У жовтні 1957 року Андрій Мельник отримав листа від Степана Бандери у якому той, зокрема, зазначав:
- Вельмишановному Панові Полковникові Андрієві Мельникові, Голові Проводу Українських Націоналістів!
Високоповажаний Пане Полковнику!
З подякою потверджуємо отримання Вашого цінного листа з дня 12 цього місяця.
Щиро підтримуємо Ваші думки щодо достойного вшанування славної пам’яті полковника Євгена Коновальця, Основоположника і Провідника українського революційно-визвольного руху — Української Військової Організації й Організації Українських Націоналістів — у двадцятиріччя його смерти.
Поділяємо Ваш погляд, що підготовити й зорганізувати відповідні святкування цієї річниці буде в першій мірі завданням націоналістичних організацій. При цьому уважаємо, що до участи в цих святкуваннях належить притягнути широкі круги українського громадянства, згідно з історичною ролею полковника Є. Коновальця всеукраїнського значення.
Щиро вітаємо Вашу ініціативу відносно співдії наших Організацій в цій справі. Провід Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів заявляє готовість увійти в тій цілі в порозуміння з Організацією Українських Націоналістів під проводом полковника Андрія Мельника та створити спільні ділові апарати. Ці спільні ділові апарати мали б зайнятися підготовкою і переведенням на закордонних теренах відзначення двадцятиріччя смерти полковника Є. Коновальця, спільними заходами обидвох наших Організацій та з ними ідейно пов’язаних товариств і установ при співучасті широких кіл українського громадянства на чужині.
Якщо Ваша Організація, узгляднюючи це наше становище, бажає порозуміння і співпраці у заторкненій справі з нашою Організацією, то Закордонні Частини ОУН радо приступлять до нього.
Просимо прийняти вислови нашої правдивої пошани до Вас, Пане Полковнику, і щирі привітання.
Слава Україні!
За Провід Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів
Степан Бандера.
23 травня 1958 року А. Мельник і С. Бандера приїхали до Роттердаму і разом поклали квіти на могилу Євгена Коновальця.
Кожен з них розумів історичне значення постаті Є.Коновальця як головного символу боротьби українців за свою державу у XX сторіччі. Для А. Мельника і С. Бандери авторитет Коновальця був безсумнівним.
На жаль, не так у сучасній Україні, де Вождя намагаються тримати у тіні, де у Києві йому так і не спорудили памʼятник, а питання про його перепоховання не вирішується десятиліттями.
Але так буде не завжди. Євген Коновалець неодмінно займе належне йому місце в історії нації і держави.