 |
| Вінстон Черчилль (ліворуч) та Франклін Д. Рузвельт (праворуч) |
Це фото не схоже на світлини «трьох богатирів», яку зазвичай бачимо, коли йдеться про Тегеранську конференцію, правда?
В Тегерані відбулася змова проти сера Вінстона Черчилля та його стратегії продовження війни.
Двоє змовників - Сталін і Рузвельт оформили між собою таємний «договорняк». Причому він почався задовго до відкриття конференції, ще влітку 1943 року. Дійшло до того, що американська делегація за попередньою домовленістю оселилася в радянському посольстві - кричущий факт порушення всіх принципів дипломатії.
Виправдали це тим, що буцімто німці готували замах на лідерів «Великої Трійки».
І оскільки посольство США не було достатньо захищене (што?!) товариш Сталін люб`язно запросив друга Рузвельта до себе: радянське посольство було захищено достатньо. А той з вдячністю запрошення прийняв.
Насправді зроблено це було для того, аби мати можливість увечері, після закінчення офіційних переговорів, у неформальній атмосфері за дружньою вечерею обговорювати подальші спільні кроки проти позиції Черчилля. Аби ви розуміли: однією з тем розмов Сталіна і Рузвельта на тих «вечірках» була руйнація та поділ Британської імперії.
А пізніше було вигадано міф про нібито підготовку німецьким диверсантом Отто Скорцені операції «Довгий стрибок» з метою захоплення або вбивства Рузвельта, Сталіна і Черчилля.
Радянський Союз навіть фільм про це зняв - не поскупився на чималенький гонорар самому Алену Делону. Називається те кіно «Тегеран-43» - один з найпопулярніших радянських бойовиків. І масу міфів вигадано було як радянський розвідник Кузнецов в лісах під Рівним дізнався про підготовку Скорцені абсолютно таємної операції.
Тільки от що цікаво: Рузвельт і Черчилль залюбки гуляли по вулицях Тегерану і страшного Скорцені чомусь не боялися.
Чому?
Та тому, що ніякої операції він не розробляв і не готував - не було для цього можливостей: ще влітку 1943 року радянські і британські спецслужби «зачистили» Іран від німецької агентури і всім трьом лідерам «Великої Трійки» це було добре відомо. Та й не поїхав би Сталін туди, де була хоча б однопроцентна вірогідність замаху. Далі фантастичних розмов в бункері Гітлера про те, як було б гарно щось організувати, справа не пішла.
Зате пішла справа в Рузвельта і Сталіна. Саме в Тегерані вони оформили «договірняк». Рузвельт «здав» Сталіну половину Європи, Китай і ще дещо в обмін на обіцянку, що СРСР візьме участь у війні з Японією. Також було визначено, що в Європі союзники висаджуватимуться не на Балканах (як планував Черчилль, аби відрізати СРСР від Європи), а на протилежному кінці континенту - аби москві було зручніше «визволяти» Польщу і Чехословаччину; Румунію і Угорщину; Болгарію і Югославію...
Ось у чому причина збентеження і відчаю Черчилля, які виказує ця світлина. Він все знав, все розумів, але вдіяти проти двох змовників нічого не міг. Його «Балканську стратегію» було «злито» й спущено в унітаз. Спущено «вірним союзником» - Рузвельтом.
А заразом від шашнів Сталіна і Рузвельта, які розгорталися протягом весни-літа 1943 року в період підготовки Тегеранської конференції, страшно постраждали українці і поляки. Бо трагедія, що відбулася на Волині в цей час була прямим наслідком геополітичних ігор всередині «Великої трійки».