Одеса, 2 травня 2014 року...

2 травня 2014 року...

Пам'ятаю всі події, як учора... Памʼятаю свої щоденні перемовини з куліковцями від «Ініціативна група Майдан за мир».
Пам'ятаю шашлики і як багато хто з присутніх на 411-й хаяли Долженкова(педофіл Какао) і казали, що він провокатор і що багато хто відмовився з ним йти. На багатьох з них подіяв діалог 1 травня, але... деякі пішли під загрозою, так як було їм озвучено, що якщо не підуть - їх та їхні сімʼї вбʼють (хто знає, той зрозуміє).

Пам'ятаю як з одним із опонентів, з яким ми були на теледебатах, до приходу наших на Куликове поле під'їхали на нього, підійшли до сцени, де стояв Давидченко і почали йому говорити, щоб він сказав людям йти з Куликового поля, бо мразоти з натовпу яким керував Какао вбили двох людей на Соборці з мирного маршу і натовп що складається з активістів Майдану, просто з громадян яким було «все пофіг» але тим, хто почув, що творить Антимайдан, та навіть з деяких колишніх антимайданівців - йде сюди і знесуть тут все до біса. Після чого Охорона Давидченка нас виштовхала за допомогою кийок з Куликового поля і він почав у Мегафон кричати «ставте барикади ближче, вони підуть від маку».

КНИГА ГИТЛЕРА "Mein Kampf"

"Mein Kampf" - книга, важное место в которой уделяется пропаганде прямого заимствования методов, тактики, стратегии, и даже идей и целей из ортодоксального иудаизма, еврейского национализма и общинного корпоратизма, сионизма и цинизма. В этой книге причудливо сплетено биографическое с разъяснением основных идей национал-социализма. Первый том ("Eine Abrechnung") опубликован в 1925 году, второй (Die nationalsozialistische Bewegung) - в 1926-м.

Третий том (1928 г.), или "вторая книга" ("Zweites Buch") при жизни Гитлера не опубликован, а после его предполагаемой смерти издавался вместе с первым томом. Хотя общее авторство Гитлера не подлежит сомнению, язык изложения, литературная обработка, и даже название - ему не принадлежат. Текст этой книги Гитлер надиктовал сначала Эмилю Морису (когда сидел в тюрьме в Ландсберге), а в июле 1924 года Рудольфу Гессу (которого в "ночь длинных ножей" убили по приказу Гитлера). Нелепое, несуразное и неадекватное название самого Гитлера ("4 года борьбы с глупостью, тупостью, ложью и трусостью") издатель Макс Аманн заменил на "Моя борьба" ("Майн Кампф"). В 1994 году книга Гитлера "Майн Кампф" издана в Израиле. 

В 1995 г. в Израиле появилось её новое издание в сокращении, под эгидой "Центра изучения германской истории имени Кевнера" при Еврейском Университете в Иерусалиме. В России в 2002, 2009 и 2010 г. приняты постановления, признавшие книгу Гитлера "Майн Кампф" экстремистским материалом и запретившие её чтение и распространение. Принято решение и о блокирование доступа к ней в Интернете. Этот глупый - идиотский - шаг сделал сочинение Гитлера и его идеи соблазнительными и притягательными для молодёжи. Фактически - это та же скрытая пропаганда гитлеризма и неонацизма, что и государственное (университетское) издание "Майн Камф" в Израиле.

Єврейські археологи дійшли висновку: діяння предків – це народні легенди

В історії євреїв та Ізраїлю не було біблійного періоду – єврейські археологи⁠⁠

Зеєв Герцог – археолог, професор Тель-Авівського Університету (Ізраїль):

Після 70 років старанних розкопок на землі Ізраїлю єврейські археологи дійшли жахливого висновку: діяння предків – це народні легенди, ми не входили до Єгипту і не поверталися звідти, ми не завоювали землі й не залишилося жодного сліду від царства Давида та Соломона.

Професор Зеєв Герцог викладає на факультеті археології та стародавніх культур Близького Сходу Тель-Авівського університету. Брав участь у розкопках міст Хацор і Мегіддо разом з Ігалем Єдіном, і в розкопках Тель-Арада і Тель-Беер-Шева разом з Йохананом Ахароні. Керував розкопками в Тель-Міхалі і Тель-Грісі, а нещодавно розпочав розкопки в Тель-Яффо. Він опублікував книги про міські ворота в Ізраїльській землі та її сусідів, про розкопки Тель-Беер-Шева, розкопки Тель-Міхаль, а також короткий збірник з міської археології.

Герцог є співавтором з Ізраїлем Фінкельштейном статті 2007 року, яка заперечує твердження Ейлат Мазар, яка розкопала те, що, на її думку, було палацом царя Давида в Єрусалимі, але тепер відоме як Велика кам’яна споруда. Більшість вчених відкинули те, що Мазар назвала це місце палацом Давида.

«Ізраїль» згадується як плем'я (без території) в одному єгипетському написі часів Марнептаха (1208 р. до н. е.), а потім зникає. Назва «Дім Давида» з’являється як означення царства Худа з IX століття в арамейському написі з Дана та моавському написі з Дивона. Отже, історичне існування Ізраїльського та Юдейського царств можна визнати з дев’ятого століття до нашої ери. По відношенню до інших народів, пов'язаних із західною культурою, це досить давній період і, можливо, це певна втіха для тих, хто цього потребує.

Опубліковано в "Haaretz" 29.10.1999. 

Никогда ни в чем «возвышенном и чистом» россия замечена не была

Русские продолжают талдычить забавную муру о том, что они -хранители каких-то уникальных «традиционных ценностей».
Это нелепая фантазия.
Россия старая была такой же развратницей, как и все прочие страны мира. По этой части она ничем не отличалась от «иных земель», а кое в чем и превосходила их.
Русская церковь всегда была концентратом «невтудверщиков», «Чебурашек» и педофилов.
Крестьянство практиковало снохачество и самый примитивный массовый блуд; дворянство держало гаремы из крепостных девок, а светская жизнь столиц заключалась в перманентном бултыхании в сперме.
Распутины потрахивали цариц, митрополиты не слезали с келейников, генералы таскали с собой девчонок 13-14 лет, переодетых казачками.
К этому следует плюсануть рабство и «торговлю человеками»,  грабеж и геноцид соседей, вонь, грязь, разруху и тотальные взятки.
Никогда ни в чем «возвышенном и чистом» россия замечена не была.
Но она и не претендовала на «особую роль» в этом смысле слова.
Все вопли пропаганды о сохранении «уникальных и традиционных ценностей» являются  сегодняшними фантазиями пропаганды.
Невзоров

Дискурсивна система постмодернізму створює картину «гіперреальності симулякру»

Дискурсивна система постмодернізму створює картину «гіперреальності симулякру»* за допомогою медійних образів через фігури трікстерів, фріків та ін.

Назвемо головні з моменти цієї системи:

- відсутність логіки - відмова від причинно-наслідкових зв'язків, торжество абсурду;

- еклектичність - поєднання різнорідних стилістичних, дискурсивних та ідеологічних елементів;

- руйнування таких категорій, як «правда», «реальність», «факт» та заміна їх перформансами, акціями, флеш-мобами, які використовують реальність в якості матеріалу для своєї естетичної практики;

- аморалізм - відмова від етики, як і взагалі заперечення всього цінного та ієрархічного.
__________
*Що ми розуміємо під «гіперреальністю симулякра»?
Це коли порушується зв‘язок між речами, явищами та знаками, а інформація замість того аби створювати справжні комунікації лише інсценізує їх.

Потрібно розуміти суть «культурних війн»

Ми маємо розуміти суть «культурних війн».

Це публіцистичний термін. І в політичному плані він виявився дуже влучним, оскільки чітко окреслює лівацьку тактику.

А для цього нам потрібно звернути увагу на італійського марксиста Антоніо Ґрамші (Antonio Gramsci; 1891-1937) та теорією культурної гегемонії як засобу класового панування. 

Він вважав, що існують три відносно автономні сфери влади – політика, економіка та культура. Для зміни перших двох потрібно досягти культурної переваги над опонентами.

Перебуваючи в ув'язнені Ґрамші міркував чому ліві в Європі (де робітничий рух був набагато сильнішим, ніж у переважно аграрній російській імперії, в якій, однак, соціалістична революція відбулася першою) не змогли влаштувати повноцінну революцію в здавалося б ідеальний момент, коли після закінчення Першої світової війни державні інститути були безпорадні, а правлячий клас не міг повноцінно реалізовувати своєї влади.

Найбільший роботодавець в Україні зі штатом 187 тисяч співробітників — «Укрзалізниця»

📍2 місце — «АТБ» (44 тисячі працівників).
📍3 місце — «Укрпошта» (майже 35 тисяч працівників).
📍4 місце та 5 місце з майже 30 тисячами працівників — «Сільпо» та «Енергоатом».