесту  проти  цих  ан- 
тиєврейських  акцій  пішов  у відставку  перший  міністер  з єврейських 
справ  в уряді  УНР  д-р  Моше  Зільберфарб253. 

Той  факт,  що  відомий  організатор  “вільного  козацтва”  і війсь- 
ковий комендант  Києва  забив  дуже  популярного  серед  євреїв  Йону 
Гоголя  попри  те,  що  той  був  палким  прихильником  УНР  та  єврейсько- 
української  співпраці,  був  трактований  євреями  як  ознака  саме  юдо- 
фобської, а не  політичної  причини  цього  ексцесу.  Гоголь  та  кілька 
інших  євреїв  були  забиті  в приміщенні  київської  військової  комен- 
датури, куди  вони  прийшли  просити  військову  владу  захистити  єв- 
рейське населення  від  погрому.  Саме  тоді  відомий  український  полі- 
тичний діяч  і щирий  прихильник  єврейства  Левко  Чикаленко  сказав 
пророчі  слова,  маючи  на  увазі  заражених  погромними  настроями  ук- 
раїнських вояків  та  “вільних  козаків”: 

“Вони  потоплять  українську  свободу  в єврейській  крові”254. 

Інший  палкий  єврейський  прихильник  УНР  Арнольд  Марґолін 
звернув  увагу  на  згубність  погромів  для  української  справи  в листі  до 
самого  Симона  Петлюри.  Він  писав,  зокрема,  таке: 

“Ви  знаєте,  що  я не  сумніваюся  в цілковитому  демократизмі  та  у 
відсутності  антисемітизму  в тих,  що  стоять  на  чолі  всього  нашого 
урядового  апарату. 

На  жаль,  не  можна  сказати  того  самого  стосовно  багатьох  чи- 
новників та  діячів,  навіть  серед  тих,  які  посідають  високі  посади  як  на 
Україні,  так  і за  кордоном.  Стара  російська  школа  наклала  відбитку 
антисемітизму  на  все  населення  колишньої  Росії,  але  ще  більше 
насаджували  цю  отруту  в так  званій  ‘смузі  осілости’.  Лише  час  і 
вперта  праця  проти  цього  явища  можуть  оздоровити  організм  України 
від  цієї  хвороби. 

Проте,  Ви  й самі,  вельмишановний  Симоне  Васильовичу,  все  це 
дуже  добре  знаєте.  Але  я повертаюся  в цьому  листі  до  цієї  теми  в 
зв’язку  з тими  згубними  наслідками,  що  до  них  призводить  анти- 


164 


семітизм  у напрямку  нашої  боротьби  за  державне  існування  Ук- 
раїни”255. 

Іншою  подією,  що  справила  особливо  страшне  враження  на  єв- 
рейську громадськість  на  Україні,  в Росії  та  за  кордоном, 'був  кривавий 
погром  у місті  Проскурові,  вчинений  1919  року  українською  війсь- 
ковою частиною  під  командуванням  отамана  Семесенка256.  Жабо- 
тинський  у статті  з 1927  року  “До  історії  проскурівського  погрому” 
повернувся  до  питання,  що  спричинило  цей  погром,  і довів,  що  він  не 
був  відповіддю  на  повстання  проскурівських  євреїв-більшовиків  проти 
української  влади,  як  твердили  деякі  українці;  повстання  зоргані- 
зували російські  та  українські  більшовики  та  есери,  і євреї  практично 
не  брали  в ньому  участи;  отже,  і цей  погром  був  суто  юдофобською 
акцією,  а політичні  причини  вигадано  для  виправдання  погромників257. 

Не  вдаючися  докладно  до  історії  погромів  в Україні,  ми  мусимо 
констатувати,  що  вони  надзвичайно  затруїли  і досі  затруюють  взає- 
мини між  єврейським  та  українським  народами. 

Жаботипський,  як  свідчать  його  статті  та  листи,  не  був  згодний  з 
єврейським  наставлепням  покладати  провину  за  погроми  на  весь 
український  народ  та  на  український  національний  рух.  Але  душевне 
роздвоєння  між  прихильністю  до  українського  національного  руху  та 
солідарністю  з єврейською  громадською  думкою  позначилося  на 
багатьох  його  статтях,  листах  та  виступах.  Це  ми  бачимо  в перебігу 
його  переговорів  зі  Славипським,  і ще  виразніше  побачимо  це  під  час 
справи  Петлюрового  вбивці  Шварцбарда,  про  що  йтиметься  в нас- 
тупному розділі.  І на  початку  переговорів  зі  Славипським,  запитуючи 
“як  могли  Ви  (...)  терпіти  всі  ці  погроми,  не  повстаючи  проти  Пет- 
люри?”, і в цитованому  вище  листі,  де  він  писав,  що  для  влаштування 
єврейської  жандармерії  варто  “провадити  переговори  хоч  би  і з 
дияволом”  (це  можна  трактувати,  як  посереднє  порівняння  Петлюри 
з дияволом),  Жаботипський  віддавав  данину  иаставлеиню  єврейської 
“вулиці”,  з яким  він,  як  політичний  діяч,  а трохи  згодом  - керівник 
руху  сіоністів-ревізіоніс  гів,  не  міг  і не  мав  права  не  рахуватися. 

Одначе,  навіть  різко  засуджуючи  аіггиєврейські  події  в Україні  та 
винуватців  цих  подій,  Жаботипський  ніколи  не  забував  додати,  що  він 
не  ототожнює  погромників  з українським  національним  рухом  і зали- 
шається другом  цього  руху.  1927  року  він  писав: 


165 


“Я  залишаюся  другом  українського  руху  (...) 

Буду  й далі  прагнути  угоди  з українським  рухом  - так  само,  як 
зробив  це,  між  іншим,  в угоді  з М.  А.Славипським,  - попри  тяжкий  гріх 
цього  руху  перед  євреями”258. 

І хоча  ми  відчуваємо  деяку  роздвоєність  у ставленні  Жаботинсь- 
кого  до  погромів  в Україні  та  особисто  до  Петлюри,  в одному  питанні 
він  ніколи  і жадним  чином  не  хитався:  в позитивній  оцінці  угоди  зі 
Славинським,  в непохитній  впевненості,  що  ця  угода  є взірцем  пра- 
вильної єврейської  політики. 

У зв’язку  з цим  цікаво  простежити  ставлення  Жаботинського 
до  події,  яка  сталася  незабаром  після  підписання  угоди  зі  Сла- 
випським.  Ідеться  про  так  званий  “Зимовий  (або  Льодовий)  похід” 
частин  армії  УНР  на  підрадянську  Україну  в листопаді  1921  року259. 
Три  порівняно  невеликі  військові  з’єднання  (400-800  осіб  у кожно- 
му) перейшли  польсько-радянський  кордон  і з боями  пройшли 
кількасот  кілометрів  українською  територією,  що  перебувала  під 
владою  більшовиків.  Менша  з цих  груп  - подільська  - за  місяць 
щасливо  повернулася  до  Польщі,  більша  - волинська  - зазнала 
нищівної  поразки  від  радянської  кінноти  під  командуванням  відо- 
мого радянського  військового  керівника  Котовського.  На  польсь- 
кий терен  повернулися  лише  нечисленні  рештки  цієї  групи.  Третя 
група,  не  вступивши  до  активних  воєнних  дій,  за  кілька  днів  пішла 
з України  на  румунську  територію.  Жадній  з цих  рейдових  груп  не 
вдалося  збудити  масове  народне  повстання  в Україні,  на  що  покла- 
дало надії  їхнє  командування.  Зимовий  похід  1921  року  був  репе- 
тицією призначеного  на  весну  1922  року  великого  походу  армії  УНР 
на  Україну.  Його  невдача  прискорила  рішення  західних  держав 
припинити  допомогу  урядові  Петлюри  і роззброїти  його  армію. 

Під  час  цього  походу  з’явилися  чутки,  що  нібито  на  шляху  ук- 
раїнських рейдових  груп  сталися  нові  антиєврейські  ексцеси.  Нас- 
кільки відомо,  досі  нема  вартих  довір’я  відомостей  щодо  цього,  та  й 
самі  умови  походу  - невпинні  виснажливі  бої  і неможливість  бодай  на 
короткий  час  вийти  з бойової  сутички  і закріпитися  на  одному  місці  - 
аж  ніяк  не  створювали  умов  для  погромів.  Одначе,  чутки  з’явилися  і 
дійшли  до  Жаботинського.  Про  його  пильну  увагу  до  цих  подій  свід- 
чить його  лист  до  І.Трівуса  з 9 лютого  1922  року,  де  він  писав  таке: 


166 


“Цікавить  мене  один  бік  останнього  петлюрівського  походу. 
Чую,  що  погроми  знову  були.  Але,  поперше,  чи  була  погромна 
хвиля  цього  разу  більшою  або  меншою  від  колишньої  (пропорційно 
до  зайнятої  території)?  Звичайно,  точної  міри  не  може  бути,  але  все 
ж таки.  А особливо  подруге:  чи  цього  разу  погроми  влаштовували 
петлюрівські  солдати,  чи  вони  виникали  ще  до  їхнього  приходу? 
Це,  на  мою  думку,  можна  з’ясувати.  Чому  це  мене  цікавить,  ясно. 
Я,  звичайно,  ладний  домовлятися  щодо  самооборони  хоч  би  і з 
самим  Залізняком  блаженної  пам’яти.  Але  все  таки  в мене  з бесід 
вийшло  враження,  що  Петлюрова  група  тепер  боїться  погромів 
гірше,  ніж  ми  самі;  що  вони  дали  суворі  накази  своїм  хлопцям;  і 
якби  виявилося,  що  хлопці  послухалися  - це  було  би  чорнено 
євреям  знати.  Особливо  - мені.  Зберіть  відомості.  Це  мені  багато 
допоможе  в майбутньому”260. 

У цьому  уривку  з листа  особливо  цікавою  є думка,  на  яку  ми 
вже  звертали  увагу,  - про  те,  що  уряд  Петлюри  “боїться  погромів 
більше,  ніж  ми  самі”.  Не  випадковим  було  і зацікавлення  Жабо- 
тинського  тим,  якою  мірою  українська  армія  дисциплінована  і ви- 
конує наказ  про  заборону  погромів.  Очевидно,  все  це  мало  значення 
для  організації  єврейської  жандармерії  і для  прогнозування  мож- 
ливих майбутніх  подій  в Україні. 

У листі  до  Й.Маховера,  написаного  через  3 дні  після  цитова- 
ного вище  листа  до  Трівуса,  Жаботинський  писав,  що  відряджає 
людину  до  Галичини  та  Басарабії,  щоб  зібрати  відомості  в зв’язку 
“зі  справою  Петлюри”261.  Імовірно,  Жаботинського  цікавив  стан 
готувань  до  нового  наступу  армії  УНР  на  Україну,  стан  цієї  армії 
та  наслідки  зимового  походу.  На  жаль,  ми  не  знаємо,  чи  відбува- 
лася подорож  посланця  Жаботинського  і,  якщо  відбулася,  які 
мала  висліди.  Але  незаперечно,  що  попри  кампанію  проти  нього 
численних  єврейських  політичних  кіл,  Жаботинський  залишився 
непохитний  у переконанні  в правильності  своїх  дій' і в намірі  не 
припиняти  контактів  з українським  національним  рухом.  Попри 
гіркоту,  що  опанувала  Жаботинського  через  погроми,  зали- 
шається правильним  висновок  Йосефа  Шехтмана: 

“Одним  із  головних  (підкреслення  наше,  - І.К.)  мотивів,  що 
спонукав  Жаботинського  до  переговорів  зі  Славинським,  було  його 


167 


гостре  усвідомлення  конечности  відновити  певне  взаєморозуміння  та 
співпрацю  між  українським  та  єврейським  народами”262. 

На  цій  позиції  Жаботинський  залишився  до  кінця  своїх  днів.  У 
написаній  1925  року  статті  “Питання  про  Петлюру”  він  іще  раз  пояс- 
нив, що  спроба  зорганізувати  єврейську  жандармерію  була  єдиною 
можливістю  єврейського  впливу  на  розвиток  подій  за  умови  вторг- 
нення армії  УНР  до  районів  України  зі  значним  єврейським  насе- 
ленням, єдиною  можливістю  для  єврейського  національного  руху  не 
залишитися  осторонь  подій,  які  могли  мати  фатальний  вплив  на  долю 
єврейства  України. 

“На  цій  холодній  логіці  - логіці  не  людей,  а логіці  сили  обставин 
- і була  побудована  угода  з М.А.Славипським.  Нагадаю  її  основні 
пункти:  створюється  єврейська  жандармерія  єврейським  коштом  і під 
командуванням  єврея;  у воєнних  діях  вона  участи  не  бере;  в разі 
вторгнення  йде  в запіллі;  негайно  після  захоплення  місцевости  з 
єврейським  населенням  охорону  порядку  в цьому  пункті  передають 
єврейській  жандармерії.  На  ґрунті  цих  основних  пунктів  я стою  й 
сьогодні  і настійливо  рекомендую  їх  усім,  хто,  з одного  боку,  не  бажає 
різанини  євреїв,  а з іншого  - вміє  робити  висновки  з реального  стану 
речей,  тобто  всім,  хто  має  серце  в грудях  і голову  на  плечах”263. 

У світлі  фактів  виглядають  цілковито  безпідставними  напади  на 
Жаботинського  через  його  угоду  з урядом  УНР.  Ба  більше:  тут  по- 
рушується засадниче  питання  про  основи  єврейської  національної 
політики,  як  вона  існувала  тоді  і як  вона  частково  існує  досі.  Адже 
досі  в питанні  щодо  взаємин  між  єврейським  та  українським  народами 
в єврейських  колах  остаточно  не  зникла  та  сама  концепція,  якою 
керувалися  супротивники  Жаботинського  за  його  життя.  Відпові- 
даючи їм,  Жаботинський  писав: 

“Тут  і починається  те  щогодинне  розколення  між  нами  та  зви- 
чайним рухом  єврейської  громадської  думки  (...).  Єврейська  політика 
органічно  боїться  активної  передбачливосте:  враховувати  неприємні 
можливості,  а особливо  вживати  реальних  заходів  на  випадок  їхнього 
приходу  вона  не  любит  ь;  вона  віддає  перевагу  ‘вірі’,  що  нічого,  дасть 
Бог,  не  станеться;  вона  при  тому  посилається  на  останній  сезон, 
протягом  якого,  хвалити  Бога,  нічого  не  сталося,  і,  очевидно,  цілком 
щиро  вважає  це  базікання  за  аргументацію.  А ми  в цій  нездатності  до 


168 


передбачливости  вбачаємо  хворобу  нехлюйську  і згубну  і наполягаємо 
на  тому,  що  врахування  завтрашніх  можливостей  є обов’язкове,  і ще 
обов’язковіше  - будувати  громовідводи,  хоч  би  ми  й сподівалися,  що 
буря  минеться”264. 

Звичайно,  з погляду  тих,  що  й далі  тримаються  “нехлюйської  і 
згубної  політики”,  угода  Жаботинського  зі  Славинським  і взагалі  вся 
позиція  Жаботинського  в українському  питанні  була  фатальною 
помилкою  або  навіть  наслідком  принципово  неправильної  і згубної  для 
єврейства  позиції  (так  трактував  позицію  Жаботинського,  зокрема, 
Бен-Ґуріон,  хоча  він  запозичив  і втілив  у життя  численні  ідеї  Жа- 
ботииського265).  Але  якщо  виходити  з об’єктивних  фактів  та  реальних 
обставин,  то  виникає  певність,  що  це  було  виявом  великої  гро- 
мадянської мужпости  та  політичної  прозірливосте  Жаботинського, 
який  наважувався  вперто  йти  проти  течії,  закладаючи  основи  нового 
напрямку  в єврейській  національній  політиці.  Численні  інші  політичні 
ідеї  Жаботинського  (наприклад,  принцип  опертя  на  власну  військову 
силу  тощо)  сприйняті  і засвоєні  ізраїльською  політикою,  але  це  не 
стосується  того  шляху,  який  він  вказав  у взаєминах  з українським 
національно-визвольним  рухом.  Очевидно,  розуміючи,  що  цей  шлях 
може  бути  збагнутий  і оцінений  уже  після  його  смерте,  він  сказав: 

“Я  пишаюся  Легіоном,  пишаюся  роллю,  яку  я відіграв  при 
обороні  Єрусалиму.  Але  ще  більше  я пишаюся  угодою  з Петлюрою, 
дарма  що  з неї  нічого  не  вийшло;  і коли  я помру,  ви  можете  написати 
на  моїй  могилі:  ‘Це  - людина,  яка  уклала  угоду  з Петлюрою”’266. 


Розділ  IV 

ЖАБОТИНСЬКИЙ 
І ПГОЦЕС  ШВАРЦБАРДА: 
ПОГРОМНИЙ  ШОК 
І ТВЕРЕЗИЙ  ГОЛОС 


25  травня  1926  року  на  вулиці  Расін  у Парижі  пролунали  сім 
пострілів  з пістоля:  єврей  Шалом  Шварцбард  забив  Симона  Пет- 
люру267. Так  започатковано  черговий  акт  єврейсько-української  тра- 
гедії, в перебігу  якого  антиукраїнські  почуття  часами  доходили 
манггабів  мало  не  гістерії,  а співпраці  та  взаєморозумінню  єврейських 
та  українських  національно-визвольних  сил  було  покладено  край  на 
довгі  роки.  Владімір  Жаботипський  у цей  час  перебував  у Парижі. 
Цьому  передувала  досить  коротка,  але  сповнена  подій  історія. 

Після  Зимового  (Льодового)  походу  1921  року  більшовицькі 
уряди  в Москві  та  в Харкові  вчинили  сильний  дипломатичний  тиск  на 
уряд  Польщі,  вимагаючи  від  поляків,  щоб  ті  відмовили  Петлюрі  та 
його  урядові  в праві  перебувати  на  польській  території.  Наприкінці 
1923  року  Петлюра,  після  замаху  на  його  життя,  вчиненого  ра- 
дянською таємною  службою,  виїхав  з Польщі  і,  перебувши  деякий  час 
в Угорщині  та  в Швайцарії,  восени  1924  року  оселився  в Парижі268.  Там 
він  на  початку  1925  року  заснував  журнал  “Тризуб”,  якому  потім 
довелося  часто  полемізувати  з керованим  Жаботинським  російсь- 
комовним журналом  “Рассвет”,  що  на  той  час  виходив  також  у 
Парижі. 

Доля  судила  Жаботинському  та  Петлюрі  кілька  паралельних 
відтинків  життя.  Так  було,  коли  вони  на  початку  сторіччя  паралельно 


170 


боролися  проти  чорносотенства  та  реакції,  співпрацюючи  іноді  в тих 
самих  журналах;  так  було  під  час  епізоду  з угодою  Жаботинського  з 
урядом  УНР  1921  року;  так  було  й тепер,  коли  Жаботинський  та 
Петлюра  майже  водночас  переїхали  на  постійне  мешкання  до  Парижу, 
де  стали  на  чолі  двох  націоналістичних  журналів  - єврейського  та 
українського.  (Щоправда,  Петлюра  формально  не  очолював  журналу 
‘Тризуб”,  але  був  його  незаперечним  ідейним  керівником  і надх- 
неішиком.) 

Жаботинський  перед  тим  - у січні  1923  року  - вийшов  із  Все- 
світньої Сіоністської  Організації,  чому  дуже  сприяла  атмосфера 
цькування,  яку  створили  довкола  нього  його  політичні  супротивники 
через  угоду  зі  Славинським269.  У жовтні  1924  року  він  розпочав 
створення  організації  сіоністів-ревізіоністів,  а в квітні  1925  року  в 
Парижі  відбулася  її  перша  конференція270.  Журнал  “Рассвет”,  що  до 
1918  року  виходив  у Петербурзі,  а потім  - у Берліні,  став  у Парижі 
під  керівництвом  Жаботинського  органом  новоствореної  організації, 
яка  об’єднала  сіоністів,  що  були  в опозиції  до  політичного  курсу 
Всесвітньої  Сіоністської  Організації. 

Хоча  після  погромів  в Україні  між  єврейським  та  українським 
національними  рухами  “пробігла  чорна  кішка”,  а численні  особи,  що 
відігравали  поважну  ролю  в різних  єврейських  колах  та  організаціях, 
виступали  проти  контактів  з українськими  національними  колами, 
деякі  залишки  колишнього  порозуміння  й симпатії  на  цей  час  іще 
залишилися.  Двоє  єврейських  прихильників  української  свободи, 
Арнольд  Марголін  та  Соломон  Ґольдельман,  підтримували  щільні 
контакти  з українськими  політичними  та  науковими  колами  в еміграції 
і докладали  величезних  зусиль,  аби  полагодити  надзвичайно  уш- 
коджені взаємини  між  двома  народами  та  їхніми  національними 
рухами.  Колишній  захоплений  прихильник  української  справи  та 
українсько-єврейської  співпраці  Йосеф  Шехтман  став  одним  із 
найактивніших  редакторів  та  авторів  журналу  “Рассвет”.  Картаючи 
погромників  на  сторінках  журналу,  він,  одначе,  завжди  при  тому 
підкреслював,  що  сіоністи  не  плутають  погромників  із  борцями  за 
національну  справу  України  і що  ідеальна  мета  українського  на- 
ціонально-визвольного руху  - досягнення  свободи  і вільного  куль- 
турно-національного розвитку  для  українського  народу  - зали- 


171 


шається  блюькою  і зрозумілою  для  єврейського  національного  руху. 
Такий  настрій  тоді  ще  був  подекуди  поширений  і серед  єврейських 
мас.  Так,  на  мітингу  робітників-євреїв  у Нью-Йорку,  що  відбувся  піс- 
ля вбивства  Петлюри  і був  спрямований,  на  загал,  на  підтримку 
Шварцбарда,  було  ухвалено  резолюцію,  в якій,  як  писав  “Рассвет”, 
мовилося  таке: 

“...попри  всі  насильства,  виконані  темними  українськими  масами 
над  невинними  єврейськими  дітьми  та  жінками,  учасники  мітингу  не 
засуджують  українського  народу  в цілому.  Вони  й далі  співчувають 
йому  в його  боротьбі  за  незалежне  національне  буття”271. 

Проте,  на  тлі  цієї  засад ничої  прихильности  до  українського  націо- 
нального руху  з’явилися  й дедалі  міцнішали  (а  особливо  - в зв’зку  з 
процесом  Шварцбарда)  нестримні  і вкрай  емоційно  наснажені  почуття 
обурення  й ненависте  до  погромників.  Роздмухувані  пропагандистсь- 
кою кампанією,  що  вирувала  довкола  процесу,  ці  почуття  раз-у-раз 
придушували  живі  парості  політичного  розуму  єврейської  маси,  засту- 
паючи його  туманом  загального  розлючення,  в якому  дуже  легко 
виникав  у свідомості  людей  знак  рівняння  між  поняттями  “пог- 
ромник” та  “українець”.  Убивця  Петлюри  Шалом  Шварцбард  та  його 
оборонці  виробили  лінію  оборони  на  процесі,  в якій  головною  тезою 
було  звинувачення  Петлюри  в погромах.  Вчинок  Шварцбарда,  за  цією 
версією,  було  викликано  тільки  бажанням  помститися  за  погроми  в 
Україні.  Єврейська  та  чимала  частина  неєврейської  преси  в країнах 
Заходу  (особливо  “лівої”)  цілком  приєдналися  до  версії  оборони 
Шварцбарда.  Масовий  емоційний  вибух,  що  стався  внаслідок  цього 
серед  євреїв  усього  світу,  був  настільки  могутній  та  одностайний,  що 
єврейські  політичні  кола  всіх  напрямків  швидко  усвідомили:  проти 
цього  феномену  годі  сперечатися.  Маленька  й жалюгідна  постать 
Шварцбарда  (журнал  “Рассвет”  характеризував  його  як  “сіру  люди- 
ну”) набула  в народній  уяві  маштабів  легендарного  народного  героя,  і 
кожний  єврейський  політичний  діяч,  який  за  таких  обставин  насмі- 
лився би  виступити  проти  Шварцбарда,  негайно  опинився  би  поза  ме- 
жами єврейського  політичного  життя. 

Причини  виникнення  цього  феномену  досить  явні.  Вони  з’ясовані, 
зокрема,  в тій  таки  резолюції  мітингу  нью-йоркських  робітників-єв- 
реїв, що  її  ми  цитували  вище: 


172 


“Не  бажаючи  випереджати  вирок  паризького  суду  про  ролю 
Петлюри  в єврейських  погромах  на  Україні,  ми  заявляємо,  що  у вчинку 
Шварцбарда  вбачаємо  протест  проти  тієї  мовчанки,  якою  весь  світ 
зустрів  наше  величезне,  несамовите  горе...”272 

Ця  цитата  дуже  характерна  і в своєму  лаконізмі  вміщує  вичерпне 
формулювання  причин  єврейської  вкрай  емоційної  реакції  на  справу 
Шварцбарда  і ставлення  євреїв  до  суду  над  убивцею. 

У суді  над  Шварцбардом  євреї  не  вбачали  судового  розгляду, 
призначеного  покарати  вбивцю.  Для  них  це  був  суд  над  всіма  кривд- 
никами і гонителями  єврейського  народу,  які  цього  разу  втілилися  в 
особі  Петлюри.  В єврейській  уяві  це  був  суд  над  Петлюрою.  По- 
вернувши справу  таким  чином,  оборона  Шварцбарда  одержала  блис- 
кучу психологічну  перемогу,  яка  призвела  до  виправдання  вбивці. 

Резолюція  нью-йоркського  мітингу  з’ясовує  й іншу  причину 
єврейської  реакції  на  справу  Шварцбарда:  нестерпний  душевний  біль, 
що  залишився  після  погромів,  посилювався,  коли  євреї  спостерігали 
в усьому  світі  очевидну  байдужість  до  їхньої  народної  трагедії.  За 
єврейською  традицією  людське  життя  цінується  надзвичайно,  безпре- 
цедентно високо.  Цей  факт  у поєднанні  з дуже  міцними  родинними 
зв’язками  в євреїв  витворив  таке  становище,  коли  загибель  близьких 
людей  завдає  страшної,  незагойної  рани.  Єврейська  душа  вимагала 
якоїсь  якщо  не  помсти,  то  бодай  символічної  компенсації  за  кривду, 
заподіяну  народові.  Такою  компенсацією  стало  вбивство  Петлюри, 
який  за  таких  обставин  дуже  легко  перетворився  в народній  свідомості 
на  винуватця  єврейської  трагедії,  а насправді  - на  “козла  відпущення”. 

Якщо  припустити,  що  зацікавлена  в посиленні  єврейсько-ук- 
раїнської ворожнечі  та  в компромітації  українського  національного 
руху  сила  шукала  способу  досягти  своєї  мети,  то  вбивство  Петлюри 
євреєм  було  би  в цьому  разі  найкращим  заходом,  наслідком  тонкого  й 
підступного  психологічного  розрахунку.  Саме  це  й спало  на  думку 
українським  закордонним  політичним  колам  та  українській  пресі,  які 
від  дня  вбивства  й до  кінця  процесу  Шварцбарда  звинувачували 
радянську  агентуру  в організації  цього  вбивства. 

На  протилежність  до  позиції  українських  кіл,  єврейська  преса  від 
дня  вбивства  - 25  травня  1926  року  - і до  дня  оголошення  вироку  - 26 
жовтня  1927  року  - провадила  в усьому  світі  надзвичайно  активну 


173 


кампанію  на  оборону  Шварцбарда.  У цій  кампанії  брав  участь  і журнал 
Жаботинського  “Рассвет”,  хоча  в ньому  постійно  підкреслювалося, 
що  не  слід  ставити  знаку  рівняння  між  погромниками  та  українським 
національним  рухом.  Докладно  висловив  позицію  журналу  Йосеф 
Шехтман  у статті  “Наш  позов”.  Ось  промовисті  рядки  з цієї  статті: 

“Кожному  ясно,  що  аж  ніяк  не  про  Шварцбарда  та  його  вчинок 
нині  йдеться,  і що  не  за  Шварцбарда  ми  нині  заступаємося,  а за  себе,  за 
кров  загиблих,  за  право  й честь  живих.  І коли  оборонець  домага- 
тиметься цілковитого  виправдання  Шварцбарда,  то  справа  полягатиме 
не  в тому,  щоб  урятувати  його  від  відповідальносте  та  покарання,  а в 
тому,  щоб  встановити  відповідальність  інших,  тих,  що  забили  або 
дозволили  забити  не  одного,  а багато,  багато  тисяч  беззахисних  і 
невинних  єврейських  громадян  України”273. 

Далі  Шехтман  у своїй  статті  підкреслив,  що  відповідальність  за 
погроми  мають  нести  не  лише  погромники  зі  складу  українських  сил, 
а й погромники  “білі”  (тобто,  зі  складу  російських  монархічних  сил)  і 
“червоні”  (тобто  більшовицькі).  Це  лише  випадковість,  зазначає 
Шехтман,  що  саме  Петлюра  виявився  першим,  кого  доля  притягла  до 
відповід  альї  юсти. 

Українська  преса,  зокрема  “Тризуб”,  висловлювала  впевне- 
ність, що  це  аж  ніяк  не  випадковість,  що  вбито  саме  Петлюру.  Ук- 
раїнські часописи  відверто  вказували  на  Москву  як  на  виконавця, 
на  їхню  думку,  цього  вбивства,  наводячи  досить  імовірні  припу- 
щеіпія  та  деякі  цікаві  свідчення,  на  які  французький  суд  не  зважив, 
хоч  був  зобов’язаний  звернути  увагу:  про  постійні  зустрічі  Шварц- 
барда з радянським  агентом  Володіним,  про  те,  що  Шварцбард 
разом  із  Володіним  стежили  за  Петлюрою,  випадок  із  надісланим 
пневматичною  поштою  повідомленням,  яке  могло  свідчити,  що 
Шварцбард  мав  спільників,  деякі  невідповідності  у свідченнях 
самого  Шварцбарда  тощо274.  Одначе,  всі  ці  припущення  досі  зали- 
шаються лише  припущеннями,  бо  не  виконано  їхнього  безсто- 
роннього та  різнобічного  дослідження  ані  з кримінологічного,  ані 
з науково-історичного  погляду.  Отже,  не  можна  беззастережно 
твердити,  що  Шварцбард  діяв  як  радянський  агент,  хоча  щодо 
цього  існують  поважні  підозріння.  Якщо  ж виходити  з принципу 
“сиі  Ьопо?”  (“кому  на  користь?”),  то,  безперечно,  вбивство  Петлюри 


174 


і компромітація  українського  руху,  як  також  і розпалювання  єв- 
рейсько-української ворожнечі,  було  вигідне  саме  Москві. 

Статтю  Шехтмана  закінчено  словами,  які  звучать  надзвичайно 
щиро,  хоча  й містять  таку  пораду  українському  рухові,  яка  була  й 
залишається  для  нього  цілковито  неприйнятною.  Ця  прикінцева 
частина  статті  настільки  цікава  й характерна,  що  варто  подати  її 
цілком: 

“...Правду  хочемо  ми  встановити  на  процесі  Шварцбарда.  Лише  це. 
Безмежно  далекі  ми  від  прагнення,  що  його  нам  демагогічно  приписує 
частина  української  преси,  - ‘посадити  на  лаву  підсудних  весь 
український  народ  і дискредитувати  весь  український  рух  в особі  його 
національного  героя  Петлюри’.  - Ми  тримаємося  кращої  думки  про 
українство,  ніж  його  ревні  не  за  розумом  захисники.  Ми  не  ставимо 
знаку  рівняння  між  погромниками  та  українським  народом,  ми  й да- 
лі є вірними  й щирими  друзями  українського  національного  від- 
родження. 

Але  саме  через  це  хочемо  ми  встановити  істину  в жахливій  і 
ганебній  ‘погромній  справі’,  віддати  кожному  належне,  відокремити 
пшеницю  від  бур’яну.  І якби  було  дозволено  людині,  яка  протягом 
років  працювала  разом  з українським  національним  рухом,  членові 
Центральної  та  Малої  Ради,  дати  непрохану  сторонню  пораду  ук- 
раїнським діячам,  то  ця  порада  була  би  така: 

- Не  ототожнюйте  Петлюру  та  його  оточення  зі  всією  ук- 
раїнською справою.  У них  руки  заплямовані  певнішою  кров’ю,  а чисту 
справу  треба  робити  чистими  руками.  Петлюра  та  ті,  хто  разом  із  ним 
творив  злу  справу  погромів  та  потурання  погромам,  це  ще  не  все 
українство.  Від  них  давно  відсахнулися  не  лише  ми,  а й численні  кращі 
українські  ж таки  діячі.  І ми,  євреї,  виставляючи  до  ганебного  стовпа 
цих  погромних  героїв,  не  розриваємо  тим  самим  зв’язків  із  націо- 
нальним українством.  Нам  іще  довго  буде  по  дорозі  з українським 
народом,  і треба  розсіяти  кривавий  погромний  туман,  що  сліпить  очі 
взаємному  порозумінню.  Хай  процес  Шварцбарда  стане  тією  очисною 
бурею,  після  якої  відрине  каламутний  спадок  погромних  років.  Зро- 
зумійте це,  не  дозвольте  хибному  національному  самолюбству  захо- 
пити себе  і разом  із  нами  шукайте  правди  - цілої  правди.  Усе  інше  саме 
собою  влаштується”275. 


175 


Як  бачимо,  в колах,  близьких  до  Жаботинського,  щиро  вважали, 
що  єврейський  та  український  національні  рухи  мають  і надалі 
співпрацювати,  що  євреям  “ще  довго  буде  по  дорозі  з українським 
народом”,  а процес  Шварцбарда  має  лише  бути  коротким  епізодом, 
“очисною  бурею”,  яка  врешті-решт  сприятиме  єврейсько-українським 
взаєминам.  У різних  варіянтах  журнал  “Рассвет”  повторював  думку 
про  конечність  зберігати  дружбу  між  національними  рухами  обох 
народів.  Журнал  підкреслював,  що  “двом  народам  ще  доведеться 
разом  жити  й разом  будувати”,  що  “ніхто  з євреїв  не  збирається  і не 
хоче  ганити  українську  національну  ідею  як  таку”,  і так  далі276. 

Попри  добрі  наміри,  що  ними,  безперечно,  керувався  Шехтман  та 
журнал  “Рассвет”,  його  стаття  та  вся  полеміка  в цій  справі  були  з 
єврейського  боку  далекі  від  реалізму.  Передусім,  цілком  нереаліс- 
тичною була  порада  українським  національним  колам  відцуратися 
Петлюри  і визнати  його  винним  у потуранні  погромам.  Для  ук- 
раїнських національних  сил  Петлюра  був  і досі  залишається  символом 
усієї  їхньої  справи,  всіх  їхніх  сподівань,  його  ім’я  лунало  й лунає  як 
синонім  української  незалежиости,  - так,  як  ім’я  Ґарібальді  для 
італійців.  (Українська  преса  під  час  процесу  і пізніше  часто  порів- 
нювала Петлюру  з Ґ арібальді.)  Серед  українських  національних  діячів 
Петлюра  мав  репутацію  запеклого  юдофіла,  і вони  добре  знали  його 
намагання  боротися  проти  погромів,  про  його  антипогромні  відозви  та 
накази277.  Навіть  якщо  Петлюра,  перебуваючи  в скрутному  становищі 
і не  маючи  змоги  боротися  проти  формально  підпорядкованих  йому,  а 
фактично  незалежних  отаманів,  у деяких  випадках  мусив  заплю- 
щувати очі  на  їхній  погромний  антисемітизм  (такий  погляд  поділяли 
численні  євреї,  хоча  його  не  можна  вважати  за  доведений),  то  українці 
усвідомлювали  вимушеність  такої  його  поведінки  і жадним  чином  не 
були  би  ладні  визнати  його  винним. 

Далеким  від  реальносте  було  також  твердження,  що  євреї  не 
бажають  “посадити  на  лаву  підсудних  весь  український  народ  і 
дискредитувати  весь  український  рух”.  Нема  сумніву,  що  середовище 
Жаботинського  і журнал  “Рассвет”  справді  цього  не  бажали.  Але 
існували  інші  впливові  єврейські  і неєврейські  сили,  які  такий  намір 
мали.  Уся  шалена  пропагандистська  кампанія  довкола  справи 
Шварцбарда  була  явно  спрямована  до  того,  щоб  остаточно  скомпро- 


176 


мітувати  український  національний  рух.  Досить  передивитися  єв- 
рейські (і  деякі  неєврейські)  тогочасні  газети,  щоб  остаточно  пере- 
конатися в цьому.  Перед  вела  радянська  пропаганда  проти  “пет- 
люрівців”, і це  був  один  із  небагатьох  випадків,  коли  зміст  і тон 
радянських  газет  та  єврейської  преси  в усьому  світі  збігалися.  При 
тому  звичайно  не  згадували  зовсім  або  згадували  лише  мимохідь 
організаторів  та  виконавців  набагато  численніших  і кривавіших  пог- 
ромів - російських  монархічних  білогвардійців.  (Ми  вже  зазначали,  що 
всі  дослідники,  в тому  числі  й прихильники  Білого  руху,  погод- 
жуються, що  погроми  Білої  армії  були  найстрашніші.)  Тенденція 
радянських  учасників  такого  “вибіркового  обурешія”  була  ясна: 
дискредитувати  український  рух,  бо  саме  він,  на  відміну  від  російських 
емігрантських  кіл,  найбільше  загрожував  єдности  імперії,  яка  тоді 
знову  об’єдналася  під  назвою  СРСР. 

Отже,  якщо  припустити,  що  вся  ця  справа  була  інспірована 
Москвою,  то  успіх  Москви  був  цілковитий.  Саме  тоді  розпочався  той 
процес,  на  початку  якого  іноді  лунали  заклики  до  співпраці  з 
українством,  а в кінці  з’явилася  характеристика  Петлюри  та  ук- 
раїнського народу  в книзі  проф.  Фрідмана:  “юдофобський  ватажок 
юдофобського  народу”,  “архітектор  погромів”,  “подібний  до  Адольфа 
Айхмана”  тощо278. 

Слід  підкреслити,  що  на  відміну  від  більшосте  єврейської  преси 
журнал  “Рассвет”  послідовно  висловлював  таке  твердження:  Пет- 
люра не  був  організатором,  ані  надхнеї  шиком  погромів,  його  провина 
полягає  лише  в потуранні  погромам,  у тому,  що  він  не  хотів  або  не  мав 
мужносте  повстати  проте  погромної  хвилі  всією  силою  свого  авто- 
ритету. (Численні  автори  в різні  часи  наводили  докази  як  на  користь 
такої  думки,  так  і проти  неї,  на  що  ми  вже  звертали  увагу.  Повто- 
рюємо, що  ця  книга  ііе  має  на  меті  доводити  провину  або  невинність 
Петлюри;  ця  проблема  ще  чекає  на  своїх  дослідників.) 

У перші  дні  судового  процесу  “Рассвет”  ще  раз  висловив  що  думку 
в таких  словах: 

“Гріх  Петлюри  і всіх  його  чесних  товаришів  ми  розуміємо  саме 
так:  як  гріх  великого  потурання.  Але  ми  не  віримо,  що  керівна  верства 
української  національної  інтелігенції  бажає  погромів,  і не  ототож- 
нюємо український  рух  із  погромною  хіттю.  Усьому  чесному,  що  є в 

177 


українському  русі,  рука  наша,  - якщо  вона  потрібна  й бажана  - зали- 
шається простягнена,  як  і досі”279. 

Стаття,  з якої  взято  цю  цитату,  є редакційною  і опублікована  під 
звичайною  для  цього  журналу  назвою  “Щоденник”  (“Дневник”).  У цій 
таки  статті  висловлено  думку,  яку  можна  було  би  назвати  пророчою, 
якби  від  самого  початку  процесу  не  були  очевидними  ті  сумні  наслідки 
справи  Шварцбарда,  від  яких  застерігав  “Рассвет”: 

“Будемо  дуже  шкодувати,  якщо  виправдається  побоювання,  що 
виправдувальний  вердикт  надовго  посварить  єврейство  саме  з найк- 
ращими елементами  українського  руху.  Хочемо  сподіватися,  що  цього 
не  буде”280. 

В іншому  місці  журнал  висловлює  впевненість,  що  вбивство  Пет- 
люри і процес  Шварбарда  незабаром  відійдуть  у минуле  і будуть  майже 
забуті,  не  пошкодивши  українсько-єврейським  взаєминам: 

“Мине  недовгий  час,  пристрасті  вгамуються,  і тоді  виявиться,  що 
нема  жадної  сварки  між  обома  народами  та  їхніми  національними 
рухами”281. 

Цього  разу  журнал  висловив  своє  палке  побажання,  щоб  судовий 
процес  не  призвів  до  різкого  погіршення  взаємин  між  двома  народами. 
Як  довела  дальша  історія,  це  побажання  автора  редакційної  статті  в 
журналі  не  виправдалося. 

Виступаючи  на  оборону  Шварцбарда  і в цьому  наслідуючи  прик- 
лад всієї  єврейської  преси,  журнал  Жаботинського  висловлює  ще 
одну  цілковито  оригінальну  думку,  що  принципово  відрізнялася  від 
думки  більшосте  єврейських  часописів:  спосіб  дій,  обраний  Шварц- 
бардом,  суперечить  єврейській  традиції,  яка  відкидає  вбивство.  “Не 
єврейський  це  шлях,  і хай  він  буде  закритий  навіки”,  - пише  журнал282. 
Тут  таки  “Рассвет”  підкреслює,  що  Шварцбард  за  самим  характером 
свого  вчинку  та  за  іншими  даними  не  є і не  може  бути  жадним 
національним  героєм,  а є “сірою  людиною”,  яку  треба  “відпустити  з 
Богом  і забути”283.  Ця  порада  не  була  почута,  і Шварцбарда  незабаром 
напівофіційно  визнали  за  національного  героя,  а його  рештки  після 
смерте  перенесено  до  Ізраїлю284. 

Уся  позиція  журналу  “Рассвет”  під  час  слідства  й суду  над 
Шварцбардом  свідчила  про  намагання  вгамувати  пристрасті  і завдати 
якомога  меншої  шкоди  взаєминам  між  обома  народами,  хоча  журнал 


178 

не  міг  настільки  ризикувати  своїм  становищем  серед  єврейства,  щоб 
цілком  відверто  виступити  проти  Шварцбарда. 

У той  самий  час  журнал  ‘Тризуб”,  заснований  Петлюрою,  стояв 
на  позиції,  яка  в дечому  нагадувала  позицію  журналу  “Рассвет”.  Що- 
правда, ‘Тризуб”,  на  відміну  від  єврейської  преси  і одноголосно  з ук- 
раїнською пресою  в еміграції,  вимагав  засудити  Шварцбарда  і рішуче 
заперечував  провину  Петлюри.  Одначе,  ‘Тризуб”,  як  і “Рассвет”  пос- 
тійно підкреслював  потребу  українсько-єврейського  діялогу  і наго- 
лошував, що  провину  Шварцбарда  не  можна  покладати  на  весь  єв- 
рейський народ.  Як  і вся  українська  преса,  ‘Тризуб”  висловлював 
переконання,  що  вбивство  Петлюри  зорганізовано  Москвою. 

Відомий  своєю  проєврейською  позицією  український  діяч  Левко 
Чикаленко  писав  у ‘Тризубі”: 

“Українські  демократичні  кола  прийняли  вбивство  Головного 
Отамана  С.Петлюри  якимсь  Шварцбардом  не  як  акт  жидівський,  а 
як  акт  більшовицький,  скерований  проти  української  демократії  в 
особі  вождя  її,  видвинутого  нею  в збройній  боротьбі  за  державність 
України.  Той  факт,  що  Шварцбард  є жид,  розцінювався  нами  як 
страшна  провокація  з боку  совітської  влади.  (...)  Добре  розуміючи 
заплутаність  жидівсько-українських  відносин,  сучасна  совітська 
влада,  антисемітична  сама  по  суті,  зумисне  таким  вибором  убивці  хоче 
скерувати  ненависть  пригнічених  нею  мас  не  по  лінії  політичної 
боротьби  та  помсти,  а по  лінії  заплутаних  і давньою  історією,  і не- 
давньою практикою  московського  самодержавного  уряду  націо- 
нальних відносин”285. 

Чикаленко  зазначає,  що  серед  українських  кіл  є деякі  екстремісти 
“школи  Крушевана  та  Самосенка”,  які  намагаються  викликати 
антисемітську  реакцію  українського  народу  з того  приводу,  що  “жиди 
убили  Симона  Петлюру”.  Українська  та  єврейська  демократії,  веде 
далі  Чикаленко,  мусили  би  разом  боротися  проти  таких  тенденцій. 
Замість  цього  єврейська  преса,  підтримуючи  Шварцбарда  і зобра- 
жаючи його  як  висловлювана  національної  волі  всього  єврейського 
народу,  полегшує  антисемітам  поширення  їхньої  брехливої  версії. 
“...Наші  чорносотенні  жидобойські  кола,  - пише  Чикаленко,  - 
неждано  і негадано  для  самих  себе,  були  підтримані  в своєму  тверд- 
женні цілою  майже  жидівською  пресою”286. 

12* 


179 


Очевидно,  в такому  ході  думок  була  певна  логіка.  У кожному  разі, 
сили,  які  намагалися  за  допомогою  галасу  довкола  процесу  посилити 
єврейсько-українську  ворожнечу,  досягли  успіху  настільки  великого, 
що  він  майже  напевно  був  більший  від  їхніх  сподівань. 

Не  лише  українська  преса,  а й офіційне  керівництво  всіх  най- 
більших українських  політичних  партій  в еміграції  виступило  з зая- 
вами або  відозвами,  в яких  покладали  провину  за  вбивство  Петлюри 
на  Москву  і закликали  український  народ  не  звинувачувати  в цьому 
євреїв  і не  підпадати  під  вплив  тих,  які  намагаються  розпалити  ук- 
раїнсько-єврейську ворожнечу.  Ось  що  писала,  наприклад,  у своїй 
“Відозві  до  селян  та  робітників”  Українська  Соціял-Демократична 
Робітнича  партія,  до  якої  свого  часу  належав  Петлюра: 

“Убиваючи  Петлюру,  московська  комуністична  влада  йде  слідами 
проклятого  царського  режиму,  який  панував,  нацьковуючи  один  на- 
род на  другий,  улаштовував  жидівські  погроми,  вірмено-татарську 
різню  і т.д.  (...) 

Робітники  й селяїш  України! 

Не  піддавайтесь  провокації  московських  комуністів,  які  хочуть 
викликати  знову  в нашій  землі  жидівські  погроми,  кров  і пожар 
міжгромадянської  війни...”287 

Такою  була  позиція  переважної  частини  української  еміграції 
під  час  слідства  й суду  над  Шварцбардом.  Не  важко  побачити,  що 
ця  позиція  була  проєврейською  і в цьому  мала  подібність  до  позиції 
єврейської  преси.  Принципове  розходження  існувало  лише  в став- 
ленні до  особи  Симона  Петлюри,  якого  українська  преса  виправ- 
дувала, а єврейська  - звинувачувала  в потуранні  погромам,  та  до 
особи  Шалома  Шварцбарда,  якого  українська  преса  звинувачувала, 
а єврейська  - виправдувала.  Але  це  протилежне  ставлення  до  двох 
дійових  осіб  трагедії  на  вулиці  Расін  не  мало,  на  думку  політичішх 
середовищ,  що  групувалися  навколо  журналів  “Рассвет”  та  “Три- 
зуб”, затьмарити  принципового  взаєморозуміння  між  єврейським  та 
українським  національними  рухами  - заради  засадничих  інтересів 
кожного  з них.  Як  писав  той  таки  Чикаленко  “...для  нас  (тобто,  для 
обох  національних  рухів,  - І.К.)  однаково  страшний  той  вузол,  в 
який  злочинно  зав’язують  зараз  з обох  боків  жидівсько-українські 
відносини”288. 


180 


Ми  казали  досі  про  позицію  журналу  “Рассвет”,  що  його  ідейним 
керівником,  директором  і головним  редактором  був  на  той  час  Жа- 
ботинський.  Але  чи  цілком  відповідала  особиста  позиція  Жабо- 
тинського  у справі  вбивства  Петлюри  позиції  керованого  ним  жур- 
налу? Адже  всі  цитовані  вище  матеріали  журналу  належали  перові 
не  Жаботинського,  а його  співпрацівників.  Докладніше  дослідження 
матеріялів  того  часу  дозволяє  вважати,  що,  хоч  як  це  парадоксально, 
особиста  позиція  Жаботинського  істотно  відрізнялася  від  позиції 
Шехтмана  та  інших  працівників  журналу,  які  постійно  коментували 
справу  Шварцбарда.  Протягом  понад  року  - від  дня  вбивства  Петлюри 
25  травня  1926  року  і до  5 червня  1927  року,  коли  “Рассвет”  опуб- 
лікував за  підписом  Юст  статтю  “Французькі  антисеміти  та  справа 
Шварцбарда”289,  в журналі  не  з’явилася  жадна  стаття  в зв’язку  з цією 
справою,  підписана  ім’ям  Жаботинського  або  якимсь  із  його  відомих 
псевдонімів.  (Щоправда,  29  травня  1927  року  в журналі  опубліковано 
статтю  Жаботинського-Юста  “До  історії  проскурівського  погрому”, 
але  ця  статт  я не  має  прямого  стосунку  до  справи  Шварцбарда.  Одначе, 
навіть  якщо  рахувати  від  дня  вбивства  до  появи  цієї  статті,  то 
впродовж  цілого  року  в журналі  не  з’явилася  жадна  стаття 
Жаботинського  в зв’язку  зі  справою  Шварцбарда.) 

Що  заважало  Жаботинському  протягом  такого  тривалого  часу 
висловити  свою  думку  у власному  журналі?  Адже  звичайно  він  не- 
гайно відгукувався  на  всі  проблеми,  що  хвилювали  єврейство,  навіть  і 
не  на  такі  сенсаційні  й болючі,  як  справа  Шварцбарда.  Відповідь  може 
бути  лише  одна:  його  позиція  не  цілком  збігалася  з позицією  інших 
членів  редакційної  колегії  журналу.  Це  підтверджується  двома  фак- 
тами: поперше,  за  кілька  днів  по  вбивстві  Петлюри  Жаботинський 
таки  висловив  свою  думку  щодо  Петлюри  та  керівництва  українського 
національного  руху,  але  не  в журналі  “Рассвет”,  а в американському 
єврейському  часописі  “Дер  морген  журнал”  (“Джуїш  Морнінґ  Джор- 
нел”),  і ця  думка  істотно  відрізнялася  від  того,  що  писав  “Рассвет”290; 
по-друге,  опубліковані  від  червня  1927  року  в журналі  “Рассвет” 
матеріяли  Жаботинського  (“Французькі  антисеміти  та  справа  Шварц- 
барда”, “Г.Торрес”,  “В. Є. Жаботинський  про  інтерв’ю  п.Торреса”), 
торкаючись  справи  Шварцбарда,  старанно  оминають  усе,  що  сто- 
сується особи  Петлюри. 


181 


Думка  про  Петлюру  та  український  національний  рух,  висловлена 
Жаботинським  у “Дер  морген  журнал”,  має  засад иичу  важливість  і 
заслуговує  на  те,  щоб  розглянути  її  якомога  докладніше.  Хоча 
висловлено  її  в статті,  написаній  зовсім  з іншого  приводу:  з приводу 
досить  пекучого  й актуального  на  той  час  питання  щодо  єврейської 
колонізації  в Україні  та  в Криму.  Тут  і до,  і після  вбивства  Петлюри 
позиція  Жаботинського,  журналу  “Рассвет”  та  всієї  української  преси 
були  аналогічні,  але  протилежні  до  поглядів  значної  частини  єв- 
рейської преси  в світі.  Той  факт,  що  в цьому  питанні  думка  Жабо- 
тинського збігалася  з думкою  українських  емігрантських  кіл,  а не 
позицією  більшої  частини  єврейської  преси,  є досить  симптоматичний. 

Отже,  мусимо  дещо  відхилитися  від  справи  Шварцбарда  і звер- 
нутися до  іншого  питання,  в якому  погляди  Жаботинського  та  ук- 
раїнських національних  кіл  були  аналогічні  і в зв’язку  з яким  він 
висловив  свій  погляд  на  Петлюру  та  інших  керівників  українського 
національного  руху.  Отже,  про  що  йшлося? 

Після  перемоги  більшовиків  майже  на  всій  території  колишньої 
царської  імперії  (крім  Польщі,  Фінляндії  та  трьох  маленьких  при- 
балтицьких  республік  - Естонії,  Латвії,  Литви,  які  досягли  незалеж- 
ности  від  Москви),  почалося  переслідування  сіоністського  руху291. 
Початок  цьому  процесові  було  покладено  цілком  у більшовицькому 
дусі  1 вересня  1919  року:  в цей  день  група  аґенгів  більшовицької 
політичної  поліції  - ЧК  розгромила  й пограбувала  приміщення  Цент- 
рального Комітету  Сіоністської  організації  в Петрограді.  Водночас 
було  закрито  газету  “Хроника  еврейской  жизни”  й заарештовано 
багато  сіоністів  у Петрограді,  Москві,  Вітебську,  Саратові  та  в інших 
містах292. 

Одначе,  велика  популярність  сіонізму  серед  єврейських  мас  і по- 
літика деякого  загравання  з євреями,  що  до  неї  більшовики  вдавалися 
під  час  громадянської  війни  і аж  до  початку  30-их  років,  примушувала 
їх  застосовувати  тактику  батога  й медівника:  поступово  придушуючи 
сіоністський  рух  і знищуючи  сіоністські  організації,  влада  водночас 
симулювала  піклування  про  інтереси  єврейського  народу.  З метою 
відвернути  євреїв  від  сіонізму,  водночас  домогтися  пропаган- 
дистського ефекту  серед  світового  єврейства  і притягти  єврейський 
капітал  з-за  кордону,  в СРСР 1924  року  розроблено  проект  єврейської 


182 


сільсько-господарської  колонізації  на  півдні  України  та  в Криму.  У 
січні  1925  року  більшовицький  уряд  у Москві  створив  спеція льну 
організацію  для  “землеустрою  трудящих  євреїв  в СРСР”,  відому  під 
словоскороченням  мовою  ідиш  -“Ґезард”  або  під  російським  сло- 
воскорочеїшям  “ОЗЕТ”293.  До  керівництва  організації  увійшли  керів- 
ники так  званої  Єврейської  секції  (“Євсекції”)  - спеціального  органу, 
створеного  владою  для  праці  серед  єврейського  населення,  а також 
кілька  більшовицьких  провідних  діячів-неєвреїв,  включно  з головою 
Всесоюзного  Центрального  Виконавчого  Комітету  (в  російському 
скороченні  - ВЦИК)  Міхаїлом  Калініним,  який,  як  голова  ВЦИК,  був 
номінальним  “президентом”  держави,  і наркомом  закордонних  справ 
Георгієм  Чічеріним  - тим  самим,  який  свого  часу  в Лондоні  організував 
хуліганські  баїщи  з метою  протидіяти  Жаботинському  в його  агітації 
за  створення  єврейського  легіону  в брітанській  армії  (див.  розділ  III 
цієї  книги). 

Того  ж таки  1925  року  Чічерін,  перебуваючи  в Берліні,  прийняв 
делегацію  єврейських  діячів  з-за  кордону,  очолювану  всесвітньові- 
домим  ученим  Альбертом  Айнштайном.  Делегація  просила  припинити 
переслідування  сіоністів  в СРСР,  але  Чічерін  відповів,  що  йому  нічого 
не  відомо  про  таке  переслідування294.  Це  сталося  невдовзі  після  того, 
як  2 вересня  1924  року  в 150  населених  пунктах  СРСР  було  заареш- 
товано понад  3000  сіоністів.  Переслідування  та  арешти  тривали  весь 
1925  рік  і не  припинялися  й пізніше.  Годі  припустити,  що  Чічерін,  на 
той  час  один  із  провідних  членів  радянського  уряду  та  член  Цент- 
рального Комітету  ВКП(б),  міг  не  знати  про  це.  Ба  більше,  оскільки 
переслідування  сіоністів  не  могли  не  викликати  міжнародного  резо- 
нансу, цю  акцію  не  могли  ухвалити  без  участи  наркома  закордонних 
справ.  За  таких  обставин  Чічерін  увійшов  до  керівництва  ОЗЕТ’ у,  щоб 
“піклуватися  про  землеустрій  єврейських  трудящих”. 

У цей  час  усі  засоби  пропаганди  СРСР  почали  голосно  рекля- 
мувати  плян  землевлаштування  євреїв  на  півдні  України  та  в Криму. 
Пропагандистська  кампанія  мала  успіх:  великі  єврейські  організації, 
насамперед  “Джойїгг”  та  “Аґроджойїгг”,  виділили  поважні  кошти  на 
допомогу  євреям-колоністам  в СРСР295,  увагу  єврейської  громадсь- 
косте за  кордоном  від  переслідування  сіоністів  у комуністичній  дер- 
жаві було  великою  мірою  відвернено,  престиж  СРСР  у світі  піднісся  і 


183 


більшовики  здобули  собі  багато  прихильників  серед  закордонної 
єврейської  громадськосте.  Водночас  погляди  чималої  частини  єв- 
рейської маси  в СРСР  було  відтягнено  від  Палестини  і спрямовано  в 
бік  єврейських  сільсько-господарських  комун  в СРСР.  ОЗЕТ  (а  далі  - 
створений  1928  року  КОМЗЕТ)  публікував  великим  накладом  силу 
розрахованих  на  найширшого  читача  брошур  мовою  ідиш  та  ро- 
сійською мовою,  в яких  реклямував  переваги  єврейської  колонізації  в 
Україні  та  в Криму,  а потім  - у Біробіджані,  на  Далекому  Сході296. 
Відверта  антисіоністська  спрямованість  цих  брошур  виказує  мету  всієї 
кампанії  землевлаштування  євреїв. 

Єврейська  колонізація  в Україні  та  в Криму  викликала  неза- 
доволення місцевих  селян,  які  тоді  перебували  в дуже  скрутному 
економічному  становищі  і страждали  від  нестачі  землі,  худоби  та 
сільсько-господарського  реманенту.  Природно,  що  вони  з обуренням 
спостерігали,  як  землі,  худобу  та  реманент  віддають  єврейським 
переселенцям,  які  ніколи  не  мали  нічого  спільного  з сільсько-гос- 
подарською працею. 

Жаботинський  та  його  однодумці,  як  і деякі  інші  сіоністські  кола, 
з великим  занепокоєнням  спостерігали  за  кампанією  землевлаш- 
тування  євреїв  в СРСР.  Піднесення  антисемітизму  серед  місцевого 
населення  внаслідок  цієї  кампанії  могло  мати  в майбутньому  най- 
фатальніші  наслідки  для  єврейства  України,  і це,  разом  із  явно 
антисіоністською  спрямованістю  цієї  кампанії,  не  могло  залишити 
Жаботинського  байдужим.  Українська  еміграційна  преса  також  вис- 
тупала проти  єврейської  колонізації  в Україні,  наводячи  проти  неї 
міркування,  подібні  до  міркувань  Жаботинського  та  його  однодумців. 

Свою  докладну  аналізу  колонізаційного  пляну  та  заперечення 
проти  нього  Жаботинський  подав  у статті  “Ді  ‘Крім’  колонізаціє” 
(“‘Кримська’  колонізація”),  опублікованій  в “Дер  морген  журнал”. 
Коротко  небезпеку  колонізаційного  пляну  радянської  влади  Жабо- 
тинський змалював  словами  з листа  одного  зі  своїх  друзів  (так  це  наз- 
вано в статті),  що  їх  він  наводить: 

“Для  українських  селян  уся  ця  історія  виглядає  якоюсь  дикою 
напастю,  тут  не  лише  їхній  власний  принцип  про  власність  на  землю 
ображений,  але  кожний  деталь  цієї  фактичної  процедури  для  них  є 
новим  ударом  у серце.  Уяви  собі  психологію  херсонського  селянина, 


184 


який  навіть  не  може  сьогодні  обробити  ту  десятину,  яку  він  обробляв 
за  часів  Ніколая  II,  бо  він  не  може  полагодити  поламаного  плуга,  не 
може  купити  худобу  і т.д.,  і раптом  він  бачить  на  залізничній  станції 
товарний  вагон  і пару  нових  залізних  плугів,  чи  теплушку,  з якої 
висувають  голови  здорові  воли,  і він  питає:  для  кого  це  все?  У 
відповідь  чує:  для  єврейських  колоністів,  яких  уряд  хоче  поселити  на 
нашу  землю.  Я ще  не  бачив  у житті  нічого  такого,  що  було  б ви- 
мірковане так  добре  для  збудження  ненависте,  як  ця  процедура”297. 

Журнал  ‘Тризуб”  був  настільки  захоплеїшй  цією  статтею  Жабо- 
тииського,  що  опублікував  її  без  жадних  скорочень,  хоча  зробити 
переклад  з мови  ідиш  було  для  співробітників  журналу  не  легкою, 
мабуть,  справою.  При  тому  редактори  ‘Тризубу”  помітили,  що  осо- 
биста позиція  Жаботинського  в українському  питанні  не  завжди  збі- 
гається з виступами  керованого  ним  журналу  і,  публікуючи  статтю 
“‘Кримська’  колонізація”,  в редакційній  примітці  звернули  увагу  на 
що  розбіжність298. 

Занепокоєння  можливими  небезпечними  наслідками  колонізацій- 
ного пляну  в СРСР  висловив,  поряд  з іншими,  також  Арнольд  Мар- 
голін.  ‘Тризуб”  опублікував  переклад  і його  статті299. 

Отже,  в питанні  про  єврейську  колонізацію  в Україні  та  в Кри- 
му погляди  Жаботинського,  деяких  єврейських  діячів  з України, 
журналу  ‘Тризуб”  та  більшої  частини  української  еміграції  цілком 
збігалися. 

Але  в статті  “‘Кримська’  колонізація”  Жаботинський  без  ко- 
нечного зв’язку  з рештою  тексту  подав  свою  думку  про  Петлюру  та 
інших  керівників  українського  національного  руху.  Виправданням  для 
такого  відхилення  в іншу  тему  може  бути  хібащо  те,  що  статтю 
написано  безпосередньо  по  вбивстві  Петлюри  й опубліковано  на 
десятий  день  по  вбивстві  - 4 червня  1926  року.  Ось  той  уступ  з цієї 
статті,  який  пізніше  цитували  й коментували  десятки  разів  як 
прихильники  Жаботинського,  так  і його  супротивники: 

“Петлюру  я ніколи  не  бачив.  Мої  переговори  1921  року  я провадив 
не  з ним,  а з його  уповноваженим  у Празі  - Славинським.  При  цій 
нагоді  я хочу  зазначити  коротко,  але  ясно,  що  й сьогодні  я твердо 
стою  обома  ногами  на  тому  головному,  що  є в моїй  угоді  зі  Сла- 
винським, і вважаю,  що  єдиний  епос  об  зменшити  небезпеку  погрому 


185 


при  вторгненні  антикомуністичних  сил  до  Росії  - це  невтральна 
єврейська  жандармерія.  Але  це  не  стосується  моєї  сьогоднішньої 
статті.  Те,  що  її  стосується,  це  той  факт,  що  ні  Петлюра,  ні  Вишшчено, 
ні  решта  видатних  членів  цього  українського  уряду  ніколи  не  були 
тими,  як  їх  називають,  ‘погромниками’.  Хоча  я їх  особисто  не  знав,  все 
ж таки  я добре  знаю  цей  тип  українського  інтеліґента-націоналіста  з 
соціялістичішми  поглядами.  Я з ними  виріс,  разом  з ними  провадив 
боротьбу  проти  антисемітів  та  русифікаторів  - єврейських  та  ук- 
раїнських. Ані  мене,  ані  решту  думаючих  сіоністів  південної  Росії  не 
перекопають,  що  людей  цього  типу  можна  вважати  за  антисемітів.  І 
це  важливо,  бо  це  веде  нас  до  головного:  до  глибокої  правди,  яку 
небезпечно  забути,  до  правди,  що  причина  полягає  не  в суб’єктивному 
антисемітизмі  осіб,  а в об’єктивнім  ‘антисемітизмі  обставин’”300. 

Характеристика,  що  її  Жаботипський  дав  керівникам  українсь- 
кого національного  руху,  відповідає,  очевидно,  його  досвідові  спів- 
праці з ними,  якого  він  набув  до  1915  року  на  терені  Російської  імперії, 
і досвідові  пізніших  контактів  із  ними,  зокрема  - зі  Славинським. 
Отже,  тут  Жаботипський  недвозначно  твердить,  що  керівників 
українських  національно-визвольних  кіл,  включно  з Петлюрою,  не 
можна  звинувачувати  ні  в антисемітизмі,  ні  в організації  погромів.  На 
думку  Жаботинського,  погроми  виникають  у наслідок  не  “анти- 
семітизму осіб”,  а “антисемітизму  обставин”.  Думка  щодо  “антисе- 
мітизму обставин”  є однією  із  засадничих  його  думок301.  Вона,  якщо 
зформулювати  її  коротко,  зводиться  до  того,  що  антисемітизм  ви- 
никає протягом  історичного  процесу  в наслідок  багатьох  чинників,  а 
в ґрунті  речі  - як  наслідок  нерівноправного  становища  євреїв  у країнах 
діяспори,  що  примушує  євреїв  служити  інтересам  певних  суспільних 
верств  чи  кляс,  виконувати  допоміжну  або  посередницьку  ролю  в 
суспільстві,  тобто  ролю,  яка  призводить  до  становища  “між  молотом 
і ковадлом”.  Жаботипський,  як  ми  вже  підкреслювали,  вважав,  що 
виходом  із  такого  стану  має  бути,  поперше,  створення  єврейської 
держави,  а подруге  - вироблення  гідної  і збалянсованої  національної 
політики.  Отже,  часто  повторювана  ним  фраза  про  “антисемітизм 
обставин”  застосовувалася  в системі  доказів  із  метою  довести 
конечність  нової  національної  політики  і недоцільність  звинувачень 
проти  окремих  осіб  або  й цілих  народів. 


186 


Які  ж “об’єктивні  обставини”  існували  в Україні?  Читаємо  далі  в 
статті  Жаботинського: 

“На  Україні  обставини  проти  нас.  Такі  обставини  утворилися 
історично  і такими  воїш  й залишаться.  Хто  був  у цьому  винний  у XVII 
сторіччі  - чи  ми,  євреї,  чи  поляки  або  українці  - шукати  недоцільно. 
Сьогодні  це  так,  сьогодні  там  носиться  в повітрі  антисемітська  отрута, 
і досить  розворушити  атмосферу  якимсь  роздратуванням,  чи  то 
повстанням,  чи  то  колонізацією,  щоб  ця  отрута  вилилася  в активну 
ненависть”302. 

Хоча  слова  про  аіггиєврейські  обставини  в Україні  досить  пекучі, 
українська  еміграція  в принципі,  хоч  і в дещо  м’якших  виразах, 
висловлювала  ту  саму  думку,  заперечуючи  проти  єврейської  коло- 
нізації. Опублікувавши  переклад  статті  “‘Кримська’  колонізація”, 
журнал  ‘Тризуб”  не  висунув  жадних  заперечень  проти  цієї  гострої 
характеристики.  ‘Тризуб”  у редакційній  примітці  зазначив,  що  Жа- 
ботииський  “може  чи  не  перший  підійшов  до  української  справи  так, 
як  того  вимагає  ця  справа”303. 

Фактично,  Жаботинський  висловив  у статті  “‘Кримська’  коло- 
нізація” той  властивий  йому  погляд,  що  євреї  України  (як,  очевидно,  і 
кожної  іншої  країни)  мають  у своєму  власному  інтересі  рахуватися  зі 
становищем,  особливостями  та  настроями  місцевого  населення,  ба 
навіть  більше  - брати  до  уваги  навіть  його  упереджешія  та  уроєння, 
щоб  будувати  свої  взаємини  з ним,  свою  місцеву  та  загальнонаціо- 
нальну політику  на  засадах  міжнаціонального  миру.  (Звичайно,  це  не 
слід  трактувати  так,  що  євреям  слід  схвалювати  всі  упередження  та 
уроєння  неєврейського  населення,  але  якщо  вони  - реальний  факт,  то 
це  слід  враховувати,  виявляючи  розуміння  й стриманість).  Те,  що 
численні  євреї  як  в СРСР,  так  і за  кордоном  з ентузіазмом  сприйняли 
розроблений  більшовиками  плян  єврейської  колонізації,  Жаботинсь- 
кий вважав  за  грубу  помилку.  Цього  разу  євреї  виступали  в ролі 
прислужників  заходів  більшовицької  влади  - заходів,  що  їх  українське 
селянство  вважало  за  спрямовані  проти  його  інтересів.  Коли  в період 
між  1903  та  1914  роками  Жаботинський  виступав  проти  того,  щоб 
євреї  правили  за  знаряддя  русифікації  неросійських  теренів  імперії,  він 
тримався,  в засаді,  того  самого  погляду,  що  й у випадку  з єврейською 
колонізацією  в Україні  та  в Криму. 


187 


Майбутнє  показало,  що  радянська  влада  й не  мала  наміру 
справді  дбати  про  інтереси  єврейського  населення  СРСР:  маштаби 
фактичної  єврейської  колонізації  були  багато  скромніші,  ніж 
здійнятий  довкола  неї  галас.  Досягши  потрібного  пропагандистсь- 
кого ефекту,  радянський  уряд  від  1928  року  перейшов  до  іншого, 
набагато  менш  сприятливого  для  євреїв,  проекту  єврейської  ко- 
лонізації - на  Далекому  Сході,  в Біробіджані,  але  за  кілька  років 
фактично  припинив  і його,  і все  скінчилося  формальним  проголо- 
шенням Єврейської  автономної  областе  з центром  у місті  Біробіджані, 
де  навіть  за  часів  “розквіту”  проекту  єврейське  населення  ледве  чи 
перевищувало  ЗО  тисяч  осіб.  50-их  років  єврейське  населення  там 
почало  різко  зменшуватися,  впавши  1970  року  до  11,5  тисяч  осіб 
(6,6  % населення  областе)304. 

Попри  те,  що  до  єврейської  сільсько-господарської  колонізації  в 
СРСР  була  залучена  велика  кількість  справді  відданих  інтересам 
єврейського  народу  людей,  усю  цю  кампанію  більшовицька  влада 
використала  для  прикриття  поступового  знищення  сіоністського 
руху,  а трохи  пізніше  - і всієї  єврейської  культури  в СРСР.  Пропа- 
гандистські кампанії  для  відвернення  уваги  внутрішньої  та  міжна- 
родним громадськосте  від  справжніх  дій  влади  широко  практику- 
валися комуністичною  владою  в СРСР.  Численні  дослідники,  зок- 
рема, Роберт  Конквест,  звертали  увагу  на  цю  тактику  радянського  ре- 
жиму305. 

Нині  історію  з єврейською  колонізацією  майже  забуто,  але  при- 
нагідно висловлена  Жаботинським  думка  стосовно  Петлюри  та 
інших  керівників  українського  національного  руху  і досі  викликає 
дискусії. 

Не  можна  не  визнати,  що  за  умови  майже  одностайної  і галасливої 
кампанії  єврейської  преси  проти  Петлюри  і на  підтримку  Шварцбарда 
треба  було  мати  не  абияку  мужність,  щоб  висловити  погляд,  який 
цілковито  суперечив  переважній  течії.  Як  бачимо,  Жаботинський  не 
побажав  або  не  зміг  висловити  це  в його  власному  журналі.  Ймовірно, 
він  не  хотів,  щоб  на  його  журнал,  який  репрезентував  погляди  ре- 
візіоністського руху  в сіонізмі,  впала  відповідальність  за  висловлю- 
вання, що  могли  викликати  незадоволення  серед  найрізноманітніших 
єврейських  кіл.  Отже,  він  узяв  усю  відповідальність  особисто  на  себе. 


188 


З великою  імовірністю  можна  вважати,  що  кампанію  розпалювання 
українсько-сврейської  ворожнечі  з нагоди  процесу  Шварцбарда 
Жаботинський  вважав  настільки  небезпечною  для  єврейства  взагалі 
і для  1,5  мільйонів  (за  радянськими  даними306)  євреїв,  які  жили  тоді  в 
Україні,  що  ладен  був  важити  своїм  авторитетом,  але  лише  своїм 
особистим,  а не  ревізіоністського  руху.  Серед  газетного  галасу,  в 
якому  важко  травмоване  єврейство  виливало  наболілі  почуття  своєї 
байдужої  світові  пекучої  кривди,  а деякі  приховані  сили  домагалися 
вигідного  для  них  політичного  та  пропагандистського  ефекту, 
пролунав  тверезий  голос  людини,  що  трималася  істини  й керувалася 
політичними  та  етичними,  а не  емоційними  спонуками. 

З єврейського  боку  реакція  на  цитовану  вищу  характеристику 
Петлюри  та  інших  керівників  українського  руху  була,  здебільшого, 
негативна,  тоді  як  українська  емігрантська  преса,  навпаки,  палко  ві- 
тала цей  виступ.  Українці  та  такі  прихильники  українського  націо- 
нального руху,  як  Соломон  Ґольдельман  сподівалися,  що  Жабо- 
тинський виступить  на  процесі  Шварцбарда  із  заявою  щодо  невин- 
ності Петлюри  в погромах,  - тобто,  із  заявою,  аналогічною  тій,  яка 
містилася  в статті  “‘Кримська’  колонізація”.  Ґольдельман  відвідав 
Жаботинського  в Парижі  і просив  його  виступити  на  суді.  Набагато 
пізніше  він  так  описував  цю  зустріч  у листі  до  свого  друга  й біографа 
в США: 

“До  мого  перебування  в Парижі  у 1926  році  можете  додати  таке. 
Я відвідав  Володимира  Жаботинського  у його  хаті.  Мав  з ним  довгу 
розмову  в справі  процесу.  Хотів  вияснити,  чи  він  виступить  свідком 
після  того,  як  він  був  переконаний,  що  не  можна  приписувати  Петлюрі 
яку-будь  участь  в погромах.  Він  мені  пояснив,  що,  на  його  превеликий 
жаль,  він  не  може,  з мотивів  національно-етичних,  піти  проти  виразної 
настанови  жидівського  суспільства  досягти  оправдання  вбивці.  - Що 
ж стосується  мене,  так  я довів  до  відома  як  українських  діячів,  так  і 
жидівських,  що  займалися  тією  справою,  що  я вважаю  себе  одиноким 
об’єктивним  свідком,  який  може  вияснити  перед  судом  той  трагічний 
клубок  подій  на  Україні  й трагічно-безсиле  становище  Петлюри  в тій 
ситуації*”307. 

Отже,  Жаботинський  визнав,  що  “на  його  превеликий  жаль 
(підкреслення  наше,  - І.К.),  він  не  може,  з мотивів  національно- 


189 


етичних,  піти  проти  виразної  настанови  жидівського  суспільства 
досягти  оправдання  вбивці”.  Це  фактично  означає  визнання  своєї 
капітуляції  перед  єврейською  громадською  думкою,  попри  свою 
незгоду  з нею. 

Щоправда,  ледве  чи  можна  казати  про  цілковиту  капітуляцію 
Жаботинського  перед  громадською  думкою  (про  це  свідчить  не  лише 
‘“Кримська  ‘ колонізація”,  а й деякі  інші  виступи  Жаботинського,  про 
які  далі),  але  здається  незаперечним,  що  він  був  змушений  великою 
мірою  відмовитися  від  своєї  звичайної  наступальної  позиції  і діяти  з 
великою  обережністю. 

Цей  факт  легко  тлумачити  у несприятливому  для  Жаботинсь- 
кого сенсі,  але  можна  зрозуміти  міркування,  якими  він  керувався.  На 
той  час  Жаботинський  був  керівником  нещодавно  створеного  руху 
сіоиістів-ревізіопістів.  Його  політичні  супротивники  намагалися  ізо- 
лювати цей  рух  від  єврейських  мас,  зображаючи  його  як  екстре- 
містський, “буржуазний”,  спрямований  проти  трудящих,  - тобто  на- 
магалися зробити  ревізіонізм  одіозним  в очах  найширших  єврейських 
верств.  За  таких  умов  кожна  тактична  помилка  Жаботинського  була 
би  використана  для  компромітації  всього  ревізіоністського  руху. 
Виступ  проти  “виразної  настанови  єврейського  суспільства”  у такому 
дразливому  питанні,  як  ставлення  до  Петлюри  і процесу  Шварцбарда, 
дав  би  супротивникам  ревізіонізму  такі  козирі  до  рук,  за  допомогою 
яких  вони  могли  би  цілковито  здискредитувати  і ревізіонізм,  і Жа- 
ботинського особисто.  Є більш  ніж  імовірним,  що  саме  ці  міркування 
примусили  Жаботинського  виступити  зі  своєю  особливою  думкою  не 
в журналі  “Рассвет”  - офіційному  органі  ревізіоністів,  а в іншому 
часописі.  І саме  це  змусило  його  втриматися  від  публічного  виступу  в 
суді,  - виступу,  про  який  прохав  Ґольдельман. 

Оглядаючи  життєвий  шлях  Жаботинського,  важко  знайти  бодай 
ще  один  випадок,  коли  він  відступав  перед  несприятливою  для  нього 
громадською  настановою,  перед  думкою  визнаних  авторитетів  або 
перед  важкими  обставинами.  Хаїм  Вейцман,  який  з часом  став  виз- 
наним керівником  сіоністської  о руху  і першим  президентом  Ізраїлю, 
відзначив  що  властивість  Жаботинського  “працювати  в атмосфері,  де 
всі  на  нього  гніваються  і всі  терпіти  його  не  можуть”308.  Тут  Вейцман, 
який  не  був  політичним  однодумцем  Жаботинського  (хоча  в деяких 


190 


випадках  - зокрема,  при  створенні  єврейських  частин  у брітанській 
армії  - підтримував  його),  висловився,  здається  , занадто  різко;  але  в 
засаді  він  правильно  схарактеризував  мужню  властивість  Жабо- 
тинського  йти  проти  загальної  течії.  Але  цього  разу,  під  час  процесу 
Шварцбарда,  течія  виявилася  сильнішою  від  Жаботииського,  і він 
досить  відверто  визнав  це  в розмові  з Ґольдельманом. 

Виступивши  через  кілька  днів  по  вбивстві  Петлюри  на  його  ко- 
ристь у статті  “‘Кримська’  колонізація”,  Жаботинський,  як  ми  вже 
зазначали,  протягом  12  місяців  не  заторкав  у своїх  статтях  цього 
питання. 

Нарешті,  5 червня  1927  року  в журналі  “Рассвет”  з’явилася  стаття 
“Французькі  антисеміти  та  справа  Шварцбарда”,  підписана  псев- 
донімом Юст  - одним  із  псевдонімів  Жаботииського.  Ця  стаття 
спрямована  проти  власника  газети  “Фігаро”  Франсуа  Коті,  який  у 
зв’язку  зі  справою  Шварцбарда  опублікував  у газеті  статтю,  в якій,  на 
думку  Юста,  відчутно  антисемітські  нотки.  Юст  використав  цю 
нагоду,  щоб  виступити  на  підтримку  Шварцбарда  і висловити 
переконання,  що  вчинок  убивці  Петлюри  викликано  винятково 
почуттям  помсти  за  погроми  в Україні,  а не  будь-якими  іншими 
причинами;  притому  відкинено  також  і версію,  висунеиу  українськими 
емігрантами,  про  участь  радянської  агентури  в цьому  вбивстві.  Таким 
чином,  статтю  Юста  витримано  цілковито  в тому  дусі,  в якому  в той 
час  виступала  більшість  єврейської  преси.  Це  викликає  глибокий 
подив:  той,  зміст  і мова  статті  цілковито  контрастують  із  тоном  і 
змістом  статті  “‘Кримська’  колонізація”  і взагалі  з властивим  Жа- 
ботинському  топом  і стилем.  У статті  вжито  і цілком  невластиву 
Жаботипському  фразеологію:  згадано,  наприклад,  що  “частина 
французької  преси  оголосила  хрестовий  пох'  проти  комунізму,  ладна 
бачити  більшовицьку  небезпеку,  там,  де  її  нема”,  при  тому  автор  явно 
засуджує  цю  “частину  французької  преси”.  Така  позиція  невластива 
Жаботипському,  який  ніколи  не  співчував  комунізмові  і вже 
незабаром  після  цього  в статті  “Г.Торрес”  попередив  про  наявність 
певної  викликаної  більшовиками  та  їхніми  французькими  одно- 
думцями загрози  в зв’язку  зі  справою  Шварцбарда.  Дивує  і фраза  щодо 
“хрестового  походу  проти  комунізму”  - це,  здається,  єдиний  випадок, 
коли  в тексті,  підписаному  прізвищем  або  псевдонімом  Жабо- 


191 


тинського,  зустрічаємо  такий  заяложений  радянський  штамп.  У статті 
хоча  й мимохідь,  але  схвально  згадано  про  дії  адвоката  Шварцбарда 
Торреса,  хоча  вже  в наступній  своїй  статті  Жаботипський  висловився 
про  Торреса  різко  негативно.  У статті  нема  також  характерного,  не- 
повторного стилю  Жаботинського,  властивих  йому  зворотів,  сти- 
лістичних прийомів,  довгих  фраз,  поділених  на  частини  середниками 
тощо.  В людини,  добре  знайомої  з текстами  Жаботинського,  при  чи- 
танні цієї  статті  виникає  певне  враження:  це  не  Жаботипський! 
Залишається  висловити  припущення,  що  ця  стаття  не  належить 
Жаботииському  і з якихось  невідомих  нам  причин  опублікована  під 
його  псевдонімом  Юст. 

Проте,  і в цій  статті,  хоча  її  спрямовано  на  підтримку  Шварцбарда 
на  процесі  (і  навіть  без  скорочень  наведено  довгий  лист  Шварцбарда 
до  газети  “Фігаро”),  нема  від  імени  автора  жадного  засудження 
особисто  Пеглюри  або  українського  національного  руху. 

Від  статті  “Французькі  антисеміти  та  справа  Шварцбарда”  разюче 
відрізняється  стаття  “Г.Торрес”,  опублікована  в журналі  “Рассвет”  7 
серпня  1927  року  - тобто  через  два  місяці  після  попередньої  статті  - і 
підписана  “В. Жаботипський”309.  У статті  йдеться  про  Апрі  (Генрі) 
Торреса  - Шварцбардового  оборонця  па  процесі.  Уже  перший  уступ 
цієї  статті  свідчить,  що  Жаботипський  мав  свою  власну  думку  про 
Петлюру  та  процес  Шварцбарда,  яка  не  завжди  збігалася  з думкою 
журналу  “Рассвет”,  а також,  що  вій  свідомо  відмежовував  у цьому 
питанні  себе  від  журналу,  не  бажаючи,  щоб  спрямована  проти  нього 
критика  зашкодила  журналові  та  ревізіоністському  рухові,  речником 
якого  журнал  виступав. 

Ось  як  починається  ця  стаття:  7 

“Пишу  що  замітку  особисто  від  свого  імени,  як  особливий  погляд 
однієї  приватної  особи,  і користуюся  задля  цього  гостинністю  ‘Рас- 
свету’  лише  тому,  що  ‘Рассвет’  є єврейським  органом  російською 
мовою  і виходить  у Парижі  - а справу  Шварцбарда  розглядатимуть  у 
Парижі  і вона  стосується,  головно,  російського  єврейства. 

Виступаючи,  таким  чином,  від  особистого  і приватного  свого 
імени  з особливою  думкою,  за  яку  піхто,  крім  нижчепідписаного,  не  є 
відповідальний,  - я вважаю  своїм  обов’язком,  сказати,  що  участь 
п.  Торреса  в справі  Шварцбарда  в ролі  обороїщя  підсудного  є річ 


192 


небажана  й шкідлива  як  для  самого  п.  Шварцбарда,  так  і для  всього 
єврейства”310. 

Отже,  намагання  Жаботинського  не  зіпсувати  репутацію  жур- 
налу публікуванням  у ньому  своєї  власної,  своєрідної  думки  щодо 
справи  Шварцбарда  є очевидним. 

Але  чому  Жаботипський  виступив  проти  адвоката  Аирі  Торреса? 

Жаботинський  заторкпув  у цій  статті  засадничі  проблеми,  які 
виникли  в наслідок  шумування  різноманітних  сил  та  інтересів 
довкола  процесу  Шварцбарда.  І саме  постать  Аирі  Торреса  була 
ключем  до  багатьох  обставин,  що  супроводжували  процес.  Адво- 
кат Торрес,  що  його  сам  Шварцбард  обрав  своїм  оборонцем,  був  від- 
вертий комуніст  і радяиофіл.  Хоча  він  твердив,  що  вийшов  з 
компартії311,  його  публічні  виступи  з різних  пагод  були  підкреслено 
і навіть  войовничо  прорадянські  і прокомуністичні.  Явним  при- 
хі  лишком  більшовиків  був  і помічник  Торреса  Лекаш,  який  під  час 
слідства  в справі  Шварцбарда  відбув  подорож  до  СРСР,  де  збирав 
матеріяли  про  погроми,  і видав  на  підставі  цих  матеріялів  книгу, 
яку  незабаром  було  перевидано  в СРСР  російською  мовою.  Сам 
Торрес  також  відвідав  СРСР  під  час  слідства , і також  видав  книгу, 
в якій  трактував  історію  погромів  відповідно  до  версії,  прийнятої  в 
СРСР312.  Радянська  політична  поліція  (яка  в цей  час  була 
перейменована  з ЧК  або  ВЧК  - “Всероссийская  Чрезвьічайиая  Ко- 
миссия”  на  ҐПУ  - “Главиое  политическое  управление”)  “допома- 
гала” Торресові  та  Лекашеві  збирати  матеріяли  про  погроми. 
Звичайно,  і без  допомоги  з боку  ҐПУ  можна  було  досить  легко 
знайти  численних  свідків  погромів,  але  ҐПУ,  очевидно,  постачало 
саме  таких  свідків,  що  зображали  справу  у вигідному  для  ра- 
дянської політики  насвітленні,  тобто  очоршовали  Петлюру  та  весь 
український  національно-визвольний  рух.  Для  людей,  які  знайомі 
зі  звичаями  радянських  органів,  таке  твердження  означає  набагато 
більше,  ніж  тільки  припущення,  - воно  для  них  самозрозуміле. 

Радянська  преса,  особливо  газета  “Известия”,  широко  висвіт- 
лювала процес  Шварцбарда,  виступаючи  на  його  оборону.  Так  само 
широко  висвітлювала  радянська  преса  відвідини  СРСР  Торресом  та 
Лекашем  і не  приховувала,  що  радянські  органи  допомагали  їм 
збирати  матеріяли  про  погроми.  З цього  приводу  російський  еміґ- 


13  5-137 


193 


рантський  журнал  “Голос  минувшего”,  що  виходив  у Парижі,  пи- 
сав таке: 

“...нема  потреби  задля  спокійних  висновків  про  похмуру  сторінку 
життя  справді  багатостраждального  єврейського  народу  збирати  ще 
якісь  нові  матерія  ли,  особливо  за  умови  сприяння  з боку  більшовиків, 
завжди  схильних,  забуваючи  про  власні  криваві  дії,  всіляко  очор- 
нювати  супротивників  - це  ніби  підносить  їхній  престиж  у країнах 
європейсько-американського  світу;  не  було  потреби  оборонцям 
Шварцбарда  подорожувати  до  Совдепії  по  матеріяли;  не  було  потреби 
фраіщузьким  журналістам  в ім’я  з’ясування  тієї  ж таки  ‘правди’ 
подорожувати  на  місця  погромів,  про  що  широко  повідомляли  мос- 
ковські ‘Известия’...”313 

Хоча  журнал  “Голос  минувшего”  був  органом  російських  еміг- 
рантів і до  українського  національного  руху  та  до  Петлюри  ставився 
аж  ніяк  не  прихильно,  він  безсторонньо  констатував  той  очевидний 
для  всіх  емігрантів  з території  колишньої  царської  імперії  факт,  що 
матеріяли,  зібрані  за  допомогою  радянських  органів,  ледве  чи  можуть 
бути  об’єктивні. 

Досить  симптоматичний  був  також  той  факт,  що  радянський 
міністер  закордонних  справ  Георгій  Чічерін  та  тодішній  радянський 
посол  у Франції  Християн  Раковський  (який  1918  року  був  головою 
ЧК  на  контрольованій  більшовиками  частині  української  території,  а 
1919  - 1923  років  - головою  українського  більшовицького  уряду)  за 
кілька  місяців  перед  початком  судового  процесу  Шварцбарда  зуст- 
річалися з Торресом  па  Рів’єрі,  і Торрес  влаштував  для  них  урочистий 
сніданок314. 

Одначе,  незалежно  від  радянських  впливів  на  перебіг  процесу,  сам 
факт  участи  прорадянськи  настроєної  людини  в ролі  оборонця 
Шварцбарда  був,  на  думку  Жаботипського,  дуже  несприятливий  і 
небезпечний  з огляду  па  його  ймовірні  негативні  наслідки.  Саме  це  й 
висловив  Жаботинський  із  властивою  йому  чіткістю  думки  в статті 
“Г.Торрес”. 

Хід  думок  Жаботипського  такий: 

Справа  Швацбарда  набрала  загальноєврейського  характеру,  а це 
означає,  що  заторкнено  не  лише  особисті  інтереси  Шварцбарда,  а й 
інтереси  єврейського  народу.  З іншого  боку,  Торрес,  як  оборонець 


194 


Шварцбарда,  набув  надзвичайної  популярносте  серед  євреїв  і навіть 
здобув  собі  ореол  оборонця  загальпоєврейських  інтересів,  і це 
надзвичайно  піднесло  його  вплив  на  єврейську  громадську  думку.  За 
таких  умов  з’явилася  небезпека,  що  активний  радяпофіл  Торрес 
зобразить  справу  так,  ніби  активні  вороги  радянського  режиму  - 
українські  націоналісти  - є водночас  і ворогами  єврейського  народу, 
отож  - інтереси  радянської  влади  та  єврейського  народу  збігаються. 
Проти  такого  трактування  справи  Шварцбарда  Жаботинський  рішуче 
заперечує  в етапі  “Г.Торрес”. 

Цікаво,  що  Жаботинський  не  висловив  своєї  згоди  з тим  фактом, 
що  зі  справи  Шварцбарда  зробили  загальноєврейську  справу.  Не 
бажаючи  відверто  виступати  проти  єврейської  громадськосте,  Жа- 
ботипський  лише  ставить  під  сумнів  корисність  такого  становища,  але 
не  дає  відповіді: 

“Становище  ускладнене  тим,  що  справа  Шварцбарда  набрала 
тепер  характеру  загальпоєврейського.  Існують  різні  думки  щодо  того, 
чи  слід  було  надавати  цьому  процесові  загальпоєврейського  харак- 
теру; в цьому  питанні  я розбиратися  не  буду.  Перед  нами  факт:  справі 
надано  загальнонаціонального  вигляду”315. 

Висловивши  таким  обережним  чином  сумнів  у доцільносте  того 
загальнонаціонального  значення,  що  його  єврейська  громадськість 
надала  процесові,  Жаботинський  запитує: 

“Єврейське  суспільство  в усіх  країнах  морально  озброїлося  на 
оборону  п.  Шварцбарда:  це  безперечно.  Але  ж дуже  важливим  є 
питання:  чому  озброїлося?  Чи  тому,  що  в акті  Шварцбарда  воно  вбачає 
інстинктивну  помсту  за  тисячі  наруг,  - чи  тому,  що  Шварцбард  забив 
ворога  радянського  режиму?”316 

І далі: 

“Єврейське  суспільство  рішуче  не  бажає,  щоб  його  віра  в 
невинність  Шварцбарда  була  трактована  як  колективне  схвалення  або 
засудження  того  чи  того  режиму  або  ідеалу,  або  руху;  і саме  на  цей 
ґрунт,  і не  не  жадний  інший,  мала  би,  очевидно,  стати  оборона  п. 
Шварцбарда”317. 

У справі  Шварцбарда  було  заторкиеио  питання  щодо  справжньої 
або  уявної  провини  українського,  а не  жадного  іншого  руху.  Отже, 
Жаботинський  цими  словами  висловив  застереження  проти  того,  щоб 


із* 


195 


процес  було  використано  для  засудження  цього  руху  та  його  ідеалів. 
З іншого  боку,  це  був  процес,  на  якому  єврейська  громадськість 
намагалася  домогтися  виправдання  людини,  яка  забила  принципового 
ворога  радянського  режиму.  Жаботипський  застерігає  і проти  того, 
щоб  процес  і очікуване  виправдання  вбивці  було  трактовано  як  доказ 
справедливосте  радянського  режиму  і злочинносте  його  ворогів. 

Отже,  попри  обережність  і намагання  “не  дражнити  гусей”,  Жа- 
бо ганський  все  ж таки  продемонстрував  свою  опозицію  тим  силам,  які 
прагнули  політизувати  процес,  використати  його  на  користь 
більшовизму  або  на  шкоду  українському  національному  рухові. 

А далі  він  безпосередньо  переходить  до  особи  Аирі  Торреса  і 
недвозначно  заявляє:  існують  поважні  сумніви,  чи  Торрес  втри- 
мається в рамках  юридичної  процедури  і не  використає  процесу  з 
політичною  метою.  Жаботипський  звертає  увагу  на  той  факт,  що 
Торрес  - відвертий  радянофіл,  виявляє  це  в кожному  своєму  вис- 
тупі, і не  лише  в політичних  чи  громадських  колах,  а й у судових 
залях,  де  йому  доводиться  виступати.  Наприклад,  на  одних  єврейсь- 
ких зборах  він  “оспівував  ‘кримську  колонізацію’  та  великодуш- 
ність радянського  режиму”.  На  прикладі  одного  процесу,  на  якому 
в ролі  оборонця  виступав  Торрес,  Жаботипський  так  характери- 
зував його  поведінку  на  суді: 

“...майже  кожним  своїм  виступом  (він)  намагався  вибілити  ра- 
дянський режим  як  такий  і очорнити  супротивників  радянського 
режиму  як  такого”318. 

Виходячи  з такої  характеристики  Торреса,  Жаботипський  до- 
ходить висновку: 

“Хай  буде  дозволено  висловитися  ясно:  участь  п.  Торреса  може 
перетворити  оборону  Шварцбарда  не  лише  на  звинувачувальний  акт 
проти  погромників  (що  цілком  законно),  а й на  гімн  більшовикам  та 
радянському  режимові.  Це  загрожує,  насамперед,  погано  відбитися  на 
інтересах  самого  звинувачуваного;  але,  крім  того,  це  загрожує  ціл- 
ковито викривити,  в очах  усього  освіченого  світу,  сенс  того  зацікав- 
лення, яке  виявляє  до  цього  процесу  єврейство  всіх  країн.  Єврейство 
вбачало  в забитому  винуватця  погромів  і тому  воно  вважає,  що 
Шварцбарда  слід  виправдати.  Але  оборона  п.  Торреса,  очевидно, 
надасть  усій  справі  такого  характеру,  начебто  головне  полягає  в тому, 


196 


що  Петлюра  був  ворогом  радянського  режиму  і начебто  єврейство 
саме  через  це  співчуває  п.  Шварцбардові.  Красненько  дякуємо!”319 

Виходячи  з цих  міркувань,  Жаботинський  пропонує  не  залишати 
Торреса  єдиним  оборонцем  Шварцбарда,  а дати  йому  на  допомогу  ще 
одного  адвоката,  вільного  від  яскравих  політичних  симпатій. 

Анрі  Торрес  відповів  на  це  в інтерв’ю  співробітникові  паризької 
єврейської  газети  “Парізер  гайнт”,  а “Рассвет”  опублікував  виклад 
цього  інтерв’ю320.  Торрес  твердив,  що  не  будуватиме  процес  на 
політичній  основі.  Жаботинський  дав  на  це  відгук,  у якому  писав,  що 
“монопольний  виступ  п.  Торреса  на  цьому  процесові,  хоч  би  який 
блискучий  він  був,  буде  інстинктивно  трактований  суспільством  у 
певному  політичному  сенсі”.  Протестуючи  проти  участи  адвоката  “з 
такою  яскравою  й однобічною  політичною  репутацією”  в ролі  єдиного 
оборонця  на  процесі,  Жаботинський  знову  наполягав  на  тому,  щоб 
притягти  до  оборони  звинуваченого  ще  одного  адвоката,  який  був  би 
політично  иевтральний321. 

Політизація  процесу  Шварцбарда,  проти  якої  так  недвозначно 
виступив  Жаботинський,  мала  три  головні  і взаємопов’язані  аспекти: 
1)  використання  процесу  для  привернення  симпатій  світового  єв- 
рейства (і  також,  певиою  мірою,  неєврейських  кіл)  на  бік  більшовизму, 
який  нібито  є ворогом  усіх  антисемітів  та  погромників;  2)  дискре- 
дитація українського  національного  руху  та  особисто  Петлюри; 
3)  розпалювання  ворожнечі  між  єврейським  та  українським  народами 
та  їхніми  національними  рухами.  У кінцевому  підсумку,  всі  ці  аспекти 
обіцяли  великий  політичний,  психологічний  і пропагандистський 
виграш  для  більшовиків. 

Чи  розумів  Жаботинський,  що  його  виступ  проти  політизації 
процесу  фактично  означав  намагання  протистояти  розпалюванню 
єврейсько-української  ворожнечі  і дискредитації  українського  руху? 
Хоча  він  не  підкреслює  цього  в статті  “Г.Торрес”  (мабуть,  знову  таки 
через  небажання  “дражнити  гусей”),  але,  бувши  досвідченим  по- 
літиком, він  не  міг  цього  не  розуміти.  Він  не  міг  також  не  знати,  що 
українська  преса  в еміграції  виступає  в аналогічному  дусі  й,  отже,  його 
виступ  у певному  розумінні  ставить  його  в становище  однодумця 
українських  націоналістів  в еміграції.  Його  фраза  про  те,  що  справа 
Шварцбарда  не  має  бути  використана  для  “схвалення  або  засудження 


197 


того  чи  того  режиму  або  ідеалу,  або  руху”  стосується,  безперечно, 
також  українського  руху  або  навіть  насамперед  його:  адже  якби 
йшлося  лише  про  схвалення  або  засудження  більшовицької  влади  в 
СРСР,  досить  було  би  сказати  “режим”. 

Чи  означала  стаття  “Г.Торрес”,  що  Жаботинський  погоджувався 
з поглядом  української  преси  на  вбивство  Петлюри,  як  на  акцію 
Москви?  Ми  бачили,  що  стаття  “Французькі  антисеміти  та  справа 
Шварцбарда”  відкидає  цей  погляд  (але  є підстави  сумніватися  в тому, 
що  ця  підписана  псевдонімом  стаття  належить  Жаботинському).  Зі 
статті  “Г.Торрес”  прямо  не  випливає,  що  Жаботинський  погоджуєть- 
ся з версією  української  преси.  Але  ця  версія  була  йому,  безперечно, 
докладно  відома,  оскільки  журнал  “Рассвег”  часто  коментував  ма- 
теріяли  української  преси,  та  й французька  преса  жваво  дискутувала 
щодо  можливої  участи  Москви  в цьому  вбивстві.  На  тлі  цієї  ситуації 
виступ  Жаботинського  проти  Торреса  виглядає  якщо  не  як  посереднє 
приєднання  до  думки  української  преси  щодо  безпосередньої  ор- 
ганізації вбивства  Петлюри  Москвою,  то  принаймні,  як  відверте 
визнання  того  факту,  що  Москва  за  допомогою  справи  Шварцбарда 
бажає  використати  єврейство  в своїх  цілях. 

У кожному  разі,  голос  Жаботинського  знову  пролунав  як  заклик 
до  політичної  тверезосте,  до  того,  щоб  не  дозволити  емоціям  збити 
єврейство  з правильного  політичного  шляху  на  манівці  безглуздого 
розлючення,  безперспективної  національної  ворожнечі,  вигідної  лише 
ворогам  єврейського  народу.  Виступ  Жаботинського  був  мужнюю 
спробою  запобігти  негативним  наслідкам,  до  яких  міг  призвести  (і 
фактично  призвів)  процес  Шварцбарда.  Мужнюю  тому,  що  Жа- 
ботинський сам-один  повстав  проти  загального  наставлешія.  І хоча  він 
не  наважився  ані  бути  в цюму  питанні  до  кінця  безкомпромісним  і 
послідовним,  ані  закликати  весь  очолюваний  ним  рух  ревізіоністів 
приєднатися  до  його  позиції  (вище  ми  казали  про  причини,  які  не 
дозволили  йому  це  зробити),  все  ж таки  він  продемонстрував 
політичну  зрілість  і розуміння  політичної  ситуації,  набагато  вищі  від 
рівня,  на  якому  перебувала  величезна  більшість  єврейської  політичної 
верхівки. 

Особлива,  своєрідна  позиція  Жаботинського  під  час  слідства  та 
процесу  Шварцбарда  і характеристика  Петлюри  та  керівників  ук- 


198 


раїнського  руху,  дана  ним  у статті  “‘Кримська’  колонізація”,  вик- 
ликали незадоволення  в багатьох  єврейських  колах.  Тиск  був  такий 
сильний,  що  Жаботинський  мусив  ще  раз  повернутися  до  статті 
“‘Кримська’  колонізація”  і публічно  пояснити,  як  слід  розуміти  його 
виступ  на  користь  Петлюри.  Бувши  послідовним  у тому,  щоб  не  за- 
лучати журнал  “Рассвет”  та  ревізіоністський  рух  до  цього  дразливого 
питання,  він  подав  свої  пояснення  знову  таки  не  в своєму  журналі,  а в 
російській  емігрантській  газеті  “Последние  новости”,  що  виходила  в 
Парижі  під  керівництвом  історика  і колишнього  керівника  кадетської 
партії  Павла  Мілюкова.  11  жовтня  1927  року  газета  опублікувала 
“лист  до  редакції”  Жаботинського  під  назвою  “Петлюра  і погроми”. 

Зазначивши,  що  частина  української  преси  потрактувала  його 
виступ  у статті  “‘Кримська’  колонізація”  та  його  угоду  зі  Сла- 
вшіським  1921  року  як  ознаку  того,  що  він  вважає  Петлюру  не  від- 
повідальним за  погроми  в Україні,  Жаботинський  рішуче  спростовує 
такий  погляд.  Не  зрікаючись  того,  що  він  написав  про  Петлюру  в 
статті  “‘Кримська’  колонізація”,  Жаботинський  підкреслює,  що  це  аж 
ніяк  не  означає,  що  вій  вважає  Петлюру  морально  та  юридично  не 
відповідальним  за  те,  що  відбувалося  в Україні  в той  час,  як  Петлюра 
був  головою  українського  уряду.  Хоча  Петлюра,  вірогідно,  не  був 
антисемітом,  вій,  стоячи  на  чолі  держави  та  армії,  не  припинив 
погромів  і не  покарав  погромників,  зазначає  Жаботинський.  Петлюра 
мусив  або  припинити  погроми,  або  піти  у відставку.  Якщо  він  цього  не 
зробив,  “значить,  він  узяв  на  себе  відповідальність  за  кожну  краплю 
пролитої  єврейської  крови”. 

“...Такий  голова  уряду,  - пише  Жаботинський,  - такий  керівник 
армії  винний  у нечуваному  і непробачпому  службовому  злочині 
стосовно  єврейського  народу,  стосовно  народу  українського  і стосовно 
всього  людства”322. 

На  доказ  провини  Петлюри  Жабогипський  наводить  ту  обс- 
тавину, що  Петлюра  не  зорганізовував  в Україні  єврейської  само- 
оборони для  протидії  погромам.  Цей  доказ  не  цілком  коректний:  як 
ми  бачили  в попередньому  розділі,  Петлюра  був  прихильником 
створення  такої  самооборони,  але  єврейські  соціялістичпі  партії, 
виходячи  головно  з ідеологічних  міркувань,  завадили  цьому  плянові. 
Оскільки  автором  цього  пляну  був  близький  співробітник  Жабо- 


199 


тиііського  в ревізіоністському  русі  та  в журналі  “Рассвет”  Йосеф 
Шехтман,  а в літературі  цей  епізод  був  докладно  висвітлений  ще  перед 
1927  роком  (зокрема,  в книзі  Черіковера  “Антисемітизм  і погроми  на 
Україні  1917  - 1918  років”,  яка  вийшла  друком  ще  1923  року  і про  яку 
багато  писали  під  час  процесу  Шварцбарда323),  важко  уявити,  що 
Жаботинському  не  було  про  це  відомо.  Виникає  враження,  що 
Жаботинський  під  тиском  обставин  був  змушений  наблизити  свою 
позицію  до  позиції  переважної  частини  єврейської  громадськосте. 
Одначе,  попри  досить  різкий  тон  статті  “Петлюра  і погроми”,  що  різко 
контрастував  із  тоном  “‘Кримської’  колонізації”,  і попри  її  спрямо- 
ваність проти  особи  Петлюри,  Жаботинський  і тут  залишився  вірішй 
головним  пунктам  своїх  поглядів  на  українську  проблему.  Поперше, 
він  не  твердить,  що  вважає  Петлюру  та  керівництво  українського  руху 
за  антисемітів  або,  поготів,  організаторів  погромів;  навпаки,  він 
підкреслює,  що  вважає  цілком  правдоподібним  те  позитивне 
твердження  щодо  них,  яке  міститься  в статті  “‘Кримська’  колоні- 
зація”. Петлюра,  на  думку  Жаботинського,  винний  лише  в злочин- 
ному нехтуванні  своїм  обов’язком  зебезпечувати  недоторканість 
життя,  майна  та  гідносте  всіх  громадян  держави.  Подруге,  Жабо- 
типський  закінчив  статтю  висловом  свого  засадничого  прагнення  до 
співпраці  з українським  національним  рухом. 

“Якщо  частина  українського  суспільства  зробить  з цього  мого 
роз'яснення  висновок,  ніби  я став  ворогом  українського  національного 
руху,  це  буде  лише  другою  нісенітницею,  так  само  безглуздою,  як 
припущення,  ніби  я вважаю  Петлюру  ‘невинним’.  Я залишаюся 
другом  українського  руху.  Буду  як  і раніше  намагатися  послабити 
накопичене  в душі  євреїв  справедливе  обурення,  хоч  би  й довелося  для 
цього  посилатися  па  філософію  історії  (тут  Жаботинський  має  на 
увазі  свою  теорію  щодо  ‘антисемітизму  осіб’  та  ‘антисемітизму 
обставин’,  - І.К.)  або  будувати  гіпотези  щодо  психології  діячів,  мені 
не  знайомих.  Понад  те:  буду  й далі  прагнути  угоди  з українським  рухом 
- як  зробив  це,  між  іншим,  в угоді  з М.  А.Славипським  - попри  тяжкий 
гріх  цього  руху  перед  євреями.  Але  заперечувати  цей  гріх  або 
трактувати  його  як  дрібницю  - вважаю  за  неприпущенне.  І якщо  є в 
українському  русі  люди  або  групи,  які  думають,  ніби  погроми  є 
пробачною  дрібницею,  ніби  можна  припустити  систематичну  різанину 


200 


євреїв  і залишитися  героями  й чистими  - то  таким  людям  та  групам  я 
недруг,  а ворог,  і попереджаю  українське  суспільство,  що  такі  люди 
або  групи  і йому  не  друзі,  а вороги”324. 

Незалежно  від  того,  чи  мав  Жаботинський  рацію  стосовно  особи 
Петлюри,  його  позиція  стосовно  винуватців  та  виконавців  погромів 
виглядає  цілком  коректною.  Справді,  серед  української  еміграції  були 
і досі  є особи  та  групи,  що  намагаються  заперечувати  або,  принаймні, 
применшувати  участь  українців  у погромах,  або  шукають  виправдання 
погромів,  наче  може  існувати  якесь  виправдання  масовим  убивствам 
невинних  чоловіків,  жінок  та  дітей325.  Очевидно,  причини  погромів, 
механізм  їхнього  виникнення,  психологічне  підґрунтя  погромного 
руху  можна  зрозуміти,  але  жадним  чином  не  можна  виправдати  дій 
погромників.  Якщо  хтось  зрозумів  виступи  Жаботииського  як 
виправдання  погромників,  то  це  справді  вимагало  роз’яснень. 

Привертає  увагу  вислів  Жаботииського  про  те,  що  ті,  які 
намагаються  заперечувати  участь  українців  у погромах  або  зобразити 
їх  як  пробачну  дрібницю,  є ворогами  українського  суспільства.  Оче- 
видно, за  цим  криється  думка,  що  погроми  вже  завдали  величезного 
удару  по  престижу  та  репутації  українського  руху,  і ті  особи,  які 
намагаються  приховати  або  применшити  неспростовні  факти,  лише 
псують  власну  справу,  ще  погіршуючи  його  репутацію.  Недитяча  гра 
в схованки,  а відверта  аналіза  подій  та  їхніх  причин  є ознакою  зрілости 
й відповідальносте  будь-якого  політичного  руху,  - така  думка  виринає 
зі  статті  Жаботииського  “Петлюра  і погроми”. 

Попри  те,  що  ця  стаття  жадним  чином  не  свідчила  про  зміну 
засадничих  позицій  Жаботииського  стосовно  українського  націо- 
нального руху  і містила  деякі  незаперечно  правильні  твердження,  її 
підкреслено  різкий  тон  прозвучав  дисонансом  порівняно  зі  звичайною 
м’якою  і дружньою  прихильністю  Жаботииського  до  всього,  що 
стосується  українського  національно-визвольного  руху.  Якщо  перед 
появою  статті  “Петлюра  і погроми”  українська  преса  лічила  Жа- 
ботипського  серед  прихильників  українства,  то  після  неї  почала  його 
критикувати,  звинувачуючи  в зміні  позиції  під  впливом  тиску  з боку 
“єврейської  вулиці”  (тобто  з боку  єврейської  маси).  Відомий  ук- 
раїнський діяч  Олексапдер  Шульгин,  який  був  серед  ГОЛОВІШХ  ІІІІ- 
ціяторів  закону  про  персонально-національну  автономію  в Україні  і 


201 


широко  відомий  як  переконаний  прихильник  єврейства,  опублікував 
у ‘Тризубі”  статтю  “Одповідь  Жаботипському,г326.  Ця  стаття  вичерп- 
но характеризує  позицію  близьких  до  Петлюри  українських  кіл  під 
час  процесу  Шварцбарда.  Зазначивши  на  початку  статті,  що  “один 
Жаботииський  серед  всієї  світової  жидівської  преси  (...)  ясно  й 
недвозначно  сказав  правду  в статті  “‘Кримська’  колонізація”,  Шуль- 
гин  констатує,  що  в статті  “Петлюра  і погроми”  Жаботииський 
“повернув  своє  кермо  в інший  бік.  Тяжко  Жаботинському  число  2 
спростувати  Жаботинського  число  1 . Але  вій  мусить  це  робити  задля 
...вулиці,  ‘жидівської  вулиці’,  як  люблять  говорити  їхні  діячі”327. 

Шульгип  зазначає: 

“Цей  лист  (тобто,  стаття  ‘Петлюра  і погроми’,  що  її  автор  назвав 
‘листом  до  редакції’,  - І.К.)  безперечно  зробить  велике  враження  на 
українські  кола.  На  нього,  на  Жаботинського,  посилалися  ми,  коли 
боролися  з тим  озлобленням,  яке  пазросло  за  цей  рік  серед  українців 
в зв’язку  з ганебним  вбивством  і процесом,  поруч  з Л.Маршаллом, 
А,Марґоліним,  С.Ґольдельмаиом  це  ім’я  давало  нам  право  стримувати 
стихійне  наростаюче  почуття  національної  ненависти.  ї несподівано 
Жаботииський  знищив  те,  що  казав  раніше”328. 

Шульгин,  отже,  визнає,  що  вбивство  Петлюри  і процес  Шварц- 
барда вже  викликали  зростання  ненависти  української  маси  супроти 
євреїв,  і верхівці  українського  руху  доводиться  стримувати  ці  не- 
гативні почуття,  посилаючись  на  євреїв,  які  прихильно  ставляться  до 
української  справи  і не  ототожнюють  вчинок  Шварцбарда  з висловом 
почуттів  усього  єврейського  народу. 

Хоча  стаття  Олександра  Шульгина  сповнена  гіркоти  з приводу 
антиукраїнської  позиції  єврейства,  він  продовжує,  як  робив  це  завжди, 
закликати  до  українсько-єврейського  порозуміння,  але  не  втримується 
від  критичних  завваг  стосовно  єврейської  політики: 

“Я  менш  за  все  належу  до  тих,  що,  за  вашими  словами,  вважають 
погроми  ‘простительпой  мелочью’  (‘пробачною  дрібницею’  - слова 
Жаботинського  зі  статті  ‘Петлюра  і погроми’,  - І.К.).  З ними  я 
боровся,  борюся  і буду  боротися.  Я прагну  встановлення  нормальних 
українсько-жидівських  відносин.  Але  чи  весь  цей  галас  жидівських 
кіл  біля  справи  Шварцбарда  сприяє  цьому?  Нащо  беруть  жиди  на  себе 
гріх,  не  ними  зроблений,  гріх  більшовицький,  вчинений  підкупним 


202 


дегенератом?  Нащо  викликають  вони  на  себе  цю  злобу  серед  ук- 
раїнців, яку  стримати  буде  нелегко?  Нащо  вони  намагаються  перет- 
ворити наперекір  всьому  С.В. Петлюру  майже  в погромщика,  коли 
він  так  виразно,  так  яскраво,  так  сердечно  виступав  на  оборону 
жидів?! 

С.В.Петлюрі  в 1919  році  не  вдалося  запобігти  погромам,  але  його 
щире  слово  в оборону  жидівства  залишилося.  Його  слава  виросла 
безкінечно,  і не  існує  для  українських  мас  більшого  авторитету,  ніж 
Петлюра.  Його  відозвами,  його  словами  будемо  ми  боротися  па  Україні 
праги  нових  погромів,  які  на  жаль  можуть  загрожувати  ще  жидівству, 
з огляду  на  спеціяльні  умови  більшовицького  панування. 

І коли  думаю  я про  всю  політику  жидів  в справі  Шварцбарда,  я 
прихожу  до  висновку:  жиди,  не  дивлячись  па  свою  заслужену 
репутацію  практичносте,  в політиці  - мрійники.  Більш  того,  вони  діти, 
але  діти,  які  мають  колосальну  енергію  для  досягнення  своєї  мети.  В 
ім’я  ‘нового  Маковея’  (нехай  на  суді  подивляться  па  того  Маковея), 
вони  нехтують  своїми  власними  реальними  інтересами”329. 

Очевидно,  Шульгин  мав  цілковиту  рацію  в одному:  єврейство, 
майже  одноголосно  солідаризуючись  із  Шварцбардом,  викликало 
на  себе  всю  ту  ненависть  української  маси,  яку  керівники  українсь- 
кого національного  руху  намагалися  спрямувати  особисто  на 
Шварцбарда  та  на  більшовицьку  владу,  якій,  па  їхню  думку, 
Шварцбард  служив.  Парадоксальним  чином  склалася  така  ситуація, 
в якій  керівники  українського  руху  намагалися  захистити  єврейство 
від  гніву  української  маси  в зв’язку  з убивством  Петлюри,  а єврейство 
вперто  викликало  що  ненависть  па  себе,  стіною  вставши  па  оборону 
Шварцбарда  й ототожнюючи  його  вчинок  з єврейськими  інтересами. 
У цій  позиції  єврейства  було  дуже  багато  емоційносте  та  романтизму, 
але  мало  здорового  глузду,  і це  дало  Шульгипу  підставу  казати  про 
єврейську  замріяність  і дитячість. 

Стосовно  Жаботииського  Шульгин  робить  такі  висновки: 

“Вас,  Пане  Жаботипський,  я рахував  вище  цього,  але  вся  ваша 
остання  стаття  - це  не  підлягає  жадному  сумніву  - написана  вами 
прози  вас,  в ім’я  вулиці,  в ім’я  вашої  популярносте,  яка  з огляду  на 
правду,  вами  сказану  (мається  на  увазі  сказане  в статті  “‘Кримська’ 
колонізація”,  - І.К.),  трохи  захиталася. 


203 


(...)  Вертаючись  до  Жаботинського,  я ще  раз  мушу  сказати:  я 
шукаю  порозуміння  з жидами,  я стою  за  мирне  співжиття  з ними  на 
Україні.  Але  коли  перша  стаття  Жаботинського  робила  це  більш 
реальним  і можливим,  то  цей  лист  утруднює  і відкладає  його  десь 
надалі.  В тяжкі  україно-жидівські  відносини  він  вніс  ще  нове 
ускладнення”330. 

Торкаючись  слів  Жаботинського,  що  Петлюра  мусив  подати  у 
відставку,  якщо  не  міг  подолати  погромів,  Шульгип  зазначає,  що 
єврейські  погроми  були  за  тих  часів  лише  невеликою  частиною 
величезного  погрому,  якого  зазнавала  Україна  від  вторгнення  кількох 
ворожих  армій,  і подати  у відставку  в такий  страшний  для  ук- 
раїнського народу  час  було  би  для  Петлюри  дезертирством  і зрадою. 

Такою  була  позиція  не  лише  Олександра  Шульгипа,  а й більшої 
частини  української  еміграції,  як  про  те  свідчить  тогочасна  українська 
преса.  Одначе,  після  виправдання  Шварцбарда  паризьким  судом 
українська  преса  не  змогла  стримати  розчарування  й болі  і почала 
збиватися  па  антисемітські  нотки,  хоча  вони  все  ще  чергувалися  з 
льояльиими  щодо  єврейства  або  навіть  проєврейськими  виступами. 
Можна  сказати,  що  українська  преса,  включно  з “Тризубом”,  також 
врешті  не  встояла  перед  тиском  “вулиці”.  Це  був  ще  один  негативний 
наслідок  убивства  Петлюри  і позиції,  на  яку  стало  єврейство  стосовно 
Петлюри  та  Шварцбарда.  Наприклад,  журнал  ‘Тризуб”,  подаючи  в 
листопаді  1927  року  огляд  української  преси,  наводить  такі  рядки: 

“Жиди  кидаються  тільки  на  слабих,  на  тих,  що  лежать  на  землі, 
і тому,  вони  якраз  вибрали  Петлюру”.  (Львівська  газета  “Новий  час”.) 

“А  справі  налагодження  добрих  взаємин  між  великою  українсь- 
кою більшістю  і дрібіюю  жидівською  меншістю  на  українській  землі 
завдали  жиди  великий  удар...  Треба  то  сказати  ясно  й виразно.  Жиди 
очорнили  перед  світом  українське  ім’я  безосіювапо  і безпричинно”. 
(Львівська  найстаріша  газета  “Діло”.) 

“Українському  народові  зроблено  важку  кривду,  якої  ми  не 
можемо  сховати  до  кишені...  Перш  усього  для  заглажешія  пропасти, 
яка  твориться  між  українцями  і жидами,  останні  мусять  дати  са- 
тисфакцію українському  народові”.  (Там  таки.) 

“За  весь  час  паризького  процесу  всі  жидівські  газети  і політики 
вили  як  гієни  проти  нашого  народу.  Зухвалий  жидисько  Торрес, 


204 


адвокат  Шварцбарда,  допускався  на  судовій  залі  щохвилі  образи 
нашого  народу.  Але  жиди,  що  були  колись  міністрами  в уряді 
Петлюри,  пішли  тепер  на  більшовицьку  службу  і собі  уїдають  на 
Петлюру  і на  український  народ”.  (Перемиський  “Український  голос”.) 

“А  люди,  які  приїздять  з Росії  та  України,  рішуче  твердять,  що 
коли  там  упаде  більшовицький  лад,  то  народ  насамперед  буде 
мститися  на  жидах  за  те,  що  за  більшовицької  влади  так  зухвало,  так 
несправедливо  поводяться  з народом,  що  самі  всюди  викликають 
ненависть  проти  себе...”  (Там  таки.)331 

Ці  та  інші  цитати  з різних  українських  часописів,  що  їх  наводить 
‘Тризуб”,  означали  катастрофу:  катастрофічне  погіршення,  навіть 
розрив  взаємин  між  двома  народами  і таке  піднесення  хвилі  ненависті, 
яке  було  для  єврейства  України  смертельно  небезпечне.  Ніщо  подібне 
в українській  закордонній  пресі  не  могло  з’явитися  перед  убивством 
Петлюри  і процесом  Шварцбарда -тоді  українська  емігрантська  преса 
була  сповнена  висловлювань  приязні  до  єврейства.  І топ,  і зміст 
наведених  вище  цитат,  що  надзвичайно  характерні  для  виступів 
української  преси  після  процесу  Шварцбарда,  свідчить:  українська 
еміграція  зазнала  такого  шоку,  перед  яким  не  встояла  її  колишня 
поміркованість  і політична  тверезість.  Вкрай  емоційні  висловлювання, 
які  межували  із  закликом  до  погрому,  аж  ніяк  не  сприяли  поліпшенню 
репутації  української  еміграції  і свідчили,  що  в шоковому  стані  ук- 
раїнці так  само  легко  втрачають  політичний  глузд  і піддаються  емо- 
ційності, як  і євреї.  Якщо  хтось  мав  па  меті,  використавши  погромний 
шок,  скомпромітувати  український  національний  рух  і довести 
українсько-єврейську  ворожнечу  до  межі  майже  божевільної  иеиа- 
висти,  то  це  блискуче  вдалося. 

Щодо  ролі  Жаботипського  під  час  процесу  Шварцбарда,  то  юна 
не  була  аиі  простою,  ані  легкою.  Перебуваючи  під  тиском  відпо- 
відальносте за  керований  ним  рух  сіопістів-ревізіоністів  та  за  журнал 
“Рассвет”,  Жаботинський  мусив  маневрувати  й уникати  відкритої 
сутички  з єврейською  громадською  думкою  в питанні  щодо  Петлюри. 
Але  якщо  поминути  ставлення  особисто  до  Петлюри  (щодо  якого 
Жаботинський,  мусимо  визнати,  висловив  досить  суперечливі  пог- 
ляди), то  позицію  Жаботипського  під  час  процесу  Шварцбарда  можна 
підсумувати  так: 


205 


1 . Відданість  ідеї  єврейсько-українського  порозуміння  й співпраці 
попри  всю  трагічну  історію  і незалежно  від  справи  Шварцбарда. 

2.  Підтвердження  позиції  підтримки  цілей  українського  націо- 
нально-визвольного руху  та  симпатії  до  нього. 

3.  Попередження  єврейства,  що  справу  Шварцбарда  бажають 
використати  з ворожою  йому  політичною  метою:  щоб  привернути 
симпатії  єврейства  на  бік  СРСР,  скомпромітувати  ворогів  більшовизму 
і остаточно  посварити  євреїв  з антикомуністичними  національно-виз- 
вольними силами. 

Попри  вимушену  стриманість  і непослідовність,  голос  Жабо- 
тинського  під  час  процесу  Шварцбарда  був  одішм  із  дуже  небагатьох 
з єврейського  боку  тверезих  голосів,  голосом  людини,  вільної  від 
наслідків  погромного  шоку.  Як  і завжди,  Жаботинський  дбав  на- 
самперед про  правильну  єврейську  політичну  лінію,  а не  про  так 
властивий  тодішній  ситуації  галасливий  вислів  своїх  скривджених 
почуттів,  навіть  якщо  цей  вислів  приносить  деяке  самозаспокоєння. 
Не  гістеричпо  апелювати  до  світу  й один  до  одного,  виставляючи  на 
загальний  огляд  свої  криваві  рани,  а виробляти  свою  розумну  й 
збал  я псовану  національну  політику  - такою  була  засаднича  позиція 
Жаботипського,  і такою  вона  в принципі,  попри  всі  вимушені  ко- 
ливання, залишилася  і в тому  черговому  акті  єврейсько-української 
трагедії,  який  увійшов  до  історії  як  справа  Шварцбарда. 

Виступи  Жаботипського  з української  тематики  практично  закін- 
чуються після  процесу  Шварцбарда  (якщо  не  рахувати  кількох  піз- 
ніших згадок  про  ті  чи  ті  аспекти  української  проблеми  в листах  та  в 
“Автобіографії”).  Але  ці  короткі  згадки  свідчать,  що  Жаботинський 
до  кінця  життя  не  змінив  своєї  постави  щодо  української  проблеми. 
Позитивне  і толерантне  ставлення  до  національних  прагнень  та  ін- 
тересів українського  народу  в поєднанні  з бажанням  узгіднити  ці 
інтереси  та  прагнення  з інтересами  єврейського  народу  - ось  що 
залишається  важливою,  хоча  й не  завжди  усвідомлюваною  частиною 
політичної  спадщини  Жаботипського. 


Післямова 


ЖАБОТИНСЬКИЙ, 
УКРАЇНСЬКЕ  ПИТАННЯ 
І ЄВРЕЙСЬКА  НАЦІОНАЛЬНА 
ПОЛІТИКА 


Українське  питання  посідало  в творчості  та  в житті  Жабо- 
тшіського  одне  з провідних  місць.  Це  не  був  окремий  епізод  або  кілька 
окремих  епізодів  його  життя  - це  була  проблема,  до  якої  вій  звертався 
- в публіцистиці  і в практичній  діяльності  - протягом  років.  Можна 
сміливо  твердити,  що  за  кількістю  присвячених  йому  статей 
українське  питання  йде  у творчості  Жаботинського  просто  слідом  за 
проблемами  безпосередньої  сіоністської  теорії  та  практики  - пи- 
таннями збереження  єврейської  національної  ідеитичности,  пересе- 
лення до  Палестини,  політичної  боротьби  за  створення  єврейської 
держави,  ідеології  та  організації  ревізіоністського  руху,  становища  в 
Палестині  та  взаємин  із  арабами.  Отже,  українська  проблема  посідає  в 
творчості  Жаботинського  друге  місце  після  кола  проблем,  що 
безпосередньо  стосуються  сіонізму.  Очевидно,  цей  факт  не  може  бути 
випадковим  і вимагає  свого  дослідження  і пояснення,  якщо  ми 
бажаємо  зрозуміти  місце  і значення  Жаботинського  як  в історії 
сіонізму,  так  і взагалі  в історії  новішого  часу.  І хоча  цей  факт  легко 
встановити  простим  підрахунком  статей  та  листів  Жаботинського,  в 
яких  ідеться  про  ті  чи  ті  аспекти  українського  питання,  дослідники 
Жаботинського  звичайно  згадують  лише  побічно  або  й зовсім 
промовчують  його  зацікавлення  українською  тематикою.  Це  питання 
й досі  дразливе,  а наука,  що  її  Жаботинський  протягом  років  викладав 


207 


єврейству  на  прикладі  української  проблеми,  залишається  неусві- 
домленою  і,  здебільшого,  просто  ігнорується. 

Це  означає,  що  неусвідомлеиою  і не  вивченою  залишається 
велика  й важлива  частина  спадщини  Жаботинського.  Ця  книга  - 
перша  спроба  дослідити  й узагальнити,  бодай  у першому  набли- 
женні, ставлення  Жаботинського  до  української  проблематики  за 
всіх  тих  етапів  його  життя  й творчости,  коли  він  так  чи  так  із  нею 
стикався. 

Чи  був  він  справді  першим  єврейським  діячем,  який  зрозумів 
значення  української  проблеми?  Можна  твердити,  що  серед  своєї 
Генерації  сіоністів  він  таки  був  перший.  Але  був  принаймні  ще  один 
сіоніст  зі  старшої  генерації,  який,  наскільки  нам  відомо,  виявив 
розуміння  українського  питання  і висловив  симпатію  до  українсь- 
кого національного  руху.  Це  був  не  хто  інший,  як  Теодор  Герцль. 

Свого  часу  Герцль  зустрівся  у Відні  з Іваном  Франком.  Розповідь 
учасника  цієї  зустрічі  опублікована  1937  року  в єврейській  газеті 
“Сіміїа”,  що  виходила  польською  мовою  у Львові332.  Через  понад  40 
років  після  цієї  зустрічі  товариш  Івана  Франка  українець  д-р  Василь 
Щурат  описав  її  подробиці  і бесіду  між  Герцлем  та  Іваном  Франком. 
Щурат  пише,  що  розмова  відбулася  “правдоподібно,  в лютому  1893 
року”.  Оскільки  в розмові,  що  її  наведено  в статті  Щурата,  йдеться  про 
висуиепу  Герцлем  ідею  створення  єврейської  держави,  то  видається, 
що  автор  спогадів  не  пам’ятає  правильної  дати:  адже  Герцль  прийшов 
до  ідеї  єврейської  держави,  як  свідчать  його  біографи,  не  раніше  від 
початку  1895  року333. 

Попри  ймовірну  помилку  в датуванні  цієї  події,  ми  не  маємо 
жадних  підстав  сумніватися  в правдивості  спогадів  Василя  Щурата. 
Ось  частина  розмови  між  Герцлем  та  Іваном  Франком,  що  її  наведено 
в статті  Щурата: 

“ - Мені  дуже  подобається  Ваша  ідея  відбудування  єврейської 
держави,  - сказав  Фрапко.  - Це  мене  дуже  зацікавило,  бож  ця  ідея  є 
ніби  рідною  сестрою  нашої  української  ідеї  відбудування  української 
держави.  Але  чи  обидві  ці  ідеї  нині  здійсненні? 

- Чому  ні?  - відповів  Герцль.  - Все  на  світі  може  статися,  що 
виникає  в людській  голові. 

- У розумній  голові!  - додав  Фрапко. 


208 


- Саме  так,  у розумній,  бо  лише  про  таку  варто  говорити  людям, 
які  хочуть,  щоб  їх  вважали  за  розумних,  - мовив  далі  Герцль.  - 
Народжена  в розумній  або  розсудливій  голові  навіть  найдивовижиіша 
ідея  буде  здійсненною,  щойно  юна  внесе  запал  у найширші  народні 
маси  і висуне  з їхніх  лав  своїх  обранців,  готових  на  мучеництво.  Якщо 
нам  колись,  за  часів  Мойсея,  вдалося  скинути  з себе  ярмо  єгипетське 
і повернути  собі  Палестину,  то  чому  це  мало  би  бути  неможливе 
сьогодні? 

- Колись,  - зауважив  Фрапко,  - ви  мали  Мойсея  і мали  скинути 
лише  одне  ярмо  - єгипетське.  А сьогодні?  Ми,  українці,  маємо  їх  три, 
а ви  - чи  не  вдесятеро  більше,  бо  рохіяпі  по  цілому  світі. 

- Мойсеї  не  народжуються  щодня,  то  правда;  вони  з’являються 
під  впливом  зовнішнього  утиску,  - відповів  Герцль.  - А цей  утиск  у 
нас  вдесятеро  сильніший,  ніж  у вас.  Якщо  колись  ви  так  само  його 
відчуєте,  як  ми,  то  й ви  почнете  шукати  свого  Мойсея  і,  певно, 
знайдете  його,  хоча  сьогодні  ви  його,  можливо,  закидали  би  камінням. 
Врешті,  лише  час  може  прийти  на  допомогу. 

- Визнаю  Вашу  цілковиту  рацію,  - погодився  Фрапко  по 
короткому  роздумі  і середечио  потиснув  Герцлеві  руку”334. 

Особистість  Герцля  та  ідея  створення  єврейської  держави 
справили  на  Франка  велике  враження.  1896  року  він  опублікував  у 
львівському  польському  часописі  “Тусігіеп”  (літературний  додаток  до 
“Кифга  Ь\Уош$кіе£о”)335  надзвичайно  схвальну  рецензію  на  книгу 
Герцля  “Єврейська  держава”. 

Автор  спогадів  Василь  Щурат  зазначає,  що  під  впливом  розмови 
з Герцлем  Фрапко  пізніше  написав  свою  відому  мопумеїггальпу  поему 
“Мойсей”  (1905  рік),  яка  є одним  із  шедеврів  української  літератури. 

Ми  згадали  ці  події  лише  для  того,  щоб  підкреслити:  ідея 
подібиости  інтересів  єврейського  народу  та  українського  чи  будь- 
якого  іншого  руху,  який  бореться  за  визволення  та  національно- 
державне  існування,  здавалася  самозрозумілою  не  лише  Жабо- 
тинському336.  Герцль,  що  ніколи  не  жив  в Україні  й,  мабуть,  не  був 
глибоко  ознайомлений  з українською  проблемою  (і,  отже,  не  мав 
упереджень  щодо  неї),  сприйняв  як  цілком  природну  думку  Франка, 
що  ідея  створення  єврейської  держави  “є  ніби  рідною  сестрою  нашої 
української  ідеї  відбудування  української  держави”.  Концепція 


14  5-137 


209 


взаєморозуміння  та  паралелізму  в ідеях  та  цілях  двох  національних 
рухів  не  викликала  в нього  жадних  заперечень. 

Визнаний  “батько  політичного  сіонізму”,  Герцль,  одначе,  не 
створив  викінченої  політичної  школи  і не  зформулював  всебічної 
системи  політичних  принципів.  Його  заслуга  полягає  в тому,  що  він 
кинув  гасло  єврейської  держави,  яке  було  почуте  і призвело  до 
створення  всесвітнього  сіоністського  руху.  Очевидно,  він  кинув 
його  в слушний  час,  бож  і раніше  лунали  такі  заклики,  але  не  були 
так  масово  підтримані337.  Запропоновані  ж Герцлем  суспільні  фор- 
ми майбутньої  єврейської  держави  та  організаційні  форми  руху  за 
виїзд  до  Палестини  не  вільні  від  утопізму  і подекуди  нагадують  рад- 
ше мрії  рожевого  ідеаліста,  ніж  реалістичну  політичну  програму338. 

Після  Герцля  сіоністський  рух  щораз  більше  посувався  в бік 
соціялістичної  ідеології  і,  врешті,  соціялістичні  партії  опанували 
керівне  становище  в сіонізмі.  З погляду  Жаботинського,  такий 
шлях  був  принципово  хибний339.  Усе  життя  зберігаючи  найглибшу, 
найчистішу  повагу  до  Герцля340,  Жаботииський  проте  розумів 
недостатність  і невиробленість  його  політичної  спадщини.  Він 
вважав,  що  за  умов  страшної  небезпеки  для  єврейського  народу,  що 
виникала  в наслідок  розвитку  подій  в Европі  (спочатку  в перс- 
пективі соціяльііих  вибухів  у Східній  та  Центральній  Европі,  а 
потім  у зв’язку  з німецьким  нацизмом),  за  умов,  коли  створення 
єврейської  держави  і переселення  до  неї  якомога  більшої  кількосте 
євреїв  є невідкладною  справою  національного  врятування,  є не 
лише  безглуздям  - є мало  не  злочином  поділяти  євреїв  на  бажаних 
(“трудящих”)  і небажаних  (“експлуататорів”),  розпалюючи  всере- 
дині єврейського  народу  клясову  боротьбу  і клясову  ненависть.  Ще 
на  початку  нашого  трагічного  сторіччя,  коли  лише  пайчутливіші 
й найдалекоглядніші  могли  відчути  і передбачити  насування  ве- 
личезної небезпеки,  Жаботииський  закликав  до  об’єднання  народу 
з метою  обстояти  загальнонаціональні,  а не  клясові,  цілі.  1906  року 
він  писав: 

“Я  вважаю  за  неуцьке  базікання  всі  модні  фрази  щодо  того,  що  в 
євреїв  нема  народної  політики,  а є клясова.  У євреїв  нема  клясової 
політики,  а була  і є (хоча  би  лише  в зародку)  політика  національного 
бльоку”341. 


210 


Жаботшюький  вважав,  що  єврейські  соціялісти  некритично 
запозичають  ідеї  європейських  соціялістів,  не  враховуючи  різниці  між 
народами  з давніми  і живими  національно-державними  традиціями, 
життю  і національним  правам  яких  ніщо  фатально  не  загрожує,  і 
становищем  єврейського  народу.  На  думку  Жаботинського,  нова 
єврейська  національна  ідеологія  і базована  на  ній  політика  мають 
спиратися  на  ідею  національної  єдности  і відкидати  ідею  клясової 
боротьби,  як  і взагалі  боротьби  та  пенависти  між  верствами  та  станами 
всередині  народу.  У кількох  своїх  статтях  він  звернув  увагу  на  те,  що 
єврейські  соціялісти,  коли  мусять  під  тиском  обставин  захищати 
національні  (а  не  “інтеріїаціоиальпо-клясові”)  інтереси,  мимоволі 
зраджують  свої  ідеологічні  принципи  і діють  як  націоналісти.  У цьому 
Жаботинський  бачив  доказ  несумісности  єврейських  національних 
інтересів  із  принципами  СОЦІЯЛІСТИЧІІОЇ  політики,  якщо  розуміти  їх 
ДОСЛІВНО342. 

Врешті,  становище  в єврейському  політичному  світі,  на  його 
думку,  свідчило  про  гострий  брак  національно-політичної  традиції  і 
здорової  національної  свідомосте,  не  понівеченої  потворними  умовами 
двотисячолітнього  розсіяння.  Вся  діяльність  Жаботинського  фак- 
тично була  спрямована  до  вироблення  засад  нової  єврейської  свідо- 
мосте - свідомосте  державного  народу,  а точніше  - до  переходу  від 
психології  “голутного  єврея”  до  свідомосте  народу,  якому  притаманне 
відчуття  свого  самостійного,  гідного  і законного  місця  в світі.  Лише 
таке  відчуття  може  бути  психологічною  основою  для  витворення 
самобутньої  національної  політики. 

Що  значить  “законне  місце  в світі”?  Очевидно,  це  - місце  в 
спільноті  інших  народів  та  держав.  Думка,  що  єврейська  політика,  хоч 
би  які  типово  єврейські  риси  вона  мала,  має  бути  одним  із  каменів  у 
будівлі  світового  співжиття  народів,  так  само  властива  Жаботинсь- 
кому,  як  і його  думка,  що  кожна  національна  культура  є яскравим  і 
незамінним  камінцем  у мозаїці  світової  культури.  У кішзі  “Єврейська 
держава”,  написаній  1937  року  і свідомо  названій  так  само,  як  книга 
Геріуія,  Жаботинський  писав: 

“Одним  із  найважливіших  висновків  (...)  є той  факт,  що  єврейська 
трагедія  не  є винятково  єврейським  питанням.  Це  проблема  між- 
народнього  характеру.  Якщо  наше  матеріяльне  становище  погане,  то 


14* 


211 


й суспільство,  де  ми  живемо,  страждає  від  цього.  Якщо  ми  безправні, 
то  це  безправ’я  сприяє  руйнуванню  та  деморалізації  всього 
державного  режиму  країни.  Якщо  на  вулиці  або  в кабінетах  панує 
визнання  расової  нетерпимосте,  то  воно  здатне  зруйнувати  все 
суспільство.  Можна  визначити  ще  жахливіші  небезпеки,  та  ледве  чи 
це  необхідно.  Одна  річ  безперечна:  якби  одного  чудового  ранку  зникло 
явище  ґолуту  і всі  євреї  виявилися  би  чисто-мітично  влаштовані  на 
їхній  власній  землі,  - без  жадного  сумніву,  вигоди  й зиск  були  би 
взаємні”343. 

Людина,  яка  так  глибоко  розуміє  взаємозалежність  і взаємо- 
пов’язаність  подій  та  процесів  у світі,  не  може  відмовитися  від 
порозуміння  й співпраці  з будь-яким  народом,  навіть  якщо  історія 
взаємин  цього  народу  з євреями  сповнена  трагедій.  (Це  так  само 
стосується  арабського  народу,  хоча  ця  проблема,  природно,  має  цілком 
своєрідні  особливості.  У взаєминах  з арабами  Жаботинський  на- 
полягав на  визнанні  їхніх  національних  прав  та  життєвих  інтересів,  але 
за  умови,  що  вони  так  само  визнають  національні  права  та  життєві 
інтереси  єврейського  народу,  - тут  ще  раз  висловлено  властивий 
Жаботинському  принцип  взаємносте  в національних  відносинах.) 

Виходячи  з уявлення  про  взаємопов’язаність  інтересів  та  доль 
різних  народів  світу,  Жаботинський  вважав,  що  антисемітизм, 
поширений  у тому  чи  тому  народі  (а  важко  назвати  народ,  цілком 
вільний  від  антисемітизму),  не  може  бути  підставою  для  засудження 
цього  народу  або  для  відмови  співпрацювати  з ним.  Єврейська 
перечуленість  до  антисемітизму,  на  думку  Жаботшюького,  шкодить 
євреям,  бо  сприяє  виробленню  в їхньому  характері  тих  рис,  що  їх 
Жаботинський  глузливо  називав  “погромною  філософією”.  Зви- 
чайно, це  ніяка  не  “філософія”,  а лише  відчуття  своєї  приниженосте, 
безпорадносте,  відчаю.  “Євреї,  навіть  палкі  сіоністи,  - відзначає 
Жаботинський,  - ставляться  дуже  дражливо  до  кожного  спря- 
мованого на  нашу  адресу  натяку,  що  наше  перебування  в ґолуті  комусь 
не  подобається”344.  Проте,  каже  він  далі,  факти  антисемітизму  - “річ 
природна  і навіть  обов’язкова,  це  шлях  кожного  суспільного  де- 
фекту”. Таким  “дефектом”  є перебування  в діяспорі,  яка  неминуче 
породжує  антисемітизм.  Розуміння  того,  що  саме  діаспора  є тією 
обставиною,  яка  створює  антисемітизм,  є основою  теорії  Жабо- 


212 


тинського  щодо  “антисемітизму  обставин”.  Це  має  привести  до  вис- 
новку, що  не  відчуття  свого  приниження,  не  образа  й розлючення 
проти  народів,  серед  яких  поширено  антисемітизм,  має  бути 
психологічним  підґрунтям  єврейської  політики,  а національне 
самоусвідомлення,  духовне  визволення  і територіяльно-державне 
усамостійнеиня.  І водночас  - обов’язкова  і максимально  можлива 
співпраця  й порозуміння  з іншими  народами. 

Характеризуючи  тих  євреїв,  у яких  реакція  на  антисемітські 
ексцеси  настільки  хвороблива,  що  заступає  розум  і світло  і перет- 
ворюється на  якусь  “погромну  філософію”,  Жаботииський  писав: 

“Один  єврей-журпаліст  скористався  нещодавно  з Білостоку 
(мається  на  увазі  білостоцький  погром,  - І.К.),  щоб  запхати  мені  в душу 
свої  пальці  і помацати  там,  якою  є моя  ‘погромна  філософія’.  І виявив, 
що  я байдужий  до  єврейського  горя.  Я йому  не  відповів  - я занадто 
добре  розумію  настрій  людей  цього  типу,  щоб  гніватися  на  них  за 
несправедливість  або  уразу.  Тут  було  повторення  старої  єврейської 
історії  - людина  віддала  найкращий  цвіт  свого  життя  для  того,  щоб 
виорати  чужий  лап,  і останньої  хвилини  господарі  вбили  його  братів  і 
трупами  їхніми  угноїли  своє  поле;  і людина  поточилася  від  образи,  і 
гарячково  хапається  за  соломини,  і злоститься  на  всіх  людей  за  кожне 
слово  правди,  і хоче  неодмінно  щось  таке  копітко  і дрібничково 
довести  або  спростувати  - навіть  годі  зрозуміти,  що  саме.  Я не  став 
йому  відповідати,  та  й не  було  мені  чого  відповісти:  я не  маю  жадної 
погромної  філософії”345. 

Це,  звичайно  ж,  не  означає  якогось  виправдання  аіггиєврейських 
ексцесів,  викликаних  антисемітизмом;  це  була  лише  спроба  тверезої 
аналізи  з метою  виробити  шлях  до  такого  стану,  коли  ці  ексцеси 
стануть  взагалі  неможливі.  Жаботииський  наполягав  на  тому,  що  не 
копирсання  в своїх  кривдах,  не  роз’ятрювання  своїх  ран,  а свідоме 
опрацювання  адекватної  становищу  лінії  поведінки -тобто  політичної 
лінії  - є конечним  для  врятування  народу. 

“Коли  мені  розповідають  подробиці  погромів,  моя  увага  мимоволі 
відхиляється  і вислизає  на  інші  шляхи.  Мені  кортить  з’ясувати  собі 
питання:  гаразд,  припустімо,  що  я дослухаю  до  кііщя  і знатиму,  де, 
коли  й к:  го  вони  забили,  алеж  не  в цьому  річ,  а в тому,  що  вдіяти  далі, 
що  можна  зробити  проти  погромів?”346 


213 


Саме  в річищі  цих  ідей  перебувало  ставлення  Жаботинського  до 
української  проблеми  та  єврейсько-українських  взаємин,  та  й взагалі 
взаємин  із  будь-яким  народом.  Йосеф  Шехтман  спробував  підсумувати 
позицію  Жаботинського  у ставленні  до  неєврейського  світу,  підк- 
ресливши його  прагнення  до  співпраці  на  ґрунті  збігу  інтересів  та 
взаємної  практичної  користи: 

“За  його  (Жаботинського,  - І.К.)  концепцією,  неєврейський 
світ  є великою  і творчою  силою,  в якої  єврейський  національний 
рух  може  багато  дечого  навчитися  в галузі  політичної  думки  та  дії. 
Єврейська  проблема  має  бути  інтегрована  в загальних  рамках  проб- 
лем, з якими  стикається  світ.  Євреї  мають  вивчати  методи,  що  їх 
застосовують  ‘ґої’  для  вирішення  цих  проблем;  мають  вивчати 
методи  й погляди  ‘гоїв’,  щоб  знайти  шляхи  взаємовигідної  спів- 
праці у вирішенні  єврейського  питання.  Палкий  прихильник  опертя 
єврейства  на  власні  сили,  Жаботииський  водночас  був  свідомий 
того,  що  в нашому  складному  світі  жадна  нація  не  здатна  стояти 
окремо  і вирішувати  свої  головні  проблеми  самотужки,  без 
союзників.  Таких  союзників  слід  шукати  не  на  ґрунті  симпатії  або 
співчуття,  а тільки  на  ґрунті  спільносте  інтересів.  Він  твердив,  що 
існує  шлях  до  порозуміння  та  співпраці  між  єврейським  націо- 
нальним рухом  і неєврейським  світом.  У політичному  сенсі  сві- 
домий неєврей  не  обов’язково  є антисемітом.  Заради  євреїв  він, 
зрештою,  не  відхилиться  від  шляху,  який,  на  його  думку,  найкраще 
служить  його  інтересам  або  навіть  його  примхам.  Але  якщо  єврей 
приходить  із  розумним  пляпом,  який  збігається  з його  власними 
цілями,  він  може  прислухатися  і навіть  схвалити  його;  він  може 
стати  партнером  у спільній  справі,  не  обов’язково  через  дружбу,  а 
через  правильно  збагнутий  власний  інтерес.  І це  - єдина  річ,  яку 
беруть  до  уваги  в царині  реальної  політики”347. 

Тут  Шехтман,  мабуть,  свідомо  абстрагувався  від  численних 
доказів  на  користь  того,  що  Жаботииський  не  був  холодним  і ци- 
нічним політиком,  він  палав  любов’ю  до  свого  народу  і до  людства  як 
колективного  носія  і творця  культури.  Одначе,  це  не  заважало  йому 
відокремлювати  в реальній  політиці  емоції  від  суворої  реальносте.  І 
це  - ще  одна  наука,  яку  Жаботииський  залишив  у спадок  єврейській 
політиці. 


214 


Безперечно,  Йосеф  Шехтман  мав  рацію,  коли  писав  про  Жабо- 
тиііського  та  про  свою  книгу,  йому  присвячену: 

“Ми  живемо  за  доби,  яка,  кажуть  нам  деякі  люди,  має  бути  добою 
Звичайної  Людини.  Це  - розповідь  про  життя  незвичайної  людини  - 
незвичайної  з кожного  погляду”348. 

Справді,  слід  було  бути  набагато  вищим  від  звичайного, 
пересічного  рівня,  щоб,  нехтуючи  традиційною  неприязню,  зробити 
українську  проблему  однією  з важливих  тем  своєї  творчости.  Дуже 
легко  закликати  до  співпраці  євреїв  з даиським,  наприклад, 
народом  і до  врахування  даиських  інтересів,  оскільки  в Данії 
зазвичай  добре  ставилися  до  євреїв.  Незрівнянно  важче  закликати 
до  співпраці  з народом,  історія  взаємин  із  яким  сповнена  важких,  а 
часто  й кривавих  подій.  Одначе,  саме  на  території  такого  народу 
жила  за  часів  Жаботинського  мало  не  третина  тодішнього  сві- 
тового єврейства,  і саме  на  прикладі  взаємин  із  цим  народом  можна 
було  накреслити  схему  єврейської  політики,  яка  могла  правити  за 
взірець  політики  стосовно  інших  народів  світу.  Саме  таку  прин- 
ципову схему  Жаботинський  розробляв  послідовно,  а зміна  си- 
туації в Україні  протягом  його  життя,  хоч  які  трагічні  були  ці 
події,  давала  йому  нагоду  демонструвати  різнобічні  зразки 
обміркованих  і вільних  від  негативних  емоцій  політичних  кроків, 
так  само,  як  і зразки  блискучих  виступів  у царині  політичної 
публіцистики.  Так  це  було  під  час  обговорення  єврейсько-ук- 
раїнських взаємин  у Галичині,  так  само  це  було  під  час  дискусії  в 
зв’язку  з Шевченковим  ювілеєм,  під  час  укладення  угоди  зі  Сла- 
винським,  під  час  суперечки  серед  єврейських  кіл  щодо  ставлення 
до  проекту  єврейської  колонізації  в Україні  та  в Криму,  і так  само, 
в ґрунті  речі,  це  було  й під  час  процесу  Шварцбарда,  хоча  тут 
Жаботинський  не  встояв  до  кінця  проти  тиску  “вулиці”.  Отже, 
проблема  єврейсько-українських  взаємин  була  для  Жаботинського 
тим  яскравим  прикладом,  який  дозволяв  будувати  концепцію 
взаємин  єврейства  з іншими  народами. 

У тому,  що  Жаботинський  не  ухилився,  як  деякі  інші  єврейські 
діячі,  від  української  проблематики  і від  вироблення  неупередженої 
політичної  концепції  в українському  питанні,  полягає  його  не- 
заперечна заслуга. 


215 


Другою  заслугою  в цій  галузі  є те,  що  він  раніше  від  багатьох 
інших  усвідомив  значення  української  проблеми  в комплексі  проблем 
Російської  імперії  та  Східньої  Европи  взагалі  і правильно  визначив 
співвідношення  цієї  проблеми  з єврейськими  інтересами.  Якою  мірою 
ця  проблема  залишалася  невідомою  широкому  загалові,  свідчить, 
зокрема,  СоломонҐольдельман: 

“Коли  на  початку  революції  1917  року  україїщі  в Петрограді  і в 
Києві  вийшли  багатотисячними  масами  на  вулицю,  то  росіяни  в 
Петрограді,  а жиди  в Києві  не  вірили  своїм  очам,  просто  не  могли 
повірити,  що  справді  існує  велика  нація,  що  її  люди  звуться  ук- 
раїнцями, і велика  країна,  що  має  назву  Україна”349. 

Жаботипський  на  самому  початку  своєї  політичної  діяльности 
зрозумів,  що  існує  така  велика  нація  і велика  країна,  і що  доля 
Російської  імперії  залежить,  - з усіма  наслідками,  що  випливають  з 
цього  для  єврейства  та  для  світу,  - від  того,  чи  Україна  залишиться  в 
складі  імперії,  чи  набуде  незалежносте.  Коли  Жаботипський  писав 
1911  року,  що  “вирішення  суперечки  щодо  національного  характеру 
Росії  майже  цілковито  залежить  від  позиції,  яку  посідатиме  трид- 
цятимільйонний український  народ”350,  то  він  тим  самим  виявив 
глибоке  розуміння  становища  в Російській  імперії  і значення  ук- 
раїнської проблеми  для  долі  російського  імперіялізму.  Щоб  дійти 
такого  розуміння,  крім  розвиненого  політичного  чуття  Жабо- 
тиііський  мусив  мати  також  неупередженість,  аналітичний  погляд, 
вільний  від  тиску  негативної  єврейської  суспільної  традиції  орієн- 
туватися на  панівний  народ,  хоч  би  той  і не  бажав  визнавати  па  своїй 
території  прав  та  ііггересів  єврейського  народу. 

Варто  особливо  відзначити,  що  Жаботипський,  який  дотриму- 
вався націоналістичних  поглядів,  що  їх  його  політичні  супротивники 
називали  й донині  називають  “крайньо  правими”,  був  настільки 
вільний  від  шовінізму  або  упереджень  супроти  будь-якого  народу,  що 
йому  й на  думку  не  спадало  покласти  відповідальність  за  перес- 
лідування євреїв  на  цілий  народ,  тобто  на  всіх  представників  того  чи 
того  народу  за  самою  тільки  національною  або  расовою  ознакою. 
Деякі  сучасні  єврейські  автори,  що,  звичайно,  вважають  себе  за  дуже 
поступових  і аж  ніяк  не  за  шовіністів,  не  зупиняються  перед  тим,  щоб 
звинуватити  в антисемітизмі  і назвати  погромником  кожного  українця 


216 


лише  тому,  що  він  українець.  Така  тенденція  відчутна,  зокрема,  в 
згадуваній  вище  книзі  проф.  Фрідмана  “Погромщик”351.  Мабуть,  ці 
автори  вважають,  що  таким  чином  вони  мстяться  за  кривди,  заподіяні 
єврейському  народові.  Користуючись  висловом  Жаботинського,  мож- 
на сказати,  що  вони  перебувають  у лабетах  “погромної  філософії”, 
стоять  “на  жахливому  попелищі  свого  народу  із  зарюмсаним  носо- 
виком у руках”352,  не  знаходячи  в своїх  душах  нічого,  крім  відчуття 
свого  нещасного  становища.  Така  психологія  є наслідком  двоти- 
сячолітнього  безправного  стану  в діаспорі,  - це  можна  зрозуміти  і 
висловити  цим  людям  найглибше  співчуття,  але  ледве  чи  варто 
приєднуватися  до  їхньої  позиції.  Незалежно  від  суб’єктивних  спонук 
цих  авторів,  важко  не  визнати,  що  компромітувати  цілий  народ  або 
будь-яку  окрему  людину  тільки  за  національною  ознакою  є не  чим 
іншим,  як  виявом  расизму.  Парадоксально,  що  євреї,  які  постраждали 
від  расизму  більше,  ніж  будь-який  інший  народ,  здатні  хворіти,  хоч  би 
й несвідомо,  на  цю  хворобу. 

Іншою  поширеною  в єврейській  історичній  та  публіцистичній 
літературі  тезою  є ототожнення  українського  націоналізму  з пог- 
ромним рухом353.  Таким  чином,  національну  свідомість  та  націо- 
нально-визвольну боротьбу  одного  з найчисельиіших  європейських 
народів  оголошують  злочином  проти  єврейського  народу.  Оче- 
видно, той  факт,  що  національно-визвольний  рух  одного  з народів 
пов’язують  із  бандитською  діяльністю,  кидає  тінь  на  саме  поняття 
національно-визвольного  руху,  на  кожний  національний  рух, 
включно  з сіонізмом.  Жаботинський,  навпаки,  вважав,  що  кожний 
нешовіпістичпий  і демократичний  національно-визвольний  або 
національно-культурний  рух  ідейно  і духовно  близький  єврейсь- 
кому національному  рухові  - сіонізмові.  Вій  чітко  відрізняв  ук- 
раїнський національний  рух,  що  надихався  ідеями  демократизму  і 
міжнаціонального  братерства,  від  діяльности  погромників,  які  на 
території  Російської  імперії  з’явилися  з багатьох  причин  (насам- 
перед, у наслідок  антисемітської  політики  царського  уряду  та 
діяльности  підтримуваних  цим  урядом  російських  чорносотенних 
організацій)  і жадним  чином  не  представляли  ідей  українського 
націоналізму.  Це  Жаботинський  яскраво  висловив  у багатьох  своїх 
творах,  які  ми  коментували  в усіх  розділах  цієї  книги. 


217 


Надзвичайно  характерно,  що  автори,  які  пишуть  про  погроми, 
ніколи  не  ототожнюють  погромницьку  та  взагалі  антисемітську 
діяльність  російського,  німецького,  польського,  литовського  та  інших 
народів  із  національною  свідомістю  або  національно-визвольною 
боротьбою  цих  народів  - це  залишається  “привілеєм”  тільки  ук- 
раїнського національного  руху.  Чи  можна  вказати  на  яскравіший 
приклад  масового  упередження?  Чи  варто  ще  раз  підкреслювати, 
наскільки  це  все  далеке  від  позиції  та  ідей  Жаботинського?  На  жаль, 
це  так  само  далеке  і від  позицій  наукової  об’єктивности,  як  і від 
позицій  політичного  реалізму. 

Намагаючись  підсумувати,  в чому  полягає  принципова  відмінність 
світовідчуття  Жаботинського,  що  ставила  його  вище  від  загальної 
сіоністської  течії,  доходимо  висновку,  що  він  мислив  категоріями 
державного  народу,  дарма  що  єврейську  державу  ще  не  було  створено. 
З погляду  державного  політичного  світогляду  кидалася  у вічі 
кричуща  невідповідність  між  властивою  величезній  більшості  євреїв 
ґолутною  психологією  - психологією  єврейського  містечка  в діяспорі 
- і державнотворчими  завданнями.  Про  виховання  в єврейського 
народу  нової  психології  Жаботинський  дбав  усе  життя.  Це  завдання 
він  поклав  в основу  діяльносте  створеної  ним  єврейської  молодіжної 
організації  “Бейтар”,  цю  проблему  він  різнобічно  висвітлив  у написаній 
ним  для  цієї  організації  програмній  брошурі  “Ідеологія  Бейтару”  та  в 
інших  творах354. 

Так  само  і націоналізм  Жаботинського  можна  назвати  “нор- 
мальним державним  націоналізмом”.  Адже  в кожній  незалежній 
державі  всі  громадяни,  хоч  би  які  були  їхні  політичні  погляди,  є 
націоналістами  в тому  розумінні,  що  бажають  жити  в своїй  державі, 
ладні  захищати  її,  люблять  свою  мову  і національну  культуру  і 
радіють  з її  успіхів.  Якщо  така  людина  до  того  ще  й сповнена  пошани 
й доброзичливосте  до  інших  народів  та  їхніх  національних  культур, 
то  юна  фактично  стоїть  на  позиціях,  які  в засаді  аналогічні  позиціям 
Жаботинського.  Це  той  націоналізм,  що  його  російський  філософ 
Ніколай  Бєрдяєв  називав  “другим,  вищим  типом”  націоналізму  на 
відміну  від  першого  типу  - шовінізму  та  національної  зарозумілосте. 
Бєрдяєв  у своїй  книзі  “Філософія  нерівносте”  (“Философия  не- 
равенства”),  цитату  з якої  ми  взяли  як  епіграф  до  цієї  книги,  влучно 


218 


зазначив,  що  цей  тип  націоналізму  “вимагає  самокритики,  він  зак- 
ликає до  самокритики  і перевиховання  в ім’я  національного  бут- 
тя”355. Ці  рядки  ніби  присвячені  Жаботинському,  хоча  Бєрдяєв  не 
мав  його  на  увазі. 

Цей  другий  тип  національної  свідомости  важко  прищеплюється 
людям,  які  ще  не  позбулися  остаточно  голутної,  недержавної 
психології.  Це  - причина  того,  що  Жаботинський  досі  фактично  не 
прийнятий  більшістю  єврейського  народу  як  в Ізраїлі,  так  і в діаспорі. 
Його  заклики  до  самокритики,  до  переосмислення  віджилих  уявлень, 
до  вироблення  нової  національної  свідомости  сприймаються  біль- 
шістю як  надмірні,  зайві,  як  небезпечні  фантазії  правого  екстреміста. 
Прийняти  Жаботипського  - це  не  означає  обов’язково  погодитися  з 
усіма  пунктами  його  світогляду.  Прийняти  його  означає  позбутися 
фантастичних  уявлень  про  нього  як  про  небезпечного  екстреміста 
(такі  уявлення  досі  поширюються  певними  колами  в Ізраїлі  та  за 
кордоном356)  і визнати,  що  він  був  одним  із  видатних  діячів  єврейської 
історії.  Можна  з певною  підставою  висловити  передбачення,  що  в 
національно-психологічній  та  політичній  царинах  час  Жаботинського 
ще  попереду. 


ВЛАДІМІР  (ЗЕЕВ)  ЖАЮТИНСЬКИЙ 

(Коротка  біографічна  довідка) 


Владімір  Жаботинський  народився  1880  року  в Одесі  у зруси- 
фікованій єврейській  родині.  Йому  дали  російське  ім’я  Владімір,  яке 
має  гебрейський  еквівалент  Зеев. 

Ще  в гімназії  він  виявив  великі  літературні  здібності.  Його  пое- 
тичні переклади  з різних  західніх  авторів  російською  мовою  з’явилися 
в пресі,  коли  йому  було  17  років.  Ще  в юнацькі  роки  він  досконало 
вивчив  головні  європейські  мови,  а також  гебрейську. 

Жаботинський  пішов  з останньої  кляси  гімназії  і 1898  року  прий- 
няв пропозицію  бути  іноземним  кореспондентом  ліберальної  газети 
“Одесский  листок”.  Як  кореспондент  цієї  газети,  а потім  - газети  “Одесс- 
кие  новости”  він  жив  деякий  час  у Швайцарії,  а потім  переїхав  до  Італії, 
де  залишався  до  1901  року.  За  кордоном  відвідував  юридичні  лекції  в 
університетах.  Кореспонденції  Жаботинського  до  одеських  газет  зро- 
били його  ім’я  популярним  не  лише  в Одесі,  а й далеко  за  її  межами, 
оскільки  одеські  газети  мали  велику  кількість  читачів  на  всьому  півдні 
Російської  імперії.  Водночас  вій  пише  вірші  та  п’єси,  робить  поетичні 
переклади.  Деякі  його  п’єси  з успіхом  ішли  в одеських  театрах. 

Італія  справила  настільки  велике  враження  на  Жаботинського, 
що  пізніше  він  називав  її  своєю  “духовною  батьківщиною”.  Визво- 
литель Італії  Джузеппе  Ґарібальді  назавжди  залишився  улюбленим 
історичним  героєм  Жаботинського. 

Повернувшись  до  Одеси,  Жаботинський  став  членом  редакційної 
колегії  газети  “Одесские  новости”.  Незабаром  він  здобув  загальне 
визнання  як  найпопуляриіший  російськомовний  публіцист  па  півдні 


220 


імперії.  На  його  літературний  талант  звернули  увагу  найвидатніші 
російські  письменники  та  критики. 

На  початку  XX  сторіччя  в імперії  значно  посилився  юдофобський 
рух,  таємно  інспірований  і підтримуваний  царською  адміністрацією. 
Кривавий  погром  у Кишшіеві  у квітні  1903  року,  який  передував  страш- 
ній погромній  хвилі  1905-1906 років,  викликав  обурені  відгуки  у всьому 
світі,  а в Російській  імперії  призвів  до  піднесення  єврейського  націо- 
нального руху.  Цей  погром  спричинився  до  перевороту  в свідомості 
Жабогипського:  він  став  сіоністом  і залишився  ним  до  кінця  життя. 

Першою  його  акцією  як  сіоніста  була  участь  у створенні  загонів 
єврейської  самооборони  в Одесі.  Він  також  почав  перекладати  ро- 
сійською мовою  вірші  великого  єврейського  національного  поета 
Бяліка.  У публіцистиці  Жабогинський  звертається  до  національної 
теми  і закликає  до  визнання  національно-культурних  та  політичних 
прав  як  єврейського  народу,  так  і всіх  інших  народів  імперії.  Він 
глибоко  вивчає  теорію  національного  питання  і за  кілька  років  стає 
одішм  із  найкращих  фахівців  у цій  галузі. 

1903  року  Жаботипський  бере  участь  у Шостому  сіоністському 
конгресі  в Базелі,  де  вперше  і востаннє  бачить  Теодора  Герцля,  який 
помер  наступного  року.  Особистість  Герцля  справляє  на  нього  вели- 
чезне враження. 

Того  ж таки  року  Жаботипський  переїздить  до  Петербургу,  де 
стає  членом  редакційної  колегії  місячника  “Еврейская  жизііь”,  а потім 
- тижневика  “Рассвет”.  Як  видатний  публіцист  і оратор  він  стає 
широко  відомий  по  всій  Росії.  1905  року  бере  керівну  участь  у ство- 
ренні “Ліги  оборони  прав  єврейського  народу  в Росії”,  а потім  активно 
діє  під  час  передвиборної  кампанії  до  Першої  Думи. 

1905- 1906  років  він  організує  скликання  трьох  з’їздів  єврейських 
журналістів,  де  ухвалено  програму  з вимогою  національного  самовря- 
дування для  єврейства  імперії.  Зформульовані  Жаботииським  прин- 
ципи національної  автономії  було  покладено  в основу  програми,  ухва- 
леної конференцією  сіоністів  Російської  держави  в Гельсінгфорсі 
(Гельсінкі)  1906  року. 

1906- 1907  років  Жаботипський  організує  передвиборну  кампанію 
до  Другої  та  третьої  Державних  Дум  із  сіоністською  програмою,  але 
зазнає  поразки  через  різні  маневри  ворожих  сіонізмові  сил. 


221 


Тоді  ж він  розпочав  свій  публіцистичний  “наступ  проти  аси- 
міляції” єврейства.  Серія  статей  цього  періоду  (пізніше  найкращі  з них 
увійшли  до  збірки  “Фейлетони”,  С.-Петербург,  1913)  охопює,  крім 
суто  єврейських  тем,  також  широке  коло  національних  проблем, 
включно  з українською  проблематикою. 

1907-1908  років  Жаботинський  живе  у Відні,  продовжуючи 
активну  публіцистичну  та  літературну  діяльність. 

1908  року,  після  перевороту  “молодотурків”  у Туреччині,  він 
виїздить  до  Стамбулу,  щоб  створити  мережу  сіоністських  газет  в 
Оттоманській  імперії.  Жаботинський  створив  кілька  таких  газет 
різними  мовами.  У Стамбулі  він  зустрічався  з провідними  турець- 
кими державними  діячами,  намагаючись  домогтися  дозволу  на 
масову  єврейську  колонізацію  Палестини,  яка  тоді  входила  до  ту- 
рецьких володінь.  Жаботинський  швидко  перекопався,  що  досяг- 
нення сіоністської  мети  в Палестині  буде  можливе  лише  в разі 
розвалу  Оттоманської  імперії,  який  він  уже  тоді  передбачав. 

Повернувшись  до  Росії,  Жаботинський  продовжує  пресову  кам- 
панію проти  асиміляції  єврейства,  за  поворот  до  єврейської  культури 
та  мови,  за  гебреїзацію  єврейської  освіти. 

На  цьому  ґрунті  виник  його  перший  конфлікт  із  головною  течією 
в сіоністському  русі,  яка  відхилила  плян  гебреїзації. 

На  початку  першої  світової  війни  Жаботинський  виїздить  до 
Західньої  Европи  як  кореспондент  газети  “Русские  ведомости”.  Після 
вступу  Туреччини  до  війни  наприкінці  1914  року  він  відбув  подорож 
країнами  Північної  Африки,  де  зустрівся  з місцевими  євреями  і з 
біженцями  з Палестини.  Тоді  в Жаботинського  виникає  думка  ство- 
рити єврейські  збройні  сили  в складі  брітанської  армії.  Він  вважав,  що 
участь  єврейських  частин  у війні  надасть  єврейському  народові  ва- 
гомого слова  під  час  післявоєнного  переділу  світу,  і це  допоможе 
вирішити  долю  Палестини  на  користь  сіонізму. 

Завдяки  тривалим  переговорам  з брітапськими  урядовими  чинни- 
ками Жаботинському  вдалося  переконати  англійців,  і єврейський  ле- 
гіон брітанської  армії  було  створено.  Жаботинський,  ставши  одішм  з 
офіцерів  легіону,  взяв  участь  у воєнних  діях  проти  турків  у Палестині. 

Діяльність  Жаботинського  і участь  єврейських  збройних  сил  у 
війні,  поряд  із  іншими  факторами,  великою  мірою  сприяла  тому, 


222 


що  1917  року  брітанський  уряд  видав  “Деклярацію  Бальфура”,  яка 
обіцяла  створити  в Палестині  “охоронене  правом  сховище”  для 
єврейського  народу. 

Попри  своє  невисоке  військове  звання,  Жаботинський  після  за- 
кінчення війни  звернувся  до  брітанського  військового  командування 
та  уряду  з протестом  проти  недотримання  англійцями  урочисто  даних 
єврейству  обіцянок.  Це  призвело  до  конфлікту,  в якому  Жаботинсь- 
кому  вдалося  врешті  довести  свою  рацію.  Щоб  затерти  цю  неприємну 
для  Брітанії  справу,  англійський  уряд  вирішив  нагородити  Жаботинсь- 
кого  орденом  Британської  імперії,  але  він  відмовився  від  нагороди. 

Пішовши  з війська,  Жаботинський  оселився  в Єрусалимі,  де  зай- 
нявся журналістикою.  Він  попереджає  британську  адміністрацію  про 
готування  арабськими  екстремістами  єврейського  погрому,  але 
англійці  не  роблять  нічого,  щоб  йому  запобігти.  Тоді  Жаботинський 
створює  збройні  загоїш  єврейської  самооборони  “Гагана”  (“Оборона”). 
Пізніше,  коли  створено  державу  Ізраїль,  ці  загони  стали  зародком 
регулярної  ізраїльської  армії.  На  Пасху  1920  року  арабські  екстремісти 
вчинили  погром,  а Гаґаиа  вдалася  до  опору.  Англійська  адміністрація 
вбачила  в цьому  порушення  закону,  заарештувала  Жаботинського  і 
засудила  його  на  15  років  каторжних  робіт.  Цей  засуд  викликав  велике 
обурення  в усьому  світі.  Жаботинський  домагався  скасування  вироку. 
Незабаром  відбувся  другий  суд,  який  змінив  вирок  з 15  років  каторги 
на  1 рік  ув’язнення.  Невдовзі  Жаботинський  домігся  скасування  й 
цього  вироку. 

1921  року  Жаботинського  обрано  членом  керівництва  (Екзеку- 
тиви)  Всесвітньої  Сіоністської  Організації.  Він  домагається  створення 
визнаних  англійською  мандатною  владою  єврейських  збройних  частин 
у Палестині  для  оборони  єврейського  населення  від  погромів,  але 
наштовхується  на  протидію  не  лише  з боку  брітанців,  а й з боку  час- 
тини сіоністської  громадськосте. 

На  12  Сіоністському  конгресі  в Карлсбаді  у вересні  1921  року 
Жаботинський  зіткнувся  з різкою  критикою  з боку  деяких  делегатів 
конгресу,  і це  поклало  початок  його  відкритому  конфліктові  з Все- 
світньою Сіоністською  Організацією. 

Під  час  12  конгресу  Жаботинський  зустрівся  з представником 
уряду  (на  той  час  уже  емігрантського)  Української  Народної  Рес- 


223 


публіки  Максимом  Славинським,  з яким  він  товаришував  ще  за 
юнацьких  років  в Одесі,  й уклав  із  ним  угоду  про  створення  при 
українській  армії  єврейської  збройної  сили  - жандармерії  - з метою 
обороїш  єврейського  населення  від  можливих  погромів  у разі  нового 
вторгнення  українського  війська  па  територію  підрадянської  Україїш. 

Ця  угода  викликала  зливу  нападів  на  Жаботинського  з боку  його 
політичних  супротивників.  Незабаром  взаємини  Жаботинського  з 
Всесвітньою  Сіоністською  Організацією  настільки  загострилися,  що 
він  вийшов  з її  складу. 

Вирішивши  покинути  політичну  діяльність,  Жаботинський 
заснував  видавництво  “Гасефер”  (“Книга”)  з метою  видавати  літе- 
ратуру мовою  іврит  та  підручники  для  єврейських  шкіл.  Водночас  він 
став  кореспондентом  сіоністського  російськомовного  журналу  “Рас- 
свет”,  членом  редколегії  якого  був  колись  у Петербурзі  і який  після 
встановлення  в Росії  більшовицької  влади  переїхав  до  Берліну.  Його 
статті  в цьому  журналі  справили  велике  враження  на  єврейську 
громадськість.  Жаботинського  запросили  виступити  з доповідями  в 
кількох  країнах.  Під  час  деяких  доповідей  перед  молодечою  авди- 
торією  він  одержував  від  слухачів  заклики  створити  єврейську 
молодіжну  організацію  й очолити  її.  На  базі  невеликої  єврейської 
молодіжної  організації,  що  існувала  в Ризі,  він  заснував  всесвітню 
єврейську  молодіжну  організацію  “Бейтар”  (словоскорочепня  від 
“Бріт  Йосеф  Трумпельдор”  - за  ім’ям  єврейського  національного 
героя,  організатора  єврейської  самооборони  в Палестині,  який  загинув 
у сутичці  з арабськими  екстремістами). 

“Бейтар”  ставив  собі  за  мету  виховати  повий  тип  єврея,  позбав- 
леного психології,  виробленої  діяспорою,  - людину,  яка  з кожного 
огляду  є морально  здоровим  громадянином  своєї  суверенної  держави, 
яка  має  бути  створена. 

У жовтні  1924  року  Жаботинський  оголошує  про  створення  нової 
сіоністської  організації  з метою  згуртувати  всі  опозиційні  угруповання 
в сіоністському  русі.  У квітні  1925  року  в Парижі  відбулася  перша 
конференція  цієї  організації,  в якій  взяли  участь  сіоністи  з 9 країн, 
включно  з Палестиною.  Так  з’явилася  організація  сіоністів-реві- 
зіоністів  і започатковано  ревізіоністський  рух  у сіонізмі.  Цей  рух  вис- 
тупав за  єдиний  національний  бльок,  проти  розпалювання  клясової 


224 


боротьби  всередині  єврейства,  за  рішуче  збільшення  єврейської  еміг- 
рації до  Палестини.  Ревізіоністська  організація  приєдналася  до  Всес- 
вітньої Сіоністської  Організації,  зберігши  автономію  всередині  неї. 

Програма  ревізіоністів  містила  вимогу  про  створення  в Палестині 
демократичної  єврейської  держави,  щойно  євреї  становитимуть  там 
більшість  населення.  У цій  державі  мали  бути  визнані  всі  громадянські 
та  національні  права  арабської  меншосте,  араби  мали  одержати  най- 
ширшу  національно-культурну  та  адміністративну  автономію  зі  ство- 
ренням автономних  арабських  національних  органів  для  керування 
культурним,  громадським  та  релігійним  життям  арабів,  включно  з 
національною  освітою,  охороною  здоров’я,  соціяльїшм  забезпеченням, 
національним  оподаткуванням  тощо. 

Друкованим  органом  сіоиістів-ревізіоиістів  став  журнал  “Расс- 
вет”,  що  його  головним  редактором  було  обрано  Жаботинського. 
Відтак  журнал  почав  виходити  в Парижі. 

Жаботинський  подорожує  десятками  країн  світу,  пропагуючи 
свої  погляди.  Ревізіоністський  рух  поширюється  і його  відділи  ви- 
никають майже  в усіх  країнах,  де  живуть  євреї.  З’являються  реві- 
зіоністські часописи  різними  мовами.  Успіхи  ревізіоністського  руху 
постійно  викликають  напади  на  Жаботинського  з боку  лівої  єв- 
рейської преси,  яка  називає  його  “ворогом  робітничої  кляси”,  “реак- 
ціонером”, “мілітаристом”  тощо. 

1928  року  Жаботинський  приїхав  до  Палестини,  маючи  намір 
оселитися  там  постійно.  Він  став  на  чолі  однієї  з газет  в Єрусалимі. 

Після  погромів  1929  року,  вчинених  арабами,  Жаботинський 
виступив  із  промовами,  у яких  наполягав  на  рішучішій  і активнішій 
єврейській  політиці.  Він  у жадному  разі  не  виступав  як  ворог 
арабського  народу.  Навпаки,  наполягав  на  наданні  арабам  широких 
прав  у всіх  галузях  життя  і доводив,  що  арабсько-єврейська  во- 
рожнеча підживлюється  завдяки  неправильній  політиці  керівників 
єврейської  громади  в Палестині,  і ця  ворожнеча  має  бути  подолана. 

Одначе,  виступи  Жаботинського  не  сподобалися  англійській 
адміністрації,  і вона  скасувала  його  в’їзну  візу.  Жаботинський  був 
назавжди  вигнаний  з Палестини. 

Прихід  нацистів  до  влади  в Німеччині  призвів  до  активізації 
ревізіоністського  руху.  Жаботинський  висунув  гасло  масової  евакуації 


15  5-137 


225 


євреїв  Еврогш  до  Палестини,  щоб  врятувати  їх  від  нацистської  загрози. 
1935  року  організацію  сіоністів-ревізіоністів  перетворено  на  Нову 
сіоністську  організацію,  незалежну  від  Всесвітньої  Сіоністської  Ор- 
ганізації. Ревізіоністи  вийшли  також  зі  складу  військової  організації 
“Гаґана”  в Палестині  і створили  свою  окрему  підпільну  військову 
організацію  “Ецель”. 

Передбачаючи  катастрофу  європейського  єврейства,  Жаботинсь- 
кий  робив  енергійні  кроки  з метою  зорганізувати  масовий  виїзд  євреїв 
з європейських  країн  до  Палестини,  але  наштовхнувся  на  протидію  з 
боку  деяких  як  сіоністських,  так  і єврейських  несіоністських  лівих 
партій  та  рухів,  які  обрали  політику  обережности  та  вичікування. 

Після  того,  як  англійська  влада  в Палестині  почала  провадити 
антиєврейську  політику,  включно  з поблажливістю  до  погромників  і 
з різким  обмеженням  квоти  на  єврейську  іміграцію,  Жаботинський 
наказав  організації  “Ецель”  розпочати  збройну  боротьбу  проти  анг- 
лійської влади. 

Восени  1938  року  Жаботинський  почав  інтенсивні  переговори  з 
урядами  східньоевропейських  країн  про  евакуацію  єврейства  Східньої 
Европи.  Ці  переговори  мали  успіх,  особливо  в Польщі,  але  початок 
другої  світової  війни  унеможливив  дальші  кроки  в цьому  напрямку. 

Жаботинський  виїхав  до  США,  де  розпочав  переговори  про 
створення  єврейської  армії  для  спільної  із  західніми  союзниками 
боротьби  проти  нацизму.  У розпалі  цієї  діяльносте  Жаботинський 
раптово  помер  у серпні  1940  року. 

Він  заповів  перенести  його  рештки  до  єврейської  держави,  коли  її 
буде  створено.  Супротивники  ревізіонізму  в Ізраїлі  протягом  16  років 
зволікали  виконання  цього  заповіту,  і лише  1964  року  труну  Жабо- 
тинського  перенесено  до  Єрусалиму,  де  поховано  на  горі  Герцля 
невіддалік  від  могили  засновника  сіоністського  руху. 

Ревізіоністський  рух  із  часом  було  перетворено  на  партію  Херут 
(“Свобода”).  Вона  офіційно  називає  себе  “рухом  Жаботинського”. 


ПРИМІТКИ 


Епіграфи: 

Іокп  Вемеу,  Ргеесіош  алеї  Сикиге.  С.Р.Ріїпат’з  $оп8,  Ие\у  Уогк,  1939,  р.  104. 
Николай  />ердлсв,Философия  неравенства,  ¥МКА-Рге88,  РагІ8, 1970,  стр.87. 

ВСТУП 

(Стор.  29-60) 

1 Жаботинський  звичайно  вживав  своє  ім’я  в його  російській  формі  - 
Владімір,  а іноді  (переважно  коли  писав  гебрейською  мовою)  викорис- 
товував гебрейський  еквівалент  цього  імени  - Зеев. 

В українській  публіцистиці  часто  українізують  ім’я  Жаботинського, 
називаючи  його  Володимиром.  Ми  вживаємо  такої  форми  його  імени,  якої 
вживав  він  сам. 

2 Енциклопедія  українознавства,  словникова  частина.  Вид-во  “Молоде 
життя”,  Париж  - Нью-Йорк,  1966,  том  5,  стор.  1817. 

Еврейское  население  России  по  данньїм  переписи  1917  г.  и по  новейшим 
источникам.  Издание  Еврейского  Статистического  Общества.  Петроград, 
1917,  стр.  72. 

3 Енциклопедія  українознавства,  описова  частина,  Мюнхен  - Нью-Йорк, 
1948,  том  1,стор.  158. 

Таке  становище  існувало,  зокрема,  в деяких  частинах  колишньої  Австро- 
Угорської  імперії,  де  міста  на  слов’янських  та  угорських  теренах  мали 
великий  відсоток  німецького  населення.  Столиця  Чехії  Прага  була  майже 
цілком  понімечена  аж  до  другої  половини  XIX  сторіччя. 

4 За  переписом  1897  р.  в Одесі  було  приблизно  140  тисяч  євреїв  на 
близько  404  тисяч  міського  населення,  і ця  кількість  збільшилася  до  152 
тисяч  напередодні  першої  світової  війни  (“Еврейское  население  России  по 


15* 


227 


данньїм  переписи  1897  г.  и по  новейшим  источникам”,  стр.  72).  Найбіль- 
ша єврейська  громада  в імперії  існувала  у Варшаві,  де  за  тим  таки  перепи- 
сом було  219  тисяч  євреїв.  (Еврейская  знциклопедия,  изд-во  Брокгауз- 
Ефрон,  С.-Петербург,  около  1913  г.,  том  V,  стр.  327).  Одначе,  відсот- 
ково до  кількости  населення  міста  одеська  єврейська  громада  перевищу- 
вала варшавську:  в Одесі  євреї  становили  35  % населення,  а у Варшаві  - 
близько  32  %. 

5Пінскер,  Лев  (Леон,  Лейб,  1821-1891)  - один  із  перших  сіоністів;  1881 
року  видав  книгу  “Автоемансипація”,  в якій  за  14  років  перед  Герцлем 
обґрунтував  ідею  створення  єврейської  держави  в Палестині. 

Менделе  Мойхер-Сфорім  (Шалом  Абрамович,  1836-1927)  - видатний 
єврейський  письменник,  писав  мовами  ідиш  та  гебрейською. 

Ахад  Г аам  (Ашер  Ґінзберг,  1856-1927)  - єврейський  філософ  та  есеїст, 
відомий  як  “батько  духовного  сіонізму”,  писав  тільки  гебрейською  мовою. 
Вважав,  що  духовне  відродження  єврейства  мусить  бути  основним 
складником  і передумовою  створення  єврейської  держави,  яка  має  стати 
духовним  центром  світового  єврейства. 

Дубнов,  Шімон  (Симон,  1 960—194 1 ) - видатний  єврейський  історик  та  гро- 
мадсько-політичний діяч,  автор  багатотомної  “Історії  єврейського  народу” 
та  численних  інших  творів. 

Бяаік,  Хаїм-Нахман  (1873-1934)  - великий  єврейський  поет,  писав 
гебрейською  мовою. 

Клаузнер,  Йосеф  (1874-1958)  - видатний  єврейський  історик  та  літе- 
ратурознавець. 

Бабель,  Ісаак  (1894-1941)  - видатний  російський  письменник  єврейського 
походження.  У своїй  творчості  приділив  багато  уваги  гумористичному 
зображенню  єврейських  низів  Одеси. 

Баґріцький,  Едуард  (Едуард  Дзюбін,  1895-1934)  - визначний  російський 
поет  єврейського  походження. 

Щодо  єврейського  інтелектуального  життя  в Одесі  див.,  зокрема: 

А.ОгЬасИ,  іє\уізЬ  Іпіеііесіиаіз  іп  Осіезза  іп  іЬе  Ьаіе  №пе1ееп11і  Сепіигу:  Йіе 
Каїіопаїізі  ТЬеогіез  оГ  АЬасІ  На  ‘ аш  апб  5ішоп  БиЬпоу.  “№ііопа1іІіе8  Рарегз”, 
уоі.  VI,  N0.  2,  СЬагІ  зіоп,  Раїї  1978. 

6 В.Жаботинский,  Моя  столица.  Сборник  “Саизегіез”,  Париж,  1930,  стр. 
75-85. 

7 Зеев  Жаботінскі,  Автобіографія  (мовою  іврит).  Видання  Ері  Жа- 
ботінскі.  Єрусалим,  5707  (1947). 

8 В.Жаботинский,  Моя  столица.  Сборник,  “Саизегіез”,  стр.  78. 

9 На  початку  сторіччя  в Одесі  йшли  п’єси  Жаботинського  “Кров” 
(“Кровь”)  і “Гаразд”  (“Ладно”).  Його  поетичний  талант  особливо  виявився 
в поемі  “Бідна  Шарлотта”  (про  вбивцю  Марата  Шарлотту  Кордьє,  1902). 


228 


Російськомовні  переклади  Жаботинського  з Едгара  По  та  з Хаїма-Нахмана 
Бяліка  досі  залишаються  неперевершені.  Перекладав  він  і багатьох  інших 
поетів.  Пізніше  Жаботинський  писав  також  романи  (“Самсон  Назорей”, 
1927,  “П’ятеро”,  1936).  Варті  уваги  також  його  оригінальні  вірші. 

10Рахель  Павловна  Марголина  и ее  переписка  с Корнеем  Ивановичем 
Чуковским.  Изд-во  “Став”,  Иерусалим,  1978,  стр.  20. 

11  ^.5скеск^тап,  ТЬе  УІасЬтіг  ІаЬоІіпзку  5іогу.  Уоі.  І.  КеЬеІ  алеї  Зіаіезтап. 
ТЬотаз  УозеІоГГ,  Іпк.  №\у  Уогк,  1956,  р.р.  67,  108-109. 

У.Вепагі,  2єєу  Уіасіітіг  ІаЬоІіпзку.  А Віо§гарЬіса1  5кеІсЬ.  ІаЬоІіпзку  Іпзіі- 
Іиіе  іп  Ізгаеі,  Тєі-Ауіу,  1977,  р.  6. 

12Еврейское  население  России...,  стр.  IX,  X. 

Еврейская  знциклопедия,  т.  1 1,  стр.  527-530. 

13  Там  таки.  Оскільки  в багатьох  країнах  не  провадили  переписів 
населення,  наведені  відсоткові  дані  слід  вважати  за  приблизні. 

14Еврейское  население  России...,  стр.  55. 

Еврейская  знциклопедия,  т.  XI,  стр.  537. 

15  У цьому  полягає  принципова  відмінність  між  становищем  євреїв  у 
царській  Росії  та  в СРСР:  у царській  Росії  євреїв  дискримінували  офіційно 
за  релігійною  ознакою,  в СРСР  - неофіційно  і винятково  за  ознакою 
походження.  Див.: 

Апіі-зетіїізт  іп  Піе  Зоуісі  Шіоп.  Ііз  Кооіз  апб  Соп$е^испсе8.  Уоі.  1,2.  ТЬе 
НеЬге\у  Шіуегзіїу  оГ  Іегизаіет,  1979,  1980. 

І Ат  а Іе\у.  Еззауз  оп  Іе\уізЬ  Испіііу  іп  іЬе  Зоуієі  Шіоп.  Есіііогз  А.Уогопеї 
апб  У.УакЬоІ.  Асабетік  Соттіїее  оп  Зоуієі  ІСАУгу  апб  ТЬе  АпІі-ВеГатаїіоп 
Ьеа§ие  оГ  В’паі  В’гіїЬ,  1973. 

І.Клейпер , Національні  проблеми  останньої  імперії.  (Національне 
питання  в СРСР  очима  радянських  дисидентів).  Перша  Українська  Друкарня 
у Франції,  Париж,  1978,  стор.  219-255. 

1б“Новьій  журнал”,  Нью-Йорк,  1972,  № 109,  стр.  209. 

М.Фрепкин,  Захват  власти  большевиками  в России  и роль  тьіловьіх 
гарнизонов  армии.  Подготовка  и проведение  Октябрьского  мятежа,  1917— 
1918.  Изд-во  “Став”,  Иерусалим,  1982,  стр.  148. 

17 Еврейская  знциклопедия,  т.  XI,  стр.  536-537. 

18  При  вступі  до  вищих  навчальних  закладів: 

З % у С.-Петербурзі  та  в Москві; 

5 % в інших  містах  поза  смугою  осілости; 

10  % у смузі  осілости. 

При  вступі  до  середніх  навчальних  закладів  відповідно  5,  10  та  15 
відсотків.  (Еврейская  знциклопедия,  т.  XIII,  стр.  55). 

19Еврейское  население  России...,  таблиці  на  стор.  1-76. 

Щодо  економічного  становища  євреїв  у Росії  див.: 


229 


Д.Пасмапик , Зкономическое  положение  русского  єврейства.  “Еврейская 
жизііь”,  №11,  ноябрь  1904  и № 12,  декабрь  1904. 

Сборник  материалов  об  зкономическом  положений  евреев  в России. 
Т.т.  І,  II.  Издание  Еврейского  колонизационного  общества,  С.-Петер- 
бург, 1904. 

20  Мається  на  увазі  запроваджена  царем  1905  року,  в наслідок  першої 
російської  революції,  парляментська  система. 

21  Еврейская  знциклопедия,  т.  XIII,  стр.  626. 

“Еврейское  население  России...,  стр.  V-*© 

23  Еврейская  знциклопедия,  т.  IX,  стр.  894-895. 

24  Питання  щодо  ступеня  і значення  участи  євреїв  у революційних  подіях 
у Російській  імперії  завжди  викликало  численні  суперечки  та  спекуляції.  З 
цього  приводу  є досить  велика  література.  Див.,  зокрема: 

Д.Пасмапик,  Русская  революция  и єврейство.  (Большевизм  и иудаизм). 
Изд-во  “Франко-русская  печать”,  Париж,  1923; 

И.Бикермаи,  Россия  и русское  єврейство.  Сборник  “Россия  и єврей”. 
Берлин,  1923,  стр.  9-96. 

ИЛебин,  Евреи  в революции.  Там  же,  стр.  121-138. 

Д.Шуб,  Евреи  в русской  революции.  Сборник  статей  “Политические 
деятели  России  (1850-х-1 920-х  г.г.)”.  Издание  “Нового  журнала”,  Нью- 
Йорк,  1969,  стр.  353-376. 

Ь.ЗсНаріго,  ТЬе  Коїе  оґ  іЬе  Іе\уз  іп  іЬе  Киззіап  Кеуоіиііопагу  Моуєшєпі.  ТЬе 
Зіауіс  апсі  Базі  Еигорсап  Іоитаї,  уоі.  XI,  N0.  94,  ОесетЬег  1961. 

М.Ггепкіп,  Боте  ОЬзегуаІіопз  оп  Киззіап  1е\угу  алеї  Киззіа’з  Роїііісаі  Раг- 
Ііез  (1917-1921),  “Сго88гоа(І8”,  N0.3,  8ргіп§  1979,  Іегизаіеш,  р.р.  103-138. 

“Щодо  цього  див.,  зокрема: 

І.Клейнер,  Національні  проблеми  останньої  імперії,  стор.  9-27, 256-274. 

26  Г Лаидау,  Революционньїе  идеи  в еврейской  общественности.  Сборник 
“Россия  и евреи”,  стр.  97-120. 

Іцхак  Маор , Гатнуа  гаціоніт  берусія  (“Сіоністський  рух  у Росії”), 
Гасіфрія  гаціоніт,  Ірушалаїм,  5734  (1973). 

Революционное  движение  среди  евреев.  Сборник  первьій.  Предисло- 
вие  С.Диманштейна.  Изд-во  Всесоюзного  общества  политкаторжан.  Моск- 
ва, 1930. 

ММарголин,  Национальное  движение  в еврействе.  Петроград,  изд-во 
“Восток”,  1917. 

“Еврейская  знциклопедия,  т.  VII,  стр.  369-375. 

ТЬе  Іс\УІ8Ь  Оиезііоп  іп  Йіе  Пита.  5рсесЬе8  Ьу  Периіісз.  “Ехрге88”  Ргіп- 
Іог8, 1915. 

“Найважливішим  джерелом  до  вивчення  російського  чорносотенства  є: 
Союз  Русского  Народа.  По  материалам  Чрезвьічайной  Следственной  Ко- 


230 


миссии  Временного  Правительства.  Составил  А.Черновский.  Редакция  и 
вступительная  статья  В.П.Викторова.  Государственное  изд-во.  Москва  - 
Ленинград,  1929. 

29Русскому  народу.  С.-Петербург,  2 сентября  1906.  Програма  організації 
Союз  Русского  Народа,  видана  у вигляді  листівки  на  4 сторінках  газетного 
формату. 

30 Там  таки  (підкреслення  в оригіналі). 

31  Дневник  императора  Николая  II.  Книгоиздательство  “Слово”,  Берлин, 
1923,  стр.  229,  232. 

Союз  Русского  Народа.  По  материалам  Чрезвьічайной  Следственной 
комиссии  Временного  Правительства. 

З.Вагоп , ТЬе  Киззіап  Іе\уз  ипбег  Тзагз  ипсІ  Зоуієіз.  Ие\у  Уогк  - Ьопсіоп, 
1964,  р.р.  74-76. 

32“Хроника  еврейской  жизни”,  № 23,  СЛетербург,  15  июня  1906,  стр.  4- 
18,  № 24, 22  июня  1906,  стр.  10-18. 

Погроми  в России  (по  официальньїм  документам).  Вегііп,  ВіШпеп  ипсі 
Вис1іуег1га£  гиззізЬег  Аиіогеп.  І.Ьа(1у$с1шіко\у,  (без  зазначення  року  видання), 
стр.  445—451.  (Речь  члена  Государственной  Думьі  г.  Макушина  в заседании 
29  июня  1906  г.) 

Белостокский  погром.  Еврейская  знциклопедия,  т.  V,  стр.  170-174. 

Погроми  в России.  Еврейская  знциклопедия,  т.  XIII,  стр.  611-622. 

33  Журнал  “Освобождение”,  № 12  (36),  24  ноября  (7  декабря)  1903, 
Штутгарт,  стр.  206,  207-209. 

34  Союз  Русского  Народа.  По  материалам  Чрезвьічайной  Следственной 
Комиссии  Временного  Правительства,  стр.  257-265. 

35  Характерним  зразком  чорносотенної  антиєврейської  пропаганди, 
пов’язаної  з мітом  щодо  ритульних  убивств,  є,  наприклад,  брошура 
“Историческая  справка.  (О  ритуальних  убийствах)”,  С.-Петербург,  1911. 
Издание  Союза  Михайла  Архангела  (без  зазначення  автора),  з додатком 
“Список  ритуальних  убийств”. 

Щодо  процесу  Бейліса  див.: 

В Жаботипский,  О ритуальном  убийстве.  “Одесские  новости”,  14, 15, 17, 
19, 20, 21, 22  сентября  1913. 

ВЖаботинский,  Дело  без  Бейлиса.  “Одесские  новости”,  27  сентября  1913. 

В.Жаботинский , Вместо  апологии.  Сборник  “Фельетони”,  стр.  195-205. 

Л.Петражицкий,  О ритуальних  убийствах  и деле  Бейлиса.  С.-Петер- 
бург, 1913. 

М.ВеіІіз,  ТЬе  5іогу  оГ  Му  5иГїегіп§з.  Мспсіеі  Веіііз  РиЬ1і$Ьіп§  Со.,  Ие\у 
Уогк.  1926. 

М.ЗатиеІ , Віооб  Ассизаііоп;  Иіе  5ігап§е  Нізіогу  оГ  іЬе  Веіііз  Сазе. 
А. А.КпорГ,  Уогк,  1 966. 


231 


36  Див.  прим.  26. 

37  В.Жаботинский,  Еврейское  воспитание.  Изд-во  “Кадима”,  Одесса, 
1905,  стр.  10-11. 

38  Дуже  цікавою  з цього  погляду  є стаття: 

Магііп  ВиЬег , Оіе  сігап^епсіе  Зішкіе  (ЦЬег  Ьео  Ріпзкег  ипсі  ТЬеосІог  Неггі). 
Іп:  М.ВиЬег,  Ізгаеі  ипсі  Раїазііпа.  АгІетіз-Уег1а§,  2іігісЬ,  1950. 

39  Рахель  Павловна  Марголина  и ее  переписка  с Корнеем  Ивановичем 
Чуковским,  стр.  1 1-12. 

40  У.]аЬоііпзку,  Іпігосіисііоп.  СЬ.  ІЧ.ВіаІік.  Росшз,  Ггош  іЬе  НеЬге\у.  \УШі  ап 
Іпігосіисііоп  Ьу  У..ГаЬоІіп8ку.  Ьопсіоп,  НазеГсг,  1924,  р.ХІУ. 

41  Еврейское  население  России,  стр.  2. 

42Еврейская  знциклопедия,  т.  IX,  стр.  506-507. 

43  В.Жаботинский,  Сидя  на  полу,  “Еврейская  жизнь”,  № 6,  июнь  1904, 
стр.  16-17. 

44 В.Жаботинский , Слово  о полку.  История  еврейского  легиона  по 
воспоминаниям  его  инициатора.  Париж,  1928. 

^.5сНесН^тап,  КеЬсІ  апсі  Зіаіезтап,  р.р.  201-286. 

У.ІаЬоііпхку,  Оіе  ібсе  без  Веіаг.  Агіиг  КаиІЬагз  Уег1а§,  Ьуск,  1935,  8.  14- 
15.  (Розділ  “Ье^іопізшиз”). 

45  В.Жаботинський,  Мракобіс  (“Мракобес”).  “Вибрані  статті  з 
національного  питання”,  вид-во  “Сучасність”,  1983,  стор.  87-88. 

46  В.Жаботинский,  Недругам  Сиона.  Издание  С.Д.Зальцмана,  Одесса, 
1905,  стр.  4. 

47  Агіиг  Коезйег,  ТЬе  Ма§пеІізт  оГ  ІаЬоІіпзку.  “ТЬе  Іе\уіз1і  НегаІсГ, 
ІоЬаппезЬиг§  Возії  НазЬапа,  5715  (1954),  р.  25. 

48  В.Жаботинский . Мьі  буржуй.  “Рассвет”,  № 15-16,  Париж,  17  апреля 
1927. 

Л9^5сИесНітап,  КеЬсІ  апсі  Зіаіезтап,  р.  15. 

50 “Еврейская  мьісль”,  Одесса,  7 декабря  1906,  стр.  18. 

51  В.Жаботинский , Наши  задачи.  “Хроника  еврейской  жизни”,  № 27,  С.- 
Петербург,  13  июля  1906,  стр.  7-8. 

52  В.Жаботинский,  Наши  задачи.  “Хроника  еврейской  жизни”,  № 23,  15 
июня  1906,  № 25, 29  июня  1906,  № 26, 6 июля  1906,  № 27, 13  июля  1906,  № 
28,  20  июля  1906. 

53  В. Ж аботинский , Гельсингфорская  программа.  “Одесские  новости”,  12 
августа  1912,  стр.  4.  Див.  також  цикл  статей  “Наши  задачи”  (прим.  52). 

54 В.Жаботинский,  Наши  задачи,  “Хроника  еврейской  жизни”  № 23,  15 
июня  1906,  стр.  20. 

Ґолут  - вигнання,  діяспора. 

55  ВЖаботинский,  Гельсингфорская  программа,  “Одесские  новости”,  12 
августа  1912,  стр.  4. 


232 


56  Карл  Реннер  (Рудольф  Шпрінґер,  Синоптикус,  1870-1950)  - авст- 
рійський політик,  соціял-демократ.  Посідав  високі  державні  посади,  останні 
5 років  життя  був  австрійським  федеральним  президентом.  Відомий  також 
своїми  працями  з національного  питання. 

57 В. Жаботипський,  передмова  до  книги: 

Р.Шпрингер  ( Синоптикус ),  Государство  и нация,  изд-во  “Кадима”, 
Одесса,  1906,  стр.  4. 

58  ВЖаботипский,  Самоуправне  ниє  национального  меньшинства.  Жур- 
нал “Вестник  Европьі”,  С.-Петербург,  сеіггябрь  1913,  стр.  1 17-138,  октябрь 
1913,  стр.  131-158. 

59  Цікаве  звернення  до  української  тематики  з висловленням  болю  за 
долю  української  мови  та  культури,  що  зазнають  русифікації,  міститься  в 
статті  Жаботинського  “До  питання  про  націоналізм.  (Відповідь  п.  Ізгосву)” 
(“К  вопросу  о национализме.  (Ответ  г.  Изгоеву)”),  журнал  “Образование”, 
№ 10,  С.-Петербург,  октябрь  1904,  стр.  87-98. 

60  В.Жаботипский,  Наши  задачи,  “Хроиика  еврейской  жизии”,  № 27,  13 
июля  1906,  стр.  8. 

61  ВЖаботипский,  “Д.С.Пасманик”,  “Рассвет”,  № 28, 13  июля  1930,  стр.  7. 

62 ВЖаботипский,  Фельетоньї,  С.-Петербург,  1913.  1922  року  в Берліні 

здійснено  друге  видання  збірки  “Фельетоньї”,  але  до  нього  увійшла  лише 
частина  статей  з 1-го  видання. 

Перше  видання  збірки  містить  кілька  статей,  у яких  заторкнено  ук- 
раїнське питання.  Стаття  “Наука  з Шевченкового  ювілею”  (“Урок  юбилея 
Шевченко”)  є палким  виступом  на  оборону  української  національно-куль- 
турної самобутности.  Українському  питанню  великою  мірою  присвячено 
також  статті  “Фальшування  школи”  (“Фальсификация  школьї”),  “На  хиб- 
ному шляху”  (“На  ложном  пути”),  “Про  мови  та  інше”  (“О  язиках  и прочем”) 
та  ін.  Докладніше  про  це  - в розділі  II. 

63  Енциклопедія  українознавства,  описова  частина,  т.  1,  стор.  134,  157— 
170;  т.  3.,  стор.  1035-1036. 

64  Петербурзька  Академія  Наук  в справі  знесення  заборони  українського 
слова.  Львів,  1905. 

65  Енциклопедія  українознавства,  словникова  частина,  т.  1,  стор.  205  та 
т.  2,  стор.  637. 

66  Общий  свод  по  империи  результатов  разработки  данньїх  первой 
всеобщей  переписи  населення,  произведенной  28  января  1897  г.,  т.  І,  С.- 
Петербург,  стр.  82-86  (таблицьі  41-43). 

67  ИШехтмап,  Евреи  и украинцьі,  изд-во  “Кинерет”,  Одесса,  1917,  стр.  2-3. 

Шехтман,  Йосеф  (Іосіф,  Джозеф,  1891-1970)  - сіоністський  діяч  і 

публіцист,  родом  з Одеси.  Був  співробітником  Жаботинського  в русі 
сіоністів-ревізіоністів  і в журналі  “Рассвет”.  Автор  двотомної  біографії 


233 


Жаботинського,  книг  із  національної  проблеми,  з історії  українсько- 
єврейських  взаємин  та  багатьох  інших  праць. 

68  В Антонович,  Последние  времена  казачества  на  правой  стороне  Днепра. 
“Архив  Юго-Западной  России”,  ч.  III,  т.  2,  Киев,  1868. 

ДДорошенко,  Нарис  історії  України,  том.  II,  стор.  247-267. 

Бітоп  ОиЬпоч,  Біе  СєбсЬісЬіє  бе8  ]іісІІ8сЬеп  Уоікез.  ВапсІ  VII,  8.  157-169, 
Вегііп,  1928. 

69  Богдан  Хмельницкий.  Летопись  еврея-современника  Натана  Ганновера. 
Лейпциг,  1883. 

Бітоп  ОиЬпо\ , Оіе  ОезсЬісЬіе  без  ііісіізсіїеп  Уоікез,  ВапсІ  VII,  8.  16-30. 

Бернард  Вайнриб  встановив,  що  свідчення  Ганновера  та  авторів  деяких 
інших  єврейських  хронік  того  часу  не  є цілком  об’єктивні  і перебільшують 
маштаби  погромів  та  кількість  єврейських  жертв.  ( Ветагсі  Б.  ХУеіпгуЬ,  ТІїе 
НеЬгс\у  СЬгопісІез  оп  ВоМап  ЮїтеГпуІзкуі  апсі  Иіе  СоззасЬ-РоІізЬ  \Уаг.  “Наг- 
уагсі  ІЛсгаіпіап  Зіікіісз”,  УоІ.І,  N0.2,  Іипе  1977).  Проте,  це  не  применшує  того 
факту,  що  Хмельниччина  була  і залишається  в історичній  пам’яті  єврейсь- 
кого народу  однією  з найбільших  національних  трагедій. 

70  В Антонович,  О гайдамаках.  “Архив  Юго-Западной  России”,  часть  III, 
т.  2,  Киев,  1876. 

Д. Дорошенко,  Нарис  історії  України.  Вид-во  “Дніпрова  хвиля”,  т.  II,  стор. 
247-266. 

71  ІІ.Бердяев , Истоки  и смьісл  русского  коммунизма,  ¥МКА-Рге88,  Па- 
риж, 1955;  Философия  неравенства,  УМКА-Рге88,  Париж,  1970;  Смисл 
истории,  УМКА-Рге88,  Париж,  1969,  стр.  65-106. 

72  Див.,  наприклад: 

Г.Бутми,  Обличительньїе  речи.  Браги  рода  человеческого.  Посвящается 
Союзу  Русского  Народа.  С.-Петербург,  1906. 

Ось  деякі  характерні  цитати  з цього  твору: 

“Плем’я  Юди  його  мудреці  називають  ‘Змієм’,  а його  таємний  уряд,  який 
спрямовує  його  дії  до  зазделегідь  визначеної  мети  - ‘головою  Змія’.  (...) 

Завдання  висловлено  ясно  - поневолення  всього  людства  плем’ям  Юди, 
водночас  із  розтрощенням  Хреста  та  Віри  Християнської  і з встановленням 
замість  них  Царства  Змія.  Змій  ототожнюється  і з плем’ям  Юди,  і з гро- 
шовим капіталом,  і з обожнюваним  Золотим  Телям”.  (Стор.  95). 

‘Так  занепадають  великі  народи  від  дотику  Юдеїв. 

Такою  є шкода,  що  її  завдають  Юдеї  попри  власну  волю,  а самою  тільки 
силою  розкладницького  впливу  властивої  їм  духовної  злоякісности,  яка, 
подібно  до  зарази,  передається  кожному  суспільству,  яке  спілкується  з 
Юдеями. 

Шкода  від  цієї  злоякісної  духовної  зарази,  що  її  поширюють  Юдеї 
цілковито  несвідомо,  погіршується  ще  й свідомими  діями  кожного  Юдея  за 


234 


суворо  випрацьоваїшм  пекельним  пляном,  спрямованим  до  уярмлення 
всього  людства. 

З цим  пекельним  пляном,  виклад  якого  становить  другу  й головну 
частину  нашої  книги,  необхідно  ознайомитися  кожному,  хто  бажає  вря- 
тувати себе,  свій  Народ  і Вітчизну  від  цілковитого  поневолення  ворогами 
роду  людського”.  (Стор.  10). 

73И.Бердяев , Смисл  истории,  стр.  105. 

74Епсус1ораесІіа  Ішіаіса,  Уоі.  14,  р.р.  275-276;  Уоі.  15,  р.  1538;  Уоі.  6,  р.р. 
581-583,  Іеішаїеш,  1971. 

Цогтап  СоНп,  \УаггапІ  ґог  Сепосібе.  ТЬе  Муйі  оґ  іЬе  ґє\уі$Ь  \уог1бсопзрігасу 
апб  іЬе  Ргоіосоїз  оґ  іЬе  Еібегз  оґ  2іоп.  ЗсЬоІагз  Ргезз,  Вго\уп  Шіуегзіїу,  1981, 
р.р.  43,  98,  138-141  апб  оіЬег. 

75  Таким  зразком  є виготовлена  в Росії  фальшивка  під  назвою  “Про- 
токоли сионских  мудрецов”,  що  її  широко  використовували  російські 
чорносотенці,  нацисти,  а нині  використовують  юдофоби  в багатьох  країнах. 
Уперше  опублікована  1902  року  російською  мовою  (автор  Сєргєй  Нілус),  ця 
фальшивка  стала  прототипом  всіх  чорносотенних  і нацистських  юдо- 
фобських теорій. 

76  Видана  в СРСР  1963  року  книга  Трохима  Кичка  “Іудаїзм  без  прикрас” 
викликала  широке  обурення  в світі  своїм  шалено  юдофобським  змістом  і 
явною  подібністю  - в тексті  і в ілюстраціях  - до  чорносотенних  та 
нацистських  юдофобських  видань.  Влада  в СРСР  навмисно  намагалася 
залучити  до  писання  юдофобських  творів  авторів  єврейського  походження, 
серед  яких  особливо  “уславився”  своїми  нестримними  юдофобськими 
наклепами  Цезарь  Солодарь.  Кількість  “антисіоністських”  книжок,  брошур 
та  статей,  виданих  в СРСР,  налічує  кількасот  найменувань  і нема  жадної 
можливости  перелічити  їх  у рамках  цієї  праці.  Звернемо  увагу  лише  на 
найвідоміші: 

Т. Кичко,  Іудаїзм  без  прикрас,  видання  АН  УРСР,  Київ,  1963. 

Ю.Ивапов , Осторожно:  сионизм!  Изд-во  политической  литературьі, 
Москва,  1971. 

В.Скурлатов,  Сионизм  и апартеид.  Изд-во  политической  литературьі 
Украйни,  Киев,  1975. 

В.Больиіаков , Сионизм  на  службе  антикоммунизма.  Изд-во  политической 
литературьі,  Москва,  1972. 

Ц.Солодарь,  Дикая  полинь.  Изд-во  “Советская  Россия”,  Москва,  1977. 

Ц. Солодарь,  Товар.  Изд-во  “Правда”,  Москва,  1979. 

Ц.Солодарь,  Темная  завеса.  Изд-во  “Молодая  гвардия”,  Москва,  1979. 

Т. Кичко,  Сіонізм  - ворог  молоді.  Вид-во  “Молодь”,  Київ,  1972. 

Г.Плоткин,  Поездка  в Израиль.  Изд-во  “Литературной  газети”,  Москва, 
1959. 


235 


У.ВоІскакоу,  Ь’апІісотпшпі$те,  ргоіеззіоп  без  зіопізіез.  Есііііопз  сіє 
ГА^епсе  сіє  Ргеззе  Иоуозіі,  Мозкои,  1972. 

Див.  також: 

А 5ЬогІ  Ьізі  оГ  АпІі-зетШс  апсі  Апіі-Ізгаеіі  РиЬІісаІіопз  іп  іЬе  Ш5К  іп  іЬе 
1960*8  апсі  1970*8.  Іп  “Апіі-зетіїізгп  іп  Зоуієі  Шіоп.  Нз  Кооіз  апсі 
Сопззеяиепсез”.  ТЬе  НеЬге\у  Шіуегзіїу,  Іегизаіет,  Уоі  І,  р.р.  345-352. 

77 1.КІеіпег,  ТЬе  Зоуієі  ІЛагаіпіап  Ргсзз  оп  2іопІ8ш  апсі  Ізгасі,  “ЗоуієЄ  ієауізЬ 
АГГаігз”,  Уоі.  4,  N0.  2,  Ьопсіоп,  1974. 

78 Енциклопедія  українознавства,  описова  частина,  т.  2,  стор.  476. 

79 Там  таки,  стор.  472-476. 

80Там  таки,  стор.  473. 

81  Еврейская  знциклопедия,  т.УІ,  стр.  98;  т.  XI,  стр.  527-530. 
Енциклопедія  українознавства,  словникова  частина,  т.  2,  стор.  675. 
Еврейское  население  России,  стр.  ІХ-Х. 

РОЗДІЛ  І 

(Стор.  61-91) 

82  В.Жаботинський , Передмова  до  російськомовного  видання  книги 
Р.Шпрінгера  “Государство  и нация”,  стор.  7. 

83Ргош  іЬе  Реп  оГ  ІаЬоІіпзку,  Шіе-Уоікзрегз  В.р.К.,  Саре  То\уп,  1941, 

р.  60. 

84 Про  національну  та  релігійну  кризу  єврейства  див.,  зокрема: 
М.Нордау , Еврейство  в XIX  и XX  столетиях,  Одесса,  1912. 

А.Идельсон,  Самосохранение  нации.  Сборник  “Национальньїй  вопрос”, 
Изд-во  “Восток”,  Петроград,  1917,  стр.  32-50. 

С.Дубнов,  Новейшая  история  еврейского  народа.  Т.  III,  изд-во  “Грани”, 
Берлин,  1923,  стр.  163-176. 

ММогсІаи,  ЗрсєсЬ  Іо  іЬе  Рігзі  Хіопізі  Соп^гсзз  (1897).  Іп:  ТЬе  2іопізІ  Иеа. 
А Нізіогісаі  Апаїузіз  апсі  Рсасісг.  Есіііесі  апсі  \уііЬ  ап  Іпігосіисііоп  Ьу  А.НегІгЬег£. 
А Тешріс  Воок,  АіЬспеиш,  Ис\у  Уогк,  1971. 

А. Рутин,  Евреи  нашего  времени,  Изд-во  “Сифрут”,  Москва,  1918,  стр. 
6-10,  14-20,  25-32. 

85  Про  Ахада  Гаама  див.  прим.  5. 

86  В.Жаботинский,  Отпор.  Сборник  “Поляки  и евреи”,  изд-во  “Восток”, 
С.-Петербург,  1913,  стр.  65-66. 

87 Там  таки,  стор.  65. 

88  В.Жаботинський , До  питання  про  націоналізм  (Відповідь  п.Ізгоєву) 
(“К  вопросу  о национализме  (Ответ  г.  Изгоеву)”).  “Вибрані  статті...”,  стор. 
38-39. 


236 


89 Там  таки,  стор.  39. 

90 В.Жаботинский,  Недругам  Сиона,  стр.  2. 

91  В.Жаботинский,  О железной  стене,  “Рассвет”,  № 42-43,  Берлин,  4 
октября  1923,  стр.  2. 

92  В.Жаботинский,  Ответ  М.М.Винаверу.  “Еврейская  мьісль”,  № З, 
Одесса,  25  января  1907,  стр.  7. 

Вінавер,  М.М.  (1862-1926)  - один  із  керівників  російської  партії  Народної 
свободи  (Конституційно-демократичної  або  “кадетської”),  член  І Державної 
Думи,  засновник  організації  “Союз  для  досягнення  повноправности 
єврейського  народу  в Росії”.  Був  прихильником  асиміляції  євреїв,  вважав, 
що  російська  інтелігенція,  домігшись  демократизації  держави,  доможеться 
водночас  рівноправносте  єврейського  народу.  Від  1920  року  - в еміграції, 
де  залишився  активний  у політичному  житті  російських  емігрантів. 

93  В.Жаботинський,  На  хибному  шляху  (“На  ложном  путе”).  “Вибрані 
статті...”,  стор.  103. 

94 Там  таки,  стор.  103-104. 

95 В.Жаботинський,  Стороннім  оком  (“Со  сторони”).  “Вибрані  статті...”, 
стор.  57-58. 

%Там  таки. 

97 ВЖаботинский.  Точка  над  і.  “Украинский  вестник”,  № 7, 2 июля  1906, 
стр. 399-404. 

Иоп  тиііит,  $ес1  тика,  “Украинский  вестник”,  № 9,  16  июля  1906,  стр. 
645-650. 

98  Мішка  Япончик  - під  таким  ім’ям  був  широко  відомий  ватажок 
одеських  бандитів  Міхаїл  Вінницький,  що  діяв  в Одесі  до  1920  р.  Під  ім’ям 
Бенл  Крік  він  зображений  у серії  оповідань  Ісаака  Бабеля. 

"“Украинская  жизнь”.  № 12,  Москва,  1912,  стр.  1. 

тЗаиІ  З.Ргіебтап,  Ро£готсЬік.  Тке  А5$а$$іпаІіоп  оГ  5ішоп  Реііига.  Нагі 
РиЬ1і$кіп§  Сошр.,  Ие\у  Уогк  Сіїу,  1976. 

Автор  книги  не  виявив  знання  російської  мови  і написав  російське  слово 
“погромщик”  латинськими  літерами  так,  що  за  англійськими  фонетичними 
правилами  воно  читається  “погромчик”. 

101  Див.  з цього  приводу: 

Соломон  Ґ ольдельман.  Листи  жидівського  соціял-демократа  про  Ук- 
раїну. Відень,  1921. 

Зоїотоп  І.  СоШеІтап,  .Гє\уі$Ь  Каїіопаї  Аиіопошу  іп  Шгаіпе,  1917-1920, 
СЬіса§о,  1968. 

Зоїотоп  СоШеІтап,  Іибеп  шкі  ІІкгаіпег.  ВгіеГе  еіпез  )іісіі$сЬеп  Зогіаі- 
бешокгаїеп,  У/іеп,  1921. 

АтоШ  Маг%оІіп,  Цкгаіпс  алеї  Роїісу  оГ  Епіепіе,  N0^  Уогк,  1977  (Ігатіаіеб 
Ггош  Іке  Ки$8Іап  ебіїіоп,  Вегііп,  1921). 


237 


АгпоШ  Маг^оИп,  Рюш  а Роїііісаі  Біагу.  Киззіа,  іЬс  ІІкгаіпе  апсі  Ашегіса, 
1905-1945,  N0^  Уогк,  1946. 

АгпоШ  Маг&оііп,  ТЬе  Іе\уз  іп  Еазіет  Еигоре,  Иеху  Уогк,  1926. 

И.Чериковер , Антисємитизм  и погроми  на  Украине  1917-1918.  (К  ис- 
тории  украинско-еврейских  отношений).  Берлин,  1923. 

102  Див.  прим.  35. 

Одним  з адвокатів  на  процесі  був  майбутній  палкий  прихильник 
єврейсько-української  співпраці  Арнольд  Марголін.  Див.  про  це:  А.Маг§о1іп, 
Цкгаіпе  апсі  Роїісу  оГ  іЬе  Епіепіе,  Ке\у  Уогк,  1977,  р.р.  14-16. 

103“Украинская  жизнь”,  № 5,  Москва,  1912,  стр.  125-126. 

104  Симон  Петлюра,  Статті,  листи,  документи.  Том  II,  Нью-Йорк,  1979, 
стор.  95  та  102. 

105  Див.:  С.Щеголев,  Украинское  движение  как  совремешшй  зтап  южно- 
русского  сепаратизма.  Киев,  1912. 

С.Щеголев,  Современное  украинство.  Киев,  1914. 

Енциклопедія  українознавства,  словникова  частина,  т.  8,  стор.  2974. 

106  “Украинский  вестник”,  № 6,  С.-Петербург,  25  июня  1906,  стр.  391. 
Текст  “Резолюції”  наведено  в журналі  російською  мовою,  імовірно,  в 
перекладі  з української.  Ми  подаємо  зворотній  переклад. 

107 Про  це  див.  розділ  III  цієї  книги. 

т3еев  Жаботінскі,  Автобіографія  (мовою  іврит),  стор.  88. 

тИШехтман,  Евреи  и украинцьі,  стр.  30-31. 

110Нєсііоуєг  - єврейська  студентська  організація. 

111  И.Шехтман,  Евреи  и украинцьі,  стр.  30-31 . 

1,2  ВЖаботипський,  ї4оп  шиїїилі,  зссі  шиїїа,  “Вибрані  статті...”,  стор.  40-41. 

113  Сборник  материалов  об  зкономическом  положений  евреев  в России, 
Т.Т.І,  II. 

Маигусу  Нот,  Ху&п  па  Ризі  Схепуопеі  \у  XVI  і ріешзхе]  ро1о\уіе  XVII 
Рапзі\Уо\Уе  ^усІашіісЕуо  Пайкове,  \Уагзга\уа,  1975. 

С.Дубнов,  Новейшая  история  еврейского  народа.  Т.І,  стр.  271-275. 

114  В.Жаботинский,  Евреи  и русиньї,  (за  подписью  Зимри),  “Еврейская 
мьісль”,  № 1,  Одесса,  5 октября  1906,  стр.  11. 

115  ВЖаботипський,  Иоп  шиїїшл,  зесі  шиїїа,  “Вибрані  статті...”,  стор.  41-42. 

116  Д.Пасманик,  Национальная  борьба  евреев  в Австрии,  “Еврейская 
жизнь”,  № 4,  С.-Петербург,  1906,  стр.  79.  * 

Пасманик,  Даніїл  (1869-1930)  - єврейський  публіцист  і громадський 
діяч,  родом  з України.  Відомий  своїми  працями  про  економічне  становище 
євреїв  у Росії,  з національного  питання  тощо.  Виступав  із  сіоністських 
позицій,  співпрацював  у багатьох  єврейських  та  російських  часописах, 
зокрема,  - в журналі  “Рассвет”  у той  час,  коли  цим  журналом  керував  у 
Парижі  Жаботинський,  тобто  після  1924  року. 


238 


117  Г Лбрамович,  Генезис  национальной  идеи  и сущность  национализма. 
“Еврейская  жизнь”,  №11,  С.-Петербург,  октябрь  1904,  стр.  100. 

118 В.Жаботинський,  N011  шиїїиш,  зесі  шиїїа,  “Вибрані  статті...”,  стор.  43. 

119 Там  таки,  стор.  43-44. 

120СауеапІ  КиїЬепі  (лат.)  - “пильнуйте,  русини!”  (тобто,  українці). 

121  В.Жаботинський,  N00  шиїїиш,  зесі  шиїїа,  “Вибрані  статті...”,  стор.  44. 

122 В.СоШеІтап,  1є\уізЬ  Каїіопаї  Аиіопошу  іп  ІЛсгаіпе. 

123  Дмовський,  Роман  (1864-1939)  - польський  політичний  діяч,  один  із 
засновників  Національно-демократичної  партії,  голова  польського  кола 
(польської  фракції)  в 2-ій  та  3-ій  Державних  Думах.  Крайній  антисеміт.  За 
часів  існування  незалежної  Польщі  - між  двома  світовими  війнами  - стояв 
на  крайньо  правих  позиціях,  близьких  до  фашизму.  Бувши  ворогом 
Німеччини,  виступав  за  зближення  Польщі  з СРСР. 

12АЗеев  Жаботіпскі,  Автобіографія,  стор.  60-62. 

125  ВЖаботинский,  Поляки  и єврей  (1910).  Сборник  “Фельетоньї”,  стр.  143. 

126 В.Жаботинський,  №>п  шиїїиш,  зесі  шиїїа,  “Вибрані  статті...”,  стор.  44. 

П1  ВЖаботинский,  Ношо  Ьошіпі  Іириз.  Сборник  “Фельетоньї”,  стр.  109-1 10. 

128  Віршик  із  поеми  Т.Шевченка  “Гайдамаки”  (1841).  У поемі  польські 
конфедерати  примушують  єврея  Лейбу  співати  цей  віршик.  У Шевченка  це 
місце  поеми  виглядає  так: 

Перед  паном  Хведором 
Ходить  жид  ходором, 

І задком 
І передком 

Перед  паном  Хведірком. 

129 ВЖаботинський,  На  хибному  шляху.  “Вибрані  статті...”,  стор.  107-108. 

130Там  таки,  стор.  108. 

131  М.Славинский,  Империя  народов.  “Украинский  вестник”,  № 1,  21  мая 
1906,  стр.  38. 


РОЗДІЛ  п 

(Стор.  92-136) 

П23.5сИесИітап,  КеЬеІ  алеї  Зіаіезтап,  р.  147. 

т3еев  Жаботіпскі , Автобіографія,  стор.  84. 

Товариство  для  поширення  освіти  (Общество  для  распространения 
просвещения)  - єврейська  організація,  заснована  1863  р.  в С.-Петербурзі  з 
метою  поширювати  російську  мову  та  культуру  серед  євреїв  імперії. 
Товариство  мало  дуже  сильний  і активний  відділ  в Одесі.  (Див.:  Еврейская 
знциклопедия,  том.  XIII,  стр.  59-62). 


239 


134  В.Жаботинский,  Еврейское  воспитание,  стр.  10-11. 

и5^БсИесНітап,  КеЬеІ  аші  Зіаіезшап,  р.р.146-147. 

П6Євген  Чикаленко,  Щоденник  (1907-1917).  Львів,  1931,  стор.  185-186. 

137  В.Жаботинський,  Наука  з Шевченкового  ювілею  (“Урок  юбилея 
Шевченко”).  “Вибрані  статті...”,  стор.  78-79. 

138Еврейская  знциклопедия,  том  XIV,  стр.  519-520. 

139  Характеристика  російського  лібералізму  міститься,  зокрема,  в таких 
творах: 

В.Жаботинский , О русском  либерализме  (письмо  в “Украинскую 
жизнь”).  “Украинская  жизііь”,  № 7-8,  Москва,  1912,  стр.  47-55. 

B. Жаботинский , Четьіре  статьи  о “Чириковском  инциденте”  (1909): 

Дезертири  и хозяева; 

Асемитизм; 

Медведь  из  берлоги; 

Русская  ласка- 

Сборник  “Фельетоньї”,  стр.7 1-100. 

К.Рірез,  Зішує.  ЬіЬегаІ  оп  іЬеЬеГі,  1870-1905.  СатЬгіс1§е,  1970. 

К.Рірез , Зішує.  ЬіЬегаІ  оп  іЬе  Кі§Ьі,  1905-1944.  СашЬгіб^е  апсі  Ьопсіоп, 
1980. 

C. ГіхИег,  Киззіап  ІіЬсга1і$т.  Ргогп  Сепігу  Іо  ІпІеШ^епІзіа.  СашЬгісІ^е,  1958. 

140Така  позиція  була  однаковою  мірою  характерна  для  лібералів  початку 

століття  і російських  ліберально-демократичних  дисидентів  в СРСР. 
Негативне  ставлення  багатьох  російських  демократів  до  проголошення 
незалежносте  колишніми  республіками  Радянського  Союзу  засвідчує,  що 
й нині  ця  позиція  не  зазнала  істотних  змін. 

141  ВЖаботинский,  Демократизм  и национализм,  “Одесские  новости”,  19 
августа  1912. 

142  Там  таки. 

143  Из  думских  отчетов.  Речи  М.М.Винавера  (партии  Народной  Свободи), 
С.-Петербург,  1907,  стр.  6. 

144М.М.Винавер  и русская  общественность  начала  XX  века.  Париж,  1937, 
стр.  70. 

145 ВЖаботинский,  Наброски  без  заглавия,  “Рассвет”,  7 июня  1909,  стр.  7. 

ш В.Жаботинский,  Медведь  из  берлоги.  Сборник  “Фельетоньї”,  стр.  88. 

147  Д. Пас маник,  Сионизм  или  сеймизм,  “Еврейская  жизнь”,  № 6,  С.- 
Петербург,  1906,  стр.  98. 

148  Див.  з цього  приводу,  зокрема: 

Ш Шат  Н.СНатЬегІіп , ТЬе  Киззіап  Кеуоіиііоп,  Уоі.  І,  Ис\у  Уогк,  1965, 
р.  169. 

ш ДмДонцов , Русский  либерализм  и украинское  движение,  “Украинская 
жизнь”,  № 5,  Москва,  1912. 


240 


За  описуваних  тут  часів  Д.Донцов  стояв  ще  на  національно-ліберальних 
позиціях,  але  пізніше  перейшов  на  крайньо  праві. 

150 В. Жаботинский,  О русском  либерализме,  “Украинская  жизнь”,  № 7- 

8. 1912. 

151  Дм Дощову  Русский  империализм  и украинство,  “Украинская  жизнь”, 
№2,1913. 

152  В. Жаботинский,  Демократизм  и национализм. 

153 В. Жаботинский,  О русском  либерализме,  стр.  54. 

554 Там  таки,  стор.  54-55. 

155  Див.  зокрема: 

М.Френкин , Русская  армия  и революция,  Мюнхен,  1978,  стр.  213-214, 
216-217, 230-231, 242  і др. 

І.КІеіпег , Оп  Теліп’ $ АіХііисіе  Тесані  ІЇіе  Кі^Ьі  оГ  Маїіопз  Ю БсІГ-ВеІегті- 
паііоп.  “Сгоззгоасіз”,  N0.5,  Іегизаіет,  тпіег  1980. 

156  В.. Жаботинский,  Письма  о нациокальностях  и областях.  Еврейстю  и 
его  настроения.  “Русская  мьісль”,  книга  І,  Москва,  191 1,  стр.  95-1 14. 

157 ВЖаботинський,  Струве  і українське  питання  (“Струве  и украинский 
юпрос”).  “Вибрані  статті...”,  стор.  91. 

158  В. Жаботинский,  О русском  либерализме,  “Украинская  жизнь”,  № 7- 

8. 1912,  стр.  49. 

159  В.Жаботинський,  Струве  і українське  питання.  “Вибрані  статті...”, 
стор.  9 1 . 

1б0КаІіопа1ііаІепзІааІ  (нім.)  - “держава  національностей”  - термін,  що  його 
в тогочасній  публіцистиці  вживали  на  означення  багатонаціональної 
держави,  де  визнано  автономні  права  всіх  національностей. 

161  В.Жаботинський,  Про  мови  та  інше  (О  язьїках  и прочем).  “Вибрані 
статті...”,  стор.  61-62. 

162  В. Жаботинский,  Письма  о нациокальностях  и областях.  Еврейство  и 
его  настроения.  “Русская  мьісль”,  книга  І,  191 1,  стр.  112. 

163  К.Рірез,  5ішує.  ЬіЬегаІ  оп  іЬе  р.  210. 

164 Щодо  позиції  кадетської  партії  в національному  питанні  див.: 

П.Н.Милюков , История  второй  русской  революции,  т.  І,  София,  1921, 
подраздел  “Расчленение  России  под  лозунгом  ‘самоопределения’”,  стр. 
139-165; 

К'Рірех,  Зішує.  ЬіЬегаІ  оп  Піе  Кі^Ьі,  р.  214. 

165  В. Жаботинский,  Письма  о национальностях  и областях.  Еврейство  и 
его  настроения.  “Русская  мьісль”,  книга  І,  стр.  1 12-1 13. 

566 Там  таки,  стор.  1 13. 

167 Там  таки,  стор.  1 13-1 14. 

168  “Русская  мьісль”,  книга  І,  стр.  186. 

169 Там  таки,  стор.  187. 


16  5-137 


241 


170 В.Жаботшіский,  Отпор.  Сборник  “Поляки  и єврей”,  стр.  64—65. 

т В.Жаботинський,  Про  мови  та  інше.  “Вибрані  статті...”,  стор.  64. 

172 Там  таки,  стор.  62. 

173  Там  таки,  стор.  69. 

174  Там  таки,  стор.  70. 

175  В.Жаботшіский,  Урок  юбилея  Шевченко.  “Одесские  новости”,  27 
февраля  1911;  “Фельетоин”,  С.-Петербург,  1913,  стр.  231-241  (цю  збірку 
перевидано  1971  року  в Тель-Авіві  фотографічним  способом);  “Фельетоньї”, 
Берлин,  1922,  стр.  186-194;  “Вибрані  статті  з національного  питання”, 
“Сучасність”,  1983,  стор.  71-79  (ця  книжка  відтворена  репринтом  у Києві 
1991  року  Республіканською  асоціяцією  українознавців);  “Избранное”, 
“Библиотека-Алия”,  1989,  стр.  144-153. 

176 В.Жаботинський,  Наука  з Шевченкового  ювілею.  “Вибрані  статті...”, 
стор.  71. 

177 Там  таки,  стор.  74. 

178  Там  таки. 

179  Най  док  ладніше  Жаботинський  обґрунтував  цю  думку  у великій  статті 
“Самоврядування  національної  меншости”  (“Самоуправление  националь- 
ного  меншииства”,  журнал  “Вестник  Европьі”,  С.-Петербург,  сентябрь  и 
октябрь  1913).  Цю  ж таки  думку  з різних  боків  ілюстровано  в кількох 
статтях  збірки  “Фейлетони”  та  в деяких  інших  творах. 

180  Ось  наведені  Жаботинським  частини  Шевченкового  вірша  двома 


мовами: 

По-українськи: 

По-російськи: 

Думи  мої,  думи  мої. 

Ах  вьі  думьі  мои,  думьі. 

Лихо  мені  з вами! 

Ах  беда  мне  с вами! 

Чому  стали  на  папері 

Что  стоите  на  бумаге 

Сумними  рядами? 

Грустньїми  рядами? 

181  В. Жаботинський,  Наука  з Шевченкового  ювілею.  “Вибрані  статті, 
стор.  73-74. 

182 Там  таки,  стор.  77-78. 

183  “ Киевлянин ” - щоденна  російська  газета,  що  виходила  в Києві  від  1 864 
до  1919  року.  Газета  трималася  великодержавницького  й антиукраїнського 
напрямку,  що  межував  з чорносотенством.  Від  1911  до  1919  року  газетою 
керував  Вас! лій  Шульгін  (1878-1976),  який  після  другої  світової  війни 
виступав  як  прихильник  СРСР,  вважаючи,  що  комуністична  влада  в Москві 
продовжує  російську  Імперіялі стичну  традицію. 

184  Див.  з цього  приводу: 

И.Черико&ер , Антисемитизм  и погромьі  на  Украине  1917-1918  г.г.. 

Берлин,  1923. 


242 


И.Шехтман,  Погроми  Добровольческой  армии  на  Украине  (к  истории 
антисемитизма  на  Украине  в 1919-1920  г.г.),  Берлин,  1932. 

ИМ.Троцкий , Еврейские  погроми  на  Украине  и в Белоруссии,  1918-1920. 
Сборник  “Книга  о русском  еврействе  1917-1967”,  Нью-Йорк,  1968,  стр.  56-69. 

З.БсНесНітап , ТЬе  Ро^гошз  оГ  іЬе  Цкгаіпе  шісіег  іЬе  Іікгаіпіап  Ооуєгшєпіб 
(1917-1921),  Ьопбоп,  1927. 

585  В.Жаботинський,  Наука  з Шевченкового  ювілею.  “Вибрані  статті...”, 
стор.  76-77. 

186 Там  таки,  стор.  77. 

587  3.  СоШеїтап,  Іе\уі$Ь  Иаііопаї  Аиіопогау  іп  Іікгаіпе,  р.р .47-50; 

А.Маг£ОІіп,  Цкгаіпе  аші  іЬе  Роїісу  оГЕпієпіє,  р.р.32-33. 

188 В.Жаботинський,  Наука  з Шевченкового  ювілею.  “Вибрані  статті...”, 
стор.  78-79. 

189 Під  цим  псевдонімом  звичайно  виступав  відомий  український  соціолог 
і правник  Богдан  Кістяківський. 

190  Украинец , К вопросу  о самостоятельности  украинской  культури 
(Письмо  в редакцию),  “Русская  мисль”,  май  1911,  стр.  131-146. 

П.Струве , Общерусская  культура  и украинский  партикуляризм.  Ответ 
Украинцу.  “Русская  мисль”,  январь  1912,  стр.  65-86. 

191  Дуже  характерний  з цього  приводує  розділ  “Расчленение  России  под 
лозунгом  ‘самоопределения’”  з книги  визнаного  вождя  російських  лібералів 
П.Н.Мілюкова  “История  второй  русской  революции”. 

192 П.Струве,  Общерусская  культура  и украинский  партикуляризм,  стр.  86. 

193  В. Жаботинский,  Струве  и украинский  вопрос.  “Одесские  новости”,  2 
марта  1912. 

194 ВЖаботинський,  На  хибному  шляху.  “Вибрані  статті...”,  стор.  110. 

РОЗДІЛ  ш 
(Стор.  137-169) 

195  З.Зскескітап,  ТЬе  ІаЬоІіпзку-ЗІауіпзку  А^геешепі.  ‘ЗєауібЬ  Зосіаі  Зіисї- 
іе§”,  Уоі.  XVII,  N0. 4,  Уогк,  1955,  р.р.  290-291. 

196  И.Чериковеру  Антисємитизм  и погроми  на  Украине  1917-1918,  стр. 
103, 143-153,  284-302. 

И.Бикерман,  Россия  и русское  єврейство,  стр.  63-64. 

ХГІ ДШуб,  Евреи  в русской  революции.  Сборник  “Политические  деятели 
России”,  стр.  358. 

198  И.Шехтман , Еврейская  общественность  на  Украине  (1917-1919). 
Сборник  “Книга  о русском  еврействе”,  стр.  24. 

199 Там  таки,  стор.  25. 


іб* 


243 


200 8.СоШеІтап,  Іе\уі$Ь  Каїіопаї  Аиіопошу  іп  ІІкгаіпе,  р.р.  57-58. 

201  ИШехтман , Евреи  и украинци,  стр.  26-27. 

202  Про  розкладницьку  діяльність  більшовиків  в армії  і взагалі  в державі 
величезний  матеріял  подано  в книгах  Міхаїла  Френкіна: 

М.Френкин , Русская  армия  и революция,  1917-1918.  Изд-во  “Логос”, 
Мюнхен,  1978. 

М.Френкин , Захват  власгги  большевиками  в России  и роль  тилових 
гарнизонов  армии.  Подготовка  и проведение  Октябрьского  мятежа.  1917— 
1918.  Изд-во  “Став”,  Иерусалим,  1982. 

У цих  книгах  подано  також  великий  і ґрунтовний  матеріял  про  ук- 
раїнський та  єврейський  національні  рухи  під  час  революції  та  грома- 
дянської війни. 

203 М.Френкин , Русская  армия  и революция.  Глава  IV. 

М.Френкин,  Захват  власти  большевиками  в России  и роль  тилових 
гарнизонов  армии.  Главьі  III  и X. 

ЦШуб,  Парвус,  Ленин  и Вильгельм  II  (Германо-большевистский  заговор 
1917  г.).  Сборник  “Политические  деятели  России”,  стр.  180-243. 

2МИ.Чериковер,  Аіггисемитизм  и погроми  на  Украине,  сгр.  146-147,286-291. 

205  И .Бикерман,  Россия  и русское  єврейство,  стр.  66. 

Цікаво,  що  І.Бікерман  на  пояснення,  чому  погроми  Добровольчої  армії 
були  жорстокіші  й масовіші  від  погромів  українських  військових  формацій, 
каже,  що  Добровольча  армія  мала  більше  сил  і охоплювала  більшу 
територію  (стор.  66  статті  Бікермана).  Чи  слід  із  цього  зробити  висновок, 
що  якби  Добровольча  армія  мала  ще  більше  сил  и захопила  би  всю 
територію  імперії,  вона  знищила  би  всіх  євреїв? 

206  И.Троцкий,  Еврейские  погромьі  на  Украине  и в Белоруссии  (1918- 
1920).  Сборник  “Книга  о русском  еврействе”,  стр.  67-68. 

И. Бикерман,  Россия  и русское  єврейство,  стр.  63-64. 

207  Видана  в СРСР  пропагандистська  література  проти  “петлюрівців” 
(включно  з такою,  якій  надано  наукоподібну  форму)  налічує  багато  сот 
найменувань.  Звернемо  увагу  на  дві  характерні  статті: 

Тарас  Мигаль,  Ювілеї  ганьби.  “Літературна  Україна”,  21  серпня  1979  р. 
У статті  наведено  характеристику  Петлюри,  яка  майже  дослідно  повторює 
твердження  проф.  С.Фрідмана.  Т.Мигаль  у схвальному  тоні  посилається  на 
книгу  проф.  Фрідмана  і наводить  цитату  з неї. 

Л.Беренмтейн,  Критика  сіоністських  фальсифікацій  історії  Великої 
Жовтневої  соціалістичної  революції.  “Український  історичний  журнал”, 
січень  1978,  № 2,  стор.  128-134. 

208  Див.  вище  згадані  твори  цих  авторів.  У книзі  А.Марголіна  “Цкгаіпе  алеї 
Роїісу  оГ  Йіе  Епіепіе”  дані  щодо  розстрілу  погромників  українськими  силами 
наведено  на  стор.  201. 


244 


Марґолін,  Арнольд  (1877-1956)  - визначний  єврейсько-український  діяч, 
родом  із  Києва.  Як  адвокат  захищав  Бейліса  на  його  процесі.  Був  одним  із 
керівників  організації  територіялістів  Росії  (територіялісти,  на  відміну  від 
сіоністів,  вважали,  що  місцем  майбутньої  єврейської  держави  не  обов’язково 
має  бути  Палестина).  Під  час  існування  Української  Народної  Республіки 
був  заступником  міністра  закордонних  справ,  а потім  - послом  у Лондоні. 
Від  1922  р.  жив  у США.  Автор  кількох  книг  з української  проблеми  та 
українсько-єврейських  взаємин. 

Ґольдельман,  Соломон  (1885-1974)  - єврейсько-український  діяч, 
соціолог  і економіст.  Під  час  існування  УНР  був  членом  Центральної  та 
Малої  Рад,  міністром  праці,  заступником  міністра  торгівлі  й промисловосте 
тощо.  На  еміграції  провадив  наукову  та  публіцистичну  працю.  Автор 
кількох  книг.  Як  і Марґолін,  до  смерте  залишився  прихильником  єврейсько- 
українського  порозуміння  і співпраці. 

209 ИШехтмаНу  Еврейская  общественность  на  Украине.  Сборник  “Книга 
о русском  еврействе”,  стр.  31-32. 

И.Чериковер,  Антисемитизм  и погроми  на  Украине,  стр.  84-92, 211-21 

З.ЗскесУіітап,  ТЬе  ІаЬоІіпзку-ЗІауіпзку  А§геетепІ,  р.  294. 

З.СоШеІтап,  .ГедуізЬ  Каїіопаї  Аиіопоту  іп  ІДкгаіпе,  р.р.  51-5€.  ' 

2,0  Вищезгадана  стаття  Шехтмана,  стор.  290. 

У літературі  зустрічаються  два  відмінні  написання:  Славинський  та 
Славінський.  Ми  вживаємо  перше  написання,  оскільки  саме  воно  вжито  у 
власноручно  підписаному  Славинським  звіті  про  переговори  з 
Жаботинським  під  назвою  “Зносини  з сіоністами”  з 1 6 вересня  1921  р.  (Архів 
Жаботинського  в Тель-Авіві). 

2и3еев  Жаботінскі , Автобіографія,  стор.  73. 

У Жаботинського  тут  помилка:  Славинський  став  міністром  в уряді  УНР 
1918  року,  тобто  не  через  15,  а через  1 1 років  після  виборів  до  II  Державної 
Думи.  (Енциклопедія  українознавства,  словникова  частина,  т.  8,  стор.  3877- 
3878). 

212  5{.епо§гарЬізсЬез  Ргоіокоіі  бег  УегЬапсИіт§еп  без  ХП  2іотзіеп-Коп§ге85ез 
іп  КагІзЬасІ  уот  І Ьіз  14  ЗерІешЬег  1921.  ЛісІізЬег  Уег1а§,  Вегііп,  1922, 5. 36. 

213  Там  таки,  стор.  37.  Привітання  було  написане  по-французьки,  у 
вищеназваному  “Протоколі”  його  наведено  по-німецьки,  ми  подаємо  пе- 
реклад з німецької. 

2,4  Доклад  М.Славинського  “Зносини  з сіоністами”,  16  вересня  1921. 
Архів  Інституту  Жаботинського  в Тель-Авіві. 

215  Там  таки. 

2їбУ.Іеут,  ІаЬоІіпзку  апб  Реііига  А^геешепі.  “ТЬе  ІешзЬ  Зіапбапі”,  Ьоп- 
боп,  Аи^изі  16,  1940. 

217 1.ЗсЬесЬітап,  ТЬе  ІаЬоІіпзку-ЗІаУІпзку  А§геетепІ,  р.  289. 


245 


218  У цій  книзі  прокоментовано  твори  Жаботинського,  в яких  він  більш- 
менш  докладно  торкається  угоди  зі  Славинським.  Відомо  також  близько  20 
листів  Жаботинського,  написаних  1921-1922  р.,  де  також  ідеться  про  цю 
угоду.  Ці  листи  зберігаються  в Інституті  Жаботинського  в Тель-Авіві.  Див.: 
“Ігерот  Зеев  Жаботінскі.  Решіма  у-мафтеах”  (2єєу  ІаЬоІігаку’з  Ьеііегз.  8шп- 
гаагіех  аші  Іпсіех”.  Уоі.  І,  Теї  Ауіу,  1972),  де  перелічено  1 1 листів  на  цю  тему, 
відомих  на  час  видання  цього  списку  (листи  427, 432, 433, 434, 436, 437, 438, 
440, 441 , 445, 457).  Пізніше  було  виявлено  ще  кілька  листів  Жаботинського 
стосовно  угоди  зі  Славинським.  Питання  щодо  цієї  угоди  побічно 
заторкнене  також  у деяких  пізніших  творах  та  листах  Жаботинського. 

219  Лист  Жаботинського  з Нью-Йорку  до  І.Трівуса  з 9 лютого  1922  року. 
Архів  Інституту  Жаботинського  в Тель-Авіві.  У виданому  цим  Інститутом 
довіднику  “Ігерот  Зеев  Жаботінскі”  (“Листи  Зеева  Жаботинського”,  Тель- 
Авів,  том  1 , 1972)  цей  лист  подано  під  номером  441,  стор.  112. 

220  Звернення  “До  населення  України”  з 12  березня  1921  р.  за  підписом 
С.Петлюри.  Архів  Бібліотеки  ім.  С.Петлюри  в Парижі.  Той  таки  текст 
російською  мовою  подано  в книзі: 

А. М арго  лин,  Украйна  и политика  Антанти.  Берлин,  1922,  стр.  291-292. 

У зворотньому  перекладі  з російської  мови  на  українську  (з  книги 
Марголіна)  той  таки  текст  подано: 

Симон  Петлюра.  Статті,  листи,  документи.  Т.  1,  Нью-Йорк,  1956,  стор. 
287-288. 

221  А.Маг&оІіп,  Цкгаіпе  алеї  Роїісу  оГ  іЬе  Епіепіе,  р.р.  201,  224-225  апсі  оіЬег, 

С.Ґольдельман , Листи  жидівського  соціял-демократа  про  Україну.  Вид- 
во  ‘Тамойн”,  Відень,  1921,  стор.  8, 54-55  та  ін. 

З.СоШеІтап , ієлуізЬ  Каїіопаї  Аиіогюту  іп  ІІкгаіпе,  р.1 16  алеї  оіЬег. 

ТЬе  Ро£гот$  іп  іЬе  ІІкгаіпе  ипсіег  іЬе  Цкгаіпіап  Ооуеттепіз  (1917-1920). 
Соттіиее  оГ  іЬе  ІехуізЬ  Беїе^аііопз,  1927,  р.р.96-97,  98-102. 

222  Симон  Петлюра.  Статті,  листи,  документи.  Т.  1,  стор.  453. 

223 ТЬе  Ро§гот$  іп  іЬе  ІІкгаіпе  ипсіег  іЬе  ІІкгаіпіап  СоуеттепІ$,  р.р.  98-102. 

Г2А  ^.3скеск^тапу  ТЬе  ІаЬоІіпзку-ЗІауіпзку  А^геетепі,  р.  291. 

225 Паттерсон,  Джон  Г енрі  ( 1 867-1947)  - англійський  офіцер,  особистий 
друг  Жаботинського.  Командував  єврейськими  підрозділами  британської 
армії,  все  життя  зберігав  найглибшу  прихильність  до  сіоністського  руху. 
Автор  кількох  книг  про  події  в Палестині  та  про  єврейські  частини  брі- 
танської  армії.  У книзі  “Слово  о полку”  Жаботинський  назвав  його  “однією 
з найчудовіших  християнських  постатей,  які  будь-коли  траплялися  на 
шляху  нашому  протягом  усіх  сторіч  розсіяння”  (“Слово  о полку”,  стор.  24). 

726  П.і^ууіп,  ІаЬоІіпзку  апсі  Реііига  А^геетепі. 

Ніковський,  Андрій  (1885-1942)  - визначний  український  громадський  і 
політичний  діяч,  літературознавець  і журналіст.  Був  відомий  як  прихильник 


246 


єврейства.  Від  1920  р.  був  міністром  закордонних  справ  в уряді  УНР  в 
еміграції.  1924  р.  повернувся  до  СРСР,  де  за  кілька  років  був  заарештований 
і помер  в ув’язненні. 

227  Там  таки.  \ 

228  Доклад  Славинського  “Зносини  з сіоністами”. 

229  Там  таки. 

230  ].8скескітап,  ТЬе  ІаЬоІіпзку-ЗІауішку  А§геетепІ,  р.  290. 

я'МЬетп,  ІаЬоІіпзку  апсі  Рсііига  А§геетеШ. 

232  “ІисІізсЬе  Кипс&сЬаи”,  23  ВссетЬег  1921. 

тТьомкін,  Владімір  (Зеев,  1861-1927)  - визначний  сіоністський  діяч 
родом  з України,  один  із  лідерів  сіоністського  руху  в Російській  імперії. 
Живучи  від  1920  р.  в Парижі,  був  членом  редколегії  журналу  “Рассвет”  і 
першим  президентом  Світового  Союзу  Сіоністів-Ревізіоністів. 

234 В. Жаботикский,  Слово  о полку,  стр.  27. 

235  Там  таки,  стор.  20. 

236 ІЗсНесНітап , ТЬе  ІаЬоІіпзку-ЗІауіпзку  А§геетепІ,  р.  289. 

237  Див.  листи  Жаботинського  до  Екзекутиви  Всесвітньої  Сіоністської 
організації  з 19  жовтня  1921, 20  листопада  1921, 3 грудня  1921. 

Дуже  цікавий  також  лист  з 9 лютого  1922,  де  Жаботинський  прямо 
зазначає,  що  він  дбає  про  організацію  єврейської  самооборони  і,  отже, 
єврейська  жандармерія  є,  з його  погляду,  ні  чим  іншим,  як  формою 
організації  такої  самооборони. 

238  Нордау,  Макс  (1849-1923)  - визначний  сіоністський  лідер  родом  з 
Угорщини,  один  із  керівників  та  ідеологів  політичного  сіонізму,  автор 
багатьох  публіцистичних  і літературних  творів.  Протягом  останніх 
років  життя  був  в опозиції  до  керівництва  Всесвітньої  Сіоністської 
Організації. 

239  В. Жабо  тине  кий.  Слово  о полку,  стр.  9. 

240  У німецькому  оригіналі  це  звучить  особливо  колоритно: 

“Тгоіг  іЬгег  роІіІізсЬеп  Аи$гі!$ит§  Ьаі  сііе  тоіїете  гіопізіізсЬе  Ве\уе§ші§ 
т чуепі§  ‘>Уе11’,  ги  \усш§  ОеШІ  уоп  \Уе1і  шкі  >Уе11-§е$сЬісЬіе  аиГ  ІЬгеп 
тіїЬекоттеп”.  ( М.ВиЬег , Біе  (ігап^епіїе  Зіипіїе.  Іп:  М.ВиЬег,  Ізгаеі  шкі 
Раїезііпа,  8.156.) 

241  “ІШіізсЬе  КипіїсЬаи”,  Вегііп,  23  ОесетЬег  1921.  Газета  була  від  1902  до 
1938  р.  органом  Сіопістької  Організації  Німеччини. 

242  Цікаво,  що  більшовики  правильніше  від  багатьох  єврейских  кіл 
зрозуміли  сенс  угоди  Жаботинський-Славинський.  У першому  виданні 
Большая  Советская  Знциклопедия  (т.  XXIV,  Москва,  1932,  стр.  600) 
зазначено,  що  Жаботинський  домовився  з урядом  Петлюри  про  організацію 
єврейської  самооборони. 

243  Іцхак  Рабинович , Гескем  Жаботінскі-Славінскі  біфней  мішпат  га- 


247 


большевікім  (Угода  Жаботинський-Славинський  перед  судом  більшовиків). 
“Га-олам”,  Лондон,  5 серпня  1943. 

244  В.Жаботинский,  Слово  о полку,  стр.  56-57. 

^“Рассвет”,  № 4 (41),  Берлин,  28  января  1923,  стр.  15.  (Ингервью  с Жа- 
ботинским). 

ІЗскесИїтап,  ТЬе  ІаЬоІішку-ЗІаУІмку  А§гсстепІ,  р.р.  298-299. 

^./.ЗсНескітап,  ТЬе  І аЬоІіп$ку -31  ауіп$ку  А^геешепі,  р.р.  294-295. 

247  В.Веп-Сигіоп,  СЬаІїшсЬег  Хіопібпшз  осіег  Кєуізіопізпшз.  Негаиз^е^еЬеп 
уоп  НесЬаІиг,  Вегііп,  Магг  1934,  8.  79.  (“Халуциянський”  - від  івритського 
слова  “халуц”  (іврит)  - піонер). 

Бен-Ґуріон,  Давид  (1886-1973)  - видатний  єврейський  політичний  діяч, 
перший  прем’єр-міністр  Ізраїлю.  Протягом  багатьох  років  був  лідером 
палестинського  робітничого  руху,  хоча  за  своїми  політичними  поглядами 
перебував  правіше  від  більшости  провідних  сіоністів-соціялістів.  Був 
послідовним  супротивником  Жаботинського  та  ревізіоністського  руху  в 
сіонізмі,  хоча  на  практиці  часто  запозичував  ідеї  та  методи  ревізіоністів. 
Відіграв  видатну  ролю  в створенні  єврейської  держави. 

ш Интервью  с Исразлем  Зльдадом.  Журнал  “22”,  Тель-Авив,  декабрь 
1980  стр.  121. 

249  Лист  Жаботинського  з Нью-Йорку  до  Й.Маховера  з 9 березня  1922. 
Архів  Інституту  Жаботинського  в Тель-Авіві.  У довіднику  “Ігерот  Зеев 
Жаботінскі”  цей  лист  подано  під  номером  457,  стор.  117. 

250  Лист  Жаботинського  з Нью-Йорку  в Тель-Авів  до  Й.Маховера  з 18 
грудня  1921.  Архів  Інституту  Жаботинського  в Тель-Авів.  У довіднику 
“Ігерот  Зеев  Жабт  інскі”  цей  лист  подано  під  номером  436,  стор.  1 10. 

“'Там  таки. 

252  Численні  факти  обох  родів  наведено,  зокрема,  в книзі  І.Черіковера 
“Антисемитизм  и погромьі  на  Украине”,  а також  у вищезгаданих  працях 
АМарголіна  та  С.Ґольдельмана. 

253 И.Чериковер , Антисемитизм  и погромьі  на  Украине,  стр.  74-78. 

“Мьісль”,  28  февраля  1918; 

“Еврейское  слово”,  11(24)  февраля  1918; 

“Рассвет”,  № 5, 1 1(24)  февраля  1918. 

254  М.Рафес,  Ойфн  швел  фун  дер  контрреволюці  (На  порозі  контр- 
революції), Київ,  1918,  стор.  93. 

255  АМарголин,  Украйна  и политика  Антанти,  стр.  391-392. 

256  Докладний  опис  погрому  в Проскурові  і низку  пов’язаних  із  ним 
документів  подано  в книзі: 

ТЬе  Ро£гопі5  іп  іЬе  Іікгаіпе  шкіег  іЬе  Пкгаіпіап  Соуеттспіз,  р.р.  58-61, 
176-191. 

Див.  також: 


248 


Ргозкигоу,  Епсусіораедіа  Іисіаіса,  Уоі.  13,  р.р.  1194-1195,  Іеги$а1ет,  1971. 

257 ВЖаботинский,  К истории  проскуровского  погрома  (з  підписом  Юст), 
“Рассвет”,  29  мая  1927,  стр.  1 1-12. 

258  В.Жаботинский,  Петлюра  и погроми.  (Письмо  в редакцию). 
“Последние  новости”,  Париж,  11  октября  1927. 

259  Енциклопедія  українознавства,  словникова  частина,  т.  З,  стор.  828- 
830. 

260  Лист  Жаботинського  з Нью-Йорку  до  І.Трівуса  з 9 лютого  1922.  Архів 
Інституту  Жаботинського  в Тель-Авіві.  У довіднику  “Ігерот  Зеев 
Жаботінскі”  під  номером  112. 

261  Лист  Жаботинського  з Нью-Йорку  до  Й.Маховера  з 12  лютого  1922. 
Архів  Інституту  Жаботинського  в Тель-Авіві.  У довіднику  “Ігерот  Зеев 
Жаботінскі”  під  номером  113. 

™2А5скесИітап,  ТЬе  ІаЬоІіп$ку-51ауіп$ку  А§геетспІ,  р.  305. 

263  В.Жаботинский,  Вопрос  о Петлюре.  “Рассвет”,  Париж,  8 марта  1925, 
стр.  5-6. 

У тексті  Жаботинський  каже,  що  єврейська  жандармерія  створюється 
єврейським  коштом,  але  не  уточнює,  що  від  початку  воєнних  дій  вона 
переходить  на  утримання  уряду  УНР. 

264  Там  таки,  стор.  5. 

265  Интервью  з Исразлем  Зльдадом.  Журнал  “22”,  № 16,  Тель-Авив, 
декабрь  1980,  стр.  1 15-1 16. 

^П.Ьеуіп,  ІаЬоІіпБку  аші  іЬе  Реііига  А^геешепі. 

РОЗДІЛ  IV 

(Стор.  170-206) 

267  Ш вар цбард,  Шалом  (Самуїл,  1886-1938)  - народився  в Росії,  виріс  в 
Україні.  1908  р.  у Відні  засуджений  за  пограбування  крамниці  до  4 місяців 
каторжних  робіт.  1909  р.  за  повторну  крадіжку  адміністративно  висланий  з 
Австро-Угорщини.  Під  час  першої  світової  війни  вступив  добровольцем  до 
французького  іноземного  легіону,  був  поранений  у бою.  Восени  1917  р. 
виїхав  пароплавом  до  Росії,  на  пароплаві  провадив  більшовицьку 
пропаганду.  У Росії  вступив  до  більшовицької  армії,  в якій  перебував  до 
1920  р.  Від  1920  р.  жив  у Парижі,  провадячи  анархістську  діяльність.  Після 
вбивства  Петлюри  був  виправданий  Паризьким  трибуналом.  Помер  у 
Південній  Африці. 

268  Симон  Петлюра  (Короткий  життєпис).  У збірці  “Симон  Петлюра. 
Статті,  листи,  документи”,  т.  1,  стор.  459-462. 

Ю .Кульчицький,  Симон  Петлюра  і погроми.  У збірці  “Симон  Петлюра. 


17  5-137 


249 


Збірка  студійно-наукової  конференції  в Парижі”,  Мюнхен-Париж,  1980, 
стор.  137-139. 

Іеап  <1е  Токагу  Токаггемхкі,  Зітоп  Реііига.  Рагіз,  1926. 

Щодо  тиску  більшовиків  на  уряд  Польщі  в зв’язку  з Петлюрою  див. 
зокрема,  ноту  голови  Ради  Народних  Комісарів  і народного  комісара  закор- 
донних справ  України  X.  Раковського  міністрові  закордонних  справ  Польщі 
з 28  вересня  1921  р.  Журнал  “Вісті”,  число  106,  червень  1962,  стор.  53. 

269 И .Бен-Ари,  Зезв  Жаботинский.  Краткий  биографический  очерк.  Тель- 
Авив,  1974,  стр.  29-30,  33-35. 

^.8с^^ес^^^тап,  ТЬе  ІаЬоІіп$ку-51ауіп$ку  Айгсегпепі,  р.р.  295-301. 

У.Вепагі,  2сєу  Уіасіішіг  ІаЬоІіпзку.  А Віо£гар1ііса1  ЗкеїсЬ.  Тєі-Ауіу,  1977, 
р.р.  20-21,  22-23. 

Сам  Жаботинський  заперечував,  що  його  вихід  із  Всесвітньої 
Сіоністської  Організації  пов’язано  з угодою  зі  Славинським.  Одначе  всі  його 
біографи  одностайно  погоджуються,  що  такий  зв’язок  існував. 

270 И .Бен-Ари,  Зезв  Жаботинский,  стр.  36. 

271  “Рассвет”,  № 28, 1 1 июля  1926,  стр.  9. 

272Там  таки. 

273 И.Шехтмап,  Наш  иск.  “Рассвет”,  № 37,  12  сентября  1926,  стр.  4. 

274  Див.  з цього  приводу: 

Документ  судової  помилки.  Процес  Шварцбарда.  Націоналістичне  вид- 
во  в Европі,  Париж,  1958. 

А.Яковлів , Паризька  трагедія.  Збірник  пам’яти  С.Петлюри.  Прага,  1930. 

ІО.Кульчицький,  Симоіі  Петлюра  і погроми.  У збірці  “Симон  Петлюра. 
Збірка  студійно-наукової  конференції  в Парижі”,  стор.  137-159. 

275 И.Шехтмап,  Наш  иск,  стр.  5. 

276 “Рассвет”,  23  октября  1927,  стр.  1. 

277 М Ковальський,  Творці  антисемітизму.  “Тризуб”,  24  жовтня  1926,  стор. 
4-8.  Автор  статті  доводить,  що  ті  єврейські  кола,  які  зображають 
Шварцбарда  як  національного  героя  і ототожнюють  убивство  Петлюри  з 
єврейською  національною  справою,  є найбільшими  творцями  антисемітизму. 

278  Порівняння  Петлюри  з Айхманом  міститься  в книзі  С.Фрідмана  на 
стор.  374. 

279 “Рассвет”,  № 43,  30  октября  1927,  стр.  2. 

““Там  таки,  стор.  1 . 

281  “Рассвет”,  23  октября  1927,  стр.  1. 

282 “Рассвет”,  30  октября  1927,  стр.  2. 

283  Там  таки. 

284  В єврейських  джерелах  Шварцбарда,  як  правило,  вшановують  як 
національного  героя.  Наприклад,  у книзі  Мах  Каізіп,  Сгеаі  Іе\у$  І Науе 
Кікшп  (РІтіїозорЬісаІ  ЬіЬгагу,  Ис\у  Уогк,  1952)  він  фігурує,  як  і Жабо- 


250 


тинський,  серед  великих  діячів  єврейської  історії.  Напевно,  Жаботинський 
був  би  обурений,  побачивши  ім’я  Шварцбарда  поруч  зі  своїм  серед  імен 
великих  євреїв.  Див.  також: 

Іп  Метогу  о!  ЗЬоІет  ЗсІшагІгЬагсі.  Іззиесі  Ьу  “ЗЬоІет  ЗсЬ^агІгЬапі  тето- 
гіаі  соттіиее”,  ІоЬаппезЬиг§,  1938. 

Тоггєб,  Непгу,  Ье  ргосез  без  ро^готез.  Рагіз,  Ьез  ЕсШіопз  сіє  Ргапсе,  1928. 

ЬесасИе,  Ветагб,  (^иапсі  Ізгаеі  теигі.  Рагіз,  “Рго§гез  сіущие”,  1927. 

^“Тризуб”,  число  49,  17  жовтня  1926,  стор.  2-3. 

286  Там  таки,  стор.  3. 

^“Тризуб”,  число  41,  22  серпня  1926,  стор.  24-27. 

288  “Тризуб”,  число  49,  стор.  6. 

289 Юст,  Французские  антисемитьі  и дело  Шварцбарда,  “Рассвет”,  5 июня 
1927,  стр.  9-10. 

290  В.Жаботінскі,  Ді  “Крім”  колонізаціє,  “Дер  морген  журнал”  (“Іе\уіз1і 
Могпіп§  Іоитаї”),  Ие\у  Уогк,  Іипе,  4,  1926. 

291  Формальне  об’єднання  більшовицької  імперії  і створення  СРСР 
сталося  1922  року,  але  фактично  більшовицька  влада  від  жовтня  1917  року 
централізовано  керувала  всіма  теренами,  які  в кожний  момент  перебували 
під  владою  більшовицьких  сил  в етнічній  Росії  та  на  неросійських 
територіях. 

292  Про  переслідування  сіоністського  руху,  що  почалося  негайно  після 
перемоги  більшовиків  у Росії,  див.: 

ИШехтман,  Советская  Россия,  сионизм  и Израиль.  Сборник  “Книга  о 
русском  еврействе.  1917-1967”,  стр.  315-343. 

Юлий  Марголин,  Как  бьіло  ликвидировано  сионистское  движение  в 
Советской  России.  Издание  “МАОЗ”,  Иерусалим,  1968. 

Ш.Абрамский,  Биробиджанский  проект,  1927-1959.  Сборник  “Евреи  в 
Советской  России  (1917-1967)”,  стр.  107-125. 

І.Маор,  Гатнуа  гаціоніт  берусія  (“Сіоністський  рух  у Росії”),  стор. 
490-537. 

^.8скесНітап,  2іопігт  алеї  2іопізіз  іп  Зоуієі  Киззіа.  Сгеаіпезз  апб  Огата. 
2іопі8і  Ог§апІ2аІіоп  оГ  Атегіса,  Уогк,  1966. 

С.Г епштейн,  Русские  сионистьі  в борьбе  за  Палестину.  Сборник  “Книга 
о русском  еврействе.  1917-1967”,  стр.  386-398. 

О.Г ольдельман , К вопросу  об  ассимиляциии  и денационализации  евреев 
в Советском  Союзе.  Сборник  “XII  Конференции  Института  по  изучению 
СССР”,  Мюнхен,  1960,  стр.  125-151. 

293 Ш Абрамский,  Биробиджанский  проект,  1927-1959. 

С.Шварц,  Биробиджан.  Сборник  “Книга  о русском  еврействе”,  издание 
Союза  русских  евреев,  Нью-Йорк,  1968,  стр.  160-203. 

О.Мицюк , Аграризація  жидівства  України,  Прага,  1933. 


17* 


251 


29ЛІ.Маор , Гатнуа  гаціоніт  берусія,  стор.  535. 

“Рассвет”,  № 42, 18  октября  1925,  стр.  10. 

295  До  1929  р.  закордонні  єврейскі  організації  надали  16,7  мільйона 
карбованців  золотом  для  землевлаштування  євреїв  в СРСР.  Це,  за 
радянськими  даними,  становило  75  % усіх  коштів,  що  їх  на  той  час 
витрачено  з цією  метою.  (Д.Батуринский , Земельное  устройство  еврейской 
беднотьі.  Издание  ОЗЕТ.  Москва,  1929,  стр.  17.) 

296  Див.,  зокрема: 

И.Кантор , Еврейское  землеустроение  на  Украине.  Издание  ОЗЕТ, 
Москва,  1929. 

М.Калинип , П.Смидович,  О земельном  устройстве  трудящихся  евреев  в 
СССР.  КОМЗЕТ,  Москва,  1927. 

П.Коршуіюв , Переселение  евреев  в Крьім.(Могут  ли  єврей  работать  на 
земле?).  ОЗЕТ,  издание  2-е,  Москва,  1930. 

І.Сударскій , Біробіджан  (мовою  ідиш),  Харків,  1933. 

Див.  також: 

Ки$$іап  РиЬІісаІіопз  оп  Іеду8  апсі  Іш1аІ8т  іп  іЬе  Зоуієі  Ипіоп,  1917-1967.  А 
ВіЬ1іо£гарЬу.  Зосіеіу  Гог  Ке8еагсЬ  оп  Іе\УІ8Ь  СоттипіІіе8,  ТЬе  НІ8Іогіса1  8осі- 
еіу  оГ  І8гае1.  Іеги8а1ет,  1970,  р.р.  183-201. 

297  В. Жаботинський , “Кримська”  колонізація  (“Ді  ‘Крім’  колонізаціє”). 
“Вибрані  статті...”,  стор.  1 16-1 17. 

Схожі  думки  висловив  відомий  сіоністський  діяч  І.Трівус  у статті 
“Еврейская  колонизация  в СССР”  (назву  в оригіналі  взято  в лапки). 
“Рассвет”,  № 42, 18  октября  1925,  стр.  3-5. 

298  “Тризуб”,  число  3,  16  січня  1927,  стор.  7-12. 

299А.Марґолін , Держава  Калініна  чи  республіка  Брагіна.  “Тризуб”,  число 
14,  3 квітня  1927,  стор.  11-15  з посиланням  на  “ТЬе  Ие\у  Раїезііпе”,  Иесеш- 
Ьег,  17,  1926,  р.р.  438—440. 

300  В Жаботинський,  “Кримська”  колонізація.  “Вибрані  етапі...”,  сгор.1 12-1 13. 

301 3 різних  нагод  думку  щодо  “антисемітизму  людей”  та  “антисемітизму 
обставин”  подано  в багатьох  творах  Жаботинського.  Докладніше  це 
обґрунтовано  в таких  його  творах: 

ТЬе  АпІІ8етіІІ2Ш  оГ“Мсп”  алеї  “ТЬіп§8”.  ‘ЧЧаІіоп  алеї  Зосіеіу”  (Зеїесіесі  Аг- 
Ііс1е8).  Тєі-Ауіу,  1961,  р.р.  50-55. 

ТЬе  Іе\УІ8Ь  \Уаг  Ргопі.  С.АНеп  & ІЬшіп,  Ьопсіоп,  1940,  р.р.  55-60  апсі  оіЬег. 

302  В Жаботинський,  “Кримська”  колонізація.  “Вибрані  статті...”,  стор.  113. 

303 ‘Тризуб”,  число  3, 16  січня  1927,  стор.  7. 

304Итоги  Всесоюзной  переписи  населення  1970  г.,  т.  IV,  Национальньїй 
состав  населення  СССР.  Изд-во  “Статистика”,  Москва,  1973,  стр.  76. 

С.Шварц , Биробиджан.  Сборник  “Книга  о русском  еврействе”,  издание 
Союза  русских  евреев,  Нью-Йорк,  1968,  стр.  160-203. 


252 


305  Р.Конквест  звертає  увагу,  зокрема,  на  шалену  пропагандистську 
кампанію  довкола  авіяційних  перелетів  через  Північний  полюс  до  СІЛА, 
покликану  відвернути  увагу  світової  громадської  думки  від  кривавої  хвилі 
масового  терору  в СРСР  1936-1938  років.  (КоЬей  Сопціюзі,  ТЬе  Сгеаі  Теггог. 
МасшіНап,  Ьопбоп,  р.р.  105-106,  262-263). 

306  Див.  збірку  “Евреи  в СССР”,  серия  “Материальї  и исследования”, 
випуск  IV,  издание  Об’единенной  статистической  комиссии  при  правлений 
Всероссийского  общества  ремесленного  и земледельческого  труда  среди 
евреев.  Москва,  1929,  стр.  5. 

307  3 листа  С.Ґольдельмана  до  інж.  Лева  Биковського  (Денвер,  СІЛА)  з 
24  грудня  1964  р.  (З  особистого  архіву  Л. Биковського.) 

Далі  там  таки  Ґольдельман  пояснює,  що  він  не  виступив  на  суді  тому, 
що  адвокат  родини  Петлюри  чомусь  відкликав  своїх  свідків. 

308  В.Жаботшіский,  Слово  о полку,  стр.  47. 

Вейцман,  Хаїм  (1874-1952)  - видатний  сіоністський  лідер  і науковець. 
1920-1931  та  1935-1946  років  був  головою  Всесвітньої  Сіоністської 
Організації.  Від  створення  держави  Ізраїль  1948  року  і до  кінця  життя  був 
першим  президентом  Ізраїлю. 

309 В.Жаботинский,  Г.Торрес,  “Рассвет”,  7 августа  1927,  стр.  3-4. 

310Там  таки,  стор.  3. 

311  Це  твердження  міститься,  зокрема,  в інтерв’ю  Торреса  паризькій 
єврейській  газеті  мовою  ідиш  “Парізер  гайнт”,  передрукованому  журналом 
“Рассвет”  у числі  33-34,  28  серпня  1927,  стор.  24. 

312 Книга  Торреса : Тоггез,  Нспгі,  Ье  ргосез  без  ро£готез,  Рагіз,  1928. 

Книга  Лекаїиа:  ЬссасЬе,  Вешагб,  Оиапб  Ізгаеі  теигі,  Рагіз,  1927. 

Радянське  видання  цієї  книги: 

БЛекам , Когда  Израиль  умирает.  Изд-во  “Прибой”,  Ленинград,  1928. 

313  “Голос  минувшего”,  № 5/ХУІІІ,  Париж,  1927,  стр.  231. 

314  Про  це  повідомляє  ‘Тризуб”  у числі  з 5 червня  1927,  стор.  23  з поси- 
ланням на  французький  часопис  “Ье  .ГоитаГ  з 25  травня  1927  р. 

3,5 В.Жаботинский,  Г.Торрес,  стр.  3. 

31бТам  таки. 

317Там  таки. 

3,8Там  таки. 

319 Там  таки,  стор.  4. 

320  Див.  прим.  311. 

321  В.Е.Жаботинский  об  интервью  г.Торреса.  “Рассвет”,  № 33-34,  28 
августа  1927,  стр.  24. 

322 В.Жаботинский,  Петлюра  и погроми.  “Последние  новости”,  Париж, 
27  октября  1927. 

згіИ.Чериковер , Аіггисемитизм  и погроми  на  Украине,  стр.  21 1-213. 

253 


324  В. Жаботинский,  Петлюра  и погроми. 

325  Суттєві  завваги  щодо  виступів  української  емігрантської  преси  з 
єврейського  пиггання  висловив  С.Гольдельман  у листі  з 1 1 травня  1964  р.  до 
Голови  Виконавчого  Органу  УНР  в еміграції  М.Лівицького.(Л.Биковський, 
Соломон  Ізраїлевич  Ґольдельман,  1885-1974.  Денвер  - Єрусалим,  1976, 
стор.  197-217). 

326“Тризуб”,  16  жовтня  1927,  стор.  15-18. 

327  Там  таки,  стор.  16. 

328  Там  таки. 

Мариіалл,  Луїс  (1859-1929)  - американський  єврейський  діяч,  засновник  і 
багаторічний  президент  Американського  Єврейського  Комітету.  Був  суп- 
ротивником комунізму,  виявляв  симпатію  до  українського  національного  руху. 

329Там  таки,  стор.  18. 

330 Там  таки. 

331  “Тризуб”,  20  листопада  1927,  стор.  18-20. 

ПІСЛЯМОВА 

(Стор.  207-219) 

332  У/ агу  1 Зісіигаї,  \Уошс2аз  Ьуіе  № )ез2сге  тггопкд...  (‘Тоді  це  було  ще 
мрією...”),  Ьшбш,  “СЬшіІа”  рогаппа,  сгшагіек,  5 зіегрпіа  1937,  (четвер,  5 
серпня  1937),  зії.  5. 

Щодо  зустрічі  та  зв’язків  між  Герцлем  та  Франком  див.  також  статтю 
д-ра  Ашера  Вільхера  в “Нагуагб  Цкгаіпіап  Зішііез”,  Уоі.  6,  N.3,  ЗеріешЬег  1982. 

333  А/ех  Веіп,  ТЬеобоге  Неггі.  А Віо^гарЬу.  ТЬе  ІечуізЬ  РиЬІісаІіоп  Зосіеіу 
оГ  Ашегіса,  РЬіІасіеІрЬіа,  1962,  р.  100  алеї  ойіег. 

Ізгаеі  КоНеп , ТЬеобог  Неггі.  Роипсіег  оГ  Роїііісаі  2іопізт.  ТЬотаз  УозеїоЛ, 
Кеш  Уогк  - Ьопсіоп,  1959. 

Асіоі/ Ргіесіетапп,  Паз  ЬеЬеп  ТЬеобог  Негхіз,  Лісіізіїег  Уег1а§,  Вегііп,  1919. 

334“СЬші1а”  рогаппа,  5 сіегрпіа  1937,  зіг.  5. 

335 /ш.  Ргапко , Рапзішо  гусіошзкіе  (“Єврейська  держава”),  “Тубгіеп”,  бобаїек 
Іііегаскі  “Кифга  Ьшошзкіе§о”,  Ьшбш,  9 шагса  1896.  (Львів,  9 березня  1896). 

336  Іван  Франко  у повісті  “Перехресні  стежки”  (1899)  вустами  персонажа, 
єврея  Батмана,  висловлює  думки,  надзвичайно  подібні  до  написаних  пізніше 
висловів  Жаботинського  про  шкідливість  асиміляції  та  про  становище 
євреїв  серед  інших  народів.  Ось  Один  із  зразків  такого  ходу  думок,  що 
цілковито  відповідає  виступам  Жаботинського: 

“По-мойому,  жаден  жид  не  може  й не  повинен  бути  ані  польським,  ані 
руським  патріотом.  Нехай  буде  жидом  - цього  досить.  Аджеж  можна  бути 
жидом  і любити  той  край,  де  ми  родились,  бути  пожиточним,  або  бодай 


254 


нешкідливим  для  того  народу,  що  хоч  не  рідний  нам,  все  таки  тісно 
зв’язаний  з усіма  споминами  нашого  життя.  Мені  здається,  що,  якби  ми 
держалися  такого  погляду,  то  й уся  асиміляція  була  б непотрібна...” 

Див.  грунтовну  працю  проф.  П.Кудрявцева  “Єврейство,  євреї  та 
єврейська  справа  в творах  Івана  Франка”  (Збірник  праць  жидівської 
історично-археологічної  комісії,  том  II,  видання  Всеукраїнської  Академії 
Наук,  Київ,  1929). 

337 Попередниками  Герцля  щодо  ідеї  створення  єврейської  держави  були 
в XIX  сторіччі  Лев  Пінскер  (див.  прим.  5)  та  Моше  Гесс. 

Г есе,  Моше  (Мозес,  18 12-1 875) -німецько-єврейський  філософ.  Спершу 
гегельянець,  врешті  прийшов  до  ідеї  відновлення  єврейської  держави.  Цю 
ідею  він  висловив  у книзі  “Рим  та  Єрусалим”  (1862),  яка  надихала  пізніших 
піонерів  сіоністської  ідеї,  включно  з Герцлем. 

338  Непі,  Ткеобог , Цсг  Іибепзіааі;  УсгзисЬ  еіпег  шосісшеп  Ьб$ип§  бег 
ІисІспГга^е.  Вгеііспзіеіп,  Ьсіргі^,  1896. 

339  Жаботшіський  написав  цілу  низку  статей,  у яких  доводив  хибність 
соціялістичного  шляху  для  сві  гу  взагалі  і для  єврейського  нареду  особливо. 
Вкажемо  лише  на  кілька  його  найцікавіших  творів  з цієї  теми: 

Класе  и человечность,  “Рассвет”,  ЗО  ноября  1930; 

Кризис  пролетариата,  “Последіше  новости”,  19  апреля  1932; 

Ргош  іЬе  Зосіаі  РЬіІозорЬу  оГ  іЬе  ВіЬеІ.  ІЧаІіол  алеї  Зосіеіу  (Зсіекіеб  Аг- 
Іісіез),  Тєі-Ауіу,  1961. 

Оа$  агЬеіІепсІс  Роїк.  ‘Т)сг  Іисіепзіааі”,  \Уіеп,  29  Магг  1935. 

Ціе  Иее  без  Веіаг,  АгіЬиг  КаиІЬагз  Уег1а§,  Ьуск,  1935. 

340  Однією  з найкращих  художньо-публіцистичних  статей  Жаботинсь- 
кого  є “Сидячи  на  підлозі”  (в  зв’язку  з єврейською  традицією  сидіти  на 
підлозі  на  знак  жалоби  по  померлому),  написана  по  смерті  Герцля. 
“Еврейская  жизііь”,  № 6,  С.-Петербург,  июнь  1904,  стр.  14-21. 

341  В.Жаботипский,  Еврейская  крамола.  “Фельетоньї”,  стр.  41. 

342 В.Жаботипский,  Левьіе.  “Рассвет”,  25  января  1925,  стр.  7-9. 

343  В.Жаботипский,  Еврейское  государство.  (Разрешение  еврейского 
вопроса).  Издапие  движения  “Херут”,  Тель-Авив,  1974,  стр.  24. 

344 В.Жаботипский , Еврейское  государство,  стр.  25. 

345  В.Жаботипский,  В траурньїе  дии.  “Фельетоньї”,  стр.  31. 

34бТам  таки,  стор.  26. 

347  ^.8скеск^тап,  Рі^Ьісг  апб  РгорЬеІ,  р.р.  349-350. 

ш15скескітап,  КсЬсІ  алеї  5іа1е8шап,  р.  15. 

349 З.СоШеїтап,  іс\уІ8іі  Паїіопаї  Аиіопошу  іп  Іікгаіле,  р.  124. 

350 В.Жаботипський,  Про  мови  та  інше.  “Вибрані  статті...”,  стор.  62. 

351 3.РгіесІтап,  Ро§готсШк,  р.р.  1-4,  357-375  алеї  оіЬсг. 

Книга,  зокрема,  містить  відомості,  які  важко  назвати  інакше,  ніж  інси- 


255 


нуаціями.  Наприклад,  на  стор.  371-372  наведено  слова,  нібито  сказані 
Петлюрою:  “Євреї  є чумою,  і коли  я повернуся  до  Росії,  треба  буде  вирізати 
всіх  євреїв.  Лише  тоді  встановиться  спокій  у Росії”. 

Лише  цілковитою  неознайомленістю  з психологією  українських  на- 
ціоналістів можна  пояснити  той  факт,  що  такі  слова  приписують  Петлюрі. 
Петлюра  не  міг  говорити  про  Росію.  Для  українського  націоналіста  Росія - 
це  ворожа  колоніяльна  сила,  окупант,  який  душить  і пригноблює  його 
народ.  Так  само,  наприклад,  ставилися  прихильники  Джузеппе  Ґарібальді 
до  Австрії  під  час  боротьби  за  незалежність  і об’єднання  Італії.  Петлюра  не 
міг  сплутати  Україну  з Росією,  так  само  як  Ґ арібальді  не  міг  сплутати  Італію 
з Австрією.  Отже,  те  джерело,  на  яке  посилається  С.Фрідман,  містить  явну 
інсинуацію. 

352 В.Жаботинскийу  В траурньїе  дни.  “Фельетоньї”,  стр.  32. 

353  Крім  згаданої  книги  С.Фрідмана,  див.  також: 

Ш.Спектор , Гаїм  даруш  лану  ваас  лешітуф  пеула  єгуді-україні.  (Чи 
потрібний  нам  Комітет  єврейсько-української  співпраці),  газета  “Давар”, 
Тель-Авів,  15  січня  1981,  стор.  13. 

Той  самий  текст  з деякими  змінами  в російськомовній  газеті  “Наша 
страна”,  Тель-Авів,  23  січня  198*. 

М.А&иг5ку,  икгаіпіап  паїіопаїіз  п ро$е8  ІЇігсаІ  Іо  ,Ге\у$  а^аіп.  “Іегизаіеш 
Ро$1”,  МагсЬ,  7,  1977. 

354  Англійською  мовою  цю  брошуру  опубліковано  в збірці: 

Ргот  іЬе  Реп  оГ  ІаЬоІіпзку,  Саре  То\уп,  1941. 

355 Николай  Бердяев,  Философия  неравенства,  стр.  87. 

356  У бібліографічному  довіднику  “Ктавім  аль  Зеев  Жаботінскі”  (“Твори 
про  Зеева  Жаботинського”,  видання  Інституту  Жаботинського,  Тель-Авів, 
1980)  наведено,  зокрема,  багато  дес.ггків  назв  творів,  різко  спрямованих 
проти  Жаботинського  або  таких,  які  містять  запеклу  полеміку  між  його 
прихильниками  та  супротивниками.  Ось  лише  декілька  характерних  назв: 

М.Клейнман , Жаботінскі  меаєм...  (Жабстинський  загрожує...),  Гаолам, 
Тель-Авів,  18  серпня  1938. 

ЕШостак , Мадуа  шетму  мангігей  “міфлагот  гапоалім”  ет  Жаботінскі 
(Чому  ненавидять  Жаботинського  керівники  “робітничих  партій”),  “Хазіт 
гаовед”,  число  1 1-12,  липень  1960. 

Д.Бен-Ґуріон , Гацір  шеалав  савав  ревізіонізм  (Вісь,  довкола  якої 
обертаєггься  ревізіонізм),  “Давар”,  Тель-Авів,  1 липня  1964. 

Див.  також  прим.  247. 


ПОКАЖЧИК  ІМЕН 


Абрамович  Г.  81, 237 
Абрамович  Шалом  - див.  Меи- 
деле  Мойхер-Сфорім 
Айииггайи  Альберт  183 
Айхман  Адольф  177, 248 
Алєксапдр  II 53, 138 
Алленбі  150 
Андрєєв  Леонід  31 
Антонович  В.  233 
Ахад  Гаам  (Ашер  Ґінзберґ)  ЗО, 
62,92, 228,235 
Бабель  Ісаак  ЗО,  228, 236 
Баґріцький  Едуард  (Едуард  Дзіо- 
бін)  ЗО,  228 
Бальфур  223 

Бейліс  Менахем  Мендель  (Меп- 
(Зеї  Веіііз)  39, 73, 231,236,242 
Беллі 124, 125 

Бен-Гуріон  Давид  161, 169, 245, 
253 

Беренштам  В.  59 
Беренштейн  Л.  242 
Бєрдяєв  Ніколай  56, 57, 218, 219, 
233, 234,253 


Бик  Еміль  87,  88 
Биковський  Лев  250, 25 1 
Бікерман  І.  142, 230, 241, 242 
Браґін  249 

Бубер  Мартін  (Маггіп  ВиЬег)  157, 
231,245 

Бялік  Хаїм-Нахман  (СЬ.  N.  Віа- 
Іік)  30,94, 221,228,231 
Вайнриб  Бернард  (Вегпагб  Б. 

\УеіпгуЬ)  233 
Валуєв  53 
Василько  80 
Вейцман  Хаїм  190, 250 
Вишіиченко  186 
Вільгельм  II 242 
Вільхер  Ашер  25 1 
Вінавер  Максім  36,  67, 100, 101, 
235, 239 

Вінницький  Міхаїл  (Мішка 
Япончик)71,72, 236 
Володій  174 
Ганновер  Натан  55, 233 
Герцен45 
Герценштейн  39 


257 


Герцль  Теодор  (ТЬеосІог  Негхі) 
41-43,  62,71,72, 96,208-211, 

221.228.251.252 
Гесс  Моше  (Мозес)  251 
Гехтер  М.  59 

Гітлер  57, 72 
Гоголь  Йоиа  164 
Грушевський  М.  58,  70, 71, 73, 
78,119,  150 

Ґарібальді  Джузеппе45, 176, 

220. 252 
Ґете  131 

Ґінзберг  Ашер  - див.  Ахад  Гаам 
Ґольдельман  Соломоіі  142, 171, 
189-191,202,216, 236, 237, 
241-244,246,250-252 
Ґонта55 

Ґорький  Максім  30, 31 
Дзіобін  Едуард  - див.  Баґ- 
ріцький 

Дмовський  Роман  84, 237 
Доіщов  Дмитро  102-104, 106, 
239 

Дорошенко  Д.  233 
Дрейфує  42 

Дубпов  Шімон  (Симои;  Зітоп 
ИиЬпоу)30,  35,228,233,235, 
237 

Дьюї  Джон  (Іоііп  Бе\уеу)  227 
Зайдепман  А.  47 
Залізняк  55, 167 
Зільберфарб  Моше  164 
Ізґоєв  232, 235 
Іоллос  39 

Каліиін  Міхаїл  183, 249 
Кант  93 


Кестлер  Артур  (АгШг  Коезіїег) 
45,231 
Кичко  Т.  234 
Кістер  38 

Кістяківський  Богдан  (Украї- 
нець) 132, 133, 241 
Клаузпер  Йосеф  30, 228 
Клейпер  І.  (Ї.КІеіпег)  229, 230, 
235, 239 

Клейпман  М.  253 
Ковальський  М.  247 
Ковепко  164 

Конквест  Роберт  (КоЬегІ  Соп- 
Яиезі)  188, 250 
Кордьє  Шарлотта  228 
Коті  Фрапсуа  191 
Котовськнй  166 
Крушевап  42, 179 
Кудрявцев  П.  25 1 
Кульчицький  Ю.  247 
Купріп  Алєксандр  31 
Левіп  Нахум  (И.  Ьєуіп)  145, 149, 
151,152,243,244,246 
Лекаш  (Вегпагсі  Ьесасйе)  193, 
248,  250 
Ленін  141,242 
Лівицький  М.  251 
Луїщатті  Луїджі  46 
Маор  Іцхак  230, 248,  249 
Марат  228 

Марґоліи  Арпольд  (АгпоШ  Маг- 
£ОІіп)  142,164, 171,185, 202, 
236,241,242,244, 246,249 
Маркс  Карл  66 
Маршал  л Луїс  202, 25 1 
Маховер  Йона  149, 167, 245, 246 


258 


Меіщеле  Мойхер-Сфорім 
(Шалом  Абрамович)  ЗО,  228 
Мигаль  Тарас  242 
Мицюк  0. 249 

Мілюков  П.  101, 199, 240, 241 
Мішка  Япоичик  - див.  Він- 
ницький 
МоцартЗІ 

Ніковський  Андрій  150, 244 
Ніколай  II  36,  38,  185, 230 
Нілус  Сєрґєй  234 
Нордау  Макс  (М.ИогсІаи)  156, 
235,245 
Нус  78 

Ожешко  Еліза  84,  89 
Пайпс  Річард  (Р.Ріре$)  1 10, 238, 
240 

Пасманик  Даніїл  81,101, 229, 
237, 239 

Паттерсоп  Джоіі  Генрі  149, 244 
Петлюра  Симон  71-74, 137, 138, 
142-144, 146-151, 158, 163- 
182,185,186,188,189,  191- 
194, 197-205, 236, 244-248, 
250, 252 

Піпскер  Лев  (Леон;  Лейб)  30, 41, 
101,228,251 
По  Едґар  228 
Пушкін  31, 133 
Рабинович  Іцхак  245 
Раковський  Християн  194, 247 
Ратнер  144 
Рафес  М.  246 

Решіер  Карл  (Рудольф  Шпрін- 
ґер;  Синоптикус)  49, 232, 235 
Розенберґ  Альфред  57 


Романчук  80, 81 
Рубінштейн  В.  59 
Самюель  Герберт  150 
Семесепко  (Самосенко)  165, 179 
Синоптикус  - див.  Решіер 
Славипський  Максим  90, 136, 
143-153, 156-158, 160-162, 
165-168, 171,185,  186,199, 
200, 215, 224, 237, 243-245, 

247 

Солодарь  Цезарь  234 
Спектор  Ш.  253 
Стоцький  Роман  149 
Сгруве  Пьотр  54,  101, 106-116, 
118-120, 123,131-135,239, 

241 

Сударскій  1. 249 
Торрес  Апрі  (Непгі  Тоггез)  181, 
191-198, 204, 248, 250 
Трівус  Ізраїль  149, 166, 167, 243, 
246, 249 

Трумпельдор  Йосеф  224 
Тьомкін  Владімір  (Зеев)  149, 

154, 244 

Українець -див.  Кістяківський 
Франко  Іван  208, 209, 251 
Фрепкін  М.  (М.Ргепкіп)  229, 230, 
239, 242 

Фрідмап  Саул  ($аи1  Ргіебтап)  72, 
142, 177, 217, 236, 242, 248, 252 
Хмельницький  Богдан  52, 55, 233 
Черіковер  Ілля  163, 200, 236, 
241-243,246, 250 
Чикаленко  Євген  95, 238 
Чикаленко  Левко  164, 179, 180 
Чіріков  74 


259 


Чічерін  Георгій  159, 160, 183, 194 
Чуковський  Корнєй  31, 42, 228, 
231 

Шварцбард  Шалом  (Самуїл; 
ЗЬоІет  8сЬ\уагиЬагс1)  150, 165, 
170,  172-176, 178-182, 188, 

189, 191-198, 200, 202-206, 

215.247.248 
Шварцман  Міхаїл  149 
Шевченко  Тарас  66,  87, 91, 96, 

97, 105, 106, 119-122, 124, 125, 

129.130.131.215.232. 237, 
238,240, 241 

Шехтман  Йосеф  (І.ЗсЬесЬітап) 
46,53,77, 92,94, 140, 143, 146, 
147,  149, 151, 156, 163, 167, 
171,174-176,181,200,214, 

215.228.231.233.237. 238, 
241-248, 252 

Шостак  Е.  253 

Шпрінґер  Рудольф  - див.  Реннер 
Шульгин  Олексаидер  201-204 
Шульґін  Васілій  54, 240 
Щурат  Василь  (Уазуі  Згсгигаї) 
208, 209,251 
Юзефович  54 

Юст  (В.Жаботинський)  181, 191, 

192.246.248 
Ющинський  74 
Яковлів  А.  247 

Абрамський  Ш.  248, 249 
Батурипский  Д.  249 
Бен-Ари  И.  (У.Вепагі)  228, 247 
Большаков  В.  (У.ВоІсЬакоу)  234 
Бутми  Г.  233 


Викторов  В.  230 
Гепштейн  С.  248 
Гольдельман  0. 248 
Диманштейи  С.  230 
Ивапов  Ю.  234 
Идельсон  А.  235 
Кантор  И.  249 
Коршунов  П.  249 
Лаидау  Г.  230 
Левин  И.  230 
Макушин  230 
Марголин  М.  230 
Марголин  Юлий  248 
Марголина  Рахель  228, 231 
Парвус  242 
Петражицкий  Л.  23 1 
Плоткин  Г.  234 
Руппин  А.  235 
Скурлатов  В.  234 
Смидович  П.  249 
Троцкий  И.  241, 242 
Чериовский  А.  230 
Шварц  С.  249, 250 
ШубД.  230,241,242 
Щеголев  С.  236, 237 
Зльдад  Исразль  245, 246 

А^игзку  М.  253 
Вагоп  3.  230 

Веі1і8  Мепбеї  - див.  Бейліс 
Веіп  Аіех  251 
Віаіік  СЬ.  N.  - див.  Бялік 
Вепагі  У.  - див.  Бен-Ари 
ВоІсЬакоу  V.  - див.  Большаков 
ВиЬег  Маїіїп  - див.  Бубер 
СЬатЬегІіп  \Уі11іат  239 


260 


СоЬп  Когшап  234 
Сопциезі  КоЬеЛ  - див.  Конквест 
Бе\уеу  Іоііп  - див.  Дьюї 
БиЬпоу  Зішоп  - див.  Дубпов 
Різіїег  С.  238 

Ргепкіп  М.  - див.  Френкін 
Ргіебетапп  АбоІГ  25 1 
Ргіебтап  Заиі  - див.  Фрідман 
СоШеїтап  Зоїошоп  - див.  Ґоль- 
дельман 
НеПхЬег^  А.  235 
Неггі  ТЬеобог  - див.  Герцль 
Нош  Маигусу  237 
Юеіпег  І.  - див.  Клейнер 
Коезіїег  АгШг  - див.  Кестлер 
КоЬеп  кгаеі  25 1 
ЬасІу8СІтіко\у  І.  230 
ЬесасЬе  Ветагсі  - див.  Лекаш 


Ьєуіп  N.  - див.  Левін 
Маг§о1іп  АтоМ  - див.  Марголін 
Нордау  М.  - див.  Нордау 
ОгЬасЬ  А.  228 
Рірез  К.  - див.  Пайпс 
Ваізіп  Мах  248 
Затиеі  М.  231 
ЗсЬаріго  Ь.  230 
ЗсЬесЬітап  І.  -див.  Шехтман 
ЗсЬшаПу.ЬагсІ  ЗЬоІеш  див. 
Шварцбард 

Зхсхигаї  \Уаяу1  - див.  Щурат 
Токату  Токат2Є\У8кі  1. 247 
Тогге8  Непгі  - див.  Торрес 
Уогопеї  А.  229 

\УеіпгуЬ  Вегпагс!  - див.  Вайприб 
УакЬоіУ.  229 


БІОГРАФІЧНА  ДОВІДКА 
ПЮ  АВТОРА 


Ця  книга  написана  в Ізраїлі  в 1981-82  роках  па  замовлення 
Канадського  інституту  українських  студій.  Її  автор  Ізраїль  Клейнер 
народився  1935  року  в Києві,  під  час  війни  перебував  із  родиною  в 
евакуації.  Повернувшись  до  Києва,  скінчив  середню  школу,  служив 
солдатом  в армії.  Скінчивши  інститут  за  фахом  інжепера-механіка 
будівельних  машин,  працював  у Києві  інжепером-копструктором. 

1971  року  виїхав  до  Ізраїлю.  Історію  своєї  понад  дворічної 
боротьби  за  виїзд  описав  у напівсерйозній  - напівгумористичній  книзі 
“Анекдотична  трагедія”,  яка  вийшла  1973  року  у видавництві 
“Сучасність”. 

1972  року  був  запрошений  па  працю  до  українського  відділу 
радіостанції  “Свобода”  в Мюнхені,  де  працював  до  кінця  1978  року.  В 
Українському  вільному  університеті  в Мюнхені  захистив  спочатку 
магістерську,  а потім  докторську  дисертацію  з історії  національного 
питання  на  території  Російської  імперії.  Дисертацію  під  назвою 
“Національні  проблеми  останньої  імперії”  опубліковано  1978  року 
Перше  українське  видавництво  у Франції.  Водночас  публікував  чис- 
ленні статті  в наукових  журналах  і в українській  та  російській  пресі 
закордоном,  а також  в Ізраїлі. 

Повернувшись  із  Мюнхену  до  Ізраїлю,  працював  у пресі  і дослід- 
жував історію  українсько-єврейських  відносин.  Кілька  разів  виїжджав 
до  Европи  та  Сполучених  Штатів  для  пошуку  матеріалів  у бібліотеках 
та  архівах.  Деякий  час  працював  в Інституті  Жаботипського  в Тель- 
Авіві.  Був  ізраїльським  кореспондентом  журналу  “Сучасність”  і 
постійно  друкувався  в ньому. 


262 


В його  перекладі  українською  мовою,  під  його  редагуванням  і з 
його  передмовою  та  коментарями  в Нью-Йорку  1983  року  видано 
збірку  “Володимир  Жаботииський.  Вибрані  статті  з національного 
питання”.  1991  року  її  перевидано  в Києві. 

1984  року  почав  працю  в українському  відділі  “Голосу  Америки”, 
де  працює  досі,  готуючи  передачі  на  теми  з історії  та  сучасних 
політичних  проблем  України,  а також  про  українознавчу  пращо  в 
Америці. 

Пропонуючи  читачеві  в незалежній  Україні  цю  книгу,  розра- 
ховану спочатку  на  американського  читача,  автор  сподівається  не 
лише  висвітлити  певні  історичні  події,  а й сприяти  розвиткові  по- 
літичного мислення  й поліпшенню  міжнаціональних  взаємин  на 
українській  землі. 


ІЗРАЇЛЬ  КЛЕЙНЕР 


Владімір  (ЗееВ)  Жаботинський 
і українське  питання 

Вселюдськість 
у шатах  націоналізму 


Редактор  Вадим  Дивнич 
Оформлення  художника  Г еоргія  Сергеева 
Технічний  редактор  Майя  Притикіна 
Комп'ютерна  верстка  Ярини  Семеніхіної 


Підп.  до  друку  12.05.95.  Формат  60х84/16.  Папір  офс.  №1. 

Ум.друк  арк.  15,35.  Умфарбо-відб.  15.58.  Обл.-вид.  арк.  21,2.  Зам.  5-137. 

Канадський  Інститут  Українських  Студій 
Едмонтон 

Київське  акціонерне  товариство  “Книга”. 

254655,  МСП,  Київ-53,  вул.Артема,  25.